Цього тижня минає другий місяць з моменту загострення боїв за Бахмут.
Ніхто не вірив, що в умовах настільки інтенсивних атак ворога можна утримати місто більше тижня, максимум двох.

Але завдяки мужності та героїзму тисяч наших воїнів, а також вмілому керівництву наших генералів та офіцерів - оборона Бахмута тримається та можливості ще не вичерпані.

✔️Керівник оборони Бахмута бригадний генерал Гнатов Андрій
✔️Керівник оборони східного фронту, в зону відповідальності якого входить Бахмут, Командувач ОСУВ «Хортиця» генерал-полковник Олександр Сирський
✔️Також частиною східного фронту керує Командувач ОСУВ «Таврія» бригадний генерал Олександр Тарнавський
✔️безпосередньо у Бахмуті здійснюють оборону комбриги 93-ї бригади полковник Паліса Павло та комбриг 3-ї бригади Національної Гвардії полковник Півненко Олександр

🔊 "Донеччина. Передові позиції українських військових на Бахмутському напрямку."

Маю честь сьогодні бути тут і нагородити наших героїв.

Потиснути руку і подякувати за захист суверенітету нашої держави.

Слава кожному і кожній, хто зараз у бою за Україну!

Світла пам’ять усім, хто віддав своє життя за нашу незалежність!»

— Президент України Володимир Зеленський.

На тимчасово окупованій території України російські окупанти продовжують примусові мобілізаційні заходи.

Зокрема у н. п. Старобільськ, Щастя, Новоайдар, Нижньотепле, Новопсков Луганської області оголошено  черговий етап масштабної військової підготовки російських окупаційних військ з проведенням у цьогорічний весняно-літній період мобілізаційних навчань (тренувань).

До участі в зазначених мобілізаційних заходах російськими окупантами передбачається призвати все місцеве чоловіче населення призовного віку (насамперед тих, які отримали громадянство рф та так званої лнр).

При цьому окупанти для мотивування потенційних призовників до служби в російських окупаційних військах обіцяють передавати їм примусово відчужене житло громадян України, які вимушено залишили тимчасово окуповану територію.

У свою чергу, чоловіки, усвідомлюючи перспективу потрапити на фронт після проходження військової підготовки, звільняються з роботи та змінюють місце проживання.

Добре, що ніхто в пабліку не обговорював контрнаступ на Харківщині до його початку.
І була повністю закрита зона бойових дій для доступу будь-кого, крім військових.
Тоді було реалізовано найуспішнішу операцію за час повномасштабного вторгнення з точки зору інтенсивності звільнення наших територій.
Тиша дала військовим виграти час і робити свою роботу.

Я нагадаю, що стратегічні військові плани і задуми мають право оприлюднювати три особи в цій
державі - Верховний Головнокомандувач(Президент), Міністр Оборони, Головнокомандувач.
Всі інші - лише цитувати.

Не треба задавати в ефірах питання експертам - а як же там контрнаступ, не треба писати блоги на цю тему і пости, не треба взагалі публічно обговорювати військові плани нашої армії.

У нас один стратегічний план - звільнити всі наші території.
А деталі - то вже військова таємниця.
Їх оприлюднюють три вищеназвані особи, коли є така військова задача. Бо інформація - це теж зброя і ми нею теж воюємо.

Настав час, коли потоки інфосміття неможливо спинити. Це треба сприйняти і не витрачати на нього час.

☝️Споживайте інформацію, коли є автор, з офіційних сайтів та верифікованих галочкою акаунтів соцмереж
☝️Перевіряйте інформацію

Ось вам кейс інфосміття про мене і трохи фактчекінгу

✔️21.05.2014 в Укр.правді вийшла моя стаття -чому НЕ варто голосувати за найрейтинговішого кандидата.Нагадаю тоді це був Порошенко
✔️є купа моїх статей і виступів з критикою Мінських угод
✔️за часів Порошенка було вчинено чимало неоднозначних гучних вбивств.
І тодішня влада нервувала щодо моїх публічних коментарів, враховуючи мій науковий фах - злочини в сфері політики.
Я добре все розуміла.
Нервувала влада так, що мене викликали після ефірів на допити в СБУ і просили не коментувати гучні вбивства.

