Якщо хтось до цього історичного моменту і не розумів, що відбувається в країні, то вже варто прокинутися і зрозуміти, що від країни зразка 2019 року, коли при реальній загрозі від ворога всі, кому не лінь критикували Порошенка за введення воєнного стану в окремих областях країни, ми плавно перейшли до вмілих розслабляючих "шашличних" маніпуляцій станом суспільства початку 2022 року та до зловживання воєнним станом зразку 2025 року.

Це зловживання дозволило владі та президентові:

- безкарно вводити неаконні санкції на громадян України одним розчерком пера без суду і слідства;

- закрити рота неугодним інформаційним платформам, які піддають його критиці;

- оголосити фактично ворогами народу і посіпаками ворога всіх, хто насмілився критикувати незграбну, протизаконну, антинародну політику сьогоднішньої влади;

- продовжувати плювати на Конституції (не плутати з поширеним наративом "поставити на паузу", це цілковите знищення Конституції під прикриттям воєнного стану);

- замислювати очі і закривати рота тим, хто піднімає питання непідготовки влади до війни, чим придушується і розмивається роль у цьому процесі Зеленського та його 5-6 менеджерів.

Гасло "Війна все спише" стало для влади основоположницьким постулатом на свавілля, його виправдання, корупційну безкарну діяльність.

Мені важко сказати, скільки ще ми будемо це терпіти і коли червоні лінії будуть зруйновані владою. Знаю тільки, що ми за крок до фінальних червоних ліній...

На думку президента та влади, щоб бути людиною з бездоганною репутацією потрібно обов'язково: грати на роялі без рук (і без ніг, звісно), вміти працювати в тяжких умовах московських саун, перемагати себе під час рукостискання з горлівськими "повстанцями", неухильно дотримуватися КВНівсько-ФСБшного стилю життя, вміти гуморити в стилі кварталівської дипломатії навіть в Овальному кабінеті (про наслідки не питайте, вміти плазувати перед диктаторами і бикувати проти демократичних лідерів.

А і ще поливати лису голову глазур'ю для паски, при цьому розповідаючи про схеми Пороха на воскресінні Христа.

Оце справжні добропорядні і доброчесні люди з бездоганною репутацією.

Нацбанк вивалив допис про те, що мали право визнати Петра Порошенка особою з небездоганною репутацією.

На підставі...превентивних санкцій. Жодних інших підстав немає, тобто немає порушення закону, є лише особисте рішення Зеленського через ручне РНБО про застосування превентивних (!) санкцій.

Ну ганьбище ж. Мало того, що смарагдові діячі зруйнували більшість демократичних інституцій, то тепер взялися за ручне управління НБУ. Якщо так далі і піде, то можна очікувати ручногоупоавління курсом валют за побажаннями з ОП.

Я пішов у коментарі і запитав Нацбанк: "Дайте відповідь: скількох фізичних осіб ви визнали особами з небездоганною репутацією після винесення суперечливих рішень РНБО про застосування санкцій?"

Санкції і держінституції вже давно використовуються Зеленським у власних політичних і економічних інтересах, а Нацбанк нас закликає не політизувати питання визнання Порошенка особою з небездоганною репутацією.
То це ми політизуємо?

Чи Зеленський безсоромно нищить опозицію під час війни під гаслами єднання та неначасі?

Нічого. Бумеранг існує. А після закінчення війни він буде набагато болючіший, аніж зазвичай.

Поведінка путіна може зробити мене більш прихильним до України. Не обов'язково до Зеленського, але до України, так. Мені було важко з Зеленським, — Трамп

Попри все - відчувається зневага до Зеленського.

Зоя Казанжі:

"Зеленський може залишитися в історії як останній президент України. Тригерна фраза, звісно. Але це точно не фігура мови.

Ми/ви ж не вірили, що «путін нападе». Не вірили, що Маріуполь буде знищено. Що чисельність вбитих і закатованих сягатиме десятків тисяч. Що велика частина території миттєво опиниться в окупації.

Сміялись над слабаками - ми ж панікували! Ну яка війна?! Дороги треба будувати. «Вийди звідси, розбійник!» - от як Вова може. «А ваш Порошенко брата вбив», «ліпєцкая фабріка», «бізнес на крові».

Ох, не хочу згадувати. Бо без толку. Бо багато тих, хто обирав «лиш би не Порох», вже мертві.

