Особливо цікавого останнім часом нічого не відбувалося — так, рутинна робота, типові случаї, розказувать нема про що. І робили все правильно, без ексцесів, так що з нами не сталося такої історії, як Саша на днях розказав.
Сиділи ми на перекурі, слово за слово, один одне вспомнив, другий друге, ну і розказав Сашко, як він в свій час практику проходив. Зараз тієї мастерні уже немає, а коли він туди прийшов юним практикантом, йому поставили наставника такого собі Леонідовича. Вроді і мужик толковий, но як наче з нього писали всі оті анекдоти про автомеханіків і випить не дурак, причому прямо на роботі і пив.
А потом ішов щось там ремонтувати. До електроніки не ліз, а от з механікою колупався. Частічно руки на автоматі щось робили, частично лажав, що потім приходилось з вибаченнями перероблюювати коли йому, а коли другим хлопцям. Як почував себе винуватим і був в хорошому настрої, виправляв свої помилки сам.
Як був у поганому гуморі (причину угадайте самі), то бухтів, що він все правильно зробив і нічого перероблювати не буде, і вобще він майстер, який з закритими очима розбере і збере любу машину, а всяка шантропа хай гуляє вальсом, бо «він все правильно зробив і нічого переробювати не буде ». Тоді честь закладу спасали молоді хлопці.
Но одного разу отлічився він особливо знатно. Міняв він масло на якомусь невеличкому грузовічку, після чого закрив капот, отдав машину клієнтові, той сів за руль та й поїхав.
А через пару днів та машина взяла, та й заглохла. Що першим ділом зробив водій?
Правильно, поліз під капот. І обнаружилось, що Великий ̶Г̶у̶д̶в̶і̶н̶ майстер, коли ставив масляний фільтр, забув на ньому ключ. Ключ той під час руху за зось там зачепився, фільтр частично знявся, масло вилилось, щось там ще були якісь ушкодження. Короче, ремонт після художеств Леонідовича був важкий, дорогий і за рахунок підприємста.
Після чого його пробували перевести в підсобні робочі, но його горда натура не перенесла такої наруги і він звільнився. У нас таких Леонідовичів Слава Богу не водиться))
#історія
Сиділи ми на перекурі, слово за слово, один одне вспомнив, другий друге, ну і розказав Сашко, як він в свій час практику проходив. Зараз тієї мастерні уже немає, а коли він туди прийшов юним практикантом, йому поставили наставника такого собі Леонідовича. Вроді і мужик толковий, но як наче з нього писали всі оті анекдоти про автомеханіків і випить не дурак, причому прямо на роботі і пив.
А потом ішов щось там ремонтувати. До електроніки не ліз, а от з механікою колупався. Частічно руки на автоматі щось робили, частично лажав, що потім приходилось з вибаченнями перероблюювати коли йому, а коли другим хлопцям. Як почував себе винуватим і був в хорошому настрої, виправляв свої помилки сам.
Як був у поганому гуморі (причину угадайте самі), то бухтів, що він все правильно зробив і нічого перероблювати не буде, і вобще він майстер, який з закритими очима розбере і збере любу машину, а всяка шантропа хай гуляє вальсом, бо «він все правильно зробив і нічого переробювати не буде ». Тоді честь закладу спасали молоді хлопці.
Но одного разу отлічився він особливо знатно. Міняв він масло на якомусь невеличкому грузовічку, після чого закрив капот, отдав машину клієнтові, той сів за руль та й поїхав.
А через пару днів та машина взяла, та й заглохла. Що першим ділом зробив водій?
Правильно, поліз під капот. І обнаружилось, що Великий ̶Г̶у̶д̶в̶і̶н̶ майстер, коли ставив масляний фільтр, забув на ньому ключ. Ключ той під час руху за зось там зачепився, фільтр частично знявся, масло вилилось, щось там ще були якісь ушкодження. Короче, ремонт після художеств Леонідовича був важкий, дорогий і за рахунок підприємста.
Після чого його пробували перевести в підсобні робочі, но його горда натура не перенесла такої наруги і він звільнився. У нас таких Леонідовичів Слава Богу не водиться))
#історія
НЕ ДАЙ СЕБЕ ОБДУРИТИ В АВТОСЕРВІСІ!
Скинули тут мені на днях ссилку. Дивись, типу, як ваш брат автомеханік клієнтів дурить. І дальше 400 порівняно нечесних способів відбирання грошей у автомобілістів. І потім єхидно так питають , ну як, прочитав? І що скажеш по цьому приводу? А що я можу сказати?
А там мова про те, як зливають не все масло з двигуна і тільки доливають частину нового, або як замість якісної оригінальної запчастити ставлять якесь китайське фуфло, або як спеціально імітують поломку при діагностиці, а потім її за ваші гроші "успішно" ремонтують. Якось напишу про схеми розводу, бо це біль для всіх автовласників і щоб ви знали як виявити такі шахрайські СТО.
Скажу так, в кожній професії існують різного виду уроди. Краще б, звісно, їх там не було, но тоді б це, мабуть, була не планета Земля, а якась зовсім інший Всесвіт, в якому би я тоже хотів жити. Там немає зими і осені, всі жителі високі, стрункі та красиві, всі одне одного поважають, ніхто нікого не обдурює, а крім того у всіх золоті руки і кожен — великий спеціаліст у своїй професії. На жаль, ми живемо у нашому світі і тут все трішки не так. От є ввічлива і привітна продавчиня, а є королева ковбасних обрізків, і вчителі бувають різні, і професійні водії. В загалі, на нашій планеті ризик нарватися на не дуже хорошу або не дуже чесну людину є в любій сфері. І автосервіси тут не виключення.
І ще, читав я, що там понаписували. Ну дещо є дійсно можуть провернути, а більшість із написаного ні в тин, ні в ворота. Та і з чого б вдруг це шулеру-автомеханіку відкрито писати про свої махінації? Щоб шо? Щоб наступний раз його на цьому спіймали?
Якщо комусь цікава моя скромна думка, то читати такі статті, звісно, можна, шкоди від них точно не буде, но все, що там написано, ділить треба на три, а то і на чотири.
Так що, сприймайте як художню літературу. Зараз всі, кому не лінь щось пишуть. Я он тоже тепер майже літєратор 😆
#історія
Скинули тут мені на днях ссилку. Дивись, типу, як ваш брат автомеханік клієнтів дурить. І дальше 400 порівняно нечесних способів відбирання грошей у автомобілістів. І потім єхидно так питають , ну як, прочитав? І що скажеш по цьому приводу? А що я можу сказати?
А там мова про те, як зливають не все масло з двигуна і тільки доливають частину нового, або як замість якісної оригінальної запчастити ставлять якесь китайське фуфло, або як спеціально імітують поломку при діагностиці, а потім її за ваші гроші "успішно" ремонтують. Якось напишу про схеми розводу, бо це біль для всіх автовласників і щоб ви знали як виявити такі шахрайські СТО.
Скажу так, в кожній професії існують різного виду уроди. Краще б, звісно, їх там не було, но тоді б це, мабуть, була не планета Земля, а якась зовсім інший Всесвіт, в якому би я тоже хотів жити. Там немає зими і осені, всі жителі високі, стрункі та красиві, всі одне одного поважають, ніхто нікого не обдурює, а крім того у всіх золоті руки і кожен — великий спеціаліст у своїй професії. На жаль, ми живемо у нашому світі і тут все трішки не так. От є ввічлива і привітна продавчиня, а є королева ковбасних обрізків, і вчителі бувають різні, і професійні водії. В загалі, на нашій планеті ризик нарватися на не дуже хорошу або не дуже чесну людину є в любій сфері. І автосервіси тут не виключення.
І ще, читав я, що там понаписували. Ну дещо є дійсно можуть провернути, а більшість із написаного ні в тин, ні в ворота. Та і з чого б вдруг це шулеру-автомеханіку відкрито писати про свої махінації? Щоб шо? Щоб наступний раз його на цьому спіймали?
Якщо комусь цікава моя скромна думка, то читати такі статті, звісно, можна, шкоди від них точно не буде, но все, що там написано, ділить треба на три, а то і на чотири.
Так що, сприймайте як художню літературу. Зараз всі, кому не лінь щось пишуть. Я он тоже тепер майже літєратор 😆
#історія
Знайомі дівчата (просто знайомі, а не те, що ви зараз подумали) іноді питають, чи заводимо ми шашні з клієнтками. Вони, правда, кажуть «романи з клієнтками», но суті то не міняє.
Що цікаво, нікого зі знайомих хлопців таке запитання не цікавило ні разу. Мабуть, різниця сприйняття світу сказується.
Ну в общем, про шашні. Якщо коротко - на роботі ми їх не крутимо. От і як ви собі то представляєте? Приїжджає клієнтка на Лексусі, а я їй такий: «Що ви робите сьогодні ввечері? Може сходим повечеряти в шашличку за углом? Ви поки беріть свою сумку Гуччі, а я руки от масла вимию і підемо у кафе». Ну та і вобще, це якось неправильно: людина приїжджає до нас по своїм справам , у неї в голові свої проблеми, а тут я починаю глазки строїть і комплентами сипать. В кращому випадку вона розвернеться і поїде туди, де її нормально обслужать, А то ще може і чоловік або бойфренд на розборки приїхать. Ми, канешно, хлопці не з пуглівих, но нашо нам такі скандали? Автомеханік на робочому місці повинен бути автомеханіком, а режим мачомена можно включати десь там, за межами майстерні.
Ні, звісно, бувало і таке, коли автослюсаря женилися на своїх клієнтках, то случається дуже не часто. Скоріше,поодинокі випадки, а не система, і про те розказують, як про щось необичне. Та і зовсім ми тут більше по машинам, а не по жіночій частині.
Як говорять, першим ділом літаки, то єсть автомобілі, ну а дівчата — потом. В неробочий час;)
Чи може автомеханік крутить романи з клієнтками?
#історія
Що цікаво, нікого зі знайомих хлопців таке запитання не цікавило ні разу. Мабуть, різниця сприйняття світу сказується.
