Вйо до антропології!

👑 Наговорила тут "Телебаченню Торонто" всякого антропологічного про розкіш. За посиланням можна вдосталь надивитись на золоті йоршики і послухати про таке:

🔸 Що таке демонстративне споживаня?
🔸 Звідки взявся пшонка-стайл?
🔸 Що розказують про нас наші будинки?
🔸 У чому проблема розкоші по-українськи?

❓ А що ви думаєте про розкіш в Україні? Пишіть у коментарях 😉

#anthropologicalvideo

Антропологія трудоголізму

За посиланням шукайте трішки антропологічних коментарів про культ трудоголізму для журналу 34 home:

🔸 Навіщо люди перепрацьовують?
🔸 Чому роботу по різному контролюють в різних культурах?
🔸 У чому специфіка контролю роботи в пострадянському бізнесі?
🔸 Як перепрацьовування самовідтворюється і стає традицією?

#anthropologicalwriting

Антропологія, корпоративна культура, та чому українці перебудовують балкони?

🎄Рік закінчується, а от антропологічні розмови – ні. Поговорили з Ольгою Масловою про антропологію та її перспективи в подкасті «Наука як по маслу» на громадському радіо. Посилання ось тут.

🔎 Що таке антропологія, і чому це не соціологія?
🔎 Чому антропологія – це про «чому»?
🔎 Що антропологи роблять в науці, а що - у бізнесі?
🔎 Чому з антропологією в Україні все погано, і як це змінити?
🔎 Як COVID 19 допомагає поширювати антропологічне знання?
🔎 Навіщо потрібне антропологічне дослідження дитинства під час пандемії?
🔎 І ще раз про те, чому українці склять свої балкони)

Тішитимусь, якщо поділитесь враженнями в коментарях 😉.

Чи хочуть діти повертатися до школи?

😷 Дельта, омікрон, зростання захворюваності коронавірусом, червоні, помаранчеві зони, вакцинація для педагогічних працівників, перехід на дистанційне навчання, повернення до офлайн навчання, знову перехід на дистанційне навчання - все це реалії, у яких живуть українські діти протягом останніх двох років.

📝 Разом зі “Сніданок з 1+1” розбирались у тому, чи хочуть діти повертатись до школи, і як насправді вони сприймають дистанційну освіту:

📌 Чому про дистанційну освіту треба питати думку дітей, а не тільки дорослих?
📌 Як карантин вплинув на соціалізацію дітей?
емоційна підтримка під час пандемії: від кого її чекати?
📌 Чого дітей навчила пандемія?
📌 Як діти опинились в нерівних умовах навчання?
📌 Які переваги дистанційної освіти з перспективи дітей?
📌 Чим школярам можуть допомогти дорослі?
📌 Як дистанційна школа дозволила дітям виспатись?
📌 Як пандемія допомогла уникнути булінгу, і чому це ще не вирішення проблеми?
📌 Чи онлайн спілкування рівноцінне живому для сучасних дітей?

Нагадую, що вся ця розмова базується на даних антропологічно-соціологічного дослідження “Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства”. Повну версію звіту можна прочитати ось тут.

#covid19 #anthropologicalvideo

Антропологія і сон

🤓Я вже багато разів розповідала про наше дослідження дитинства в часи ковіду. Але крім запланованих від початку тем, у розмовах з дітьми спонтанно виникало чимало сюжетів, на які ми б спеціально ніколи не звернули увагу.

Про те, як пов’язані пандемія і сон, а також про те, чому шкільний розклад категорично не підходить підліткам, дивіться ось тут.

А повний звіт нашого дослідження можна завантажити за посиланням.

What the fuck is «примордіалізм»?

😕Пострадянські політики часто маніпулюють етнічністю, використовуючи її як аргумент на користь певних рішень чи проти них. У такому контексті часто звучить щось про «тяглість», «споконвічність». Етнічну належність певної групи людей вважають самоочевидною для всіх, такою, що не потребує додаткових пояснень.

❗️Те, у що зараз бавиться президент Російської Федерації, називаючи у своїх промовах українців і росіян єдиним «руським» народом, стало можливим завдяки теоретичному підґрунтю, закладеному в радянській етнографії. От про це я і пропоную поговорити детальніше.

