7 успішних людей, які не прокидаються рано
#саморозвиток
Існує міф, що всі видатні особистості прокидаються о 5й ранку і це є запорукою успіху. Але ці "сови" спростовують цю гіпотезу.
Марк Цукерберг. Засновник компанії Meta та розробник соцмережі Facebook є чи не найкращим прикладом успішної сови. Він довгі роки працював ночами за комп’ютером, не лягаючи спати до ранку.
Пабло Пікассо. Найдорожчий художник у світі любив працювати вночі. Найчастіше він зачинявся у майстерні о 14-й годині та творив глибоко за північ. Нерідко Пікассо працював до ранку, а потім знесилений засинав.
Алексіс Оганян. Співзасновник Reddit звик працювати вночі. Він зізнається, що спить дуже довго, тому докладає зусиль, аби прокинутися хоча б о 10:00. Частіше за все його будить кіт, тому ранок для підприємця починається з частування пухнастика.
Чарльз Буковскі. Американський поет та письменник обожнював довго спати. «Надто часто єдиним порятунком є сон», ― вважав Буковскі. І ці слова підкріплював діями: міг спати підряд по 3-5 днів. Працював переважно з 20:00 до 2:00 і був досить продуктивним: він є автором шести романів, понад 30 збірок поезії та 16 збірок оповідань.
Том Леман. Генеральний директор Genius звик прокидатися о 10:30. Він працює до пізньої ночі й засинає приблизно о 3-й. Леман зізнається, що інколи йому доводиться встати раніше. В таких випадках він усіх сповіщає про свій «подвиг»: пише про це у соцмережах та інформує підлеглих.
Джеймс Джойс. Ірландський письменник зазвичай писав вночі, тому пізно лягав спати. Прокидався він о 10:00, проте до 11-ї не покидав ліжко: у ньому він снідав булочками та кавою, розміркував та готувався до роботи.
Симона де Бовуар. Французька письменниця та феміністка прокидалася близько 10-ї ранку. Вона зізнавалася, що дуже не любить початок дня. При цьому Симона була досить дисциплінованою та багато працювала. Вона розбивала творчий процес на дві частини: ранкову та вечірню. Письменниця зазвичай писала до 22:00, а після того відпочивала.
BE IN PROGRESS
#саморозвиток
Існує міф, що всі видатні особистості прокидаються о 5й ранку і це є запорукою успіху. Але ці "сови" спростовують цю гіпотезу.
Марк Цукерберг. Засновник компанії Meta та розробник соцмережі Facebook є чи не найкращим прикладом успішної сови. Він довгі роки працював ночами за комп’ютером, не лягаючи спати до ранку.
Пабло Пікассо. Найдорожчий художник у світі любив працювати вночі. Найчастіше він зачинявся у майстерні о 14-й годині та творив глибоко за північ. Нерідко Пікассо працював до ранку, а потім знесилений засинав.
Алексіс Оганян. Співзасновник Reddit звик працювати вночі. Він зізнається, що спить дуже довго, тому докладає зусиль, аби прокинутися хоча б о 10:00. Частіше за все його будить кіт, тому ранок для підприємця починається з частування пухнастика.
Чарльз Буковскі. Американський поет та письменник обожнював довго спати. «Надто часто єдиним порятунком є сон», ― вважав Буковскі. І ці слова підкріплював діями: міг спати підряд по 3-5 днів. Працював переважно з 20:00 до 2:00 і був досить продуктивним: він є автором шести романів, понад 30 збірок поезії та 16 збірок оповідань.
Том Леман. Генеральний директор Genius звик прокидатися о 10:30. Він працює до пізньої ночі й засинає приблизно о 3-й. Леман зізнається, що інколи йому доводиться встати раніше. В таких випадках він усіх сповіщає про свій «подвиг»: пише про це у соцмережах та інформує підлеглих.
Джеймс Джойс. Ірландський письменник зазвичай писав вночі, тому пізно лягав спати. Прокидався він о 10:00, проте до 11-ї не покидав ліжко: у ньому він снідав булочками та кавою, розміркував та готувався до роботи.
Симона де Бовуар. Французька письменниця та феміністка прокидалася близько 10-ї ранку. Вона зізнавалася, що дуже не любить початок дня. При цьому Симона була досить дисциплінованою та багато працювала. Вона розбивала творчий процес на дві частини: ранкову та вечірню. Письменниця зазвичай писала до 22:00, а після того відпочивала.
BE IN PROGRESS
Що таке латеральне мислення і як воно допомагає досягати кращих результатів?
#карєра #саморозвиток
Латеральне мислення — це підхід до вирішення проблем, який заохочує мислити за межами традиційних, лінійних методів.
Цей метод допомагає людям відірватися від рутинних процесів мислення, щоб знайти творчі рішення для складних проблем.
Цей термін ввів психолог Едвард де Боно у 1967 році. Він наголошував, що саме нестандартні підходи можуть стимулювати інновації. Замість того, щоб покладатися виключно на логічне або покрокове міркування (яке часто називають вертикальним мисленням), латеральне мислення сприяє дослідженню незвичних ідей та перспектив.
Як покращити навички латерального мислення?
Кидайте виклик припущенням. Регулярно піддавайте сумніву усталені методи та рішення. Запитайте себе: «А що, якби ми зробили це по-іншому?».
Практикуйте мозковий штурм. Виділіть час для мозкового штурму без обмежень. Заохочуйте відкриті ідеї, незалежно від того, наскільки вони нетрадиційні.
Дослухайтеся до різних точок зору. Спілкуйтеся з колегами з різних відділів або з різним досвідом. Різноманітні точки зору можуть надихнути на нові ідеї.
Робіть перерви. Іноді відсторонення від проблеми дозволяє перезавантажити розум, даючи вам простір для творчих ідей після повернення.
Використовуйте інструменти для творчості: ментальні карти, дошки бажань або додатки, призначені для мозкового штурму та креативного мислення. Ці інструменти допоможуть вам ефективніше візуалізувати та організувати нестандартні ідеї.
BE IN PROGRESS
#карєра #саморозвиток
Латеральне мислення — це підхід до вирішення проблем, який заохочує мислити за межами традиційних, лінійних методів.
Цей метод допомагає людям відірватися від рутинних процесів мислення, щоб знайти творчі рішення для складних проблем.
Цей термін ввів психолог Едвард де Боно у 1967 році. Він наголошував, що саме нестандартні підходи можуть стимулювати інновації. Замість того, щоб покладатися виключно на логічне або покрокове міркування (яке часто називають вертикальним мисленням), латеральне мислення сприяє дослідженню незвичних ідей та перспектив.
Як покращити навички латерального мислення?
Кидайте виклик припущенням. Регулярно піддавайте сумніву усталені методи та рішення. Запитайте себе: «А що, якби ми зробили це по-іншому?».
Практикуйте мозковий штурм. Виділіть час для мозкового штурму без обмежень. Заохочуйте відкриті ідеї, незалежно від того, наскільки вони нетрадиційні.
Дослухайтеся до різних точок зору. Спілкуйтеся з колегами з різних відділів або з різним досвідом. Різноманітні точки зору можуть надихнути на нові ідеї.
Робіть перерви. Іноді відсторонення від проблеми дозволяє перезавантажити розум, даючи вам простір для творчих ідей після повернення.
Використовуйте інструменти для творчості: ментальні карти, дошки бажань або додатки, призначені для мозкового штурму та креативного мислення. Ці інструменти допоможуть вам ефективніше візуалізувати та організувати нестандартні ідеї.
BE IN PROGRESS
Як навчитися відмовляти: 6 діючих способів
#саморозвиток #психологія
Успішна людина вміє говорити «ні», якщо певна пропозиція або ідея не сприяє досягненню її основної цілі. Якщо вам важко говорити «ні», скористайтеся цими порадами.
Розмежовуйте відносини та своє рішення. Відхилити прохання — не те саме, що відштовхнути людину.
Гідна відмова — не обовʼязково тільки пряме «ні». Для цього використовуйте формулювання на кшталт «Я дуже хотів би взятися за це, але надто завантажений».
Зосередьтеся на компромісі. Щоб погодитися на одну пропозицію, треба відмовитися від іншої. Тож коли ми розуміємо, від чого доведеться відмовитися, якщо зараз скажемо «так», то озвучити «ні» стає легше.
