Зіткнувся із цікавою реакцію в чаті каналу Slay Music щодо байопіку про Майкла Джексона.

По ходу, у нас і не чули про деякі факти з його життя.

Перший за 13 років альбом Boards Of Canada вийде 29 травня і називатиметься Inferno.

https://youtu.be/I9h6fJg-KoA?si=UgM3qGT0OjDP3JTl

Я дуже сумніваюся, що кацапьо знає, що у Джека Вайта є якась інша пісня, крім Seven Nation Army. Існування Glassjaw для них взагалі відкриттям стане.

Tame Impala? А може краще Krotký Krtek?

Про три нові альбоми коротко розповім. Почну з британського квартету Lime Garden та їхньої новинки Maybe Not Tonight. 10 пісень, 28 хвилин, хвацький денс-панк і прикольні вокальні лінії, які цілком можна назвати хуковими. Нічого нового в цьому нема, але дівчата деліверять це з непідробним ентузіазмом і своєрідною харизмою. Не певен, що буду слухати прям всю платівку надалі, але пару треків собі зберіг. Було приємно послухати щось таке, з чого я починав дізнаватися про подібну музику 20 років тому.

Lime Garden — 23

Honey Dijon та її The Nightlife на черзі…і не знаю. Фіти краще, ніж на попередньому альбомі — Рошель Джордан, Джейкоб Ласк з Gabriels, Mahalia, Медісон Макферрін. Прикольні джазові семпли з контрабасом. В цілому, продакшен на рівні. Але все одно не покидає відчуття, що це більше safe and lazy job, аніж те, що дійсно варте уваги. Дуже бракує емоцій цим пісням та зухвалості. Ніби це і найтлайф, тільки з увімкненим офісним білим світлом.

Honey Dijon — I Like It Hot

оте награду the most lazy job цього тижня забирає проєкт TOMORA — Тома Роулендса з The Chemical Brothers та Аврори. Таке враження, що «брати» та Аврора мали б записати спільний альбом, але Ед Сіммонс не захотів брати в цьому участі. Тож Том сказав «fuck it» і вийшов сайдпроєкт. Просто це буквально якісь ауттейки The Chemical Brothers. Тут Аврора здебільшого повторює один-два рядки, а іноді спромогається і на повноцінну лірику. Але звучить все це куцо, нудно і абсолютно непотрібно. Хоча саме оцей трек окремо від усіх — хороший.

TOMORA — My Baby

Події навколо D4vd розгортаються зі швидкістю світла. Прочитав новину — і такий чисто 🫪

Ось пара цитат.

Detectives say Burke killed her on April 23 last year to protect his burgeoning career when she threatened to expose that relationship, — жертві Селесті Ріваз було 14, коли вони почали мутити.

At a preliminary hearing in Los Angeles, prosecutor Beth Silverman said a search of Burke's iPhone had revealed "a significant amount of child pornography."

https://www.france24.com/en/live-news/20260423-child-porn-found-on-d4vd-s-phone-prosecutor-in-teen-murder-case

Новий трек Паліндрома варто послухати хоча б заради спотвореного семплу пісні "Сину, сину, ангел мій", який додає неабиякої кріпоти.

https://www.youtube.com/watch?v=FBgH4bTKNBw

Йобане все.

Тобто, у Пуленбір, про якого я не чув до цього, вийшла нова пісня і вона дійсно класна.

https://www.youtube.com/watch?v=OEFHoqyNUyw

Швиденько про три нові альбоми, що вийшли сьогодні.

Радий за Дейва Грола, що він виходить із затяжної кризи із Foo Fighters. Або дуже сильно старається, щоб так здавалося. Хай там як, але Your Favorite Toy — перший альбом з часів Wasting Light, який слухається без нудьги і бажання скіпати треки. Весело, моторно, із настроєм маленьких залів із великим натовпом. Втім, розумію, що за останні 15 років я з кожним релізом все більше і більше віддалявся від Foo Fighters. І зараз, хоч і матеріал непоганий, якихось особливих емоцій він у мене не викликає. Може не хочу асоціюватися із dad rock, хз. Але так чи інакше ця участь мене колись наздожене.

