Кількісні проти якісних
Раунд 1. Хто? vs Чому?
🤬 Холівари між кількісними і якісними методами дослідження суспільства тривають, напевне, від самої їхньої появи. Прибічники й одних, й інших завжди знаходять достатню кількість аргументів, щоб до хрипу дискутувати зі своїми опонентами. Інтелектуальні двобої між big data і thick data звісно не збирають стадіони глядачів, але провокують у фахівців таке емоційне напруження і викиди адреналіну, що їм позаздрили б і Клички, і Майк Тайсон.
🤼♂️ Любителі кількісних методів кладуть у нокдаун прихильників якісних методів питаннями на кшталт «А яка у вас вибірка?». Тоді як любителі якісних роблять хук справа, звинувачуючи кількісників у тому, що їхніми спрощеними інтерпретаціями реальності не видно реальних людей.
🥱 При цьому прихильники кількісних методів зневажливо говорять про те, що якісними займаються нездари, які просто не знають математики. А прихильники якісних зверхньо нагадують про те, що в анкетах люди дають лише соціально очікувані відповіді, а тому не можна їм вірити.
💯 Звісно, як і в кожній подібній дискусії правда завжди посередині, і жодну зі сторін приймати не варто. Бо в соціальних дослідженнях кількісні і якісні методи – це про зовсім різні завдання. Кількісні можуть дати відповідь на питання «Хто?», «Скільки?», а якісні – на питання «Як?» і «Чому?» Насправді їхні компетенції навіть не перетинаються.
❗️Тому коли нас цікавить, скільки людей вважає бренд Х крутим, нам однозначно до кількісників. А от коли потрібно з’ясувати, що таке крутість або чому вона важлива для підлітків – пора робити якісне дослідження.
#thinkingoutloud
#researchmethods
Раунд 1. Хто? vs Чому?
🤬 Холівари між кількісними і якісними методами дослідження суспільства тривають, напевне, від самої їхньої появи. Прибічники й одних, й інших завжди знаходять достатню кількість аргументів, щоб до хрипу дискутувати зі своїми опонентами. Інтелектуальні двобої між big data і thick data звісно не збирають стадіони глядачів, але провокують у фахівців таке емоційне напруження і викиди адреналіну, що їм позаздрили б і Клички, і Майк Тайсон.
🤼♂️ Любителі кількісних методів кладуть у нокдаун прихильників якісних методів питаннями на кшталт «А яка у вас вибірка?». Тоді як любителі якісних роблять хук справа, звинувачуючи кількісників у тому, що їхніми спрощеними інтерпретаціями реальності не видно реальних людей.
🥱 При цьому прихильники кількісних методів зневажливо говорять про те, що якісними займаються нездари, які просто не знають математики. А прихильники якісних зверхньо нагадують про те, що в анкетах люди дають лише соціально очікувані відповіді, а тому не можна їм вірити.
💯 Звісно, як і в кожній подібній дискусії правда завжди посередині, і жодну зі сторін приймати не варто. Бо в соціальних дослідженнях кількісні і якісні методи – це про зовсім різні завдання. Кількісні можуть дати відповідь на питання «Хто?», «Скільки?», а якісні – на питання «Як?» і «Чому?» Насправді їхні компетенції навіть не перетинаються.
❗️Тому коли нас цікавить, скільки людей вважає бренд Х крутим, нам однозначно до кількісників. А от коли потрібно з’ясувати, що таке крутість або чому вона важлива для підлітків – пора робити якісне дослідження.
#thinkingoutloud
#researchmethods
Кількісні проти якісних
Раунд 2. Формалізація досліджень
❓ Дослідження є важливим елементом маркетингу будь-якої компанії. Але як упевнитись, що дослідники зробили роботу якісно і не дозволили собі надто вільні інтерпретації? Справедливим рішенням буде контроль усього процесу дослідження. Але щоб цей контроль був ефективним, слід його максимально формалізувати і визначитись з критеріями оцінки.
🤷🏻♀️ І тут мушу визнати: кількісні методи значно краще можуть відповідати цим вимогам. А тому виходять з двобою із якісними беззаперечними переможцями. Утім окремі якісні методи зуміли ефективно пристосуватися до маркетингового запиту щодо формальності. Наприклад, фокус-групи, глибинні інтерв’ю можуть відповідати критеріям вибірки, мати конкретну кількість і тривалість у часі.
💼 Але формалізовані методи прекрасно працюють з формальними речами. Якщо нас цікавлять питання на зразок: «у яких ситуаціях ви п’єте какао?» - це одне. Тут фокус-група буде ефективною. А от якщо ми прагнемо дізнатись, що таке дім і затишок для українців, і чи може какао як продукт вбудуватися до вже існуючих культурних кодів, тут формальних відповідей буде замало.
