17 травня 2025 року Рівне схилило голови в скорботі.

Додому повернувся Герой. Не живим — але в серцях кожного з нас він назавжди залишиться живим. Його зустрічали, як належить воїну: на колінах, з прапорами, зі сльозами вдячності.

Вздовж доріг стояли старенькі, діти, чоловіки й жінки. Усі — єдиним серцем. Усі — з болем, який не зникне, але й з гордістю, яка не згасає.

Цей Герой віддав життя за кожного з нас. За мир у наших домівках, за волю України.
Пам’ятаймо. Не мовчімо. Цінуймо.
Слава Герою! Вічна пам’ять.

На цей раз Одеська область знов зустріла свого полеглого героя, який повернувся додому НА ЩИТІ. Він загинув захищаючи свою родину, домівку та рідну землю!
Слава Герою🙏🏼

Благодійний фонд «ДОВІРА МІСТО ВИШНЕВЕ» та Об’єднаний центр забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України

Дякуємо за Довіру!🤝🫡🇺🇦
Дуже приємно бути залученими у допомозі цивільним людям в найтяжчий час!
Дякуємо за вагомий внесок в історію нашої країни!
Тільки разом можна здолати ворога!
Слава Україні!
Вічна памʼять загиблим!

Працюємо далі! 🤝🫡

Ми — сила, ми — перемога, ми — дух нації!

Перемога починається саме з нас!
Працюємо 🇺🇦🤝🫡

01.09.2025 у центрі Вишневого ми зібралися заради надважливої справи. Волонтери вирушають у Краматорськ, аби передати нашим військовим гуманітарну допомогу.

Та головна місія цього виїзду– повернути додому двох полеглих Героїв України 210 ОШП.

Кожна гривня – це не просто внесок, це знак нашої єдності, сили та пам’яті.

Щира вдячність усім, хто долучився – ваша допомога рятує та повертає наших воїнів додому. 💙💛

З повагою, БФ «Довіра, місто Вишневе»🤝🏽

Це історія про Велику Людину, для якої захист свободи та честі України став справою життя.
Ми вдячні 210 ОШП за можливість разом віддати останню шану Герою та провести його в дорогу вічності.

У бою за Україну загинув випускник КНУ Артем Свірідов.
28 серпня 2025 року загинув капітан Артем Свірідов — командир 2-ї штурмової роти 1-го батальйону 210-го окремого штурмового полку.
Артем навчався у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням німецької мови, яку закінчив у 2009 році. У 2014 році він закінчив історичний факультет КНУ.
Після університету Артем жив та працював у Німеччині, але з початком повномасштабного вторгнення він повернувся в Україну, щоб захищати рідну країну. Колеги та друзі згадують його як щиру, талановиту та віддану людину, для якої захист України був не просто обовʼязком, а справою всього життя.

Світла памʼять Герою!
Вічна шана і слава Артему Свірідову!🇺🇦🕯️

У межах спільної роботи, спрямованої на підтримку наших медичних закладів та захисників, було передано чергову партію медичного обладнання. Ця допомога стане у нагоді медикам і сприятиме своєчасному лікуванню тих, хто потребує підтримки.

Працюємо далі:
💙 Юлія Горчакова,
💙 Благодійна організація «Астерія»

Земля приймає Героя, а небо — ще одного свого захисника.
Лукʼянюк Євген Михайлович віддав життя за кожного з нас, за право України жити, дихати й перемагати.

З цим прощанням йде ціла всесвітня тиша — така, яка буває лише тоді, коли ламається щось безмежно цінне.
Схиляємо голови перед Родиною, яка втратила найдорожче. Перед Матір’ю, яка виховала Воїна.

Євген загинув не просто як солдат — він загинув як людина, що поставила Україну вище за власне життя.
Його ім’я тепер назавжди буде там, де звучить слово «свобода».

Вічна слава і низький уклін.
Герої не вмирають.
Вони лише переходять у вічність, залишаючи нам обов’язок — пам’ятати.

Проводжаємо в останню путь Атаманчука Ігора Ігоровича — людину, серце якої билося в ритмі України.
Він стояв там, де найважче. Там, де смерть ходить поруч. Там, де живуть лише ті, хто готовий віддати все за своїх.

Його шлях обірвався не через слабкість — а через безмежну силу.
Силу характеру. Силу любові до Батьківщини. Силу воїна, що став щитом для цілої країни.

