Півтора року. Здебільшого — пошук та добірка наукових матеріалів, структурування; далі перегляд та повторне читання горорів; наостанок — лихоманна фаза утілення ідей у тексті.

Мета книги — оприявнити певний структурний погляд на горор. Не однозначний, не єдиний і не винятковий (N.B.!). Я запрошую цією книгою до подальших дискусій стосовно цього явища. Крім того, я хотіла зібрати у єдиному матеріалі максимум власних знань та спостережень. Це певний путівник, який ми практикуємо на Бабаї. Але у форматі книги.

Цільова авдиторія: поціновувачі горору, автори-початківці, автори-ветерани. А також усі, кому подобаються довгі та ґрунтовні розмови.

Закордонні праці. Загальні: про жах, витоки горору, інтерпретації численних літературознавчих систем та парадигм. Роботи антропологів, істориків.

Мені хотілося показати горор панорамно, дати посилання на інші, крім мого, способи прочитання «жахастиків».

Текст будується по-шкільному:

теорія

, далі приклад

(художній текст)

, далі —

поради, що вивчати чи під яким кутом дивитися, якщо ви хочете написати фолькгорор, сплаттер, щиру готику або щось в стилі декадентів і т.д.

Кажуть, «Анатомію» дуже весело читати.

В мене дуже пожадливий та шпаркий мозок, тож стиль та концентрат інформації відповідний. Бо мені все здавалося, що читач_ки занудяться.

Мене надихає любов.

Здебільшого закоханість як така, але й більш складнопідрядні вияви любові: радість за інших, краса, наявність у цьому світі музики.

Надихає також біль. Розпач. Відчуття неможливого/неможливості.

Натхнення — це не піднесеність, не тільки співрадість життю, але й співбіль.

Я пишу, коли розумію, що не можу щось сказати іншій людині так, як воно має бути сказаним.

Письмо, повторюся, це форма свободи, а для мене — єдиний щирий та можливий спосіб буття.

Це підтверджується укотре.

Чому я люблю пломбір з гострою аджикою. Гостре пом'якшує холодна молочка. Враження складні, але прекрасні.

Але направду, якби мене спитали, є важлива теза, яку я хочу проговорити і для чужих, і для близьких. Якщо людина пише погані (фундаментально) тексти — вона не може бути моєю близькою людиною. Відповідно,

я ніколи не оцінювала текст крізь призму взаємодії з автором.

В моєму колі ніколи не було і не буде людей, чиї твори не є значущими. Там або таланти, або люди, що не пишуть.