Кваки, жабокрюки і українські шерифи
☝️Періодично на цьому каналі я ділюсь документалками, які, на мій погляд, особливо вдало передають повсякденне життя людей і особливості місцевої культури.
📽 Сьогодні хочу розповісти про стрічку 2015 року «Українські шерифи». Фільм є колоритною, але дуже чесною замальовкою з життя села Стара Збур’ївка Голопристанського району Херсонської області. Міліція у селі відсутня, тому її функції взяли на себе двоє добровольців Віктор Кривобородько і Володимир Рудьковський. Вони для села одночасно і авторитети, здатні вирішити конфлікти, і соцпрацівники, і пошукова команда, і люди, котрі займаються благоустроєм. Словом, це ті, хто може розрулити будь-яку проблему і навести порядок. Шерифи діють спільно із сільським головою Віктором Маруняком, дуже неординарною людиною, яка роками об’єднує мешканців села довкола ідеї самоорганізації, бореться з посяганням на сільські території і пропагує віру в низові зміни.
🏘 Фільм добрий, іронічний, з гумором і прямо якоюсь відвертою автентичністю. Тут і День села, і місцеві диваки-сепаратисти, і безпритульні, і День перемоги, і шкільні приколи, і виноградництво, і песики, і злі сусіди, і алкоголь, і низова демократія. А ще війна, яка несподівано стає частиною життя країни і окремим героєм цієї історії.
✍️ Але це не все. До фільму в мене купа сентиментів ще й з тієї причини, що я була в цьому селі в етнографічній експедиції у 2013 році. Тоді я працювала в Академії наук і періодично їздила в поле – збирати усну історію, традиції, звичаї і всяке таке. Тоді я записувала інтерв’ю зі старозбур’ївським сільським головою, і він прямо ну дуже мене вразив. Віктор Маруняк сам історик і розповідав про своє село з дослідницькою пристрастю і охотою, смішив яскравими історіями і неординарними з них висновками.
😉 Наприклад, радісно хвалився, що у ХІХ ст. в селі були неодноразово зафіксовані випадки сифілісу. Хвалився, бо це означало, що старозбуівчани були моряками і бували у далеких краях, а отже привозили із собою не лише сифіліс, а й широту кругозору. Головна особливість села, за розповідями голови, полягає в тому, що його розмежували на дві частини: Стару і Нову Збур’ївку. Таке рішення було вимушеним і викликаним нечуваною ворожнечею між заможними збурівчанами, які жили ближче до річки (рибалки, мореплавці, судновласники), і біднішими мешканцями степової території (селяни): «Це ще було одне село Потім в Олешках (в Цюрюпінську) повітова управа прийняла рішення розділити село на дві частини, це було вимушене рішення, бо це ішла війна. Ми їх лупашили, коли вони до нас на річку приходили, а вони вже нас ловили, де попало. Вони для нас були кваки, а ми для ніх – жабокрюки. Оце кваки і жабокрюки, воно ще до сих пір залишилося. Не новозбурівчани, а кваки, а ми не старозбурівчани, а жабокрюки. (...) Ми для ніх – зажралися, а вони для нас – галота. Ця війна закінчилась вже при мені, у семидесятих роках». До речі, нудний звіт з купою канцеляризмів з цієї експедиції можна почитати ось тут. Хоча я робити цього не раджу)
👉 Раджу краще зайти на DocuSpace і подивитись «Українських шерифів», кваків і жабокрюків за символічну плату. Ну і звісно чекатиму на ваші враження в коментарях.
#anthropologicalvideo
☝️Періодично на цьому каналі я ділюсь документалками, які, на мій погляд, особливо вдало передають повсякденне життя людей і особливості місцевої культури.
📽 Сьогодні хочу розповісти про стрічку 2015 року «Українські шерифи». Фільм є колоритною, але дуже чесною замальовкою з життя села Стара Збур’ївка Голопристанського району Херсонської області. Міліція у селі відсутня, тому її функції взяли на себе двоє добровольців Віктор Кривобородько і Володимир Рудьковський. Вони для села одночасно і авторитети, здатні вирішити конфлікти, і соцпрацівники, і пошукова команда, і люди, котрі займаються благоустроєм. Словом, це ті, хто може розрулити будь-яку проблему і навести порядок. Шерифи діють спільно із сільським головою Віктором Маруняком, дуже неординарною людиною, яка роками об’єднує мешканців села довкола ідеї самоорганізації, бореться з посяганням на сільські території і пропагує віру в низові зміни.
🏘 Фільм добрий, іронічний, з гумором і прямо якоюсь відвертою автентичністю. Тут і День села, і місцеві диваки-сепаратисти, і безпритульні, і День перемоги, і шкільні приколи, і виноградництво, і песики, і злі сусіди, і алкоголь, і низова демократія. А ще війна, яка несподівано стає частиною життя країни і окремим героєм цієї історії.
✍️ Але це не все. До фільму в мене купа сентиментів ще й з тієї причини, що я була в цьому селі в етнографічній експедиції у 2013 році. Тоді я працювала в Академії наук і періодично їздила в поле – збирати усну історію, традиції, звичаї і всяке таке. Тоді я записувала інтерв’ю зі старозбур’ївським сільським головою, і він прямо ну дуже мене вразив. Віктор Маруняк сам історик і розповідав про своє село з дослідницькою пристрастю і охотою, смішив яскравими історіями і неординарними з них висновками.
😉 Наприклад, радісно хвалився, що у ХІХ ст. в селі були неодноразово зафіксовані випадки сифілісу. Хвалився, бо це означало, що старозбуівчани були моряками і бували у далеких краях, а отже привозили із собою не лише сифіліс, а й широту кругозору. Головна особливість села, за розповідями голови, полягає в тому, що його розмежували на дві частини: Стару і Нову Збур’ївку. Таке рішення було вимушеним і викликаним нечуваною ворожнечею між заможними збурівчанами, які жили ближче до річки (рибалки, мореплавці, судновласники), і біднішими мешканцями степової території (селяни): «Це ще було одне село Потім в Олешках (в Цюрюпінську) повітова управа прийняла рішення розділити село на дві частини, це було вимушене рішення, бо це ішла війна. Ми їх лупашили, коли вони до нас на річку приходили, а вони вже нас ловили, де попало. Вони для нас були кваки, а ми для ніх – жабокрюки. Оце кваки і жабокрюки, воно ще до сих пір залишилося. Не новозбурівчани, а кваки, а ми не старозбурівчани, а жабокрюки. (...) Ми для ніх – зажралися, а вони для нас – галота. Ця війна закінчилась вже при мені, у семидесятих роках». До речі, нудний звіт з купою канцеляризмів з цієї експедиції можна почитати ось тут. Хоча я робити цього не раджу)
👉 Раджу краще зайти на DocuSpace і подивитись «Українських шерифів», кваків і жабокрюків за символічну плату. Ну і звісно чекатиму на ваші враження в коментарях.
