Чому вам варто розуміти теорію прихильності?

У відео розказую про книгу «Теорія прихильності» від видавництва Bookchef — це ґрунтовне дослідження того, як наші ранні емоційні зв’язки з батьками або іншими значущими дорослими формують стиль прихильності — тобто спосіб, у який ми будуємо стосунки в дорослому житті.

У книзі пояснюються три основні стилі прихильності: надійний, тривожний і уникаючий, та як вони проявляються у романтичних, дружніх і навіть робочих взаємостосунках.

Теорію прихильності віднайшов Джон Боулбі у 1950–1960-х роках, після багаторічних спостережень за дітьми, які пережили втрату батьків, перебували в інтернатах або були емоційно занедбані. І на мій погляд кожна людина має глибоко розібратись в ній і знати,

Його перші ґрунтовні публікації з цієї теми вийшли у рамках звітів для ВООЗ у 1951 році (зокрема “Maternal Care and Mental Health”), а повна версія теорії розгорнута у тритомній праці: Attachment (1969), Separation (1973), Loss (1980).

Автори Амір Левін й Рейчел Геллер розкривають цю теорію простими словами і показують, як розпізнати власний стиль, змінити деструктивні шаблони поведінки й будувати глибші, здорові зв’язки з іншими.

Мені дуже зайшла ця книга - своєю простотою і водночас глибинним розкриттям теорії Боулбі.

Поставте вогник або + в коментарях, якщо вам корисна інформація про книги від мене.
І дякую 🙂

Поділіться відео з тими, кому це потрібно. І підписуйтесь, тут багато корисного 👇
@bagnenkoPsy

Гемінгвей, антивоєнна книга і відпочинок в гамаку

Я за містом, зі мною гамак під тінистою яблунею, кава і гарні книги. І котик :)
Я вирішив, що буду читати тільки художку, бо чесно кажучи, від книг по психології трохи портиться вже апетит :)

Хочеться чогось справжнього і чесного.
Тому читаю книгу Гемінгвея, якого дуже люблю, і його одну з найсильніших книг — «Прощавай зброє»

Ось вам 3 причини, чому варто прочитати цю книгу хоча б раз.


1. Дуже сильно про війну. Справжній антивоєнний реалізм від військовго.
Гемінґвей не героїзує війну - він показує її абсурдність, хаос і людські втрати без прикрас. Через очі головного героя, лейтенанта Фредеріка Генрі, ми бачимо фронт Першої світової війни як безжальний простір руйнації, де смерть випадкова, а героїзм рідкісний.
Автор показує, як війна знецінює життя та руйнує віру в сенс і справедливість.

2. Теорія айсберга в силі
Гемінґвей застосовує свою знамениту «теорію айсберга»: він описує лише видиму частину подій, залишаючи глибокі емоції під поверхнею тексту. Це створює сильне емоційне напруження і дозволяє читачу самостійно добудовувати підтексти.
Простота мови маскує глибину психологічних переживань героїв.

3. Особиста драма на тлі катастрофи
Центральна сюжетна лінія - кохання між Генрі та медсестрою Кетрін Барклі. Їхні стосунки - не просто романтична історія, а спроба знайти сенс і тепло у світі, де панує смерть. Особиста трагедія героїв віддзеркалює загальнолюдське страждання і втрату віри в майбутнє.

Я дуже люблю цю книгу. Перечитував її багато разів, і цей реалізм, жарти солдатів, вміння передати суть за простими діалогами - це те, за що дуже люблю Гемінгвея.
І особливо зараз хочеться почитати щось де є правда про війну і світ, без солодкої брехні. Бо війни завжди руйнують і завжди приносять багато болю, що Перша Світова, що наша. Тому обираю саме «Прощавай зброє».

Ось кілька цитат з книги

«Світ ламає всіх, а потім багато хто стає сильнішим у зламаних місцях.»
(англ. “The world breaks everyone and afterward many are strong at the broken places.”)

