Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки?
🔎 Продовжую намагатись говорити про війну з внутрішньої перспективи.
❓Як напад росії проживається українцями із середини в офлайн і онлайн світі? Які культурні патерни стоять на нашими стратегіями поведінки?
🕐 Цього разу матиму коротенький виступ у межах панелі, організованої Інститутом досліджень розвитку (The Institute of Development Studies (IDS)), Велика Британія.
Захід відбудеться завтра, 16 березня, о 15.00 – 17.30 за Київським часом.
Онлайн-трансляція ось тут https://www.youtube.com/watch?v=vAbn8pToEGA
Реєстрація ось тут https://ids-ac-uk.zoom.us/webinar/register/WN_p4jVsKOwS7ibnc85k-Z1pQ
Опис події ось тут https://www.ids.ac.uk/events/ukraine-global-development-and-economic-implications/
Ukraine – global development and economic implications?
The world has been reeling in shock at the devastation being caused by the Russian invasion of Ukraine. Beyond the grave and urgent humanitarian needs for the people of Ukraine, and the millions now displaced, the impacts of the war will potentially be wide reaching and have long-term consequences for global governance, security, economies and development.
So, what are the wider international development and economic implications of the conflict? Join our panel of speakers for analysis and discussion on the potential implications for critical areas such as global food security, international taxation and financial flows, social protection and global trade and poverty reduction.
🔎 Продовжую намагатись говорити про війну з внутрішньої перспективи.
❓Як напад росії проживається українцями із середини в офлайн і онлайн світі? Які культурні патерни стоять на нашими стратегіями поведінки?
🕐 Цього разу матиму коротенький виступ у межах панелі, організованої Інститутом досліджень розвитку (The Institute of Development Studies (IDS)), Велика Британія.
Захід відбудеться завтра, 16 березня, о 15.00 – 17.30 за Київським часом.
Онлайн-трансляція ось тут https://www.youtube.com/watch?v=vAbn8pToEGA
Реєстрація ось тут https://ids-ac-uk.zoom.us/webinar/register/WN_p4jVsKOwS7ibnc85k-Z1pQ
Опис події ось тут https://www.ids.ac.uk/events/ukraine-global-development-and-economic-implications/
Ukraine – global development and economic implications?
The world has been reeling in shock at the devastation being caused by the Russian invasion of Ukraine. Beyond the grave and urgent humanitarian needs for the people of Ukraine, and the millions now displaced, the impacts of the war will potentially be wide reaching and have long-term consequences for global governance, security, economies and development.
So, what are the wider international development and economic implications of the conflict? Join our panel of speakers for analysis and discussion on the potential implications for critical areas such as global food security, international taxation and financial flows, social protection and global trade and poverty reduction.
YouTube
Ukraine – global development and economic implications?
Date: Wednesday 16 March 2022
Time: 1pm – 2.30pm GMT
The world has been reeling in shock at the devastation being caused by the Russian invasion of Ukraine. Beyond the grave and urgent humanitarian needs for the people of Ukraine, and the millions now displaced…
Time: 1pm – 2.30pm GMT
The world has been reeling in shock at the devastation being caused by the Russian invasion of Ukraine. Beyond the grave and urgent humanitarian needs for the people of Ukraine, and the millions now displaced…
Антрополог на війні: погляд з України (відео)
Друзі, ділюсь свіжим лінком для тих, хто має на це сили.
14 березня 2022 ми Юлією Буйських взяли участь у семінарі "Антрополог на війні: погляд з України" (Antropolog na wojnie. Obserwacje z Ukrainy), організованому Instytut Antropologii i Etnologii UAM w Poznaniu і нашим дорогим другом Томашом Кошєком (Tomasz Kosiek).
Говорили про офлайн і онлайн досвід проживання українцями війни, ділились власними рефлексіями і спостереженнями про те, якою є війна із середини та які культурні патерни вона пробуджує.
Запис події доступний за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=hoqIKab5UAQ
#anthropologicalvideo
Друзі, ділюсь свіжим лінком для тих, хто має на це сили.
14 березня 2022 ми Юлією Буйських взяли участь у семінарі "Антрополог на війні: погляд з України" (Antropolog na wojnie. Obserwacje z Ukrainy), організованому Instytut Antropologii i Etnologii UAM w Poznaniu і нашим дорогим другом Томашом Кошєком (Tomasz Kosiek).
Говорили про офлайн і онлайн досвід проживання українцями війни, ділились власними рефлексіями і спостереженнями про те, якою є війна із середини та які культурні патерни вона пробуджує.
Запис події доступний за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=hoqIKab5UAQ
#anthropologicalvideo
YouTube
Antropolog na wojnie. Obserwacje z Ukrainy/Anthropologists in the War. Observations from Ukraine
PL: Zapis panelu dyskusyjnego online z dnia 14.03.2022 r. zorganizowanego w ramach Seminariów Naukowych Instytutu Antropologii i Etnologii UAM w Poznaniu. W panelu wzięły udział dr Tina Polek i dr Julia Bujskych, antropolożki z The Centre for Applied Anthropology…
Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки
Сьогодні взяла участь у панелі "Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки?", організованій Інститутом досліджень розвитку (The Institute of Development Studies (IDS)), Велика Британія.
Намагалась говорити про важливе. А саме – про те, чому у розумінні війни важлива інсайдерська точка зору, а також про виклики, які зараз стоять перед західною академією.
Запис події за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vAbn8pToEGA
Сьогодні взяла участь у панелі "Україна – глобальний розвиток та економічні наслідки?", організованій Інститутом досліджень розвитку (The Institute of Development Studies (IDS)), Велика Британія.
Намагалась говорити про важливе. А саме – про те, чому у розумінні війни важлива інсайдерська точка зору, а також про виклики, які зараз стоять перед західною академією.
Запис події за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=vAbn8pToEGA
YouTube
Ukraine – global development and economic implications?
Date: Wednesday 16 March 2022
Time: 1pm – 2.30pm GMT
The world has been reeling in shock at the devastation being caused by the Russian invasion of Ukraine. Beyond the grave and urgent humanitarian needs for the people of Ukraine, and the millions now displaced…
Time: 1pm – 2.30pm GMT
The world has been reeling in shock at the devastation being caused by the Russian invasion of Ukraine. Beyond the grave and urgent humanitarian needs for the people of Ukraine, and the millions now displaced…
Два роки тому я написала ось цей пост про прекрасний іронічний документальний фільм «Українські шерифи». Стрічка дуже щиро і правдиво розповідає про ініціативність, повсякдення, людяність і відчуття війни (тієї, що триває з 2014 року). А ще в цьому пості я ділилась враженнями щодо моєї етнографічної експедиції до цього села і знайомства з його непересічним головою Віктором Маруняком:
«Віктор Маруняк сам історик і розповідав про своє село з дослідницькою пристрастю і охотою, смішив яскравими історіями і неординарними з них висновками.