#anthropologicalvideo
YouTube
УКРАЇНСЬКІ ШЕРИФИ / UKRAINIAN SHERIFFS, офіційний трейлер, 2016
У центрі сюжету – село Стара Збур'ївка, в якій через відсутність міліції функцію охорони громадського порядку взяли на себе двоє місцевих жителів – 50-річний Віктор Кривобородько і 44-річний Володимир Рудьковський. Віктор і Володя поєднують обов'язки міліціонерів…
Антропологія проти соціології: хто кого?
👊 Форд проти Ферарі. Годзіла проти Конга. Чужий проти Хижака. Антропологія проти соціології.
⚔️ Цей холівар сягає тих далеких часів, коли ще не було інтернету, і саме слово «холівар» мало дещо інше значення. Але вже тоді соціологи та антропологи ділили між собою сфери впливу і боролися за право називатися знавцями людської поведінки. Жартую звісно, але дискусія з цього питання справді існує, і навіть сьогодні опоненти готові схрещувати свої академічні мечі у цій битві. У мене навіть є улюблена цитата відомого антрополога Кліфорда Гірца на цю тему «Люди продовжують запитувати, чим антропологія відрізняється від соціології, і всі починають нервувати». Так от, пропоную поберегти свої нерви і спробувати таки розібратися в тому, що ж там не можуть поділити між собою антропологи і соціологи.
✍️ А робити ми це будемо за допомогою дуже кльового американського антрополога Александра К. Сміта та його відео на власному просвітницькому ютуб канальчику.
Посилання ось тут 👉 https://www.youtube.com/watch?v=njfqkj3Ej9M
А для лінивих традиційний спойлер.
🙌 Антропологія і соціологія мають багато спільного, а саме – вивчення людей і впливу соціальних інституцій на їхнє життя.
Але є дві принципові речі, які їх між собою відрізняють:
1️⃣ Інтелектуальна історія
✔️ Антропологія – це дитя колоніалізму. Антропологи допомагали колоніальним адміністраціям вивчати місцеві народи, щоб потім ними можна було ефективніше керувати. А ще це був спосіб зрозуміти себе через дослідження принципово відмінних суспільств. Лише з часом антропологія перейшла від вивчення неєвропейських до вивчення європейських народів.
✔️Соціологія – дитя індустріалізації. Вона виникла в часи активної модернізації Західної Європи, що спричинила індустріалізацію і стрімке зростання міст. Соціологи також працювали на уряд, вивчаючи значення нових соціальних інституцій, породжених модерністю (наприклад, робітників), але у своїх власних країнах. Відповідно соціологія завжди була наукою, де європейці вивчали європейців.
2️⃣ Методологія
✔️ Основний метод антропології – це етнографія. Він означає, що дослідник певний час буквально живе в іншій культурі. Періодично записуючи інтерв’ю, але найбільше – просто спілкуючись з людьми і спостерігаючи за тим, як вони взаємодіють один з одним у формальних і неформальних обставинах. Антропологи вибудовують свої дані на участі та спостереженні.
✔️ Натомість соціологи більше сконцентровані на вивченні груп населення і теоретичному аналізі економічного та соціального порядків. Соціологи завжди працювали в суспільствах добре їм знайомих, де люди говорили їхньою мовою і були писемними. Це дозволило їм використовувати більше якісних методів (структуровані і напівструктуровані інтерв’ю, а згодом і фокус-групи). Просте не слід забувати, що соціологи – піонери в кількісних методах вивчення суспільства, і зрештою стереотипно саме ця сфера за ними і закріпилась.
😎 Отже, антропологія і соціологія вивчають людське суспільство, але від початку мають різні методологічні підходи і різний інтелектуальний бекграунд. А далі додам від себе: тут немає чого ділити, але є чим ділитись. І це вже відбувається. Бо соціологи, наприклад, успішно запозичили собі етнографію, тоді як антропологи без докорів сумління юзають фокус-групи. І це нормально🙃 Бо зрештою найголовніше для обох наук – зрозуміти людей, і чим більше для цього є хороших методів, тим кращими будуть результати.
#anthropologicalvideo
👊 Форд проти Ферарі. Годзіла проти Конга. Чужий проти Хижака. Антропологія проти соціології.
⚔️ Цей холівар сягає тих далеких часів, коли ще не було інтернету, і саме слово «холівар» мало дещо інше значення. Але вже тоді соціологи та антропологи ділили між собою сфери впливу і боролися за право називатися знавцями людської поведінки. Жартую звісно, але дискусія з цього питання справді існує, і навіть сьогодні опоненти готові схрещувати свої академічні мечі у цій битві. У мене навіть є улюблена цитата відомого антрополога Кліфорда Гірца на цю тему «Люди продовжують запитувати, чим антропологія відрізняється від соціології, і всі починають нервувати». Так от, пропоную поберегти свої нерви і спробувати таки розібратися в тому, що ж там не можуть поділити між собою антропологи і соціологи.
✍️ А робити ми це будемо за допомогою дуже кльового американського антрополога Александра К. Сміта та його відео на власному просвітницькому ютуб канальчику.
Посилання ось тут 👉 https://www.youtube.com/watch?v=njfqkj3Ej9M
А для лінивих традиційний спойлер.
🙌 Антропологія і соціологія мають багато спільного, а саме – вивчення людей і впливу соціальних інституцій на їхнє життя.
Але є дві принципові речі, які їх між собою відрізняють:
1️⃣ Інтелектуальна історія
✔️ Антропологія – це дитя колоніалізму. Антропологи допомагали колоніальним адміністраціям вивчати місцеві народи, щоб потім ними можна було ефективніше керувати. А ще це був спосіб зрозуміти себе через дослідження принципово відмінних суспільств. Лише з часом антропологія перейшла від вивчення неєвропейських до вивчення європейських народів.