Ні, стареча мудрість — це велика омана. Старі не стають мудрішими. Вони стають обачнішими.

Можливо, війни тепер не завершуються перемогами.

Можливо, вони тривають безконечно. Можливо, це нова Столітня війна.

Перша панацея для погано керованої країни – валютна інфляція, друга –

війна

; обидві приносять тимчасове процвітання, обидві приносять остаточну загибель.

Знаєте, є книги які стають старими і втрачають свою силу.
Але саме ця книга для мене не втрачає актуальності вже багато років.
Люблю це видання від Видавництва Старого Лева.

А ви читаєте антивоєнні книги зараз? Чи читали Гемінгвея?
@BagnenkoText

9 простих порад, як будувати контакт з військовим.

В цьому пості я коротко опишу, як будувати контакт, якщо він короткотривалий і довготривалий. Про це ми говоримо на майстер-класах, але так важливо, щоб ми всі могли будувати такі зв’язки.
Надважливо будувати довготривалі контакти, бо це загалом є прекрасною підтримкою для людини.

Якщо це короткотривалий контакт - 1-2 зустрічі.

1. Будьте щирі та прості.
Уникайте пафосу та співчуття. Краще — спокійне «дякую за службу» або нейтральне «як ви тримаєтесь?».
2. Поважайте простір.
Не питайте про травмуючий досвід, втрати, бойові дії. Це може викликати стрес або замикання.
3. Будьте уважні до сигналів.
Якщо людина хоче говорити - слухайте. Якщо мовчить - не тисніть. Дайте можливість просто бути.
4. Не намагайтесь «вилікувати» чи «втішити».
Краще покажіть спокій, заземленість і надійність. Без поспішних порад чи моральних оцінок.
5. Запропонуйте щось конкретне.
Наприклад «Хочете води/кави?», «Давайте я заправлю ваше авто». Маленькі дії краще за великі слова.

Якщо довготривалий.
6. Регулярна підтримка без тиску.
Не нав'язуйтесь, але будьте поруч. Стабільність і присутність — основа довіри.
7. Цікавтесь не лише війною.
Допоможіть людині знову побачити, що життя має ширший контекст: побут, плани, гумор, мрії.
8. Приймайте різні емоційні реакції.
Агресія, відсторонення, замкненість — часто це не про вас, а про їхній стан. Важливо — не ображатись, а зберігати контакт.
9. Будьте стабільними.
В повідомленнях. В дзвінках. В підтримці зборів. У розмовах. Підтримка зборів часто лягає виключно на військового і його невелике коло в соцмережах. Ваша підтримка завжди дуже доречна тут, бо зазвичай військові самі все це тягнуть.


Більше ми говоримо про це на моїх майстер-класах.
Вони відбудуться 7 і 14 липня, о 19:00

Сьогодні на майстер-класі говоримо про те, як реагує мозок у травмуючій події, а також, як конкретно підтримувати, конкретні практики і інтервенції.

Ще є місця.
Якщо вам це цікаво - долучайтесь

Реєстрація
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7

Планую ще написати про те, як працювати з втратою і горюванням у військових. Якщо вам це важливо розуміти — поставте + в коментарях, або вогник.
@BagnenkoPsy

Мої 6 книжкових новинок, які явзяв у відпустку. Рубрика «Книги і кава» яку я так люблю.

Я за містом, зі мною гамак, кава і гарні книги.

Чесно кажучи, я все більше розумію, що в епоху домінування цифрових пристроїв і екранів — надважливо відключатись від онлайну, життєво важливо для психічного здоров’я.

Тому моя рубрика ще важливіша.
І на цей раз зі мною більшість художки, бо від нон-фікшену вже втомився, а психологічні книжки очі б мої не бачили :)

1. «Будденброки» Томас Манн
Давно хотів прочитати Томаса Манна.
В розмові перед подкастом з Володимиром Станчишиним він дуже радив саме цю книгу.
Чому б не прочитати її.
Тим більше це Нобелівський лауреат, а книга написана легко і як мед тече.