Але залишаються живі. І всю оцю срань ми бачимо у прямому ефірі.

На розкол всередині країни нинішні витратили стільки сил, енергії, грошей - ресурсів, - що навряд чи хто із колишніх може конкурувати. Вони знищують і зачищають все, що створює хоча б теоретичну небезпеку їм в площі політичній і фінансовій. Бо у країнах транзитної демократії політика і фінанси повʼязані більш, аніж.

Справа тут не в Порошенко. Не лише в Порошенко. Ту абсолютно дикість, яку легалізують державні діячі, позазаконну і антиконституційну, можна кометувати лише матюками.

Зеленський і компанія починали з лайт-версії. Під гикання дурного натовпу співвітчизників. Розпуск ВР. Ламання через коліно держструктур. Незаконні звільнення і призначення кумів-сусідів-одногрупників-однокварталівців на ключові посади в країні.

Потім позбавлення громадянства українських громадян. Позасудово. Поза конституційно. Потім закриття опозиційних телеканалів.

Вони роблять, що хочуть. І вже точно будують тут свою маленьку рашу. Потім будуть з Єрмаком мінятися посадами. Якщо країна виживе.

Ми маємо зрозуміти очевидне: якщо люди з ресурсами, зі спроможністю вище середньої, з високого рівня фахівцями не можуть себе захистити у правовому полі, то про дотримання прав і захист пересічного громадянина від свавілля не варто і говорити.

Каденції Ющенка і Порошенка були найуспішнішими за роки незалежності. Попри справедливі претензії до цих президентів. Обидва косячили. Але обом ми могли, не боячись, висловлювати претензії.

Памʼятаєте того чоловіка, який заявив, що брат Єрмака бере гроші за призначення на посади? І де той бідолага? Відправили швидко на фронт. Швидко він там загинув. Певне, випадковість. Та і кримінальної справи більше немає.

Показовий приклад зі Стерненком. Повістка, ТЦК, фотка з Сирським. Сергій робить важливу справу. І мовчить. То ж можна було Порошенку писати: «щоб ти здох». А нинішнім не можна - бо прилетить миттєво.

Згадалось давнє - «У кожній державі є пара десятків гарячих голів. Їх треба або перекупити, або відрізати». У нас прямо по цій методичці.

Ви ж бачили, як ВСІ медіа написали про «розлучення» Порошенка? А от про те, що вчора Нацбанк України визнав
Порошенка "особою з небездоганною
діловою репутацією" на підставі санкцій,
накладених Зеленським, багато медій промовчали.

І лідери думок мовчать. Я не про тих, хто відкрито підтримує або працює на ту чи іншу політсилу. А про тих, хто все розуміє про репутацію, тому завбачливо мовчить. Тихенько тримаючись фарватера ОП. «Промолчи, попадешь в палачи. Потому как молчание - золото».

Країна знекровлена і знесилена. Мова вже давно не йде про перемогу. Країна втрачає своїх воїнів і громадян. Діти гинуть. Економіка летить в тартари. А Зеленський і «ефективні менеджери» продовжують свої азартні полювання на відьом. НАВІЩО?

Немає сил все оце писати. Тим паче, нічого нового. Ви ж бачите самі, що вся гниль має посади і вплив. Слуги-зрадники благополучно «релокувалися» за кордон і дуже дивним чином - безперешкодно. Парламент представляє Безугла, яку потребує лікування, а не трибуни. Єрмак замість всього МЗС. Боротьба на всіх рівнях зі здоровим глуздом.

Знаєте, що найпечальніше? Те, що велика кількість людей зацікавлена в збережені цієї влади. Особливо ті, хто має кожного дня свої «нацарьовані сто карбованців». Вони вже пристосувалися. Війна дає великі можливості. Особливо якщо ти не на фронті."

СБУ затримала ключових фігурантів корупційної схеми, пов’язаної з постачанням неякісних і недокомплектованих мін. Серед затриманих Леонід Шиман — генеральний директор підприємства, що стало фігурантом найгучнішої справи в оборонному секторі з початку повномасштабного вторгнення та представники Міноборони.

Протягом останнього року публічна комунікація навколо проблем із мінометними боєприпасами була зосереджена на виправданнях: мовляв, масштабування виробництва неминуче призводить до браку, проблеми є і в імпортних виробників, а скандал — це інструмент політичної боротьби проти влади. Така риторика мала один ефект — зміщення фокусу з реальної суті проблеми.