Ну в общем, про шашні. Якщо коротко - на роботі ми їх не крутимо. От і як ви собі то представляєте? Приїжджає клієнтка на Лексусі, а я їй такий: «Що ви робите сьогодні ввечері? Може сходим повечеряти в шашличку за углом? Ви поки беріть свою сумку Гуччі, а я руки от масла вимию і підемо у кафе». Ну та і вобще, це якось неправильно: людина приїжджає до нас по своїм справам , у неї в голові свої проблеми, а тут я починаю глазки строїть і комплентами сипать. В кращому випадку вона розвернеться і поїде туди, де її нормально обслужать, А то ще може і чоловік або бойфренд на розборки приїхать. Ми, канешно, хлопці не з пуглівих, но нашо нам такі скандали? Автомеханік на робочому місці повинен бути автомеханіком, а режим мачомена можно включати десь там, за межами майстерні.
Ні, звісно, бувало і таке, коли автослюсаря женилися на своїх клієнтках, то случається дуже не часто. Скоріше,поодинокі випадки, а не система, і про те розказують, як про щось необичне. Та і зовсім ми тут більше по машинам, а не по жіночій частині.
Як говорять, першим ділом літаки, то єсть автомобілі, ну а дівчата — потом. В неробочий час;)
Чи може автомеханік крутить романи з клієнтками?
#історія
На планову заміну свічок приїхала девушка на білому Рено. Дуже симпатична дівчина, а головне, що ще й приємна в спілкуванні. Ну просто кіло канфет «Ромашка», а не клієнтка — і очам приємно, і вуха насолоджуються, і душа радується.
От ще б трохи, і закохався, не дивлячись на принцип «Ніяких шашнів з клієнтами». Устояв, звісно, но от правда така хороша , що і без різних шашнів і шурів-мурів, чисто по-людскі одне задоволення з такою поспілкуватися . Воно, звісно, бувають і чоловічої статі приємні в спілкуванні клієнти, но на красиву дівчину ж іще й подивиться одне задоволення, а гарного мужчину я і в дзеркалі кожен день бачу ☺️
В общем поміняв я клієнткі свічки, дивлюсь, а на бампері в уголку трохи жовтої фарби такого характерного канареечного відтінку. А під фарбою трішки пошкарябано. «Шо ж це за неприятность?» – питаю.
«Та, - каже, - маршрутка зачепила, як з остановки вирулювала».
Понятно, звідки отой канарєєчний цвєт.
«А водій маршрутки хоть компенсував?»
— «Та де там, ніхто і не подумав остановиться.
Поток був щільний, як такого зіткнення і не було, так, легко черпнув. Він міг і не помітить. Та і я тільки на наступний день звернула увагу».
Запропонував, може зачистить, поки автомобіль все одно в автосервісі.
Та ні, каже, хай то вже в наступному місяці. Ясно-понятно. Ну ладно, кажу, почекайте в кімнаті очікування, мені тут треба зараз де що відрегулювати .
В общем обережно я полірнув той бампер, противну жовту фарбу зачистив, а пошкрябане вже так сильно в очі не кидається. Вона, звісно, дякувала, а мені було дуже приємно те чути. В общем, то я собі задоволення доставив.
Так це ще не все, вона в наприкінці місяця приїхала з грошима, хотіла заплатить за ту зачистку. Сказав, що то був невеличкий подарунок, дружеский жест. І якщо у неї є таке бажання, вона може зі своєї сторони зробить такий чєлєндж якійсь другій людині. На тому і розійшлись.
#історія
От ще б трохи, і закохався, не дивлячись на принцип «Ніяких шашнів з клієнтами». Устояв, звісно, но от правда така хороша , що і без різних шашнів і шурів-мурів, чисто по-людскі одне задоволення з такою поспілкуватися . Воно, звісно, бувають і чоловічої статі приємні в спілкуванні клієнти, но на красиву дівчину ж іще й подивиться одне задоволення, а гарного мужчину я і в дзеркалі кожен день бачу ☺️
В общем поміняв я клієнткі свічки, дивлюсь, а на бампері в уголку трохи жовтої фарби такого характерного канареечного відтінку. А під фарбою трішки пошкарябано. «Шо ж це за неприятность?» – питаю.
«Та, - каже, - маршрутка зачепила, як з остановки вирулювала».
Понятно, звідки отой канарєєчний цвєт.
«А водій маршрутки хоть компенсував?»
— «Та де там, ніхто і не подумав остановиться.
Поток був щільний, як такого зіткнення і не було, так, легко черпнув. Він міг і не помітить. Та і я тільки на наступний день звернула увагу».
Запропонував, може зачистить, поки автомобіль все одно в автосервісі.
Та ні, каже, хай то вже в наступному місяці. Ясно-понятно. Ну ладно, кажу, почекайте в кімнаті очікування, мені тут треба зараз де що відрегулювати .
В общем обережно я полірнув той бампер, противну жовту фарбу зачистив, а пошкрябане вже так сильно в очі не кидається. Вона, звісно, дякувала, а мені було дуже приємно те чути. В общем, то я собі задоволення доставив.
Так це ще не все, вона в наприкінці місяця приїхала з грошима, хотіла заплатить за ту зачистку. Сказав, що то був невеличкий подарунок, дружеский жест. І якщо у неї є таке бажання, вона може зі своєї сторони зробить такий чєлєндж якійсь другій людині. На тому і розійшлись.
#історія
Привіт друзі , розкажу вам про деякі наші жаргончики
Штани, принципом схожі на реальні штани.Одна труба, переходяща в дві.По розумному приймальна труба. Людина яка придумала назви мала дуже розширені горизонти свідомості.
Гуммілагер.майже теж саме що сайлентблок, але за рахунок особливої конструкції, він якраз не дозволяє, підвісці "гуляти" в недозволених направленнях.Представляє щось середнє між спортивним металевим шарніром і сайлент блоком.
А ось як раз це слово з німецького і перекладається як гумовий підшипник.
Граната, частина Шарніра Рівних Кутових швидкостей, жаргонного шуруза.Взяв в руки цю залізяку, завжди ловлю себе на думці що мимоволі очима шукаю фашистський танк.
Яйця! От якщо взяти два сайлент блока і приварити один до другого.Засуньте цю конструкцію в стабілізатор поперечної стійкості ваз 2108-09 вийде конструкція, що нагадує те, що висить у чоловіків між ніг.
Знову ж, велика річ уява!
А якщо взяти яйця, і щоб уникнути еротичних фантазій цицькастих дівчат з соковитими губами і хтивими думками, приварити один до одного через палку.Вийдуть кісточки.Теж застосовуються в стабілізаторі поперечної стійкості, просто конструкція трохи інша.
#історія
Штани, принципом схожі на реальні штани.Одна труба, переходяща в дві.По розумному приймальна труба. Людина яка придумала назви мала дуже розширені горизонти свідомості.
Гуммілагер.майже теж саме що сайлентблок, але за рахунок особливої конструкції, він якраз не дозволяє, підвісці "гуляти" в недозволених направленнях.Представляє щось середнє між спортивним металевим шарніром і сайлент блоком.
А ось як раз це слово з німецького і перекладається як гумовий підшипник.
Граната, частина Шарніра Рівних Кутових швидкостей, жаргонного шуруза.Взяв в руки цю залізяку, завжди ловлю себе на думці що мимоволі очима шукаю фашистський танк.
Яйця! От якщо взяти два сайлент блока і приварити один до другого.Засуньте цю конструкцію в стабілізатор поперечної стійкості ваз 2108-09 вийде конструкція, що нагадує те, що висить у чоловіків між ніг.
Знову ж, велика річ уява!
А якщо взяти яйця, і щоб уникнути еротичних фантазій цицькастих дівчат з соковитими губами і хтивими думками, приварити один до одного через палку.Вийдуть кісточки.Теж застосовуються в стабілізаторі поперечної стійкості, просто конструкція трохи інша.
#історія
В житті трапляються різні ситуації. Хтось різко злітає вгору, а потім стрімко падає з тієї вершини, розсипаючи пір'я та втрачені ілюзії. А хтось тихо сам гребе.
Еверестів, може,і не підкорює, а ось на свою Говерлу років за декілька забереться.
Був у нас Андрюха - прийшов, як і я, звичайним автомеханіком. Ні, ну як звичайним? Ви ж то в курсі справи, що я - особистість така собі унікальна, а ось Андрюха - обраний😁
Рукожопів у нас не тримають, тож автомеханіком Андрюха був толковим. Коли звільнилося місце майстра-приймальника, тут Андрійко подумав і сказав, що в механіках працювати у нього болить спинонька, рученьки терпнуть, злипаються віченьки... Хоча, ні, про віченьки то трохи інше. Ніженьки напружені і взагалі чого б його ото не взяти на місце майстра-приймальника.
Ну керівництво наше собі подумало! А і справді, чого б не взяти? Хлопець толковий, у нас взагалі заохочують кар'єрні амбіції працівників, бо що то за солдат, що не мріє стати генералом?
Ну от і пішов Андрюха на підвищення. І так у нього стало все виходити, що коли наші запустили нову філію, Андрюху, точніше вже Андрія Григоровича, запросили туди керівником.
Отакий от кар'єрний ріст.
А я поки на своєму місці, тож приїжджайте , а то і мене в директори заберуть, у кого ремонтуватись тоді будете?🤣
#історія
Еверестів, може,і не підкорює, а ось на свою Говерлу років за декілька забереться.
Був у нас Андрюха - прийшов, як і я, звичайним автомеханіком. Ні, ну як звичайним? Ви ж то в курсі справи, що я - особистість така собі унікальна, а ось Андрюха - обраний😁
Рукожопів у нас не тримають, тож автомеханіком Андрюха був толковим. Коли звільнилося місце майстра-приймальника, тут Андрійко подумав і сказав, що в механіках працювати у нього болить спинонька, рученьки терпнуть, злипаються віченьки... Хоча, ні, про віченьки то трохи інше. Ніженьки напружені і взагалі чого б його ото не взяти на місце майстра-приймальника.
Ну керівництво наше собі подумало! А і справді, чого б не взяти? Хлопець толковий, у нас взагалі заохочують кар'єрні амбіції працівників, бо що то за солдат, що не мріє стати генералом?
Ну от і пішов Андрюха на підвищення. І так у нього стало все виходити, що коли наші запустили нову філію, Андрюху, точніше вже Андрія Григоровича, запросили туди керівником.
Отакий от кар'єрний ріст.