2. «Прощавай зброє» Ернест Гемінгвей
Одна з найсильніших антивоенних книг, які я читав
Насолоджуюсь. Перечитую раз на 2-3 роки.
Читав її багато разів, завжди дивуюсь, як Ернест в 28 років міг написати таку потужну роботу і водночас такий антивоєнний маніфест. А сцена з пораненням від прильоту міни, поки вони з побратимами страшенно голодні просто їли холодні макарони з сиром — одна з найбільш реалістичних в книзі про війну.

А ще постійні розмови усюди про війну і її закінчення — в бліндажах, в окопах, в шпиталях, за обідом. Дуже реалістично

Ветеран 1 Світової війни - Ернест Гемінґвей один з найулюбленіших авторів. А ця книга - на мій погляд, вершина його творчості (вибачте, але «Старий і море» - ні).

3. «50 видатних книг. Психологія.» Том Батлер-Боудон
Не втримався. Взяв трохи нон-фікшену. Тут ключові книги, які важливо прочитати в психології. Кайф книжки в тому, що можна відкрити,прочитати хоча б тезово про основне.
Багато важливих для мене книг не перекладені українською, деякі реально складно знайти.
Ерік Еріксен, Фріц Перлз, Анна Фройд, Альфред Адлер, Стівен Пінкер, Альберт Бандура, Карл Роджерс, Альберт Елліс - ті, кого я б хотів прочитати, але їх немає. Хоча мені дивно, чому немає Боулбі, бо його робота ключова в багатьох сенсах.
Також в книзі є цитати з кожного твору і біографія автора та чому він писав саме про це.
Дуже потужна книга і читається водночас легко.

4. «Біографія Толкіна»
Люблю Джона нашого Рональда Руела Толкіна і всі його світи.
Але ключ до розуміння його книг - для мене в його біографії. Ветеран 1 Світової війни - він пережив багато, але все це трансформував в потужні сенси у Володарі Перснів.


5. «Свято, яке завжди з тобою» Ернеста Гемінгвея.
Книга-маніфест письменницькій діяльності.
Книга-насолода життям.
Книга-ностальгія.
Написана вже під кінець життя книга Ернесте Гемінгвея - найулюбленіша. Перечитував її разів 12 може.
Для мене вона про щастя, любов, друзів, радість від життя і письменництво. Надважливі речі для мене.

6. «Трансформовані травмою»
Мені складно зараз читати психологічні книги, бо я перечитав їх цього року багато. Може навіть забагато.
Але ця проста і водночас дуже сильна.

Про ПТСР говориться багато.
А от про те, що існує пост травматичне зростання - говорять дуже мало.
Але це надія для всіх, хто переживають травму.
Можливість зростати після травми, можливість віднайти нові сенси. Раджу!

🫖 Кава
Я дружу з брендом 25 Coffee Roasters і вони мають дуже смачні смаки
Ці 3 - це просто любов. Тому раджу їх. Це спешіалті — кава за найвищими стандартами.

☕️☕️☕️El Salvador Raul Alvarez - смак ананасу, лікеру і шоколаду - дуже соковите поєднання

☕️☕️Колумбія Monteblanco - найсмачніша кава для мене, випиваю її першою. Дуже густий і плотний смак.

☕️Guatemala Finca La Labor - нотки стиглих яблук і дюшеса неймовірні


У мене є постійний промокод.
Промокод дає знижку 15% на всю каву, окрім дріпів, комбо та наборів
Промокод: Багненко
Діє на постійній основі 🌸
Сайт: https://25coffeeroasters.ua/index.php

А якщо більше 350 грн замовлення - то безкоштовна доставка.
Спробуйте.