Нагадайте собі, що всі щось продають. Людина продає вам ідею, точку зору, думку і бере за це плату — ваш час. Якщо уважно дивитися, що вам «продають», то рішення про «купівлю» ухвалити легше.
Примиріться з вибором між повагою та популярністю. Коли ви відмовляєте людині, це може ненадовго повпливати на ваші відносини. Але коли ми відмовляємо, то показуємо, що наш час цінний. Це відрізняє профі від аматора.
Обирайте чітке «ні» замість туманного «так». Не варто казати «Я спробую» чи «Можливо, я зможу», коли від початку зрозуміло, що не зможете. Якщо хибно погодитися на пропозицію, то позбутися її буде важче через психологічне упередження незворотних втрат.
BE IN PROGRESS
#саморозвиток #психологія
Успішна людина вміє говорити «ні», якщо певна пропозиція або ідея не сприяє досягненню її основної цілі. Якщо вам важко говорити «ні», скористайтеся цими порадами.
Розмежовуйте відносини та своє рішення. Відхилити прохання — не те саме, що відштовхнути людину.
Гідна відмова — не обовʼязково тільки пряме «ні». Для цього використовуйте формулювання на кшталт «Я дуже хотів би взятися за це, але надто завантажений».
Зосередьтеся на компромісі. Щоб погодитися на одну пропозицію, треба відмовитися від іншої. Тож коли ми розуміємо, від чого доведеться відмовитися, якщо зараз скажемо «так», то озвучити «ні» стає легше.
Нагадайте собі, що всі щось продають. Людина продає вам ідею, точку зору, думку і бере за це плату — ваш час. Якщо уважно дивитися, що вам «продають», то рішення про «купівлю» ухвалити легше.
Примиріться з вибором між повагою та популярністю. Коли ви відмовляєте людині, це може ненадовго повпливати на ваші відносини. Але коли ми відмовляємо, то показуємо, що наш час цінний. Це відрізняє профі від аматора.
Обирайте чітке «ні» замість туманного «так». Не варто казати «Я спробую» чи «Можливо, я зможу», коли від початку зрозуміло, що не зможете. Якщо хибно погодитися на пропозицію, то позбутися її буде важче через психологічне упередження незворотних втрат.
BE IN PROGRESS
5 простих звичок, які розвивають growth mindset
#саморозвиток #психологія
Мислення — це не ваш характер і не вроджена риса. Це набір звичок, які ви повторюєте щодня. Тому щоб розвивати мислення зростання, почніть із простих, але потужних повторюваних дій.
Заведіть «щоденник зростання». Записуйте в нього всі свої зусилля, спроби, експерименти.
Говоріть собі «поки що ні» замість «я не можу». Проста заміна фрази — це маленький зсув, який з часом перепрошиває мислення.
Запитуйте зворотний зв’язок. Не чекайте, поки хтось вас оцінить, питайте самі, що можна покращити.
Щодня робіть хоча б одну річ, яка викликає страх помилки — маленьку дію, яка трохи лякає.
Спілкуйтеся з тими, хто мислить інакше. Оточуйте себе людьми, для яких постійне зростання — це норма.
Ці звички не вимагатимуть від вас надзусиль, але якщо робити їх системно, ви помітите, що більше не застрягаєте, а рухаєтеся вперед навіть у найскладніших умовах.
BE IN PROGRESS
#саморозвиток #психологія
Мислення — це не ваш характер і не вроджена риса. Це набір звичок, які ви повторюєте щодня. Тому щоб розвивати мислення зростання, почніть із простих, але потужних повторюваних дій.
Заведіть «щоденник зростання». Записуйте в нього всі свої зусилля, спроби, експерименти.
Говоріть собі «поки що ні» замість «я не можу». Проста заміна фрази — це маленький зсув, який з часом перепрошиває мислення.
Запитуйте зворотний зв’язок. Не чекайте, поки хтось вас оцінить, питайте самі, що можна покращити.
Щодня робіть хоча б одну річ, яка викликає страх помилки — маленьку дію, яка трохи лякає.
Спілкуйтеся з тими, хто мислить інакше. Оточуйте себе людьми, для яких постійне зростання — це норма.
Ці звички не вимагатимуть від вас надзусиль, але якщо робити їх системно, ви помітите, що більше не застрягаєте, а рухаєтеся вперед навіть у найскладніших умовах.
BE IN PROGRESS
Як бути стійкими під час кризи?
#психологія
Невизначеність, емоційні переживання, стрес, швидкі зміни, за якими не встигаєш. Коли це підкріплено необхідністю вижити, такі кризи можуть «збивати з ніг». Як трансформувати виклики в можливості і які інструменти допоможуть у цьому?
Увага на тіло і дихання. Оберіть інструменти, які вас найкраще заспокоюють — прослуховування розслабляючої музики, звуків природи, квадратне дихання: 5 секунд вдих – 5 секунд затримка – 5 секунд видих – 5 секунд затримка, і так по колу, тощо.
Робота над мисленням і життєстійкий майндсет. Замість запитання «Чому це сталося саме зі мною? Чому саме я?» запитайте «Що буде моїм наступним кроком? Що я можу контролювати тут і тепер?» Така зміна точки зору допоможе зосередитися на кроках, які ви можете зробити саме зараз.
Максимальна підтримка рутини. Наш мозок пристосований до рутини. Криза сама по собі — це зміна звичного ходу речей. Тож намагайтеся створити, наскільки це можливо, рутину або повернутися до звичних справ.
Увага до емоційного стану й валідація почуттів. Будь-які емоції нормальні, особливо у кризових ситуаціях чи періодах життя. Звертайте увагу на свої почуття, говоріть собі, що ці емоції нормальні й доречні. Можна писати, які емоції ви відчуваєте, або поговорити з кимось (другом, родичем, психологом). Не дайте собі втонути в почуттях.
Підтримка звʼязків із людьми. Як ми бачимо за останні три роки, криза зближує й об'єднує людей. Акти доброти, розділення спільних труднощів і приклади стійкості інших створюють відчуття сенсу та приналежності. Саме стійкі зв'язки з іншими дають надійну опору в подоланні кризи та зростанні після викликів.
Прийняття того, що не здатні змінити або контролювати. Важливо сказати: так, це моя нова болюча реальність. Без осуду, без емоцій, без супротиву. Просто подивитися на ситуацію як є та почати фокусуватися на тому, що можете контролювати. Боротьба з тим, що вам не підконтрольне створює зайвий стрес. Прийняття звільняє енергію й психічну увагу для необхідних кроків.
Зміна фокусу з труднощів на можливості. Почніть планувати майбутнє, бо життєстійкість — це більше, ніж виживання. Це побудова фундаменту для майбутніх викликів. Звертайте увагу, що вам допомагає додати труднощі та проходити кризу. Використовуйте ці інструменти і якості в щоденному житті. Рефлексуйте над тим, що гарно спрацювало, а що можна поліпшити.
BE IN PROGRESS
#психологія
Невизначеність, емоційні переживання, стрес, швидкі зміни, за якими не встигаєш. Коли це підкріплено необхідністю вижити, такі кризи можуть «збивати з ніг». Як трансформувати виклики в можливості і які інструменти допоможуть у цьому?
Увага на тіло і дихання. Оберіть інструменти, які вас найкраще заспокоюють — прослуховування розслабляючої музики, звуків природи, квадратне дихання: 5 секунд вдих – 5 секунд затримка – 5 секунд видих – 5 секунд затримка, і так по колу, тощо.
Робота над мисленням і життєстійкий майндсет. Замість запитання «Чому це сталося саме зі мною? Чому саме я?» запитайте «Що буде моїм наступним кроком? Що я можу контролювати тут і тепер?» Така зміна точки зору допоможе зосередитися на кроках, які ви можете зробити саме зараз.
Максимальна підтримка рутини. Наш мозок пристосований до рутини. Криза сама по собі — це зміна звичного ходу речей. Тож намагайтеся створити, наскільки це можливо, рутину або повернутися до звичних справ.
Увага до емоційного стану й валідація почуттів. Будь-які емоції нормальні, особливо у кризових ситуаціях чи періодах життя. Звертайте увагу на свої почуття, говоріть собі, що ці емоції нормальні й доречні. Можна писати, які емоції ви відчуваєте, або поговорити з кимось (другом, родичем, психологом). Не дайте собі втонути в почуттях.