☝️Поняття етнічності в пострадянських країнах здебільшого розглядається в межах примордіалізму (лат. «primordialis» — споконвічний). Якщо дуже спрощувати, то цей максимально дивний за звучанням термін позначає теорії, які вважають, що людей завжди об’єднувала приналежність до певної етнічної групи.

✍️ Найчастіше пострадянські вчені розуміють етнічність у межах дуалістичної теорії етносу. Цю теорію спеціально розробляли у 1970-х роках в Інституті етнографії АН СРСР під керівництвом його директора Юліана Бромлея для того, щоб обґрунтувати національну політику радянської держави. Бромлеївська теорія етносу вважає етнічність об’єктивною даністю, яка склалась історично та проявляється в мові, культурі, психіці тощо.

😬 І цим дуже легко маніпулювати. Бо якщо щось претендує на споконвічність, то це — гарний аргумент для того, щоб тлумачити історію у зручному для конкретних політичних планів напрямку.

🧐 Утім примордіалізм — не єдиний підхід до розуміння етнічності. Сучасна західна наука більшою мірою використовує концепцію конструктивізму. На відміну від примордіалізму конструктивізм розуміє етнічність як процес ідентифікації. Він ситуативний і передбачає рухливість та динамічність. Згідно з цим підходом, людина або група людей може неодноразово змінювати своє відчуття належності, а етнічність не є «статичним набором культурних практик, на основі яких індивіда можна зарахувати до певної групи».

⚠️ Наприклад, у Радянському Союзі була у паспорті графа «національність». І люди могли свідомо записувати себе росіянами, адже це мало вищий соціальний статус. Однак після розпаду Союзу ті самі люди вважали себе вже українцями, казахами чи якутами. І в цьому немає жодної суперечності.

💯Крім того, етнічна ідентичність – це не єдина можлива групова ідентичність. У різні історичні періоди і серед різних груп людей визначальною може бути релігійна, расова або взагалі локальна ідентичність. Тоді як етнічність грала в такому випадку далеко не найважливішу роль.

‼️Саме тому слід максимально критично ставитись до тлумачення історії Путіним, адже часто це не більш ніж використання застарілих ідеологічних конструкцій радянської науки.

Більше і ґрунтовніше про теорії етносу можна послухати ось тут.

#anthropologicaltheory

У чому сила українських збройних сил?

🧐 Є така штука в соціології, яка називається «правило Зіммеля». Звучить воно так: «ступінь внутрішньої зв’язаності групи залежить від ступеня зовнішнього тиску». Тобто чим більший тиск чиниться на людей, об’єднаних у групу за певними ознаками, тим сильніше вони будуть відчувати єдність.

🪞Крім того, коли дивишся на інших, завжди легше зрозуміти, ким ти не є, і через оце «не» означити себе і свою ідентичність. У такому випадку інші стають дзеркалом для нас самих.

💪 Сьогодні всі українці можуть пересвідчитись, як безвідмовно це правило працює. Звісно, коли на Україну пішли російські танки, стало трохи байдуже, хто за кого голосував на останніх виборах і хто що думає про зняття мораторію на продаж землі. А ще стало зрозуміло, у чому різниця між українцями і росіянами в плані цінностей і світоглядного бекграунду. Але було б великою помилкою вважати, що зовнішня загроза – це єдине, що нас об’єднує.

📌 Норвезький антрополог Томас Гілланд Еріксен говорить про те, що групова ідентичність від початку передбачає існування певної вигоди для всіх людей у групі. Це може бути як щось матеріальне – наприклад, члени бандитського угрупування мають фінансову вигоду з кожного злочину. Або ж це може бути щось емоційне чи світоглядне – наприклад, християни отримують впевненість в житті після смерті. Заради цієї вигоди члени групи будуть готові відчувати приналежність, іти на жертви і довіряти один одному.