А я поки на своєму місці, тож приїжджайте , а то і мене в директори заберуть, у кого ремонтуватись тоді будете?🤣
#історія
Я вже мабудь розказував, що до нас зараз практиканти на практику прийшли. Молоді, зелені, може і я колись такий безтолковий був. Хтось все розпитує, все роздивляється, за все хватається, під руки лізе, мішає, но видно, що старається.
А хтось стоїть собі, як засватаний з таким видом, будто його підняти підняли, а розбудити забули. А то буває ще з таким виразом обличчя, будто він тут нас усім одолженіє зробив, так сказать, ясне сонечко освіщає своєю присутністю наші убогі стіни. Не понімаю я таких.
Ну не нравиться тобі робота, чого мучиться? Іди собі десь охоронником в секонді устарюйся. Бо щоб взяли охоронником в серйозну фірму, треба мати відповідку фізичну форму і хоча би якусь воєнну підготовку.
Та і взагалі — бути автомеханіком, то ціла життєва філософія, а не як ото деякі думають, що можливість по-бистрому бабла зрубать. Треба любить машини, машини треба уміть слухать і розуміти так, як ви розумієте людей.
А якщо йти в нашу професію тільки щоб гроші зароблять, отоді і получаються такі долбодятли, про яких ходять різні історії: то руки у них ростуть откуда попало, то клієнтів обманюють. Короче всім, хто в роздумах: легких грошей в автосервісі немає, тут мало того, що пахать треба, треба іще і уміти соображать, володіти особливим складом ума і не кривими руками.
А з практикантом, отим, що із шустрих, була сьогодні хохма. Крутиться він біля Віталі, а той якраз двіжок одного Лексуса дивиться. З движком там щось непонятно, по першому осмотру так і не понять.
- Ну, - каже Віталя, - прийдеться вияснять причину несправності емпірічєским мєтодом.
- Яким, яким?? - практикант аж словами поперхнувся, ,
- ВАМПІРІЧЄСКИМ???!!!
#історія
А хтось стоїть собі, як засватаний з таким видом, будто його підняти підняли, а розбудити забули. А то буває ще з таким виразом обличчя, будто він тут нас усім одолженіє зробив, так сказать, ясне сонечко освіщає своєю присутністю наші убогі стіни. Не понімаю я таких.
Ну не нравиться тобі робота, чого мучиться? Іди собі десь охоронником в секонді устарюйся. Бо щоб взяли охоронником в серйозну фірму, треба мати відповідку фізичну форму і хоча би якусь воєнну підготовку.
Та і взагалі — бути автомеханіком, то ціла життєва філософія, а не як ото деякі думають, що можливість по-бистрому бабла зрубать. Треба любить машини, машини треба уміть слухать і розуміти так, як ви розумієте людей.
А якщо йти в нашу професію тільки щоб гроші зароблять, отоді і получаються такі долбодятли, про яких ходять різні історії: то руки у них ростуть откуда попало, то клієнтів обманюють. Короче всім, хто в роздумах: легких грошей в автосервісі немає, тут мало того, що пахать треба, треба іще і уміти соображать, володіти особливим складом ума і не кривими руками.
А з практикантом, отим, що із шустрих, була сьогодні хохма. Крутиться він біля Віталі, а той якраз двіжок одного Лексуса дивиться. З движком там щось непонятно, по першому осмотру так і не понять.
- Ну, - каже Віталя, - прийдеться вияснять причину несправності емпірічєским мєтодом.
- Яким, яким?? - практикант аж словами поперхнувся, ,
- ВАМПІРІЧЄСКИМ???!!!
#історія
Клієнти до нас як правило приїжджають, а цей прибіг.
Вбігає і з порогу кричить: «Хлопці, рятуйте, у мене за углом машина стала, а я на ній кабанчика на продажу везу!».
Живого, питаєм, кабанчика (ну ось тільки свиней нам тут ще не хватало), отвічає: «Та нє, уже роздєланаго — м’ясо, сало, голова».
Ну уже легше. Віталя прийомщик питає, що, мол, з машиною трапилось, і чи стала вона намертво, чи ще може якось самостійно передвигаться.
Клієнт розказує, що живе у селі під Києвом (село не буду називати, а то получится, що колєг обсуждаю), вчора перед тим, як на базар їхать, йому мєстні слєсаря коробку перебрали. Сьогодні затемно він виїхав, щоб з утра торговлю начать, до Києва доїхав без приключєній.
А по Києву почалось: переключєніе скоростєй вийожується, машина виє, наче зграя вовків, а метрів за двісті от нас він вообще остановився і побоявся дальше їхать, казалось, що коробка щас розірветься, або з під капота випригне.
Ну, кажемо, іди за машиною та їдь нею до нас, двісті метрів в твоїй ситуації погоди не зроблять.
Пішов, приїжджає минут через десять.
Грохотало так, що можно було подумать, будто Троєщина на нас войной пішла і їх танки уже форсірували лівий берег. В общем, лягушонка в коробчонкі приїхала.
Поки він до нас ходив, його жінка зловила таксі, вони перегрузили туди кабанчика і вона поїхала торгувать.
Клієнт помітно нєрвнічає — одна жінка з торговлею не справиться, йому треба на базар як можноскоріше. Питає, чи може він нам оставить машину, і чи здєлаєм ми її до вечера.
Каже «Хлопці, я вас прошу, зробіть усе по-человєческі, а я вам заплатю, скільки треба. Можу зараз гроші на запчастини оставить». Поки він коло нас бігав і кошельком розмахував, ми успіли відкрутить пробку для зливання масла і впевнитись, що поставили правильний діагноз, як тільки почули рьов цієї «коробчонки». В коробці сухо — сільські умільці уработалися так, шо тупо не залили в коробку масло.
Клієнт уже прийомщику гроші всунуть питається, мол, «бєріте-беріте, мнє не жалко» і в срочном порядкові умотать на базар кабанчиком торгувать.
Ми йому, мол, батя, ти куриш? Сходи на вулицю покури, воздухом минут десять подихай, всьо образується, і кабанчік з жінкою од тебе не втечуть. Залили масло, позвали клієнта. Кажемо, всьо, забирай свій транспорт, їзжай, може ще жінку по путі догониш, якщо вони десь в тянучку попали.
Мужик дивиться на нас очманіло і недовірливо. «Як так забирай? Ви шо, робити нічого не будете». Довго матюкався, як узнав, в чому там діло було, сказав, що піде шкури з умєльців™ здере і зробить барабан.
Наші постоянні клієнти в курсі, шо у нас таких проколів просто не може бути. Тому що 2х2=4, а в у нас в сервісі ніколи такої фігні не утнуть — це аксіома, така от #історія
Вбігає і з порогу кричить: «Хлопці, рятуйте, у мене за углом машина стала, а я на ній кабанчика на продажу везу!».
Живого, питаєм, кабанчика (ну ось тільки свиней нам тут ще не хватало), отвічає: «Та нє, уже роздєланаго — м’ясо, сало, голова».
Ну уже легше. Віталя прийомщик питає, що, мол, з машиною трапилось, і чи стала вона намертво, чи ще може якось самостійно передвигаться.
Клієнт розказує, що живе у селі під Києвом (село не буду називати, а то получится, що колєг обсуждаю), вчора перед тим, як на базар їхать, йому мєстні слєсаря коробку перебрали. Сьогодні затемно він виїхав, щоб з утра торговлю начать, до Києва доїхав без приключєній.
А по Києву почалось: переключєніе скоростєй вийожується, машина виє, наче зграя вовків, а метрів за двісті от нас він вообще остановився і побоявся дальше їхать, казалось, що коробка щас розірветься, або з під капота випригне.
Ну, кажемо, іди за машиною та їдь нею до нас, двісті метрів в твоїй ситуації погоди не зроблять.
Пішов, приїжджає минут через десять.
Грохотало так, що можно було подумать, будто Троєщина на нас войной пішла і їх танки уже форсірували лівий берег. В общем, лягушонка в коробчонкі приїхала.
Поки він до нас ходив, його жінка зловила таксі, вони перегрузили туди кабанчика і вона поїхала торгувать.
Клієнт помітно нєрвнічає — одна жінка з торговлею не справиться, йому треба на базар як можноскоріше. Питає, чи може він нам оставить машину, і чи здєлаєм ми її до вечера.
Каже «Хлопці, я вас прошу, зробіть усе по-человєческі, а я вам заплатю, скільки треба. Можу зараз гроші на запчастини оставить». Поки він коло нас бігав і кошельком розмахував, ми успіли відкрутить пробку для зливання масла і впевнитись, що поставили правильний діагноз, як тільки почули рьов цієї «коробчонки». В коробці сухо — сільські умільці уработалися так, шо тупо не залили в коробку масло.
Клієнт уже прийомщику гроші всунуть питається, мол, «бєріте-беріте, мнє не жалко» і в срочном порядкові умотать на базар кабанчиком торгувать.
Ми йому, мол, батя, ти куриш? Сходи на вулицю покури, воздухом минут десять подихай, всьо образується, і кабанчік з жінкою од тебе не втечуть. Залили масло, позвали клієнта. Кажемо, всьо, забирай свій транспорт, їзжай, може ще жінку по путі догониш, якщо вони десь в тянучку попали.
Мужик дивиться на нас очманіло і недовірливо. «Як так забирай? Ви шо, робити нічого не будете». Довго матюкався, як узнав, в чому там діло було, сказав, що піде шкури з умєльців™ здере і зробить барабан.
Наші постоянні клієнти в курсі, шо у нас таких проколів просто не може бути. Тому що 2х2=4, а в у нас в сервісі ніколи такої фігні не утнуть — це аксіома, така от #історія
Із сєрії «і сміх, і гріх».
Історія ця трапилась з мужичком середього віку, а зовсім не з сексуального вида молоденькою блондинкою. Я не сексіст, еслі шо, но чаще всього іменно молоднькі дєвушки дуже слабо розбираються в тєхніці, тому як правило і попадають на розводку.
На цей раз не повезло на вид вполнє солідному дядькові. Діло було в пару тижнів тому, клієнт жалувався, шо у нього не робить кондиціонер.
Важне уточнення: машина була куплена півроку назад, в октябрі.
Відкриваємо капот, дивимося всередину.
І де, питаємо, кондиціонер та й взагалі компрессор?
Клієнт починає псіхувать. Як це так, ви спеціалісти, як це ви не знаєте, де кондиціонер?