Підтримка звʼязків із людьми. Як ми бачимо за останні три роки, криза зближує й об'єднує людей. Акти доброти, розділення спільних труднощів і приклади стійкості інших створюють відчуття сенсу та приналежності. Саме стійкі зв'язки з іншими дають надійну опору в подоланні кризи та зростанні після викликів.
Прийняття того, що не здатні змінити або контролювати. Важливо сказати: так, це моя нова болюча реальність. Без осуду, без емоцій, без супротиву. Просто подивитися на ситуацію як є та почати фокусуватися на тому, що можете контролювати. Боротьба з тим, що вам не підконтрольне створює зайвий стрес. Прийняття звільняє енергію й психічну увагу для необхідних кроків.
Зміна фокусу з труднощів на можливості. Почніть планувати майбутнє, бо життєстійкість — це більше, ніж виживання. Це побудова фундаменту для майбутніх викликів. Звертайте увагу, що вам допомагає додати труднощі та проходити кризу. Використовуйте ці інструменти і якості в щоденному житті. Рефлексуйте над тим, що гарно спрацювало, а що можна поліпшити.
BE IN PROGRESS
Що робити, коли втратили роботу?
#карєра #психологія
Звільнення — завжди удар. Але водночас це шанс. Нижче — покроковий план, який допоможе пройти цей період без паніки та з максимальною користю.
Дайте волю емоціям. Втратити роботу — боляче. Розчарування, злість, страх — це нормально. Дозвольте собі прожити ці емоції, а не ігнорувати їх. Головне — не застрягати у них.
Збережіть структуру дня. Хочеться закутатись у ковдру з морозивом — зрозуміло. Але рутина — ваш союзник.
Встановіть режим: вставайте щодня в один час, складайте план дій. Виділіть години для пошуку роботи, для спорту, для себе — це поверне відчуття контролю.
Проведіть аудит себе. Що ви робите найкраще? Який ваш досвід — унікальний? Зберіть усі досягнення, навіть дрібні. Вони потрібні для впевненості. Оновіть резюме та LinkedIn.
Подумайте куди рухатися далі. Може, саме зараз — момент для змін? Якщо попередня робота не приносила радості, це шанс спробувати щось інше. Фриланс, проєкти, інші сфери — зараз ідеальний момент для переосмислення.
Активуйте нетворкінг. Повідомте колег, друзів, партнерів про свій пошук. Конкретно: не просто «шукаю щось нове», а, наприклад, «шукаю позицію маркетолога у діджитал-компанії». Беріть участь у подіях, приєднуйтесь до профспільнот — це джерело не лише вакансій, а й натхнення.
Прокачайте навички. Світ змінюється — ідеальний час навчатися. Безкоштовні курси, вебінари, нові сертифікати. Запитайте себе: «Що мені варто вивчити, щоб стати сильнішим кандидатом через 3 місяці?»
Подбайте про психіку. Сон, харчування, фізична активність — усе це напряму впливає на ваш стан. Уникайте інфошуму. І якщо важко — не соромтесь звернутись до психолога.
Шукайте активно, але якісно. Відгукуйтесь на вакансії, які відповідають вашому досвіду. Кожен відгук — персоналізуйте. Супровідний лист — ваш шанс пояснити, чому саме ви. Заведіть таблицю, щоб відстежувати заявки — це допоможе не загубитися у процесі.
І головне — не втрачайте віру в себе. Багато блискучих історій починались саме після звільнення. Можливо, це не кінець, а той самий старт, який ви так довго відкладали.
BE IN PROGRESS
#карєра #психологія
Звільнення — завжди удар. Але водночас це шанс. Нижче — покроковий план, який допоможе пройти цей період без паніки та з максимальною користю.
Дайте волю емоціям. Втратити роботу — боляче. Розчарування, злість, страх — це нормально. Дозвольте собі прожити ці емоції, а не ігнорувати їх. Головне — не застрягати у них.
Збережіть структуру дня. Хочеться закутатись у ковдру з морозивом — зрозуміло. Але рутина — ваш союзник.
Встановіть режим: вставайте щодня в один час, складайте план дій. Виділіть години для пошуку роботи, для спорту, для себе — це поверне відчуття контролю.
Проведіть аудит себе. Що ви робите найкраще? Який ваш досвід — унікальний? Зберіть усі досягнення, навіть дрібні. Вони потрібні для впевненості. Оновіть резюме та LinkedIn.
Подумайте куди рухатися далі. Може, саме зараз — момент для змін? Якщо попередня робота не приносила радості, це шанс спробувати щось інше. Фриланс, проєкти, інші сфери — зараз ідеальний момент для переосмислення.
Активуйте нетворкінг. Повідомте колег, друзів, партнерів про свій пошук. Конкретно: не просто «шукаю щось нове», а, наприклад, «шукаю позицію маркетолога у діджитал-компанії». Беріть участь у подіях, приєднуйтесь до профспільнот — це джерело не лише вакансій, а й натхнення.
Прокачайте навички. Світ змінюється — ідеальний час навчатися. Безкоштовні курси, вебінари, нові сертифікати. Запитайте себе: «Що мені варто вивчити, щоб стати сильнішим кандидатом через 3 місяці?»
Подбайте про психіку. Сон, харчування, фізична активність — усе це напряму впливає на ваш стан. Уникайте інфошуму. І якщо важко — не соромтесь звернутись до психолога.
Шукайте активно, але якісно. Відгукуйтесь на вакансії, які відповідають вашому досвіду. Кожен відгук — персоналізуйте. Супровідний лист — ваш шанс пояснити, чому саме ви. Заведіть таблицю, щоб відстежувати заявки — це допоможе не загубитися у процесі.
І головне — не втрачайте віру в себе. Багато блискучих історій починались саме після звільнення. Можливо, це не кінець, а той самий старт, який ви так довго відкладали.
BE IN PROGRESS
Як навчитися приймати зміни, а не боротися з ними?
#саморозвиток #психологія
Коли ми перестаємо боротися зі змінами й починаємо їх чути, з'являється шанс не лише вижити в складний період, а й вирости. Іноді варто дозволити собі зупинку, іноді достатньо змінити напрям, іноді потрібно трансформувати спосіб мислення. Як змінити підхід до змін, знайти в них точку опори та використати перехідні періоди на користь собі?
Зміна — можливість зростання. Більшість людей сприймає зміни як загрозу. Це природно, адже наш мозок шукає стабільність і передбачуваність. Але справжній ріст починається тоді, коли щось іде не за планом. Неочікувана пропозиція, нова роль, переїзд чи вигорання — кожна така подія може бути стартом для нового бачення себе.
Слід пам'ятати, що розвиток майже ніколи не відбувається у зоні комфорту. Щоб отримати нову якість, іноді потрібно розгубитися, зробити кілька кроків назад, поставити собі чесні запитання. І не поспішати з відповідями.
Реакція чи відповідь: як ми зустрічаємо зміни. Є певна різниця між автоматичною реакцією та усвідомленою відповіддю. У першому випадку ми чіпляємося за минуле, у другому — вчимося приймати нові умови й шукати в них сенс.
Цей перехід — не про "бути сильним", а про вміння бачити ширше. Запитати себе: "Що зараз справді важливо?", "Яким я хочу бути в цій ситуації?". Ці прості запитання створюють простір для нової перспективи.
Техніка внутрішньої стійкості. Стійкість формує сукупність простих речей, як от здоровий ритм дня, фізичне навантаження, ментальні практики, підтримка середовища. Щоденні ритуали можуть бути точками опори. Як і вміння не драматизувати кожну зміну, а розглядати її як можливість для переформатування власних звичок і поглядів.
Баланс між контролем і довірою до процесу. Контроль — це ілюзія, яка дає відчуття безпеки. Але життя — не алгоритм. Моменти, коли ми втрачаємо кермо, часто відкривають нові горизонти. Тут важливо не впадати в крайнощі: ані не тримати все жорстко під контролем, ані повністю відмовлятися від участі.
Зміни — як незнайома дорога, коли з'являються неочікувані повороти, які ведуть до цікавіших маршрутів.
BE IN PROGRESS
#саморозвиток #психологія
Коли ми перестаємо боротися зі змінами й починаємо їх чути, з'являється шанс не лише вижити в складний період, а й вирости. Іноді варто дозволити собі зупинку, іноді достатньо змінити напрям, іноді потрібно трансформувати спосіб мислення. Як змінити підхід до змін, знайти в них точку опори та використати перехідні періоди на користь собі?