✔️Соціологія – дитя індустріалізації. Вона виникла в часи активної модернізації Західної Європи, що спричинила індустріалізацію і стрімке зростання міст. Соціологи також працювали на уряд, вивчаючи значення нових соціальних інституцій, породжених модерністю (наприклад, робітників), але у своїх власних країнах. Відповідно соціологія завжди була наукою, де європейці вивчали європейців.
2️⃣ Методологія
✔️ Основний метод антропології – це етнографія. Він означає, що дослідник певний час буквально живе в іншій культурі. Періодично записуючи інтерв’ю, але найбільше – просто спілкуючись з людьми і спостерігаючи за тим, як вони взаємодіють один з одним у формальних і неформальних обставинах. Антропологи вибудовують свої дані на участі та спостереженні.
✔️ Натомість соціологи більше сконцентровані на вивченні груп населення і теоретичному аналізі економічного та соціального порядків. Соціологи завжди працювали в суспільствах добре їм знайомих, де люди говорили їхньою мовою і були писемними. Це дозволило їм використовувати більше якісних методів (структуровані і напівструктуровані інтерв’ю, а згодом і фокус-групи). Просте не слід забувати, що соціологи – піонери в кількісних методах вивчення суспільства, і зрештою стереотипно саме ця сфера за ними і закріпилась.
😎 Отже, антропологія і соціологія вивчають людське суспільство, але від початку мають різні методологічні підходи і різний інтелектуальний бекграунд. А далі додам від себе: тут немає чого ділити, але є чим ділитись. І це вже відбувається. Бо соціологи, наприклад, успішно запозичили собі етнографію, тоді як антропологи без докорів сумління юзають фокус-групи. І це нормально🙃 Бо зрештою найголовніше для обох наук – зрозуміти людей, і чим більше для цього є хороших методів, тим кращими будуть результати.
#anthropologicalvideo
YouTube
Anthropology and Sociology - What is the Difference - Off the Shelf 2
In this episode of Off the Shelf, we'll discuss the major differences between anthropology and sociology, focusing on their historical development and how this has impacted each discipline's contemporary research methods.
The host, Alexander K. Smith, holds…
The host, Alexander K. Smith, holds…
Як пандемія COVID вплинула на дитинство?
🎥 Для тих, хто любить відео формат, ось тут коротенько ділюсь інсайтами з нашого дослідження впливу пандемії COVID-19 на повсякдення українських дітей:
🔸Чи пройшло достатньо часу для того, щоб документувати вплив пандемії?
🔸 Навіщо вивчати пандемію з точки зору дітей?
🔸 Які наслідки пандемії для дітей, і чи завжди вони негативні?
🔸 Чого навчилися діти під час пандемії?
🔸 Чого крім навчання потребували діти від школи?
🔸 Як діти переосмислювали свій дім?
🔸 Як пандемія вплинула на стосунки дітей з батьками?
🔸 Чи було онлайн спілкування з друзями рівноцінним живому?
🔸 Чому більшість дітей не хочуть вчитись дистанційно?
#anthropologicalvideo #covid19
🎥 Для тих, хто любить відео формат, ось тут коротенько ділюсь інсайтами з нашого дослідження впливу пандемії COVID-19 на повсякдення українських дітей:
🔸Чи пройшло достатньо часу для того, щоб документувати вплив пандемії?
🔸 Навіщо вивчати пандемію з точки зору дітей?
🔸 Які наслідки пандемії для дітей, і чи завжди вони негативні?
🔸 Чого навчилися діти під час пандемії?
🔸 Чого крім навчання потребували діти від школи?
🔸 Як діти переосмислювали свій дім?
🔸 Як пандемія вплинула на стосунки дітей з батьками?
🔸 Чи було онлайн спілкування з друзями рівноцінним живому?
🔸 Чому більшість дітей не хочуть вчитись дистанційно?
#anthropologicalvideo #covid19
YouTube
Як пандемія COVID вплинула на… дитинство
Як пандемія вплинула на щоденні практики дитинства.
Гра, навчання, спілкування, соціаліщація.
Які наслідки цього впливу фіксуються вже сьогодні і як їх долати у майбутньому
Студія - бізнес-антропологиня Тіна Полек
________________________
📍📍📍Ми у соцмережах:…
Гра, навчання, спілкування, соціаліщація.
Які наслідки цього впливу фіксуються вже сьогодні і як їх долати у майбутньому
Студія - бізнес-антропологиня Тіна Полек
________________________
📍📍📍Ми у соцмережах:…
Про емоційну підтримку, булінг і дистанційну школу
🤷♀️ Ми багато знаємо про те, як дистанційна освіта вплинула на успішність у навчанні, але дуже мало знаємо про ті емоції, які проживали діти цей період.
👩🏫 Результати дослідження «Вплив пандемії COVID 19 на щоденні практики дитинства» показали, що школи з більшою-меншою успішністю зуміли налагодити виключно систему передачі і контролю знань. Однак водночас пандемія спричинила величезні прогалини у комунікації між дітьми та вчителями і дітьми. Діти переживали фрустрацію, страх, непевність, розчарування, але вони часто не вміли відрефлексувати ці стани і не мали з ким ними поділитись.
👆 Окрім того, дослідження показало ще одну неочевидну річ – дистанційна школа допомогла дітям уникнути булінгу. Адже ті, кого цькували в класі, змогли нарешті відпочити та ізолюватись вдома від своїх кривдників. Попри ймовірність онлайн-булінгу все ж можна говорити, що пандемія дозволила дітям забути про щоденне цькування у класі.
😔 Однак це не означає, що дистанційка магічним чином вирішила всі проблеми. Дуже часто діти, які зазнавали кривди від однокласників, це ті, кого не приймали в колективі, і в кого майже не було друзів. А тому, опинившись вдома, вони лишились без спілкування взагалі, навіть поверхневого і вимушеного, яке було в школі. Тому дистанційна освіта ще більше загострила емоційний стан таких дітей. І знову ж таки вони лишились в цьому стані наодинці, без жодної допомоги.
Про ці та інші виклики дистанційної школи детальніше розповідаю ось тут.
#anthropologicalvideo
#covid19
🤷♀️ Ми багато знаємо про те, як дистанційна освіта вплинула на успішність у навчанні, але дуже мало знаємо про ті емоції, які проживали діти цей період.