Ми бачимо біль рідних, сльози побратимів, мовчання людей, що прийшли вклонитися.
І кожна ця сльоза — це подяка.
Кожне серце, що стискається від болю — це пам’ять.
Кожне «Слава Україні» звучить тихіше… але з набагато більшою вагою.

Ігор залишив по собі світло, яке війна не здатна забрати.
Спочивай з миром, Герою.
Ми понесемо твоє ім’я у нашій боротьбі далі.

Благодійна організація «Благодійний фонд “Довіра, місто Вишневе» кілька місяців тому здійснила виїзд на Донецький напрямок, щоб передати нашим захисникам гуманітарну допомогу. Це була дорога крізь тривогу та надію — дорога до тих, хто щодня стоїть між нами та війною.

Кожна передана річ — це тепло людських сердець, підтримка, яку наші військові відчувають навіть у найскладніші моменти.
Ми безмежно вдячні всім волонтерам і небайдужим, хто допоміг зробити цю місію можливою. Завдяки вам наші захисники знають: вони не одні.

Фонд і надалі робить усе, щоб підтримати тих, хто тримає небо над Україною.

Вітаємо з Різдвом Христовим!

Нехай тепло наповнює ваш дім – від усмішок, добрих слів і турботи рідних, а кімнати світяться надією та світлом свічок.

Бажаємо міцного здоров’я, спокою і вечорів без тривог. Хай кожен день приносить сили, добрі новини та впевненість у майбутньому.

Христос народився!

Дорогі друзі, партнери, волонтери, мешканці громади!

Благодійний фонд «Довіра, місто Вишневе» щиро вітає вас з Новим 2026 роком.

Ми зустрічаємо цей рік у країні, яка бореться. У країні, де біль і втрати йдуть поруч із силою, єдністю та вірою. Попри всі випробування, українці щодня доводять: нас неможливо зламати.

У ці непрості часи ми бажаємо кожному з вас найголовнішого — життя, безпеки та миру. Нехай у новому році буде більше теплих зустрічей, ніж тривожних новин, більше світла — ніж темряви, більше віри — ніж страху.

Бажаємо, щоб 2026 рік приніс:
— повернення рідних додому
— загоєння ран — фізичних і душевних
— нові сили для добрих справ
— справедливість і Перемогу
— мирне небо над нашими містами

Дякуємо кожному, хто не втрачає людяності, хто допомагає, підтримує, довіряє і йде поруч. Саме завдяки вам слово «довіра» має справжню силу.

З Новим роком!
Разом — вистоїмо. Разом — відбудуємо. Разом — переможемо.

З повагою та вдячністю,
Благодійний фонд «Довіра,
місто Вишневе»

25 грудня, ми проводили в останній путь Героя
ГОНЧУКОВА Андріана Володимировича.

✊🏽Андріан Гончуков - відважний воїн, який добровільно пішов захищати Україну🇺🇦. Він брав участь у боях під час АТО/ООС 2014-2017 років та повернувся до війська в перші дні повномасштабного вторгнення. Служив у легендарному батальйоні «Berlingo», який став 210
Окремим Штурмовим Полком.

За 7,5 років бойової служби проявив мужність і професіоналізм, отримав медаль
«За хоробрість в бою» та президентську нагороду «За військову службу
Україні».
Араміс був щирим і справедливим, люблячим чоловіком, чудовим батьком та надійним побратимом -
Він воював на гарячих напрямках Донецької, Харківської та Запорізької областей. 04.12.2025 отримав тяжке поранення та помер 19.12.2025 у віці 33 років.
💔У Андріана залишилися брат, дружина та донька.
Памʼять про нього назавжди залишиться в серцях сімʼї, побратимів та друзів.
Це наш останній знак шани і вдячності Герою, який віддав життя за мирне небо над Україною.
ВІЧНА ПАМʼЯТЬ ГЕРОЮ🙏🏼

Ця нагорода — не про заслуги. Вона про людей.

Про тих, хто щодня робить неможливе. Про тих, хто вже не повернеться. І про тих, кого ми повертаємо — хоча б до рідних і до пам’яті.

Для мене честь отримати відзнаку «За сприяння війську» від Збройні сили України.

Але за нею — не одна людина. Це вся команда. Всі, хто поруч у найтяжчі моменти.

Робота з «200» — це не про героїзм. Це про обов’язок і повагу. Кожен має бути знайдений і повернений.

Окрема вдячність керівництву Об’єднаного Центру Забезпечення ЦВС — за досвід, знання та принципову позицію.

Дякую військовим за довіру.
Слава Україні.