Шановні, один клієнт на квиток на The Komakoma є. Залишився ще один. Якщо вам заважало, що треба купити два, то тепер можете себе потішити. Всього 650 грн.

Коротко про три альбоми, які вийшли сьогодні.

Secret soundtrack to Backrooms was revealed…

Зізнаюся, що це було моє перше предметне прослуховування Boards Of Canada в житті. І його можна назвати вдалим, як ви можете зрозуміти зі вступу. Inferno своїми композиціями — зацикленими, натягнутими від напруги — ніби заманює слухача в тривожний зашморг. Тутешня музика нагадує мелодії, які грають, коли висиш на лінії в очікування зʼєднання з оператором. Вони завжди кріпові, а через свою паскудну якість здається, що вони грають з пекла. Кожен раз, коли таке чую, то думаю про кошмар — посеред ночі я прокидаюся від цих звуків, але не можу знайти їхнього джерела, поки вони стають все гучнішими.

Те, що цього тижня вийшли новий альбом Boards Of Canada та жахастик Backrooms можна вважати збігом, який придумали на небесах. Обидва мають атмосферу незатишну, але таку, що засмоктує і їй складно чинити опір. Обидва створюють відчуття нескінченності. Обидва викликають дрижаки в певних моментах. Bласне, кіно — це моральне інферно, а Boards Of Canada — його unexpected score. Ну, і вплив Severence у треку нижче теж можна почути.

Boards Of Canada — The Word Becomes Flesh

Щодо Пола МакКартні, то я навіть не знаю, що і написати. Людину, яка придумала і надихнула всю сучасну музику, що ми маємо, складно критикувати. Це дійсно той випадок, коли вона може записувати все, що захоче, а їй за це нічого не буде. Ось і Сер вирішив дати, як каже інтро треку одного українського гурту, «старого-доброго року». Це так прикольно, як попередній McCartney III, але й не зовсім катастрофічно. Скоріше, що ностальгічно. Мені таке від музики зараз не треба, але більшості піде за милу душу. Втім, чудово бачити МакКартні в хорошій формі. На високих нотах майже 84 роки даються взнаки, але решта — тепла і приємна, хоч нічого нового тут ви і не почуєте.

Paul McCartney — Home To Us

Ну, і про Iceage останніми. Для мене це гурт-парадокс. Вони ніби і є finest european rock export, але новий альбом For Love Of Grace & The Hereafter підтвердив мою думку — так, вони могли б бути чимось більшим, якщо б трошки довше сиділи над своїми піснями. У пацанів все топово з вступами і приспівами. Але куплети та бріджі — нескладний жах, прослуховування якого дратує. Поки доберешся до найсмачніших частин «пісні», то вже нічого і слухати не захочеться.

Iceage — Tender Blades

Єбанутися. Massive Attack на концерті в Гельсінкі під час пісні Black Milk показали євгєнія прігожина з чвк вагнер.

Пофіг, в якому контексті це там показували. Це 100% tone-deaf і я таке їбав.

Відео тут з 3:39.

Ні, дякую.

Крейзі. За тиждень прослухав 1/20 від суми минулого року. А скільки хвилин наслухали в Spotify ви?

Привітайте шановного!

Мій перший і, скоріш за все, не останній день народження, який я проводжу на позиції. Не скажу, що в цьому є якийсь кайф, але і подія сама по собі ніякого приколу не має. Якщо хтось хоче привітати, ось банка, витрачу гроші на щось корисне.

https://send.monobank.ua/jar/77aoWPZUJj

З Днем Києва! 🌰🌰🌰

Продам What’s Your Pleasure Джессі Вейр. Стан хороший, платівці 6 років, пережила 2 переїзди, є сліди використання, але на програвання це не впливає, звучить клас.

1200 UAH прошу за неї, надшілю сьогодні. Пишіть.

Оце я вгадав 🫪

Сміюся, що почув The Word Becomes Flesh на сеансі, потім слухав кілька разів наступного дня і навіть не впізнав її.

bro thinks he is the parka king.

Новий альбом Charli XCX називатиметься Music, Fashion, Film і вийде 24 липня. Ось останній сингл.

https://www.youtube.com/watch?v=twLhSqabby0

Приходжу на пляж, а тут родина Джессі Вейр в нарди грає.

13 серпня в прокат вийде документальне кіно про Кузьму від Knife! Films.

І вийде ще дещо, але я не скажу шо 🤫