🗝 Антропологічні дослідження потрібні тоді, коли компанія працює з новими продуктами або ситуаціями, коли перебуває у пошуку інсайтів для стратегій, тобто у випадках, де маркетинг не має готових гіпотез і конкретних очікувань. Такі дослідження ніколи не впишуться у формальні рамки. Тому антропологічна робота у полі вимагає гнучкості, неформальності та, якби дивно це не звучало – несподіванок. Бо саме у них криються безцінні інсайти. А надмірний контроль закриває шляхи до занурення в життя людей на потрібну глибину.
❗️ Формалізація без сумніву є справедливою необхідністю у ситуаціях, коли дослідження вирішує класичні поточні завдання компанії, але в антропологічній роботі з нестандартними проблемами аудиторії вона може виявитися згубною і для глибини дослідження, і для його якості.
🤔 А що ви думаєте про неформальність в антропологічних дослідженнях?
#thinkingoutloud
#researchmethods
Раунд 2. Формалізація досліджень
❓ Дослідження є важливим елементом маркетингу будь-якої компанії. Але як упевнитись, що дослідники зробили роботу якісно і не дозволили собі надто вільні інтерпретації? Справедливим рішенням буде контроль усього процесу дослідження. Але щоб цей контроль був ефективним, слід його максимально формалізувати і визначитись з критеріями оцінки.
🤷🏻♀️ І тут мушу визнати: кількісні методи значно краще можуть відповідати цим вимогам. А тому виходять з двобою із якісними беззаперечними переможцями. Утім окремі якісні методи зуміли ефективно пристосуватися до маркетингового запиту щодо формальності. Наприклад, фокус-групи, глибинні інтерв’ю можуть відповідати критеріям вибірки, мати конкретну кількість і тривалість у часі.
💼 Але формалізовані методи прекрасно працюють з формальними речами. Якщо нас цікавлять питання на зразок: «у яких ситуаціях ви п’єте какао?» - це одне. Тут фокус-група буде ефективною. А от якщо ми прагнемо дізнатись, що таке дім і затишок для українців, і чи може какао як продукт вбудуватися до вже існуючих культурних кодів, тут формальних відповідей буде замало.
🗝 Антропологічні дослідження потрібні тоді, коли компанія працює з новими продуктами або ситуаціями, коли перебуває у пошуку інсайтів для стратегій, тобто у випадках, де маркетинг не має готових гіпотез і конкретних очікувань. Такі дослідження ніколи не впишуться у формальні рамки. Тому антропологічна робота у полі вимагає гнучкості, неформальності та, якби дивно це не звучало – несподіванок. Бо саме у них криються безцінні інсайти. А надмірний контроль закриває шляхи до занурення в життя людей на потрібну глибину.
❗️ Формалізація без сумніву є справедливою необхідністю у ситуаціях, коли дослідження вирішує класичні поточні завдання компанії, але в антропологічній роботі з нестандартними проблемами аудиторії вона може виявитися згубною і для глибини дослідження, і для його якості.
🤔 А що ви думаєте про неформальність в антропологічних дослідженнях?
#thinkingoutloud
#researchmethods
В останніх постах я писала про холівари між кількісними та якісними методами і про те, у яких випадках компаніям можуть знадобитися саме антропологічні дослідження.
Але при цьому я нічого так і не сказала про етнографію - основний метод антропології. Хоча, знаєте, і не скажу.
Краще хай замість мене на цю тему поміркує американська етнографиня Ellen Isaacs. У неї якраз є весела і дотепна лекція на TED, де можна почути про таке:
🔸 Навіщо антропологиня Люсі Сачман спостерігала за тим, як люди ксерять? І що вона в результаті дізналась? (спойлер – буде розкішне архівне відео)
🔸 Чому те, що люди розказують про те, що вони роблять і те, що вони насправді роблять – це принципово різні речі?
🔸 Як етнографія допомагає побачити неочевидні очевидності?
🔸 Що можна дізнатися, спостерігаючи за тим, як люди паркують свої автомобілі?
Посилання на виступ Ellen Isaacs ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=nV0jY5VgymI
#anthropologicalvideo
#researchmethods
Але при цьому я нічого так і не сказала про етнографію - основний метод антропології. Хоча, знаєте, і не скажу.
Краще хай замість мене на цю тему поміркує американська етнографиня Ellen Isaacs. У неї якраз є весела і дотепна лекція на TED, де можна почути про таке:
🔸 Навіщо антропологиня Люсі Сачман спостерігала за тим, як люди ксерять? І що вона в результаті дізналась? (спойлер – буде розкішне архівне відео)
🔸 Чому те, що люди розказують про те, що вони роблять і те, що вони насправді роблять – це принципово різні речі?
