🔈Навіщо російські спецслужби підтримують чутки про хвороби Путіна і його регулярні смерті?

Це введення в оману, з метою переключити нас з активних дій на пасивне очікування.
Крім того, недооцінка ворога призводить до слабшоі підготовки.

▪️Варто сказати, що це вдала стратегія на відміну від усіх інших, коли росіяни навпаки роздувають власну велич і перебільшують свої можливості.

Безумовно, що в такому віці вже природньо мати перелік хвороб і далеко не всі до цього віку доживають. Але з посеред усіх лідерів такого віку саме про нього безкінечно поширюють ці розмови і чутки.
Бо це стратегія в якої є мета.

Чи змінить для нас щось смерть Путіна?

Він жива і немолода людина, тому це неможна виключати. Ми всі смертні. І конспірологія тут ні до чого.

▪️ безвідносно до прізвища і краіни смерть глави держави - це завжди вікно можливостей для місцевих політичних еліт. Тому смерть завжди використовується в політичних цілях.
▪️зміна глави держави це теж завжди вікно можливостей. Навіть сам період переходу влади з одних рук в інші становить потенційну небезпеку захоплення влади, дестабілізації тощо. І це теж безвідносно прізвищ - це особливості політичного процесу. За владу завжди точиться боротьба і є періоди, коли природнім чином ця боротьба критично загострюється.


Але на хід війни ззовні може вплинути все що завгодно, не лише чиясь смерть. Нам треба просто бути готовими до всього. Абсолютно до всього.

І найкраща готовність - це зброя.

Бо вирішальний фактор війни - це зброя, а ще точніше - ії кількість та якість.

☝️300 тисяч загалом поранених та вбитих росіян за півтора роки їхнього повномасштабного вторгнення.

За що всі ці люди залишаються з інвалідністю та віддають життя?

📌Мотивація. Один з двох факторів перемоги. Другий - зброя.

Наша війна цікава з точки зору мотивації.
Бо це двобій не лише зброї, це двобій мотиваціі та морального стану двох армій.

▪️Мотивації російських військових повністю описана у висновках Стенфордського тюремного експерименту Філіпа Зімбардо.

Це експеримент про вплив влади та авторитету. Він показав наскільки люди стають покірними та легко навіюваними, якщо є ідеологія що виправдовує ї вчинки та яку підтримує авторитарна держава.

І як ми бачимо з вами - це працює.

Росіяни, попри втому та деморалізацію, наступають по багатьох напрямках.

▪️У нас інша мотивація. Захист Батьківщини і патріотизм. Нам ії ніхто не навіював. Це інстинкт самозбереження нації.

Наша мотивація по своїй природі сильніша. Саме тому нашим військам вдається зупиняти ворога в якого перевага у зброї і у кількості людей.

Але треба розуміти природу мотиваціі ворога. Вона криється в державній системі та режимі, які побудовані в РФ.

Якщо на нашу мотивацію неможна вплинути, бо це мотивація виживання нації, то на мотивацію росіян можуть вплинути зміни всередині самої РФ.
Бо ситуація часто впливає на поведінку людини більше ніж ії внутрішні особливості.
І це підтвердив ще один відомий експеримент соціальної психології - експеримент Стенлі Мілгрема.

Щодо загибелі воїнів 128 окремої гірсько-штурмової бригади.

Це трагедія і невимовний біль😢

Але до завершення перевірок та слідства краще утриматись від версій щодо причин трагедії.

Нагородження та заохочення бійців за їх незламність та подвиги відбуваються постійно.
Це частина військової культури. Дуже важлива частина. І це не лише те, що видно на фото. Якщо дозволяють умови - це робиться урочисто.
Сама неодноразово мала честь нагороджувати міністерськими та державними нагородами наших воїнів на передовій - це дуже хвилююча для всіх мить.

Звісно, це відбувається у присутності побратимів, а не наодинці - це теж важливо.

І звісно, ☝️є норми та заходи безпеки, яких дотримуються. Як раз у військовому професійному середовищі з цим все Ок.

Але, бувають різні прикрі обставини та людський фактор - треба фахово розібратись що сталось.

В нас війна і ворог підступний.

Через те, що повномасштабна війна триває вже більше року, у багатьох стирається почуття небезпеки. Це явище давно описано наукою та підтверджено практикою. Людині складно постійно знаходитись у стані підвищегоі уваги та концентрації на ризику загинути.

Це не виправдовує, а пояснює певні особливості сприйняття небезпеки.
Такий стан, наприклад, може призводити до ненавмисного витоку інформації. Хоча, щоб цього не сталось вживається купа запобіжників, але все одно - людський фактор, на жаль.

