it’s murder on the dancefloor.

Gogol Bordello намалювали у мультсеріалі DC Studios Creature Commandos, який спродюсував Джеймс Ганн.

У Tember Blanche та Ziferblat вийшов спільний трек.

https://www.youtube.com/watch?v=Sl8HFIlq9Y0

Непоганий альбом у Primal Scream вийшов, але як же я його заїбався слухати, не повірите!

Боббі Гіллеспі у його віці і статусі максимально пофіг на все. Тому і маємо годинний реліз з довжелезними треками з нахилом у бік диско, r'n'b і неймовірно "лівих" ідей, з якими пан живе майже усе своє життя. Можливо, воно б працювало краще і змусило б слухача задуматися над чимось, якби альбом був хоча б на третину коротше. Але усі ці повчання під затягнуті танцювальні ритми, м'яко кажучи, втомлюють.

На щастя, найпритомніші треки тут мають радіо едіти, тож іноді для розваги увімкнути можна.

https://www.youtube.com/watch?v=hVNW-haQL3I

15к! Оце каєф, вдячні з Марічкою і Булкою. Марічка не на фотці, але у наших головах завжди 💕

Давайте 20к - і я напишу пост про навколомузичне, який ви тут не очікували побачити.

https://send.monobank.ua/jar/48VPTXc81Z

Дуже раптово потрапив у суботу на Wicked, хоч і не планував дивитися взагалі. І в цілому, це нормальний фільм, який тримається у 70% на Аріані Гранде. Ніколи не думав, що таке скажу, але Ariana The Actress >>>>> Ariana The Singer.

Вона у своїй ролі капризної, манірної особи неймовірно органічна і абсолютно невимушена. Так, вона bitchy і дратує своєю жагою визнання. Але її відігравання поведінки й характерних особливостей персонажки, а також мікроемоції у більшості сцен дуже доречні і веселять. Це той випадок, коли роль у стандартизованому мʼюзиклі виявилася більш цінною ніж музичний доробок за усе життя.

Що до самого фільму, то повторюся, що він норм. Хороші танцювальні і музичні номери, хороші декорації і костюми. Та і акторський каст теж грає, як треба. Втім, назвати його прям видатним складно. Його тривалість невиправдана, як і дуже-дуже-дуже довге занурення у місцевий лор. Ну, і саме розгортання сюжету покроково ні разу не схоже на одну франшизу про шрамованого хлопчика.

Зрозуміло, що хотілося краще розкрити, як Сінтія Еріво і Аріанка стали подругами за принципом “від ненависті до любові”. Але водночас key points, що мали штовхати історію, дуже поверхнєво зачепили. Якщо не сказати майже не зачепили. У тварин забирають можливість говорити. Ок, це хороша проблема, щоб на ній щось будувати. Але чому їй приділили усього пару сцен? Чому головний антагоніст, який заварив цю проблему, придумує максимально дурацьку і примітивну причину, чому він вирішив так зробити?

Так, можна сказати, що це заділ на другу частину, яка вийде за рік. Проте це скоріше нагадує натягування резинки на рогатці. Дуже-дуже довго тягнули, а потім такі “ой, блін, забули показати, до чого ми ведемо”. Ну, і цей, як не розкрити побут навчання за дві із половиною години, коли у Гаррі Поттера це вийшло буквально з першого фільму - я хз. З таким же успіхом усіх героїв можна було б літній табір перенести.

Сіквел подивлюся, але не від щирого серця.

https://m.youtube.com/watch?v=5VjTswqyHdA

Це і є той пост, про який я обіцяв, коли ми зберемо 20к. І ми вже маємо їх! Навіть 20.6к. Коли нашкребемо 35к, то я вам ще дещо про музику напишу.

https://send.monobank.ua/jar/48VPTXc81Z

Є МАЙЖЕ 32К! 🔥
Суперрезультат першого дня, розкачалися і надолужили. Але треба тримати такий темп і надалі. Нагадую, 35к - і отримаєте пост із музикою :)

https://send.monobank.ua/jar/48VPTXc81Z

Який Макс Корж на стадіоні у Варшаві? Їбанулися чи шо?

Я два місяці ніяк не міг зібратися, щоб написати про останній альбом The Smile. Чому б це не зробити зараз? Тим більше, що це хороший реліз і, гадаю, найкращий з трьох, що вони випустили.

A Light for Attracting Attention був з прикольними ідеями, але, як на мене, затягнутий. Wall of Eyes гарно починав думку, але на півшляху її губив - і усе перетворювалось на пусте музикування. А ось Cutouts вийшов дуже конкретним, цупким. Ніби хитренький, а ніби універсальний і зрозумілий. Краутрок, баловство Йорка з електронікою у соло, трошечки скрипок і ударні різноманітного джазового настрою.

Що сподобалося найбільше: робота кожного учасника тріо тут чудово відчувається. Дуже кайфанув від того, як підкреслені тут дрампартії Тома Скіннера. Не зведені так, щоб барабани чисто для підтримки ритму десь на околицях треку стукали. Особливо добре це прослуховується у Colours Fly.

Коротше, ще до кінця місяця поганяю, може навіть у топ року додам.

https://www.youtube.com/watch?v=TJ4lG5Szr50

Є перша третина, а саме 52900 гривень!

Оце ви потужні, дякуємо дуже! Чекаю на Марічку з діджиталзаводу і будемо показувати вам нові лоти :)

А поки можете накидати ще грошей.

https://send.monobank.ua/jar/48VPTXc81Z

LCD Soundsystem з Аврори. Приблизно так я можу охарактеризувати дебютний альбом Гаррісона Сміта aka The Dare. Півгодинний спалах денспанку та електроклешу про тусівки та дівчат. Музика, щоб одноразово have a good time. І не згадувати ні про що після. І, власне, про The Dare також.

What's Wrong with New York? добре повторює жанрові канони, але при цьому не намагається їх якось мінімально інтерпретувати для сучасності. Сміт чисто прочитав Meet Me In The Bathroom, надихнувся. Проте, все, що круто звучало у голові стало лише блідою копією першого лонгплею Джеймса Мерфі у реальності.

Ну, типу, якщо ви ніколи не слухали жанри, які я зазначив вище, то What's Wrong with New York? стане відкриттям і одкровенням. Якщо ви на них росли, як я, то швидко набридне. Навіщо купляти підробку за 4 гривні, коли є класний вінтажний оригінал? Втім, один момент все ж варто зауважити. Я ще недостатньо зістарився, а музика моєї молодості переживає, кхе-кхе, рівайвл. Оце так.

https://www.youtube.com/watch?v=YXXbck3y5C8

І ми потужно прорвалися до 65220 гривень! До половини лишилось усього 9780 гривень!

https://send.monobank.ua/jar/48VPTXc81Z

Espresso with a splash of blast beat, please 😘☕️

Еспресо бахнули, а тепер бахніть донат на банку. 7590 гривень лишилося до половини збору. А я поки підготую музичний пост.

https://send.monobank.ua/jar/48VPTXc81Z