Міноборони Білорусі опублікувало відео з російським радіолокаційним літаком А-50. У підписі зазначено, що запис нібито зроблений з аеродрому «Мачулищі». Відомство не вказує, який саме це літак — той, що зазнав ушкоджень після ймовірної атаки, чи інший (у росії таких літаків близько дев’яти). Також не зрозуміло, коли саме було відзняте відео.

📍Тим часом в організації колишніх білоруських силовиків BYPOL розповіли деталі атаки на А-50. Так стверджують, що партизани використовували китайські квадрокоптери фірми DJI, перероблені на дрони-камікадзе.

Кожен дрон ніс заряд у 200 грамів вибухової речовини в тротиловому еквіваленті — цього вистачить аби підірвати легковий автомобіль. У якості вражаючих елементів використали металеві кулі (200 штук у кожному заряді).

У BYPOL стверджують, що пошкодили локатор літака (антену) та носовий відсік. Пошкодження назвали вагомими, оскільки антену доведеться міняти повністю.

@babel

Росія обстріляла ракетами цивільну та критичну інфраструктуру Кременчуцького району Полтавщини, повідомив голова ОВА.

@babel

🥫Компанія Heinz подарує човен чоловіку, який дрейфував у морі 24 дні і харчувався її кетчупом.

У грудні течія в Карибському морі знесла вітрильник чоловіка на імʼя Елвіс Франсуа. Він провів у морі 24 дні, харчувався кетчупом Heinz, часниковим порошком, кубиками супу марки Maggi та дощовою водою, яку збирав ганчіркою. Через понад три тижні його підібрав контейнеровоз.

На фото: Елвіс Франсуа розмовляє через Zoom із представниками Heinz.

@babel

Розвідувальні служби США не знайшли доказів причетності росії чи інших країн до випадків «гаванського синдрому» в американських дипломатів.

У 2016 році десятки дипломатів США, які працювали на Кубі, почали скаржитися на специфічні симптоми — головний біль, запаморочення, погіршення зору тощо. Симптоми зʼявилися після того, як вони почули дивний звук. Незабаром це отримало назву «гаванський синдром».

Слідчі детально розглянули близько 1 500 справ у 96 країнах і не знайшли жодних достовірних доказів наявності іноземної зброї, яка могла б спричинити описані симптоми, або підслуховуючого пристрою, який міг би випадково призвести до «гаванського синдрому».

Американські розслідувачі дійшли висновку, що більшість таких випадків мають різні причини, від факторів навколишнього середовища до недіагностованих захворювань.

