Російська 64 окрема мотострілецька бригада з Хабаровського краю, яка брала участь у вторгненні на Київщину та вбивала людей в Бучі, майже повністю знищена. Виданню «Радіо Свобода» вдалося підтвердити смерть більшості військових.

Сьомого серпня військовий медик Олексій Асташов виклав у «ВКонтакте» фотографію стенду з жалобними портретами 44 солдатів та офіцерів цієї бригади. У підписі він вказав, що на фото кавалери ордена мужності (посмертно), які загинули в Україні. «Радіо Свобода» підтвердила смерть 30 із 44 військових.

Асташов розповів, що на війну відправили 1 500 військових із цієї бригади — офіцерів, контрактників і призовників. Їх відправили в Україну з білорусі. Бригада воювала без ротацій, щонайменше сотня росіян відмовилися воювати.

Аналітики на прохання журналістів підрахували, що від бригади, якій путін присвоїв звання «гвардійська», майже нічого не залишилося. Утім, розформовувати бригаду не збираються — її залишки можуть розкидати по інших підрозділах.

@babel

Російські військові почали навчатися на іранських безпілотниках, пише СNN з посиланням на американського посадовця. Це може свідчити про те, що росія планує їх придбати. Російська делегація з червня принаймні двічі відвідувала аеродром у центральному Ірані — це підтверджують супутникові знімки, які публікує СNN.

@babel

В Італії почали розслідування проти жителя Генуї, який добровольцем воює у лавах ЗСУ проти росії, пише агентство ANSA.

Розслідування проти 19-річного Кевіна Чіаппалоне ведуть за статтею про найманство. Хлопцеві загрожує від двох до семи років увʼязнення. Розслідування почалося після інтервʼю Чіаппалоне, в яких він заявив, що вирішив захищати Україну, коли почув, як путін говорить про «денацифікацію країни».

Хлопець, не маючи жодного досвіду служби в армії чи користування зброєю, приїхав до України через польський кордон. Після тренувального етапу він у складі Іноземного легіону воює на Донбасі.

@babel

Читайте наш щоденний дайджест найголовніших подій дня на випадок, якщо ви щось пропустили. Ось головне за 10 серпня

🇬🇧 Велика Британія подала заяву на участь у справі України проти росії про геноцид, яку розглядає Міжнародний суд ООН.

На сайті уряду зазначають, що згідно зі статтею 63 Статуту суду, коли йдеться про тлумачення конвенції, учасниками якої є інші держави, ніж ті, що беруть участь у справі, кожна з цих держав має право втрутитися в судовий процес. У цьому випадку пояснення, надане судом, буде однаково обов’язковим для них.

«На думку Великої Британії, яка є стороною-учасницею Конвенції про запобігання геноциду, вона має прямий інтерес у тлумаченні, яке суд може застосувати до положень Конвенції під час цього провадження», — йдеться в заяві.

@babel

💵 У Міністерстві фінансів України повідомили, що власники єврооблігацій погодились на дворічне відтермінування виплат і строків погашення за ними.

Також на пропозиції про відтермінування пристали інвестори в зовнішній борг України та власники цінних паперів державних «Укренерго» й «Укравтодору».

За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, Україна заощадить майже $6 мільярдів. Ці кошти допоможуть краще підготуватися до найскладнішого в історії опалювального сезону та посилити стійкість економіки.

@babel

Місцеві пабліки повідомляють про масштабну пожежу на пивзаводі в окупованому Донецьку.

Окупаційна влада також розповіла російським ЗМІ, що на заводі стався викид аміаку.

@babel

Глава Міноборони Великої Британії Бен Воллес підтвердив ВВС, що його країна подвоює кількість реактивних систем залпового вогню M270, які надає Україні. Лондон уже передав ЗСУ три пускові установки, дальність ракет яких сягає 80 кілометрів.

За словами міністра, ця високоточна зброя вже допомагає Україні націлюватися на російські постачання боєприпасів і командні центри.

«Британія дуже задоволена тим, як Україна використовує ракетні установки Заходу», — наголосив Воллес і додав, що це є частиною переходу України від використання старої зброї радянської епохи до сучаснішої зброї НАТО.

@babel

🗓Що у світі писали про війну в Україні 10 серпня. Огляд публікацій провідних іноземних видань

Про те, як Польща мимоволі виграє через повномасштабну війну в Україні, пише Bloomberg. Ідеться про економічні переваги, які Польща отримує через масовий притік біженців з України. Два мільйони новоприбулих людей ― вражаюча цифра для країни, населення якої становить 38 мільйонів, пише видання. На кінець липня 385 тисяч із цих двох мільйонів знайшли роботу в Польщі, а уряд і бізнеси хочуть, щоб якомога більше людей залишилися у країні назавжди, що сприятиме економічному зростанню. Bloomberg пише, що підхід Польщі доцільний, а іншим країнам слід звернути увагу на це, формуючи свою міграційну політику.

Колумністка і журналістка-розслідувач Кейсі Мішель пише у The Wall Street Journal про російську традицію колоніалізму, яку кремль заперечує. Політика рф в Африці ґрунтується на тезі, що росія, на відміну від Заходу, не заплямувала себе злочинами колоніалізму, і тому африканські країни мають підтримати її війну в Україні. Кремль прикривається тим, що росія ніколи не мала формальних колоній в Африці, Латинській Америці чи Південній Азії ― проте, пише Мішель, це зовсім не значить, що росія не колоніальна держава. На думку авторки, різниця між росією і традиційними метрополіями полягає в тому, що інші колонізували віддалені території за морем, а росія ― прилеглі території на суші. «Від Кавказу до Криму, від Арктики до Амуру, від Волги до Тихого океану колоніальні кампанії росії підкорили незліченну кількість націй, бульдозером знищивши місцеві культури та місцевий суверенітет і вдавшись до практики геноциду», ― пише Мішель. Війна в Україні ― ще один доказ колоніальності рф, яка погрожує ядерною зброєю, щоб повернути колишню колонію. На думку авторки, росія буде загрожуватиме світовій безпеці, доки не деколонізується. А щоб запустити цей процес, росіяни мають усвідомити свої колоніальні злочини ― як попередні, так і теперішні.

«Українська проблема Німеччини» ― назва есею колишнього посла Німеччини у США Вольфганга Ішінгера на Foreign Affairs. З-поміж інших союзників України Німеччина має найбільше складнощів зі своєчасним виконанням своїх обіцянок. Так, ще в березні Берлін повідомив про надання важкого озброєння Києву, але станом на кінець липня передав лише невелику його частину. В есеї Ішінгер розмірковує над причинами такого зволікання і загальної вразливості Німеччини до погроз з боку рф. Серед країн Європи, пише автор, російське вторгнення спричинило найсильнішу зміну політики саме в Німеччині. Десятки років ідея пацифізму панувала в суспільстві, а тепер канцлер Шольц перетворює країну на основного гравця в обороні ЄС. Водночас повна відмова від російського газу є великим викликом для держави. Ішінгер пише, що, можливо, уряд Шольца сподівається, що партнери та союзники зрозуміють масштаб політичних змін і пробачать Німеччині зволікання щодо України. Однак, на думку автора, Німеччина має активізувати свою підтримку України, інакше вона ризикує втратити вплив в Європі та зашкодити власним інтересам ― адже що довше триває війна, то нестабільнішою і поляризованішою буде ситуація в регіоні. В есеї Ішінгер пропонує кроки, яких Шольц може вжити, аби відродити вплив Німеччини в ЄС і поза його межами та зрештою зайняти лідерську роль у протистоянні російській імперіалістичній кампанії в Україні.