Зміна — можливість зростання. Більшість людей сприймає зміни як загрозу. Це природно, адже наш мозок шукає стабільність і передбачуваність. Але справжній ріст починається тоді, коли щось іде не за планом. Неочікувана пропозиція, нова роль, переїзд чи вигорання — кожна така подія може бути стартом для нового бачення себе.
Слід пам'ятати, що розвиток майже ніколи не відбувається у зоні комфорту. Щоб отримати нову якість, іноді потрібно розгубитися, зробити кілька кроків назад, поставити собі чесні запитання. І не поспішати з відповідями.
Реакція чи відповідь: як ми зустрічаємо зміни. Є певна різниця між автоматичною реакцією та усвідомленою відповіддю. У першому випадку ми чіпляємося за минуле, у другому — вчимося приймати нові умови й шукати в них сенс.
Цей перехід — не про "бути сильним", а про вміння бачити ширше. Запитати себе: "Що зараз справді важливо?", "Яким я хочу бути в цій ситуації?". Ці прості запитання створюють простір для нової перспективи.
Техніка внутрішньої стійкості. Стійкість формує сукупність простих речей, як от здоровий ритм дня, фізичне навантаження, ментальні практики, підтримка середовища. Щоденні ритуали можуть бути точками опори. Як і вміння не драматизувати кожну зміну, а розглядати її як можливість для переформатування власних звичок і поглядів.
Баланс між контролем і довірою до процесу. Контроль — це ілюзія, яка дає відчуття безпеки. Але життя — не алгоритм. Моменти, коли ми втрачаємо кермо, часто відкривають нові горизонти. Тут важливо не впадати в крайнощі: ані не тримати все жорстко під контролем, ані повністю відмовлятися від участі.
Зміни — як незнайома дорога, коли з'являються неочікувані повороти, які ведуть до цікавіших маршрутів.
BE IN PROGRESS
5 звичок, які допоможуть зменшити вашу цифрову залежність
#здоровя #психологія
Немає сенсу боротися з технологіями: вони не зникнуть. Та й не потрібно. Головне — навчитися співіснувати з ними без шкоди для себе. Ось як це можна зробити.
Нехай телефон живе не з вами. Залишайте його в іншій кімнаті, коли працюєте, спите або відпочиваєте.
Використовуйте гаджети за призначенням. Наприклад, слухайте музику без екрана, ставте таймери на завдання, записуйте голосові нотатки замість залипання.
Читання замість соцмереж. Установіть на телефон застосунок з книжками або статтями й перемикайтеся туди, коли хочеться «щось подивитися».
Ведіть щоденник уваги. Записуйте, скільки часу пішло на залипання в екран і як ви себе почували після цього.
Замінюйте звички, а не позбавляйтеся їх. Якщо ввечері вам хочеться посидіти в соцмережах — нехай це буде не TikTok, а прогулянка з подкастом. Або ванна. Або блокнот.
Технології — не наші вороги. Питання лише в сценарії їх використання. Чим він більш усвідомлений, тим спокійніше вам живеться.
BE IN PROGRESS
#здоровя #психологія
Немає сенсу боротися з технологіями: вони не зникнуть. Та й не потрібно. Головне — навчитися співіснувати з ними без шкоди для себе. Ось як це можна зробити.
Нехай телефон живе не з вами. Залишайте його в іншій кімнаті, коли працюєте, спите або відпочиваєте.
Використовуйте гаджети за призначенням. Наприклад, слухайте музику без екрана, ставте таймери на завдання, записуйте голосові нотатки замість залипання.
Читання замість соцмереж. Установіть на телефон застосунок з книжками або статтями й перемикайтеся туди, коли хочеться «щось подивитися».
Ведіть щоденник уваги. Записуйте, скільки часу пішло на залипання в екран і як ви себе почували після цього.
Замінюйте звички, а не позбавляйтеся їх. Якщо ввечері вам хочеться посидіти в соцмережах — нехай це буде не TikTok, а прогулянка з подкастом. Або ванна. Або блокнот.
Технології — не наші вороги. Питання лише в сценарії їх використання. Чим він більш усвідомлений, тим спокійніше вам живеться.
BE IN PROGRESS
#мотивація
Однією з головних ознак щастя і гармонії є повна відсутність потреби комусь щось доводити.
© Нельсон Мандела
Однією з головних ознак щастя і гармонії є повна відсутність потреби комусь щось доводити.
© Нельсон Мандела
Як не потрапити в тенета токсичного порівняння?
#психологія
Порівнювати себе з іншими — базова когнітивна стратегія людини. Але часто воно призводить до негативних наслідків: синдрому самозванця, хронічної незадоволеності собою, втрати автентичності та різних страхів. Що потрібно, аби уникнути цього?
Формуйте реалістичні соціальні орієнтири. Добре ставити собі запитання: «Хто для мене є справжнім прикладом, але не ідеалізованим фантомом?». Краще орієнтуватися на людей, чий шлях близький до вашого контексту. А також на тих, хто не боїться показувати свої невдачі, труднощі та факапи.
Відстежуйте власні досягнення. Психологи радять практикувати регулярний запис дрібних перемог. Це допоможе не ігнорувати власні досягнення. Можна і треба хвалити себе навіть за дрібниці, адже добрий внутрішній діалог — основа гарного емоційного стану.
Обмежте дозу споживання глянцевої картинки. Іноді треба влаштувати собі «психогігієну підписок». Немає нічого ганебного у тому, щоб не стежити за тими, хто провокує внутрішній стрес. Але пам’ятайте, соцмережі — не дзеркало, а сцена. За лаштунками — інше життя.
Практикуйте самоспівчуття. Не «Я маю бути як всі», а «Я роблю найкраще у своїй реальності». Дослідження доводять позитивний вплив самоспівчуття на психологічну стійкість
І головне — повертайте собі свої цінності. Поставте собі просте, але неочевидне запитання: «А я взагалі хочу цього? Чи це просто красиво в стрічці?».
BE IN PROGRESS
#психологія
Порівнювати себе з іншими — базова когнітивна стратегія людини. Але часто воно призводить до негативних наслідків: синдрому самозванця, хронічної незадоволеності собою, втрати автентичності та різних страхів. Що потрібно, аби уникнути цього?
Формуйте реалістичні соціальні орієнтири. Добре ставити собі запитання: «Хто для мене є справжнім прикладом, але не ідеалізованим фантомом?». Краще орієнтуватися на людей, чий шлях близький до вашого контексту. А також на тих, хто не боїться показувати свої невдачі, труднощі та факапи.
Відстежуйте власні досягнення. Психологи радять практикувати регулярний запис дрібних перемог. Це допоможе не ігнорувати власні досягнення. Можна і треба хвалити себе навіть за дрібниці, адже добрий внутрішній діалог — основа гарного емоційного стану.
Обмежте дозу споживання глянцевої картинки. Іноді треба влаштувати собі «психогігієну підписок». Немає нічого ганебного у тому, щоб не стежити за тими, хто провокує внутрішній стрес. Але пам’ятайте, соцмережі — не дзеркало, а сцена. За лаштунками — інше життя.
Практикуйте самоспівчуття. Не «Я маю бути як всі», а «Я роблю найкраще у своїй реальності». Дослідження доводять позитивний вплив самоспівчуття на психологічну стійкість
І головне — повертайте собі свої цінності. Поставте собі просте, але неочевидне запитання: «А я взагалі хочу цього? Чи це просто красиво в стрічці?».
BE IN PROGRESS
7 книг, які навчать грамотно керувати часом
#саморозвиток #книги
Час — один з найцінніших активів. Втім люди не завжди правильно ним розпоряджаються. Ось книги, які допоможуть навчитися вміло планувати свій час.
«Одна справа. Як робити менше, а встигати більше» Ґері Келлер, Джей Папасан. Книга, яка довго перебувала в рейтингу найкращих книжок з тайм-менеджменту. Автори пропонують боротися з принципами багатозадачності і навчитися концентруватися на досягненні конкретної мети.
«30 днів, що змінять ваші звички та життя» Марк Реклау. Будь-які справи можна зробити набагато швидше, ніж нам здається. Ця книга — це розповідь про те, як протягом 30 днів змінити своє життя завдяки правильному тайм-менеджменту.
«Ессенціалізм. Шлях до простоти» Ґреґ Маккеон. Ця книга вчить відсіювати зайве та фокусуватися лише на тому, що справді має значення. Автор переконує: продуктивність — це не про те, як встигати все, а про те, як обирати головне і не розпорошувати енергію.