Відновлення - це зараз обов’язок всіх нас, і воно найкраще відбувається без онлайну і цифрових пристроїв
⁃ Гарна книга
⁃ Час на природі і без поспіху
⁃ Просте і живе спілкування з близькими.
Базові речі, які дуже відновлюють.
І чашка смачної кави, звісно ☕️

А ви щось читали з мого списку?
@BagnenkoText

Читання і місце.
Я обожнюю читати десь в затишному місці, як от зараз. В гамаку, або поруч з ним, не поспішаючи, сидячи під розкидистою яблунькою.

Поділіться чимось красивим, місцями, де ви любите читати?
@bagnenkoText

Нема прекраснішої книги про письменництво і поєднання його з життям, аніж «Свято, яке завжди з тобою» Ґемінгвея.

Завжди надихаюсь цим місцем в книзі, хай читав вже десятки разів. А таких місць тут сотні.
«Видавництво Старого Лева» видають прекрасні книги.

Насолоджусь.
@bagnenkoText.

Чому вам важливо знати про роботу горя?

Я про горе прочитав вже так багато, що іноді цитатами говорю з близькими.
Але сьогодні хочу торкнутись ключової поняття в горюванні.
Це поняття роботи горя.
Це буде важливо і для вас, і для допомоги іншим, якщо ви хочете бути підтримкою для тих, хто проходить горювання.

Робота горя – це внутрішня діяльність зі совладання зі втратою, яка виконується нашою психікою, і та, що полягає у визнанні реальності втрати, що відбулася, а також поступового вилучення вкладеної нами психічної енергії (любові, прихильності, уваги, душевних сил) з образу втраченого об'єкта в нашій душі та поверненні її у власне "Я", у свою особистість.

Втраченим об'єктом може бути як кохана людина, так і те, що було нам дорого, з чим ми себе пов'язували – наприклад, місце проживання, робота, улюблена справа, батьківщина, наші ідеали, вірування тощо.

Цей процес супроводжується сильним душевним болем, що виникає через «прорив» наших психічних захистів (умовно кажучи, фільтрів, через які ми дивимося на світ і які бережуть нас від визнання неприємних і нестерпних фактів реальності), а також через сильне розчарування у тому, що надія на повернення втраченого здійсниться.

Після закінчення роботи горя, після закінчення терміну горювання, вилучена енергія повертається назад в "Я", що дає можливість вкладати її в нові об'єкти, нові відносини, нову діяльність. При цьому образ втраченого об'єкта знаходить своє місце в нашій душі, вже не викликаючи такого сильного болю, а час, проведений з ним, вбудовується в систему спогадів як набутий досвід, думки про нього супроводжуються почуттям, яке можна назвати «світлою пам'яттю».

Як писав Бенно Розенберг, робота горя парадоксальна: вона стоїть на варті майбутнього і служить нашому "Я", яке відповідальне за проживання в реальності тут і зараз (повернена енергія живить нас, даючи можливість створювати нове), але ця робота може бути пророблена лише шляхом неодноразового «перепроживання» минулого – адже вона виробляється в результаті актуалізації спогадів про втрачений об'єкт. Пісні, що нагадують про кохану людину, відвідування місць, де були разом із нею, розмови з людьми, які пам'ятають її, навіть, коли ми поливаємо квіти, що вона посадила і т.д. – у цей час наша психіка робить хворобливу роботу горя, і вилучає енергію з минулого, спрямовуючи її в наше "Я", щоб після завершення цього процесу ми змогли б розпочати життя з опорою не на безвихідне почуття втрати, а на досвід, який назавжди залишається з нами.

Ця робота вимагає великих витрат психічної енергії, яку людина, що понесла втрату, вилучає з навколишнього світу, актуальних відносин, а також часу та здатності витримувати біль. У зв'язку з цим вона ніби відмовляється від усього, не маючи сил вести той самий спосіб життя, так само брати активну участь у взаєминах з оточуючими людьми, як це було до моменту втрати.