👩🏫 Результати дослідження «Вплив пандемії COVID 19 на щоденні практики дитинства» показали, що школи з більшою-меншою успішністю зуміли налагодити виключно систему передачі і контролю знань. Однак водночас пандемія спричинила величезні прогалини у комунікації між дітьми та вчителями і дітьми. Діти переживали фрустрацію, страх, непевність, розчарування, але вони часто не вміли відрефлексувати ці стани і не мали з ким ними поділитись.
👆 Окрім того, дослідження показало ще одну неочевидну річ – дистанційна школа допомогла дітям уникнути булінгу. Адже ті, кого цькували в класі, змогли нарешті відпочити та ізолюватись вдома від своїх кривдників. Попри ймовірність онлайн-булінгу все ж можна говорити, що пандемія дозволила дітям забути про щоденне цькування у класі.
😔 Однак це не означає, що дистанційка магічним чином вирішила всі проблеми. Дуже часто діти, які зазнавали кривди від однокласників, це ті, кого не приймали в колективі, і в кого майже не було друзів. А тому, опинившись вдома, вони лишились без спілкування взагалі, навіть поверхневого і вимушеного, яке було в школі. Тому дистанційна освіта ще більше загострила емоційний стан таких дітей. І знову ж таки вони лишились в цьому стані наодинці, без жодної допомоги.
Про ці та інші виклики дистанційної школи детальніше розповідаю ось тут.
#anthropologicalvideo
#covid19
YouTube
Цькування в школах: як вплинуло дистанційне навчання
Все більше шкіл по всій країні відкривається у зв'язку з покращенням ковід-статистики. Разом з тим - більшає і випадків цькування дітей. Днями в мережу потрапило відео зняте крізь щілину, як вчителька на Волині била учня. Ми дізнались наукову думку - чи зменшуються…
Вйо до антропології!
👑 Наговорила тут "Телебаченню Торонто" всякого антропологічного про розкіш. За посиланням можна вдосталь надивитись на золоті йоршики і послухати про таке:
🔸 Що таке демонстративне споживаня?
🔸 Звідки взявся пшонка-стайл?
🔸 Що розказують про нас наші будинки?
🔸 У чому проблема розкоші по-українськи?
❓ А що ви думаєте про розкіш в Україні? Пишіть у коментарях 😉
#anthropologicalvideo
👑 Наговорила тут "Телебаченню Торонто" всякого антропологічного про розкіш. За посиланням можна вдосталь надивитись на золоті йоршики і послухати про таке:
🔸 Що таке демонстративне споживаня?
🔸 Звідки взявся пшонка-стайл?
🔸 Що розказують про нас наші будинки?
🔸 У чому проблема розкоші по-українськи?
❓ А що ви думаєте про розкіш в Україні? Пишіть у коментарях 😉
#anthropologicalvideo
YouTube
РОЗКІШНА РОЗКІШ: кітчеві палаци за мільйони доларів. Репортаж з осередків несмаку та претензійності
💎Будинки за сотні мільйонів доларів, абсурдні архітектурні рішення та претензійні розкішні дизайни. Позолота, бивні, антикваріат. Наша журналістка Аліна занурилась у атмосферу одних із найдорожчих будинків України, щоб виховати у собі толерантність до так…
Чи хочуть діти повертатися до школи?
😷 Дельта, омікрон, зростання захворюваності коронавірусом, червоні, помаранчеві зони, вакцинація для педагогічних працівників, перехід на дистанційне навчання, повернення до офлайн навчання, знову перехід на дистанційне навчання - все це реалії, у яких живуть українські діти протягом останніх двох років.
📝 Разом зі “Сніданок з 1+1” розбирались у тому, чи хочуть діти повертатись до школи, і як насправді вони сприймають дистанційну освіту:
📌 Чому про дистанційну освіту треба питати думку дітей, а не тільки дорослих?
📌 Як карантин вплинув на соціалізацію дітей?
емоційна підтримка під час пандемії: від кого її чекати?
📌 Чого дітей навчила пандемія?
📌 Як діти опинились в нерівних умовах навчання?
📌 Які переваги дистанційної освіти з перспективи дітей?
📌 Чим школярам можуть допомогти дорослі?
📌 Як дистанційна школа дозволила дітям виспатись?
📌 Як пандемія допомогла уникнути булінгу, і чому це ще не вирішення проблеми?
📌 Чи онлайн спілкування рівноцінне живому для сучасних дітей?
Нагадую, що вся ця розмова базується на даних антропологічно-соціологічного дослідження “Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства”. Повну версію звіту можна прочитати ось тут.
#covid19 #anthropologicalvideo
😷 Дельта, омікрон, зростання захворюваності коронавірусом, червоні, помаранчеві зони, вакцинація для педагогічних працівників, перехід на дистанційне навчання, повернення до офлайн навчання, знову перехід на дистанційне навчання - все це реалії, у яких живуть українські діти протягом останніх двох років.
📝 Разом зі “Сніданок з 1+1” розбирались у тому, чи хочуть діти повертатись до школи, і як насправді вони сприймають дистанційну освіту:
📌 Чому про дистанційну освіту треба питати думку дітей, а не тільки дорослих?
📌 Як карантин вплинув на соціалізацію дітей?
емоційна підтримка під час пандемії: від кого її чекати?
📌 Чого дітей навчила пандемія?
📌 Як діти опинились в нерівних умовах навчання?
📌 Які переваги дистанційної освіти з перспективи дітей?
📌 Чим школярам можуть допомогти дорослі?
📌 Як дистанційна школа дозволила дітям виспатись?
📌 Як пандемія допомогла уникнути булінгу, і чому це ще не вирішення проблеми?
📌 Чи онлайн спілкування рівноцінне живому для сучасних дітей?
Нагадую, що вся ця розмова базується на даних антропологічно-соціологічного дослідження “Вплив пандемії COVID-19 на щоденні практики дитинства”. Повну версію звіту можна прочитати ось тут.
#covid19 #anthropologicalvideo
YouTube
Чому діти не хочуть повертатися до дистанційного навчання – антропологиня Тіна Полек
Вісім шкіл на Харківщині перевели на дистанційне навчання. Цього разу не через епідемію коронавірусу, а через ожеледицю. За останні два роки до дистанційного формату навчання діти вже звикли. Та разом з тим, кожна друга дитина ніколи не хотіла б повертатись…
Антропологи про війну в Україні
⚡️Вчора Всесвітня рада антропологічних асоціацій (World Council of Anthropological Associations) організувала круглий стіл «Empires, Borders and Wars: Anthropologists On and In the War in Ukraine», у якому я теж брала участь.