Наприклад, радісно хвалився, що у ХІХ ст. в селі були неодноразово зафіксовані випадки сифілісу. Хвалився, бо це означало, що старозбуівчани були моряками і бували у далеких краях, а отже привозили із собою не лише сифіліс, а й широту кругозору. Головна особливість села, за розповідями голови, полягає в тому, що його розмежували на дві частини: Стару і Нову Збур’ївку. Таке рішення було вимушеним і викликаним нечуваною ворожнечею між заможними збурівчанами, які жили ближче до річки (рибалки, мореплавці, судновласники), і біднішими мешканцями степової території (селяни): «Це ще було одне село Потім в Олешках (в Цюрюпінську) повітова управа прийняла рішення розділити село на дві частини, це було вимушене рішення, бо це ішла війна. Ми їх лупашили, коли вони до нас на річку приходили, а вони вже нас ловили, де попало. Вони для нас були кваки, а ми для ніх – жабокрюки. Оце кваки і жабокрюки, воно ще до сих пір залишилося. Не новозбурівчани, а кваки, а ми не старозбурівчани, а жабокрюки. (...) Ми для ніх – зажралися, а вони для нас – галота. Ця війна закінчилась вже при мені, у семидесятих роках»».
А вчора DocuSpace, онлайн кінотеатр документальних фільмів, опублікували ось таку інформацію:
«‼️Віктор Маруняк, один із доблесних українських шерифів, наразі у біді. Ми просимо українські та міжнародні організації посприяти у його якнайскорішому звільненні!
Текст @kabachiyroman: “Передають з Херсонщини про героя стрічки “Українські шерифи” (реж. @rbondarchuk) Віктора МАРУНЯКА.
Мій земляк з Голопристанського району.
“Староста Старої Збур'ївки (Голопристанська ТГ Херсонщини) Віктор Маруняк три доби у полоні. 21 березня старосту Старої Збур'ївки вдруге викрали російські військові. Чоловіка сильно б'ють і “просто вбивають”.
Вчора, 23 березня за словами очевидців, Віктора Васильовича Маруняка привели додому в наручниках. Підкинули йому гранати і сказали, що за законами Росії йому світить 20 років в'язниці. На відповідь, що ми в Україні, відповіли, що з 1 квітня на всій Херсонській області буде вже росія. Обшукали будинок, розтрощили його мало не вщент, вивертали навіть горщики з квітами. Усі вимагали якусь інформацію. Потім його забрали. Дружину його залишили без крихти хліба, забрали все.
Сьогодні, 24 березня біля двору і в дворі купа окупантів з автоматами, до будинку, де лишилася дружина Віктора Маруняка нікого не підпускають.
Віктoр Васильович має хронічні хвороби, йому життєво необхідно регулярно приймати ліки. Те, що окупанти роблять з Маруняком - це тероризм і злочин проти людяності”».
Будь-які слова тут будуть зайвими. Якщо у вас є можливість звернутись до організацій, здатних допомогти, зробіть це, будь ласка.
«Віктор Маруняк сам історик і розповідав про своє село з дослідницькою пристрастю і охотою, смішив яскравими історіями і неординарними з них висновками.
Наприклад, радісно хвалився, що у ХІХ ст. в селі були неодноразово зафіксовані випадки сифілісу. Хвалився, бо це означало, що старозбуівчани були моряками і бували у далеких краях, а отже привозили із собою не лише сифіліс, а й широту кругозору. Головна особливість села, за розповідями голови, полягає в тому, що його розмежували на дві частини: Стару і Нову Збур’ївку. Таке рішення було вимушеним і викликаним нечуваною ворожнечею між заможними збурівчанами, які жили ближче до річки (рибалки, мореплавці, судновласники), і біднішими мешканцями степової території (селяни): «Це ще було одне село Потім в Олешках (в Цюрюпінську) повітова управа прийняла рішення розділити село на дві частини, це було вимушене рішення, бо це ішла війна. Ми їх лупашили, коли вони до нас на річку приходили, а вони вже нас ловили, де попало. Вони для нас були кваки, а ми для ніх – жабокрюки. Оце кваки і жабокрюки, воно ще до сих пір залишилося. Не новозбурівчани, а кваки, а ми не старозбурівчани, а жабокрюки. (...) Ми для ніх – зажралися, а вони для нас – галота. Ця війна закінчилась вже при мені, у семидесятих роках»».
А вчора DocuSpace, онлайн кінотеатр документальних фільмів, опублікували ось таку інформацію:
«‼️Віктор Маруняк, один із доблесних українських шерифів, наразі у біді. Ми просимо українські та міжнародні організації посприяти у його якнайскорішому звільненні!
Текст @kabachiyroman: “Передають з Херсонщини про героя стрічки “Українські шерифи” (реж. @rbondarchuk) Віктора МАРУНЯКА.
Мій земляк з Голопристанського району.
“Староста Старої Збур'ївки (Голопристанська ТГ Херсонщини) Віктор Маруняк три доби у полоні. 21 березня старосту Старої Збур'ївки вдруге викрали російські військові. Чоловіка сильно б'ють і “просто вбивають”.
Вчора, 23 березня за словами очевидців, Віктора Васильовича Маруняка привели додому в наручниках. Підкинули йому гранати і сказали, що за законами Росії йому світить 20 років в'язниці. На відповідь, що ми в Україні, відповіли, що з 1 квітня на всій Херсонській області буде вже росія. Обшукали будинок, розтрощили його мало не вщент, вивертали навіть горщики з квітами. Усі вимагали якусь інформацію. Потім його забрали. Дружину його залишили без крихти хліба, забрали все.
Сьогодні, 24 березня біля двору і в дворі купа окупантів з автоматами, до будинку, де лишилася дружина Віктора Маруняка нікого не підпускають.
Віктoр Васильович має хронічні хвороби, йому життєво необхідно регулярно приймати ліки. Те, що окупанти роблять з Маруняком - це тероризм і злочин проти людяності”».
Будь-які слова тут будуть зайвими. Якщо у вас є можливість звернутись до організацій, здатних допомогти, зробіть це, будь ласка.
