ну точно як я більшість часу 😁😁😁

Я закругляю свій забіг по Advent of Code, але всі відео залишилися на ютубі (окрім першого на твічі, яке загинуло від твічових гнусних налаштувань), і я їх всі зібрав у плейліст. Окрім того, два шматка я вирізав окремо: в одному я пояснюю, як ми порішали другу частину 17 дня — та що про інтерпретацію кода, дуже цікава задача, прям раджу подивитися. А в іншому експромтом трохи розповідаю про свій сетап Emacs’а — але я частини передивлявся, поки вирізав, і воно нажаль доволі сумбурне. :-)

Доречі, якщо вам цікаво ще щось почитати на тему, пан Сергій у своєму каналі Сіпласпластик намагався вирішити кожну задачу новою мовою, ледве не на кожну задачу окрему. :-)

P.S. Робити нормальні тамбнейли ніяких сил нема. 😁

Я не знаю, чи Моксі сам придумував UX для Сигналу, чи там поруч був якийсь бог дизайну, але це такий трешаковий софт, шо нема сил. У мене там є чат один, і сьогодні в ньому сталася активність, під сотню повідомлень. Я, авжеж, відкриваю десктопну апку, бо який сенс в телефон тупити.

А вона мені й каже людським голосом: тре переприєднатися до телефона! 🙄 А після переприєднання — через считання qr-коду, і якусь вакханалію віконечок на телефоні, які хочуть то пін-код, то фейс-айді, але не встигають нічо і їх перекриває шось наступне — каже “все, є, тіки історії в тебе не буде”.

Неймовірно сек’юрно. Якщо всі повідомлення, які мені приходять, не розшифровувать, а одразу редирект із мережевого трафіка на /dev/null поставити — то буде ще секурніше, ніхто ніколи нічого не дізнається.

Мені авжеж ліньки топтать клаву на телефоні — бо синхронізувати історію схоже що взагалі нема як — і тому я якось в’яло відповів на одне повідомлення і все. Але там була пара повідомлень із цікавими посиланнями. Знаєте як я їх переправив на комп? Скопіював і відправив у Телеграм, у Збережене. 🤦‍♂️

Отак Тікток завойовує світ. Бо автори хороших речей не хочуть їх робити приємними. Здорова їжа не може буть смачною і все таке.

Хоча може буть смачною. Ніхто не заважає Сигналу прислать на телефон повідомлення і сказать “хочеш поділитися історією з новим інстансом?” Або не показать 10 віконечок під час додавання нового інстансу. Але ні, сенс Сигналу не в тому, щоб буть зручним, а в тому, щоби стояти в позі.

Знаєте які новини? Нові бети Сигналу зможуть синхронізувати історію повідомлень з телефона! Неймовірно, всього лише тиждень з того поста пройшов, дуже оперативно, молодці. 😁

На що б ще поскаржитися? Якого біса Москва досі не згоріла к чортям собачим, я цього не розумію!

Discuss. 😁

Нам треба про це поговорити: українські програмісти не вміють проходити співбесіди. В середньому, авжеж, виключення бувають — але загалом ви, панове, занадто розслаблені.

Ринок розробки в Україні ріс шо дурний — і в людях, і в грошах — так багато років поспіль, що вже більшість людей вважає цю ситуацію нормальною. І від співбесід очікує шось типу “ось моє резюме — а шо складно було на попередньому місці? — ой старався дуже! — ви прийняті!” Відповідно, вважає лайв-кодінг червоним прапорцем.

Але ж це тупня! Знаєте, хто хороший програміст? Той, хто добре програмує! Вміння поговорити за верхньорівневі речі це, авжеж, добре, але доки тобі заважає швидкість написання коду — хороший програміст не ти. 😁 Це, доречі, ще помітно зараз буде вилазити, у епоху ллмів: вони генерують код, який провтикує у нюансах. І час на виправлення у людини, яка бачить код наскрізь і може швидко руками виправити, значно менший, аніж воювання із запитом до ЛЛМа, щоб він знайшов сам в себе баг.

Більше того, лайв-кодінг на співбесіді кльовий ще тим, що він показує, що з тобою буде, коли помре прод: чи ти попливеш від стресу, чи мобілізуєшся?..