💪 Панель репрезентувала антропологів (инь) з різних куточків світу – Канада, США, Португалія, Україна. Водночас серед слухачів і слухачок було ще більше різноманіття – від Японії до Індії та Південної Америки. Безмежно вдячна колегам за підтримку і за те, що готові говорити про Україну тут і зараз, транслюючи потім актуальну інформацію у власних країнах.
👉 Хотілось переказати вам основні меседжі, але бачу, що зараз не зможу нормально структурувати інформацію, тому краще просто викладу ось тут відео з повним записом події.
Зі свого боку я намагалась донести до антропологічної спільноти таке:
🔸 Західні антропологи звикли сприймати Україну як кейс або як поле. І після війни це лише посилиться. Бо війна – це екзотично і не схоже на західний світ. Тому я намагалась говорити про важливість комунікації з місцевими дослідниками і дослідницями, щоб уникнути викривлення контексту. А ще про те, що зайва екзотизація України може змусити антропологів наступити на власні старі колоніальні граблі.
🔸Осмислення війни в Україні науковою спільнотою вже почалось. Навіть в межах цього круглого столу не раз звучали питання про колоніалізм, деколонізацію, імперіалізм та інші -ізми. Я глибоко переконана у тому, що польові дослідження повинні передувати теоретичним рамкам. Тому перш ніж вдаватися до подібного аналізу, слід зануритись у повсякденне життя тут, а не просто копіпастити готові академічні шаблони.
🔸І останнє. Найважливіше. Антропологія – це про інсайдерську точку зору. Не про науковий чи політичний мейнстрім, а про те, щоб зрозуміти спільноту із середини, із точки зору локального контексту. Зараз ми нерідко бачимо теоретизацію про українців без українців. В антропологічному середовищі це не припустимо.
🙏 Вдячна всім, хто зміг долучитись, і всім, хто знайде час послухати цей запис та поділитись ним із зацікавленими.
❓Питання можете лишати в коментарях.
💙💛Тримаємось!
#anthropologicalvideo
⚡️Вчора Всесвітня рада антропологічних асоціацій (World Council of Anthropological Associations) організувала круглий стіл «Empires, Borders and Wars: Anthropologists On and In the War in Ukraine», у якому я теж брала участь.
💪 Панель репрезентувала антропологів (инь) з різних куточків світу – Канада, США, Португалія, Україна. Водночас серед слухачів і слухачок було ще більше різноманіття – від Японії до Індії та Південної Америки. Безмежно вдячна колегам за підтримку і за те, що готові говорити про Україну тут і зараз, транслюючи потім актуальну інформацію у власних країнах.
👉 Хотілось переказати вам основні меседжі, але бачу, що зараз не зможу нормально структурувати інформацію, тому краще просто викладу ось тут відео з повним записом події.
Зі свого боку я намагалась донести до антропологічної спільноти таке:
🔸 Західні антропологи звикли сприймати Україну як кейс або як поле. І після війни це лише посилиться. Бо війна – це екзотично і не схоже на західний світ. Тому я намагалась говорити про важливість комунікації з місцевими дослідниками і дослідницями, щоб уникнути викривлення контексту. А ще про те, що зайва екзотизація України може змусити антропологів наступити на власні старі колоніальні граблі.
🔸Осмислення війни в Україні науковою спільнотою вже почалось. Навіть в межах цього круглого столу не раз звучали питання про колоніалізм, деколонізацію, імперіалізм та інші -ізми. Я глибоко переконана у тому, що польові дослідження повинні передувати теоретичним рамкам. Тому перш ніж вдаватися до подібного аналізу, слід зануритись у повсякденне життя тут, а не просто копіпастити готові академічні шаблони.
🔸І останнє. Найважливіше. Антропологія – це про інсайдерську точку зору. Не про науковий чи політичний мейнстрім, а про те, щоб зрозуміти спільноту із середини, із точки зору локального контексту. Зараз ми нерідко бачимо теоретизацію про українців без українців. В антропологічному середовищі це не припустимо.
🙏 Вдячна всім, хто зміг долучитись, і всім, хто знайде час послухати цей запис та поділитись ним із зацікавленими.
❓Питання можете лишати в коментарях.
💙💛Тримаємось!
#anthropologicalvideo
Антрополог на війні: погляд з України (відео)
Друзі, ділюсь свіжим лінком для тих, хто має на це сили.
14 березня 2022 ми Юлією Буйських взяли участь у семінарі "Антрополог на війні: погляд з України" (Antropolog na wojnie. Obserwacje z Ukrainy), організованому Instytut Antropologii i Etnologii UAM w Poznaniu і нашим дорогим другом Томашом Кошєком (Tomasz Kosiek).
Говорили про офлайн і онлайн досвід проживання українцями війни, ділились власними рефлексіями і спостереженнями про те, якою є війна із середини та які культурні патерни вона пробуджує.
Запис події доступний за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=hoqIKab5UAQ
#anthropologicalvideo
Друзі, ділюсь свіжим лінком для тих, хто має на це сили.
14 березня 2022 ми Юлією Буйських взяли участь у семінарі "Антрополог на війні: погляд з України" (Antropolog na wojnie. Obserwacje z Ukrainy), організованому Instytut Antropologii i Etnologii UAM w Poznaniu і нашим дорогим другом Томашом Кошєком (Tomasz Kosiek).
Говорили про офлайн і онлайн досвід проживання українцями війни, ділились власними рефлексіями і спостереженнями про те, якою є війна із середини та які культурні патерни вона пробуджує.
Запис події доступний за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=hoqIKab5UAQ
#anthropologicalvideo
YouTube
Antropolog na wojnie. Obserwacje z Ukrainy/Anthropologists in the War. Observations from Ukraine
PL: Zapis panelu dyskusyjnego online z dnia 14.03.2022 r. zorganizowanego w ramach Seminariów Naukowych Instytutu Antropologii i Etnologii UAM w Poznaniu. W panelu wzięły udział dr Tina Polek i dr Julia Bujskych, antropolożki z The Centre for Applied Anthropology…
Відчуття приналежності до війни в Україні (відео)
Друзі, ось запис презентації щодо відчуття приналежності до війни.
