Ви знаєте, хто такий доктор Персіваль Кокс?

Якщо ні, то це такий завжди незадоволений дядько, у якого багато різних комплексів. Йому завжди треба мати якусь єхидну думку.

Так ось. Є питання. Україна виграла в Грузії і шо?

Те, що створювалося впродовж не одного матчу було викинуте на смітник та Україна зіграла в зовсім інший футбол. На результат.

Авжеж, результат був потрібен, аби ми всі заткнули свої ротяки. А що далі?

Команда Реброва на один матч відмовилася від свого стилю чи це назавжди? Не буде вже контролю над мʼячем? Які довготривалі плани?

А другий цікавий момент матчу: реінкарнація Андрія Гусіна та Євгена Коноплянки. І Олександра Петракова, виходить.

Бундесліга - не дуже популярний чемпіонат для українських футболістів. У двох найвищих дивізіонах лише один гравець з українським паспортом.

Однак після початку повномасштабного вторгнення Росії саме в Німеччину поїхало найбільше молодих гравців.

Наразі буде просто короткий список найбільш помітних, але згодом планую більше за ними слідкувати та більше інформації надавати.

Варто зазначити, що цього літа Німеччину залишили лівий захисник Дмитро Стрільчук, який повернувся в Шахтар із Баєрна та центральний захисник Олександр Гавриленко, який перейшов із молодіжки Ляйпцига та грає за другу команду Шльонска в чемпіонаті Польщі.

Що треба розуміти: яким би не був статус у молодих гравців в своїх теперішніх клубах, шлях до першої команди не такий близький та повен проблем.

Якщо бодай один хтось потрапить до першої команди, то це буде велике досягнення. Якщо бодай один потрапить до Бундесліги, то це також неймовірно.

https://telegra.ph/20-molodih-ukrainc%D1%96v-v-N%D1%96mechchin%D1%96-10-11

Артем Довбик грає за збірну 33-й матч, а завжди здається, наче перший.

Ну, тобто, наче вперше бачить цих людей та вони вперше бачать його.

Україні вдалося перенести усі найкращі якості, які були в матчі проти Грузії та добитися результату, який не можна називати поганим.

Авжеж, інтернет знову гуде про те, що все погано, але все було дуже навіть непогано.

Навряд чи в цьому матчі взагалі мали бути голи, але Черв забив дивовижний гол на що Україна відповіла дивовижний пенальті.

Цьому матчу більше підходила нічия 0:0, народжена в боротьбі, агресії та стражданнях.

І це добре, що Україна не була гіршою за Чехію в цих компонентах, інакше проти цього суперника доводиться складно.

Колись я полюбив чеський хокей та став вболівальником цієї збірної саме за такий стиль гри: важкий, вʼязкий та дуже бойовий. Ну й ще тому що обіграли русскіх в фіналі Олімпіади. Це, мабуть, основне на початку.

І ось чеські футболісти перейняли цей стиль.

Україна не здатна бути швидшою та технічнішою за Чехію, а тому потрібно було не програти боротьбу. І навіть якщо програти боротьбу, то не програти матч. Що вийшло попри те, що в боротьбі було складно.

Серед позитиву варто говорити про гарний матч Судакова та Забарного. Другий - як завжди, а перший - нарешті.

Знадобилося в цьому матчі й нахабство Таловєрова.

Серед поганого знову неспроможність використати Довбика, лише половина матчу від Мудрика та той промах Шапаренко, який явно зіпсував йому настрій та призвів до загалом поганого матчу.

Але як і від гри проти Грузії, від цього матчу можна відштовхуватися в плані побудови команди.

Можливо, тренерський штаб піде іншим шляхом. Спочатку отримає готових футболістів, а потім вже будуватиме систему, а не розпочинатиме із системи, під яку немає футболістів.

Томас Тухель - головний тренер збірної Англії.

Усі учасники цього процесу ще будуть давати свої коментарі, але збоку первинні поверхові причини для такого рішення мають однозначний вигляд.

Тухеля не покликали в збірну Німеччини, а після Баєрну вдома йому вже й нема куди йти, щоб бути на вершині. То чому ні.

Та до Тухеля й питань немає, адже він просто відповів на пропозицію, яку отримав. Гарну пропозицію, чого вже там.

Що стосується Футбольної асоціації, то вона вибрала Тухеля тільки через те, що він вивів у фінал Ліги чемпіонів Челсі. Та навіть виграв його! А, як відомо, тільки найкращі тренери виводять Челсі в фінал Ліги чемпіонів.

Тухель далеко не перший іноземний тренер в збірній Англії. Був Ерікссон, потім був Капелло. Та тепер історія дещо інша. І не через те, що Тухель - німець, хоча культура англійських вболівальників дуже антинімецька. Футбольні вболівальники - це ж не ліберальні читачи газети Гардіан.

Ситуація із запрошенням Ерікссона та, особливо, Капелло дуже схожа з тим, що тепер виникла з Тухелем. Потрібен сильний тренер, з яким можна було б реалізувати потенціал гравців, які зараз є в команді.