Я про це публічно говорила. Просто нагадую.
І ще один факт.
З весни 2019 року ціла категорія вбивств зі специфічними ознаками зникла з кримінальних зведень. Бо їх перестали замовляти.
А про Маляр і Євросолідарність - кумедно 😁

Як читати заголовки під час війни і не лякатись?

В комунікаційній повістці війни є два основних типи інформації:
✔️новини. Вони мінливі і прямо залежать від динаміки подій на фронті
✔️інформація, актуальна протягом всієї війни

Новини - відступають/наступають, завдали ракетного удару, тривають бої, тримаємо оборону, завдаємо втрат, стабілізувалась ситуація, загострилась ситуація тощо.

Але є речі, які не зміняться до самої перемоги, які становлять собою специфіку війни і які не треба щоразу сприймати як новину і лякатись. Бо це просто констатація неминучого факту.

Приміром:

☑️РФ хоче захопити всю Україну. Це їх кінцева мета щодо нашої держави. Вони заради цього вдерлись до нас ще у 2014. Тому, незалежно від перебігу бойових дій, їхніх поразок і невиправдано великих втрат, вони цю мету не змінюють. Інша справа, що вони не можуть її реалізувати.

Що це означає для нас? Що ми повинні допускати і розглядати всі можливі сценарії розвитку подій для того, аби бути готовими протистояти на будь-якому напрямку у будь-який час.
Власне, саме так і відбувається.
Будь-які заголовки з припущенням розвитку подій - це не новина, а лише припущення. Всі припущення мають право на життя, але об’єктивно існує лише те, що зараз відбувається на фронті і те, що вже сталось.

❗️З усіх прогнозів цієї війни точний лише один - ми у ній переможемо.

☑️тема мобілізації. Теж ніяка не новина і актуальна аж до самої перемоги. І сприймати її варто саме так.
Об‘єктивно мобілізація триває з 24 лютого на виконання Указу Президента.
Завдяки мобілізації і високій мотивації нашого народу ми вже зберегли державу весною 2022 і тепер доведемо справу до кінця та звільнимо наші землі. Якщо ви бачите заголовки про мобілізацію - це буденна реальність війни, а не новина.
Але для спокійного сприйняття реалій треба знати, що ніяких хвиль мобілізації немає. Все іде у плановому порядку. Потреби у мобілізації залежать від розвитку ситуації на фронті - це очевидні речі, це не новина.

☑️так само залишиться сталим до перемоги питання ймовірності ракетних атак по всій Україні. Ймовірно все. Бо триває війна. Але як треба читати такі заголовки з прогнозами?
Розуміти, що ніхто на 100% не знає як буде.
Завжди дотримуватись правил безпеки під час повітряної тривоги. Розуміти, що наші Повітряні Сили переважну більшість ворожих ракет збивають.
Знати, що Україна працює з нашими партнерами над тим, аби максимально убезпечити небо.


Ми за цей рік стали дуже дорослим суспільством. Ми навчились критично сприймати будь-яку інформацію, ми мужньо переносимо найтрагічніші новини і нас вже доволі складно вибити з колективної психологічної рівноваги повідомленнями у ЗМІ.

Але цей стан варто постійно у собі підтримувати і не піддаватись на паніку, страхи та пошуки зради - бо нам ще війну вигравати.

Ворог продовжує концентрувати найбільші свої наступальні спроможності на Бахмутському напрямку.

Паралельно вони акумулюють і всі свої медійні зусилля довкола теми боїв за Бахмут.
Власне, так і виглядає інформаційно-психологічне підкріплення військових дій.

Наразі противник відпрацьовує медійно три задачі:

✔️підірвати довіру нашого суспільства і військових до рішень командування по Бахмуту
✔️демотивувати і психологічно ослабити наше військо
✔️спровокувати наше військове керівництво на помилкові дії

Для цього вони намагаються змістити акценти у темі Бахмута і нівелювати те, що є нашою перевагою - розумне і грамотне планування операцій.

Зміщений акцент - розглядати Бахмут як апокаліптичну подію та робити з цих боїв поділ реальності на «до» і «після».
Цей психологічний трюк використовується для навіювання потрібних ідей і наративів ворога.

Коли суспільство сприймає бої в Бахмуті як фактор, який кінцевим чином вплине на хід війни, - це дає можливість ворогу просувати в інфо поле вигідні для них сценарії наших дій.

