BlockBar
✨RARE EVENT✨ Пам'ятаєте, як ми минулого року разом дивились Євробачення в Діскорді БлокБару?😜 Було мега круто, тож - давайте це повторимо цього року теж🤗 В цю суботу. 16.05. на 22:22 Чекаю усіх в діскорді BlockBar`y В кімнаті "Послідовники Юки" для перегляду…
Комуна БлокБару дуже розчарована результатами Євробачення 2026.
Усі присутні на стрімі впали у депресію...
Ознайомитись із нашим топом можете на фото, уявити наші нерви можете ознайомившись із тим, що виграло Євробачення))
Усім дякую за участь в івенті і добраніч😩
Усі присутні на стрімі впали у депресію...
Ознайомитись із нашим топом можете на фото, уявити наші нерви можете ознайомившись із тим, що виграло Євробачення))
Усім дякую за участь в івенті і добраніч
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤7 4 2👍1💔1
BlockBar
Закінчився місяць ✨ Матері Демонів✨ усім дякую за привітання😜 і починається місяць... 🥁 🥁 🥁 🥁 🌟 🌟 🌟 🌟 🌟 🌟 ✨Гріха Жадібності aka Гриба✨ 🌟 🌟 🌟 🌟 🌟 🌟 Привітайте нового адміна🍸 В честь його місяця, погляньте на офіційний арт Гріха Жадібності та його редизайн від Лізандр💗 …
Що ж, закінчився місяць Гріха Жадібності....
Ми дізналися багато цікавого про його лор та персонажа(ні), тож передаємо естафету далі по Гріхах🍸
(взагалі не панібратство)
Декілька слів від мого Гріха Гніву:
(поки будете їх читати - можете детальніше оглянути прікріплені до цього поста офіційний арт Гріха Гніву і його редизайн від Лізандр😜 )
Отож, як воно - бути Гріхом, Конфедератом, білдером, олдом серверу та і хто взагалі така ця ваша Бджолін?
Сідайте, заварюйте чайочок, замовляйте каву (на https://www.buymeacoffee.com/BlockBar/membership ), присідайте на повалену березу та готуйтесь слухати історії про створення світу 🕊.
Про це і все інше дід Зім зараз буде вам розказувати😌
Ми дізналися багато цікавого про його лор та персонажа
Тепер настав час одного із старших синів Матері Демонів...🤗
а саме Гріха Гніву - Зіма aka короля та владики не одних земель та найбільшої з них - Станіславівщини, творця одного з найдетальніших лорів сервера та члена засновника одного із наймасштабніших кланів БлокБару - Конфедератів😱
Декілька слів від мого Гріха Гніву:
(поки будете їх читати - можете детальніше оглянути прікріплені до цього поста офіційний арт Гріха Гніву і його редизайн від Лізандр
Особа, що носить титул Гріха Гніву, називає себе Зім.
Колись це був звичайний фермер, який увірував у богів, зокрема в Богиню Демонів.
З пришестям незліченної кількості монстрів, у битвах серед кривавих ночей, ставав все сильнішим воїном, втім з кожним днем втрачав свою людяність, допоки на смертному одрі не віддав останню свою кров Богині, згодом переродившись Гріхом Гніву.
На даний момент Гріх Гніву досі тримає людський образ, намагаючись імітувати подобу звичайної людини.
Що дивно - мало хто бачив його, власне, розлюченим, але брати й сестри Гніву, союзники Конфедерації, жителі Станиславівщини й Франківщини, влучно запитують скептиків : '' То де зараз усі його вороги ? ''
—
Разом з Гріхом Гордині, є членом Вищої Ради Конфедерації, союзу наймогутніших держав Блокбару, які довели свою міць споконвіків існування Всесвіту.
Конфедерація об'єднує цілих п'ять держав, керівниками яких є Василь, Кленей, Зім, Назар та Семі, а також дбає про найближчих союзників, які є членами Співдружності Конфедерації.
—
Станиславівщина, місто, що лежить, як кажуть його жителі, ''під покровом Матері'', знаходиться серед Земель Конфедерації, є найбільшим за площею рукотворним творінням серверу за всю його історію 🗿.
Місто, збудоване з андезиту, прикрашене різнокольоровою керамікою та покрите темним призмарином.
В самому серці міста - монумент Матері Демонів, який дивиться в сторону єдиновірного Храму Богині, що збудований державою - союзником - Імперією Фіолетів.