Коли мені прийшов інвайт від Метабейза, де написано було “лайв-кодінг”, знаєте, що я зробив? Пішов і витратив години 4 на літкод, просто щоби натренувати пальці. І інтро-задачу (яку ті з вас, хто подавався в Метабейз, бачили) зробив за 7 хвилин.

Так що хочеш бути хорошим програмістом — точи свої скіли, а не жалійся, що рекурсія то складно. 😁

Прочитав тут у Вікіпедії, що переклад російською «Кінця Вічності», який я читав у дитинстві — дуже поредагований, щоби прибрати інтимні сцени — звісна річ, тре берегти від цього розуми радянських громадян!

Ці знання мене змотивували і я швиденько запхав собі на телефон оригінал. 😁 Чесно кажучи, розчарований: сцени нічим не краще, аніж у мене в пам’яті, але! Ендрю — головний герой — використовує диктофон із 55 сторіччя. І от це передбачення — чим диктофон з майбутнього краще диктофонів із 50-х (коли книга була написана) — якось ну дуже показовим вийшло.

Диктофон цей вміє записувати на три дорожки по 20 мільйонів слов. Це, уявімо, дуже високоякісний звук, по мегабайту-два на хвилину, то це 200-300 гб на доріжку (якщо брати ~140 слов на хвилину). Найбільша SD-картка зараз — 8 терабайт, але навіть цікавіше про 3 дорожки: очевидно уявлення пана Айзека грає в обмеженнях механічних апаратів, де множення сутностей дається дорого.

Тобто нескінчена кількість файлів в голову не прийшла. :) Зате якість запису неймовірна: можна окремо почути, що кажуть різні люди. Цього в нашому житті і близько немає, якщо тіки не роздати кожному по мікрофону. :)

Де твоя фантазія грає — обмеження фізики заважають, а де реально інновації відбуваються — то обмеження свідомості. :)

Якось думав, що з часом завдяки тому, що в машинах все більше і більше софта, вони повинні ставати все більш схожими: не так вже й складно в дешевих моделях повторювать софтварні фічі дорогих машин, правда? Типу фізичні матеріали авжеж не заміниш, але стеження за полосою може працювати однаково що в машині за 80к, що в машині за 15к. Тим більше що весь інфотеймент заміняє Карплей з айфоном.

Але довелося мені посидіти за кермом новесенького Citroën C4, і шось він мені відкрив очі (база для порівняння: XC60 2017-го року). Скажімо, в ньому є стеження за полосою — тільки верещить воно не в момент, коли наїжджаєш на розмітку, а коли просто починаєш наближатися до неї, за півметра рілі. 😁 І пищить прям неприємно!

Зате адаптивний круїз вміє підрулювати. Тільки він на деяких різких поворотах відмовляється це робити і тоді ти повинен швидко очехлитися і повернути сам. 🤣 Трошки налякав мене, чесно кажучи.

І багато ще таких дрібниць, авжеж (треба було одразу писать, а то зараз в голові тільки думка “та все таке”) — правда, wireless Carplay хапає швидко і достатньо надійно. Це, авжеж, я не згадую фізичну зручність машини, тут мене нове покоління навіть відносно попередніх С4 засмутило.

Так от про шо це я. Так, бренди у мас-маркеті мають змогу найняти більше спеціалістів, аніж дорожчі і менші компанії. Але, схоже, смак в них розвивати не вдається. 🤷‍♂️

Київстар купляє Уклон за 155 млн доларів (97% уклона лиш, але нашо це крохоборство 😁). Це, мені здається, більш цікава покупка, аніж Хелсі — враховуючи, що Уклон вже працює в Узбекістані, то здається що його можна розповсюджувати у всі інші країни присутності Veon’а. Короч, раз все одно КСу гроші нема куди дівати, то здається хорошим ходом.

Цікаво, як воно фінансово виглядає. Вони кажуть що загалом сталося 100 млн поїздок за 2024 рік, а стаття за 2022 рік згадує про 2 млн за місяць. Якщо це екстраполювати до 24 млн за 2022 рік, виходить що вони двічі подвоїлися кожного року. Дуже круто для таких масштабів! Якщо пошукати в інтернеті, то поїздки коштують від 160 до 400 грн (disclaimer: я заюзав діпсьорч Грока, ліньки самому шукать, але якщо є кращі дані, то давайте), вони з цього забирають відсотків 20, враховуючи бонуси, то давайте уявімо щось типу в середньому 50 центів доходу з 1 поїздки.