Геополітика маленьких речей
(The geopolitics of small things)
⌛️ Друзі, завтра, 3 травня, о 19.15 за Київським часом (18:15-20:00 CEST ) разом зі своєю колегою Юлією Буйських братиму участь в панельній дискусії від Бременського університету.
🔎 Говоритимемо про антропологічний погляд на війну і важливість вивчення дрібних аспектів повсякдення для її кращого розуміння.
❗️Ось опис події англійською:
The participants of the event are:
Anna Balazs, University of Sheffield
Julia Buyskykh, Center for Applied Anthropology, Kyiv
Tina Polek, Center for Applied Anthropology, Kyiv
Andrew Graan, University of Helsinki
Not a day goes by without a new event being announced in which academics and commentators gather to discuss the war in Ukraine and its global implications.
Not surprisingly, the questions they respond to are posed in terms of familiar abstractions and sweeping generalizations, or the psychology of individual men and national collectives - all grand analytic frameworks, many of which are inherited from the Cold War.
Anthropologists are often absent from such meetings because the value of our method and analysis lies precisely in our resistance to such abstraction, generalization, and psychologization.
This session seeks to seize upon anthropology’s strengths - those which lie in our discipline's capacity to see the large in the small, to linger on detail in order to give definition to the abstract, and to focus on the concrete and its implications at different scales.
In this panel discussion, four anthropologists will do so by considering “the geopolitics of small things” - an exploration that starts with single objects (or phrases, signs, feelings, etc.) as dense sites for the contemplation, interpretation, evocation, and immanent understanding of our disorienting present.
Реєстрація ось тут 👉 xiaoling@uni-bremen.de
Приходьте, буду рада зустрічі і дискусії 🙏
(The geopolitics of small things)
⌛️ Друзі, завтра, 3 травня, о 19.15 за Київським часом (18:15-20:00 CEST ) разом зі своєю колегою Юлією Буйських братиму участь в панельній дискусії від Бременського університету.
🔎 Говоритимемо про антропологічний погляд на війну і важливість вивчення дрібних аспектів повсякдення для її кращого розуміння.
❗️Ось опис події англійською:
The participants of the event are:
Anna Balazs, University of Sheffield
Julia Buyskykh, Center for Applied Anthropology, Kyiv
Tina Polek, Center for Applied Anthropology, Kyiv
Andrew Graan, University of Helsinki
Not a day goes by without a new event being announced in which academics and commentators gather to discuss the war in Ukraine and its global implications.
Not surprisingly, the questions they respond to are posed in terms of familiar abstractions and sweeping generalizations, or the psychology of individual men and national collectives - all grand analytic frameworks, many of which are inherited from the Cold War.
Anthropologists are often absent from such meetings because the value of our method and analysis lies precisely in our resistance to such abstraction, generalization, and psychologization.
This session seeks to seize upon anthropology’s strengths - those which lie in our discipline's capacity to see the large in the small, to linger on detail in order to give definition to the abstract, and to focus on the concrete and its implications at different scales.
In this panel discussion, four anthropologists will do so by considering “the geopolitics of small things” - an exploration that starts with single objects (or phrases, signs, feelings, etc.) as dense sites for the contemplation, interpretation, evocation, and immanent understanding of our disorienting present.
Реєстрація ось тут 👉 xiaoling@uni-bremen.de
Приходьте, буду рада зустрічі і дискусії 🙏
Відчуття приналежності до війни в Україні
💙💛 Друзі, завтра, 11 травня, об 11.30 за Київським часом виступатиму в Інституті етнології та культурної антропології Варшавського унверситету.
Міркуватиму про таке:
❓Як конструюється відчуття приналежності до війни?
❓Як воно працює на макро та мікро рівнях?
❓Якими є етичні виклики приналежності до війни
❓Як ця приналежність демонструється в щоденному онлайн і офлайн житті.
Деталі ось тут 👇
https://www.facebook.com/events/292969649662171?ref=newsfeed
💙💛 Друзі, завтра, 11 травня, об 11.30 за Київським часом виступатиму в Інституті етнології та культурної антропології Варшавського унверситету.
Міркуватиму про таке:
❓Як конструюється відчуття приналежності до війни?
❓Як воно працює на макро та мікро рівнях?
❓Якими є етичні виклики приналежності до війни
❓Як ця приналежність демонструється в щоденному онлайн і офлайн житті.
Деталі ось тут 👇
https://www.facebook.com/events/292969649662171?ref=newsfeed
Facebook
Seminarium IEiAK: A sense of belonging to war in Ukraine
Zapraszamy na otwarte seminarium online z udziałem dr. Tiny Polek (Centre for Applied Anthropology, Ukraine)
The presentation will be concentrated around a sense of belonging to war in Ukraine. It...
The presentation will be concentrated around a sense of belonging to war in Ukraine. It...
Відчуття приналежності до війни в Україні (відео)
Друзі, ось запис презентації щодо відчуття приналежності до війни.
❓Як конструюється відчуття приналежності до війни?
❓Як воно працює на макро та мікро рівнях?
❓Якими є етичні виклики приналежності до війни
❓Як ця приналежність демонструється в щоденному онлайн і офлайн житті.
На жаль, поки лише англійською, але невдовзі розказуватиму про це дослідження українською, тому стежте за оголошеннями на каналі 😉.
Посилання ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=rLKxzjTi3X0
#anthropologicalvideo
Друзі, ось запис презентації щодо відчуття приналежності до війни.
❓Як конструюється відчуття приналежності до війни?
❓Як воно працює на макро та мікро рівнях?
❓Якими є етичні виклики приналежності до війни
❓Як ця приналежність демонструється в щоденному онлайн і офлайн житті.
На жаль, поки лише англійською, але невдовзі розказуватиму про це дослідження українською, тому стежте за оголошеннями на каналі 😉.
Посилання ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=rLKxzjTi3X0
#anthropologicalvideo
YouTube
Seminarium IEiAK: A sense of belonging to war in Ukraine
Zapis otwartego seminarium naukowego IEiAK z udziałem dr. Tiny Polek (Centre for Applied Anthropology, Ukraine).
The presentation will be concentrated around a sense of belonging to war in Ukraine. It will show how this feeling is constructed, how it works…
The presentation will be concentrated around a sense of belonging to war in Ukraine. It will show how this feeling is constructed, how it works…
⚡️ Друзі, нарешті можу запросити всіх на захід українською мовою. Мої дорогі Культурний Проект організовують нашу зустріч в середу, 25 травня о 19.00 за Києвом.
❓Спробую разом із вами ставити питання і шукати на них відповіді під час лекції "Досвід війни: як українці відчувають свою приналежінсть?”