❤️ Я довго думала над тим, що творить українську ідентичність крім присутності «інших», з якими можна себе порівняти, і зрозуміла, що наші базові цінності – це сім’я, гідність і свобода. Зазіхання на будь-яку з них автоматично провокує різку і агресивну реакцію. Так було в 2014 році, так є зараз. Тому сила наших збройних сил у тому, що вони добре знають, що саме і від кого вони захищають, бо це є основою їхньої приналежності до групи, що має назву «українці».

🔥 Що означає ця приналежність? Вона означає єдність у відповідь на агресію і небувалу силу, яка за цією єдністю стоїть. Згадайте, як всю країну затригерив перший російський постріл, яку лють, а не страх, викликали дії Путіна в усіх регіонах України. І як ЗСУ вмить стали обличчям цієї люті та єдності в протистоянні ворожій армії.

💯 Я не військовий стратег, щоб робити якісь прогнози, але я точно знаю, що сім’я, гідність і свобода – це цінності, які працюють значно краще, ніж страх і покора.

🥴 І до речі, як світоглядний бекграунд примордіалізм безкінечно застарів у всіх відношеннях.

💙💛 Тому впевнена, що на нас чекає тільки перемога і багато-багато любові до наших ЗСУ!

​​💪 Друзі, в цей нелегкий час важливо не мовчати про те, що відбувається в Україні. Наскільки це можливо, спробую поділитись своїм досвідом і баченням на антропологічному  круглому столі «Empires, Borders and Wars: Anthropologists On and In the War in Ukraine».

❗️У кого є сили, бажання і можливість, вмикайте зум о 16.00 за Києвом. Лінк і деталі на афіші. Захід відбуватиметься англійською мовою.

🌈А от після перемоги ми проведемо ще не один антропологічних захід наживо! Не сумніваюсь у цьому ні на хвилину)

Антропологи про війну в Україні

⚡️Вчора Всесвітня рада антропологічних асоціацій (World Council of Anthropological Associations) організувала круглий стіл «Empires, Borders and Wars: Anthropologists On and In the War in Ukraine», у якому я теж брала участь.

💪 Панель репрезентувала антропологів (инь) з різних куточків світу – Канада, США, Португалія, Україна. Водночас серед слухачів і слухачок було ще більше різноманіття – від Японії до Індії та Південної Америки. Безмежно вдячна колегам за підтримку і за те, що готові говорити про Україну тут і зараз, транслюючи потім актуальну інформацію у власних країнах.

👉 Хотілось переказати вам основні меседжі, але бачу, що зараз не зможу нормально структурувати інформацію, тому краще просто викладу ось тут відео з повним записом події.

Зі свого боку я намагалась донести до антропологічної спільноти таке:

🔸 Західні антропологи звикли сприймати Україну як кейс або як поле. І після війни це лише посилиться. Бо війна – це екзотично і не схоже на західний світ. Тому я намагалась говорити про важливість комунікації з місцевими дослідниками і дослідницями, щоб уникнути викривлення контексту. А ще про те, що зайва екзотизація України може змусити антропологів наступити на власні старі колоніальні граблі.

🔸Осмислення війни в Україні науковою спільнотою вже почалось. Навіть в межах цього круглого столу не раз звучали питання про колоніалізм, деколонізацію, імперіалізм та інші -ізми. Я глибоко переконана у тому, що польові дослідження повинні передувати теоретичним рамкам. Тому перш ніж вдаватися до подібного аналізу, слід зануритись у повсякденне життя тут, а не просто копіпастити готові академічні шаблони.

🔸І останнє. Найважливіше. Антропологія – це про інсайдерську точку зору. Не про науковий чи політичний мейнстрім, а про те, щоб зрозуміти спільноту із середини, із точки зору локального контексту. Зараз ми нерідко бачимо теоретизацію про українців без українців. В антропологічному середовищі це не припустимо.

🙏 Вдячна всім, хто зміг долучитись, і всім, хто знайде час послухати цей запис та поділитись ним із зацікавленими.

❓Питання можете лишати в коментарях.

💙💛Тримаємось!

