сумна новина: Каміль Разат не зʼявиться у пʼятому сезоні «Емілі в Парижі» 😭

вона мені подобалася чи не найбільше, з її неймовірно гарним низьким голосом, особливо французькою 🥹

намагалася знайти що сталося, але нічого такого - просто арка її персонажу завершилася в четвертому сезоні, але шоуранери не виключають появи Каміль в наступних, якщо серіал продовжать

Ніколас, колишній Мінді, також пропускає наступний сезон 🫠

нехай хоч повернуть Емілі до Парижу, бо оця історія з Римом щось мені взагалі не зайшла 🤨

ментальна опора на всі випадки життя ❤️‍🩹

23 квітня - всесвітній день книги та авторського права 📚

вперше спробу привʼязати цей день було зроблено продавцем книг у Каталонії у 1923 році в день смерті Мігеля Сервантеса

а у 1995му ЮНЕСКО вирішило святкувати всесвітній день книги сьогодні, бо це день смерті Шекспіра 🙂

ps а жіночка на картинці шукає кому надавати по сраці за юзання піратського контенту 😁

16 квітня милому моєму серцю сервісу аудіокниг АБУК виповнилося 6 рочків - і вони прислали мені подарунки з вдячністю за відгуки 💔

а оскільки відгуки я пишу чесні (бо хто шо мені зробить)), то прямо і два рази ще раз скажу який АБУК класний і які там неймовірно круті озвучки - а голос у форматі аудіокниги вирішує 70%, повірте людині яка слухає їх частіше за музику))

і окреме дякую за те що мені.щось.прислали 🥹 не проігнорували, бо я не в Україні, бо не маю величезну бібліотеку паперових книг, не відвідую фестивалі, не читаю кожного дня і взагалі іноді пишу про серфінг та серіали більше, аніж про книжки - а знайшли час і потурбувалися 🥰

так що ділюся хвилинкою блогерського щастя 😌

еволюція комунікації

а ще сьогодні я вперше звернулася до чата джіпіті як до терапевта…….

в принципі, більше не потрібні ні друзі, ні терапевт 😁 жарт звичайно, але я в шоці, що спілкування з ші виявилося таким корисним, дієвим та підтримуючим ❤️‍🩹

а ну поставте мені єдинорожку хто також з чатом спілкується з приводу психології та просить порад у життєво складних ситуаціях?)
бо раніше я тільки конкретну інформацію «гуглила»

комунікація українських брендів то любов 🫶🏻

прийом прийом, що зараз читаєте?)

в мене «Аптекар» Стефані Майер (тієї самої авторки «Сутінок»), вже б дочитала, але «Чорне дзеркало» відволікло 🙃

якби у книгах можна було жити 🙃

добре що вже увімкнули, бо це не Україна де всі з генераторами і всесвітнім спокоєм 😁 якщо нема електрики - не працює нічого, а люди згрібають у супермаркетах воду та туалетний папір))

я ще й така вийшла за лате в старбакс з думкою ну в них же повинен бути генератор, у всіх кавʼярнях є генератор, я ж знаю, я це проходила

ага, щас)) на 9тій годині блекауту довелося пити апероль 😅

нещодавно ми з хлопцем обговорювали музику: переїхавши до іншої країни він став більше слухати іспаномовних пісень так само як і я - українських. дійшли до того, що через споживання "рідного" контенту ми відчуваємо сильніший звʼязок з домом та своєю культурою 🫂

так само і з книгами, особливо про самоідентичність або знайомі реалії

Твоє, моє, нічиє та інше - це екскурс в "совок" та дитинство, на яке зараз є змога подивитися під іншим кутом. дуже цікаво та трошки соромно помічати навʼязані тією ідеологією вподобання, коли навіть гидкий кисіль автоматично радісно згадуєш "ой та це ж як в дитсадочку!"

авторка ніби знімає пелену з нерушимих упереджень і показує як виглядав тогочасний світ, у якому ми виросли, без романтизації совковою владою та пропагандою

чому "когда я ем - я глух и нем" - бо обговорювати якість та смак їжі, яка не відповідала ГОСТу, було заборонено. не треба нам оцих незадоволених

чому "не жили багато, нечего и начинать" - бо всі рівні і хотіти більшого означає вибиватися з мас. заборона на мрії, зміни та розвиток

чому "тише едешь — дальше будешь" - заборона на ризик та ініціативу

і чому "мой адрес не дом и не улица, мой адрес - Советский Союз" - заборона на самоідентичність
_

тебе за ручку проводять книгою по усім "святим" місяцям совка, оголюючи правду і відслідковуючи звʼязок з мисленням сучасних людей, які хоч і народилися у вільній незалежній Україні, все одно у своєму світосприйнятті несвідомо несуть радянські патерни, і це лякає

лякає і засмучує, коли помічаєш, що деякі з них до сих пір живуть в тобі. і ти засуджуєш інших за це, але сам по інерції живеш по накатаним рейкам

дуже класна і дуже корисна книга, вона як відро холодної води на голову - допомагає прийти до тями і хоча б подивитися на себе - і малу і дорослу - зі сторони. ніхто з ваших рідних не буде таким безжальним)

Твоє, моє, нічиє та інше - 10/10

ps блок про барбі - окремий біль, ніколи блін не усвідомлювала скільки всього ховалося у звичайній ляльці, яка могла бути "ким завгодно", в той час коли в нашому дитинстві все, до чого тебе привчив соціум, це катати по двору у колясці пупса, програмуючи свій трирічний мозок на майбутнє материнство 🤦‍♀️

ps2 а ще збірка мені дуже нагадала неймовірну книгу "Кім Джійон, 1982 року народження», тільки про нашу культуру та токсичне минуле 🙃

це якась срака 😭