Foo Fighters — Spit Shine

Новий реліз американської інді банди Friko виявився несподівано хорошим, особливо, коли від нього нічого не очікуєш і слухаєш тільки тому, що це — потенційний кандидат на. year-end листи профільних видань. Але Something Worth Waiting For — прикольний альбом із розмашистими гучними, емоційними гімнами. Тутешні аранжування знають, як звучати солідно, але при цьому не граються у мудрьоний компоузінг, та звучать дуже конкретно. Єдине, чому мені не хочеться повертатися до нього — настрій сумний тут, а я шукаю зовсім іншого.

Friko — Still Around

It’s so fucking big. Моя перша реакція на альбом Ноа Кахана, перший за 4 роки. Не знаю, чи можна чимось виправдати той факт, що тут 17 пісень і 80 хвилин тривалості. Спробуйте мене переконати. Але, в цілому, The Great Divide звучить пристойно. Комерційний фольк для хорових стадіонних співів та реклам позашляховиків. Не знаю, що тут ще додати. Зійшлися з Владом Лагодою на тому, що це краще останнього Mumford & Sons, що теж непогано.

Noah Kahan — Haircut

Джессі Вейр не змогла побороти Skindred в битві за перше місце в Британії і зайняла друге.

Але це найвища її позиція в карʼєрі станом на зараз

Ех, блін, і тут Джессі Вейр не пощастило.

А Pop Star: Never Stop Never Stopping виявилося дуже прикольним кіном.

Тимчино Морено закиньте тяговий донат, будь ласка.

Новий альбом Вінса Стейплза Cry Baby вийде 5 червня. Перший сингл вийшов пару днів тому.

https://www.youtube.com/watch?v=qdcD99Pd0oo

У Editors новий сингл із новим звучанням. Не можу визначитися, чи подобається мені воно.

https://www.youtube.com/watch?v=IV_pGLNQ3q4

led screens are expensive nowadays because of this...

...але тепер я хочу на концерт Phish, щоб побачити це наживо.

Angine De CATrine.

Коротко про три альбоми. Українські! Бо давно не було.

Почну з YUVI та її Viskra. В цілому, Уляна Автенюк продовжує триматися тріпхопової складової, трошки покрученої, трошки експериментальної і ніби свідомо незграбної. Першу половину альбому її в хорошому сенсі крихкий вокал ховається за звуковим ворохом для того, щоб розкритися повністю у другій частині з додатковими джазовими нотками.

Якщо в контексті музики мене все влаштувало, попри мінімальний імпрувмент, то в контексті візуальних рішень мені Viskra дуже зайшла. Особливо ці рішення із рекреацією ігри з графікою першої «соньки» на кшталт Resident Evil. В дитинстві мене ця гра відверто лякала. А разом із тривожністю, яка притаманна пісням YUVI, все вкупі викликає дрижаки, але ностальгічні.

YUVI — Звіра

А це надбання з Зорепаду Релізів. Я відверто скажу — не знав, що у нас хтось вміє робити щось схоже на Фредді Гіббса та The Alchemist, але спільний реліз реперів Покам і Ласта та бітмейкера Klim в цьому контексті мене приємно здивував. Є, звісно, питання до текстів, але все це перекривається грамотним семплуванням та відтворенням тієї кіношної естетики, на яку постійно робить ставку The Alchemist — нуар, жорсткуватий, без млосності. Тут же хлопці зробили ставку на добрий референс і змогли його, так би мовити, локалізувати.

Покам, Ласта, KLIM — Маєм

Пропаща сила із Панорамою закриває добірку. Хоч я і не цільова аудиторія цієї музики, але визнаю, що гурту вдався хороший саундтрек до wasted youth. Або на щось дуже схоже. Попервах воно може звучати якимось похуїстичним чи навідʼїбісним. Проте по-перше, хлопці можуть добре в кілька жанрів водночас в межах 25 хвилин. По-друге, Коля Дудченко має чудовий варіативний голос, в якому від зловісності до рівного, відчуженого флоу та панківської зухвалості — один крок.

Пропаща сила — Токмак