❓Як конструюється відчуття приналежності до війни?
❓Як воно працює на макро та мікро рівнях?
❓Якими є етичні виклики приналежності до війни
❓Як ця приналежність демонструється в щоденному онлайн і офлайн житті.
На жаль, поки лише англійською, але невдовзі розказуватиму про це дослідження українською, тому стежте за оголошеннями на каналі 😉.
Посилання ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=rLKxzjTi3X0
#anthropologicalvideo
Друзі, ось запис презентації щодо відчуття приналежності до війни.
❓Як конструюється відчуття приналежності до війни?
❓Як воно працює на макро та мікро рівнях?
❓Якими є етичні виклики приналежності до війни
❓Як ця приналежність демонструється в щоденному онлайн і офлайн житті.
На жаль, поки лише англійською, але невдовзі розказуватиму про це дослідження українською, тому стежте за оголошеннями на каналі 😉.
Посилання ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=rLKxzjTi3X0
#anthropologicalvideo
YouTube
Seminarium IEiAK: A sense of belonging to war in Ukraine
Zapis otwartego seminarium naukowego IEiAK z udziałem dr. Tiny Polek (Centre for Applied Anthropology, Ukraine).
The presentation will be concentrated around a sense of belonging to war in Ukraine. It will show how this feeling is constructed, how it works…
The presentation will be concentrated around a sense of belonging to war in Ukraine. It will show how this feeling is constructed, how it works…
🥗 Антропологічна розшифровка харчування дітей під час дистанційного навчання на “Сніданок з 1+1”
🔸 Як їжа відображає стосунки в родині?
🔸 Чому їжа - це про турботу?
🔸 Як одні і ті самі продукти і страви набувають нового значення?
🔸 Чому діти почали більше готувати?
Сюжет за лінком 👉 https://www.youtube.com/watch?v=UCO_k2vuI48
#anthropologicalvideo
🔸 Як їжа відображає стосунки в родині?
🔸 Чому їжа - це про турботу?
🔸 Як одні і ті самі продукти і страви набувають нового значення?
🔸 Чому діти почали більше готувати?
Сюжет за лінком 👉 https://www.youtube.com/watch?v=UCO_k2vuI48
#anthropologicalvideo
YouTube
“Їжа – це не тільки про поїсти. Це про кохання та турботу”. Пояснює антропологиня Тіна Полек
Під час дистанційного навчання українські діти стали самі готувати та більше цінувати сімейні вечері. Такі результати антропологічно-соціального дослідження, яке провели за сприяння Українського культурного фонду. Як пандемія та війна змінили кулінарну поведінку…
Нелегальні (і не тільки) запитання з антропології. Українська ідентичність
😎 Тут така справа: минулого року з Артемом Гунько записали епізод подкасту “Конспект”, і от лише дійшли руки про це розповісти. Спілкувались про антропологію, звісно, а ще про те, як ця наука може допомогти нам зрозуміти українців.
В описі до відео все зручно по таймінгу розкидано, але якщо коротко, то говорили про таке:
🔸 Етнографія як довірлива розмова, або чому важливо бути поруч?
🔸 Ідентичність українців: ким ми є, і ким ми не є
🔸 Чи є волонтерство традиційним для українців?
🔸 Що об’єднує українців?
🔸 Кому потрібні результати антропологічних досліджень?
🔸 Чи є українська культура сільською?
🔸 Чи потрібно нам вивчати росіян?
🔸 Як COVID 19 підготував нас до війни?
🔸Чи є неформальність рисою нашої ідентичності?
🔸 Якими відтінками насичена корупція для українців, і чому все не так просто, як здається на перший погляд?
🔸 Чому країні потрібно більше антропологів?
Повний запис розмови ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=ZlPPz2OZgCQ
#anthropologicalvideo
😎 Тут така справа: минулого року з Артемом Гунько записали епізод подкасту “Конспект”, і от лише дійшли руки про це розповісти. Спілкувались про антропологію, звісно, а ще про те, як ця наука може допомогти нам зрозуміти українців.
В описі до відео все зручно по таймінгу розкидано, але якщо коротко, то говорили про таке:
🔸 Етнографія як довірлива розмова, або чому важливо бути поруч?
🔸 Ідентичність українців: ким ми є, і ким ми не є
🔸 Чи є волонтерство традиційним для українців?
🔸 Що об’єднує українців?
🔸 Кому потрібні результати антропологічних досліджень?
🔸 Чи є українська культура сільською?
🔸 Чи потрібно нам вивчати росіян?
🔸 Як COVID 19 підготував нас до війни?
🔸Чи є неформальність рисою нашої ідентичності?
🔸 Якими відтінками насичена корупція для українців, і чому все не так просто, як здається на перший погляд?
🔸 Чому країні потрібно більше антропологів?
Повний запис розмови ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=ZlPPz2OZgCQ
#anthropologicalvideo
YouTube
Нелегальні (і не тільки) запитання з антропології. Українська ідентичність - КОНСПЕКТ
Конспект: розмови, які варто нотувати.Гостя: Тіна Полек, антропологиня, кандидатка історичних наук.00:25 Те, що люди кажуть, що вони роблять, і те що вони р...
Усередині війни: “нове нормальне” для українців
Не втомлююсь повторювати, що коли розпочався СOVID 19, я була вкрай скептично налаштована до терміну “нове нормальне”, адже в Україні так і не відбулось драматичної зміни повсякденного життя.
Проте сьогодні ця зміна сталася. І ми зуміли пристосуватись навіть до такої страшної обставини як війна. Як? Може, ми самі до кінця ще не зрозуміли, як. Але іноземцям це зрозуміти ще важче.
Нещодавно я спробувала трохи порефлексувати для студентів School of International Development, University of East Anglia про те, як виглядає повсякденне життя у Вінниці під час війни і як ми взагалі даємо собі раду з новою реальністю.
Що з цього вийшло, дивіться за лінком 👇
https://www.youtube.com/watch?v=QJXyMeIv-7c
#anthropologicalvideo
❗️Лінк оновила - все має працювати
Не втомлююсь повторювати, що коли розпочався СOVID 19, я була вкрай скептично налаштована до терміну “нове нормальне”, адже в Україні так і не відбулось драматичної зміни повсякденного життя.