«Ну покажіть його, єслі ви знаєте, де він у вас, ми кондиціонера тут не бачимо! Може у вас його немає?» Клієнт уже криком кричить, мол, шо ми йому голову морочимо. Ну це так, в літературному варіанті, бо там було про поступатєльно-возвратниє двіженія з мозгами.
Зовем Дєниса, керівника нашого. Після деяких переговорів (опускаєм нецензурную брань і прочіє компліменти, якими обсипав нас благодарний клієнт) ситуація прояснилась.
Дядько купив з рук машину. Заплатив як за «авто с кондиціонером». Продавець йому даже продемонстрував кнопку со сніжинкой, при нажатії на яку в салон дуло холодне повітря.
Питаємо: «Провіряли?» – «Обізатєльно!» – «Довго провіряли?» – «Та нє, - каже,- руку підставив, холодним дує, і нормально» – «Ну передавайте привіт продавцю — сніжинку він наклеїв на кнопку обдува лобового скла. В окрябрі погода уже прохладна, перше время воздух с обдува іде холодний».
Короче нічого він не поняв і суті розводу не допер...
Порадили йому, якщо він нам не довіряє, заїхать в любий автосервіс (лучше не один) і спросить у мастєров, шо то за кнопка.
Він, конєшно, пробував звонить продавцю прямо із мастєрской, но півроку вже прошло. В трубці сказали «пішитє пісьма, абонент – не абонент». Поїхав він від нас, сильно матюкаясь. ХЗ, чи приїде ще, но лучше не нада, сильно нєрвний.
Нє, так-то ми любому клієнтові раді, даже нєрвному, так шо приїжджайте ремонтіруваться, ну тільки не сильно матюкайтесь при цьому ;)
А коли авто купуєте, то хоч почитайте щось про конкретну модель або подивітся обзори на ютубчику.
#історія
Історія ця трапилась з мужичком середього віку, а зовсім не з сексуального вида молоденькою блондинкою. Я не сексіст, еслі шо, но чаще всього іменно молоднькі дєвушки дуже слабо розбираються в тєхніці, тому як правило і попадають на розводку.
На цей раз не повезло на вид вполнє солідному дядькові. Діло було в пару тижнів тому, клієнт жалувався, шо у нього не робить кондиціонер.
Важне уточнення: машина була куплена півроку назад, в октябрі.
Відкриваємо капот, дивимося всередину.
І де, питаємо, кондиціонер та й взагалі компрессор?
Клієнт починає псіхувать. Як це так, ви спеціалісти, як це ви не знаєте, де кондиціонер?
«Ну покажіть його, єслі ви знаєте, де він у вас, ми кондиціонера тут не бачимо! Може у вас його немає?» Клієнт уже криком кричить, мол, шо ми йому голову морочимо. Ну це так, в літературному варіанті, бо там було про поступатєльно-возвратниє двіженія з мозгами.
Зовем Дєниса, керівника нашого. Після деяких переговорів (опускаєм нецензурную брань і прочіє компліменти, якими обсипав нас благодарний клієнт) ситуація прояснилась.
Дядько купив з рук машину. Заплатив як за «авто с кондиціонером». Продавець йому даже продемонстрував кнопку со сніжинкой, при нажатії на яку в салон дуло холодне повітря.
Питаємо: «Провіряли?» – «Обізатєльно!» – «Довго провіряли?» – «Та нє, - каже,- руку підставив, холодним дує, і нормально» – «Ну передавайте привіт продавцю — сніжинку він наклеїв на кнопку обдува лобового скла. В окрябрі погода уже прохладна, перше время воздух с обдува іде холодний».
Короче нічого він не поняв і суті розводу не допер...
Порадили йому, якщо він нам не довіряє, заїхать в любий автосервіс (лучше не один) і спросить у мастєров, шо то за кнопка.
Він, конєшно, пробував звонить продавцю прямо із мастєрской, но півроку вже прошло. В трубці сказали «пішитє пісьма, абонент – не абонент». Поїхав він від нас, сильно матюкаясь. ХЗ, чи приїде ще, но лучше не нада, сильно нєрвний.
Нє, так-то ми любому клієнтові раді, даже нєрвному, так шо приїжджайте ремонтіруваться, ну тільки не сильно матюкайтесь при цьому ;)
А коли авто купуєте, то хоч почитайте щось про конкретну модель або подивітся обзори на ютубчику.
#історія
Сміявсь. Приїхав клієнт ремонтіруваться. Я його машиною не займався, не знаю, що у нього там було, але була якась дрібниця, яку зробили при ньому.
Він до нас вобще в обідню перерву приїхав і чекав в кімнаті для клієнтів. Я туди заглянув, бо позвонила моя клієнтка, яка зранку була, і сказала, шо загубила перчатку, і може це трапилось десь у нас на сервісі.
Захожу, а там отой дядько сидить, розложився з судочком, а в судочку деруни зі сметаною. Такого я за п’ять років роботи ще не бачив :D Ну просто фестиваль дерунів! Наче в Коростені побував.
Кстаті, щодо Коростеня і фестиваля дерунів. У цьому році я там не був, а в минулому була у мене там довольно цікава бесіда. Розбалакались зі знайомим. Спєрва у нас розмова зайшла вобще про "врачєй і врачєбну" солідарность.
Потім все перетікло у плоскість, чи є професіональна солідарність у автомеханіків. Ну в смислі не з тими, з ким ти в одній команді робиш, а з тими, хто, по ідеї, твої прямі конкуренти.
Я тоді так і не зміг йому нічого однозначно сказать, а після того часто думав на цю тему. Бізнес у нас такий, шо далеко не всі ми друг другу конкуренти.
Є багато смєжніків. Ну і, допустім, яка може буть у нас конкуренція з автосервісом із Херсона або Тернополя? І чи повинні ми покривати перед клієнтами явний брак та різні «косяки» таких хлопців? Чи це буде цехова солідарність, в якій ми, получається, допомогаємо другим мастєрам обманювать клієнта?
Другий варіант (прям, як в школі на контрольной :D) — це коли коє хто починає лить в вуха клієнтам різні гадості про конкурентів. Таке чаще буває у тих, хто сам робить толком нічого не вміє і не хоче, а мріє числиться крутим майстром.
Хотя случається, шо грішать цим і в дорогих сервісах. Нечесна конкуренція це називається. Ну шо тут обсуждать — нечесне, воно і єсть нечесне. І навряд чи клієнтам стає розраховувати на чесність по відношенню до себе, бо з чого комусь буть отут чесним, а отут — нє?
І от де тут золота середина? Як так правильно поступать, щоб і не обсирать колєг, і бути чесними з клієнтами?
Как говоріцца, ВСЬО СЛОЖНО.
Я всетаки за чесність. Бо як відомо, за правду в ніс не б'ють.
#історія
Він до нас вобще в обідню перерву приїхав і чекав в кімнаті для клієнтів. Я туди заглянув, бо позвонила моя клієнтка, яка зранку була, і сказала, шо загубила перчатку, і може це трапилось десь у нас на сервісі.
Захожу, а там отой дядько сидить, розложився з судочком, а в судочку деруни зі сметаною. Такого я за п’ять років роботи ще не бачив :D Ну просто фестиваль дерунів! Наче в Коростені побував.
Кстаті, щодо Коростеня і фестиваля дерунів. У цьому році я там не був, а в минулому була у мене там довольно цікава бесіда. Розбалакались зі знайомим. Спєрва у нас розмова зайшла вобще про "врачєй і врачєбну" солідарность.
Потім все перетікло у плоскість, чи є професіональна солідарність у автомеханіків. Ну в смислі не з тими, з ким ти в одній команді робиш, а з тими, хто, по ідеї, твої прямі конкуренти.
Я тоді так і не зміг йому нічого однозначно сказать, а після того часто думав на цю тему. Бізнес у нас такий, шо далеко не всі ми друг другу конкуренти.
Є багато смєжніків. Ну і, допустім, яка може буть у нас конкуренція з автосервісом із Херсона або Тернополя? І чи повинні ми покривати перед клієнтами явний брак та різні «косяки» таких хлопців? Чи це буде цехова солідарність, в якій ми, получається, допомогаємо другим мастєрам обманювать клієнта?
Другий варіант (прям, як в школі на контрольной :D) — це коли коє хто починає лить в вуха клієнтам різні гадості про конкурентів. Таке чаще буває у тих, хто сам робить толком нічого не вміє і не хоче, а мріє числиться крутим майстром.
Хотя случається, шо грішать цим і в дорогих сервісах. Нечесна конкуренція це називається. Ну шо тут обсуждать — нечесне, воно і єсть нечесне. І навряд чи клієнтам стає розраховувати на чесність по відношенню до себе, бо з чого комусь буть отут чесним, а отут — нє?
І от де тут золота середина? Як так правильно поступать, щоб і не обсирать колєг, і бути чесними з клієнтами?
Как говоріцца, ВСЬО СЛОЖНО.
Я всетаки за чесність. Бо як відомо, за правду в ніс не б'ють.
#історія
#історія
На Фольцвагенах єсть така фігня — як приходиться знімать амортизатори, починаються довгі та тривалі прелюдії. Опора стойки тримається на трьох болтах, які тупо не викручуються.
Чого не викручуються? А того шо інженери Фольца вирішили використовувать болти, які набагато длініші, чим потрібно. Ну от так їм захотілось. І получається, що десь дві треті частини болта тупо торчать в повітрі біля колеса, вони нічим не закриті і собирають на себе всю пилюку, бруд та воду.
Ота неприкрита частина забивається ржавчиною та багнюкою, все оце добро трамбується та штибується між різьбою і з часом різьби практично не залишається.
Ну тобто теоретично вона десь там є, але під таким плотним «культурним слоєм», що провернуть її уже нереально. І от перед тобою всього три болта, а колготні з ними — на півдня. І висвердлюєш їх, і випилюєш, а як глянуть по результатам роботи, так і дивитись ні на що. «Чим ти, Вова, з утра до обіду займався?» – «А я три болтіка викручував» – «Тфу ти, срамота!» Так і стидно комусь сказати, їй богу :D
Як ви думаєте, нащо інженери Фолькса взяли такі длінні болти:
Лайк – лічні комплекси (проблеми у них з розміром).
Шестерня – шо на склад завезли, те і приспособили.
Робот – спеціально, щоб ти, Вовела, колупався і удовольствіє получав.