«Рік продуктивності. Експерименти з часом, увагою та енергією» Кріс Бейлі. В цій книзі автор виокремлює методики, що допоможуть кожному боротися із прокрастинацією, фокусуватися на важливих завданнях, продуктивно працювати і знаходити час для себе.
«Як привести справи до ладу. Мистецтво продуктивності без стресу» Девід Аллен. У своїй книзі Аллен розповідає, як чітко вибудувати алгоритм виконання будь-якого завдання. Автор пропонує розділити цей процес на п’ять етапів: збір інформації, її обробка, організація робочого процесу, аналіз можливих проблем та дія.
«Безжальний тайм-менеджмент. Візьміть своє життя під контроль» Ден Кеннеді. Автор прямолінійний, обходиться без зайвої «води» і дає корисні рекомендації, які можуть реально допомогти людині з напруженим графіком роботи правильно організовувати свій день.
«Правило 10/10/10» Сьюзі Велч. Ця проста, але дієва концепція допоможе ухвалювати рішення, які мають значення не лише зараз, а й у довгостроковій перспективі. Метод "10/10/10" — це аналіз кожного рішення з позиції: як я почуватимусь через 10 хвилин, 10 місяців і 10 років.
BE IN PROGRESS
#саморозвиток #книги
Час — один з найцінніших активів. Втім люди не завжди правильно ним розпоряджаються. Ось книги, які допоможуть навчитися вміло планувати свій час.
«Одна справа. Як робити менше, а встигати більше» Ґері Келлер, Джей Папасан. Книга, яка довго перебувала в рейтингу найкращих книжок з тайм-менеджменту. Автори пропонують боротися з принципами багатозадачності і навчитися концентруватися на досягненні конкретної мети.
«30 днів, що змінять ваші звички та життя» Марк Реклау. Будь-які справи можна зробити набагато швидше, ніж нам здається. Ця книга — це розповідь про те, як протягом 30 днів змінити своє життя завдяки правильному тайм-менеджменту.
«Ессенціалізм. Шлях до простоти» Ґреґ Маккеон. Ця книга вчить відсіювати зайве та фокусуватися лише на тому, що справді має значення. Автор переконує: продуктивність — це не про те, як встигати все, а про те, як обирати головне і не розпорошувати енергію.
«Рік продуктивності. Експерименти з часом, увагою та енергією» Кріс Бейлі. В цій книзі автор виокремлює методики, що допоможуть кожному боротися із прокрастинацією, фокусуватися на важливих завданнях, продуктивно працювати і знаходити час для себе.
«Як привести справи до ладу. Мистецтво продуктивності без стресу» Девід Аллен. У своїй книзі Аллен розповідає, як чітко вибудувати алгоритм виконання будь-якого завдання. Автор пропонує розділити цей процес на п’ять етапів: збір інформації, її обробка, організація робочого процесу, аналіз можливих проблем та дія.
«Безжальний тайм-менеджмент. Візьміть своє життя під контроль» Ден Кеннеді. Автор прямолінійний, обходиться без зайвої «води» і дає корисні рекомендації, які можуть реально допомогти людині з напруженим графіком роботи правильно організовувати свій день.
«Правило 10/10/10» Сьюзі Велч. Ця проста, але дієва концепція допоможе ухвалювати рішення, які мають значення не лише зараз, а й у довгостроковій перспективі. Метод "10/10/10" — це аналіз кожного рішення з позиції: як я почуватимусь через 10 хвилин, 10 місяців і 10 років.
BE IN PROGRESS
Як жити своє життя і не зважати на інших?
#психологія
Переслідує відчуття, що ви робите щось не те? Ловите себе на думці: «Це точно моє? Чого я взагалі хочу?»
Зовні все ніби добре. А всередині — тиша. І дивне відчуття, що десь ти зрадив себе. Що може допомогти?
Перестаньте шукати «велику мрію». Замість питати «чого я хочу від життя?», спробуйте: «Що я більше не готовий терпіти?», «Що мене живить, навіть якщо це не масштабно?»
Фіксуйте стани, коли відчуваєте себе живим. Після яких дій — легше? З ким поруч — хочеться говорити щиро? Ці сигнали важливіші за будь-який кар’єрний план.
Дозвольте собі зупинитись, не пояснюючи. Іноді вихід з чужого життя починається з «я не знаю, що далі — але так більше не хочу».
Масштаб не дорівнює істинність. Жити «своє» — це не завжди про «більше, голосніше, вище». Часто — про тихе, просте, повільне.
Будьте обережним із чужими порадами. Ваше життя — не чийсь проєкт. Не слідуйте чужим порадам та не пояснюйте своїх дій.
BE IN PROGRESS
#психологія
Переслідує відчуття, що ви робите щось не те? Ловите себе на думці: «Це точно моє? Чого я взагалі хочу?»
Зовні все ніби добре. А всередині — тиша. І дивне відчуття, що десь ти зрадив себе. Що може допомогти?
Перестаньте шукати «велику мрію». Замість питати «чого я хочу від життя?», спробуйте: «Що я більше не готовий терпіти?», «Що мене живить, навіть якщо це не масштабно?»
Фіксуйте стани, коли відчуваєте себе живим. Після яких дій — легше? З ким поруч — хочеться говорити щиро? Ці сигнали важливіші за будь-який кар’єрний план.
Дозвольте собі зупинитись, не пояснюючи. Іноді вихід з чужого життя починається з «я не знаю, що далі — але так більше не хочу».
Масштаб не дорівнює істинність. Жити «своє» — це не завжди про «більше, голосніше, вище». Часто — про тихе, просте, повільне.
Будьте обережним із чужими порадами. Ваше життя — не чийсь проєкт. Не слідуйте чужим порадам та не пояснюйте своїх дій.
BE IN PROGRESS
6 практичних технік щоденної турботи про себе
#психологія
Ви не зможете стати турботливими до себе раз і назавжди, але точно можете впровадити у своє життя конкретні невеликі вправи, які підтримуватимуть вас щодня.
Правило трьох подяк. Щовечора записуйте в блокнот або нотатки на телефоні 3 речі, за які ви були вдячні собі протягом минулого дня. Це може бути що завгодно: від «не зірвався під час дзвінка» до «зʼїв нормальний обід». Такий простий ритуал допомагає мозку переорієнтуватися з пошуку помилок на фіксацію досягнень. Ви вчитеся бачити, що у вас уже виходить, і це дає опору.
Ранкова афірмація. Те, що ви говорите собі зранку, визначає настрій на весь день. Замість автоматичних думок на кшталт «Я вже втомився» або «Нічого не встигаю», почніть день із простої фрази на кшталт «Я роблю все можливе в цих обставинах — і цього достатньо». Регулярні афірмації змінюють фокус мислення з дефіциту на достатність.
Техніка «внутрішнього друга». Коли ви перебуваєте в стресі, тривозі чи розчаруванні, уявіть, що на вашому місці опинився ваш найкращий друг. Що б ви йому сказали? Як підтримали б? А тепер — візьміть і скажіть це собі.
Фрірайтинг. Поставте таймер на 5 хвилин і просто пишіть у блокноті все, що спадає на думку. Не редагуйте, не оцінюйте, не перечитуйте. Це не щоденник, тому старатися над «розумними думками» не потрібно — у такі моменти ви просто зливаєте внутрішнє напруження.
Лист собі в минулому й майбутньому. Візьміть аркуш паперу й напишіть два листи: один собі в минулому (у складний момент), другий — собі в майбутньому (через 1-2 роки). У першому — підтримайте, поясніть, що все минуло, ви впоралися. У другому — розкажіть, чого ви хочете, і побажайте собі сил, доброти, впевненості. Це простий спосіб налагодити контакт із собою.
Техніка дихання за 2 хвилини. Якщо ви відчуваєте, що закипаєте, не можете сконцентруватися або вас накриває роздратування — зупиніться й зробіть просту дихальну вправу: 4-4-6. Вдих на 4 рахунки — пауза на 4 рахунки — видих на 6 рахунків. Повторіть 5-6 разів. Ця вправа активізує парасимпатичну нервову систему, знижує рівень кортизолу й дає відчуття заземлення.
BE IN PROGRESS
#психологія
Ви не зможете стати турботливими до себе раз і назавжди, але точно можете впровадити у своє життя конкретні невеликі вправи, які підтримуватимуть вас щодня.