🔸 Як етнографія допомагає побачити неочевидні очевидності?
🔸 Що можна дізнатися, спостерігаючи за тим, як люди паркують свої автомобілі?
Посилання на виступ Ellen Isaacs ось тут 👇
https://www.youtube.com/watch?v=nV0jY5VgymI
#anthropologicalvideo
#researchmethods
YouTube
Ethnography: Ellen Isaacs at TEDxBroadway
TEDxBroadway aims to engage all participants and stakeholders in the vitality of the community—both on stage and in the audience—to develop a vision and commitment to the future of Broadway.
In the spirit of ideas worth spreading, TEDx is a program of local…
In the spirit of ideas worth spreading, TEDx is a program of local…
Big data чи Thick data?
☝️ Раніше я вже писала про холівари між кількісними та якісними методами дослідження, але давайте на чистоту – ця тема невичерпна. Згадала, що існує кілька крутих статей, де соціальні вчені переконливо аргументують, чому компаніям не варто зациклюватись виключно на великих даних, і чим їм може допомогти антропологія. Далі коротко основні думки з прочитаного:
💻 На перший погляд big data – це ідеальне рішення для збору даних про поведінку людей. Колосальні об’єми сегментованої інформації, що базується на щоденних цифрових слідах – ласий шматочок для аналітиків і безцінне джерело для більш прицільних продажів. Звідси неабиякий престиж цієї професії майбутнього і пієтет до тих, хто нею володіє.
😢 Передбачувано ця одержимість релевантним кількісним інструментом спровокувала ще більших скепсис щодо якісних методів. У порівнянні вони здаються аж надто маленькими та ненадійними.
👵 Здавалося б, що тут пора визнати поразку і всім антропологічним ком’юніті дружно піти на пенсію. Але антропологи приберегли дещо, що здатне похитнути віру у всесильність великих даних. І цей козир має назву thick data (насичені дані).
🔎 Термін thick data – це відсилка до відомого всім антропологам методу thick description (насичений опис), розробленого Кліфордом Гірцом. Йдеться про максимально детальний опис повсякденного життя людей, що здійснюється дослідником під час включеного спостереження. Найцінніше, що дає насичений опис – це контекст щоденної поведінки.
🤷🏻♀️ Справа в тому, що великі дані завжди передбачають значне узагальнення та стандартизацію результатів, а тому вимушені випускати контекст окремих випадків. Величезний об’єм вибірки просто ігнорує конкретні історії, які відкривають реальні стосунки споживачів і продукту. Адже big data – це про повторювані закономірності, але не про емоції і залежність цих емоцій від конкретних культурних та соціальних обставин, у яких живе людина.
🧙♂️ Натомість насичені дані, зосередившись на малій вибірці, можуть допомогти розкрити соціальний та емоційний контекст повсякденного життя споживачів, дати інсайти, необхідні для розуміння успіху чи невдачі стратегії, продукту чи процесу. Так можна отримати абсолютно небанальні ідеї, які ніким раніше не формулювалися.
🤝 Але великі і насичені дані – між собою не вороги. Обидві техніки важливі і обидві містять недоліки. Насичені дані не мають достатнього масштабу, а великі дані – роздільної здатності. Алгоритми забезпечують правдиву картинку, але з надто малою кількістю пікселів. А людина надто складна, щоб зробити на основі розмитого образу переконливі висновки. Тому великі дані можуть допомогти побачити панораму, а насичені дані - роздивитися деталі.
😉 Далі розповім етнографічні байки про конкретні кейси і про те, як насичені дані працюють на практиці.
#anthropologicalreading
#researchmethods
☝️ Раніше я вже писала про холівари між кількісними та якісними методами дослідження, але давайте на чистоту – ця тема невичерпна. Згадала, що існує кілька крутих статей, де соціальні вчені переконливо аргументують, чому компаніям не варто зациклюватись виключно на великих даних, і чим їм може допомогти антропологія. Далі коротко основні думки з прочитаного:
💻 На перший погляд big data – це ідеальне рішення для збору даних про поведінку людей. Колосальні об’єми сегментованої інформації, що базується на щоденних цифрових слідах – ласий шматочок для аналітиків і безцінне джерело для більш прицільних продажів. Звідси неабиякий престиж цієї професії майбутнього і пієтет до тих, хто нею володіє.
😢 Передбачувано ця одержимість релевантним кількісним інструментом спровокувала ще більших скепсис щодо якісних методів. У порівнянні вони здаються аж надто маленькими та ненадійними.
