Мені подобається, як стараються Pigs x 7 ставати більш доступними для слухача від альбому до альбому. З монструозної і непідйомної глиби, яку вони створюють своїм стоунером, гурт важко-тяжко висікає дуже простенькі, але мелодії. Вони хоч і зіграні на максимальному овердрайві, але все ж значно вирізняються серед усієї звукової маси Death Hilarious, надають динаміки, хуткості, енергії. Тут навіть з'явився реп у вигляді дуже доречного куплету від El-P, поява якого мене приємно здивувала. Можете вважати це місцевим хайлайтом Втім, є ще над чим працювати, бо стоунер, що мнеться на одному місці й тисне на голову, тут все ж переважає. Всім не порекомендую, але можете спробувати.

https://www.youtube.com/watch?v=qrBuk1--RkE

Death Grips не все, то чутки були. А ще у Стефана жахливий почерк.

Turnstile підтвердили альбом на 6 червня. І випустили однойменний сингл.

https://www.youtube.com/watch?v=Nfk1Su1Q8SI

Новий альбом Мака Демарко вийде у серпні. Якщо мої сподівання справдяться, то це буде перший за 6 років реліз із повноцінними піснями.

Ви щось чули про це?

Ладно, давайте про нормальну музику. А саме про свіжий альбом The Darkness, який несподівано виявися норм. Хоч він і продовжує штрикати тіло глемроку, в якому духу залишилося десь на рівні 1%. Тут нема нічого нового як для жанру, так і для The Darkness: гітари на тестостероні, карикатурні балади і відчуття, що це скоріше дуже якісне шапіто, а не рокгурт.

Втім, чому Dreams On Toast норм, якщо попередні три були ну такі собі? Причина, як на мене, криється в Джастіні Гокінсі. А якщо бути взагалі точним - у його новій популярності, яку він отримав завдяки своєму блогу Justin Hawkins Rides Again. Там Джастін розповідає про музику зі своєї перспективи, розбирає треки у специфічній манері. Людям так зайшло, що він тепер це робить наживо.

Так ось, мені здається, що за цей час Гокінс зрозумів, що він насправді знає дуже багато сонграйтінг. Особливо про поп сонграйтінг. І це дуже відчувається в Dreams On Toast. Замість кількахвилинних понтів на кожну композицію, які притаманні глемовщині, The Darkness пакують 10 пісень в дуже заряджені 30 хвилин - і цього часу абсолютно достатньо, щоб не втомитися, не помітити, як закінчився альбом...і навіть отримати задоволення від прослуховування.

Тож спробуйте. І най перше, поверхнєве відчуття інфантильності не вводить вас в оману. The Darkness точно знають, що роблять.

https://www.youtube.com/watch?v=ACzJLhUarac

Трошки вінілу продаю

Royal Blood - Typhoons. Блакитний прозорий вініл, грав рази три, 1500 UAH.

Father John Misty - I Love You Honeybear. 2 чорних вініли, граються на 45 швидкості. Стан ок. 1700 UAH.

The Avalanches - We Will Always Love You. 2 різнокольорових вініли. Грався один раз. Стан ідеальний. 2000 UAH.

King Gizzard & The Lizard Wizard випустять альбом Phantom Island 16 травня.

А ще 16 травня вийде альбом у Александри Севіор, перший за 5 років. Називається Beneath The Lilypad.

https://youtu.be/a7WxEfHRrkA?si=pnjTxD4NltefrRnf

Ого, Pulp таки випустять перший за 24 роки альбом! Називатиметься More. Його офіційно анонсують найближчими днями. Витік інфи стався через фальстарт передзамовлення. Єдине що - не можу знайти точну дату релізу, але скоро усе дізнаємося.

UPD: попередньо 6 червня.

Єбать історія. Дружина басиста Weezer спіймала маслину від поліції, бо вийшла з стволом і намагалася поцілити у підозрюваних, яких, власне, поліція і шукала на районі. Копи сказали кинути їй зброю, вона відмовилася. Далі - куля в плече і арешт за замах на вбивство. 🫠

https://consequence.net/2025/04/weezer-wife-scott-shriner-shot-by-police-attempted-murder/

Все підтвердилося, ось перший сингл з нового альбому Pulp!

https://www.youtube.com/watch?v=-27a1ugJX8U

Що таке "сценічна присутність"?

Не знаю, як ставитися до нового альбому Bon Iver. З одного боку, Джастін Вернон реально розкрився. Вийшов за межі фольктроніки та на свій розсуд перезібрав софтпоп 80х, що можна вважати несподіваним кроком. Як і той факт, що цей стиль йому дуже пасує. Особливо з його вмінням прокручувати композиції через секвенсорну м'ясорубку. Це якщо об'єктивно.

З іншої сторони, суб'єктивно, я витримав 2/3 Sable, Fable, відпочив і на дуже рівному настрої дослухав залишок. Спочатку мені було дивно, бо я ніби повернувся до For Emma, Forever Ago, що було б в цілому непоганим back to the roots. Далі пішла оця софтпопна частина, яку я слухав допитливо, бо це щось нове в його всесвіті. Проте треків через 5 мені набридло, решта пісень минула без емоцій.

Звукові ландшафти Вернона дуже наповнені, соковиті, м'які. В них буквально тонеш - і це не комплімент. Вся ця деталізованість і нашарування звуку заповнює голову і буквально розмиває фокус. Тільки чіпляєшся за щось одне, як виринають 5 інших речей, і не розумієш куди спрямувати свою увагу в першу чергу.

Тому напрямок спроби класний у Джастіна, але реалізація не моя.

https://www.youtube.com/watch?v=awWPV6GnjxY

музика внє палітікі!

На Юрія Бардаша РНБО наклали санкції.

Я вирішив почекати, коли OK Go випустять нове відео і вже з ним написати відгук. Подивився його і поняв наскільки воно схоже на новий альбом - ніби хлопці намагаються згадати те, що було 11 років тому, але у них не виходить в силу багатьох і очевидних причин.

Мені подобається, як вони намагаються показати, що не постарішали душею. Що зморшки всього лише зморшки. Але вони молоді 2014 року, а не 2025, коли вже не нікого не здивуєш ані кліпами з оптичними ілюзіями, ані індітроніковою брязкіткою.

And The Adjacent Possible - реліз, який виглядає, як мандрівник часом, який потрапив не туди, куди хотів. Слухаєш і воно все якесь затягнуте, залишкове і недоречне в цьому таймлайні. Так, є довгі лонгплеї і зараз, але вони вміють тримати увагу. Так, є короткі, але з хітами. OK Go не мають нічого з цього в новинці. Це прикро, але таке життя.

https://www.youtube.com/watch?v=gz9BRl7DVSM