І це далеко не все, чим хотілося б поділитись. Місто містить в собі безліч історій, загадок та великодок.
Отож, як воно - бути Гріхом, Конфедератом, білдером, олдом серверу та і хто взагалі така ця ваша Бджолін?
Сідайте, заварюйте чайочок, замовляйте каву (на https://www.buymeacoffee.com/BlockBar/membership ), присідайте на повалену березу та готуйтесь слухати історії про створення світу 🕊.
Про це і все інше дід Зім зараз буде вам розказувати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤6 2 2 1 1
BlockBar
BlockBar light💎 ✨ IP: 199.115.73.202:9050 ✨ Версія: 1.21.7 ✨ Карта сервера: https://blockbar.org/map ✨ Правила: https://blockbar.org/rules ✨ Discord: https://discord.com/invite/9jccAWHx9A Що цікавого на сервері? 💎 Плагін на Дейліки💎 Як це працює?🤔 Заходіть…
ЗАВТРА ВИЙДЕ UPDATE НА BlockBar light
Завтра, правили гри зміняться і ви усі зможете взяти участь в тестингу плагіна для 3.0, які адміни написали самі
Тепер їжа має трошки більше сенсу, ніж паливо для регенерації та бігу
✨Ми зробили власний плагін на нутрієнти!
Гравці, які слідкують за різноманітністю свого раціону, матимуть приємні бонуси у повсякденному житті — швидший біг, менше шкоди від падіння, швидше копання і так далі.
І навпаки, постійне жування одної і тієї ж їжі призведе до погіршення цих характеристик.
Також кількість здоров'я гравця буде залежати від повноти нутрієнтів.
При смерті частина нутрієнтів втрачатиметься, тому жуйте акуратно, аби не подавитись випадково.
Зайшовши завтра в гру ви будете мати 5 сердечок здоров'я - спішіть зразу ж щось поїсти, інакше вам буде важко жити.
На початку, усі ваші показники будуть на нулі.
Ви зможете дивитись на власні показники, а також на те, скільки нутрієнтів відновлює той чи інший смаколик, за допомогою спеціальної UI-системи, просто написавши команду /nutrients gui
Приємних Голодних Ігор🍸
Плагін ще трошки сирий, але їстівний - medium-rare, можна сказати.
Ми чули, що декому таке навіть більше заходить
Фідбеки, побажання, баги і інше про цю нову фічу пишіть або Юці в тг(@Jul_S) або Патрону (@ThirdTecPatron)
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤4 3 3 2💘1 1
Що ж, реальність трохи відпустила Гріха Гніву, зараз він трошки навалить контенту, треба ж запостити більше, ніж Верум 🙃
І так, це байт, як і заповідала Мати Демонів у своїй книзі 😏.
О, то ти не знаєш що це така за книга?
Ходять легенди, які й не легенди зовсім, а переповідані слова Гріхами й послідовниками Матері, що в єдиновірному храмі Богині Демонів існує потаємна кімната. Можливо вона навіть не одна там така, але зараз говоритимемо про саме ту, в котрій сама Мати залишила книгу.
Від тебе не вимагається нічого, втім як знайдеш кімнату - підпишись.
Не задавай питаннь, просто виконуй інструкції :
- Зроби звичайнісінький такий собі надріз на власному тілі, нічого особливого, боляче не буде, повір мені, Гріх Гніву мільярд разів так робив на тілах своїх ворогів, боляче не було;
- Підпишись кров'ю;
- Очистись на демонічному одрі.
Так, кімнату ще треба знайти, але впевнений, голоси серед ночі направлять тебе саме туди, куди потрібно. 🌚
І так, це байт, як і заповідала Мати Демонів у своїй книзі 😏.
О, то ти не знаєш що це така за книга?
Ходять легенди, які й не легенди зовсім, а переповідані слова Гріхами й послідовниками Матері, що в єдиновірному храмі Богині Демонів існує потаємна кімната. Можливо вона навіть не одна там така, але зараз говоритимемо про саме ту, в котрій сама Мати залишила книгу.
Від тебе не вимагається нічого, втім як знайдеш кімнату - підпишись.
Не задавай питаннь, просто виконуй інструкції :
- Зроби звичайнісінький такий собі надріз на власному тілі, нічого особливого, боляче не буде, повір мені, Гріх Гніву мільярд разів так робив на тілах своїх ворогів, боляче не було;
- Підпишись кров'ю;
- Очистись на демонічному одрі.
