📰 У Кремлі швидко зробили Україну винною в теракті під Москвою, бо вчинити інакше означало б поразку. Огляд матеріалів іноземних медіа 26 березня

🖌 Видання The New York Times проаналізувало російське інформаційне поле невдовзі після теракту в Crocus City Mall. Не минуло й доби, як російські чиновники почали звинувачувати в цьому злочині Україну. Попри свідчення та прямі заяви представників «Ісламської держави», що за теракт відповідальні вони, росіяни наполягають, що за подіями стоїть Київ ― і також, можливо, колективний Захід. При цьому кращого доказу цьому, як те, що злочинці тікали в напрямку України (вже спростованого заявами самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка, що спершу терористи планували виїхати в його країну), у росії не знайшли.

За словами опитаних виданням експертів із політики Кремля, це очікувана поведінка режиму ― навіть якщо не брати до уваги те, що росія перебуває у стані війни з Україною й тамтешні чиновники мають стимул скидати все на ворога. У росії робили так і раніше, пише медіа. Так, коли у 2004 році сталась трагедія в Беслані, що забрала життя 330 людей, російські офіційні особи та медіа приділили основну увагу не тому, що нападники були з понівеченої російськими військами Чечні, а тому, що вони нібито переховувались у Грузії. Скинути провину на зовнішні сили Кремль прагне й тепер.

Визнання ж ситуації такою, яка вона є, ослабить позиції російської влади одразу в кількох площинах. Визнання, що в росії зʼявилось іще одне джерело небезпеки ― ісламські радикальні сили ― додасть хаосу в життя країни й доведе, що російські силовики погано контролюють внутрішню безпекову ситуацію. Також це відверне увагу від війни з Україною ― а таке розпорошення сил Москві наразі невигідне. Із Бесланом було так само: визнати, що за захопленням школи стоять лише чеченці й це реакція народу на нелюдську політику щодо республіки, означало тоді послабити кремлівські позиції, пише медіа. Тому про що б не свідчили факти, російське керівництво вже готове призначити винного в цій трагедії ― і це Україна.

@babel
#інозмі

Кстати, вдогонку к предыдущему посту. Как думаете, каким будет следующее страшное прозрение? Неудобной правды ведь очень много, а людей, готовых её услышать, несоразмерно мало (что неудивительно, в незрелом обществе эмоциональных инфантилов и неспособных/неготовых/не умеющих мыслить людей по-другому не бывает).

Поэтому никто не говорит о многом. Например, о том, что военным на фронте не так уж и сложно купить любэ-голубэ за груби гроши (от алкашки и до солей всяких, а привозят их нередко некоторые пипец патриотычни волонтеры). Или вот о том, что отпуск, увольнение домой съездить и проч тоже покупают за деньги. Как и черный рынок оружия, где можно купить все что угодно, был бы кэш.

И так было всегда, если шо, при сонэчке Залужном в том числе, и он никак на это не повлиял. Также поэтому никто не говорит о том, а что будет после войны с этими людьми, когда они вернутся в мирную жизнь? Как они будут ассимилироваться? Есть ли государственные программы по их поддержке, дальнейшем трудоустройстве, проч. Работа с ветеранами, инвалидами, их семьями и тд.

Все понятно — война как война. Для кого-то это сверхприбыли на военке, бешеное бабло со сборов донатов, за которые мало кто перед кем отчитывается, дележка партнерской помощи, пиздинг гуманитарки и тд и тп. А для кого-то это поломанные жизни и судьбы, искалеченные души и тела, сплошные гробы и похороны.

Эфир на 17-00 с Екатериной Золотаревой

https://youtube.com/live/vm4MgVerQwM?feature=share

🗺️Лише за чверть пʼята ранку, а у Варшавському аеропорту вже ніде горіху впасти. Метушня, люди з дітьми та тваринами, хто куди. Після закриття українських аеропортів, варшавський став одним з найбільших хабів для українців.

Сідаю в літак, намагаюся ще трошки поспати, адже доїхати до Варшави це також ще той квест зараз, навіть якщо вдається вполювати квитки на потяги, все одно пересадка в Хелмі і звідти майже гарантовано їхати без місця, тобто стоячи.

Капітан каже, що в небі над Європою трафік, тому ми повинні трішки зачекати своєї черги. А мені міркується, що в небі над Європою не тільки трафік. Адже в небі над самісіньким центром Європи в найбільшій її країні доволі часто в останні два роки ще й російські ракети та дрони, що сиплються на голови мирних європейців.

Цей допис без жодних висновків та моралі. Просто невеличка рефлексія після майже дводобового виснажливого шляху з центру Європи до її заходу, що колись долався за три години льоту.

І я точно знаю, абсолютно впевнена, що рано чи пізно все відновиться, українські аеропорти запрацюють і подорожі перестануть нагадувати жах. Але й досі не можу позбавитися від цього когнітивного дисонансу.

Пишуть, що в Києві вирує сильна піщана буря. Скажений вітер вириває дерева, дуже низька видимість на дорогах, на вулиці важко дихати. Сумно, що так. Але разом з тим й трішки радісно — бо принаймні якась холєра трапилась в Києві не з моїм приїздом, а з моїм відʼїздом🫣

🐕Ніколи такого не було і от знов або Професор, ми до вас і ось у якій справі…

Стільки писала з приводу кенселінгу Булгакова, Гоголя, тощо, що повторюватися сенсу мало, але коли все це виходить на державний рівень, все ж таки хочеться зазначити позицію. Тож, нічого нового, власне. Новітні шарікови та швондери з усім своїм нео-пролетарським запалом борються проти того, хто найвлучніше описав їх як явище.