👵 Здавалося б, що тут пора визнати поразку і всім антропологічним ком’юніті дружно піти на пенсію. Але антропологи приберегли дещо, що здатне похитнути віру у всесильність великих даних. І цей козир має назву thick data (насичені дані).
🔎 Термін thick data – це відсилка до відомого всім антропологам методу thick description (насичений опис), розробленого Кліфордом Гірцом. Йдеться про максимально детальний опис повсякденного життя людей, що здійснюється дослідником під час включеного спостереження. Найцінніше, що дає насичений опис – це контекст щоденної поведінки.
🤷🏻♀️ Справа в тому, що великі дані завжди передбачають значне узагальнення та стандартизацію результатів, а тому вимушені випускати контекст окремих випадків. Величезний об’єм вибірки просто ігнорує конкретні історії, які відкривають реальні стосунки споживачів і продукту. Адже big data – це про повторювані закономірності, але не про емоції і залежність цих емоцій від конкретних культурних та соціальних обставин, у яких живе людина.
🧙♂️ Натомість насичені дані, зосередившись на малій вибірці, можуть допомогти розкрити соціальний та емоційний контекст повсякденного життя споживачів, дати інсайти, необхідні для розуміння успіху чи невдачі стратегії, продукту чи процесу. Так можна отримати абсолютно небанальні ідеї, які ніким раніше не формулювалися.
🤝 Але великі і насичені дані – між собою не вороги. Обидві техніки важливі і обидві містять недоліки. Насичені дані не мають достатнього масштабу, а великі дані – роздільної здатності. Алгоритми забезпечують правдиву картинку, але з надто малою кількістю пікселів. А людина надто складна, щоб зробити на основі розмитого образу переконливі висновки. Тому великі дані можуть допомогти побачити панораму, а насичені дані - роздивитися деталі.
😉 Далі розповім етнографічні байки про конкретні кейси і про те, як насичені дані працюють на практиці.
#anthropologicalreading
#researchmethods
А тепер обіцяний кейс про big і thick data
👩💻 Термін “thick data”, про який я вже писала раніше, вигадала конкретна людина – дослідниця Тріша Ванг (Tricia Wang), яка спеціалізується на етнографії технологій.
🤷🏻♀️ Вона багато працювала з різним компаніями, досліджуючи, як культура впливає на технології, але зіткнулася з тим, що не завжди її висновки після етнографічних досліджень були в очах компаній релевантними висновкам на основі великих даних. Так Тріша Ванг почала рефлексувати над своїм методом і зрозуміла, як можна доносити його важливість за допомогою нової назви і нового підходу. Але про це згодом, а сьогодні історія.
⛩ У 2009 році Тріша Ванг працювала над великим дослідженням для Nokia, на той час однієї з найуспішніших компаній на ринку мобільних телефонів. Тріша кілька років проводила своє дослідження в Китаї серед людей з низьким доходом. Для того, щоб краще зрозуміти контекст, у якому живуть люди, вона максимально занурилась у їхнє повсякдення – жила з сільськими мігрантами, продавала на вулиці пельмені, проводила дні і ночі в інтернет-кафе.
Зрештою, маючи за плечима колосальний багаж спостережень і розуміння контексту, у якому живуть небагаті китайці, Тріша Ванг зробила важливий висновок про те, що люди з низьким доходом готові платити за значно дорожчі смартфони, навіть якщо їм це не по кишені.
🏢 З цим висновком Тріша прийшла до свого замовника – компанії Nokia. Дослідниця намагалася переконати центральний офіс у тому, що слід змінити їхню продуктову стратегію з виготовлення дорогих смартфонів для преміум сегменту на виготовлення доступних смартфонів для людей з низьким доходом. Але Nokia вважали таку ідею абсурдною, адже Тріша спиралася на результати інтерв’ю всього зі 100 людьми, тоді як великі дані, з якими також працювала компанія, пропонували вибірку у кілька мільйонів точок даних. І всі ці кількісні дані нічого не говорили про подібну тенденцію.
💻 Однак парадокс полягав у тому, що висновок Тріши не міг бути відображеним у великих даних, адже вони від початку містили готові фіксовані кількісні моделі попиту. І саме ці моделі не відповідали тодішнім культурним моделям споживання в Китаї. І тут можна цитувати коментар Тріши про цю ситуацію «What is measurable isn’t the same as what is valuable» («Вимірюваність данних не визначає їх цінність»).
📵 А далі сталося те, що мало статись. Nokia втратила свої позиції. У 2013 році Microsoft придбав підрозділ Nokia, що займався розробкою, виготовленням і збутом мобільних телефонів.
❗️Після того, як Тріша Ванг почала публічно розказувати свою історію, пройшло вже кілька років, і в Nokia знову відбулись зміни. Microsoft продали Nokia молодій фінській компанії HMD Global. І сьогодні під брендом Nokia продовжують випускати телефони. А ще смартфони. Зокрема й бюджетні.