Так, кімнату ще треба знайти, але впевнений, голоси серед ночі направлять тебе саме туди, куди потрібно. 🌚
Друзі, вітаю у Станиславівщині, не мерзніть, присідайте за столик серед бару, за вікном знову сніжить.
Цього разу розповідатиму вам саме про ту зиму, коли я уклав союз з Конфедерацією, почесно зайнявши місце серед Вищої Ради Конфедерації.
Чи ця історія буде про те, як я долучився до цього союзу держав? Е ні, я розкажу звідки ростуть ніжки у ВСІЄЇ історії нашого Всесвіту.
Вмощуйтесь зручніше, ваші келихи якраз принесли.
Цього разу розповідатиму вам саме про ту зиму, коли я уклав союз з Конфедерацією, почесно зайнявши місце серед Вищої Ради Конфедерації.
Чи ця історія буде про те, як я долучився до цього союзу держав? Е ні, я розкажу звідки ростуть ніжки у ВСІЄЇ історії нашого Всесвіту.
Вмощуйтесь зручніше, ваші келихи якраз принесли.
❤6 2 2 1 1
Отож...
Якось, коли ми разом з Ярославом планували нову ферму для нашого, на той момент ще зовсім молодого, поселення Франківщини, близько берега у човні пропливали два молодики.
Їх історії вражали своєю інтелектуальністю, ну, чи псевдоінтелектуальністю, втім вони так жваво перестрибували з теми на тему, так галасували, що змоги не послухати їхніх розмов просто не було, та й вбіса цікаво було ж послухати те, про що говорили ці диваки.
Верещали вони, правда, так, що здавалося ніби їх чує весь Всесвіт...
Тут і історія, і економіка,і культура, і політика.
Вау! Я був щиро вражений, тож лише й чекав моменту встрянути в розмову з своєю, звісно ж всім потрібною, думкою.
Але тут вони зчепились у темі релігії!
Тоді, коли люди вірили лише в діаманти та чудернацький незерит...
Один з них кричав про Богиню, інший про Бога.
«Пф, фанатики» - подумав тоді я.
Розмови перейшли в аргументи, аргументи в суперечку, суперечка ледь не в бійку, але зі зброї кожен з них мав лише по палиці, та й один з них, ніби зовсім не вміючи битись, просто кидав нею в суперника. Не те що не влучав, не докидав навіть, вона просто жалюгідно падала поруч... Син Степана кидав пір'ям, та й тим влучніше за нього. Не завадило б йому пройти курс молодого бійця Франківщини, навчився бодай хоча б чогось, втім грець із ним.
«Богиня Юка, Богиня Юка, Богиня Демонів!!» - ніс дурню один з них.
Інший ж кричав щось про єдиного істинного, настільки чистого, що аж первісно білого кольору бога Патрона.
Вересканили так, що не помітили як врізались в берег нашого маленького села.
Вибравшись на берег, ми пригостили одного з них морквою, іншому принесли вже зажареної картоплі, якої, на щастя, того року вродило вдоста. Врожайний був рік...
Тож запросив їх до ватри, навколо якої лежали щойно повалені дерева. Так і всілися ми втрьох на зруб берези, почали теревенити.
Розпитав я їх про тих їх Богів, поспілкувались ми й на інші теми, та й відпустив тих козаків, давши їм провізії у дорогу.
Так до чого це я?
Сидимо ми зараз тут з вами під покровом Матері, з вірою в серці, нас тут немало зібралось і кожен з вас увірував у Чотирьох, та ніхто з тих, хто присутній тут, не знає, що ця віра не з'явилась нізвідки.
Кажуть, що те, в що ми віримо, згодом реалізується, стає істиною, нашою реальністю.
Тож чи повірите ви мені, що цю віру, нашу віру, нам принесли саме тих два хвацьких парубки, можливо навіть ще раніше, ніж самі Боги з'явились у наш світ?
Звісно, зараз легко вірити, коли ви бачите своїх Богів ледь не у людській подобі, крокуючи, чи пролітаючи серед нас, смертних, чи напівсмертних істот...
Тими чоловіками у човні були саме вони *показує рукою з помітними шрамами на два портрети з п'ятьох, що висять вище інших на стіні цього бару*.