На Фольцвагенах єсть така фігня — як приходиться знімать амортизатори, починаються довгі та тривалі прелюдії. Опора стойки тримається на трьох болтах, які тупо не викручуються.
Чого не викручуються? А того шо інженери Фольца вирішили використовувать болти, які набагато длініші, чим потрібно. Ну от так їм захотілось. І получається, що десь дві треті частини болта тупо торчать в повітрі біля колеса, вони нічим не закриті і собирають на себе всю пилюку, бруд та воду.
Ота неприкрита частина забивається ржавчиною та багнюкою, все оце добро трамбується та штибується між різьбою і з часом різьби практично не залишається.
Ну тобто теоретично вона десь там є, але під таким плотним «культурним слоєм», що провернуть її уже нереально. І от перед тобою всього три болта, а колготні з ними — на півдня. І висвердлюєш їх, і випилюєш, а як глянуть по результатам роботи, так і дивитись ні на що. «Чим ти, Вова, з утра до обіду займався?» – «А я три болтіка викручував» – «Тфу ти, срамота!» Так і стидно комусь сказати, їй богу :D
Як ви думаєте, нащо інженери Фолькса взяли такі длінні болти:
Лайк – лічні комплекси (проблеми у них з розміром).
Шестерня – шо на склад завезли, те і приспособили.
Робот – спеціально, щоб ти, Вовела, колупався і удовольствіє получав.
Клієнти у нас бувають постійні і зальотні.
Ну мало лі, може людина нашла шось, шо їй більше підходить, або їй взагалі не принципіально, де ремонтіруваться: побачив по дорогі автосервіс, заїхав. В наступний раз попадеться другий — заїде в другий. Такоє.
Цей із постоянних. Із тих, шо машини міняє регулярно, а автосервіс вибрав на довгі роки. Нам це,звичайно, приємно :)
Їздив він по ділам десь в Черкаську область і помітив, шо десь там около коллєктора якась желєзяка постукує, коли машину починає трясти. Мало лі шо там, вдруг ще машина стане і додому не доїдеш, рішив підстрахуваться та заїхав в мастєрську, шо йому по дорозі попалася. Об’яснив там свою проблему, залишив машину, а сам, поки машиною занімались, сходив в кафе поїсти, в телефон повтикав.
Через час забрав — все нормально, нічого не стукає. Розплатився і поїхав собі. Уже в Києві начав заміть, шо шось з машиною не теє. Не заїжаючи додому зразу до нас.
Поки він розказував передісторію, помітили, шо із капота просочується такий сизуватий димок. Так, чи радіатор там йому сільські умільці™ повредили і тосол потік?
Відкриваємо капот, дивимося, а дальше... ТРАХ-ТІБІДОХ! Джина визивали?! Буквально факелом взмєтнулося полум’я десь більше метра в висоту і стовп чорного диму. ТВОЮ Ж МАТЬ!!!
Руки самі все зробили, ноги самі все зробили, голова і сообразить не успіла, як огнєтушитєлєм все було потушено, даже і не помню, як я його схватив, як пломбу зірвав, воно все на автоматі.
Практіканти стоять, глаза по пять копійок, роти откриті, вони даже злякаться не успіли.
Одматюкались, короче, полізли дивиться, шо ж там за джин такий. Може він желанія виполняє. Біля випускного колектора щось чорне та обгоріле. Мабуть воно і горіло. Достаємо і починаємо матюкаться знову. Оказується, сільскі умільці™ шоб не цокотіло ото нашому клієнтові нічого під капотом вирішили проблему просто і елегантно — запихнули під металевий кожух колектора старий воздушний фільтр. Труби колектора розігрілися до внушитєльної температури, пластмаса з бумагою, ЄСТЄСТВЄННО, спочатку начали тліть, ну а потом спалахнули синім полум’ям. Я не представляю, це в якому состоянії треба бути, щоб таке учудить.
А проблема була — у тому місці, де кожух кріпився до корпуса, одлетіло креплєніє. Ну от кожух і теліпався та постукував. Такі дєла.
#історія
Ну мало лі, може людина нашла шось, шо їй більше підходить, або їй взагалі не принципіально, де ремонтіруваться: побачив по дорогі автосервіс, заїхав. В наступний раз попадеться другий — заїде в другий. Такоє.
Цей із постоянних. Із тих, шо машини міняє регулярно, а автосервіс вибрав на довгі роки. Нам це,звичайно, приємно :)
Їздив він по ділам десь в Черкаську область і помітив, шо десь там около коллєктора якась желєзяка постукує, коли машину починає трясти. Мало лі шо там, вдруг ще машина стане і додому не доїдеш, рішив підстрахуваться та заїхав в мастєрську, шо йому по дорозі попалася. Об’яснив там свою проблему, залишив машину, а сам, поки машиною занімались, сходив в кафе поїсти, в телефон повтикав.
Через час забрав — все нормально, нічого не стукає. Розплатився і поїхав собі. Уже в Києві начав заміть, шо шось з машиною не теє. Не заїжаючи додому зразу до нас.
Поки він розказував передісторію, помітили, шо із капота просочується такий сизуватий димок. Так, чи радіатор там йому сільські умільці™ повредили і тосол потік?
Відкриваємо капот, дивимося, а дальше... ТРАХ-ТІБІДОХ! Джина визивали?! Буквально факелом взмєтнулося полум’я десь більше метра в висоту і стовп чорного диму. ТВОЮ Ж МАТЬ!!!
Руки самі все зробили, ноги самі все зробили, голова і сообразить не успіла, як огнєтушитєлєм все було потушено, даже і не помню, як я його схватив, як пломбу зірвав, воно все на автоматі.
Практіканти стоять, глаза по пять копійок, роти откриті, вони даже злякаться не успіли.
Одматюкались, короче, полізли дивиться, шо ж там за джин такий. Може він желанія виполняє. Біля випускного колектора щось чорне та обгоріле. Мабуть воно і горіло. Достаємо і починаємо матюкаться знову. Оказується, сільскі умільці™ шоб не цокотіло ото нашому клієнтові нічого під капотом вирішили проблему просто і елегантно — запихнули під металевий кожух колектора старий воздушний фільтр. Труби колектора розігрілися до внушитєльної температури, пластмаса з бумагою, ЄСТЄСТВЄННО, спочатку начали тліть, ну а потом спалахнули синім полум’ям. Я не представляю, це в якому состоянії треба бути, щоб таке учудить.
А проблема була — у тому місці, де кожух кріпився до корпуса, одлетіло креплєніє. Ну от кожух і теліпався та постукував. Такі дєла.
#історія
Ієрархія на СТО
Власник СТО - чувак, як не особо шурупає, що і як. Десь намутив грошей, вкинув в станцію і в обладнання. Приходить розповідає всім про глобальний маркетинг, ліди, фідбеки і всякий непотрібний мотлох. На який момент закручувати свічки не знає.
Директор - як правило, лимарь, який нічого не робить, сидить за компом в кабінеті, щось трохи знає і розбирається, але ж він ДИРЕКТОР, значить має поважно ходити по офісу, дзвонити Петру Сергійовичу, інколи виходить в цех. Видає всім зарплату, якщо трапилось чудо, і є гроші в касі.
Майстер-приймальник - життям наляканий індивід, який не знає звідки прилетить, чи від директора, чи ключем від механіка, чи від клієнта. Наче трохи щось знає, в минулому слюсар-механік, але вже не марає руки, працює язиком і кнопає в комп'ютері.
Механік - ну це такі парні, як я. Ясна справа нормальні пацани, шарять як ремонтувати автівки, але не розуміють, чому так хреново працюють всі процеси на СТО. Буває, в сім'ї не без урода. Але таких, нормальний колектив швидко викурює на вулицю.
Маляр - вища каста в автобізнесі. Кладе на всіх, бо тільки він авторитет, ні директор, на власник йому не указ. Постійно хоче більше грошей, і через два дні після зарплатні йде за авансом, бо грошей знову немає. Кожен маляр приходить на СТО голий босий, потім купує шарпака і фарбує його, потім або звільняється, або продає шарпака і купує іншого, щоб знову фарбувати.
Електрик - як правило, трохи чумний чувак, зі своїми зехерами. Для нього всі інші тупі, бо він "гострий". Працює коли є робота, і не працює, коли роботи немає. Такий собі хіппі, може півдня сидіти, втикати і думати про глобальне.
Рихтувальник - дядько у віці, вже мудрий і розважливий. Знає що вміє, знає що хоче, авторитет на любому СТО, бо самих вийокуватих, може скрутити в ріг.
Моторист - просто жадібний механік, у якого остеохондроз. Думає, що робити капіталки вигідніше в плані грошей, і треба більше працювати головою вниз, ніж під підйомником, коли голова до верху.
Шиномонтажник - чувак руки-базуки, в плані шиномонтажу - БОГ, в плані прикрутити вихлопну трубу - повний профан.
Студент - інколи пишу про своїх, думаю ви знаєте які вони. Правильно... - ніякі. І що з них буде плані професійних навичок нікому не відомо. Але студенти мають бути, бо в середньому із ста, один буде толковий і перспективний.
Діліться з друзями, хай почитають, може впізнають колег чи співробітників.
#історія
Власник СТО - чувак, як не особо шурупає, що і як. Десь намутив грошей, вкинув в станцію і в обладнання. Приходить розповідає всім про глобальний маркетинг, ліди, фідбеки і всякий непотрібний мотлох. На який момент закручувати свічки не знає.
Директор - як правило, лимарь, який нічого не робить, сидить за компом в кабінеті, щось трохи знає і розбирається, але ж він ДИРЕКТОР, значить має поважно ходити по офісу, дзвонити Петру Сергійовичу, інколи виходить в цех. Видає всім зарплату, якщо трапилось чудо, і є гроші в касі.
Майстер-приймальник - життям наляканий індивід, який не знає звідки прилетить, чи від директора, чи ключем від механіка, чи від клієнта. Наче трохи щось знає, в минулому слюсар-механік, але вже не марає руки, працює язиком і кнопає в комп'ютері.
Механік - ну це такі парні, як я. Ясна справа нормальні пацани, шарять як ремонтувати автівки, але не розуміють, чому так хреново працюють всі процеси на СТО. Буває, в сім'ї не без урода. Але таких, нормальний колектив швидко викурює на вулицю.