Ось тут можна переглянути відео на TED, де Тріша Ванг розповідає цю історію і дуже дотепно пояснює, як люди спираються на дані у своєму прийнятті рішень.
А в наступному пості я детальніше розповім, у чому Тріша Ванг бачить переваги thick data і як пропонує поєднувати їх з big data.
#anthropologicalvideo
#researchmethods
👩💻 Термін “thick data”, про який я вже писала раніше, вигадала конкретна людина – дослідниця Тріша Ванг (Tricia Wang), яка спеціалізується на етнографії технологій.
🤷🏻♀️ Вона багато працювала з різним компаніями, досліджуючи, як культура впливає на технології, але зіткнулася з тим, що не завжди її висновки після етнографічних досліджень були в очах компаній релевантними висновкам на основі великих даних. Так Тріша Ванг почала рефлексувати над своїм методом і зрозуміла, як можна доносити його важливість за допомогою нової назви і нового підходу. Але про це згодом, а сьогодні історія.
⛩ У 2009 році Тріша Ванг працювала над великим дослідженням для Nokia, на той час однієї з найуспішніших компаній на ринку мобільних телефонів. Тріша кілька років проводила своє дослідження в Китаї серед людей з низьким доходом. Для того, щоб краще зрозуміти контекст, у якому живуть люди, вона максимально занурилась у їхнє повсякдення – жила з сільськими мігрантами, продавала на вулиці пельмені, проводила дні і ночі в інтернет-кафе.
Зрештою, маючи за плечима колосальний багаж спостережень і розуміння контексту, у якому живуть небагаті китайці, Тріша Ванг зробила важливий висновок про те, що люди з низьким доходом готові платити за значно дорожчі смартфони, навіть якщо їм це не по кишені.
🏢 З цим висновком Тріша прийшла до свого замовника – компанії Nokia. Дослідниця намагалася переконати центральний офіс у тому, що слід змінити їхню продуктову стратегію з виготовлення дорогих смартфонів для преміум сегменту на виготовлення доступних смартфонів для людей з низьким доходом. Але Nokia вважали таку ідею абсурдною, адже Тріша спиралася на результати інтерв’ю всього зі 100 людьми, тоді як великі дані, з якими також працювала компанія, пропонували вибірку у кілька мільйонів точок даних. І всі ці кількісні дані нічого не говорили про подібну тенденцію.
💻 Однак парадокс полягав у тому, що висновок Тріши не міг бути відображеним у великих даних, адже вони від початку містили готові фіксовані кількісні моделі попиту. І саме ці моделі не відповідали тодішнім культурним моделям споживання в Китаї. І тут можна цитувати коментар Тріши про цю ситуацію «What is measurable isn’t the same as what is valuable» («Вимірюваність данних не визначає їх цінність»).
📵 А далі сталося те, що мало статись. Nokia втратила свої позиції. У 2013 році Microsoft придбав підрозділ Nokia, що займався розробкою, виготовленням і збутом мобільних телефонів.
❗️Після того, як Тріша Ванг почала публічно розказувати свою історію, пройшло вже кілька років, і в Nokia знову відбулись зміни. Microsoft продали Nokia молодій фінській компанії HMD Global. І сьогодні під брендом Nokia продовжують випускати телефони. А ще смартфони. Зокрема й бюджетні.
Ось тут можна переглянути відео на TED, де Тріша Ванг розповідає цю історію і дуже дотепно пояснює, як люди спираються на дані у своєму прийнятті рішень.
А в наступному пості я детальніше розповім, у чому Тріша Ванг бачить переваги thick data і як пропонує поєднувати їх з big data.
#anthropologicalvideo
#researchmethods
Коли потрібні thick data?
🤓 Усі люди використовують дані для прийняття рішень. Здебільшого ми називаємо їх досвідом. Так само для прийняття рішень використовують дані й компанії. Тільки для їх отримання вони спеціально проводять дослідження. Тріша Ванг, про яку я вже тут розповідала, склала перелік ситуацій, коли на додачу до big data компаніям, для того, щоб прийняти певні рішення, можуть будуть необхідними thick data.
🤔 Коли компанія починає роботу на незвіданому полі.
Насичені дані – це найкращий спосіб картографування невідомої в культурному плані території. Коли незрозуміло, чого чекати, слід дати зелене світло етнографам, адже їхні насичені дані дають найважливіше – розуміння контексту. А на незвіданих територіях без цього годі й починати якусь активність – можна порушити неписані правила або просто облажатись. А ще насичені дані надихають на творчість і сміливість думки, вони провокують уяву і змушують дивуватись неочікуваному. На незвіданих територіях це саме те, що треба.