Саме так, любі друзі, саме так я й познайомився з моїм щирим другом Енеєм та вже братом тепер - Василем.
То чи змогли б ВИ повірити аж настільки, щоб ваша віра стала реальністю ?
Якось, коли ми разом з Ярославом планували нову ферму для нашого, на той момент ще зовсім молодого, поселення Франківщини, близько берега у човні пропливали два молодики.
Їх історії вражали своєю інтелектуальністю, ну, чи псевдоінтелектуальністю, втім вони так жваво перестрибували з теми на тему, так галасували, що змоги не послухати їхніх розмов просто не було, та й вбіса цікаво було ж послухати те, про що говорили ці диваки.
Верещали вони, правда, так, що здавалося ніби їх чує весь Всесвіт...
Тут і історія, і економіка,і культура, і політика.
Вау! Я був щиро вражений, тож лише й чекав моменту встрянути в розмову з своєю, звісно ж всім потрібною, думкою.
Але тут вони зчепились у темі релігії!
Тоді, коли люди вірили лише в діаманти та чудернацький незерит...
Один з них кричав про Богиню, інший про Бога.
«Пф, фанатики» - подумав тоді я.
Розмови перейшли в аргументи, аргументи в суперечку, суперечка ледь не в бійку, але зі зброї кожен з них мав лише по палиці, та й один з них, ніби зовсім не вміючи битись, просто кидав нею в суперника. Не те що не влучав, не докидав навіть, вона просто жалюгідно падала поруч... Син Степана кидав пір'ям, та й тим влучніше за нього. Не завадило б йому пройти курс молодого бійця Франківщини, навчився бодай хоча б чогось, втім грець із ним.
«Богиня Юка, Богиня Юка, Богиня Демонів!!» - ніс дурню один з них.
Інший ж кричав щось про єдиного істинного, настільки чистого, що аж первісно білого кольору бога Патрона.
Вересканили так, що не помітили як врізались в берег нашого маленького села.
Вибравшись на берег, ми пригостили одного з них морквою, іншому принесли вже зажареної картоплі, якої, на щастя, того року вродило вдоста. Врожайний був рік...
Тож запросив їх до ватри, навколо якої лежали щойно повалені дерева. Так і всілися ми втрьох на зруб берези, почали теревенити.
Розпитав я їх про тих їх Богів, поспілкувались ми й на інші теми, та й відпустив тих козаків, давши їм провізії у дорогу.
Так до чого це я?
Сидимо ми зараз тут з вами під покровом Матері, з вірою в серці, нас тут немало зібралось і кожен з вас увірував у Чотирьох, та ніхто з тих, хто присутній тут, не знає, що ця віра не з'явилась нізвідки.
Кажуть, що те, в що ми віримо, згодом реалізується, стає істиною, нашою реальністю.
Тож чи повірите ви мені, що цю віру, нашу віру, нам принесли саме тих два хвацьких парубки, можливо навіть ще раніше, ніж самі Боги з'явились у наш світ?
Звісно, зараз легко вірити, коли ви бачите своїх Богів ледь не у людській подобі, крокуючи, чи пролітаючи серед нас, смертних, чи напівсмертних істот...
Тими чоловіками у човні були саме вони *показує рукою з помітними шрамами на два портрети з п'ятьох, що висять вище інших на стіні цього бару*.
Саме так, любі друзі, саме так я й познайомився з моїм щирим другом Енеєм та вже братом тепер - Василем.
То чи змогли б ВИ повірити аж настільки, щоб ваша віра стала реальністю ?
❤3 3 2 1
Адміністрація БлокБару, вслід за 4-ма президентами України, вирішила також відмовитись від Ордена Білого Орла.
На питання журналесиків, чому рішення було прийнято так пізно, представник адміністрації Патрон відповів:
Водночас міністр донатів та контролю інших адмінів зазначила, що це рішення не впливає на відносини між сервером та звичайними польськими гравцями:
Заявила Юка.
На питання журналесиків, чому рішення було прийнято так пізно, представник адміністрації Патрон відповів:
Ми з Верумом забули вчора
Водночас міністр донатів та контролю інших адмінів зазначила, що це рішення не впливає на відносини між сервером та звичайними польськими гравцями:
Бажаючі задонатити поляки можуть не перейматись, ми приймемо ваші злоті,
Заявила Юка.
