Лишу тут невеличке нагадування собі.

Першу книжку Бонні Гармус (авторка "Уроки хімії") відхилило 98 видавців.
Чи засмутило це її? Безумовно. Чи здалася вона? Ні.
Бонні Гармус оговталася від відмов і написала "Уроки хімії", книжка стала бестселером, її перекладено більш ніж у 35 країнах, а за право екранізувати історію змагалися відомі кінокомпанії.

Тож, те що 98 людей відмовили вам не означає, що вони були праві.

Схоже робити візуалізації я люблю більше, чим писати книжки.

Просто мої рекомендації в соц. мережах:

"Написав книгу за півтора місяці. Весною буде друкована версія"

😐 Що я роблю не так?
Іноді маю просто величезне бажання видалити всі аккаунти, так якось спокійніше.

Перш ніж опублікувати свою першу книгу Саймон Бекетт ("Хімія смерті" і т.д) шість років намагався достукатися до видавництв. Він не мав агента, не мав зв'язків і отримав купу відмов. Але одного разу його все ж помітили.

Такі історії трішки заспокоюють і надають віри. Головне кроки, нехай маленькі і можливо довгі. Але головне йти.

Все почалося з того, що в книжковому клубі ми читали Жовтолику... 👀

То що там з Жовтоликою?

Жили собі дві письменниці Атена та Джун. Разом навчалися в університеті, мріяли досягти літературного успіху. І ось роки потому одна стала улюбленицею видавців, а інша так і не спромоглася написати нічого вартісного.

Якщо вірити Джун (а чи варто вірити їй, бо оповідач вона ненадійний), то у Атени є все: гроші, слава, романи бестселери, але це все не тому що вона більш працьовита чи талановита. Вся річ у тому, що Атена азійка, а от Джун "темноволоса, кароока біла дівчина".
І ось Атена помирає у Джун на очах.
А Джун краде її неопублікований рукопис.
Для чого спитаєте ви. Щоб зробити послугу Атені і закінчити її книгу.

Але це все зі слів Джун.

Загалом читати книгу було захопливо. Зазирнути на кухню видавців, подивитися, як створюється бестселер ( і часто це зовсім не про геніальний текст).

Ребекка Кван підіймає теми расизму і зворотного расизму, культури скасування, побілки (з цим терміном я зіштовхнулася вперше).

Персонажі у авторки вийшли магнетичними. Попри їх сіру мораль вони не залишали мене осторонь.

Однак фінал для мене був зіпсований. І справа не в тому, що я не люблю відкриті кінцівки. Адже для мене вона навіть не відкрита, а обірвана на півслові ☹️

​​Розчарована фіналом Жовтоликої, я не вигадала нічого кращого, як прочитати книжку на схожу тему. І цією книжкою виявився Задум.

Здавалося б все те саме.
Джейк викладач літературної майстерності, заздрісний письменник, який спромігся написати лише одну вартісну книгу, але після того так звана "муза" до нього більше не приходила. І тої самої іскри з якої починаються всі великі книги він не відчував. Аж до того моменту, коли дізнався, що його колишній студент, що мав геніальний задум для книги, раптово помер. Але хто ж тепер розповість його геніальну історію? Звісно наш Джейк.

👀 В якийсь момент я навіть подумала, а чи не читаю я все те саме... Але я так ще ніколи не помилялася.

Якщо Жовтолика була зосереджена більшою мірою на видавничих процесах та дотичній проблематиці.
То сюжет Задуму повністю занурює нас у історію цієї самої крадіжки.

Напочатку здається, що нічого не відбувається і історія йде занадто повільно. Але, можливо, це теж задум авторки 👀 І до найцікавішого дійдуть лише ті читачі, які хочуть докопатися до правди, а не покинуть читати на моменті "ой, та все тут зрозуміло".

Хехе аби ж все було зрозуміло 🙈 Я хоч і читаю лише одні детективи, не змогла відразу скласти всі пазли 👀

Шкодую лише про те, що так довго відкладала цю книгу.
І маю нову проблему, що прочитати, щоб було настільки захоплююче?

P.S Цікавий факт. Минулого року "Камінь. Ножиці. Папір" стала найкращою книгою для мене. Схоже цього року найкращими знову буде #книголав

​​Чому ці книги і досі не видали українською? 👀

Жінка в бібліотеці
У вишуканому читальному залі Бостонської публічної бібліотеки тиша, аж поки спокій не порушує жахливий жіночий крик. Охоронці беруть все під контроль, наказуючи всім, хто знаходиться всередині, залишатися на місці, доки не буде виявлено, що сталося. І поки всі чекають четверо незнайомців, які випадково сиділи за одним столиком зав’язують дружбу. У кожного свої причини опинитися того ранку в читальному залі. Але може статися так, що один з них убивця.

Таємничий письменник
Літературний трилер про письменницю-початківця, яка зустрічає свого літературного кумира й закохується в нього, але виявляє його вбитим наступного дня після того, як вона дала йому прочитати свій рукопис.

Після того, як вона написала йому
Мадлен не знає, звідки взявся Едвард. Він просто персонаж її наступної книги. Але поки вона пише, він стає єдиним, про що вона може думати...
Едвард не може викинути з голови Мадлен — лагідно усміхнену, заразливо захоплену та абсолютно розбиту. Вона стане ідеальною героїнею для його наступної книги.
Але хто автор, а хто творець? І коли межі починають розмиватися, хто постраждає, коли зявиться вбивця?

❓Прочитали б якусь?

Подобається мені, коли купила книжку і відразу її прочитала 😁

От би так завжди 👀

З інтерв'ю Донато Каррізі 😶

Як гадаєте, чому трилери такі популярні?

Люди хочуть познайомитися зі своєю темною стороною. Трилери - дзеркало для душі. Коли ти зустрічаєш чудовисько, в житті чи в книзі, ти відразу думаєш, наскільки ти відрізняєшся від нього. Потім ви слухаєте його і дізнаєтесь, наскільки він схожий на вас. . . Чарівність зла - це таємний голос, який приваблює нас. Якщо ми ігноруємо монстра всередині нас, рано чи пізно він знайде спосіб вибратися. Мій монстр живе в тому, що я пишу. Як щодо вашого?

А чому ви почали писати в цьому жанрі?

Я зустрів серійного вбивцю дітей під час останнього проекту мого університетського диплому і написав про нього. Під час наших зустрічей він спокійно розповідав про скоєні злочини. Я мав би вийти з кімнати, але я просто сів і слухав, як і всі присутні. Я запитав себе, чому я не відреагував, і виник сумнів, що, можливо, ця людина була трохи схожа на мене. Зрештою я зрозумів, що це моя темна сторона відповідає на таємничий поклик темряви. Я вважаю, що це природно, тому що це дає нам зрозуміти, що ми можемо контролювати нашу злу сторону. З того дня я зрозумів, що немає людей, які є виключно добрими чи злими, а хто говорить інакше, той небезпечний.

То що любителі трилерів/детективів, які монстри живуть всередині вас? 🤔

Таки встигла до дня народження відредагувати рукопис 🙈