Правило трьох подяк. Щовечора записуйте в блокнот або нотатки на телефоні 3 речі, за які ви були вдячні собі протягом минулого дня. Це може бути що завгодно: від «не зірвався під час дзвінка» до «зʼїв нормальний обід». Такий простий ритуал допомагає мозку переорієнтуватися з пошуку помилок на фіксацію досягнень. Ви вчитеся бачити, що у вас уже виходить, і це дає опору.
Ранкова афірмація. Те, що ви говорите собі зранку, визначає настрій на весь день. Замість автоматичних думок на кшталт «Я вже втомився» або «Нічого не встигаю», почніть день із простої фрази на кшталт «Я роблю все можливе в цих обставинах — і цього достатньо». Регулярні афірмації змінюють фокус мислення з дефіциту на достатність.
Техніка «внутрішнього друга». Коли ви перебуваєте в стресі, тривозі чи розчаруванні, уявіть, що на вашому місці опинився ваш найкращий друг. Що б ви йому сказали? Як підтримали б? А тепер — візьміть і скажіть це собі.
Фрірайтинг. Поставте таймер на 5 хвилин і просто пишіть у блокноті все, що спадає на думку. Не редагуйте, не оцінюйте, не перечитуйте. Це не щоденник, тому старатися над «розумними думками» не потрібно — у такі моменти ви просто зливаєте внутрішнє напруження.
Лист собі в минулому й майбутньому. Візьміть аркуш паперу й напишіть два листи: один собі в минулому (у складний момент), другий — собі в майбутньому (через 1-2 роки). У першому — підтримайте, поясніть, що все минуло, ви впоралися. У другому — розкажіть, чого ви хочете, і побажайте собі сил, доброти, впевненості. Це простий спосіб налагодити контакт із собою.
Техніка дихання за 2 хвилини. Якщо ви відчуваєте, що закипаєте, не можете сконцентруватися або вас накриває роздратування — зупиніться й зробіть просту дихальну вправу: 4-4-6. Вдих на 4 рахунки — пауза на 4 рахунки — видих на 6 рахунків. Повторіть 5-6 разів. Ця вправа активізує парасимпатичну нервову систему, знижує рівень кортизолу й дає відчуття заземлення.
BE IN PROGRESS
#мотивація
Невдачі неодмінно будуть, і те, як ви з ними впораєтеся, буде найважливішим показником того, чи досягнете ви успіху.
© Джеймі Даймон
Невдачі неодмінно будуть, і те, як ви з ними впораєтеся, буде найважливішим показником того, чи досягнете ви успіху.
© Джеймі Даймон
7 навичок, які ведуть до успіху
#саморозвиток #мотивація
Секрети успішних людей не вроджені, а набуті – це певні звички, принципи та підхід до життя. Білл Гейтс, Джефф Безос, Опра Вінфрі, Стів Джобс, Джоан Роулінг — кожен із них пройшов власний шлях до успіху. Але ці особистості мають спільні риси.
Чітка мета та стратегія її досягнення. Успішні люди не просто мріють — вони планують. Вони знають, чого хочуть і як цього досягти. Наприклад, Джефф Безос ще у 1994 році чітко вирішив, що хоче створити найбільший онлайн-магазин у світі. Результат? Amazon сьогодні — одна з найвпливовіших компаній на планеті.
Самодисципліна. Дисципліна — це те, що відрізняє мрійників від реалізаторів. І хоча Стіва Джобса вважали мрійником, але досяг величності він завдяки своєму фанатичному ставленню до деталей і роботи загалом, що дозволило Apple стати технологічним гігантом.
Вміння управляти своїм часом. Білл Гейтс і Воррен Баффетт стверджують, що управління часом — ключ до ефективності. Вони планують кожну годину свого дня та уникають даремних витрат часу.
Постійне навчання та розвиток. Всі видатні особистості завжди підкреслюють важливість саморозвитку, зокрема читання. Опра Вінфрі читає сотні книг на рік і постійно вдосконалюється.
Готовність до ризику та невдач. Джоан Роулінг отримала 12 відмов від видавництв, перш ніж "Гаррі Поттер" став світовим бестселером. Її приклад доводить, що невдачі — це частина шляху до успіху. Не бійтеся провалів — сприймайте їх як навчання.
Емоційний інтелект та вміння спілкуватися. Успішні люди знають, що їхній успіх залежить не тільки від навичок, а й від уміння будувати стосунки. Вчіться слухати інших. Будуйте сильну мережу контактів.
Баланс між роботою та життям. Плануйте не лише роботу, а й особистий час. Джефф Безос вважає, що треба обов'язково знаходити час для сім’ї, друзів і відпочинку. Навчіться казати "ні" зайвим справам.
BE IN PROGRESS
#саморозвиток #мотивація
Секрети успішних людей не вроджені, а набуті – це певні звички, принципи та підхід до життя. Білл Гейтс, Джефф Безос, Опра Вінфрі, Стів Джобс, Джоан Роулінг — кожен із них пройшов власний шлях до успіху. Але ці особистості мають спільні риси.
Чітка мета та стратегія її досягнення. Успішні люди не просто мріють — вони планують. Вони знають, чого хочуть і як цього досягти. Наприклад, Джефф Безос ще у 1994 році чітко вирішив, що хоче створити найбільший онлайн-магазин у світі. Результат? Amazon сьогодні — одна з найвпливовіших компаній на планеті.
Самодисципліна. Дисципліна — це те, що відрізняє мрійників від реалізаторів. І хоча Стіва Джобса вважали мрійником, але досяг величності він завдяки своєму фанатичному ставленню до деталей і роботи загалом, що дозволило Apple стати технологічним гігантом.
Вміння управляти своїм часом. Білл Гейтс і Воррен Баффетт стверджують, що управління часом — ключ до ефективності. Вони планують кожну годину свого дня та уникають даремних витрат часу.
Постійне навчання та розвиток. Всі видатні особистості завжди підкреслюють важливість саморозвитку, зокрема читання. Опра Вінфрі читає сотні книг на рік і постійно вдосконалюється.
Готовність до ризику та невдач. Джоан Роулінг отримала 12 відмов від видавництв, перш ніж "Гаррі Поттер" став світовим бестселером. Її приклад доводить, що невдачі — це частина шляху до успіху. Не бійтеся провалів — сприймайте їх як навчання.
Емоційний інтелект та вміння спілкуватися. Успішні люди знають, що їхній успіх залежить не тільки від навичок, а й від уміння будувати стосунки. Вчіться слухати інших. Будуйте сильну мережу контактів.
Баланс між роботою та життям. Плануйте не лише роботу, а й особистий час. Джефф Безос вважає, що треба обов'язково знаходити час для сім’ї, друзів і відпочинку. Навчіться казати "ні" зайвим справам.
BE IN PROGRESS
10 000 кроків на день: необхідність чи маркетинг
#здоровя
Скільки кроків потрібно робити щодня, аби залишатися здоровим? Протягом останніх десятиліть відповідь на це питання ніби очевидна: 10 тисяч.
Це звучить з реклам наших пристроїв, фігурує в статтях про ЗСЖ, використовується в спортивних челенджах. Але звідки взялася ця цифра? Чи справді вона базується на медичних рекомендаціях?
Як все почалося? Історія цієї цифри бере початок у 1965 році в Японії. Після Олімпійських ігор у Токіо серед населення зросла зацікавленість здоровим способом життя. Компанія Yamasa запустила на ринок перший портативний крокомір під назвою «Манпо-кей» (японською: «ман» — 10 000, «по» — крок, «кей» — вимірювач). Назва звучала ритмічно і переконливо: «той, хто щодня проходить 10 000 кроків, буде здоровим і житиме довше».
Що каже наука? Проблема в тому, що медицина ніколи не затверджувала 10 000 як офіційний стандарт. Навпаки — останні десятиліття досліджень показали, що користь для здоров’я з’являється ще до цієї межі. Наприклад:
• Дослідження Гарвардського університету (2019) показало, що у жінок похилого віку найнижчий ризик смертності був у тих, хто проходив від 4 400 до 7 500 кроків на день. Понад 7 500 — ефект не посилювався.
• Метааналіз 15 досліджень 2022 року вказує, що оптимальне «вікно» користі для більшості дорослих — від 6 000 до 8 000 кроків на день. Для молодших — межа може бути трохи вищою, але не обов’язково 10 000.