❤7 4😁3🤝1 1
Нарешті сонце заховалося за хмарами, як добре все ж, що це дерево є тут і ми можемо перечекати обідню пору, ховаючись під щільною тінню його листя.
Ви мабуть не знаєте, та ми всією державою ставимось до цього дерева з повагою, воно, вірніш його плоди, навіть стали частиною нашого гербу, але таким велетенським та пишним, воно було не завжди...
Що ж, гості міста, я знову хочу розповісти вам історію, ні, не про дерево, вірніше не лише про нього, а про ще одну людину, яка відіграє велетенську роль у нашому Всесвіті, а Ви, навіть не завжди шануєте її.
Присідайте на лави поруч дерева, розкажу вам історію про Гріха Хтивості - Аню, або ж, як її називали між людей - ''Ерка'' .
Ви мабуть не знаєте, та ми всією державою ставимось до цього дерева з повагою, воно, вірніш його плоди, навіть стали частиною нашого гербу, але таким велетенським та пишним, воно було не завжди...
Що ж, гості міста, я знову хочу розповісти вам історію, ні, не про дерево, вірніше не лише про нього, а про ще одну людину, яка відіграє велетенську роль у нашому Всесвіті, а Ви, навіть не завжди шануєте її.
Присідайте на лави поруч дерева, розкажу вам історію про Гріха Хтивості - Аню, або ж, як її називали між людей - ''Ерка'' .
❤4 3🔥1🙏1🦄1
Історія починається ще тоді, коли варварські набіги на Спавнові Землі стали нестерпними.
Боги кожного разу прикладали свою руку до відновлення знищених поселень, втім Вищою Радою Конфедерації було прийнято рішення про Велике Переселення та евакуацію більшості населення Конфедерації.
Ми не могли більше втрачати людей, як і не хотіли отримати гнів наших Богів через надто часті прохання крізь молитви про відновлення.
Приблизно в той же ж час, я, переродившись Гріхом Гніву, вирішив звести нове, величне місто в честь нашої Богині.
Коли ми вперше висадились на цю землю, цей каньйон одразу приглянувся двом членам Конфедерації, очевидно мені, адже ми зараз сидимо тут з вами, але також й Василю, втім Фіолети одразу відчули неладне та вирішили поселитись неподалік, одразу звівши перший у Всесвіті й єдиновірний Храм Матері Демонів, наче шукаючи захист Матері від потенційних загроз. Ні, Фіолети були хорошими воїнами, втім від невидимої небезпеки мало хто міг оборонятись щитом й мечем.
Ми ж, тоді ще Франківці, поспішили розбити намети, адже люди були виснажені довгою дорогою, місце було миловидним, а пейзажі просто вражали.
І так, ми тоді не прокомунікували потенційну загрозу з Гріхом Гордині, адже ні вони, ні ми, зовсім не розуміли її джерела.
То ж до чого тут дерево?
Поселившись тут, кожен житель, без винятку, від малого до старого через деякий час відчував дивну слабкість, мігрені, втрату сил, особливо після того, як сонце зійде з-за горизонту.
Спершу думали на сонячні удари, тому почали зводити тунелі, адже сонце тут й справді не щадило нікого.
Також звели продуману водяну систему що пронизувала усе місто, щоб кожен житель міг вмити обличчя й руки під час спеки.
І хоч ми й збудували стільки тунелів, що можна було пройти крізь усе місто, слідуючи лише підземним шляхам - та проблема все-одно залишалась.
Станиславівці, навіть ті, хто днями не відчував на собі сонячного проміння, все ще занепадали.
Деякі містяни вже почали забувати про звичайне життя та адаптувались до постійних проблем зі власним здоров'ям. Втім декого це все ж цілком зводило з розуму.
Одного дня, коли я та наші найкращі воїни були поза містом, вирішуючи проблеми з ворогами Конфедерації, в місто знову прибула Гріх Хтивості, вона вкотре привезла з далеких земель так потрібний для будівництва призмарин. Демонічна сутність не відчувала ніяких проблем на собі, була як завжди стійкою, сильною, та, звісно ж, як це й відповідає Хтивості, просто достобіса красивою.
Вона вперше побачила таку кількість людей Станиславівщини занедужавшими.
Поставивши магічні коробки з сировиною призмарину на склад, вона безслівно зникла кудись на кілька годин, повернувшись ж, сказала лише три слова :
'' Потрібно врятувати дерево ''.