А суть виявилася гранично простою: класична корупція. Заради зиску під час війни підприємство свідомо економило на комплектуючих, випускаючи мінімально придатні до використання боєприпаси. При цьому йшлося не про одиничні помилки, а про системну схему із завідомо заниженими стандартами якості.

Особливу увагу варто звернути на персоналії. Генеральний директор підприємства Шиман, затриманий СБУ, вже давно фігурує в матеріалах НАБУ. Його репутація в оборонному секторі не була таємницею, і тим не менш, у 2023 році саме йому було довірено контракт на постачання 500 тисяч мін — обсяг, який з самого початку викликав сумніви щодо реалістичності виконання.

Результати таких рішень очевидні: затримки у виробництві снарядів, втрати на фронті, недопоставлені обсяги, які прямо вплинули на боєздатність української армії. Втрачені позиції та людські життя — це пряма відповідальність не лише виконавців схеми, а й тих, хто ухвалював рішення про контракт.

Зараз Мінстратегпром повідомляє про заміну 40 тисяч мін, тоді як СБУ оперує цифрою у 120 тисяч. Ймовірно, йдеться про різні методики обліку. Проте це технічна деталь. Головне — визначити, як такі схеми стали можливими і що потрібно змінити, щоб вони не повторювались.

Корупція в тилу під час війни — це загроза не менш небезпечна, ніж атаки противника. І допоки на такі випадки реагуватимемо лише після розголосу, система залишатиметься вразливою і корупційною.

Мені 55.
І я вперше за все життя відчуваю, що цифри більше не мають жодного значення. Бо кожен день зараз важить більше, ніж цілий рік у мирні часи.
Саме тому, у складі Тактичної групи «Вугледар» ми продовжуємо працювати заради найціннішого — життя наших побратимів. Зокрема сьогодні вчергове передаємо на один зі стабілізаційних пунктів морозильник-підігрівач компонентів крові «Вампір». Він здатний до 12 годин зберігати та транспортувати кров і її компоненти в умовах відсутності живлення.
Лише за останній місяць нашими медичними працівниками проведено 56 трансфузій крові та її компонентів важкопораненим. 56 разів ми давали шанс на життя там, де здавалося, шансів вже не було. 56 разів ми змогли вигризти життя у смерті. Завдяки цьому ми змогли не допустити жодної втрати на етапах евакуації. Ми зменшили ризик ускладнень на 30% у порівнянні з минулим місяцем. І на 100% збільшили віру в те, що ми робимо правильну справу.
Я тут, де кожен день — це виклик, де немає права на помилку, де потрібно вижити, де потрібно берегти інших. І я дивлюся на своїх бойових побратимів і розумію, що моє справжнє багатство не ордени та звання, а ці живі обличчя, ці серця, які продовжують битися. Пишаюся тим, що зміг зберегти в собі не лише навички воїна, а й серце людини.
Я тут. Я тримаю стрій!
Слава Україні!

Разом переможемо!
@SerhiyNaiev

Сто днів брехні, сто днів невизначеності - сто днів Трампа.
Минає символічна межа — перші сто днів після повернення Дональда Трампа до великої політики. І вже зараз можна сказати головне: у цій адміністрації немає жодної чіткої політичної лінії щодо війни в Україні. Ні стратегічного бачення, ні базового плану, ні навіть примари консенсусу. Є лише невизначеність, і в умовах війни це не просто політична вада, а загроза.

Сполучені Штати — супердержава без чіткої зовнішньої політики. Президент говорить одне, віце-президент — інше, радники — щось зовсім третє. Іноді політику визначають не аналітики, а настрій Трампа за ранковою кавою. Усе зводиться до твіту або телевізійного шоу. Рішення ухвалюються не фактами, а емоціями.
Це дає простір для гри і путін цинічно використовує американську дезорієнтацію. Україна — намагається на тлі хаосу втримати єдність західної коаліції. У центрі всього — боротьба не лише за землю, а й за смтсли, за порядок, у якому цінності не продаються за барель нафти чи новий контракт з китайським підрядником.

Та на фоні американського сум’яття прокидається доволі незграбна Європа. Бо якщо Америка вагається, то Європа починає брати на себе те, чого роками уникала: відповідальність, фінансування виготовлення зброї і своїх збройних сил. Хочеться вірити, що дійсно народжується нова система безпеки. І в її центрі — Україна як партнер.