Маляр - вища каста в автобізнесі. Кладе на всіх, бо тільки він авторитет, ні директор, на власник йому не указ. Постійно хоче більше грошей, і через два дні після зарплатні йде за авансом, бо грошей знову немає. Кожен маляр приходить на СТО голий босий, потім купує шарпака і фарбує його, потім або звільняється, або продає шарпака і купує іншого, щоб знову фарбувати.
Електрик - як правило, трохи чумний чувак, зі своїми зехерами. Для нього всі інші тупі, бо він "гострий". Працює коли є робота, і не працює, коли роботи немає. Такий собі хіппі, може півдня сидіти, втикати і думати про глобальне.
Рихтувальник - дядько у віці, вже мудрий і розважливий. Знає що вміє, знає що хоче, авторитет на любому СТО, бо самих вийокуватих, може скрутити в ріг.
Моторист - просто жадібний механік, у якого остеохондроз. Думає, що робити капіталки вигідніше в плані грошей, і треба більше працювати головою вниз, ніж під підйомником, коли голова до верху.
Шиномонтажник - чувак руки-базуки, в плані шиномонтажу - БОГ, в плані прикрутити вихлопну трубу - повний профан.
Студент - інколи пишу про своїх, думаю ви знаєте які вони. Правильно... - ніякі. І що з них буде плані професійних навичок нікому не відомо. Але студенти мають бути, бо в середньому із ста, один буде толковий і перспективний.
Діліться з друзями, хай почитають, може впізнають колег чи співробітників.
#історія
Крадіжка в автосервісі – справжня біда, і часто на підприємствах воно вважається нормою. Звичайно, я маю на увазі дрібне розкрадання, коли крадуть по крупному, тоді в цю справу вже втручаються правоохоронні органи. В автосервісах і автомайстерень без крадіжки теж не обходиться, деякі приклади можу привести з власного досвіду.
Крадіжка особистих речей і грошей
Нерідко автослюсарі беруть те, що погано лежить, у своїх же товаришів. Безумовно, такий вчинок низький, але люди всі різні, і нічого з цим не поробиш. Згадую, як влаштувався працювати в слюсарем на одне СТО, випадок стався, коли я відпрацював на підприємстві близько одного року.
Роздягальня у нас була на другому поверсі, одному або двом працівникам був закріплений металевий роздягальний ящик з двох відділень. Ми переодягалися удвох з моїм другом, відсік з чистим одягом всі робітники закривали під замок, нам порадили зробити також. Я під час роботи ніколи не носив із собою гроші, залишав гаманець в кишені штанів, а коли йшов обідати, купюри брав з собою. Ми отримували хорошу зарплату, і у мене завжди було в наявності гвиаень 200-300.
Один раз ми з Санею прийшли в обід за грошима, але в роздягальні їх не виявили. Найцікавіше, що гаманці були на місці, і замок висів. Ми переглянулися – обидва що-небудь переплутати не могли, і довіра один до одного у нас була не повна. Більше гаманців з грошима в роздягальні ми вже ніколи не залишали, довелося змінити свої звички.
Як-то в цехц довелося штовхати машину (вона була не на ходу), і коли ми її рухали, я відчув, як з кишені випав гаманець. Нічого, думаю, зараз ще штовхнемо 10 метрів, і я його підберу, адже поруч нікого поки не спостерігається. Обертаюся, бачу-гаманець лежить відкритий, грошей в ньому немає. Що говорити, професіонали!
Коли у нас в 2010 році почав працювати малярний цех, роздягальня так само була на другому поверсі, потрібно було підніматися по сходах. Будучи досвідчении, я хлопцям радив не залишати цінні речі, наводив приклади зі свого досвіду. Слід зазначити, що крадіжок було небагато, тільки один раз у Сергія пропали наручний годинник, злодюжку обчислити не вдалося.
Але іншого «злодія» ми вирахували швидко, він «тирив» їстівне. Хлопці часто приносили з собою обід, в місцевій їдальні годували огидно, і якщо сумка була відкрита, продукти з неї пропадали. Розкрадачем виявився місцевий рудий кіт, тому в подальшому всіх новачків попереджали, щоб вони надійно ховали свій обід.
Сторонні на території автосервісу
Наш автосервіс знаходився на території великого вантажного автопідприємства, і хоча в АТП велося відеоспостереження, а також був сторож, у нас була своя охорона, яка чергувала вночі і у вихідні. Сторонніх на територію ми намагалися не допускати, але клієнтів ж не виженеш. Один раз ми помітили, як двоє хлопців крутилися біля підйомника. Непрошених гостей ввічливо попросили покинути Автосервіс, але було вже пізно у мого напарника з верстака пропав досить дорогий телефон в чохлі, він по своїй безпечності поклав його на найвидніше місце.
А в цьому сервісі, де я зараз працюю, минулого року у майстра-приймальника зі столу сперли ноутбук і його особисту барсетку. По камерам подивились, просто тупо з вулиці зайшов пацан, зайшов в офіс, відключив ноутбук, взяв в рку барсетку і спокійно собі так вийшов, якраз в цей момент майстер приймальник був з клієнтом в цеху.
#історія
Крадіжка особистих речей і грошей
Нерідко автослюсарі беруть те, що погано лежить, у своїх же товаришів. Безумовно, такий вчинок низький, але люди всі різні, і нічого з цим не поробиш. Згадую, як влаштувався працювати в слюсарем на одне СТО, випадок стався, коли я відпрацював на підприємстві близько одного року.
Роздягальня у нас була на другому поверсі, одному або двом працівникам був закріплений металевий роздягальний ящик з двох відділень. Ми переодягалися удвох з моїм другом, відсік з чистим одягом всі робітники закривали під замок, нам порадили зробити також. Я під час роботи ніколи не носив із собою гроші, залишав гаманець в кишені штанів, а коли йшов обідати, купюри брав з собою. Ми отримували хорошу зарплату, і у мене завжди було в наявності гвиаень 200-300.
Один раз ми з Санею прийшли в обід за грошима, але в роздягальні їх не виявили. Найцікавіше, що гаманці були на місці, і замок висів. Ми переглянулися – обидва що-небудь переплутати не могли, і довіра один до одного у нас була не повна. Більше гаманців з грошима в роздягальні ми вже ніколи не залишали, довелося змінити свої звички.
Як-то в цехц довелося штовхати машину (вона була не на ходу), і коли ми її рухали, я відчув, як з кишені випав гаманець. Нічого, думаю, зараз ще штовхнемо 10 метрів, і я його підберу, адже поруч нікого поки не спостерігається. Обертаюся, бачу-гаманець лежить відкритий, грошей в ньому немає. Що говорити, професіонали!
Коли у нас в 2010 році почав працювати малярний цех, роздягальня так само була на другому поверсі, потрібно було підніматися по сходах. Будучи досвідчении, я хлопцям радив не залишати цінні речі, наводив приклади зі свого досвіду. Слід зазначити, що крадіжок було небагато, тільки один раз у Сергія пропали наручний годинник, злодюжку обчислити не вдалося.
Але іншого «злодія» ми вирахували швидко, він «тирив» їстівне. Хлопці часто приносили з собою обід, в місцевій їдальні годували огидно, і якщо сумка була відкрита, продукти з неї пропадали. Розкрадачем виявився місцевий рудий кіт, тому в подальшому всіх новачків попереджали, щоб вони надійно ховали свій обід.
Сторонні на території автосервісу
Наш автосервіс знаходився на території великого вантажного автопідприємства, і хоча в АТП велося відеоспостереження, а також був сторож, у нас була своя охорона, яка чергувала вночі і у вихідні. Сторонніх на територію ми намагалися не допускати, але клієнтів ж не виженеш. Один раз ми помітили, як двоє хлопців крутилися біля підйомника. Непрошених гостей ввічливо попросили покинути Автосервіс, але було вже пізно у мого напарника з верстака пропав досить дорогий телефон в чохлі, він по своїй безпечності поклав його на найвидніше місце.
А в цьому сервісі, де я зараз працюю, минулого року у майстра-приймальника зі столу сперли ноутбук і його особисту барсетку. По камерам подивились, просто тупо з вулиці зайшов пацан, зайшов в офіс, відключив ноутбук, взяв в рку барсетку і спокійно собі так вийшов, якраз в цей момент майстер приймальник був з клієнтом в цеху.
#історія
Відмочу ка я вам історію, просто так почитати.
Повертаючись до історії з животними под капотом, які залазять туда зімою гріться, находять там страшную кончину, а потом стають істочніком ужасного запаха в машині.
На цей раз «дєло зловонной машини» случилося ближче до літа (чи то в началі літа, зараз точно не вспомню). Женский автомобіль з двума дитячими автокреслами: одним поменьше, другим уже на дошкольника. Жалоба клієнтки «Очєнь плохо пахнєт в салонє».
Глянули під капотом — котів і мишей немає, немає і їх расчлєньонних останків. На всякий случай промили двіжок — воняє. Питаємо, чи включала вона кондиціонер — ні, каже, в цьому году ще не включала. Вирішили пока не чистить кондьор, щоб не викатувать клієнткі вартість заправки, а попробувать обійтися малими жертвами.
Познімали всі коври, давай дивитись під сидіння. Знайшли. На задньому сидінні поряд з тим автокріслом, шо для дитини постарше, між сідушкою та спинкою акуратно заховане надкушене варене яйце і трохи шкарлупок з крашанки. Колись воно було крашеним яєчком на Паску, а при ненадлєжащому хранєнії в условіях потепління перетворилося в опасну хімічну зброю. Не заставляйте дітей їсти того, шо їм не хочеться, а то можуть случаться сюрпризи 🚽
Вимили, провітрили. Рази зо три робили озонування салону, і наче перемогли проблему. Так і працюємо на СТО, і механіком, і дегустатором, і екстрасенсом, і працівником хімчистки.
#історія
Повертаючись до історії з животними под капотом, які залазять туда зімою гріться, находять там страшную кончину, а потом стають істочніком ужасного запаха в машині.
На цей раз «дєло зловонной машини» случилося ближче до літа (чи то в началі літа, зараз точно не вспомню). Женский автомобіль з двума дитячими автокреслами: одним поменьше, другим уже на дошкольника. Жалоба клієнтки «Очєнь плохо пахнєт в салонє».
Глянули під капотом — котів і мишей немає, немає і їх расчлєньонних останків. На всякий случай промили двіжок — воняє. Питаємо, чи включала вона кондиціонер — ні, каже, в цьому году ще не включала. Вирішили пока не чистить кондьор, щоб не викатувать клієнткі вартість заправки, а попробувать обійтися малими жертвами.