📈 Для розробки бренд-стратегії. Сучасний маркетинг орієнтується на потреби і прагнення споживачів, а отже, простого аналізу ринку вже давно недостатньо для розробки стратегії бренду. Тому крім знання про кількісні показники цільової аудиторії для дієвої стратегії потрібні інсайти, тобто розуміння правди про людей, навіть коли вони самі її ще не відрефлексували. Насичені дані володіють унікальною здатністю відкривати справжні емоції людей, дізнаватися їхні історії та розуміти уявлення про світ. І саме аналіз цих історій дозволяє вивести інсайти для майбутніх стратегій.
🖥 Для дизайну продукту/сервісу. Створення нового продукту – це складний процес, що базується на детальному вивченні багатьох технічних і ринкових параметрів. Однак компаніям важливо розуміти, як люди будуть цим продуктом користуватися. І саме тут етнографічне спостереження за поведінкою людей буде вкрай важливим. Бо те, що закладають в продукт інженери, може суттєво різнитися з тим, як цей продукт використають люди.
🏢 Для реалізації організаційної стратегії. Великі дані можуть маякувати про те, що компанії необхідні організаційні зміни. Але як зробити так, щоб ці зміни не позначились негативно на працівниках? Спільна робота керівництва зі спеціалістами з насичених даних може допомогти зрозуміти контекст майбутніх змін з точки зору культури, що сформувалася в компанії, і визначити, які з них доречні, а в яких ризик перевищує користь. Крім того, професійний етнограф може відчути необхідність деяких змін ще до того, як вона буде усвідомлена і вербалізована самими працівниками.
❓А ви колись використовували у своїй роботі насичені дані?
#researchmethods
#anthropologicalreading
🤓 Усі люди використовують дані для прийняття рішень. Здебільшого ми називаємо їх досвідом. Так само для прийняття рішень використовують дані й компанії. Тільки для їх отримання вони спеціально проводять дослідження. Тріша Ванг, про яку я вже тут розповідала, склала перелік ситуацій, коли на додачу до big data компаніям, для того, щоб прийняти певні рішення, можуть будуть необхідними thick data.
🤔 Коли компанія починає роботу на незвіданому полі.
Насичені дані – це найкращий спосіб картографування невідомої в культурному плані території. Коли незрозуміло, чого чекати, слід дати зелене світло етнографам, адже їхні насичені дані дають найважливіше – розуміння контексту. А на незвіданих територіях без цього годі й починати якусь активність – можна порушити неписані правила або просто облажатись. А ще насичені дані надихають на творчість і сміливість думки, вони провокують уяву і змушують дивуватись неочікуваному. На незвіданих територіях це саме те, що треба.
📈 Для розробки бренд-стратегії. Сучасний маркетинг орієнтується на потреби і прагнення споживачів, а отже, простого аналізу ринку вже давно недостатньо для розробки стратегії бренду. Тому крім знання про кількісні показники цільової аудиторії для дієвої стратегії потрібні інсайти, тобто розуміння правди про людей, навіть коли вони самі її ще не відрефлексували. Насичені дані володіють унікальною здатністю відкривати справжні емоції людей, дізнаватися їхні історії та розуміти уявлення про світ. І саме аналіз цих історій дозволяє вивести інсайти для майбутніх стратегій.
🖥 Для дизайну продукту/сервісу. Створення нового продукту – це складний процес, що базується на детальному вивченні багатьох технічних і ринкових параметрів. Однак компаніям важливо розуміти, як люди будуть цим продуктом користуватися. І саме тут етнографічне спостереження за поведінкою людей буде вкрай важливим. Бо те, що закладають в продукт інженери, може суттєво різнитися з тим, як цей продукт використають люди.
🏢 Для реалізації організаційної стратегії. Великі дані можуть маякувати про те, що компанії необхідні організаційні зміни. Але як зробити так, щоб ці зміни не позначились негативно на працівниках? Спільна робота керівництва зі спеціалістами з насичених даних може допомогти зрозуміти контекст майбутніх змін з точки зору культури, що сформувалася в компанії, і визначити, які з них доречні, а в яких ризик перевищує користь. Крім того, професійний етнограф може відчути необхідність деяких змін ще до того, як вона буде усвідомлена і вербалізована самими працівниками.
❓А ви колись використовували у своїй роботі насичені дані?
#researchmethods
#anthropologicalreading
Навіщо потрібні спостереження?
🤷🏻♀️ Проводити опитування людей завжди складно. Бо люди – складні істоти. Часто вони не говорять те, що думають. Або говорять не те, що думають. Або самі не знають, що вони думають. Або самі не знають, що вони говорять. А ще частіше люди говорять те, що ми хочемо від них почути. Тому результати опитувань вимагають ретельної інтерпретації. І ця інтерпретація потребує додаткової інформації.
