гортаючи журнал, натрапила на серію фото префектурного музею мистецтв у фукуоці. і насправді сам музей не такий цікавий, як постать архітектора.
Такео Сато (1899–1972) — архітектор багатьох громадських будівель, концертних залів, театрів, музеїв, бібліотек, а також дослідник акустичного проєктування (власне тому саме його кликали до проєктів, де звук мав вагоме значення).
він мене зацікавив своїм зухвалим ставленням до тогочасної архітектури, написавши в статті, що не знає навіть сучасних архітекторів, бо посилається і знаходить натхнення переважно в класиці. він вважав, що класичний дизайн створює відчуття масивності й монументальності, як памʼятки.
крім того, його будівлі мали характерну рису — вежі. навіть мав прізвисько "Сато-вежа". він говорив, що "вежі виникли як дороговкази". з давніх часів вежі були частиною споруд, які ставали духовною опорою для людей і формували міський краєвид.
також сато заснував власне архітектурне бюро AXS SATOW INC, яке досі функціонує і продовжує спеціалізуватися на громадських будівлях. а гасло компанії — це власне філософія самого Сато:
Такео Сато (1899–1972) — архітектор багатьох громадських будівель, концертних залів, театрів, музеїв, бібліотек, а також дослідник акустичного проєктування (власне тому саме його кликали до проєктів, де звук мав вагоме значення).
він мене зацікавив своїм зухвалим ставленням до тогочасної архітектури, написавши в статті, що не знає навіть сучасних архітекторів, бо посилається і знаходить натхнення переважно в класиці. він вважав, що класичний дизайн створює відчуття масивності й монументальності, як памʼятки.
крім того, його будівлі мали характерну рису — вежі. навіть мав прізвисько "Сато-вежа". він говорив, що "вежі виникли як дороговкази". з давніх часів вежі були частиною споруд, які ставали духовною опорою для людей і формували міський краєвид.
також сато заснував власне архітектурне бюро AXS SATOW INC, яке досі функціонує і продовжує спеціалізуватися на громадських будівлях. а гасло компанії — це власне філософія самого Сато:
"Перш за все, архітектура існує для всіх людей. Я не вважаю, що ми, як дизайнери, повинні вип'ячувати свою сильну індивідуальність. Нам радше слід скромно грати роль акторів другого плану, щоб підкреслити природні особливості краю та людей, які діють на цій сцені"
❤7🔥2🙏1
поки я намагаюся розібратися зі статею під снобською назвою "теорія медіуму" від архітектора-метаболіста, вирішила погортати рекламні оголошення в цьому журналі.
фото 1, це реклама про гумову плитку. заголовок реклами перекладається як "Зменшення енергії при ходьбі". текст пояснює, що по твердій гладкій підлозі ходити складніше, бо немає достатнього тертя, стопа гірше “чіпляється”, людина витрачає більше енергії, навіть коли просто стоїть. особливо це помітно в магазинах, де люди багато ходять і зупиняються.
фото 2 (це буквально наступна сторінка), також про підлогу, але вже гладке вінілове покриття. отака от конкуренція на ринку плитки. я вважаю, щоб бій був справедливим, гумовій плитці варто було також замовляти кольоровий дизайн.
фото 3. “Дешевий і безпечний Kumalift завдяки стандартизації та масовому виробництву”. Кумаліфт🧸 . реклама малого підйомника. питання до дизайнера щодо його рішень – відкриті.
фото 4. просто зелена гарна сторінка з пропозиціями компаній труб, гідроізоляції і т. д.
останнє, це реклама в стилі гравюри дорогих декоративних тканинних шпалер ручної роботи.
і експертна оцінка від мене: я очікувала якихось смішних пропозицій, які зовсім не відповідають тематиці журналу, але видавництво підійшло відповідально і схоже мало достатньо грошей, щоб не брати всякий рандом(((
фото 1, це реклама про гумову плитку. заголовок реклами перекладається як "Зменшення енергії при ходьбі". текст пояснює, що по твердій гладкій підлозі ходити складніше, бо немає достатнього тертя, стопа гірше “чіпляється”, людина витрачає більше енергії, навіть коли просто стоїть. особливо це помітно в магазинах, де люди багато ходять і зупиняються.