Не можуть пробачити вже давно померлому письменнику настільки точний зрив масок. Він й досі їх тригерить. Десь так само, як чортів вигинає від ладана, а путінських сатрапів від незалежної України. Бо це те, що загрожує їх існуванню. Тож, повторюся, нічого нового.

В усі часи були і є ці типажі: маленька, але агресивна маса примітивних людей, націлених на руйнацію та знищення, а не на створення та розвиток. Погано те, що вони з усих своїх сил завжди лізуть до влади. Це легко пояснюється багатьма комплексами, для заміщення яких вони туди власне і лізуть. І от дорвавшись до влади вони завжди намагаються провокувати морок.

До чого призводить влада таких людей казати марно, всі ми знаємо результати більшовизму, так досконало описаного геніальним киянином Булгаковим в його «Собачому серці». До речі, головним сенсом якого і було продемонструвати, що не може виникнути нове ідеальне суспільство на руїнах старого, як не можна шляхом операції із собаки зробити людину.

І головне — що будь-яка насильницька зміна суспільної свідомості не призводить ні до чого доброго у всіх сферах життя країни. А також — що відбувається з країною, коли до влади приходять псевдо-освічені нео-більшовики. Ось саме проти цього і борються.

Найгірше тут те, що ми живемо в реальному світі, а не в фантастиці, і цей соціальний експеримент, що вочевидь провалився із тріском, не так легко завершити, просто перетворивши владних шарікових назад на просто тявкаюче ні на що не впливаюче бидло (яким вони до влади і були). Тому мусимо боротися проти тої дичини, що вони продукують. Ну й сподіватися, що не помремо від сорому, доки всі ці інститути національної памʼяті та інші декомунізатори мають хоч якийсь вплив в державі.

++

В России начался период плановых наводнений. Наиболее значительное сейчас в Орске (Оренбургская область).

Затем наступит время плановых пожаров.

Плановых – ибо это уже не прогнозирование, а твёрдая уверенность в неизбежности.

Климат меняется, но даже существовавшая инфраструктура реагирования на чрезвычайные ситуации во многом разрушена. Где-то катастрофы спровоцированы варварским отношением к природе (лес продали в Китай, не вкладывались в обновление, получили ответку). Плюс добавляется человеческий фактор в виде нарушения мер безопасности.

Да, у нас тоже не всегда лучше. Но у них всё масштабнее.

Что касается Орска.

Если вы посмотрите на карту, то увидите: Оренбургская область – это де-факто санитарный кордон между Башкирией и Казахстаном. В глаза бросается участок примерно 100 км в длину и чуть больше 50 км в ширину. В самой узкой точке по прямой – 51 км (по дорогам больше). Эту территорию, объединяющую Гайский и Кувандыкский районы Оренбургской области, часть специалистов называет «Кувандыкским коридором».

Термин относительно свежий, а вот территориальный вопрос – со времён Сталина. Когда верстали границы республик СССР и национальных образований в РСФСР, специально закладывали массу крючков, чтобы исключить успех национально-освободительных движений.

Этнические земли распределяли между разными административными образованиями. Из-за чего, например, между Татарстаном и Башкортостаном не всё гладко. Также специально изъяли часть территорий в Оренбургскую область, чтобы исключить общую границу Казахской ССР и Башкирии.

Считается, что именно это в 1990-е годы помогло избежать дальнейшего дробления СССР. Ибо общая граница с Казахстаном создавала бы потенциальную альтернативу для группы тюркских республик. И затрудняла бы коммуникацию европейской части России с Уралом и Сибирью.

Если вдруг данный коридор исчезнет, неизвестно, как оно пойдёт. Систематическое запугивание Казахстана со стороны РФ – это в том числе превентивная мера. Ибо в Казахстане есть группы, которые считают Оренбургскую область казахской территорией (она была частью казахской Киргизской АССР)…

Де-факто граница РФ с Казахстаном очень условная, не то что защитить – охранять её по всей длине невозможно.

Из интересного: в 2017 г. недалеко от Орска заступила на дежурство РЛС «Воронеж-ДМ». Может обнаруживать запуски ракет в Индии и Аравии. А вот поможет ли от беспилотников – не факт.

По состоянию на 1 апреля в самой РФ показали информацию о 987 убитых из Оренбургской области.

Из «Кувандыкского коридора» - 61.

Из Орска (население 189 тыс. человек) – 69.

В реальности цифры выше.

Из-за наводнений пострадают тысячи людей, многие останутся без ничего. Что добавит желающих заработать на войне.

Лююююююди!
А ну мерщій всі сюди, дивіться яке добре діло: можна смакувати неперевершеною дунайкою та водночас допомагати родинам наших полонених та загиблих. На вулиці вже тепло, скоро піде молоденька бульба, а до неї нічого кращого за дунайку в світі ще ніхто не вигадав! А саме цю ще й хвалять ті, хто вже куштував) Отже, тут абсолютний він-він, замовляти отутечки.
Смачного!😋

*заздрить, біжить ковтаючи слину замовляти друзям та рідні

​​Раніше Макс Нефьодов справляв враження розумної людини. А потім почав дружити з депутатом Железняком.

І претензія не в очевидному сексизмі цього жарту, а в його тупості.