Зараз читаю книжку Taste In Music: Eating On Tour With Indie Musicians. Pitchfork назвав її однією з найкращих музичних книг цього року. І є за що!

Це не cookbook, а хороша збірка есеїв, де індімузиканти різного штибу - від Кевіна Морбі до Джона Гурлі з Portugal. The Man та Кріса Франца з Talking Heads - розповідають про свої найяскравіші гастрономічні враження з турів.

Це така собі можливість заглянути по ту сторону сцени, дізнатися більше про улюбленців не у контексті творчості, а у контексті побуту. Taste In Music ніби обнуляє рівні "слухач-музикант" і демонструє, що музиканти - теж люди, які теж харчуються звичайною їжею, а не тільки натхненням.

Прочитав поки приблизно третину. Дуже сподобалися історія Люка Паєнсона, який катався із Frankie Cosmos, про те, як під час туру Японією колега його батька приніс йому у подарунок ящик ідеально в'яленої хурми. Чи Мег Даффі: в Ісландії вона потрапила у ресторан експериментальної кухні й тамтешня їжа виявилася знущанням для її пустого шлунку.

Коротше кажучи, дуже затишно і дуже смачно написана книжка. Вона зайвий раз нагадала мені, що я люблю поїсти. Особливо на сніданки. Якщо це десь, то обов'язково сирна вівсянка. Спойлер: ми з Марічкою якось складемо топ сирних вівсянок у закладах Києва, stay tuned! Якщо це вдома, то свіжий хлібчик, м'ясо, крем-сир, масло з джемом. Обов'язково фільтр, бажано солодкий.

І раз ви дочитали до цього місця, то тримайте новий промокод weeetalert від мене та 25 Coffee Roasters. Із ним матимете 10% знижки на зернову каву та дрипи! Сподіваюсь, що ви знов підтримаєте мої зачатки наноінфлюенсерства...

How come every time you come around
My Podolskiy, Podolskiy Bridge wanna go down, like

А, ну і про Майкла Ківануку треба щось сказати. Назва альбому прекрасно описує його нутрощі. Small Changes дійсно має небагато змін. У порівнянні із попередніми релізами, цей вийшов кротким і камерним. І це, думаю, найголовніше.

Водночас, Small Changes - Ківанука itself. Якщо раніше свої творчі сумніви і нерішучість він загортав у форму гучних треків із протяжними гітарними соло, то зараз уся тривожність запакована у компактнішу форму. Можна навіть сказати, що затишнішу.

Як правильно зазначили у коментарях сьогодні, у цьому є щось від сольного Албарна. Бажання не нестися, повільно оглянутися, відрефлексувати. Можна висувати претензії до занадто простих текстів. Чи загального медитативного настрою: темп з першої пісні тут тримається майже до кінця.

Але гадаю, що для Ківануки це була хороша вправа для особистісного зростання. І тому не важливо, що я думаю про це.

https://www.youtube.com/watch?v=txEWskTLXkE

Ось найдивніший факт з мого Spotify Wrapped за цей рік.

it’s murder on the dancefloor.

Gogol Bordello намалювали у мультсеріалі DC Studios Creature Commandos, який спродюсував Джеймс Ганн.

У Tember Blanche та Ziferblat вийшов спільний трек.

https://www.youtube.com/watch?v=Sl8HFIlq9Y0