🔎 Антропологи отримують її двома способами – аналізуючи контекст і спостерігаючи за реальною поведінкою людей. Рок-зірці антропології Маргарет Мід приписують фразу «Те, що люди розказують про те, що вони роблять, і те, що вони насправді роблять – це принципово різні речі». Однією із сильних сторін антропології є вміння обійти цей парадокс. Достатньо лише провести достатньо часу з людьми в їхній повсякденній активності, і тоді стане зрозуміло, як насправді вони поводяться і чому.
☝️ Такий метод роботи в антропології називають включеним спостереженням. Цей тип спостережень вимагає, щоб протягом певного часу дослідник або дослідниця жили життям своїх респондентів (у їхньому домі, виконуючи їхню роботу, беручи участь у їхній рутині та ритуалах). Якщо ж «включення» з певних причин неможливе (а в умовах сучасного міста зазвичай так і є), навіть звичайне спостереження стане способом отримати безцінну інформацію про те, як насправді поводяться люди.
❤️ Мені тут випадково вдалося знайти промо-відео, де можна побачити, як дослідник долучається до повсякденного життя респондентів, і що він виявляє у результаті. Тому запрошую переглянути ролик і на власні очі переконатись у тому, що спостереження справді мають велику силу.
#anthropologicalvideo
#researchmethods
🤷🏻♀️ Проводити опитування людей завжди складно. Бо люди – складні істоти. Часто вони не говорять те, що думають. Або говорять не те, що думають. Або самі не знають, що вони думають. Або самі не знають, що вони говорять. А ще частіше люди говорять те, що ми хочемо від них почути. Тому результати опитувань вимагають ретельної інтерпретації. І ця інтерпретація потребує додаткової інформації.
🔎 Антропологи отримують її двома способами – аналізуючи контекст і спостерігаючи за реальною поведінкою людей. Рок-зірці антропології Маргарет Мід приписують фразу «Те, що люди розказують про те, що вони роблять, і те, що вони насправді роблять – це принципово різні речі». Однією із сильних сторін антропології є вміння обійти цей парадокс. Достатньо лише провести достатньо часу з людьми в їхній повсякденній активності, і тоді стане зрозуміло, як насправді вони поводяться і чому.
☝️ Такий метод роботи в антропології називають включеним спостереженням. Цей тип спостережень вимагає, щоб протягом певного часу дослідник або дослідниця жили життям своїх респондентів (у їхньому домі, виконуючи їхню роботу, беручи участь у їхній рутині та ритуалах). Якщо ж «включення» з певних причин неможливе (а в умовах сучасного міста зазвичай так і є), навіть звичайне спостереження стане способом отримати безцінну інформацію про те, як насправді поводяться люди.
❤️ Мені тут випадково вдалося знайти промо-відео, де можна побачити, як дослідник долучається до повсякденного життя респондентів, і що він виявляє у результаті. Тому запрошую переглянути ролик і на власні очі переконатись у тому, що спостереження справді мають велику силу.
#anthropologicalvideo
#researchmethods
YouTube
The Power of Observation | Sensemaking Practical Course
The human sciences address the reality of people’s lives at their most complex and, quite frankly most interesting. Once you start truly understanding people’s behaviour, you will begin to see your business landscape with new clarity.
It’s in the tension…
It’s in the tension…
Чому важливо чути дітей, або трохи неочевидного про пандемію
😷 Як би сильно мені не хотілось припинити писати про досвід пандемії і її наслідки, але сьогодні це та тема, яка болить усім, а отже її осмислення потребує лагідного антропологічного втручання. Одна із проблем, яка чи не найбільше вимагає такого втручання – дитячий досвід пандемії, невидимий і незаслужено ігнорований дорослими.
😎 Тому разом із Тетяною Саніною та Юлією Соболь (і за підтримки УКФ) ми розпочинаємо проект «Вплив пандемії COVID 19 на щоденні практики дитинства», у межах якого разом працюватимемо над тим, щоб дитячий досвід пандемії став видимим для дорослих.
😞 Бо дуже часто дорослі забувають про те, що в дитячому світі одні і ті ж речі можуть виглядати та сприйматися зовсім інакше. Наприклад, не бачити однокласників – зовсім не те саме, що не бачити колег, а бути вдома з батьками – не те саме, що бути з власною дитиною. І таких нюансів купа.
💪 Ми хочемо провести дослідження, щоб дати дітям голос і можливість самим розказати про те, що вони відчувають і чого потребують насправді.