Боги кожного разу прикладали свою руку до відновлення знищених поселень, втім Вищою Радою Конфедерації було прийнято рішення про Велике Переселення та евакуацію більшості населення Конфедерації.
Ми не могли більше втрачати людей, як і не хотіли отримати гнів наших Богів через надто часті прохання крізь молитви про відновлення.
Приблизно в той же ж час, я, переродившись Гріхом Гніву, вирішив звести нове, величне місто в честь нашої Богині.
Коли ми вперше висадились на цю землю, цей каньйон одразу приглянувся двом членам Конфедерації, очевидно мені, адже ми зараз сидимо тут з вами, але також й Василю, втім Фіолети одразу відчули неладне та вирішили поселитись неподалік, одразу звівши перший у Всесвіті й єдиновірний Храм Матері Демонів, наче шукаючи захист Матері від потенційних загроз. Ні, Фіолети були хорошими воїнами, втім від невидимої небезпеки мало хто міг оборонятись щитом й мечем.
Ми ж, тоді ще Франківці, поспішили розбити намети, адже люди були виснажені довгою дорогою, місце було миловидним, а пейзажі просто вражали.
І так, ми тоді не прокомунікували потенційну загрозу з Гріхом Гордині, адже ні вони, ні ми, зовсім не розуміли її джерела.
То ж до чого тут дерево?
Поселившись тут, кожен житель, без винятку, від малого до старого через деякий час відчував дивну слабкість, мігрені, втрату сил, особливо після того, як сонце зійде з-за горизонту.
Спершу думали на сонячні удари, тому почали зводити тунелі, адже сонце тут й справді не щадило нікого.
Також звели продуману водяну систему що пронизувала усе місто, щоб кожен житель міг вмити обличчя й руки під час спеки.
І хоч ми й збудували стільки тунелів, що можна було пройти крізь усе місто, слідуючи лише підземним шляхам - та проблема все-одно залишалась.
Станиславівці, навіть ті, хто днями не відчував на собі сонячного проміння, все ще занепадали.
Деякі містяни вже почали забувати про звичайне життя та адаптувались до постійних проблем зі власним здоров'ям. Втім декого це все ж цілком зводило з розуму.
Одного дня, коли я та наші найкращі воїни були поза містом, вирішуючи проблеми з ворогами Конфедерації, в місто знову прибула Гріх Хтивості, вона вкотре привезла з далеких земель так потрібний для будівництва призмарин. Демонічна сутність не відчувала ніяких проблем на собі, була як завжди стійкою, сильною, та, звісно ж, як це й відповідає Хтивості, просто достобіса красивою.
Вона вперше побачила таку кількість людей Станиславівщини занедужавшими.
Поставивши магічні коробки з сировиною призмарину на склад, вона безслівно зникла кудись на кілька годин, повернувшись ж, сказала лише три слова :
'' Потрібно врятувати дерево ''.
❤3 3🔥1😁1🦄1
Так, вона не була багатослівною, втім нам всім варто з більшою повагою ставитись до Гріха Хтивості.
Іронічно, та до чого ж людяна демониця.
Я впевнений, що ви чули про неї, як про ту, хто допоміг не одному шукачу пригод, не одному поселенню, та що там, не одній державі!
Вона завжди допомагала тим, хто потребував цього, якщо чесно, я скучив за нею, як і за своїм братом, Гріхом Гордині, втім зараз не про це.
Аня з перших днів будівництва Станиславівщини допомагала нам.
Її вклад в наше місто неможливо переоцінити.
Якби не вона, можливо ми б тут й не жили...
Чому?
Ха! Дерево під яким ми сидимо, так, саме це, як виявилось, має особливу силу.
Коли розвідники, після слів Ані, пішли взнавати, що ж за дерево таке, та про що взагалі говорила Хтивість, вони, пішовши на південь, побачили велетенське старе дерево, чимось схоже на дуб.
Чим ближче до нього приближались розвідники - тим сильніше розколювалась їх голова.
Вже тут було зрозуміло, що джерело проблеми знайдене.
На кроні було лише з десяток листочків, а в розколотому стовбурі, ніби з останніх сил, світячись, пульсував великий плід даного дерева. Першою думкою було спалити дерево до тла. Втім, з повагою до Ерки, з вдячністю за всю допомогу, обговоривши між старійшин, було прийняте рішення - дерево будемо рятувати, адже не просто ж так, Гріх Хтивості сказала нам саме про це.