@babel

📰 Що у світі писали про російсько-українську війну 1 березня

📍Хибні покладання Заходу на історію воєнних конфліктів призвели до помилок у підтримці України напередодні й на перших етапах війни. Такі ж стереотипи партнерів щодо того, як завершиться конфлікт, роблять проблемнішим досягнення Україною довгострокового миру, пише в The Atlantic професор у школі поглиблених міжнародних досліджень університету Джонса Хопкінса Еліот Коен. Наприклад, західні лідери сподіваються, що після того як Україна вийде на свої кордони й війна припиниться, росіяни покаються й змінять свою політику ― а Україна, зрештою, з нею примириться. Так, як це після Другої світової війни зробили німці й невдовзі їм пробачили французи. Однак, нагадує Коен, це відбулося не тому, що німці просто програли у війні ― а тому що їх було розтрощено, на 10 років позбавлено права мати збройні сили, їхні міста контролювали переможці. Ці ж союзники якщо й не забезпечили осмислення німцями скоєних ними лих, то підштовхнули німців до цього. І тоді, за якийсь час, французи вирішили, що можуть співіснувати з німцями в мирі. Шансів, що росіяни побачать свої міста завойованими й розтрощеними, небагато. Що Україна пробачить їх після всіх знущань, зґвалтувань, масових викрадень дітей ― теж. Зрештою, після поразки у Другій світовій Німеччина визнала всі свої міжнародні кордони. Шансів, що росія визнає кордони України станом на 1991 рік, невеликі. Значно імовірніше, що вона перетвориться на небагатого й не надто потужного, але противного й небезпечного сусіда, який продовжить ненавидіти світ і Україну зокрема. І наступний керівник цієї держави навряд чи виявиться істотно кращим за путіна. Наприклад, Дмитро Медведєв чи Микола Патрушев висловлюють не менш дикі ідеї.
Інший варіант завершення війни, на який з надією сподіваються у Вашингтоні чи Берліні, ― корейський. Дійсно, перемир'я там триває вже понад 70 років. Однак війна припинилася лише після смерті Сталіна ― а путін, скільки б не говорили про його здоров'я, досі живий. Також перемир'ю сприяло те, що в Південній Кореї дислокувався значний американський контингент, який протягом певного часу навіть мав тактичну ядерну зброю. А ще те, що лінія розмежування там відносно недовга й проходить у горах ― таку територію обороняти легше. Натомість в Україні лінія фронту зараз значно довша, що й казати про спільний кордон із росією та Білоруссю. На відміну від Корейського півострова, Україна здебільшого рівнинна й має чимало вразливих перед російськими атаками міст. Тож таке перемир'я навряд чи буде стабільним.
Третій варіант ― ізраїльський ― також специфічний. Так, попри ворожість з практично всіма сусідами, періоди відносного миру там були, іноді вони тривали понад десять років. Однак, усе знову завершувалось війною, до того ж історики часто випускають з уваги теракти, кампанії з мобілізації, сутички в повітрі, які відбувались у цей відносно «мирний» час. Зрештою, стабільний мир в Ізраїлі настав лише тоді, коли він перетворився на найпотужнішу державу регіону.
Такий варіант був би найкращим для України, однак побудова найсильніших у регіоні економіки й ВПК наразі видаються завданням на далеку перспективу. Зараз же, пише Коен, треба надати Україні всю можливу зброю, крім ядерної. Що більш болючими для росіян будуть втрати у війні, то швидше вона закінчиться. Вони розумітимуть, що подальші спроби поткнутися на українську територію обернуться для них миттєвими великими проблемами ― і лише це усвідомлення може забезпечити тривалий мир. В цього є й бонус: коли держава зазнає аж таких важких втрат, то хоч якою б авторитарною вона була, це резонує у владних колах. Поразка може не подіяти на мозок путіна, але вона може вплинути на його оточення. Це дає слабкий шанс на те, що росія може змінитися. Або принаймні на якийсь час перестати нападати на інших. 

@babel
#інозмі

Уночі росія ракетою С-300 влучила в житловий будинок у Запоріжжі. Зруйновані три поверхи, щодо постраждалих інформація уточнюється.

@babel

❗️ Попередньо, у Запоріжжі загинули дві людини. З-під завалів врятували 11 людей, з них одна вагітна жінка.

@babel

Генштаб: Українські військові за добу 1 березня ліквідували ще понад 700 російських військових (загалом від початку війни — понад 150 тисяч) і відбили 170 їхніх атак.

@babel

Національна поліція повідомляє, що кількість загиблих у Запоріжжі зросла до трьох.

@babel

«Бабель» спільно з «Меморіалом» вшановують пам'ять 45-річного Андрія Пігарєва, який загинув 7 березня 2022 року в селі Битиця на Сумщині. Близько 23:00 російські військові скинули з літака бомбу на будинок, де був офіс агропідприємства, яким керував Андрій. Це був час підготовки до посівної, тож роботи було чимало.

