5 тисяч років камені стояли без донатів, а от іменно зараз треба донатити бо каменям пізда буде

Протягом життя, отримуючи і усвідомлюючи інформацію ми робимо певні висновки.

Живучи в цьому світі, в нас є можливість спостерігати за речами навкруг, робити висновки, давати "свою" оцінку.

Проте, чи будуть ці такзвані висновки відповідати дійсності? На мою думку, кожен з нас глибоко помиляється, досягти розуміння цього світу скоріш за все надзвичайно важко.

А якщо це надзвичайно важко, то зразу можна прийти до висновку, що як мінімум 99.9% помиляються на базовому рівні, а значить впринципі все що вони розуміють являється заблуждєнієм.

Який сенс сприймати тих, хто помиляється? Навіщо? Якщо сліпий поведе сліпого, обоє упадуть в бєздну.

Саме тому, я прийшов до висновку не належати ні до ніяких "масових явищ", так званих політичних, релігійних вподобань і ісповідування впринципі будь-чого.

Люди можуть помилятися? - так.

Тоді припустити, що всі помиляються являється абсолютно виправданим і сумніватися у всьому, у чому вони заблуждаються це мій особистий вибір.

Я давно вже прийняв рішення позбутися всіх речей, які мене залишають на рівні дегенерата, але надзвичайно важко слідувати їм, оскільки вся моя свідомість запрограмована обслужувати чиїсь інтереси, і необхідно докласти неймовірних зусиль для того, щоб спробувати щось змінити.

Я відмовився за останній час від деяких речей, від яких планував, але на жаль не від всіх.

І зовсім нещодавно я зрозумів, що нажаль, це надзвичайно важко.

Але це не значить, що я відмовляюсь від цієї затії, це значить, що треба стати тим, кому ця задача не буде настільки важкою.

Тому, як мінімум поки, я не відмовляюсь від цієї затії, подивимось, що з цього вийде

Короче цілі на наступні декілька років:
Вивчити латинську, заробити пару лямів$, прочитати основну частину так званих "святих писань"

Живучи в цьому світі, багато хто усвідомлює очевидні речі, які неможливо заперечити.

Але при цьому необхідно розуміти, що є багато абсолютно необ'яснимих речей, які неможливо доказати. Я до сих пір ваху'ї, оскільки я не можу зрозуміти чому я живу.

Але потрібно розуміти, що вони є. І від цього відштовхуватися. Якщо мати хоть пів ізвиліни то можна зрозуміти, що цей світ сам по собі появитися не міг. Виходячи з цього ми повинні розуміти, що є сили які являються більш розвиненими. Це не обов'язково може бути щось конкретне, це те, чого як мінімум я поки не розумію.

Чи є конкретно в мене якесь так зване призначення? Чи моя доля вже предрєшена? Я не знаю, але я як і майже будь яка людина, поки маю склонності які мене підталкують до різних рішень.

Тобто, якщо розуміти склонності і ситуації в яких я опинюсь, то можна легко спрогнозувати так звану долю і т.д.

Але, що ж це може значити? Я думаю є багато речей, зрозуміючи які я отримаю відповіді на ці запитання, а значить, поки є чим зайнятися, жаль канєшно не так багато часу залишилося, але це вже зовсім інша історія

Як я вже безліч раз казав, людям свойственно помилятися. Людська природа полягає в тому, що не все, що ми бачимо навкруги ми здатні сприймати і розуміти.

Помилки це неправильно прийняті рішення або неправильних дії або неправильне розуміння речей. Що значить неправильно конкретно в цій ситуації? Це значить противорічити істині. Істина завжди однозначна, ніяка істина не противорічить іншій істині, також істина багатогранна тому її можна по різному розуміти та сприймати.

Знаючи і розуміючи істину, і діючи спираючись на неї неможливо помилятися. Механіка цього всесвіту заточена на цьому.

Але це все насправді немає значення, оскільки в цьому світі в якому ми живемо ми смертні, і це значить тільки одне, рано чи пізно наше тимчасове перебування на цій планеті в цій оболочці завершиться і цього ніяк не запобігти, так задумано ізначально і тому ми в першу чергу повинні зрозуміти реальні причини нашого тут з вами находження і зрозуміти що тут треба робити і як.