Спалити його вона могла б й сама, як це й часто робила з іншими проблемами, що турбували як нас, так і інших шукачів пригод, з якими вона стикалась на свому шляху.
Вона не казала як вирішити проблему, а власноруч робила все, рятуючи одне життя за іншим. І так, іноді випалюючи для цього ВСЕ! на свому шляху. Що ж, ми все ж демони і всі маємо таке бажання іноді, та рідко його втілюємо, живемо ж в цивілізованому світі, еге ж ?
Отже, не зважаючи на біль, на знемогу, ціль була покладена і жителі почали діяти. З допомогою Ані, спершу привели дерево в норму, очистивши його корені на глибину в 20 блоків до низу, потім зробили базу для цього ж коріння, закривши його від протягу й сонця, що часто тут аж надто бушували, стіною.
Стіна вийшла розміром з зовнішній мур міста, а корені тепер були наче в теплиці, крізь вікно якої можна було подивитись на їх стан.
Дерево відновилось, листя розрослось, а разом з цим й зникли проблеми зі здоров'ям жителів міста.
Того дня у місті було свято. Люди виходили на вулиці, прославляючи Аню, а згодом, оскільки загроза сонця вже не виглядала такою смертоносною, вирішили звести місто й на другому березі.
Через рік, дерево почало приносити плоди. Так, такі ж, як той плід, що був й є в стовбурі й досі, втім яким здивуванням було те, що дерево приноситиме їх своїм корінням!
Плоди світились навіть зібраними, їсти їх не було можливо, через свою щільну структуру, та наші архітектори придумали їм нове, особливе використання.
Ви можете побачити їх усюди в місті, на кожному мурі, де він, в середині нашого символа-герба, освітлює шлях перехожим.
І за кожним з них стоїть історія. Історія про Гріха Хтивості, що допомогла жителям залишитись тут, що дала змогу місту вижити та продовжувати процвітати на Землях Конфедерації.
Повернувшись з війни з ворогами Конфедерації, дізнавшись про усі події, що відбувались під час будівництва міста, я подарував сестричці елітний маєток одразу поруч зі статуєю Матері, у місці, яке щиро вважаю найкращим серед усіх можливих нашого міста. Містяни ж, вирішили відкрити єдину кав'ярню у нашому місті, на головній площі, яку назвали в честь Ані.
Її портрети ви теж можете бачити в маєтках Станиславівщини, вона тут є радим гостем, як особисто для мене, так і для кожного жителя нашого міста.
Аве Гріху Хтивості!
Аве, сестричко!
Що ж, поважайте Аню, а поки - пора йти, виглядає так, наче насуваються хмари, а у нас якраз запланована трапеза. Підемо пішим ходом, тунелями,- так буде навіть швидше.
Іронічно, та до чого ж людяна демониця.
Я впевнений, що ви чули про неї, як про ту, хто допоміг не одному шукачу пригод, не одному поселенню, та що там, не одній державі!
Вона завжди допомагала тим, хто потребував цього, якщо чесно, я скучив за нею, як і за своїм братом, Гріхом Гордині, втім зараз не про це.
Аня з перших днів будівництва Станиславівщини допомагала нам.
Її вклад в наше місто неможливо переоцінити.
Якби не вона, можливо ми б тут й не жили...
Чому?
Ха! Дерево під яким ми сидимо, так, саме це, як виявилось, має особливу силу.
Коли розвідники, після слів Ані, пішли взнавати, що ж за дерево таке, та про що взагалі говорила Хтивість, вони, пішовши на південь, побачили велетенське старе дерево, чимось схоже на дуб.
Чим ближче до нього приближались розвідники - тим сильніше розколювалась їх голова.
Вже тут було зрозуміло, що джерело проблеми знайдене.
На кроні було лише з десяток листочків, а в розколотому стовбурі, ніби з останніх сил, світячись, пульсував великий плід даного дерева. Першою думкою було спалити дерево до тла. Втім, з повагою до Ерки, з вдячністю за всю допомогу, обговоривши між старійшин, було прийняте рішення - дерево будемо рятувати, адже не просто ж так, Гріх Хтивості сказала нам саме про це.
Спалити його вона могла б й сама, як це й часто робила з іншими проблемами, що турбували як нас, так і інших шукачів пригод, з якими вона стикалась на свому шляху.