фото 2 (це буквально наступна сторінка), також про підлогу, але вже гладке вінілове покриття. отака от конкуренція на ринку плитки. я вважаю, щоб бій був справедливим, гумовій плитці варто було також замовляти кольоровий дизайн.
фото 3. “Дешевий і безпечний Kumalift завдяки стандартизації та масовому виробництву”. Кумаліфт
фото 4. просто зелена гарна сторінка з пропозиціями компаній труб, гідроізоляції і т. д.
останнє, це реклама в стилі гравюри дорогих декоративних тканинних шпалер ручної роботи.
і експертна оцінка від мене: я очікувала якихось смішних пропозицій, які зовсім не відповідають тематиці журналу, але видавництво підійшло відповідально і схоже мало достатньо грошей, щоб не брати всякий рандом(((
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤7🔥2🥰2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
напевно весь час в університеті я намагалася зрозуміти як правильно підійти до вивчення японської культури. досі памʼятаю як моя наукова керівниця під час написання першої курсової сказала мені, щоб я вимкнула "західне бачення".
бать, я стараюсь, але до кінця не розумію як це зробити😡 .
варіантів як правильно дуже багато, але мені сподобалось як на цю тему говорив японський архітектор Арата Ісозакі.
Повне інтервʼю.
бать, я стараюсь, але до кінця не розумію як це зробити
варіантів як правильно дуже багато, але мені сподобалось як на цю тему говорив японський архітектор Арата Ісозакі.
Інтервʼюєрка. — Озираючись на вашу ранню архітектуру і на найновіші роботи, як ви їх сприймаєте? Вони радше східні чи західні?
А. — Навіть із власного погляду мені важко розмежувати Схід, Захід.
Адже сама ідея “Сходу” була створена не нами. Її сформували європейці.
Тому для японців це поняття неоднозначне. Ми нічого не знали про Захід, але створювали власну культуру. Вислів “Схід зустрічає Захід” чи “Захід зустрічає Схід” – це також західні конструкції.
Такі дискусії особливо поширилися у 1970-х, коли заговорили про японську ідентичність.
Я не люблю таку постановку питання. Її потрібно подолати. У традиційній азійській культурі не існувало поняття “архітектура”. У нас були будівлі, але не було цієї абстрактної категорії.
Поняття архітектури, ймовірно, сформувалося на Заході в добу Відродження. Саме тоді воно набуло концептуальної форми.
Будівлі існували всюди. Але прагнення виокремити особливу естетичну ідею належить західній культурі.
Водночас моє відчуття простору і навколишнього середовища є азійським. У тому, як я розвиваю простір, як пов’язую його з часом і діяльністю, я багато завдячую японській та азійській традиції. А в конструкціях і технологіях — Заходу. Тож у мені присутні обидві традиції.
Мені не потрібно спеціально зводити Схід і Захід, вони вже поєднані в мені.
Повне інтервʼю.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥10👍1💔1
історія одного кенотафа.
в 1949 році Кензо Танґе отримав можливість проєктувати меморіальний парк Миру в Хірошімі. невдовзі він знайомиться з Ісаму Ноґучі — скульптуром японсько-американського походження, який прагнув долучитися до цього проєкту. він хотів виконати проєкт в Хірошімі, тим самим втіливши свою мрію про мир між Японією і США.
Танґе покликав його створити кенотаф, який містив би в собі більше 20тис імен загиблих при ядерному бомбардуванні.
Ноґучі спроєктував масивний арковий кенотаф з граніту, глибоко заглиблений у землю. проте на рівні землі посередині залишався просвіт, через який можна було вдалині побачити купол Ґенбаку (руїни від бомбардування).