Власне, Капелло кликали до збірної Англії, аби зробити золоте покоління по-справжньому золотим.

Тільки є одна суттєва різниця. Та команда 15-річної давнини була дещо випадковим поколінням зірок, за спинам яких нічого не було. Вони росли в своїх клубах, жили в своїх клубах, а збірна Англії мала другорядне значення.

Не було жодної системи, просто набір футболістів.

Потім все змінилося. Багато років Футбольна асоціація вибудовувала систему збірних, підготовки гравців та розвитку. Теперішня збірна Англії - зовсім не випадково має таку кількість сильних футболістів.

Це продукт багаторічної роботи.

Усі вже вирішили, що Гарет Саутгейт - не той тренер, який міг би реалізувати їх потенціал попри те, що він зробив ледь не вирішальний внесок в перетворенні збірної Англії на сильну команду, за яку хочуть грати.

Тепер потрібен був тренер, який би закінчив цей процес перемогою.

Проблема в тому, що призначення Тухеля закінчує саме цей процес розвитку системи ФА. Можлива подальша перемога збірної Англії на Кубку світу чи Євро буде перемогою не англійського футболу, а Томаса Тухеля.

В історії тільки Отто Рехагель виграв якийсь турнір зі збірної чужої країни. Чиє це було досягнення? Чий плід роботи грецької системи футболу чи Рехагеля?

Натомість перемоги Франції, Німеччини, Іспанії, Португалії повʼязані з розвитком саме системи. Їх до перемоги приводили головні тренери, кожного з яких важко називати елітним в широкому сенсі.

Тухель - непоганий тренер та може підійти для роботи зі збірною, адже є великим шанувальником тактики та підготовки до окремих матчів, що є важливим фактором в футболі збірних. Крім того, він не так часто буде зустрічатися з футболістами, аби посварится з ними та створити атмосферу ненависті, що завжди було його проблемою.

Можливо, саме зараз кращого варіанту для позиції головного тренера й не знайти. Однак це збірна, а не клуб.

Якби Футбольній асоціації вдалося запросити Гвардіолу, Клоппа чи Почеттіно, то це ще б куди не йшло, адже кожен з них дійсно приклав руку до побудови сучасного англійського футболу, вони багато років працювали в ньому.

Звичайно, головним тренером збірної Англії мав бути англієць. Насправді, шкода, що Лі Карслі виявився поки не готовим до цього кроку, адже це було б так схоже на іспанський приклад, за яким усіма силами слідує Футбольна асоціація.

В Англії немає достойних тренерів? Це неправда. Англійським тренерам не дають можливості абсолютно так, як це було у часи Ерікссона з англійськими гравцями. Бо клуби АПЛ мають змогу запросити переможців з інших країн. Кристал Пелас кличе Гласнера, а Вест Гем - Лопетегі. Тоді як Борусія Дортмунд кличе із Майнца Клоппа, а потім Тухеля. У цьому первинна причина.

І дивно, що в ФА цього не розуміють. Дивно, що не розуміють того фактору, що усі їхні старання підняти англійський футбол на світовій арені знищенні рішенням призначити саме цього тренера.

Збірна Англії не стане переможцем наступного Кубка світу. А ось Тухель - може.

Клубний футбол повертається.

У мене є несподіваний (насправді, ні) подкаст про початок сезону в Чемпіоншипі. Дуже коротко про кожну команду та їхній старт в сезоні. Згоден, дуже коротко, але про Футбольну лігу можна говорити не менше, ніж вайлдфокс якийсь.

Послухати можна на патреон та байміекофі, підписка коштує 2 долари на місяць.

https://www.patreon.com/posts/shcho-tam-v-114177350?utm_medium=clipboard_copy&utm_source=copyLink&utm_campaign=postshare_creator&utm_content=join_link

https://buymeacoffee.com/boikovoice/bebiyebona

Айнтрахт став одним із відкриттів сезону допоки.

Авжеж, шість турів ні про що не говорять взагалі, але команда специфічна точно.

Більше подробиць за лінком. Та й загалом на тому каналі про німецький футбол.

https://t.me/bundesliga_the_great/1573

Не потрібно багато слів, щоб сказати правду.

То ж просто нумо разом дивитися матч Лідс Юнайтед - Шеффілд Юнайтед на Сетанта Спортс о 22:00.

Буде цікаво.

Ліверпуль - Челсі, Забарний проти Арсенала в анонсі 8-го туру АПЛ

Прем'єр-ліга повертається після міжнародної паузи туром з декількома цікавими матчами. Авжеж, найбільше уваги до поєдинку Ліверпуля та Челсі, але також варті уваги ігри Борнмута та Арсенала, Ман Юнайтед та Брентфорда, а також декілька зустрічей команд з нижньою частини таблиці.

Послухати можна на патреон та байміекофі, підписка коштує 2 долари на місяць.

https://www.patreon.com/posts/liverpul-chelsi-114256738?utm_medium=clipboard_copy&utm_source=copyLink&utm_campaign=postshare_creator&utm_content=join_link

https://buymeacoffee.com/boikovoice/8-3135303

Сьогодні в мене український день.