🔸 Ця лекція є спробою описати, як саме українці відчувають свою приналежність до війни: що створює це відчуття, що закріплює його, як саме воно демонструється іншим.
🔸 Ми поговоримо про макро- і мікрорівень приналежності, про те, як досвід війни об’єднує нас, але водночас ділить на своїх і чужих. Особливий акцент буде зроблено на тому, як саме конструюється уявлення про те, хто саме має право на відчуття приналежності до війни, і яку поведінку в повсякденному житті це відчуття передбачає. Окремим блоком стануть спостереження за тим, як українці демонструють свою приналежність до війни вербально і візуально, як говорять про війну і як декларують свої погляди в повсякденному житті онлайн і офлайн.
🔸 Лекція матиме більше питань, ніж відповідей, і більшість цих питань будуть дражливими та некомфортними, але пошук відповідей на них є необхідною умовою солідарності в майбутньому, про що буде можливість подискутувати після лекції.
Fb https://www.facebook.com/events/1668334856862850/?ref=newsfeed
❓Спробую разом із вами ставити питання і шукати на них відповіді під час лекції "Досвід війни: як українці відчувають свою приналежінсть?”
🔸 Ця лекція є спробою описати, як саме українці відчувають свою приналежність до війни: що створює це відчуття, що закріплює його, як саме воно демонструється іншим.
🔸 Ми поговоримо про макро- і мікрорівень приналежності, про те, як досвід війни об’єднує нас, але водночас ділить на своїх і чужих. Особливий акцент буде зроблено на тому, як саме конструюється уявлення про те, хто саме має право на відчуття приналежності до війни, і яку поведінку в повсякденному житті це відчуття передбачає. Окремим блоком стануть спостереження за тим, як українці демонструють свою приналежність до війни вербально і візуально, як говорять про війну і як декларують свої погляди в повсякденному житті онлайн і офлайн.
🔸 Лекція матиме більше питань, ніж відповідей, і більшість цих питань будуть дражливими та некомфортними, але пошук відповідей на них є необхідною умовою солідарності в майбутньому, про що буде можливість подискутувати після лекції.
Fb https://www.facebook.com/events/1668334856862850/?ref=newsfeed
Facebook
Log in or sign up to view
See posts, photos and more on Facebook.
🙏 Друзі, раді поділитси записом лекції
"Досвід війни: як українці відчувають свою приналежінсть"?
🔸 Ця лекція є спробою описати, як саме українці відчувають свою приналежність до війни: що створює це відчуття, що закріплює його, як саме воно демонструється іншим.
🔸 Говоримо про макро- і мікрорівень приналежності, про те, як досвід війни об’єднує нас, але водночас ділить на своїх і чужих. Особливий акцент зроблено на тому, як саме конструюється уявлення про те, хто саме має право на відчуття приналежності до війни, і яку поведінку в повсякденному житті це відчуття передбачає. Окремим блоком є спостереження за тим, як українці демонструють свою приналежність до війни вербально і візуально, як говорять про війну і як декларують свої погляди в повсякденному житті онлайн і офлайн.
🔸 Лекція має більше питань, ніж відповідей, і більшість цих питань будуть дражливими та некомфортними, але пошук відповідей на них є необхідною умовою солідарності в майбутньому.
Посилання ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=CGCKUajpI10
"Досвід війни: як українці відчувають свою приналежінсть"?
🔸 Ця лекція є спробою описати, як саме українці відчувають свою приналежність до війни: що створює це відчуття, що закріплює його, як саме воно демонструється іншим.
🔸 Говоримо про макро- і мікрорівень приналежності, про те, як досвід війни об’єднує нас, але водночас ділить на своїх і чужих. Особливий акцент зроблено на тому, як саме конструюється уявлення про те, хто саме має право на відчуття приналежності до війни, і яку поведінку в повсякденному житті це відчуття передбачає. Окремим блоком є спостереження за тим, як українці демонструють свою приналежність до війни вербально і візуально, як говорять про війну і як декларують свої погляди в повсякденному житті онлайн і офлайн.
🔸 Лекція має більше питань, ніж відповідей, і більшість цих питань будуть дражливими та некомфортними, але пошук відповідей на них є необхідною умовою солідарності в майбутньому.
Посилання ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=CGCKUajpI10
YouTube
Відкрита лекція – Досвід війни: як українці відчувають свою приналежність?
Ця лекція є спробою описати, як саме українці відчувають свою приналежність до війни: що створює це відчуття, що закріплює його, як саме воно демонструється іншим.
Поговоримо про макро- і мікрорівень приналежності, про те, як досвід війни об’єднує нас, але…
Поговоримо про макро- і мікрорівень приналежності, про те, як досвід війни об’єднує нас, але…
Онлайн-курс «Практична антропологія: як розуміти людей»
💡Війна руйнує, але ми продовжуємо створювати нове і разом будувати майбутнє, яке складається з безкінечної кількості нових ідей та їхнього втілення у різних сферах.
🎓Я дуже давно мріяла про курс з антропології, щоб заповнити лакуну, яка зараз склалась з цією дисципліною в Україні. І от, прекрасні «Культурний проект» ще перед війною запропонували це зробити разом, за що я безмежно вдячна всій команді.
⚡️З липня місяця на «Культурному проекті» розпочнеться онлайн курс «Практична антропологія: як розуміти людей». У ньому я спробую поділитись своїми знаннями про цю неймовірну дисципліну, а також власним досвідом про те, як їх можна використовувати на практиці і в особистому житті, і з бізнес-метою.
✍️Курс складається з 5 лекцій. Ми поговоримо про те, що таке антропологія, і яка з неї користь, як антропологія допомагає зрозуміти сучасний світ, як навчитися бачити світ очима «іншого», як проводити дослідження у цифровому полі та навіщо бізнесу вивчати культуру.
💙💛 Щиро сподіваюсь, що цей курс буде корисним та допоможе навчитися знаходити спільну мову з іншими у нашому дивному новому світі.
Детальний опис за посиланням https://culturalproject.org/anthropology
До зустрічі на лекціях 😘
💡Війна руйнує, але ми продовжуємо створювати нове і разом будувати майбутнє, яке складається з безкінечної кількості нових ідей та їхнього втілення у різних сферах.
🎓Я дуже давно мріяла про курс з антропології, щоб заповнити лакуну, яка зараз склалась з цією дисципліною в Україні. І от, прекрасні «Культурний проект» ще перед війною запропонували це зробити разом, за що я безмежно вдячна всій команді.