Нові союзи, спільні програми озброєнь, ріст оборонних бюджетів, політична мобілізація — усе це ми спостерігаємо вже сьогодні. І це відповідь на запитання: що буде, якщо Америка знову повернеться до своєї традиційної ізоляції?

Трамп - той самий політик, який за сто днів встиг лише наговорити, що війна ніколи б не почалася, якби він був при владі. Хоча саме його слабкість і загравання з Кремлем стали однією з причин агресії. Брешe, що саме він озброїв Україну — хоча головна частина летальної допомоги надійшла вже за Байдена. Він наголошує, що готовий зупинити війну — хоча щоразу, коли міг допомогти, саботував підтримку. Зупинка війни допоки була лише проблемою України, а не Трампа і путіна.

Коли він каже, що «путін готовий до компромісу» — він знову говорить неправду. путін готовий лише до затягування й нових ударів. А коли Трамп заявляє, що в України немає козирів — він просто не бачить очевидного: мільйонну армію, стійкість нації, союзників, які попри все не здалися.
І більше того — ми стаємо наріжним каменем нової європейської архітектури безпеки. Трамп цього не розуміє, але світ уже це усвідомив.
Так, попереду у Трампа або відмова від посередництва у переговорах про мир, або посилення тиску на путіна і зміцнення підтримки України.
На шахівниці для Трампа не так багато доступних ходів...

Який ганебний парадокс: в рідній країні на тебе особистим підписом президента накладають незаконні, превентивні санкції, а потім і визнають людиною з небездоганною діловою репутацією на рівні НБУ, а за кордоном ти дипломат найвищого ґатунку, президент (екс не буває) воюючої країни, який три роки широкомасштабного вторгнення зберігав єдність, готовий був підставляти плече допомоги владі, возив щотижня допомогу ЗСУ, якого поважають і цінують за твою працю на обороноздатність та інтереси країни.

Виходить, що немає пророка у своїй Батьківщині.

Дивно, що з таким підходом ми взагалі вистояли, адже всі дії влади всередині країни були скоріше всупереч інтересам країни, аніж на користь...

Можна звісно сприймати Трампа як зажерливого капіталіста, що руйнує демократичну підтримку США всього світу, але не варто сприймати його цілковитим ідіотом, що у Ватикані не зміг зрозуміти, що Зеленський готовий посунути червоні лінії щодо Криму.

Питання тільки в тому: в замін чого це буде зроблено.

Оскільки угоду США дотиснули і тепер Трамп може записати собі її у досягнення перших ста днів, то ймовірно йдеться про особисті гарантії безпеки для Зеленського і 5-6 менеджерів. Ну і якщо гарантії безпеки для країни не надані, бо обсяг зобов'язань за ними Трамп тягнути не збирається, то дотримання особистих гарантій не коштує Трампу майже нічого.

А от для країни це може коштувати занадто дорого, включаючи питання Криму.

Подивимося, як будуть розвиватися події...

Я так розумію, що спрут на місцях у вигляді поліції та ТЦК все таки утворився, а кругова порука виробилася на основі взаємодії цих двох могутніх і владних органів. І цей спрут не скрізь, але у деяких випадках починає працювати проти закону, проти людей.

В Одеській області працівниця поліції збила дитину, бо кермувала "в телефоні". А батька, свідка аварії, що прийшов дізнатися про хід розслідування ДТП, просто забрали ТЦК.

Тут явно зловживання владою у власних інтересах, це має бути покараним. На жаль, таких випадків стає більше, влада не реагує, а таке відчуття, що навіть заохочує. Адже наприклад, нічим не закінчилася історія з розглядом протизаконних дій ТЦК тимчасовою слідчою комісією парламенту. ОП та Зеленський проігнорували висновки комісії і все. Але при цьому твориться беззаконня і хаос, а ставлення суспільства до ТЦК і поліції не покращується.

Я в армії і повірте, те що тут говорять військовослужбовці про діяльність ТЦК та поліції, це зовсім не про схвалення їхньої роботи. Написав м'яко. Військові зовсім не схвалюють ні методів, ні дій ТЦК та поліції і вважають мобілізаційну політику Зеленського провальною. Змінити це влада не намагається, краще випустити позитивних блогерів, вони все виправдають.

В багатьох випадках, як і в даному - виправдання немає і бути не може. Всі, хто порушив закон мають нести відповідальність.