Я не знаю чому все існує так як воно існує і чому ми з вами тут знаходимось, Я не знаю чому тут відбуваються речі які відбуваються.

Природу будь яких дій в цьому світі можна зрозуміти, якщо мати доступ до достовірної інформації.

Але по якійсь причині нам всім нав'язували придуману історію, безбожні релігії та забивали голову всякою хуйньою робивши нас нєвєжествами та зарозумілими або ж тупими біороботами які призначенні для виконання алгоритмів та жалкого існування над якими вічно нависли хмари проблем та причин для стрессу.

Можна дуже легко прийти до очевидних висновків про це місце. Але ж все-таки, мені здається, що шанс на порятунок є та всеж-таки є за що боротися.

Істинно скажу, що час пройде, можливості будуть назавжди втрачені. Ворота закриються назавжди, але цього ж можна недопустити?

Небагато речей які ми здатні контролювати в цьому світі, час не являється тим, що нам підвласно. Ми підвласні часу, він нас веде, ніяк не враховуючи нашу волю.

Насправді, в цьому світі, не так багато воістину важливих речей.

І по якійсь причині, ми все-таки вибираємо іменно їх, оскільки по якійсь причині нам вони були нав'язані.

По якійсь причині, нам всім цікава політика, всяка деграданська хуйня, а не воістину важливі речі.

Чесно скажу, особисто мене дуже сильно не влаштовує той факт, що я являюсь абсолютним рабом цих імпульсів деградації, абсолютна залежність, яка не покидає моє життя. Довго задумуючись над цими речами, я прийшов до висновку, що все-таки, так було задумано. Мені прописали сценарій (скоріш за все вам теж), якому я запрограмований слідувати, так звание "управління безструктурним методом". Це коли немає відповідальних, коли команди подаються в суспільство вцілому, а не комусь конкретно.

Придумають історію, придумають що хто кому винен і т.д. Багато людей являються маніфестаціями якихось ідей і концепцій, я впевнений якщо ви розумієте, про що я, то знайшли приклади в своєму житті. Люди живуть в нєвєжестві, і весь свій час тратять щоб переконати інших в своєму нєвєжестві. Я не вийшов з цього рівня свідомості, я теж такий. Але я не хочу більше бути таким. Я не знаю чи мені коли-небудь вдасця вийти з цієї тюрьми.

І якщо це сприймати, за так звану тюрьму, то де вихід, куди можна втекти? Вихід там де і вхід?

Дуже важливо розуміти, що суспільство в якому ми живем, не було сформовано як то кажуть "натурально", є "люди", які дуже чудово розуміють людську природу і як її використовувати в своїх цілях. Ми з вами задумувались, як чиїсь ресурс. Виходу з цієї ролі не існує без концептуалнього розуміння гри в яку ми поміщенні. І більше того, ми всі смертні, нам не багато залишилось, а точніше недостатньо.

I’m turning 41, but I don’t feel like celebrating.

Our generation is running out of time to save the free Internet built for us by our fathers.

What was once the promise of the free exchange of information is being turned into the ultimate tool of control.

Once-free countries are introducing dystopian measures such as digital IDs (UK), online age checks (Australia), and mass scanning of private messages (EU).

Germany is persecuting anyone who dares to criticize officials on the Internet. The UK is imprisoning thousands for their tweets. France is criminally investigating tech leaders who defend freedom and privacy.

A dark, dystopian world is approaching fast — while we’re asleep. Our generation risks going down in history as the last one that had freedoms — and allowed them to be taken away.

We’ve been fed a lie.

We’ve been made to believe that the greatest fight of our generation is to destroy everything our forefathers left us: tradition, privacy, sovereignty, the free market, and free speech.

By betraying the legacy of our ancestors, we’ve set ourselves on a path toward self-destruction — moral, intellectual, economic, and ultimately biological.

So no, I’m not going to celebrate today. I’m running out of time. We are running out of time.