Тоді ціна здається не дуже високою: компанія росте 2х, має непогані доходи, але мультиплікатор 3х? З іншого боку, вони ж купу грошей вливають в маркетинг (бонуси, власне) і якщо я дико промазав, і доход з поїздки 20 центів — тоді мультиплікатор 10х і це прям огого. 😁

От думаю десь між цими двома крайностями знаходиться реальність. 😁 Якщо хтось захоче розповісти інсайт (без зовнішніх посилань), обіцяю не публікувати. 😁

Панове, як ви, готуєтеся, поки вас штучка-інтелект замінить? Мені здається, що нікуди діватися, тре роздупляти курсор чи там хоча б aider який, щоби не стати раптом “нещодавним минулим”. 🤷‍♂️ Я вже іноді користуюся aidermacs’ом (вже хтось написав мод для айдера під імакс, цікаво, чи юзав він при тому сам айдер? 😁) — ну воно зручніше трохи, аніж ото руками копипастити, коли ліньки самому код писати.

Але до вайб-кодінга мені ще далеко, оце відпустити і “пох шо там в коді” я не можу: трохи нагадує, як в кінці 90-х мій дядя із співробітниками починали писати на Дельфі і постійно розглядали, що воно там в бінарному коді генерує, чи не шмарклі собачі!

Але оце наткнувся на цікаве дослідження, що взагалі-то треба просто розслабитися і не паритися зайвий раз, і результати виходять значно ефективніші. Звучить, авжеж, як “британські вчені встановили” (чи те шо це німці спасає ситуацію чи нє?), але загалом ситуація така: через те шо люди напрягаються зрозуміти, чи згенерований код нормальний, і взагалі емоційно реагують на тупняк від AI-агента, вони витрачають купу часу впусту. І невеликі дози алкоголя дозволяють розслабитися і не переживать — і це економить час! Причому пиво (не кажучи вже про більш міцні алкоголі) натупляє занадто сильно, і вони встановили, шо трохи радлера — це саме воно.

Ну ви дивіться дослідження, кароч, а я поки шо дитину в школу відвезу і заодно куплю баночку, тре ж експериментувати, нові часи йдуть. А ви якщо прочитали, поділиться із ближнім своїм, індустрію тре спасать. 😁

Подкаст по цьому дослідженню теж кайф )

Дякую за генерацію пану @cpplastic

Сьогодні зранку пройшли із сином Split Fiction. Це гра тих самих чуваків, що й It Takes Two, тобто теж спеціально спроєктована, щоби грати в кооператив на одному екрані, без альтернативних режимів — і без взаємодії зазвичай далеко не просунешся. Стартує дуже лайтово, щоб новачки втянулися, але потім гемору достатньо. Це авжеж не восьмибітні контра чи маріо, не знущається — але й складно достатньо, щоби відчувати задоволення від гри.

Що взагалі сказать хотів: справжна сучасна класика, що одне, що інше. І сюжет непоганий, і задоволення від гри купа, і вона справжній кооператив, не Діабла, де просто поруч бігаєш. Що з дітьми, що з не-геймерами — кльово заходить.

Перейшов на Zen останнім часом (з файрфоксу, гудбай хейтери 😁), і прям майже все подобається, але головна тема — це воркспейси і таби в сайдбарі. Я створив собі два воркспейса, Home та Work, і назначив на них окремі контейнери: Personal в Home, Work у Work (очевидно), і тепер у мене там різні акаунти гугла залогінени, таби не плутаються, і взагалі майже сепароване життя.

В фф можна майже те саме організувать — Зен на його основі зроблений, і контейнери звідти, і Sidebery може прям те саме зробить, але воно гірше все інтегроване. Найяскравіше — це те шо хоткеї cmd-1/2/3/…, які клацають між табами — вони наскрізні для всіх воркспейсів і стрибають між ними.

Я знаю, що є люди, які прям окремі браузери тримають, або окремі ноутбуки, але я ніколи не був здатен до прям такої структурізації. 😁 Єдине, чого гостро не вистачає, це хоткея щоб перекидувати таби між контейнерами, коли ткнув якусь лінку в месенджері і не той контейнер був активний, шо треба. Приходиться мишкою возюкати.