🤝 А ще наш проект – це дуже прикольна колаборація антропологів та соціологів, адже після якісної частини дослідження буде проведено кількісну. І ось тут ми вже охопимо репрезентативну вибірку з усієї України, яка допоможе верифікувати наші інсайти. Тому, повертаючись до теми вічних холіварів антропологів і соціологів (про це можна почитати ось тут), а також кількісних та якісних методів (ось тут писала про це пост), поспішаю сказати, що у нас намалювалась ідеальна дослідницька утопія, де всі науки і методи живуть в мирі та злагоді.
Щоденник і результати проекту будуть публікуватися на оцьому сайті 👇
https://childrencovid19.org.ua/?fbclid=IwAR3izw3rK8p5ELKmgt1iq-zWScTrPoMYp_b1IVVGcvKLI16ZKnfaQwQ-zV0
Запрошуємо стежити за новинами і навідуватись за цікавинками.
☝️І останнє: антропологічна частина дослідження проводитиметься віддалено у 4 містах – Києві, Харкові, Одесі та Львові. Ось тут мені дуже знадобилась би ваша допомога. Якщо знаєте дітей 9-16 років з цих міст, яким було б цікаво поспілкуватись з дослідницями і які мають батьків, котрі не проти такого спілкування, дуже прошу скинути їм лінк на нашу анкетку 👇
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfgrSGcpk0ffTJHUDJYrD_6ECH-JJ4-YUWGAoFrbvU5B-Qpog/viewform?fbclid=IwAR219KkbUmBi5Ryw1VlmlwoWsIcxdNUcgyLKx-pYbBcswJj9cLmuwmRqthk.
Нам би це дуже допомогло 🙏
❓А ви колись спілкувались з дітьми про досвід пандемії? Що вони вам розказували?
#covid19
#anthropologicalwriting
#researchmethods
😷 Як би сильно мені не хотілось припинити писати про досвід пандемії і її наслідки, але сьогодні це та тема, яка болить усім, а отже її осмислення потребує лагідного антропологічного втручання. Одна із проблем, яка чи не найбільше вимагає такого втручання – дитячий досвід пандемії, невидимий і незаслужено ігнорований дорослими.
😎 Тому разом із Тетяною Саніною та Юлією Соболь (і за підтримки УКФ) ми розпочинаємо проект «Вплив пандемії COVID 19 на щоденні практики дитинства», у межах якого разом працюватимемо над тим, щоб дитячий досвід пандемії став видимим для дорослих.
😞 Бо дуже часто дорослі забувають про те, що в дитячому світі одні і ті ж речі можуть виглядати та сприйматися зовсім інакше. Наприклад, не бачити однокласників – зовсім не те саме, що не бачити колег, а бути вдома з батьками – не те саме, що бути з власною дитиною. І таких нюансів купа.
💪 Ми хочемо провести дослідження, щоб дати дітям голос і можливість самим розказати про те, що вони відчувають і чого потребують насправді.
🤝 А ще наш проект – це дуже прикольна колаборація антропологів та соціологів, адже після якісної частини дослідження буде проведено кількісну. І ось тут ми вже охопимо репрезентативну вибірку з усієї України, яка допоможе верифікувати наші інсайти. Тому, повертаючись до теми вічних холіварів антропологів і соціологів (про це можна почитати ось тут), а також кількісних та якісних методів (ось тут писала про це пост), поспішаю сказати, що у нас намалювалась ідеальна дослідницька утопія, де всі науки і методи живуть в мирі та злагоді.
Щоденник і результати проекту будуть публікуватися на оцьому сайті 👇
https://childrencovid19.org.ua/?fbclid=IwAR3izw3rK8p5ELKmgt1iq-zWScTrPoMYp_b1IVVGcvKLI16ZKnfaQwQ-zV0
Запрошуємо стежити за новинами і навідуватись за цікавинками.
☝️І останнє: антропологічна частина дослідження проводитиметься віддалено у 4 містах – Києві, Харкові, Одесі та Львові. Ось тут мені дуже знадобилась би ваша допомога. Якщо знаєте дітей 9-16 років з цих міст, яким було б цікаво поспілкуватись з дослідницями і які мають батьків, котрі не проти такого спілкування, дуже прошу скинути їм лінк на нашу анкетку 👇
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfgrSGcpk0ffTJHUDJYrD_6ECH-JJ4-YUWGAoFrbvU5B-Qpog/viewform?fbclid=IwAR219KkbUmBi5Ryw1VlmlwoWsIcxdNUcgyLKx-pYbBcswJj9cLmuwmRqthk.
Нам би це дуже допомогло 🙏
❓А ви колись спілкувались з дітьми про досвід пандемії? Що вони вам розказували?
#covid19
#anthropologicalwriting
#researchmethods