проєкт одразу сподобався Танґе, адже попередньо він так само уявляв кенотаф в арочній формі. проте Хідето Кішіда — професор архітектурного факультета в Токіо, наставник Кензо Танґе, а також член журі Хірошімського конкурсу — висловився проти того, щоб меморіал жертвам бомбардування створював американець (хоч і на половину японець).
після тривалих вагань Танґе відмовився від проєкту Ноґучі й використав власну форму кенотафа, також у вигляді арки, але більш схожу на навіс.
цей конфлікт широко висвітлила місцева газета і думки були різними, деякі не зважали на походження Ноґучі, хоч рани трагедії були буквально свіжими, були й ті, хто підтримував рішення про відхилення його проєкту.
але в дечому Ноґучі все ж таки взяв участь — він розробив дизайн перил для мостів Миру.
джерело: "Kenzo Tange: A visionary for postwar Japan"
в 1949 році Кензо Танґе отримав можливість проєктувати меморіальний парк Миру в Хірошімі. невдовзі він знайомиться з Ісаму Ноґучі — скульптуром японсько-американського походження, який прагнув долучитися до цього проєкту. він хотів виконати проєкт в Хірошімі, тим самим втіливши свою мрію про мир між Японією і США.
Танґе покликав його створити кенотаф, який містив би в собі більше 20тис імен загиблих при ядерному бомбардуванні.
Ноґучі спроєктував масивний арковий кенотаф з граніту, глибоко заглиблений у землю. проте на рівні землі посередині залишався просвіт, через який можна було вдалині побачити купол Ґенбаку (руїни від бомбардування).
проєкт одразу сподобався Танґе, адже попередньо він так само уявляв кенотаф в арочній формі. проте Хідето Кішіда — професор архітектурного факультета в Токіо, наставник Кензо Танґе, а також член журі Хірошімського конкурсу — висловився проти того, щоб меморіал жертвам бомбардування створював американець (хоч і на половину японець).
після тривалих вагань Танґе відмовився від проєкту Ноґучі й використав власну форму кенотафа, також у вигляді арки, але більш схожу на навіс.
цей конфлікт широко висвітлила місцева газета і думки були різними, деякі не зважали на походження Ноґучі, хоч рани трагедії були буквально свіжими, були й ті, хто підтримував рішення про відхилення його проєкту.
але в дечому Ноґучі все ж таки взяв участь — він розробив дизайн перил для мостів Миру.
джерело: "Kenzo Tange: A visionary for postwar Japan"
❤6🔥2💔1
мій гіперфікс на Кензо Танґе дійшов до того, що я знайшла манґу про нього. в 2024 році місто Імабарі випустило манґу про Танґе. архітектор буквально найулюбленіша людина міста, адже його біографія міцно повʼязана з Імабарі. передусім Танґе провів там частину дитинства, а пізніше спроєктував низку ключових будівель: мерію, громадський зал, головний офіс місцевого банку тощо тощо.
назва манґи: Кензо Танґе — архітектор, якого називали “світовим Танґе”.
художник: Аіба Хіроакі
зміст поділений на дитинство, навчання, 6 серпня 1945 року, меморіальний парк в Хірошімі, споруди Імабарі, Олімпіаду 1964 року та подальшу міжнародну кар’єру.
назва манґи: Кензо Танґе — архітектор, якого називали “світовим Танґе”.
художник: Аіба Хіроакі
зміст поділений на дитинство, навчання, 6 серпня 1945 року, меморіальний парк в Хірошімі, споруди Імабарі, Олімпіаду 1964 року та подальшу міжнародну кар’єру.
❤7🔥3👍1
історія про мистецьких "близнюків".
у 1967 році під час подорожі країнами Центральної та Південної Америки Окамото Таро працював над двома проєктами: "Міф завтрашнього дня" і "Вежа сонця", які надалі вважатимуться його шедеврами. один з них роками вважався загубленим, тоді як інший став національним надбанням.
гігантське монументальне панно "Міф завтрашнього дня" Окамото Таро створив на замовлення готелю в Мехіко у 1969 році. однак готель недобудували, панно демонтували, і до Японії воно потрапило тільки у 2005 році.