А Арк я не зміг, він мене дратує ірраціональним чином. Це вже не кажучи про незрозумілість компанії і їх планів, тут все менших масштабів і віє гаражним духом. 😁

А, ну й заповнення кредиток, його нема, прийшлося номер в сніпетах рейкаста запам’ятати. :)

Опенаі купляє компанію Джоні Айва за 6.5 мільярдів баксів США. Вихлопу в тої компанії нема, і здається, що це відбувається покупка власне самого Джоні Айва, і ціна просто захмарна.

Але! Це all-stock deal, тобто реальних грошей в руки не дають, тільки акції. А я таку теорію змови прочитав, це просто капець!

Включаючи покупку Windsurf’а пару тижнів тому, Сем займається тим, що розмиває долю неприбуткової організації (власне OpenAI Inc.), і якщо притащить туди достатньо друзів, то буде мати контроль над власне тою частиною, яка щось робить (де розробники, прибутки, етц). Тому що акції, який в такому випадку випускають — це нові акції, і вони по факту просто пропорційно зменшують долю всіх інших.

А якщо звучить фантастично, то тре не забувать, що Сем вже раз таке робив, коли спи^Wвирвав Reddit із лап Conde Nast — що робить ситуацію менш схожою на пусті фантазії.

Оце драма! 😁

Колись в дитинстві я не розумів, нашо УТ-2 показує не тільки мультики, а тепер я сам виступаю у mvc на УТ-2¹ — новому подкасті із Юрком та Іллею. 🤣 Він такий, розважально-пізнавальний вийшов, що ми й хотіли. 😁 Наш план — щодватижні ввечері робити у вигляді стріма (якщо хочте анонси щоби прилітали, підпишіться на ютуб-канал 😁). Чекаю відгуків. :)

¹Disclaimer: канал хоч і називається УТ-2, з державними структурами нічого спільного не має. 😁

Бачили, ДОУ на нову розробку третьої штурмової збирає? Долучайтеся!

High tech, low life

Метабейз регулярно (раз на рік чи шо, не знаю точно) відправляє клієнтам листа з опитуванням, дізнатися як справи, чи нічого не болить, етц — корисна в принципі річ, звідти іноді бувають неочікувані контакти. Цього тижня, наприклад, був: лист до OpenAI попав в лапи боту. 😁

Один з інженерів підтримки спробував з цим ботом поспілкуватися, типу дай мені людину, бо ти не дуже корисний зараз — але нічого не вийшло. Ну, здавалося б, як раз норм для наших часів, да?

Так і здавалося, аж допоки цей бот не прислав своє опитування, “шо ти думаєш про нашого бота”. 🤣

Ҝїҕԑҏԥⱥӊҝ.

Malleable software

Якось я пару років тому написав про те, шо Emacs дуже кльовий, бо його можна змінити під себе — і це те, що називають malleable software (хм, чи підходить слово “пластичний”?).Такий софт, який змінювати так само легко, як і користуватися (або настільки ж складно, ггг). Про те, що більшість софта дуже негнучка (є кращий варіант перекласти слово rigid?) я давно думаю (та й хто ні), як і трохи посміююся над людьми, які вважають велику кількість чекбоксів в софті типу IntelliJ — гнучкістю (пояснювальна бригада: гнучкість — це коли можна зробити те, про що не подумав заздалегідь розробник; вочевидь про налаштування розробник подумав).

Тепер в нас є LLMки, і, здається, що шлях відкритий? Джофрі Літ нещодавно опублікував довжелезну статтю з роздумами на тему пластичного софта, і доволі кльовими прикладами (і аналогіями) про негнучкість софта загалом, і про те, що дуже складно при централізованій команді розробників враховувати всі побажання користувачів, бо вони просто загинуть під надмірною складністю і кількістю чекбоксів в налаштуваннях. 😁

Він — Джофрі — довго агітував за те, що розширення у браузері — це кльовий приклад пластичності софта (сайтів у цьому випадку), але на мій погляд — це не воно, бо сайти, авжеж, піддаються змінюванню, але більшість із них, особливо найпопулярніші (типу фб/інста/етц) дуже активно намагаються бути дуже закритими до будь-яких змін зовні.