• Регулярна ходьба дійсно знижує ризик серцево-судинних захворювань, діабету, інсульту та депресії. Але немає чіткої межі, після якої користь зникає або стає шкодою.
Цікаво, що жодна з провідних організацій охорони здоров’я, включно з ВООЗ, не формулює свою рекомендацію саме у вигляді «10 000 кроків». Їхні поради зазвичай базуються на тривалості активності — наприклад, 150 хвилин помірного навантаження на тиждень.
Висновок. Цифра 10 000 кроків на день — це не наукова норма, а вдалий маркетинговий символ. Вона стала зручною метою для брендів і зрозумілим показником для користувачів.
Щоб отримати користь для здоров’я, не потрібно досягати саме цієї межі. Важливіше — регулярний рух, комфорт і внутрішній баланс. Якщо ми перестанемо сприймати тіло як проект, який треба «оптимізувати», а почнемо рухатись тому, що це приємно — користі буде значно більше. Навіть якщо кроків — лише 7 000.
BE IN PROGRESS
#здоровя
Скільки кроків потрібно робити щодня, аби залишатися здоровим? Протягом останніх десятиліть відповідь на це питання ніби очевидна: 10 тисяч.
Це звучить з реклам наших пристроїв, фігурує в статтях про ЗСЖ, використовується в спортивних челенджах. Але звідки взялася ця цифра? Чи справді вона базується на медичних рекомендаціях?
Як все почалося? Історія цієї цифри бере початок у 1965 році в Японії. Після Олімпійських ігор у Токіо серед населення зросла зацікавленість здоровим способом життя. Компанія Yamasa запустила на ринок перший портативний крокомір під назвою «Манпо-кей» (японською: «ман» — 10 000, «по» — крок, «кей» — вимірювач). Назва звучала ритмічно і переконливо: «той, хто щодня проходить 10 000 кроків, буде здоровим і житиме довше».
Що каже наука? Проблема в тому, що медицина ніколи не затверджувала 10 000 як офіційний стандарт. Навпаки — останні десятиліття досліджень показали, що користь для здоров’я з’являється ще до цієї межі. Наприклад:
• Дослідження Гарвардського університету (2019) показало, що у жінок похилого віку найнижчий ризик смертності був у тих, хто проходив від 4 400 до 7 500 кроків на день. Понад 7 500 — ефект не посилювався.
• Метааналіз 15 досліджень 2022 року вказує, що оптимальне «вікно» користі для більшості дорослих — від 6 000 до 8 000 кроків на день. Для молодших — межа може бути трохи вищою, але не обов’язково 10 000.
• Регулярна ходьба дійсно знижує ризик серцево-судинних захворювань, діабету, інсульту та депресії. Але немає чіткої межі, після якої користь зникає або стає шкодою.
Цікаво, що жодна з провідних організацій охорони здоров’я, включно з ВООЗ, не формулює свою рекомендацію саме у вигляді «10 000 кроків». Їхні поради зазвичай базуються на тривалості активності — наприклад, 150 хвилин помірного навантаження на тиждень.
Висновок. Цифра 10 000 кроків на день — це не наукова норма, а вдалий маркетинговий символ. Вона стала зручною метою для брендів і зрозумілим показником для користувачів.
Щоб отримати користь для здоров’я, не потрібно досягати саме цієї межі. Важливіше — регулярний рух, комфорт і внутрішній баланс. Якщо ми перестанемо сприймати тіло як проект, який треба «оптимізувати», а почнемо рухатись тому, що це приємно — користі буде значно більше. Навіть якщо кроків — лише 7 000.
BE IN PROGRESS
Три причини чому ви досі не почали діяти
#психологія
Кожному з нас здається, що його внутрішні метання — унікальні. Що в усіх інших виходить, а от у нього одного не виходить зважитися, бо страшно, «не той момент» або він ще не готовий. Це відчуття ізолює, роблячи проблему особистою й соромною.
Але насправді всі ми однакові в емоціях. Майже в кожного, хто стоїть перед новим кроком, усередині точиться одна й та ж боротьба. І вже саме усвідомлення цього факту діє звільняюче. Тож якщо ви чогось хочете, але не наважуєтесь почати, найчастіше за цим стоять три найпоширеніші причини.
Синдром самозванця. Це коли ви внутрішньо не вірите, що маєте право займатися тим, чим хочете. Ніби й вмієте, і подобається, але не можете позбутися нав’язливої думки «Хто я взагалі такий, щоб цим займатися?»
Синдром самозванця — це не про скромність, а, радше, про викривлене сприйняття себе. Ви недооцінюєте свої здібності й переоцінюєте чужі — причому незалежно від об’єктивних фактів. У результаті ви постійно відкладаєте старт: не тому, що не можете, а тому що просто не дозволяєте собі почати.
Перфекціонізм. Якщо самозванець каже: «Ти не маєш права», то перфекціоніст додає: «Гаразд, може, й маєш право, але тільки якщо зробиш усе ідеально».
У корені перфекціонізму — страх бути недостатньо хорошим. Психологічно він базується на установці «любов і визнання потрібно заслужити». А заслужити можна тільки бездоганним результатом. Ось так і починається гонитва за ідеалом, у якій старт відкладається до нескінченності. Але проблема в тому, що ідеалу не існує. Він завжди буде трохи далі від вашої поточної точки.
Параліч планування. Іноді здається, що ви нічого не відкладаєте. І навіть навпаки — активно готуєтеся. Читаєте статті, будуєте плани, складаєте таймлайни, стратегії. Здається, ви ось-ось почнете. Але минає тиждень, місяць, пів року — а справа так і не пішла.
Це і є параліч планування: коли самоціллю стає підготовка до справи, а не вона сама. А якщо копнути глибше — так проявляється страх зіткнутися з помилками й невизначеністю, який ви заспокоюєте відсутністю реальних дій.
BE IN PROGRESS
#психологія
Кожному з нас здається, що його внутрішні метання — унікальні. Що в усіх інших виходить, а от у нього одного не виходить зважитися, бо страшно, «не той момент» або він ще не готовий. Це відчуття ізолює, роблячи проблему особистою й соромною.
Але насправді всі ми однакові в емоціях. Майже в кожного, хто стоїть перед новим кроком, усередині точиться одна й та ж боротьба. І вже саме усвідомлення цього факту діє звільняюче. Тож якщо ви чогось хочете, але не наважуєтесь почати, найчастіше за цим стоять три найпоширеніші причини.
Синдром самозванця. Це коли ви внутрішньо не вірите, що маєте право займатися тим, чим хочете. Ніби й вмієте, і подобається, але не можете позбутися нав’язливої думки «Хто я взагалі такий, щоб цим займатися?»
Синдром самозванця — це не про скромність, а, радше, про викривлене сприйняття себе. Ви недооцінюєте свої здібності й переоцінюєте чужі — причому незалежно від об’єктивних фактів. У результаті ви постійно відкладаєте старт: не тому, що не можете, а тому що просто не дозволяєте собі почати.
Перфекціонізм. Якщо самозванець каже: «Ти не маєш права», то перфекціоніст додає: «Гаразд, може, й маєш право, але тільки якщо зробиш усе ідеально».
У корені перфекціонізму — страх бути недостатньо хорошим. Психологічно він базується на установці «любов і визнання потрібно заслужити». А заслужити можна тільки бездоганним результатом. Ось так і починається гонитва за ідеалом, у якій старт відкладається до нескінченності. Але проблема в тому, що ідеалу не існує. Він завжди буде трохи далі від вашої поточної точки.
Параліч планування. Іноді здається, що ви нічого не відкладаєте. І навіть навпаки — активно готуєтеся. Читаєте статті, будуєте плани, складаєте таймлайни, стратегії. Здається, ви ось-ось почнете. Але минає тиждень, місяць, пів року — а справа так і не пішла.
Це і є параліч планування: коли самоціллю стає підготовка до справи, а не вона сама. А якщо копнути глибше — так проявляється страх зіткнутися з помилками й невизначеністю, який ви заспокоюєте відсутністю реальних дій.
BE IN PROGRESS
5 маркетингових пасток, які впливають на витрати
#фінанси #психологія
Маркетологи часто «грають» на емоціях покупця, підсвідомо спонукаючи витрачати більше. Часто причиною зайвих витрат є не слабка сила волі, а маркетингові маніпуляції. Ось популярні маркетингові пастки.