Якщо вам це корисно - поставте + в коментарях або вогник.
напишу фінальний підсумовуючий матеріал про горе, який був для мене дуже помічним.

А якщо хочете глибше вчитись цьому - долучайтесь до майстер-класів.
Фінальний майстер-клас про роботу з військовими, втратами і горюванням буде сьогодні, 14 липня. Там буду глибоко розбирати цю тему. Повтору не буде.
Початок о 19:00 по Києву.

Хороша новина ще в тому, що знов з нами буде військовий, який поділиться досвідом проживання втрат побратимів.
Це непроста тема, але він погодився поділитись досвідом.

Реєстрація тут:
https://forms.gle/t8QzCK3BpLnRhHMZ7

І дякую за вашу активну участь в цих постах і майстер-класах, це справді цінно.
@BagnenkoPsy

Хто здатний любити або «Мистецтво любові». Думка з книги.

Бігав ввечері, придумав нову рубрику поки думав про любов.

Читаю Еріха Фромма «Мистецтво любові». Дуже сильна книга.
Зараз думаю, що любити ближнього, взагалі любити можна тільки коли ти дорослішаєш.

І ця цитата дуже запала:

«Більшість людей упевнені, що любов залежить від об'єкта, а не від власної здатності любити. Вони навіть переконані, що якщо вони не люблять нікого, крім «улюбленої» людини, це доводить силу їхнього кохання. Тут проявляється помилка - орієнтація на об'єкт. Це схоже на стан людини, яка хоче малювати, але замість того, щоб вчитися живопису, твердить, що вона просто повинна знайти гідну натуру: коли це станеться, вона малюватиме чудово, причому станеться це само собою.

Але якщо я дійсно люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь «я люблю тебе», я маю бути здатним сказати «я люблю в тобі все», «я люблю завдяки тобі весь світ, я люблю в тобі самого себе».

Любити - це дорости до цієї здатності.
Любити може зріла людина, інфантильна людина використовує інших.

А як вам ідея з такою рубрикою?
Бо сильних думок, які збагачують читаю багато, хочеться розділяти.
Якщо цікаво - поставте 🔥, будь ласка.

@BagnenkoText

В інтерв’ю Ліни Василівни Костенко Сергію Жадану мене вразило багато чого. Але найбільше - її життєстійкість, пам’ять і плани. «Про це хочу написати»; «Про те треба якось написати.»
Нагадаю, їй 95 років. Вона народилась в 1930-му, до того, як Гітлер прийшов до влади в Німеччині, як був Голодомор… Я в 35 знаю чимало людей, які втратили життєвий вогонь, а тут 95…

Така життєстійкість і готовність творити - результат цілісного життя з цінностями. Цінності, які вона відстоювала, навіть попри тиск. Чесно, це надихає.
А ви дивились?
@BagnenkoText

Про силу нашої нації

Нещодавно був в краєзнавчому музеї в Полтаві.
Оцей стенд просто прикував погляд. Взагалі це окрема кімната про бандуристів Полтавщини, там багато різних історій про бандури, зразкові капели бандуристів і окрема виставка прекрасних раритетних бандур. (залишу кілька прикладів в коментарях).

Але цей стенд змусив зупинитись. Бо в ньому прихована історія.
Рябченко Леонід Іванович - політв’язень, був в таборах, засуджений до 25 років, а потім після 2 спроб втечі, до 50 років.
Вишив в таборі камері-одиночці ось це:
«Не забувай нашу рідну Україну». І козак на коні скаче з шаблею в руці.

Ще раз. Вишив. В таборі. На засланні. В камері-одиночці. Напис про Україну. Де козак не сидить похмурий і плаче, а скаче на коні вперед і розмахує шаблею.
Це приголомшує! Це дає мені стільки сильних думок про нашу силу. І це так надихає.