І тому що нам насправді треба — це зміна підходів до того, як ми будуємо інтерфейс. І він там згадує і про HyperCard, і приводить приклади власних експериментів… але це все здається якимись полу-мірами? Недостатнім узагальненням?

В сенсі уявлення, що робити далі, мене значно більше надихнула стаття AI Horseless Carriages — про те, що зараз AI вбудовують в софт неправильно: вони додають їх там, де легко додати, а не перероблюють інтерфейс так, щоб він став більш зручним/корисним. Його приклад — це те шо AI в Gmail генерує драфти, замість того, щоб (наприклад) допомогти зрозуміти, які імейли тре глянуть зараз, які відкласти на вечір, етц.

Короче, нова ера йде, і це захоплює. 😁 Тре такі інтерфейси, щоб вони стирали межу між використанням та зміною під задачу. Вимагаю імаксів всім і кожному, і щоб ніхто не пішов ображеним. 😁

Те як Саймон Віллісон розбирає різні інструменти навколо ллмок — цікаво читати кожен раз, але те як він Github Spark використав, щоб подивитися, що в нього під капотом і як він працює — це просто кайф.

І промпт цікавий, Typographic Excellence, Color Theory, Spatial Awareness — прям сильно більше заморочилися з візуальною стороною питання, аніж зазвичай. Є що скопіювати у свій CLAUDE.md 🤣

Історії сивої давнини замовляли? 😁 Колись ще в минулому тисячолітті студент КПІ з ніком Saboteur вирішив шо займатися сесією йому дуже впадло, і можна провести час значно більш продуктивно. А саме взяти, і підняти в мережі КПІ MUD — це текстова мультіплейрна гра, передтеча MMORPG. Форкнув ROM, схоже (це одна із доволі впливових кодових баз для мадів — більшість не писала з нуля, а брала якийсь готовий і допилювала своє), дав йому назву Forgotten Dungeon і почав пиляти.

Натворили купу всього, наприклад на 18 рівні тебе забирали в армію, і до 21 рівня ти там тусувався (така собі версія призиву з 90-х років). Або, наприклад, була зона “КПІ”, із парком, де гуляли гопніки, із корпусами, де сиділи моби-викладачі — можна було піти і в маді навалять професору, який поставив тобі двійку на екзамені. 😁

Це, нажаль, до того, як я поступив, 98 рік, і тому особливо багато подробиць про те, як воно стартувало, я просто не знаю (у мене в підписниках є пани, які це застали, тож якщо побачать пост і будуть мати натхнення, то може щось допишуть в коментарях). Але я сам почав грати в MUD десь році у 2000-му на діалапі (ну бо яка Ultima Online з таким конектом), і багато читав, і, наприклад, на (вже дохлому) mudconnector.ru була згадка про Forgotten Dungeon із приміткою “жестокий мир ПК”.

PK — це player killing, бо у середі кпішників цей муд не став “давайте будемо відігравати ролі” і все таке. Студенти в общагах мають дуже багато вільного часу, в критичному випадку увесь їх час — вільний (як мінімум на 1 семестр, поки не виженуть — і це прям не дуже рідко ставалося 😁), і тому вочевидь просто потусуватися з монстрами вистачає тільки на якийсь час, а потім наступає бажання надрати сраку ближньому своєму.

Ну й клани бажаючих воювали між собою, а після особливо вдалої заруби йшли на поляну випити пива і обговорити результати. 😁

Але розповісти я хотів за трохи інше! Сергій (той шо Saboteur) виявився настирним і мало того шо виклав сорси на гітхаб, так ще й явно під настрій їх потроху допилює. 🤣 Писав цей пост, а потім ще трохи пошукав, і раптом виявилося що він ще й статтю на ДОУ написав 4 роки тому, вау.

P.S. Частину про сесію я вигадав, просто згадавши таймінг своїх підходів до чогось фундаментального. 😁

Капець дивіться на шо натрапив! “Ух ти, балакуча риба” українською мовою! (Невідомий мені) пан Денис постарався і прям дуже кльово переклав його, ще у лютому, а там всього 8 тисяч переглядів.

Не буду спойлити, але ім’я чаклуна просто знахідка. 🤣