Спочатку Іпсвіч - Евертон о 17:00.

"По-перше, Миколенко добре виглядає, тож це хороший крок у правильному напрямку".

Із кінця літа українець взяв участь тільки в двох матчах за Евертон та пережив стільки ж травм. Шон Дайч каже, що Миколенко готовий зіграти.

Ось Ілля Забарний - точно добре виглядає. І мова не про здоровʼя, а про гру центрального оборонця.

Борнмут Андоні Іраоли - це така школа життя для центрального захисника, що після нього Забарного буде легко грати взагалі будь-де.

Українець четвертий гравець ліги за кількістю повернень мʼяча, але тут має значення стиль гри команди (Сенесі взагалі топ-1), але більш показові його 75% виграних єдиноборств в захисті. Серед центральних захисників цей результат є 7-м в лізі й лише постійний топ-гравець за цим показником Піннок та Саліба є значно кращими.

Так що "після" може бути дуже скоро.

Борнмут - Арсенал о 19:30.

Таким як я немає місця на ТБ, тому обидва матчі будуть доступні тільки на платформі Сетанти.

І Миколенко, і Забарний виграли.

Мабуть, більше варто відзначати захисника Евертона, який було помітно, що після травми почуває себе не найкращим чином морально, але добре відбігав та відпрацював в матчі проти Іпсвіча.

Борнмут провів по-своєму чудовий поєдинок, але настільки великої впевненості й не могло бути через те, що суперником був Арсенал. Забарний не був найбільш помітним гравцем на полі та про нього не буде переказів після цієї знаменної перемоги, але в Борнмуті у нього й роль така. Бігає зі шваброю та за усіма прибирає. На таких ніхто не звертає уваги.

Хоча серіал Scrubs навчив особливого ставлення до людей зі шваброю.

Реально купився на цей матч, адже обидві команди високо в таблиці та ще й підсумковий рахунок був перспективним.

Однак Ньюкасл та Брайтон розчарували. Й щоб не жити з цим розчаруванням самому, поділюся з вами.

Команда Едді Гау загалом розчаровує в цьому сезоні. Навіть якщо пригадувати переможні матчі, то в них ледь не єдине, чим вдалося відзначитися Ньюкаслу - ефективність у здобутті результату. Це дуже важливий фактор з одного боку, але з іншого він не є ознакою тривалою стабільності.

Особливо з урахування того, що Ньюкасл невдало грав в атаці та в захисті.

Навіть якщо перемоги й не були випадковими, але й логічности їм не вистачало.

Брайтон попри серпневі звитяги та камбек з Тоттнемом перед міжнародною паузою теж не мав вигляду команди, яка має стабільність, якість та чіткість того, хто має просто бути в топ-10. Що там говорити про єврокубки, які задекларували в клубі.

Команди схожі своїм стартом, але протилежні за змістом. Кожного разу, коли дивишся за грою цієї команди Фабіана Гюрцелера, то завжди виникає відчуття, що ти ось-ось зрозумієш всю величину їхньої ідеї. Якщо з Ньюкаслом все зрозуміло, там чорний квадрат чи банка супу, то Брайтон - купа якихось мазків, які здатен оцінити тільки геній чи той, хто думає, що він настільки геній, аби це зрозуміти.

Парадокс, що це було про Брайтон на Сент-Джеймс Парк. У цьому матчі команди Гюрцелера була примітивною та ще має розібратися, чому взагалі здобула три очки.

Завдяки кому - це зрозумло. Хто слухає мій подкаст, то не здивується цим словам: Данні Велбек - найкращий англійський нападник прямо зараз. Він забив свій пʼятий гол в сезоні, реалізувавши швидкий розіграш штрафного.

Це був перший раз, коли Брайтон увійшов до штрафного суперника в цьому матчі та перший раз, коли Брайтон пробив по воротах.

Якщо стосовно Ньюкасла варто говорити, де б вони були, аби не Поуп, то у Брайтона саме Велбек герой такого типу. Геймчейджер.

І як же погано для Гюрцелера, що в другому таймі через травму колишнього нападника Ман Юнайтед, Арсенала та Сандерленда винесли з поля з травмою.

Ньюкасл атакував багато, намагався зрівняти рахунок, але тут далося взнаки те, що у команда Гау проблеми в атаці. Завершенності діям просто не вистачало.

Цей матч мав би закінчитися без голів. Брайтон навряд чи сильно розчарувався, особливо через те, як пройшов перший тайм.

Ньюкасл не виграв в жодному з чотирьох останніх матчів. Ті перемоги на початку завадили команді вчасно відреагувати на всі труднощі, які мав Ньюкасл на початку сезону. Вони суттєві.

А ось тепер у Брайтоні важливо правильно оцінити те, що сталося в матчах проти Тоттнема та Ньюкасла. Бо все ж немає логічного пояснення, завдяки чому команда здобула шість очок в цих іграх.