цікава деталь криється і в сюжеті твору. "Міф завтрашнього дня" показує наслідки атомного вибуху: людське тіло розщеплюється, а навколишній світ охоплює катастрофа (мені це нагадує кадри з фільму Куросави "Сни"). але міф полягає в тому, що завтра хтось все ж таки живе.
"Вежа сонця" — скульптурний проєкт/павільйон на експо в Осаці 1970 року. Окамото і тут заклав цікаву ідею, яка навіть суперечить темі Експо про технологічний прогрес. вежа своєю трохи незграбною, незрозумілою формою візуалізує первісну, незнищенну життєву силу.
тож ці два твори вважаються близнюками через одну просту властивість усього живого — прагнення жити далі, бути десь там завтра.
у 1967 році під час подорожі країнами Центральної та Південної Америки Окамото Таро працював над двома проєктами: "Міф завтрашнього дня" і "Вежа сонця", які надалі вважатимуться його шедеврами. один з них роками вважався загубленим, тоді як інший став національним надбанням.
гігантське монументальне панно "Міф завтрашнього дня" Окамото Таро створив на замовлення готелю в Мехіко у 1969 році. однак готель недобудували, панно демонтували, і до Японії воно потрапило тільки у 2005 році.
цікава деталь криється і в сюжеті твору. "Міф завтрашнього дня" показує наслідки атомного вибуху: людське тіло розщеплюється, а навколишній світ охоплює катастрофа (мені це нагадує кадри з фільму Куросави "Сни"). але міф полягає в тому, що завтра хтось все ж таки живе.
"Вежа сонця" — скульптурний проєкт/павільйон на експо в Осаці 1970 року. Окамото і тут заклав цікаву ідею, яка навіть суперечить темі Експо про технологічний прогрес. вежа своєю трохи незграбною, незрозумілою формою візуалізує первісну, незнищенну життєву силу.
тож ці два твори вважаються близнюками через одну просту властивість усього живого — прагнення жити далі, бути десь там завтра.
❤5🔥3🤯1
а власне чому я згадала про Окамото Таро, бо він співпрацював з Кензо Танґе, коли той проєктував токійську мерію. керамічне панно Окамото привертало до себе всю увагу. про їхню співпрацю з Танґе Окамото дав такий коментар архітектурному журналу:
проте, на жаль, панно не збереглося, як і сама мерія. у 1991 році будівлю знесли, а від мозаїки залишилася лише невелика частина.
"Справжня співпраця архітектури й мистецтва має відбуватися через радикальне самоствердження їхньої взаємної відмінності, через гостру дискусію та зіткнення проблем відкривати новий вимір. Настінний твір не повинен легко пристосовуватися до архітектури; навпаки, він має входити в неї як сила, що її перевертає."
проте, на жаль, панно не збереглося, як і сама мерія. у 1991 році будівлю знесли, а від мозаїки залишилася лише невелика частина.
🔥4💔4🤯1
9 серпня 1945 року США скинули ядерну бомбу на Наґасакі. 9 серпня 1955 року мер Наґасакі Таґава урочисто представив місту статую Миру або, як її ще називають, молитовну статую миру.
статуя і її автор Кітамура Сейбо зіткнулися з жорсткою критикою, задум називали потворним і не вартим тих грошей і часу, які на це пішли. статуя мала обійтися в 15 мільйонів єн, проте фінальні витрати дійшли до 40 млн (а потім десь ще 16 млн треба було знайти🤡 ). збір пожертв розгорнувся по всій країні. зрозумілим було обурення громадськості та тих, хто безпосередньо постраждав від бомби, адже за ці 10 років не всі міста остаточно відновилися, коли бюджети країни витрачалися на монумент.