Андрій Пігарєв був родом із Сум. Кілька останніх років керував агрофірмою в Битиці. Із початком повномасштабної війни вивіз дружину і двох дітей із Сумщини, а сам повернувся. Допомагав захисникам із Територіальної оборони. «До останнього ми сподівалися, що Андрій кудись вийшов, що його не було в офісі. Та наступного дня дізналися, що він загинув», — згадує сестра

Перші письмові згадки про солдатів, яких переслідували «привиди вбитих ворогів», зʼявилися понад дві тисячі років тому. Описи симптомів післявоєнних стресових розладів зустрічаються і в поемах Гомера, і в пʼєсах Вільяма Шекспіра. Науковці почали звертати увагу на це у XVIII—ХІХ століттях. Виникли терміни «ностальгія», «виснаження в бою», «втома солдата». Помітили, що подібні синдроми бувають й у цивільних, які пережили залізничну аварію. Дві світові війни у ХХ столітті тільки погіршили ситуацію. Із гуманних методик було хіба що психоаналітичне «лікування розмовою» Зігмунда Фрейда. Решта методів пропонували лікувати електричним струмом, а ще погрозами, залякуваннями та покараннями. Адже будь-які психічні розлади у солдатів вважали проявом слабкості та неповноцінності, а в Радянській армії таке ставлення панувало аж до самого розвалу СРСР. Усе змінилось лише в 1970-х, коли ветерани Вʼєтнамської війни обʼєдналися з рухом феміністок, а дослідники провели паралелі між симптомами жертв зґвалтувань і травмами солдатів. У 1980 році у США вперше визнали й описали «посттравматичний стресовий розлад» як окремий діагноз. «Бабель» згадує історію вивчення ПТСР, який зараз загрожує мільйонам українців.

@babel

🇬🇷 У Греції почалися масові протести через одну з найбільших залізничних катастроф, що забрала життя 43 людей. Владу звинувачують у недбалому ставленні до інфраструктури. Сутички з поліцією відбулися в Афінах, Салоніках і Ларисі.

Влада обіцяє ретельне розслідування. Прем’єр Кіріакос Міцотакіс заявив про «трагічну людську помилку», а начальнику станції, де сталася аварія, висунули звинувачення в ненавмисному вбивстві.

@babel

В Україні після війни можуть запустити недорогий проєкт з ідентифікації мінних полів за допомогою дронів.

Ерік Толлефсен, який у Міжнародному комітеті Червоного Хреста очолює напрям із захисту від мін та боєприпасів, розповів «Бабелю» суть проєкту — фахівці за допомогою дронів з тепловими датчиками дивляться на різницю температур.

«Протягом дня сонце нагріває землю, а коли сідає, міни працюють як батареї, бо повільніше віддають тепло. І тоді дрони в повітрі можуть побачити, де територія замінована, а де чиста. І це можна нанести на карту», — пояснив Толлефсен.

@babel

💇‍♀️ У Тель-Авіві протестувальники заблокували дружину премʼєра Сару Нетаньягу в салоні краси, де вона робила зачіску. Поліцейські намагались утримати протестувальників подалі від салону, однак зрештою за кілька годин довелось викликати спрецпризначенців, які евакуювали Сару Нетаньягу з перукарні.

Премʼєр опублікував фото з дружиною, яке підписав так: «Сара, моя кохана дружино, радий, що ти повернулася додому цілою та неушкодженою. Анархія повинна припинитися — вона може коштувати життя».

📍В Ізраїлі тривають протести проти судової реформи, яка може посилити політичний контроль над судовою системою.

@babel

Також Толлефсен розповів «Бабелю», що точно сказати, скільки часу може знадобитися для очистки української землі від боєприпасів, ніхто не може. Він зауважив, що в Європі досі знаходять не тільки міни часів Другої та Першої світової воєн, але й снаряди часів Наполеона.

Щодо України, Толлефсен каже, що тільки артилерійських снарядів щодня запускають десь 26 тисяч. За консервативними підрахунками, приблизно 3%, а насправді близько 10% із них не розриваються і лишаються в землі. Якщо взяти навіть 3%, то щодня не розриваються 780 снарядів. Тобто за рік не розірвалися щонайменше 284 700 снарядів.

@babel