мінімум 62 людини знаходяться тут заради Земляка, і я не можу їх зрадити! 🙏 тож апдейт за останні дні.

🌟архів ЦДАМЛМ: взяла ще стопку справ, які не встигла подивитись минулого разу. з важливого - знайшла кілька дуже почорканих версій розділу "Голодні коні".

як працює цензура? слідкуйте за руками:
- у рукописах автора (та в "махаон-2002") епізод "Голодні коні" побудовано так: в розпал голодомору Фабіян вирушає у місто Глинськ, бо це здається йому єдиним шансом порятувати від голодної смерті дітей Прісі. зустрічає голодних вмираючих коней, які йдуть у Глинськ, бо звикли, що в цю пору там раніше був ярмарок; вмираючі коні оповідають Фабіяну історії свого життя; міліція тракторами згрібає з майдану їхні трупи; виснажений голодом Фабіян міркує, що добре було б померти отак з кіньми. його рятує комунар Клим Синиця:

— Не знаю, Левку, не знаю... Ніхто не знає, хто сотворив цей голод. Коли б знаття, то судити б його ось тут, на цьому майдані перед цими кіньми... Але ще треба жити, Левку, жити!.. Чуєш, он лебеді ячать у небі? Їм теж нелегко...
(і це якраз чіткий злам персонажа, який до того був ідейним та вірив в утопію комунізму. як я вже писала, зрештою у цій версії Клим Синиця застрелиться).

- яку ж версію маємо ми, прості смертні читачі зі звичайними виданнями книги? фокус-покус: ошмаття цього розділу перенесено в часі у Другу світову! тобто вже у книгу "Зелені Млини". ніякого голодомору, це просто коні виснажені війною, того й вмирають; а герой цієї сцени не Фабіян, який відчайдушно шукає хліба голодним дітям, а Данько, якого злі німці взяли в полон і конвоюють до Глинська. і навіть трупи коней прибирають не місцеві, а все та сама "фашистська гадіна" - ну от, тепер все по канону, можна друкувати 🫡

🌟пошуки папірців: за попередньою інфою, архів Земляка після його смерті зберігався вдома у Бориса Комара. після смерті вже Комара його донька продала квартиру, а що з архівами - непонятно. може, їх кудись передали, а може викинули 🙂

🌟ще мене зацікавило, хто у 79 та 87 роках передав мільйон паперів Земляка у сам ЦДАМЛМ. хитрі бюрократи в описі фонду цього не вказали, але мені пообіцяли спитать завідувачку 💅 з "опізнаного" є лише інфо, що у 1987 році дружина Земляка передала його особисті речі, типу там костюм, олівці, медальку і всяке таке. можливо, решту теж передала вона, а можливо ні. главне, щоб це був не Борис Комар.

🌟зі смішного: знайшла у реєстрі розсекречених документів один, який стосується Земляка, підписаний отак: "Вітальна телеграма М. Руденка з приводу 50-річчя з дня народження". тобто Микола Руденко (письменник і вкрай небажаний для радянської системи елемент, політв'язень) написав Земляку листівку, яку при совку засекретили, а потім розсекретили! оце, думаю, там шось страшне буде, революційне.
замовила її, дивлюсь - а там просто ретро-версія привітання "з дн крч" ☹️ ну і ладно.

🌟не знаю, чого у детективах завжди присутня оця сцена "ми зайшли в тупік", бо особисто я навпаки не встигаю обробляти всю інфу і надсилати всі запити, які збираюсь 🤦‍♀ чекаю купу відповідей, маю написати купу повідомлень і листів, не вспіваю навіть продивитись замовлені раніше сканокопії статей (проклятуща робота постійно відволікає від дійсно важливих справ 🙄). так шо, любі сищікі, ми рухаємось повільно, зате в усіх напрямках 😎

#душна_зграя

"НАРЕШТІ УБИВСТВО!", або
Трохи додаткових квестів для найдопитливіших

🌟детектив з новічком: журналіст Урядового Кур'єра, Віктор Шпак, вважає, шо Земляк вмер не своєю смертю. за його словами, його вбили так само, як Юрія Яновського (оце повісила вам його фотку, бо дивіться, який гарний 🥰). як вмер Яновський, спитаєте мене ви? а фіг його розбереш, відповім я.

повертався якось Яновський з дружиною з театру, і стало йому погано. викликали супер-лікаря, професора, терапевта-кардіолога, який помилково діагностував інфаркт. лікували "від серця", але через 3 (чи то через 5) днів Яновський помер. на розтині наче як знайшли прорив виразки шлунка і перитоніт.

серед скарг, озвучених лікарю, наче як основною була "гострий біль в животі", та й хронічна виразка в анамнезі пацієнта фігурувала багато років, але от лікувати чомусь вирішили серце. лікар сказав, шо переплутав, бо симптоми можуть бути схожі; а от Шпак каже, шо ніхто нічо не переплутав, і Яновського навмисно вбили. власне, роками на нього тиснула радянська влада - цензурувала, позбавляла заробітку, забороняла твори, морально ламала - так шо пес його знає, як було насправді.

🌟так от пан журналіст впевнений, що і Земляка так само "залікували" зовсім не від того, чим він хворів. і взагалі начебто як напередодні він вечеряв з луганським письменником Тарасом Рибасом (фото 2), і обом після того стало погано. аж так, що Рибас помер прямо в потязі, у який сів після тої вечері; а Земляк наче як протягнув трохи довше, але лікарі йому "помогли".

"історія красіва, але пахне конспірологією" - подумала я, коли загуглила дати смерті обох письменників. обидва померли в 1977, але Рибас - 30 квітня, а Земляк - 17 березня, шо в принципі робить неможливою їхню спільну вечерю "новічком". АЛЕ! виявилось, що 30 квітня - дата, яка взялася взагалі непонятно звідки, і вона має конкурентку: 12 березня.

за 12 березня стоїть шеренга джерел: і луганські краєзнавчі матеріали, і бібліотечні довідки, і свідчення племінника Рибаса. за датою 30 квітня такої криші не виявлено, тооож знімайте шапочку з фольги, це може бути не конспірологія, а рутина радянських спецслужб 😎

🌟отже пан Віктор висуває таку версію:
- 12 березня Земляк і Рибас разом вечеряли у Києві
- потім Рибас сів на свій потяг і помер в ньому (від "серцевого нападу", до речі)
- Земляк потрапив у лікарню через добу після смерті Рибаса
- за кілька днів, 17 березня, помер.
хронологічно цілком собі 👌

🌟одразу кажу, що тут я не поки не копала якось глибоко, тож це такий поверховий пошук. та і загалом перевіряти такі штуки фактично неможливо, і ми насправді ніколи не дізнаємось про сотні успішних злочинів совка - саме через те, що вони були успішні. тож версія цієї сюжетної гілки - на ваш розсуд)

#душна_зграя

для тих, хто тут не за Земляком: прочитала половину "Непростих" Прохаська. всі шось закочують на неї очі, а мені подобається 👩‍🍳

Кожна людина, - так казав Франциск, - може зробити за своє життя книжку. Я кажу книжку, хоч ми почали говорити про фільми. Кожна, але лише одну. Ті, котрі думають, що написали багато книжок, помиляються - то все триває роблення однієї. Поза свою книжку не вискочиш, хай що б ти змінював. Можна підробити, але не створити. Твоя єдина книжка обмежена твоїм тембром, інтонаціями, артикуляцією. Доля - це спосіб говорити.