і хоч статую спочатку називали всіма поганими словами й не розуміли, як можна біля неї молитися, Кітамура мав досить глибокий задум, який описав у вірші біля постаменту (окремі фрагменти в перекладі):
на що Кітамура отримав відповідь від постраждалої від бомбардування жінки Фукуди Сумако також у вірші:
цікаво те, що статуя мала зберігати релігійний нейтралітет, проте коли в 1981 році в Японію мав приїхати папа римський, то планувалося, що той відвідає парк Миру. проте не сталося, як гадалося, бо обожнювання оголеної статуї не узгоджується з християнством💀
висновок цієї історії в тому, що робота над колективною памʼяттю дуже складна і подібні проєкти мають проходити безліч рівнів відкритого голосування.
джерело: Ayako Kimishima, “Peace Monuments and Kannon Statues: Faith and Form in the Sculptures of Nagasaki Peace Park”, 2018, р.97–111.
статуя і її автор Кітамура Сейбо зіткнулися з жорсткою критикою, задум називали потворним і не вартим тих грошей і часу, які на це пішли. статуя мала обійтися в 15 мільйонів єн, проте фінальні витрати дійшли до 40 млн (а потім десь ще 16 млн треба було знайти
і хоч статую спочатку називали всіма поганими словами й не розуміли, як можна біля неї молитися, Кітамура мав досить глибокий задум, який описав у вірші біля постаменту (окремі фрагменти в перекладі):
"Тут, як провісниця всесвітнього руху за мир,
народилася ця статуя Миру.
Мудрець, величний, наче гора...
Права рука вказує на атомну бомбу, ліва на мир.
Обличчя молиться за спокій душ жертв війни.
часом Будда, часом Бог...
Нині символ найвищої надії людства."
на що Кітамура отримав відповідь від постраждалої від бомбардування жінки Фукуди Сумако також у вірші:
"Мені вже все остогидло.
На атомному згарищі височіє
велетенська статуя Миру.
Це добре, так, це добре, але…
Невже за ці гроші не можна було зробити щось інше?
Кам’яною статуєю не наїсися, шлунка вона не наповнить.
Не називайте нас за ці слова ницими.
Так щиро почуваються постраждалі, які через десять років після атомного вибуху ледве тримаються за життя."
цікаво те, що статуя мала зберігати релігійний нейтралітет, проте коли в 1981 році в Японію мав приїхати папа римський, то планувалося, що той відвідає парк Миру. проте не сталося, як гадалося, бо обожнювання оголеної статуї не узгоджується з християнством
висновок цієї історії в тому, що робота над колективною памʼяттю дуже складна і подібні проєкти мають проходити безліч рівнів відкритого голосування.
джерело: Ayako Kimishima, “Peace Monuments and Kannon Statues: Faith and Form in the Sculptures of Nagasaki Peace Park”, 2018, р.97–111.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥3🤯2✍1🤓1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
шукала матеріали, які допоможуть мені підтягнути японську історію ранніх періодів, і натрапила на золото😁
JAANUS (Japanese Architecture and Art Net Users System) — це словник з 8000 термінів, повʼязаних із японською архітектурою, живописом, скульптурою і іншими видами мистецтва від 1 ст. н.е. до кінця періоду Едо (1868р).
терміни можна шукати в алфавітному порядку або через пошук. деякі статті містять ілюстрації (біля терміну з картинкою є зелена зірочка). і щоб легше було орієнтватися, то термінологія розділена на стовпчики: перший англійська транслітерація (ромаджі), другий стовпчик значення японською, третій це альтернативне читання/значення.
балдьоооооож✨
JAANUS (Japanese Architecture and Art Net Users System) — це словник з 8000 термінів, повʼязаних із японською архітектурою, живописом, скульптурою і іншими видами мистецтва від 1 ст. н.е. до кінця періоду Едо (1868р).
терміни можна шукати в алфавітному порядку або через пошук. деякі статті містять ілюстрації (біля терміну з картинкою є зелена зірочка). і щоб легше було орієнтватися, то термінологія розділена на стовпчики: перший англійська транслітерація (ромаджі), другий стовпчик значення японською, третій це альтернативне читання/значення.
балдьоооооож
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥5❤3🤩3