Нас завжди знищували. Але воля і внутрішня сила - це не тільки про відомих в’язнів дисидентів, яких ми всі знаємо - Василь Стус, Юрій Литвин, Олекса Тихий, Микола Руденко, Мирослав Маринович. А й про тисячі маловідомих в’язнів.
І про всіх нас.
Ми не здаємось!

Мене це дуже зачепило.

Внутрішня сила - це про нашу націю, про кожного українця. Як би сильно нас не намагались пригноблювати, ми продовжуємо боротьбу.
Хоч картину в камері-одиночці, але вишиваємо.
Як не втечемо, так спробу втечі. Як перша спроба не вийшла, буде друга.

Любов до волі і внутрішня сила - це про всіх нас.
Сила нашої нації - в кожному з нас.
І якщо буде важко - згадуйте Леоніда Івановича Рябченко, бандуриста з Полтавщини, який в камері-одиночці вишивав картину про козака, що розмахує шаблею.

Сила нашої нації - в кожному з нас.

А ви любите музеї? Там можна такі неймовірні історії прочитати поміж строк, які роблять набагато сильніше і міцніше!

P.S. на фото поруч — ще один політвʼязень, бандурист, член УПА і засуджений до заслання. Таке відчуття, що бандура — ще один символ стійкості, бо тілкьи в цьому залі було більше 10 бандуристів, що були в засланні

І звісно це пост не про психологію, але мені так захотілось це розділити з вами. Не проти таких трохи особистих постів?

@BagnenkoPsy

Любов - це не ринковий продукт, який ми продаємо, а особливість зрілого і плідного характеру.

Це здатність зрілої людини віддавати і піклуватись.
І це не ринковий продукт.
Читаю «Мистецтво любові» і Еріх Фромм послідовно показує, як ринкова спрямованість сучасного суспільства перетворює любов - на продукт, який має задовільняти маси, задовільняти іншу людину. І стає масовим продуктом. Але це не любов - це замінник.

«Сучасна людина відчужена від самої себе, своїх побратимів, природи. Вона перетворюється на товар, сприймає свої життєві сили як інвестицію, що може забезпечити їй максимум прибутку за умов сучасного ринку.»

«Наша цивілізація пропонує чимало паліативів, що допомагають людині не усвідомлювати власної самотності.»

«Взаємини між людьми, по суті, є стосунками між відчуженими автоматами, що почуваються в безпеці, бо не вирізняються з натовпу… Тим часом, як усі намагаються щосили не відставати від решти, кожен із них залишається абсолютно самотнім…»

І головна проблема - людина самотньою. Абсолютно самотньою.

Поки в дорозі, продовжую дозовано читати Еріха Фромма і відчуваю повагу і вдячність до автора.
Глибинно опрацьовано дуже багато матеріалу, в книзі - стисло і з повагою до читача.
До речі - сама книга - це і є прояв любові автора. Він не ллє воду на 800 сторінок, а на 189 кишенькового розміру.
Він дає основне, найголовніше. І дає це у вигляді концентрованих думок, поважаючи здатність читача думати самостійно і розпакувати самостійно основні посили книги.

Книга однозначно гідна, але я все ще повільно читаю ці 189 сторінок. Майже як Франкла.
До речі, книга видана в далекому 1956 році, в період бебі-буму після закінчення 2 Світової Війни, і її сила неймовірна.

А що ви думаєте про любов?
Як вам формат роздумів в процесі читання?
@BagnenkoText

Книга «Перемогти контузію»

Приїхала свіжа книга від видавництва Ростислава Бурлаки, яке спеціалізується на видавництві якісної психологічної літератури.

Я працюю з військовими, звільненими з полону і ветеранами, тому ця інформація дуже важлива зараз.

Навіть легкі травми можуть призвести до серйозних життєвих проблем, таких як РДУГ, депресія, туман в голові, перевтома, головний біль і біль у тілі, емоційні перепади, проблеми зі сном, збільшення ваги, тривожність, що паралізує і ПТСР,

Книга охоплює дуже широкий вплив травм голови в історії - від Короля Генріха VIII, Гораціо Нельсона і Мері Лінкольн (дружини Авраама Лінкольна) до Елвіса Преслі і ветеранів війни з ПТСР.