12 Then I turned my thoughts to consider wisdom,
and also madness and folly.
What more can the king’s successor do
than what has already been done?
13 I saw that wisdom is better than folly,
just as light is better than darkness.
14 The wise have eyes in their heads,
while the fool walks in the darkness;
but I came to realize
that the same fate overtakes them both.

15 Then I said to myself,

“The fate of the fool will overtake me also.
What then do I gain by being wise?”
I said to myself,
“This too is meaningless.”
16 For the wise, like the fool, will not be long remembered;
the days have already come when both have been forgotten.
Like the fool, the wise too must die!

«Об'єктивне знання, ідея єдності в тому числі, належить до об'єктивної свідомості. Форми, у яких це знання виражене, коли сприймаються суб'єктивною свідомістю, неминуче спотворюються — і замість істини породжують усе нові й нові ілюзії»

— Опять вы говорите о чём-то другом, – сказал он. – Вы говорите об ошибках, возникающих из восприятия, а я говорю не о них. В пределах данных восприятия человек может более или менее ошибаться. Однако, как я сказал раньше, главное заблуждение человека – это его уверенность в том, что он может что-то делать. Все люди думают, что они могут что-то делать, все люди хотят что-то делать; и первый вопрос, который задают люди, – это вопрос о том, что им делать. Но в действительности никто ничего не делает, и никто ничего не может делать. Это первое, что нужно понять. Всё случается. Всё, что происходит с человеком, всё, что сделано им, всё, что исходит от него, – всё это случается. И случается точно так же, как выпадает дождь после изменений в верхних слоях атмосферы или в окружающих облаках, как тает снег, когда на него падают лучи солнца, как вздымается ветром пыль.
"Человек – это машина. Все его дела, поступки, слова, мысли, чувства, убеждения, мнения и привычки суть результаты внешних влияний, внешних впечатлений. Из себя самого человек не в состоянии произвести ни одной мысли, ни одного действия. Всё, что он говорит, делает, думает, чувствует, всё это случается. Человек не может что-то открыть, что-то придумать. Всё это случается.
"Установить этот факт для себя, понять его, быть убеждённым в его истинности – значит избавиться от тысячи иллюзий о человеке, о том, что он якобы творчески и сознательно организует собственную жизнь и так далее. Ничего подобного нет. Всё случается: народные движения, войны и революции, смены правительств – всё это случается. И случается точно так же, как случается в жизни индивидов, когда человек рождается, живёт, умирает, строит дома, пишет книги – не так, как он хочет, а так, как случается. Всё случается. Человек не любит, не желает, не ненавидит – всё это случается.
"Но никто не поверит вам, если вы скажете ему, что он не может ничего делать. Это самая оскорбительная и самая неприятная вещь, какую только вы можете высказать людям. Она особенно неприятна и оскорбительна потому, что это истина, а истину никто не желает знать.
"Когда вы поймёте это, нам гораздо легче будет вести беседу. Но одно дело – понимать всё умом, а другое – ощущать "всей своей массой", быть по-настоящему убеждённым в том, что дело обстоит именно так, никогда об этом не забывать.

"С вопросом "делания" связана ещё одна вещь. Людям всегда кажется, что другие неизбежно делают вещи неверно, не так, как их следует делать. Каждый думает, что он мог бы сделать всё лучше. Люди не понимают и не желают понять, что всё, что делается, и в особенности то, что уже сделано, не может и не могло быть сделано другим способом. Заметили вы или нет, что сейчас все говорят о войне? У каждого есть свой план, своя собственная теория; и всякий считает, что всё делается не так, как следует. В действительности же всё делается только так, как оно может быть сделано. Если одна вещь может быть иной, тогда и всё может быть иным. Но тогда, пожалуй, не было бы и войны.
"Постарайтесь понять то, что я говорю: всё зависит от всего остального, всё связано, нет ничего отдельного. Поэтому всё идёт только по тому пути, по которому должно идти. Если бы люди были иными, всё было бы иным. Но они таковы, каковы есть, и поэтому всё остаётся одним и тем же".