Надміру накручене наближенням «кінця» перелякане суспільство за задумом ворога повинно почати тиснути на військово-політичне керівництво щодо припинення оборонних дій.

Це і є в чистому виді Іпсо з метою впливу на прийняття військових рішень.

☝️Які меседжі використовує зараз ворог:
- нібито рішення тримати Бахмут політичні
- нібито Бахмут нема сенсу тримати там майже все в оточенні
- нібито героїзм українських бійців роздуває українська пропаганда

☝️які два прізвища безкінечно експлуатують у російських Іпсо по темі Бахмута?
- Президента України
- командувача Сирського

З метою підірвати довіру до них та внести конфлікт у військове керівництво держави. Адже у російських вкидах не пишуть, що військові рішення не приймаються одноосібно. Є військове командування на чолі з Головнокомандувчем та Начальником Генерального Штабу. Крім того, постійно засідає Ставка Верховного Головнокомандувача - де теж приймаються оперативні рішення за участі всіх воюючих силових структур.

То що ж насправді відбувається і як треба сприймати інформацію про бої в Бахмуті?

Це активна фаза війни. Так само активна, як і по інших напрямках на Сході, де з січня 2023 триває повномасштабний наступ ворога.

Ми обороняємо Бахмут так само віддано, як кожен інший населений пункт. Застосування наших сил і засобів визначається не політичною доцільністю, а тим, які ресурси необхідні для відсічі ворогу та виконання бойових завдань на даному напрямку.

Оборона Бахмута наразі обумовлена оперативно-тактичною доцільністю, а рішення, приймаються грамотні, виважені та спрямовані на виконання актуальних оборонних задач.

Які можуть бути оборонні задачі?
- утримання займаних рубежів та позицій
- недопущення просування противника вглиб території
- нанесення ворогу значних втрат
- створення умов для переходу в контрнаступ

Обороняти Бахмут будуть до тих пір, поки нам це буде необхідно з точки зору виконання військових оборонних задач.
І це наше військове командування, а не російські Іпсо, буде визначати до яких пір здійснюватиметься оборона Бахмута.

І найнеприємніша для ворога інформація. Бої за Бахмут не апокаліпсис. Це ще одна героїчна сторінка потужної української армії у війні проти Російської Федерації.

На тимчасово окупованій території України загострюються проблеми з отриманням цивільним населенням медичної допомоги.

Це пов’язано з тим, що російське окупаційне командування розширює практику використання місцевих медичних закладів для лікування виключно російських військовослужбовців.

Внаслідок таких дій противника мешканці позбавляються можливості отримання навіть екстреної медичної допомоги.

Зокрема, минулого тижня в населеному пункті Нововасилівка Запорізької області місцеву лікарню було перепрофільовано в російський військовий шпиталь, в якому  розмістили понад 200 поранених окупантів.
За вказівкою командування противника надавати медичну допомогу цивільному населенню у цьому лікувальному закладі категорично заборонено.

Крім того, в лікарняних закладах, які ще обслуговують місцевих мешканців кількість кваліфікованого медичного персоналу критично зменшується, тому що російські окупаційні адміністрації примусово масово направляють цивільних медиків лікувати поранених російських військовослужбовців, чисельність котрих постійно зростає.
 

На жаль, втрати - це неминучий наслідок війни.
Без втрат не буває.
Одна з головних задач воюючої сторони - знищення фізичної сили противника.

Але втрати ворога в рази більше.
Це при тому, що у них перевага по кількості особового складу і озброєння.

Втрати були більші у них і в 2014-2015, але зараз той коефіцієнт майже удвічі зріс на нашу користь.

У нас бувають такі дні на Сході, коли співвідношення вбитими сягає 1 до 10.
Це, звісно, не щодня, і середій коефіцієнт нижчий, але менше з тим.

У Бахмуті час грає проти ворога

Грамотні дії нашого командування на Бахмутському напрямку та мужність бійців зробили для ворога ці тривалі бої найдорожчими за час повномасштабного вторгнення.

Адже витрачені ворогом на захоплення Бахмута час, зброя, техніка та величезна кількість загиблих з точки зору військової доцільності не виправдовують себе.