Про що в книзі?
✅ Як впливає травма голови і чому в людини стаються раптові зміни.
✅ Як з цим працювати
✅ Як лікувати.
✅ Які новитні дослідження є?

Книга багатообіцяюча.
Тут багато експертних знань і доволі легко читається.
В передмові купа провідних спеціалістів радять. Це викликає довіру і інтерес.
А найголовніше - багато реакцій від людей, яким допомогла ця інформація - військових, ветеранів, цивільних. Це для мене найцінніше.

Я тільки почав. Поки не можу дати якусь оцінку.
Тішусь, що такі якісні книги почали видавати - для нашого суспільства особливо зараз це дуже важливо.
В коментарях залишу зміст.

Ще дуже подобається назва. Доволі оптимістично звучить - «Перемогти контузію».

Люблю такі книги. Вважаю, що важливо мати такі в бібліотеці і поступово збираю бібліотеку якісних книг по відновленню військових і цивільних.

А що ви читаєте зараз?
@BagnenkoText

Чому історії так важливі.

Я зараз читаю з насолодою виключно художні історії. Втома від нон-фікшена - якась страшенна. Тимчасово менше професійні книги, хоча звісно, в справочники підглядаю.

Я от роздумував, чому так. Аналізував мій досвід і досвід моїх клієнтів, військових і цивільних.

Ось 4 причини, які я виділив після аналізу:

1. Емоційне занурення.
В художню історію можна зануритись і забути про реальність. Реальність, яка важка.

2. Стиль і мова.
Я сам пишу книгу і мені завжди хочеться вчитись у найкращих стилістів.
Читання класних книг покращує стиль і збагачує мову.

3. Наратив - наша основа.
Ми мислимо історіями.
Занурення в історію допомагає нам формувати нові нейронні зв’язки.
Історія - це природна форма пізнання для людини.

4. Хронічний стрес заповнив наше життя
Хронічног стресу так багато, що мозок не витримує тримати багато інформації.
Я зараз активно працюю над майстер-класом по роботі з тривогою і тривожністю.
І саме історії допомагають зменшувати напругу і стрес.

Це мої причини, чому я читаю.
А ви як думаєте, чому історії зараз так важливі?

P.S. Томас Манн - це ідеальна книжка і історія для дороги. Сьогодні в потязі занурився і не міг відірватись.
@BagnenkoText

Світ зламався. Голова кругом від втрат. Мене рятує лише творчість.

Коли кожен місяць хорониш товариша — голова кругом іде від втрат.
Вже просто не відчуваєш де реальність, де нереальність
Стільки негідних людей навколо.
А вмирають світлі люди.
Нема їх такої кількості в житті моєму.
Ти живеш життя. А потім починаєш відрізати по частинам.
Ми як брати, розуміли і відчували одне одного.
Розмовляєш з людиною. І відчуваєш спокій.

***
До війни я був веселий
Веселі компанії.
Все змінилось. Після бойових З 2022 року служу.
В вересні вже відбивати штурми.
8 вересня. Зміни бачу в собі
Тривожність
Постійні кошмари. Побратими, які сняться.
Виїхали на позиції. З 10 я один остався в живих.
Дуже важко з цим.
5 побратимів на очах загинули.
На позиціях всіх розкидало.
Попало так, що ми були на одній позиції разом.
Сам виходив з позицій.
До точки евакуації 3 години
Був контужений. В цьому стані важче йти.
Але дійшов.
***
Саме більше був на позиціях 91 день.
Думав вже нема шансів вижити.
Так сильні штурми були.
Після того і почалась дуже сильна тривога.
Іноді вночі прокидаюсь і не знаю хто я в де я є.
Просто лежу хвилин 5-7 і згадую, хто я.
Рік тому востаннє був ну позиціях.
І ця напруга не зменшується.