Проте сьогодні ця зміна сталася. І ми зуміли пристосуватись навіть до такої страшної обставини як війна. Як? Може, ми самі до кінця ще не зрозуміли, як. Але іноземцям це зрозуміти ще важче.
Нещодавно я спробувала трохи порефлексувати для студентів School of International Development, University of East Anglia про те, як виглядає повсякденне життя у Вінниці під час війни і як ми взагалі даємо собі раду з новою реальністю.
Що з цього вийшло, дивіться за лінком 👇
https://www.youtube.com/watch?v=QJXyMeIv-7c
#anthropologicalvideo
❗️Лінк оновила - все має працювати
YouTube
Inside the War: What is the New Normal for Ukrainians?
The beginning of a full-scale Russian invasion on February 24 changed everything for everybody in Ukraine. Everyday life of Ukrainians is now full of new experiences and challenges they could never ever imagined before. Somehow, people had to adapt to these…
Антропологія війни. Онлайн-курс
Антропологинька повертається в ефір. Зазвичай, коли я довго мовчу на каналі, це означає роботу над новим проектом. Цього разу багато місяців поспіль я готувала дуже непростий в усіх відношеннях онлайн-курс «Антропологія війни». Дякую «Культурному проекту» за сміливість розпочати цю розмову публічно і готовність разом шукати відповіді на складні питання.
Сучасний світ здається нам настільки прогресивним, що війни у ньому мали б стати просто неможливими. Однак вони лишаються частиною нашого життя так само, як це було у минулому. Чому війни не зникають? І чи може людство в принципі існувати без війни?
Мета курсу – допомогти глибше зазирнути у саму суть війни і побачити, як вона пов’язана з культурою. Розібратися, як різні суспільства санкціонують насильство щодо своїх ворогів, за допомогою яких механізмів стає можливим їхнє примирення, а також чим відрізняються племінні і сучасні війни.
Цей курс допоможе зрозуміти, як культура впливає на спосіб ведення війни, щоб зрештою наблизитись до відповіді на питання «чому люди взагалі воюють?»
Деталі ось тут https://culturalproject.org/waranthropology
#anthropologicalvideo
Антропологинька повертається в ефір. Зазвичай, коли я довго мовчу на каналі, це означає роботу над новим проектом. Цього разу багато місяців поспіль я готувала дуже непростий в усіх відношеннях онлайн-курс «Антропологія війни». Дякую «Культурному проекту» за сміливість розпочати цю розмову публічно і готовність разом шукати відповіді на складні питання.
Сучасний світ здається нам настільки прогресивним, що війни у ньому мали б стати просто неможливими. Однак вони лишаються частиною нашого життя так само, як це було у минулому. Чому війни не зникають? І чи може людство в принципі існувати без війни?
Мета курсу – допомогти глибше зазирнути у саму суть війни і побачити, як вона пов’язана з культурою. Розібратися, як різні суспільства санкціонують насильство щодо своїх ворогів, за допомогою яких механізмів стає можливим їхнє примирення, а також чим відрізняються племінні і сучасні війни.
Цей курс допоможе зрозуміти, як культура впливає на спосіб ведення війни, щоб зрештою наблизитись до відповіді на питання «чому люди взагалі воюють?»
Деталі ось тут https://culturalproject.org/waranthropology
#anthropologicalvideo
Антропологія у дії
Дуже часто практичні антропологічні дослідження є невидимими для суспільства, адже виконуються на конкретне замовлення і не мають публічної презентації результатів. Але Лілія Чорна вирішила виправити цю ситуацію і зробити подкаст «Антропологія у дії», щоб розповідати про ці кейси та демонструвати, чим саме антропологи можуть бути корисними бізнесам, організаціям і суспільству.
Мені пощастило взяти участь у першому випуску цього благородного проекту, тому ділюсь нашою розмовою. Говорили про таке:
🔸Чому бізнесу потрібні антропологи?
🔸Як визначити етичні межі прикладної антропології?
🔸Які перспективи для прикладної антропології в Україні?
🔸Чим можуть бути корисними антропологи під час війни?
Повна версія запису за посиланням 👇
https://www.youtube.com/watch?v=Ej39UKa65UQ
#anthropologicalvideo
Дуже часто практичні антропологічні дослідження є невидимими для суспільства, адже виконуються на конкретне замовлення і не мають публічної презентації результатів. Але Лілія Чорна вирішила виправити цю ситуацію і зробити подкаст «Антропологія у дії», щоб розповідати про ці кейси та демонструвати, чим саме антропологи можуть бути корисними бізнесам, організаціям і суспільству.
Мені пощастило взяти участь у першому випуску цього благородного проекту, тому ділюсь нашою розмовою. Говорили про таке:
🔸Чому бізнесу потрібні антропологи?
🔸Як визначити етичні межі прикладної антропології?
🔸Які перспективи для прикладної антропології в Україні?
🔸Чим можуть бути корисними антропологи під час війни?
Повна версія запису за посиланням 👇
https://www.youtube.com/watch?v=Ej39UKa65UQ
#anthropologicalvideo
YouTube
Подкаст "Антропологія у дії з Лілією Чорною". Епізод 1. Тіна Полек
У першому випуску подкасту «Антропологія у дії» спілкуємося із бізнес-антропологинею та співзасновницею Центру прикладної антропології Тіною Полек:
• хто такі бізнес-антропологи і звідки вони беруться,
• у чому «суперсила» культурних антропологів,
• як…
• хто такі бізнес-антропологи і звідки вони беруться,
• у чому «суперсила» культурних антропологів,
• як…
За лаштунками турботи: близькі ветеранів та доглядова праця
Сьогодні відбулася презентація дуже важливої аналітичної записки від ГО “Принцип”, у якій проаналізовано, з чим стикаються піклувальники ветеранів, і які системи підтримки для таких людей існують в Україні та за кордоном.
Частина цього документу базується на якісному дослідженні повсякденного життя доглядальниць ветеранів, над якою ми працювали разом. Неможливо говорити про ефективність державних сервісів без розуміння тих, для кого вони створюються, тому ми намагалися побачити світ очима близьких поранених та хворих військовослужбовців і зрозуміти, що в реальності означає для них “бути поруч”:
🔸Чому близьким поранених і хворих треба бути передусім “пробивними”?
