Дніпро вітає славетних бійців Національної гвардії України, чия історія сповнена гідного опору випробуванням війни.

Місто і далі допомагатиме оборонцям країни. Технікою, засобами звʼязку — усім необхідним, що здатне наблизити Українську перемогу.

Памʼятаємо всіх, хто поклав життя, захищаючи державу.

Пишаємося тими, хто продовжує хоробро битися зі злом.

Не спав всю ніч, як і ви.

Не задавайте зайвих запитань.

Памʼятаємо, що у нас в Дніпрі всі офіційні повідомлення про обстріли та їх наслідки ПЕРШОЮ робить ОВА.

…

І дуже стисло.

Є впевненість, що пройдемо цей обстріл, як і попередній, без серйозних наслідків.

Всі кому потрібно - працюють.

А ви відпочиньте.

Іноді (а частіше – завжди) я проговорюю прості банальні речі.

Моя карма – повторювати, наче папуга, нормальним відповідальним громадянам зрозумілі тези.

…

Наприклад, під час епідемії не кашляти одне одному в обличчя та дотримуватись дистанції.

А якщо «рве» енергосистему, то не вмикати вранці масово електрочайники, а ввечері – пральні машини.

…

Уявляєте, яким би дивним це не здавалося, але якщо ви «розтягнете» споживання у часі, то вам не відключатимуть світло?

Для цього просто треба зробити звечора каву в термос, а свої труси попросити випрати бабусю вдень.

Ввечері ж замість пральної машини вмикати довбаний телевізор з довбаним телемарафоном.

Він просто бере набагато менше електрики, ніж пральна машина.

…

Я втомився кричати в порожнечу.

В країні ВІЙНА.

Думайте про це бодай зрідка.

…

І, так, не варто переконувати себе, що ваші нещасні донати – це можливість відкупитись від власної совісті.

Після позавчорашнього обстрілу, що зачепив декілька закладів освіти, зокрема і дитсадок, я утримався від коментарів.

Але помста за кожну ворожу атаку у Дніпрі завжди має матеріальне втілення.

Сьогодні віддали хлопцям решту 50 квадроциклів із анонсованої раніше сотні.

Тепер пропрацьовуємо придбання ще 100 таких же «котиків».

Слідкуйте за новинами.

P.s. Усім, хто звертався до мене за квадроциклами, повідомляю, що їх було розподілено виключно серед бойових бригад за розпорядженням Сил логістики.

Тим, із ким говорили особисто, не обіцяю, але сподіваюся, що зможу допомогти в індивідуальному порядку.

Бо Місто працює централізовано з керівництвом Сил оборони.

Я давно не писав на комунальні теми та про екзистенційні проблеми буття.

Сьогодні напишу.

Водогін у приватному секторі.
Збудований у 1983 році.
Увесь проіржавів.
Тиску не тримає.
Втрата води – до 30 відсотків.

40 років (!), сорок довбаних років, ніхто нічого з ним не робив.
Ми замінили. Під час війни.

…

Приїжджаю подивитись на перебіг робіт.
Виходять громадяни.

Діалог:
«Ви неправильно закопали трубу.
– Чому?
– Ми точно знаємо. Вона взимку замерзне.
– Звідки ви точно знаєте? Ви фахівець?
– Так, у мене зять колись у «Міськводоканалі» працював.
– Що ще треба зробити?
– Насипати над трубою ще землі.
– Що ще?
– Побудувати ще одну підвищувальну насосну.

(Скипаю, як чайник)

– У вас тиск у кранах є?
– Є.
– А був до ремонту?
– Не було.
– Так на біса вам ще насосна, якщо у вас і так все працює?
– Щоб було, нам так спокійніше.
– Тобто, інакше кажучи, у вас 40 років проблеми з водою, зараз проблем немає, але ви все одно невдоволені?
– Так»

Розвертаюся до підрядника:
– Розкопуйте до дідька цю трубу.
Ремонт завершився.
– Так, Борисе Альбертовичу.

Очманілі в прямому і переносному сенсі громадяни біжать за мною до машини і кричать: «Ні, ні, все добре, нам все подобається, ми просто хотіли порадитися».

…

Я втомився.
У мене найневдячніша робота у світі.

Я мрію про той день, коли на моє місце прийде інший, який зробить людожерів щасливими…

Нагадую, всім постраждалим від падіння уламків- звертатися за відшкодуванням до районної адміністрації.

І ще раз.

Всі новини стосовно наслідків обстрілів першими дає військова адміністрація та її керівник.

Підписуємось на ТГ канал Петровича.

https://t.me/dnipropetrovskaODA