#anthropologicalvideo

​​Антрополог на війні. Спостереження з України.
Онлайн-семінар

💪 Друзі, продовжую ділитись антропологічними рефлексіями про війну в Україні. Цього разу разом із моєю подругою, українською антропологинею Юлією Буйських, братимемо участь у семінарі «Антрополог на війні. Спостереження з України», що його організовує Познанський інститут антропології та етнології імені Адама Міцкевича.

🔎 Доповідь Юлії стосуватиметься того, що саме формує «повсякденне» життя під час війни. Вона міркуватиме про турботу, стратегії виживання та комунікацію з близькими. Я, зі свого боку, спробую зосередитись на онлайн-повсякденні українців: спілкуванні і зі своїми, і з чужими, поведінці у соцмережах, онлайн-сусідстві та репрезентації війни у мемах.

Модеруватимуть подію наші колеги і друзі України Агнєшка Хвєдук (Agnieszka Chwieduk), Познанський інститут антропології та етнології імені Адама Міцкевича, i Томаш Кошєк (Tomasz Kosiek), Жешувський університет.

Запрошуємо вас у понеділок, 14.03.2022, на 14.00 за ось цим посиланням. Тривалість – 2 год. Робочі мови: англійська, польська.

Деталі у події на Facebook.

Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки?

🔎 Продовжую намагатись говорити про війну з внутрішньої перспективи.

❓Як напад росії проживається українцями із середини в офлайн і онлайн світі? Які культурні патерни стоять на нашими стратегіями поведінки?

🕐 Цього разу матиму коротенький виступ у межах панелі, організованої Інститутом досліджень розвитку (The Institute of Development Studies (IDS)), Велика Британія.

Захід відбудеться завтра, 16 березня, о 15.00 – 17.30 за Київським часом.

Онлайн-трансляція ось тут https://www.youtube.com/watch?v=vAbn8pToEGA

Реєстрація ось тут https://ids-ac-uk.zoom.us/webinar/register/WN_p4jVsKOwS7ibnc85k-Z1pQ

Опис події ось тут https://www.ids.ac.uk/events/ukraine-global-development-and-economic-implications/

Ukraine – global development and economic implications?

The world has been reeling in shock at the devastation being caused by the Russian invasion of Ukraine. Beyond the grave and urgent humanitarian needs for the people of Ukraine, and the millions now displaced, the impacts of the war will potentially be wide reaching and have long-term consequences for global governance, security, economies and development.

So, what are the wider international development and economic implications of the conflict? Join our panel of speakers for analysis and discussion on the potential implications for critical areas such as global food security, international taxation and financial flows, social protection and global trade and poverty reduction.

Антрополог на війні: погляд з України (відео)

Друзі, ділюсь свіжим лінком для тих, хто має на це сили.

14 березня 2022 ми Юлією Буйських взяли участь у семінарі "Антрополог на війні: погляд з України" (Antropolog na wojnie. Obserwacje z Ukrainy), організованому Instytut Antropologii i Etnologii UAM w Poznaniu і нашим дорогим другом Томашом Кошєком (Tomasz Kosiek).

Говорили про офлайн і онлайн досвід проживання українцями війни, ділились власними рефлексіями і спостереженнями про те, якою є війна із середини та які культурні патерни вона пробуджує.

Запис події доступний за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=hoqIKab5UAQ

#anthropologicalvideo

Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки

Сьогодні взяла участь у панелі "Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки?", організованій Інститутом досліджень розвитку (The Institute of Development Studies (IDS)), Велика Британія.

Намагалась говорити про важливе. А саме – про те, чому у розумінні війни важлива інсайдерська точка зору, а також про виклики, які зараз стоять перед західною академією.

Запис події за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vAbn8pToEGA

​​Два роки тому я написала ось цей пост про прекрасний іронічний документальний фільм «Українські шерифи». Стрічка дуже щиро і правдиво розповідає про ініціативність, повсякдення, людяність і відчуття війни (тієї, що триває з 2014 року). А ще в цьому пості я ділилась враженнями щодо моєї етнографічної експедиції до цього села і знайомства з його непересічним головою Віктором Маруняком:

«Віктор Маруняк сам історик і розповідав про своє село з дослідницькою пристрастю і охотою, смішив яскравими історіями і неординарними з них висновками.