⚡️З липня місяця на «Культурному проекті» розпочнеться онлайн курс «Практична антропологія: як розуміти людей». У ньому я спробую поділитись своїми знаннями про цю неймовірну дисципліну, а також власним досвідом про те, як їх можна використовувати на практиці і в особистому житті, і з бізнес-метою.
✍️Курс складається з 5 лекцій. Ми поговоримо про те, що таке антропологія, і яка з неї користь, як антропологія допомагає зрозуміти сучасний світ, як навчитися бачити світ очима «іншого», як проводити дослідження у цифровому полі та навіщо бізнесу вивчати культуру.
💙💛 Щиро сподіваюсь, що цей курс буде корисним та допоможе навчитися знаходити спільну мову з іншими у нашому дивному новому світі.
Детальний опис за посиланням https://culturalproject.org/anthropology
До зустрічі на лекціях 😘
КУЛЬТУРНИЙ ПРОЕКТ
Практична антропологія: як розуміти людей? < КУЛЬТУРНИЙ ПРОЕКТ
Цей курс розповідає про антропологічні інструменти, які допомагають виходити за межі цих упереджень, бачити ширший культурний контекст і розуміти людей, незалежно від того, наскільки їхні уявлення про світ відрізняються від наших.
Закриваємо балконне питання
🌃На цьому каналі я вже сто разів писала про балкони. Здебільшого це були ідеї та фрагменти нашого з Аллою Петренко-Лисак дослідження феномену українських пострадянських балконів. Писали ми фінальний текст дуже довго, а публікували ще довше. І от, не пройшло і кількох років, як ми нарешті маємо академічну розвідку та ще й у відкритому доступі 🥳.
🤓Тому сьогодні запрошую до академічного читання. Разом з Аллою ми спробували схарактеризувати феномен пострадянського українського балкона крізь призму того, як він (де)конструює урбаністичні простори і породжує цілу низку повсякденних практик мешканців міських помешкань.
🔸Як люди почали будувати балкони?
🔸 Що таке паразитна архітектура?
🔸 Балкон як межовий простір: між зовнішнім і внутрішнім, своїм і чужим, приватним і публічним, домом і вулицею.
🔸 Балкон як гетеротопія.
🔸 Функції балконів: від складу старих речей до самовираження і патріотизму.
🔸 Криза легітимності балкона та лібералізація економіки.
🔸 Що робити з балконами?
🔸 Балкон як дзеркало суспільства
Повна версія статті за посиланням 👇
http://stmm.in.ua/archive/ukr/2021-2/11.pdf
Будемо вдячні за ваші враження у коментарях 😉
🌃На цьому каналі я вже сто разів писала про балкони. Здебільшого це були ідеї та фрагменти нашого з Аллою Петренко-Лисак дослідження феномену українських пострадянських балконів. Писали ми фінальний текст дуже довго, а публікували ще довше. І от, не пройшло і кількох років, як ми нарешті маємо академічну розвідку та ще й у відкритому доступі 🥳.
🤓Тому сьогодні запрошую до академічного читання. Разом з Аллою ми спробували схарактеризувати феномен пострадянського українського балкона крізь призму того, як він (де)конструює урбаністичні простори і породжує цілу низку повсякденних практик мешканців міських помешкань.
🔸Як люди почали будувати балкони?
🔸 Що таке паразитна архітектура?
🔸 Балкон як межовий простір: між зовнішнім і внутрішнім, своїм і чужим, приватним і публічним, домом і вулицею.
🔸 Балкон як гетеротопія.
🔸 Функції балконів: від складу старих речей до самовираження і патріотизму.
🔸 Криза легітимності балкона та лібералізація економіки.
🔸 Що робити з балконами?
🔸 Балкон як дзеркало суспільства
Повна версія статті за посиланням 👇
http://stmm.in.ua/archive/ukr/2021-2/11.pdf
Будемо вдячні за ваші враження у коментарях 😉
Гастрономічні практики дітей під час пандемії. Чому це важливо, і до чого тут війна.
😷 Сьогодні чимало українців з ностальгією згадують часи пандемії, адже, порівняно з війною, усі наслідки, спричинені ковідом, здаються не такими вже і драматичними. Трагічність сучасних подій фокусує нашу увагу виключно на повсякденні тут і зараз.
🧐 Але якщо копнути глибше, ми побачимо, що під час війни досвід різкої зміни повсякденного життя внаслідок пандемії виявився дуже доречним. Як би дивно це не звучало. Віддалена робота, дистанційне навчання, гнучкість в умовах невідомого – все це зробило українців сильнішими і більш стійкими до змін воєнного часу.
🔎 Особливо важливо розуміти, як період ковіду позначився на дітях та їхньому подальшому пристосуванню до життя в умовах війни. Саме тому Yizhakultura вирішили опублікувати матеріал про харчування дітей під час пандемії, зібраний в межах антропологічно-соціологічного дослідження “Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства”.
❓Запрошую читати це матеріал та відрефлексувати власний досвід.
Як карантин вплинув на гастрономічні практики дітей?
🥣Як їжа допомагає продемонструвати іншим своє дорослішання?
🥣Чому саме їжа об’єднує родини?
🥣Приготування їжі як доступне дозвілля
🥣Вплив гастро трендів в соцмережах
Посилання за лінком
😷 Сьогодні чимало українців з ностальгією згадують часи пандемії, адже, порівняно з війною, усі наслідки, спричинені ковідом, здаються не такими вже і драматичними. Трагічність сучасних подій фокусує нашу увагу виключно на повсякденні тут і зараз.
🧐 Але якщо копнути глибше, ми побачимо, що під час війни досвід різкої зміни повсякденного життя внаслідок пандемії виявився дуже доречним. Як би дивно це не звучало. Віддалена робота, дистанційне навчання, гнучкість в умовах невідомого – все це зробило українців сильнішими і більш стійкими до змін воєнного часу.
🔎 Особливо важливо розуміти, як період ковіду позначився на дітях та їхньому подальшому пристосуванню до життя в умовах війни. Саме тому Yizhakultura вирішили опублікувати матеріал про харчування дітей під час пандемії, зібраний в межах антропологічно-соціологічного дослідження “Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства”.
❓Запрошую читати це матеріал та відрефлексувати власний досвід.
Як карантин вплинув на гастрономічні практики дітей?
🥣Як їжа допомагає продемонструвати іншим своє дорослішання?
🥣Чому саме їжа об’єднує родини?
🥣Приготування їжі як доступне дозвілля
🥣Вплив гастро трендів в соцмережах
Посилання за лінком
Yizhakultura
Як карантин вплинув на гастрономічні практики дітей?