🔸Чию роботу виконують доглядальниці в лікарні?
🔸Як підтримати рідну людину, якій болить?
🔸Як перебудувати житло під нові потреби?
🔸Яких знань бракує доглядальницям?
🔸За що доглядальниці відчувають найбільшу провину?
🔸За що живуть родини поранених і хворих ветеранів?
🔸Що найважче в догляді за рідними?
🔸Хто потурбується про тих, хто турбується про ветеранів?
Повний текст аналітичної записки можна прочитати ось тут👇
https://drive.google.com/file/d/1FTEDctcHNnebRorkXJHGlu2ym58XzjUI/view?fbclid=IwAR216hk9tbK-wtZmM0Qtm6p50F-4J2wpaf2BUOQ1t0ymao8oUY8pllEPFAU
Відео з презентації ось тут 👇
https://fb.watch/qn9zzhuzSu/
#anthropologicalwriting
#anthropologicalvideo
Сьогодні відбулася презентація дуже важливої аналітичної записки від ГО “Принцип”, у якій проаналізовано, з чим стикаються піклувальники ветеранів, і які системи підтримки для таких людей існують в Україні та за кордоном.
Частина цього документу базується на якісному дослідженні повсякденного життя доглядальниць ветеранів, над якою ми працювали разом. Неможливо говорити про ефективність державних сервісів без розуміння тих, для кого вони створюються, тому ми намагалися побачити світ очима близьких поранених та хворих військовослужбовців і зрозуміти, що в реальності означає для них “бути поруч”:
🔸Чому близьким поранених і хворих треба бути передусім “пробивними”?
🔸Чию роботу виконують доглядальниці в лікарні?
🔸Як підтримати рідну людину, якій болить?
🔸Як перебудувати житло під нові потреби?
🔸Яких знань бракує доглядальницям?
🔸За що доглядальниці відчувають найбільшу провину?
🔸За що живуть родини поранених і хворих ветеранів?
🔸Що найважче в догляді за рідними?
🔸Хто потурбується про тих, хто турбується про ветеранів?
Повний текст аналітичної записки можна прочитати ось тут👇
https://drive.google.com/file/d/1FTEDctcHNnebRorkXJHGlu2ym58XzjUI/view?fbclid=IwAR216hk9tbK-wtZmM0Qtm6p50F-4J2wpaf2BUOQ1t0ymao8oUY8pllEPFAU
Відео з презентації ось тут 👇
https://fb.watch/qn9zzhuzSu/
#anthropologicalwriting
#anthropologicalvideo
Етнографія і репортажистика
Зазвичай учасники_ці етнографічних досліджень присутні в кожному слові текстів, але через конфіденційність невидимі читачеві візуально. Особливо, якщо це дослідження, що стосується чутливих тем. Однак у сфері практичних досліджень дещо інші правила гри, ніж у суто академічній, і геть інші цілі, тому вони передбачають можливість розширення інструментарію донесення інформації до аудиторії.
Нещодавно було опубліковано наше спільне з правозахисним центром “Принцип” дослідження доглядальниць важкопоранених ветеранів “За лаштунками турботи: близькі ветеранів та доглядова праця”. Тепер воно вийшло далеко за межі жанру аналітичної записки. У моєму досвіді це було вперше, коли дослідження стало базою для створення документального журналістського продукту. Можу тільки подякувати за емпатію і делікатність Оксані Сенів, яка маючи за основу результати дослідження, зробила репортаж про повсякденне життя двох наших учасниць, Олени та Тетяни.
Тільки після цього репортажу я зрозуміла, про що саме було наше дослідження. Бо ж насправді це не тільки про турботу, несправедливість та труднощі, це про справжню і щиру любов. Таку, яка дає сили. Завжди і попри все. Такої любові не можна навчитися, але побачивши її, можна точно зробити висновки для себе і про себе.
Дякую нашим учасницям за те, що впустили нас всіх у своє життя і за всю ту турботу, яку вклали у своїх рідних, дякую Принципу за позицію і реальні дії, дякую Любові Галан за чуйність і стійкість, дякую Оксані Сенів за професійність, повагу і глибину, дякую Одарці Козак за організацію і за те, що зробила це все можливим.
Репортаж за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=3tdnvEmWLj0
#anthropologicalvideo
Зазвичай учасники_ці етнографічних досліджень присутні в кожному слові текстів, але через конфіденційність невидимі читачеві візуально. Особливо, якщо це дослідження, що стосується чутливих тем. Однак у сфері практичних досліджень дещо інші правила гри, ніж у суто академічній, і геть інші цілі, тому вони передбачають можливість розширення інструментарію донесення інформації до аудиторії.
Нещодавно було опубліковано наше спільне з правозахисним центром “Принцип” дослідження доглядальниць важкопоранених ветеранів “За лаштунками турботи: близькі ветеранів та доглядова праця”. Тепер воно вийшло далеко за межі жанру аналітичної записки. У моєму досвіді це було вперше, коли дослідження стало базою для створення документального журналістського продукту. Можу тільки подякувати за емпатію і делікатність Оксані Сенів, яка маючи за основу результати дослідження, зробила репортаж про повсякденне життя двох наших учасниць, Олени та Тетяни.
Тільки після цього репортажу я зрозуміла, про що саме було наше дослідження. Бо ж насправді це не тільки про турботу, несправедливість та труднощі, це про справжню і щиру любов. Таку, яка дає сили. Завжди і попри все. Такої любові не можна навчитися, але побачивши її, можна точно зробити висновки для себе і про себе.
Дякую нашим учасницям за те, що впустили нас всіх у своє життя і за всю ту турботу, яку вклали у своїх рідних, дякую Принципу за позицію і реальні дії, дякую Любові Галан за чуйність і стійкість, дякую Оксані Сенів за професійність, повагу і глибину, дякую Одарці Козак за організацію і за те, що зробила це все можливим.
Репортаж за посиланням
https://www.youtube.com/watch?v=3tdnvEmWLj0
#anthropologicalvideo
YouTube
Жінки, які доглядають за військовослужбовцями з важкими травмами | репортаж Суспільне
Олена та Тетяна — дружини військовослужбовців. Після травми чоловіків вони стали для них не тільки партнерками, а й доглядальницями, санітарками, тренерками. Олена Куліш допомагає чоловіку знову встати на ноги й ходити. Сімʼя облаштувала для Віктора домашній…