Ілюзія економії. Знижка часто стає головною причиною покупки, адже створює ілюзію вигоди. Проте варто замислитись, чи купили б ви цю річ без знижки, та чи потрібна вона вам.
Відчуття терміновості та дефіциту. Маркетологи часто використовують такі фрази, як «залишилася 2 одиниця в наявності», «останній день акції». Обмеженість у часі впливає на підсвідомість, а страх втратити можливість вигідної покупки спонукає до імпульсивних витрат.
Соціальне підтвердження. «ТОП-продажів», «10 тис. позитивних відгуків», «усі рекомендують» — такі ствердження впливають на прийняття рішень. Здається, якщо інші купили, тоді річ варта уваги. Насправді ж це часто лише маркетинговий хід, а не гарантія якості.
Упаковка емоцій. Часто ми купуємо не сам товар, а обіцянку щастя, успіху, краси чи легкості. Особливо це працює в рекламі краси, гаджетів, фітнесу та їжі. Перед покупкою запитайте себе: чи купую я мрію, чи ця річ мені дійсно потрібна.
«Купуй більше — плати менше». Акції «купи два — третій у подарунок», «опт вигідніше» спонукають придбати більше під виглядом економії. Проте насправді ви просто купуєте більше, ніж планували. Порівнюйте не пропозиції «акційна ціна за одиницю», а робіть розрахунок «загальна сума покупки».
BE IN PROGRESS
#фінанси #психологія
Маркетологи часто «грають» на емоціях покупця, підсвідомо спонукаючи витрачати більше. Часто причиною зайвих витрат є не слабка сила волі, а маркетингові маніпуляції. Ось популярні маркетингові пастки.
Ілюзія економії. Знижка часто стає головною причиною покупки, адже створює ілюзію вигоди. Проте варто замислитись, чи купили б ви цю річ без знижки, та чи потрібна вона вам.
Відчуття терміновості та дефіциту. Маркетологи часто використовують такі фрази, як «залишилася 2 одиниця в наявності», «останній день акції». Обмеженість у часі впливає на підсвідомість, а страх втратити можливість вигідної покупки спонукає до імпульсивних витрат.
Соціальне підтвердження. «ТОП-продажів», «10 тис. позитивних відгуків», «усі рекомендують» — такі ствердження впливають на прийняття рішень. Здається, якщо інші купили, тоді річ варта уваги. Насправді ж це часто лише маркетинговий хід, а не гарантія якості.
Упаковка емоцій. Часто ми купуємо не сам товар, а обіцянку щастя, успіху, краси чи легкості. Особливо це працює в рекламі краси, гаджетів, фітнесу та їжі. Перед покупкою запитайте себе: чи купую я мрію, чи ця річ мені дійсно потрібна.
«Купуй більше — плати менше». Акції «купи два — третій у подарунок», «опт вигідніше» спонукають придбати більше під виглядом економії. Проте насправді ви просто купуєте більше, ніж планували. Порівнюйте не пропозиції «акційна ціна за одиницю», а робіть розрахунок «загальна сума покупки».
BE IN PROGRESS
#мотивація
Що зроблено, те зроблено. Що пропало, те пропало. Один із життєвих уроків — завжди рухатися далі. Це нормально озирнутися назад, щоб побачити, як далеко ви зайшли, але продовжуйте рухатися вперед.
© Рой Т. Беннетт
Що зроблено, те зроблено. Що пропало, те пропало. Один із життєвих уроків — завжди рухатися далі. Це нормально озирнутися назад, щоб побачити, як далеко ви зайшли, але продовжуйте рухатися вперед.
© Рой Т. Беннетт
Як побачити свої зони розвитку: модель ОРІП
#психологія #карєра
Якщо десь всередині є плутанина, яку не вдається розкласти по поличках, спробуйте простий і чесний інструмент для внутрішнього діалогу — модель ОРІП.
ОРІП — це абревіатура, що позначає чотири рівні оцінки вашої результативності. Послідовне проходження цих етапів дозволяє подивитися на себе не з емоційної, а з усвідомленої перспективи — без самозвинувачень, надмірного аналізу чи втечі в ілюзії.
Об’єктивний рівень: що я маю? На цьому етапі важливо зібрати факти про себе — без емоцій, оцінок чи самокритики:
• «Які знання та навички я маю?»;
• «Що я вмію?»;
• «Який досвід я вже отримав/отримала?»;
• «Які проєкти чи ініціативи мені вдалося успішно реалізувати?»;
• «Що з мого шляху викликає гордість?»;
• «Якими ресурсами я володію зараз?»;
• «Які мої сильні сторони?» тощо.
Рефлексивний рівень: що я відчуваю? Після фіксації фактів важливо зупинитися й звернути увагу на свій емоційний стан:
• «Що я зараз відчуваю?»;
• «Що приносить мені задоволення?»;
• «Які моменти викликають втому, напруження або роздратування?»;
• «Чи є щось, що приносить радість?».
Інтерпретативний рівень: до чого це все веде? На цьому етапі важливо не лише помітити, що саме викликає незадоволення або втому, а й спробувати зрозуміти, чого саме вам бракує для розвитку. Наприклад, якщо відчуваєте застій, варто запитати себе: «Яких змін я потребую, щоб знову відчути рух уперед?». А якщо здається, що ви стоїте на місці через страх чи невпевненість — подумайте, які можливості можуть з’явитися, якщо подолати ці бар’єри.
Прийняття рішень: що робити далі? Коли з’являється розуміння ситуації, емоцій та власних потреб, наступний крок — обрати напрям дії. Для цього варто чітко відповісти собі на кілька запитань:
• «З яких кроків мені варто почати саме зараз?»;
• «Від яких звичок, стереотипів чи старих підходів варто відмовитися?»;
• «Яких нових установок і звичок дотримуватись?»;
• «Яким буде девіз мого наступного етапу?» тощо.
Модель ОРІП — це практичний інструмент, який дає змогу побачити себе цілісно — через факти, почуття, розуміння, дії.
BE IN PROGRESS
#психологія #карєра
Якщо десь всередині є плутанина, яку не вдається розкласти по поличках, спробуйте простий і чесний інструмент для внутрішнього діалогу — модель ОРІП.
ОРІП — це абревіатура, що позначає чотири рівні оцінки вашої результативності. Послідовне проходження цих етапів дозволяє подивитися на себе не з емоційної, а з усвідомленої перспективи — без самозвинувачень, надмірного аналізу чи втечі в ілюзії.
Об’єктивний рівень: що я маю? На цьому етапі важливо зібрати факти про себе — без емоцій, оцінок чи самокритики:
• «Які знання та навички я маю?»;
• «Що я вмію?»;
• «Який досвід я вже отримав/отримала?»;
• «Які проєкти чи ініціативи мені вдалося успішно реалізувати?»;
• «Що з мого шляху викликає гордість?»;
• «Якими ресурсами я володію зараз?»;
• «Які мої сильні сторони?» тощо.
Рефлексивний рівень: що я відчуваю? Після фіксації фактів важливо зупинитися й звернути увагу на свій емоційний стан:
• «Що я зараз відчуваю?»;
• «Що приносить мені задоволення?»;
• «Які моменти викликають втому, напруження або роздратування?»;
• «Чи є щось, що приносить радість?».
Інтерпретативний рівень: до чого це все веде? На цьому етапі важливо не лише помітити, що саме викликає незадоволення або втому, а й спробувати зрозуміти, чого саме вам бракує для розвитку. Наприклад, якщо відчуваєте застій, варто запитати себе: «Яких змін я потребую, щоб знову відчути рух уперед?». А якщо здається, що ви стоїте на місці через страх чи невпевненість — подумайте, які можливості можуть з’явитися, якщо подолати ці бар’єри.
Прийняття рішень: що робити далі? Коли з’являється розуміння ситуації, емоцій та власних потреб, наступний крок — обрати напрям дії. Для цього варто чітко відповісти собі на кілька запитань:
• «З яких кроків мені варто почати саме зараз?»;
• «Від яких звичок, стереотипів чи старих підходів варто відмовитися?»;
• «Яких нових установок і звичок дотримуватись?»;
• «Яким буде девіз мого наступного етапу?» тощо.
Модель ОРІП — це практичний інструмент, який дає змогу побачити себе цілісно — через факти, почуття, розуміння, дії.
BE IN PROGRESS