Наприклад, радісно хвалився, що у ХІХ ст. в селі були неодноразово зафіксовані випадки сифілісу. Хвалився, бо це означало, що старозбуівчани були моряками і бували у далеких краях, а отже привозили із собою не лише сифіліс, а й широту кругозору. Головна особливість села, за розповідями голови, полягає в тому, що його розмежували на дві частини: Стару і Нову Збур’ївку. Таке рішення було вимушеним і викликаним нечуваною ворожнечею між заможними збурівчанами, які жили ближче до річки (рибалки, мореплавці, судновласники), і біднішими мешканцями степової території (селяни): «Це ще було одне село Потім в Олешках (в Цюрюпінську) повітова управа прийняла рішення розділити село на дві частини, це було вимушене рішення, бо це ішла війна. Ми їх лупашили, коли вони до нас на річку приходили, а вони вже нас ловили, де попало. Вони для нас були кваки, а ми для ніх – жабокрюки. Оце кваки і жабокрюки, воно ще до сих пір залишилося. Не новозбурівчани, а кваки, а ми не старозбурівчани, а жабокрюки. (...) Ми для ніх – зажралися, а вони для нас – галота. Ця війна закінчилась вже при мені, у семидесятих роках»».

А вчора DocuSpace, онлайн кінотеатр документальних фільмів, опублікували ось таку інформацію:

«‼️Віктор Маруняк, один із доблесних українських шерифів, наразі у біді. Ми просимо українські та міжнародні організації посприяти у його якнайскорішому звільненні!

Текст @kabachiyroman: “Передають з Херсонщини про героя стрічки “Українські шерифи” (реж. @rbondarchuk) Віктора МАРУНЯКА.
Мій земляк з Голопристанського району.

“Староста Старої Збур'ївки (Голопристанська ТГ Херсонщини) Віктор Маруняк три доби у полоні. 21 березня старосту Старої Збур'ївки вдруге викрали російські військові. Чоловіка сильно б'ють і “просто вбивають”.

Вчора, 23 березня за словами очевидців, Віктора Васильовича Маруняка привели додому в наручниках. Підкинули йому гранати і сказали, що за законами Росії йому світить 20 років в'язниці. На відповідь, що ми в Україні, відповіли, що з 1 квітня на всій Херсонській області буде вже росія. Обшукали будинок, розтрощили його мало не вщент, вивертали навіть горщики з квітами. Усі вимагали якусь інформацію. Потім його забрали. Дружину його залишили без крихти хліба, забрали все.

Сьогодні, 24 березня біля двору і в дворі купа окупантів з автоматами, до будинку, де лишилася дружина Віктора Маруняка нікого не підпускають.

Віктoр Васильович має хронічні хвороби, йому життєво необхідно регулярно приймати ліки. Те, що окупанти роблять з Маруняком - це тероризм і злочин проти людяності”».

Будь-які слова тут будуть зайвими. Якщо у вас є можливість звернутись до організацій, здатних допомогти, зробіть це, будь ласка.

​​Геополітика маленьких речей
(The geopolitics of small things)

⌛️ Друзі, завтра, 3 травня, о 19.15 за Київським часом (18:15-20:00 CEST ) разом зі своєю колегою Юлією Буйських братиму участь в панельній дискусії від Бременського університету.

🔎 Говоритимемо про антропологічний погляд на війну і важливість вивчення дрібних аспектів повсякдення для її кращого розуміння.

❗️Ось опис події англійською:

The participants of the event are:

Anna Balazs, University of Sheffield
Julia Buyskykh, Center for Applied Anthropology, Kyiv
Tina Polek, Center for Applied Anthropology, Kyiv
Andrew Graan, University of Helsinki

Not a day goes by without a new event being announced in which academics and commentators gather to discuss the war in Ukraine and its global implications.

Not surprisingly, the questions they respond to are posed in terms of familiar abstractions and sweeping generalizations, or the psychology of individual men and national collectives - all grand analytic frameworks, many of which are inherited from the Cold War.

Anthropologists are often absent from such meetings because the value of our method and analysis lies precisely in our resistance to such abstraction, generalization, and psychologization.