Карантин, здається це слово з позаминулого життя. Тривоги й печалі довоєнного часу, видаються вже чимось недоречним в умовах трагедій з 24 лютого. Але вже нині, ми всі можемо спостерігати як по-різному війна позначається на дитинстві й дорослішанні українських…
Навесні я писала про Віктора Маруняка, старосту села Стара Збур’ївка на Херсонщині, героя документального фільму “Українські шерифи” і неймовірну людину, з якою мені пощастило познайомитись під час однієї етнографічної експедиції.
У березні Віктора Маруняка викрали російські військові. Довгий час про нього нічого не було чути. Зрештою завдяки міжнародному розголосу його вдалось звільнити, а згодом переправити в безпечне місце.
Якось я вчасно не виклала цей матеріал, але ще у травні Віктор Маруняк дав велике інтерв’ю з розповіддю про свій досвід полону. За цим посиланням його можна прочитати.
У березні Віктора Маруняка викрали російські військові. Довгий час про нього нічого не було чути. Зрештою завдяки міжнародному розголосу його вдалось звільнити, а згодом переправити в безпечне місце.
Якось я вчасно не виклала цей матеріал, але ще у травні Віктор Маруняк дав велике інтерв’ю з розповіддю про свій досвід полону. За цим посиланням його можна прочитати.
Чому мак - це не просто мак?
Хтось із читачів цього каналу вже встиг замовити доставку Glovo з бургером своєї мрії, а хтось встиг зненавидіти всіх, хто живе на лівому березі Києва, а хтось - всіх, хто живе в Києві 😉
🍔🍟Звісно я пишу про повернення мережі McDonald’s до України. Очікувано далі я маю сказати, що мак для українців сьогодні - це не тільки про булку з м’ ясом. Чому? Читайте в дописів моєї колеги Олени Брайченко на каналі Їжакульура.пульс 👇.
Хтось із читачів цього каналу вже встиг замовити доставку Glovo з бургером своєї мрії, а хтось встиг зненавидіти всіх, хто живе на лівому березі Києва, а хтось - всіх, хто живе в Києві 😉
🍔🍟Звісно я пишу про повернення мережі McDonald’s до України. Очікувано далі я маю сказати, що мак для українців сьогодні - це не тільки про булку з м’ ясом. Чому? Читайте в дописів моєї колеги Олени Брайченко на каналі Їжакульура.пульс 👇.
Telegram
🇺🇦 ЇZHAKULTURA. Щодня
♨️ канал проекту про гастрономічну культуру України https://yizhakultura.com/
👉 реклама https://telegra.ph/hvilinka-reklami-na-izhakulturapuls-09-20
👉 пишіть, говоріть @OlenaBraichenko
👉 реклама https://telegra.ph/hvilinka-reklami-na-izhakulturapuls-09-20
👉 пишіть, говоріть @OlenaBraichenko
Forwarded from 🇺🇦 ЇZHAKULTURA. Щодня
🤯 Чому відкриття і закриття мережі МакДональдз викликає так багато реакцій, мемів та обговорень.
Пам'ятаєте мою улюблену фразу, що "їжа ніколи не буває просто їжею". Тож Мак чудовий кейс на якому легко пояснити, як це все працює.
Мережа МакДональдз в Україні це не про смак. Вони стали частиною нашої культури, певних ритуалів та вписались у ментальні мапи міст.
🟡 Перший Мак відчинив свої двері 24 травня 1997 року біля станції метро «Лук'янівська» у Києві. І зовсім не випадково, у 1996 було прийнято Конституцію України та проведено грошову реформу. Поступово країна виходить з економічного колапсу, починають виплачувати заробітні плати, активізуються бізнес-процеси. І відкриття закладу стало символом нового життя та способів споживання яких раніше ніхто не знав. Усміхнені продавці, вільна каса, кульки дітям, яскраві фарби та незвичний перший смак "гамбургерів" - про які раніше були за залізною завісою.
🟡 Приміщення МакДональдз це завжди багатолюдні місця, біля вокзалів та станцій метро, перехрестя автошляхів. Тож не дивно, що Мак за ці роки для багатьох став природною і неодмінною частиною міста і місця. Навіть для тих, хто ніколи не ходить їсти, зустрінемось біля Маку - є зрозумілим означенням місцевості
🟡 Незалежно від смакових уподобань для значної частини Макдрайв, або ранкова кава, хеппі мілл чи морозиво сформувались у неодмінний ритуал повсякденного життя. Щось звичне і рутинне, що структурує наші повсякденні дії та навіть час.
🟡 МакДональдз це однаковий дизайн та їжа в усіх українських містах в яких він працював. І ми знаємо що чіз у Києві та Одесі, це той самий смак і вигляд. З моменту закриття ми відчули, як, незалежно від того де ми живемо, ми позбавлені того ж самого. Тож Мак неочікувано став спільним досвідом багатьох українців.
🟡 Закриття МакДональдз увиразнило ті відчуття, що життя змінилось кардинально - війна і позбавлення наших звичних речей. Те, що вчора було нашою рутиною, визначало нашу нормальність, стало недоступним в одну мить. І ось зникнення певних звичних рутинних чи частково ритуалізованих дій, насправді ще більше посилюють тривогу, а Мак якраз і був частиною цього рутинного та ритуалізованого життя, спільним досвідом і символом для багатьох українців
Пам'ятаєте мою улюблену фразу, що "їжа ніколи не буває просто їжею". Тож Мак чудовий кейс на якому легко пояснити, як це все працює.
Мережа МакДональдз в Україні це не про смак. Вони стали частиною нашої культури, певних ритуалів та вписались у ментальні мапи міст.
🟡 Перший Мак відчинив свої двері 24 травня 1997 року біля станції метро «Лук'янівська» у Києві. І зовсім не випадково, у 1996 було прийнято Конституцію України та проведено грошову реформу. Поступово країна виходить з економічного колапсу, починають виплачувати заробітні плати, активізуються бізнес-процеси. І відкриття закладу стало символом нового життя та способів споживання яких раніше ніхто не знав. Усміхнені продавці, вільна каса, кульки дітям, яскраві фарби та незвичний перший смак "гамбургерів" - про які раніше були за залізною завісою.
🟡 Приміщення МакДональдз це завжди багатолюдні місця, біля вокзалів та станцій метро, перехрестя автошляхів. Тож не дивно, що Мак за ці роки для багатьох став природною і неодмінною частиною міста і місця. Навіть для тих, хто ніколи не ходить їсти, зустрінемось біля Маку - є зрозумілим означенням місцевості
🟡 Незалежно від смакових уподобань для значної частини Макдрайв, або ранкова кава, хеппі мілл чи морозиво сформувались у неодмінний ритуал повсякденного життя. Щось звичне і рутинне, що структурує наші повсякденні дії та навіть час.