***
Що дратує: Агресія, спогади про втрати побратимів, бісить неефективне управління.
Я відмовляюсь сприймати це. Катастрофа.
Не хочуть вчитись. Управляти.
Був в різних видах військ
Є з чим порівнювати.
Ми втрачаємо людей, на жаль.
Арт терапія допомагає. Це єдине що допмагає
Малюю комікси
Роблю пародію на командирів і полковників. Чисто для себе, але стає легше.

***

Багато людей живуть по принципу
“Не заважай жити” і “Іди зі своєю війною”.

Мене рятують лише творчість
Малюю трампа, європейських лідерів, командирів деяких.
Де вони посміховисько. Повними ідіотами виставляю їх.
І це допомагає. Це єдине.
Я ніколи таким не займався.
Раптом рука стала по-іншому ходить.

На жаль, зараз люди стали чіплятись за свою карʼєру.
Раніше — результат і перемога в битві.
А зараз — посади.

***

Я себе не бачу в майбутньому зовсім.
Я був успішний бізнесмен.
А зараз не хочеться нічого
За 3.5 роки — 15 днів в отпуску був. Як ви думаєте, це ок?
Я себе ніде не бачу. Можу списатись. І не хочу думати про це.
Бізнеса немає. І бажання вже немає починати
Страху немає.
І інстинкт самозбереження відбитий.
Я як білробот. Сказали щробити. Я йду.

***
Доволі комфортно почуваю себе сам в 4 стінах.
За кермом авто чудово почуваю себе.
Включив музичку яку-небудь. Та й їдеш собі. А коли повна тиша — насторожений.
Сектора постійно проглядаю.

***
В тилу все банально.
У всіх якісь проблеми із-за дрібниць. всі щось відмічають..
Там людей хоронять. Каждий день. Пачками.
В 22 році коли їхав — я знав за що я їхав.
Зараз нема розуміння за що воюю.

***
Яка подія найболючіша?
Несправедливість, не подія. Хлопці зайшли на позицію. Стрілкові бої були.
Хлопець. Термінатор. Пробув на позиції 42 дні.
26 ** завалив.
13 дронів збит з автомату.
Людина яка тирила соляру — дають нагороду.
А той, хто реально воював — нічого.
Ця несправедливість. Абсолютна несправедливість у всьому.
Світ зламався.

***
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові. я працюю клінічним психологом в центрі ментального здоров’я (шпиталі для військових) і моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась і ми, цивільні могли краще розуміти військових. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Також важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.

Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного - то ось постійна банка:
🔗Посилання
https://send.monobank.ua/jar/6ScUbedaAP
Якщо це корисно — поставте ❤️
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

Сьогодні 60 років Джоан Роулінг!

Її історія видання і боротьби за видання книги, її книги і її підтримка України - це те, що неймовірно надихає.
Обдумував, який факт з її життя надихає.

Чесно кажучи, найбільше мене надихає 2 факти

1. Те, як вона стійко вірила в свою книгу.
У мене десь схожий шлях, бо я зараз дописую книгу про втрату. І не факт, що вийде видатись.
І її 7 років очікувань і віри в свою книгу - це те, що дуже надихає.

2. ЇЇ прямолінійна і щедра підтримка України.
Джоан Роулінг активно підтримує Україну, зокрема, через благодійність та публічну підтримку. Вона пожертвувала до 1 мільйона фунтів стерлінгів на допомогу українським дітям, які постраждали від війни, через свій фонд Lumos. Також вона висловлювала свою підтримку Україні в соціальних мережах, зокрема, у відповідь на повідомлення про війну та її вплив на дітей.
Мабуть, на рівні зі Стівеном Кінгом, вона для мене приклад, яким маю бути публічна людина, яка зло називає злом, а добро - добром.

А які факти з її життя важливі для вас?
@BagnenkoText