This session seeks to seize upon anthropology’s strengths - those which lie in our discipline's capacity to see the large in the small, to linger on detail in order to give definition to the abstract, and to focus on the concrete and its implications at different scales.

In this panel discussion, four anthropologists will do so by considering “the geopolitics of small things” - an exploration that starts with single objects (or phrases, signs, feelings, etc.) as dense sites for the contemplation, interpretation, evocation, and immanent understanding of our disorienting present.

Реєстрація ось тут 👉 xiaoling@uni-bremen.de

Приходьте, буду рада зустрічі і дискусії 🙏

Відчуття приналежності до війни в Україні

💙💛 Друзі, завтра, 11 травня, об 11.30 за Київським часом виступатиму в Інституті етнології та культурної антропології Варшавського унверситету.

Міркуватиму про таке:

❓Як конструюється відчуття приналежності до війни?
❓Як воно працює на макро та мікро рівнях?
❓Якими є етичні виклики приналежності до війни
❓Як ця приналежність демонструється в щоденному онлайн і офлайн житті.

Деталі ось тут 👇
https://www.facebook.com/events/292969649662171?ref=newsfeed

Відчуття приналежності до війни в Україні (відео)

Друзі, ось запис презентації щодо відчуття приналежності до війни.

❓Як конструюється відчуття приналежності до війни?
❓Як воно працює на макро та мікро рівнях?
❓Якими є етичні виклики приналежності до війни
❓Як ця приналежність демонструється в щоденному онлайн і офлайн житті.

На жаль, поки лише англійською, але невдовзі розказуватиму про це дослідження українською, тому стежте за оголошеннями на каналі 😉.

Посилання ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=rLKxzjTi3X0

#anthropologicalvideo

⚡️ Друзі, нарешті можу запросити всіх на захід українською мовою. Мої дорогі Культурний Проект організовують нашу зустріч в середу, 25 травня о 19.00 за Києвом.

❓Спробую разом із вами ставити питання і шукати на них відповіді під час лекції "Досвід війни: як українці відчувають свою приналежінсть?”

🔸 Ця лекція є спробою описати, як саме українці відчувають свою приналежність до війни: що створює це відчуття, що закріплює його, як саме воно демонструється іншим.

🔸 Ми поговоримо про макро- і мікрорівень приналежності, про те, як досвід війни об’єднує нас, але водночас ділить на своїх і чужих. Особливий акцент буде зроблено на тому, як саме конструюється уявлення про те, хто саме має право на відчуття приналежності до війни, і яку поведінку в повсякденному житті це відчуття передбачає. Окремим блоком стануть спостереження за тим, як українці демонструють свою приналежність до війни вербально і візуально, як говорять про війну і як декларують свої погляди в повсякденному житті онлайн і офлайн.

🔸 Лекція матиме більше питань, ніж відповідей, і більшість цих питань будуть дражливими та некомфортними, але пошук відповідей на них є необхідною умовою солідарності в майбутньому, про що буде можливість подискутувати після лекції.

Fb https://www.facebook.com/events/1668334856862850/?ref=newsfeed

🙏 Друзі, раді поділитси записом лекції

"Досвід війни: як українці відчувають свою приналежінсть"?

🔸 Ця лекція є спробою описати, як саме українці відчувають свою приналежність до війни: що створює це відчуття, що закріплює його, як саме воно демонструється іншим.

🔸 Говоримо про макро- і мікрорівень приналежності, про те, як досвід війни об’єднує нас, але водночас ділить на своїх і чужих. Особливий акцент зроблено на тому, як саме конструюється уявлення про те, хто саме має право на відчуття приналежності до війни, і яку поведінку в повсякденному житті це відчуття передбачає. Окремим блоком є спостереження за тим, як українці демонструють свою приналежність до війни вербально і візуально, як говорять про війну і як декларують свої погляди в повсякденному житті онлайн і офлайн.

🔸 Лекція має більше питань, ніж відповідей, і більшість цих питань будуть дражливими та некомфортними, але пошук відповідей на них є необхідною умовою солідарності в майбутньому.

Посилання ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=CGCKUajpI10