🟡 МакДональдз це однаковий дизайн та їжа в усіх українських містах в яких він працював. І ми знаємо що чіз у Києві та Одесі, це той самий смак і вигляд. З моменту закриття ми відчули, як, незалежно від того де ми живемо, ми позбавлені того ж самого. Тож Мак неочікувано став спільним досвідом багатьох українців.
🟡 Закриття МакДональдз увиразнило ті відчуття, що життя змінилось кардинально - війна і позбавлення наших звичних речей. Те, що вчора було нашою рутиною, визначало нашу нормальність, стало недоступним в одну мить. І ось зникнення певних звичних рутинних чи частково ритуалізованих дій, насправді ще більше посилюють тривогу, а Мак якраз і був частиною цього рутинного та ритуалізованого життя, спільним досвідом і символом для багатьох українців
🥗 Антропологічна розшифровка харчування дітей під час дистанційного навчання на “Сніданок з 1+1”
🔸 Як їжа відображає стосунки в родині?
🔸 Чому їжа - це про турботу?
🔸 Як одні і ті самі продукти і страви набувають нового значення?
🔸 Чому діти почали більше готувати?
Сюжет за лінком 👉 https://www.youtube.com/watch?v=UCO_k2vuI48
#anthropologicalvideo
🔸 Як їжа відображає стосунки в родині?
🔸 Чому їжа - це про турботу?
🔸 Як одні і ті самі продукти і страви набувають нового значення?
🔸 Чому діти почали більше готувати?
Сюжет за лінком 👉 https://www.youtube.com/watch?v=UCO_k2vuI48
#anthropologicalvideo
YouTube
“Їжа – це не тільки про поїсти. Це про кохання та турботу”. Пояснює антропологиня Тіна Полек
Під час дистанційного навчання українські діти стали самі готувати та більше цінувати сімейні вечері. Такі результати антропологічно-соціального дослідження, яке провели за сприяння Українського культурного фонду. Як пандемія та війна змінили кулінарну поведінку…
Трішки хороших антропологічних новин🙏.
🥳 Нещадавно з’явився новий український антропологічний телеграм-канал. Веде його чарівна Марія Куряча, яка сміливо рубає правду-матку про українську науку, розбирає по камінчиках смисли різних традицій, а ще дуже чесно ділиться особистим досвідом свого антропологічного життя.
❤️Сама читаю із задоволенням і вам рекомендую. А ще в Марії кльовий інстаграм https://www.instagram.com/mariia_kuriacha/.
Я всьо.
🥳 Нещадавно з’явився новий український антропологічний телеграм-канал. Веде його чарівна Марія Куряча, яка сміливо рубає правду-матку про українську науку, розбирає по камінчиках смисли різних традицій, а ще дуже чесно ділиться особистим досвідом свого антропологічного життя.
❤️Сама читаю із задоволенням і вам рекомендую. А ще в Марії кльовий інстаграм https://www.instagram.com/mariia_kuriacha/.
Я всьо.
Forwarded from Антропологія та етнографія
Хочу поділитися з вами одним з улюблених своїх каналів з експедиціями. Дивлюся на їх відео і сама мрію їздити так країною та відкривати закинуте, нетуристичне, милуватися всім нашим. Це люди без етнографічної освіти, але з великою любов'ю до справи. Проект "Хащі" - це просто друзі з Хмельниччини, які подорожують занедбаними місцями і знімають це на камеру.
🎥 Цей фільм про експедицію, від якого сльози самі летять: так щемко передати всю дикість, експресивність, агресивність, архаїчність, дивність регіону, але з такою велетенською людськістю. Розумінням, що все зникає і що це нормально десь, просто треба насолодитися цим моментом зараз.
Тут про бортників, які "я шо ту банку меду продам сам себе уважати не буду", про села, які піднялись на бурштині і там можна відхватити просто так, про повстанців у лісах та "десять язиків", якими говорять місцеві, про допомогу і пісні, в яких все🎵
Можливо вже дивилися їх відео? Як враження?
https://m.youtube.com/watch?v=WqBZ_rOm5Mw&feature=share
🎥 Цей фільм про експедицію, від якого сльози самі летять: так щемко передати всю дикість, експресивність, агресивність, архаїчність, дивність регіону, але з такою велетенською людськістю. Розумінням, що все зникає і що це нормально десь, просто треба насолодитися цим моментом зараз.
Тут про бортників, які "я шо ту банку меду продам сам себе уважати не буду", про села, які піднялись на бурштині і там можна відхватити просто так, про повстанців у лісах та "десять язиків", якими говорять місцеві, про допомогу і пісні, в яких все🎵
Можливо вже дивилися їх відео? Як враження?
https://m.youtube.com/watch?v=WqBZ_rOm5Mw&feature=share
YouTube
РІВНЕНЩИНА: край бурштину, дикого меду, відьомства та старовинних пісень. Кінний похід Остання серія
Спеціально для поціновувачів нашого проекту та для тих хто з нами давно - фінальна четверта серія кінного походу українським Поліссям. Вона мала вийти 1 березня 2022 року на нашому каналі, але через російське вторгнення ми вимушені були відтермінувати цю…
Як молоді спеціалісти переосмислюють свою роботу?
😷 Поки для українців проблема коронавірусу стала чимось з іншого життя, решта світу продовжує вивчати та аналізувати наслідки пандемії. Зокрема і для бізнесу. Тому в наступних постах трохи розповім про це.
🧐 COVID 19 триває вже понад 2 роки, спричиняючи трансформації робочого повсякдення в усіх куточках планети. Утім поки ніхто так і не зрозумів, що робити з корпоративною культурою під час віддаленої роботи, як будувати в зумі неформальні зв”язки, а головне – чим стане робота для людей у постковідному світі.
💻 Щоб відповіти на ці питання, консалтингова компанія RED Associates провела дослідження «Переосмислення роботи: як молоді спеціалісти бачать майбутнє своєї роботи, і що це означає для лідерів». RED Associates – не типовий консалтинг, адже до своїх проектів компанія дуже часто залучає саме антропологів, тому результати її досліджень завжди відображають глибинні процеси в культурі. Щоб зрозуміти, як сьогодні переосмислюється робота, як змінились повсякденні практики, які виникли нові норми, а також якими є очікування молоді від роботодавців дослідники поспілкувались молодими професіоналами з різних галузей у Парижі, Шанхаї, Копенгагені, Стокгольмі та Нью-Йорку.