Познімали всі коври, давай дивитись під сидіння. Знайшли. На задньому сидінні поряд з тим автокріслом, шо для дитини постарше, між сідушкою та спинкою акуратно заховане надкушене варене яйце і трохи шкарлупок з крашанки. Колись воно було крашеним яєчком на Паску, а при ненадлєжащому хранєнії в условіях потепління перетворилося в опасну хімічну зброю. Не заставляйте дітей їсти того, шо їм не хочеться, а то можуть случаться сюрпризи 🚽
Вимили, провітрили. Рази зо три робили озонування салону, і наче перемогли проблему. Так і працюємо на СТО, і механіком, і дегустатором, і екстрасенсом, і працівником хімчистки.
#історія
Був у нас клієнт. Один раз свічки йому почистили, другий — тормозну систему прокачали. А третій раз приїхав до нас, та так, як наче ми йому братели і чи то на одному горшку в дитячому садку сиділи, чи то дітєй разом хрестили та центнер горілки разом випили.
Чувак, я тебе третій раз в глаза бачу, який я тобі Вовела? Неприятно, звичайно, ну ладно, перетерпим.
Приїхав робить предпродажну підготовку. Ну там шось почистить, щось помить, щось замінить . Кароч, марафєт навести. Ну то таке, діло звичайне. А поміж ділом він і заряжає, мол, надо би ще спідометр одкрутить в обраточку.
Ми йому акуратно так об’яснили, шо такой йухньою не займаємось, а він прилип все не унімається. «Ти панімаааєш, я єйо так за нармальниє деньгі нє прадаам». Ну нормально, да? Він півтора года на машині таксував, а тепер хоче продать як «нєбіта, нєкрашена, жена по суботам на фітнес єзділа». Нє, хай продає,звичайно, як хоче, то не наше діло сувати свого носа в діла клієнтів, так він же із нас хоче соучасніків зробити!
Щоб ми йому помогли якусь людину на@бать, яка, мєжду прочім, тоже може оказаться нашим клієнтом!
Отказали йому, короче, займаємося дальше своїми ділами. А він такий настирний, все не унімається. Названює «Ну как там ви, нє пєрєдумаді мнє памочь?». І гундить, і гундить. І нафік не пошлеш, і терпіти вже сили нема. В черговий раз телефонує. Розмова вийшла отака:
- Ну што ви, нє передумали там па маєму дєлу?
- Ну ти ж понімаєш, шо така робота тарифікується по отдєльній ставці?
- Ахаха, я так и думал, што дєло в дєньгаах. Сколька?
- Ну в тебе там скільки на спідометрі накапало?
- 82 тисячі.
- А скільки треба оставить?
- Тисяч питнадцать где-та.
- Тариф знаєш?
- Нєт, а сколька?
- По гривні за кілометр!
- Еммм.. Я падумаю.
Вроді одстав.
Лайк, якщо зробили все правильно.
Ретвіт, якщо треба було по три гривні за кілометр.
#історія
Чувак, я тебе третій раз в глаза бачу, який я тобі Вовела? Неприятно, звичайно, ну ладно, перетерпим.
Приїхав робить предпродажну підготовку. Ну там шось почистить, щось помить, щось замінить . Кароч, марафєт навести. Ну то таке, діло звичайне. А поміж ділом він і заряжає, мол, надо би ще спідометр одкрутить в обраточку.
Ми йому акуратно так об’яснили, шо такой йухньою не займаємось, а він прилип все не унімається. «Ти панімаааєш, я єйо так за нармальниє деньгі нє прадаам». Ну нормально, да? Він півтора года на машині таксував, а тепер хоче продать як «нєбіта, нєкрашена, жена по суботам на фітнес єзділа». Нє, хай продає,звичайно, як хоче, то не наше діло сувати свого носа в діла клієнтів, так він же із нас хоче соучасніків зробити!
Щоб ми йому помогли якусь людину на@бать, яка, мєжду прочім, тоже може оказаться нашим клієнтом!
Отказали йому, короче, займаємося дальше своїми ділами. А він такий настирний, все не унімається. Названює «Ну как там ви, нє пєрєдумаді мнє памочь?». І гундить, і гундить. І нафік не пошлеш, і терпіти вже сили нема. В черговий раз телефонує. Розмова вийшла отака:
- Ну што ви, нє передумали там па маєму дєлу?
- Ну ти ж понімаєш, шо така робота тарифікується по отдєльній ставці?
- Ахаха, я так и думал, што дєло в дєньгаах. Сколька?
- Ну в тебе там скільки на спідометрі накапало?
- 82 тисячі.
- А скільки треба оставить?
- Тисяч питнадцать где-та.
- Тариф знаєш?
- Нєт, а сколька?
- По гривні за кілометр!
- Еммм.. Я падумаю.
Вроді одстав.
Лайк, якщо зробили все правильно.
Ретвіт, якщо треба було по три гривні за кілометр.
#історія
Рубрика «Наши рукі не для скукі» або «Мастєрская Самодєлкіна с послєдующім передєлкіно».
Початок історії розказав нам Віталя прийомщік. Приїхала людина, спитала, в шо їй обійдеться замінити тормозні колодки, почула суму, покрутила носом і поїхала собі. Ну поїхала, та й поїхала, Віталя про нього через півгодини і забув, а я і не знав :)
Тільки на цьому діло не закончилося. Десь через неділю після першого візиту та людина знову приїхала і начала скаржитися, шо клинять тормоза. Віталя його узнав, спитав, чи це він спрашував про заміну колодок, і чи по ітогу їх замінили, чи нє. Клієнт сказав, шо да, він сам і замінив, бо мав час та натхнення. А вскорості почались проблеми.
Ну ок, зараз поглянемо, що там за проблеми. Заганяєм, розбираєм. Хм. Ну да, чого ж йому не клинить. Тормозні диски на перший погляд в нормальному стані. Дивимося всередину, а там живого міста не залишилося.
Як же так вийшло, що майже нові диски ухлудились до состоянія «покрасить і вибросить»? А цей клієнт наш, у якого уйма свободного часу і маса нерозтраченої енергії прифігачів колодки, причому обидві, зворотньою стороною.
Питаємо, чи горячітельних напітков і вєсєлящих газов перед установкою не приймав, отвічає, шо не, по тверезому ставив. Ну от чогось йому придумалось, що правильно так.
Зекономив, називається.
Добре, хоть до біди не дошло, бо неісправні тормоза — річ небезпечна.
Не будье як оцей наш клієнт, не шарите як, не робіть, краще дайте трохи грошей фахівцям, а самі йдіть заробляти, на тому, що добре вмієте і знаєте.
І взагалі, давайте діліться історірією, бо щось мало народу стало канал читати. Я вам гарантую, що за кожний репост, срок служби тормозних дисків на вашому авто збільшується в два, а то і в три рази. Правда-правда, ось скиньте історію друзям і провірте! 😎🤟
#історія
Початок історії розказав нам Віталя прийомщік. Приїхала людина, спитала, в шо їй обійдеться замінити тормозні колодки, почула суму, покрутила носом і поїхала собі. Ну поїхала, та й поїхала, Віталя про нього через півгодини і забув, а я і не знав :)
Тільки на цьому діло не закончилося. Десь через неділю після першого візиту та людина знову приїхала і начала скаржитися, шо клинять тормоза. Віталя його узнав, спитав, чи це він спрашував про заміну колодок, і чи по ітогу їх замінили, чи нє. Клієнт сказав, шо да, він сам і замінив, бо мав час та натхнення. А вскорості почались проблеми.
Ну ок, зараз поглянемо, що там за проблеми. Заганяєм, розбираєм. Хм. Ну да, чого ж йому не клинить. Тормозні диски на перший погляд в нормальному стані. Дивимося всередину, а там живого міста не залишилося.
Як же так вийшло, що майже нові диски ухлудились до состоянія «покрасить і вибросить»? А цей клієнт наш, у якого уйма свободного часу і маса нерозтраченої енергії прифігачів колодки, причому обидві, зворотньою стороною.
Питаємо, чи горячітельних напітков і вєсєлящих газов перед установкою не приймав, отвічає, шо не, по тверезому ставив. Ну от чогось йому придумалось, що правильно так.
Зекономив, називається.
Добре, хоть до біди не дошло, бо неісправні тормоза — річ небезпечна.
Не будье як оцей наш клієнт, не шарите як, не робіть, краще дайте трохи грошей фахівцям, а самі йдіть заробляти, на тому, що добре вмієте і знаєте.
І взагалі, давайте діліться історірією, бо щось мало народу стало канал читати. Я вам гарантую, що за кожний репост, срок служби тормозних дисків на вашому авто збільшується в два, а то і в три рази. Правда-правда, ось скиньте історію друзям і провірте! 😎🤟
#історія
Зробіть міні дешево і сердито!
Так можна коротко охарактеризувати деяких наших клієнтів. Точніше, несостоявшихся клієнтів.
Бо дешево і сердито ми не робимо! Якщо ремонт недорогий, ми за нього лишньої копійки не візьмемо, а якщо там серйозне поврєждєніе, тулить, вибачайте, на соплях ми не станем. Бо через місяць у вас оті соплі розваляться, а ми потом винуваті будем. І це добре, якщо машина просто стане і обійдеться без аварії. А якщо ні? Вибачте, репутація — це така вещь, шо заробляєш її роками, а просрать можно за один раз.
Стоїть тільки начать клепати машини, як отой Вовка із Тридєвятого царства пиріжки пік, і не успієш оглянуться, як до того «І так сойдєт» привикаєш, і воно стає твоїм девізом по жизні. А там ще трошки, і ти уже не перспективний автомеханік, а грузчик на базарі. Ще повзе, як охранніком в АТБ з такою репутацією візьмуть.
Приїжджав до нас пару місяців назад один мужик на Тойоті — руль у нього бочив і машину в сторону вело. Ми подивились машину: там крім сайлентблоків був ще прилічний ізнос амортизаторів і стійок, шото ще із серйозного (не помню вже, шо конкретно) і по мєлочі прилічний пучок.
Сайлентблоки йому порахували оригінальні, бо ставить в таком случаї ширпотрєб — це не уважать ни себе, ни клієнта. Сума там набігла довольно прилічна, но це ж, блін, і не Таврія, щоб ліпить в ній ремонт із гівна і палок!