Втім, ворог не полишає свої плани та пішов на принцип і підняв ставки на шкоду собі. Це дуже «по-російськи», логікою не зрозуміти.

Якщо простою мовою підсумувати зведення, то:

Ситуація на Сході у районах ведення оборонної операції залишається досить складною.

Агресор проводить основні наступальні дії одночасно на чотирьох напрямках, а саме: Лиманському, Бахмутському, Мар’їнському та Авдіївському.
Переважно не має успіху.

Найбільші зусилля зосереджує на встановленні контролю над Бахмутом, намагається просуватись до центральної частини міста, на окремих ділянках має незначні перемінні успіхи. Але захопити місто не може. Довкола і в самому місті тривають жорсткі бої.

Також ворог веде наступальні дії в районі Авдіївки з метою оточити місто та блокувати шляхи постачання.
Крім того, бої тривають у Білогорівці та у Мар‘їнці.

Нарешті, з 2014 року Україна поставила жорстко і юридично грамотно питання відповідальності РФ за війну.

​​Вчора під час Бучанського саміту Faces of Justice, присвяченому обговоренню механізмів притягнення держави-агресора до всеосяжної відповідальності за злочини проти українського народу й людяності, Президент України Володимир Зеленський чітко висловив нашу державну позицію з цього питання.
Три рівні судових розглядів - національний, Міжнародний кримінальний суд і ☝️Спецтрибунал.
І головне, відповідальність РФ повинна понести насамперед за ‼️агресію - як первинний злочин.

Адже, основний злочин, який РФ вчиняє з 2014, - це злочин агресії (побутовою мовою - війна).

А воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид - похідні наразі.

На жаль, попереднє керівництво України займало непробачно м‘яку позицію щодо притягнення РФ до відповідальності і взагалі не подало нікуди жодного позову чи заяви щодо вчинення РФ саме агресії.

Влада і сама не називала це війною (АТО, ООС), тому ми обмежувались заявами до міжнародних інституцій лише щодо тероризму та воєнних злочинів.

Зрештою, ми просто згаяли кілька років. А для розслідування злочинів - це іноді фатально.

Вимога України створити Спецтрибунал по злочину агресії РФ - це дуже сильна позиція. Дуже!

Тому що з часів Нюрнбергського процесу міжнародні суди більше не виносили вироки за агресію.
Лише за похідні від неї злочини.

Так недолуго працює міжнародне право і міжнародні суди.
Звісно, що і міжнародної політичної консолідації ніколи не вистачало, попри те, що війни велись завжди.

Єдине, що вдалось зробити тоді з 2014 - це силами відважних українських суддів винести 17 вироків за агресію в межах національного правосуддя.
Відважних - бо юридично тоді було АТО, а вони у вироках написали - «агресія» і дали належну кваліфікацію.

Я в той час викладала у Національній школі суддів кваліфікацію злочинів в зоні бойових дій і була дотична до розробки цього підходу - як кваліфікувати дії РФ саме за статтею 437 Кримінального кодексу «Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни».

Пам‘ятаю скільки тоді було дебатів у юридичній спільноті, що так неможна, що то суперечить підходам міжнародного гуманітарного права, що суб‘єкт злочину не той.

Але вироки є. І докази злочину агресії задокументовано належним чином з 2014 року.

Більше того - наші судді зробили тоді неймовірне і задокументували навіть інформаційні операції як одну з ознак готування війни.

І от нарешті, це не окрема позиція сміливих суддей, а чітка і жорстка державна позиція України.

Це непростий шлях. Але він тепер добре покаже - чи готовий світ консолідовано зупиняти війни та карати за них.

Ситуація у Бахмуті залишається дуже напруженою.

Ворог робить спроби задіяти не лише Вагнерівців, але й професійні підрозділи десантників.
Непомірно високі втрати особового складу ворога не зупиняють. Рішення приймаються емоційно.

Нашим оборонцям доводиться у складних умовах зупиняти просування противника.

Але кожне наше військове рішення і кожен крок є виваженим. Командування Оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця» працює в зоні бойових дій та повністю володіє оперативною ситуацією на місці.

Реагування на поточну ситуацію здійснюється грамотно з урахуванням всіх обставин, задач та принципу військової доцільності.

Довіряємо нашим військовим.