⚡️Тож в наступних кількох постах я спробую поділитися основними інсайтами з цього дослідження.
Знахідка 1. Пандемія провела нові червоні лінії в організаціях.
Основними точками напруження стали наставництво, навчання та отримання чесного фідбеку.
Фідбек
🤝 Молодим спеціалістам дійсно важко отримувати зворотний зв”язок від менеджерів під час віддаленої роботи. По-перше, для цього треба призначати окрему зустріч. По-друге, завжди є ймовірність хибно зрозуміти невербальні сигнали менеджерів під час дзвінків у Zoom.
👂 З іншого боку, менеджери, теж скаржаться: «В офісі я завжди тримаю двері відчиненими, тому що мені подобається слухати розмови довкола... Мені важливо вимірювати температуру команди, розуміти, які є нагальні проблеми». Натомість віддалена робота змушує менеджерів покладатися на команду, передбачати всі можливі проблеми і довіряти прямим відповідям про те, наскільки люди напружені або нудьгують. А без невербальної мови так важко зрозуміти, чи дійсно вони говорять в цей момент правду.
Гібридна політика
☹️ Коли одним командам дозволено працювати у віддаленому або гібридному режимі, а іншим - ні, це призводить до образ та заздрості. Утім така політика породжує до напруження не лише між командами, а й між географічними регіонами. Наприклад, коли одна команда змушена працювати віддалено під час карантину в Шанхаї, а інша – має можливість особисто відвідати велику презентацію в Гонконгу.
Випадкові та заплановані зустрічі
🥸 Навіть, якщо гібридні політики доступні для всіх команд, вони все одно можуть негативно вплинути на робочі стосунки між колегами. Оскільки рішення про те, коли приходити в офіс або як застосувати гібридну політику, часто приймається на рівні команди чи відділу, функціональні групи можуть вибирати присутність в офісі в різні дні та без збігу графіків. Це ускладнює випадкові зустрічі та обмін інформацією в офісі. Відсутність таких випадкових незапланованих взаємодій, своєю чергою, загрожує організаційною відокремленістю і може придушити креативність.
Далі про знахідки RED Associates у наступних постах 😉.
А повний текст англійською за лінком 👇
https://www.redassociates.com/perspectives-posts/2022/9/5/rethinking-our-work?fbclid=IwAR1jzUag8CnOAjuVl21Sqa1qm0EDSKNC9RsowaahzlSYQ3XiXU0QH-I7IzU
⁉️ А як у вас з онлайн-фідбеками? Поділіться в коментарях.
#anthropologicalreading
#businessanthropology
#covid19
😷 Поки для українців проблема коронавірусу стала чимось з іншого життя, решта світу продовжує вивчати та аналізувати наслідки пандемії. Зокрема і для бізнесу. Тому в наступних постах трохи розповім про це.
🧐 COVID 19 триває вже понад 2 роки, спричиняючи трансформації робочого повсякдення в усіх куточках планети. Утім поки ніхто так і не зрозумів, що робити з корпоративною культурою під час віддаленої роботи, як будувати в зумі неформальні зв”язки, а головне – чим стане робота для людей у постковідному світі.
💻 Щоб відповіти на ці питання, консалтингова компанія RED Associates провела дослідження «Переосмислення роботи: як молоді спеціалісти бачать майбутнє своєї роботи, і що це означає для лідерів». RED Associates – не типовий консалтинг, адже до своїх проектів компанія дуже часто залучає саме антропологів, тому результати її досліджень завжди відображають глибинні процеси в культурі. Щоб зрозуміти, як сьогодні переосмислюється робота, як змінились повсякденні практики, які виникли нові норми, а також якими є очікування молоді від роботодавців дослідники поспілкувались молодими професіоналами з різних галузей у Парижі, Шанхаї, Копенгагені, Стокгольмі та Нью-Йорку.
⚡️Тож в наступних кількох постах я спробую поділитися основними інсайтами з цього дослідження.
Знахідка 1. Пандемія провела нові червоні лінії в організаціях.
Основними точками напруження стали наставництво, навчання та отримання чесного фідбеку.
Фідбек
🤝 Молодим спеціалістам дійсно важко отримувати зворотний зв”язок від менеджерів під час віддаленої роботи. По-перше, для цього треба призначати окрему зустріч. По-друге, завжди є ймовірність хибно зрозуміти невербальні сигнали менеджерів під час дзвінків у Zoom.
👂 З іншого боку, менеджери, теж скаржаться: «В офісі я завжди тримаю двері відчиненими, тому що мені подобається слухати розмови довкола... Мені важливо вимірювати температуру команди, розуміти, які є нагальні проблеми». Натомість віддалена робота змушує менеджерів покладатися на команду, передбачати всі можливі проблеми і довіряти прямим відповідям про те, наскільки люди напружені або нудьгують. А без невербальної мови так важко зрозуміти, чи дійсно вони говорять в цей момент правду.
Гібридна політика
☹️ Коли одним командам дозволено працювати у віддаленому або гібридному режимі, а іншим - ні, це призводить до образ та заздрості. Утім така політика породжує до напруження не лише між командами, а й між географічними регіонами. Наприклад, коли одна команда змушена працювати віддалено під час карантину в Шанхаї, а інша – має можливість особисто відвідати велику презентацію в Гонконгу.
Випадкові та заплановані зустрічі
🥸 Навіть, якщо гібридні політики доступні для всіх команд, вони все одно можуть негативно вплинути на робочі стосунки між колегами. Оскільки рішення про те, коли приходити в офіс або як застосувати гібридну політику, часто приймається на рівні команди чи відділу, функціональні групи можуть вибирати присутність в офісі в різні дні та без збігу графіків. Це ускладнює випадкові зустрічі та обмін інформацією в офісі. Відсутність таких випадкових незапланованих взаємодій, своєю чергою, загрожує організаційною відокремленістю і може придушити креативність.
Далі про знахідки RED Associates у наступних постах 😉.
А повний текст англійською за лінком 👇
https://www.redassociates.com/perspectives-posts/2022/9/5/rethinking-our-work?fbclid=IwAR1jzUag8CnOAjuVl21Sqa1qm0EDSKNC9RsowaahzlSYQ3XiXU0QH-I7IzU
⁉️ А як у вас з онлайн-фідбеками? Поділіться в коментарях.
#anthropologicalreading
#businessanthropology
#covid19
ReD Associates
Rethinking ‘our work’ — ReD Associates
A look into how young professionals are re-imagining the future of their work and what it means for leaders.