Мужик поїхав і більше не приїхав.
Зробив десь в гаражах раза в три дешевше, де йому зробили тільки невеличку часть із того, шо треба було дєлать, відіму проблєму, на яку він і жалувався, устранили — руль не веде, правда, хтозна, чи надовго, може там скотчем склеїли, щоб дешевше вийшло :D А шо він дуже скоро приїде додєлувать то, шо сразу не став дєлать, так то ж уже не проблема тих хлопців.
Хотів дешевше — отримав. Ну і по ітогу воно всьо равно вийде дороще, та ще й потраченого часу вагон, но то вже «мєлкіє іздєржкі».
P.S. Це я до чого писав, бо приїхав той мужик по ітогу через місяць, поміняли йому все, зробили вже як треба, ізоленту відірвали і сайлентблоки чи то з парафіну, чи то з силікому, які йому десь там втюхали, ми успішно викруткою вийняли і оригінальні поставили.
Вартість ремонту не змінилась у нас особо, трохи запчастини подешевшали, бо у нас вже курс 24.... кажуть скоро курс по вісім буде знову і Янукович вернеться. Заживемо як раніше, жирно...
Але мужик, той, що я про нього розповідаю не заживе, бо всі гроші якимось охламонам пороздає. Не знаю на скільки його там в гаражах "обули", але вартість ремонту разом з нашим рахунком, мабуть, встала вдвіччі дорожчьою. Отаке.
#історія
Так можна коротко охарактеризувати деяких наших клієнтів. Точніше, несостоявшихся клієнтів.
Бо дешево і сердито ми не робимо! Якщо ремонт недорогий, ми за нього лишньої копійки не візьмемо, а якщо там серйозне поврєждєніе, тулить, вибачайте, на соплях ми не станем. Бо через місяць у вас оті соплі розваляться, а ми потом винуваті будем. І це добре, якщо машина просто стане і обійдеться без аварії. А якщо ні? Вибачте, репутація — це така вещь, шо заробляєш її роками, а просрать можно за один раз.
Стоїть тільки начать клепати машини, як отой Вовка із Тридєвятого царства пиріжки пік, і не успієш оглянуться, як до того «І так сойдєт» привикаєш, і воно стає твоїм девізом по жизні. А там ще трошки, і ти уже не перспективний автомеханік, а грузчик на базарі. Ще повзе, як охранніком в АТБ з такою репутацією візьмуть.
Приїжджав до нас пару місяців назад один мужик на Тойоті — руль у нього бочив і машину в сторону вело. Ми подивились машину: там крім сайлентблоків був ще прилічний ізнос амортизаторів і стійок, шото ще із серйозного (не помню вже, шо конкретно) і по мєлочі прилічний пучок.
Сайлентблоки йому порахували оригінальні, бо ставить в таком случаї ширпотрєб — це не уважать ни себе, ни клієнта. Сума там набігла довольно прилічна, но це ж, блін, і не Таврія, щоб ліпить в ній ремонт із гівна і палок!
Мужик поїхав і більше не приїхав.
Зробив десь в гаражах раза в три дешевше, де йому зробили тільки невеличку часть із того, шо треба було дєлать, відіму проблєму, на яку він і жалувався, устранили — руль не веде, правда, хтозна, чи надовго, може там скотчем склеїли, щоб дешевше вийшло :D А шо він дуже скоро приїде додєлувать то, шо сразу не став дєлать, так то ж уже не проблема тих хлопців.
Хотів дешевше — отримав. Ну і по ітогу воно всьо равно вийде дороще, та ще й потраченого часу вагон, но то вже «мєлкіє іздєржкі».
P.S. Це я до чого писав, бо приїхав той мужик по ітогу через місяць, поміняли йому все, зробили вже як треба, ізоленту відірвали і сайлентблоки чи то з парафіну, чи то з силікому, які йому десь там втюхали, ми успішно викруткою вийняли і оригінальні поставили.
Вартість ремонту не змінилась у нас особо, трохи запчастини подешевшали, бо у нас вже курс 24.... кажуть скоро курс по вісім буде знову і Янукович вернеться. Заживемо як раніше, жирно...
Але мужик, той, що я про нього розповідаю не заживе, бо всі гроші якимось охламонам пороздає. Не знаю на скільки його там в гаражах "обули", але вартість ремонту разом з нашим рахунком, мабуть, встала вдвіччі дорожчьою. Отаке.
#історія
Буває іноді, шо нам закидають, тіпа, ми не так робимо діагностику. От, мол, приїхали до офіціалів, вони сразу діагностику зробили і з’ясували, «шо у машини болить». А ви, такі-сякі дієте методом научного тика. Тіпа, тикаєте, в різні міста, поки не вгадаєте. Спішу де-кого розчарувати. Офіціали в важких випадках тоже действують методом тика, тільки ви про це не знаєте.
У офіціалів є склад з запчастинами. Якщо у майстра виникають сумніви у справності якоїсь деталі, він бере на складі нову, ставить її, перевіряє. Заработало? Значить воно. Нє? Віддає на склад і дивиться, шо ще може давать таку «клінічну картину». Робить чергове припущення і йде на склад за іншою деталлю. І так поки не несправність не усувається. Потом клієнт приїжджає, а він такий «У вас там то-то і то-то було».
У нас як? В більшості випадків діагноз ми ставимо, виходячи із особистого досвіду і знань. Ми знаємо, як себе ведуть самі поширені болячки у авто і частіше всього наші попередні діагнози підтверджуються при детальному вивченні «хворої». Але бувають случаються і складні випадки, коли з першого разу так і не визначиш. Ну це як в мєдицині.
Он у мого дядька обнаружили панкрєатіт. А він годів десять жалувався на серце і желудок. Врачі дивились серце і казали «не болить воно у вас», дивились шлунок і казали «ну да, є невеличкі проблеми». А коли вже сильно скрутило, стали перевірять по черзі: почки, печінку, дванадцятиперстну, знову шлунок. Так і дошли потіхоньку до поджелудочної. Тепер сидить дядько на дієті, не п'є, зато не болить.
Був случай з клієнткою на Тойоті. Вона до нас приїхала вже після того, як декілька раз діагностірувалась у офіціалів. Каже, шо машина на рівних оборотах веде себе нормально, а на розгоні добряче вібрує. Жіночка нервувала, побоюючись, що така поведінка машини може призвести до аварії. Машину кілька раз дивились тойотовські спєци і нічого не обнаружили.
Відкрив я капот, дивлюсь на двіжок, щоб удобніше було, уперся рукой об катушку запалення. (Діло було якраз после отого доща, коли переход на Щулявці затопило — це дуже важне уточнення!) Як же мене довбонула та котушка! Бодрящій удар током розставив все по своїм місцям.
Повертаюсь до клієнтки і кажу
- «Вам катушку міняти треба».
- Вона така «Кааак ви так сразу понялі?».
- Опит, кажу, і мастєрство.
Через півгодини з видом «Я бог всіх автомеханіків» здав клієнті роботу.
Так шо всяке буває. Іноді довбешся хто зна скільки і ніяк не найдеш причини, а іноді отсирівша катушка тобі сразу знак подає, мол требую заміну! А до тойотовців клієнтка, видно, по сухому приїжджала.
Мабуть,і це репостить не треба, хай мій секрет останеться поміж нами 🙃 А от якщо у вас тоже бували такі випадки “божествєнного провідєнія”, жміть “понравилось”, якщо не бувало ни разу, жміть на "удівльонного" колобка, а якщо хочете собі такі супер-способності, тисніть “сердечко”.
#історія
У офіціалів є склад з запчастинами. Якщо у майстра виникають сумніви у справності якоїсь деталі, він бере на складі нову, ставить її, перевіряє. Заработало? Значить воно. Нє? Віддає на склад і дивиться, шо ще може давать таку «клінічну картину». Робить чергове припущення і йде на склад за іншою деталлю. І так поки не несправність не усувається. Потом клієнт приїжджає, а він такий «У вас там то-то і то-то було».
У нас як? В більшості випадків діагноз ми ставимо, виходячи із особистого досвіду і знань. Ми знаємо, як себе ведуть самі поширені болячки у авто і частіше всього наші попередні діагнози підтверджуються при детальному вивченні «хворої». Але бувають случаються і складні випадки, коли з першого разу так і не визначиш. Ну це як в мєдицині.
Он у мого дядька обнаружили панкрєатіт. А він годів десять жалувався на серце і желудок. Врачі дивились серце і казали «не болить воно у вас», дивились шлунок і казали «ну да, є невеличкі проблеми». А коли вже сильно скрутило, стали перевірять по черзі: почки, печінку, дванадцятиперстну, знову шлунок. Так і дошли потіхоньку до поджелудочної. Тепер сидить дядько на дієті, не п'є, зато не болить.
Був случай з клієнткою на Тойоті. Вона до нас приїхала вже після того, як декілька раз діагностірувалась у офіціалів. Каже, шо машина на рівних оборотах веде себе нормально, а на розгоні добряче вібрує. Жіночка нервувала, побоюючись, що така поведінка машини може призвести до аварії. Машину кілька раз дивились тойотовські спєци і нічого не обнаружили.
Відкрив я капот, дивлюсь на двіжок, щоб удобніше було, уперся рукой об катушку запалення. (Діло було якраз после отого доща, коли переход на Щулявці затопило — це дуже важне уточнення!) Як же мене довбонула та котушка! Бодрящій удар током розставив все по своїм місцям.
Повертаюсь до клієнтки і кажу
- «Вам катушку міняти треба».
- Вона така «Кааак ви так сразу понялі?».
- Опит, кажу, і мастєрство.
Через півгодини з видом «Я бог всіх автомеханіків» здав клієнті роботу.
Так шо всяке буває. Іноді довбешся хто зна скільки і ніяк не найдеш причини, а іноді отсирівша катушка тобі сразу знак подає, мол требую заміну! А до тойотовців клієнтка, видно, по сухому приїжджала.
Мабуть,і це репостить не треба, хай мій секрет останеться поміж нами 🙃 А от якщо у вас тоже бували такі випадки “божествєнного провідєнія”, жміть “понравилось”, якщо не бувало ни разу, жміть на "удівльонного" колобка, а якщо хочете собі такі супер-способності, тисніть “сердечко”.
#історія