Вона не казала як вирішити проблему, а власноруч робила все, рятуючи одне життя за іншим. І так, іноді випалюючи для цього ВСЕ! на свому шляху. Що ж, ми все ж демони і всі маємо таке бажання іноді, та рідко його втілюємо, живемо ж в цивілізованому світі, еге ж ?
Отже, не зважаючи на біль, на знемогу, ціль була покладена і жителі почали діяти. З допомогою Ані, спершу привели дерево в норму, очистивши його корені на глибину в 20 блоків до низу, потім зробили базу для цього ж коріння, закривши його від протягу й сонця, що часто тут аж надто бушували, стіною.
Стіна вийшла розміром з зовнішній мур міста, а корені тепер були наче в теплиці, крізь вікно якої можна було подивитись на їх стан.
Дерево відновилось, листя розрослось, а разом з цим й зникли проблеми зі здоров'ям жителів міста.
Того дня у місті було свято. Люди виходили на вулиці, прославляючи Аню, а згодом, оскільки загроза сонця вже не виглядала такою смертоносною, вирішили звести місто й на другому березі.
Через рік, дерево почало приносити плоди. Так, такі ж, як той плід, що був й є в стовбурі й досі, втім яким здивуванням було те, що дерево приноситиме їх своїм корінням!
Плоди світились навіть зібраними, їсти їх не було можливо, через свою щільну структуру, та наші архітектори придумали їм нове, особливе використання.
Ви можете побачити їх усюди в місті, на кожному мурі, де він, в середині нашого символа-герба, освітлює шлях перехожим.
І за кожним з них стоїть історія. Історія про Гріха Хтивості, що допомогла жителям залишитись тут, що дала змогу місту вижити та продовжувати процвітати на Землях Конфедерації.
Повернувшись з війни з ворогами Конфедерації, дізнавшись про усі події, що відбувались під час будівництва міста, я подарував сестричці елітний маєток одразу поруч зі статуєю Матері, у місці, яке щиро вважаю найкращим серед усіх можливих нашого міста. Містяни ж, вирішили відкрити єдину кав'ярню у нашому місті, на головній площі, яку назвали в честь Ані.
Її портрети ви теж можете бачити в маєтках Станиславівщини, вона тут є радим гостем, як особисто для мене, так і для кожного жителя нашого міста.
Аве Гріху Хтивості!
Аве, сестричко!
Що ж, поважайте Аню, а поки - пора йти, виглядає так, наче насуваються хмари, а у нас якраз запланована трапеза. Підемо пішим ходом, тунелями,- так буде навіть швидше.
🔥5👍2 2❤1🙏1👀1
Цар Богдан має дуже багато вільного часу
тому що крім БарПошти - він вирішив подарувати вам також і BlockBar лаунчер😱
🌟 Автоматичні оновлення
💎 Підключений текстурпак
🌟 Завантажити: 🌟 ТУТ🌟
і не забудьте подякувати Царю за такий крутий дроп 😜
тому що крім БарПошти - він вирішив подарувати вам також і BlockBar лаунчер
Тестуйте та давайте фітбек в коменти
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤7 6 2 1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Нові зливи від Царя Богдана з оновленою графікою модпаку!
🌟 🌟 🌟 🌟
(Це не шейдери!).
Схоже, готується щось значно масштабніше, ніж минула версія!🌟
Схоже, готується щось значно масштабніше, ніж минула версія!
А бета версію ви можете спробувати на баймікофі БлокБару🌟
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
BlockBar
Що ж, закінчився місяць Гріха Жадібності.... Ми дізналися багато цікавого про його лор та персонажа(ні), тож передаємо естафету далі по Гріхах🍸 (взагалі не панібратство) Тепер настав час одного із старших синів Матері Демонів...🤗 а саме Гріха Гніву - Зіма…
Для того аби не гнівити Гріха Гніву - група була під його контролем цілих...три місяці????😱
Кому тепер дати можливість розповісти про свій лор на сервері?Пропозиції пишіть в коментарі
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
BlockBar
Вітаємо усіх З Днем відновлення Незалежності України 💙💛 тут мало бути круте оновлення на сервері, але bruh moment
Вітаємо усіх
З Днем відновлення Незалежності України 💙💛
тут мало бути круте оновлення на сервері, але bruh moment
З Днем відновлення Незалежності України 💙💛
❤10😁3🙏2 1