По-друге, і це дуже неприємна річ, але у нас досі є і в цивільному, і у військовому середовищі люди, які співпрацюють з ворогом.
І розслідування інших точних влучань декілька разів показувало саме на цю обставину.

Звісно, за правилами, слідство повинно перевірити всі версії загибелі військовослужбовця, який був помічником Головнокомандувача.

І неможна виключати поки що жодну з них. Навіть, якщо для фахівців тут картина події більш менш очевидна.

Поліція зараз документує це як наслідки необережного поводження з боєприпасами, в результаті чого сталась загибель.

Це коректно, бо це попередня кваліфікація - по факту. Слідство - попереду.

Під час слідства доведеться перевірити не тільки необережне поводження з боєприпасами, але й інші версії, бо загиблий займав під час війни позицію помічника Главкома. А це само по собі створює додаткові ризики для життя.

Росіяни, як завжди, роблять найбільший внесок у нашу єдність.

Ці відеофейки з Главкомом, які вони запустили, зараз вирівняють всі наші внутрішні дискусії, що розділяли суспільство останні декілька днів.

Вони не вперше намагаються використати загибель відомих чи знакових людей для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні. Але штучно з нічого організувати заворушення чи переворот вкрай важко. Повинна бути насамперед органічна основа. А ії наразі немає.

Ну, і російські інформаційні вкиди вже давно неробочі. Наше суспільство вже навчилось дуже швидко їх ідентифікувати.

Як розуміти нинішню ситуацію на фронті?

І на Сході, і на Півдні ворог хоче повернути втрачені під час звільнення наші території.

Звісно, що росіяни не полишають мети вийти на кордони Донецької та Луганської областей, але судячи з нинішнього характеру дій - задачі станом на зараз менш амбітні.

🔹

Втім, вони продовжують наступ на Куп‘янському, Лиманському і Бахмутському напрямках. Не рахуючись з власним втратами, вони рішуче воюють і кидають у бій все, що можуть.
Тому, там зараз важко, наші в обороні героїчно стримують ворога.
Є час від часу зміна положень сторін, але це така динаміка боїв.

Авдіївка і Мар‘їнка - росіяни вже багато місяців намагаються взяти їх під контроль. Ситуація мінлива - тобто час від часу відбуваються серйозні загострення, бо ворог шукає наші слабкі місця, збирає власні сили і підбирає зручний момент для активізації.
Зараз загострення. Численні штурми, обстріли, авіаудари. Але наші відбивають штурми і контролюють ці два населених пункти.

На Запорізькому напрямку так само ворог хоче повернути звільнені нами території. Теж штурмує, але безуспішно.

🔹

Коли ви намагаєтесь для себе викласти це у якусь картину, то варто пам‘ятати, що немає критеріїв за якими можна сказати - так як зараз це нормально чи відхилення.
Бо війна не розвивається як організм людини, коли можна точно сказати, що вона має робити у два чи у три рочки.

Кожна війна унікальна. Але ми завжди шукаємо точку відліку чи порівняння з іншими війнами.
Це некоректно.
Бо дуже багато у нашої війни умов і обставин, які характерні лише для неї.

Основна риса нашої війни полягає у перевазі ворога в озброєнні та кількості людей.
І це ключове, що впливає на хід подій.

Долати це нам вдається завдяки професійності, вмотивованості та допомозі партнерів, але ☝️з різним успіхом.
Іноді - це успішне звільнення територій, а більшою мірою - успішна зупинка ворога та оборона.

Як розуміти ситуацію на фронті, що відбувається зараз?

Умовно є три тенденції:

1️⃣ росіяни на Сході продовжують наступальні дії на 5-ти напрямках - Куп‘янський, Лиманський, Бахмутський, Мар’їнський, Авдіївський.
Авдіївку хочуть взяти під контроль до нового року. Але це вже далеко не перша їх дата.

Наступають вони саме у такій комбінації по цих напрямках ще з початку 2023. Інтенсивність завжди різна. Бо наші потужно їх знищують і ворогу постійно доводиться робити паузи і відновлюватись.

Станом на зараз скрізь ідуть бої, але росіяни просунутись не можуть.

Ціна? Бо нещодавно іноземна преса намагалась визначити ціну - ніби ми витратили на деяких східних напрямках більше, ніж отримали.

Ми зупиняємо ворога. І нищимо його. Ворог сильний. Зупинити меншими силами не вийде. Бо в нас менше зброї і менше людей, ніж у росіян.

Зупинення ворога - це врятовані цивільні люди та наші міста і села. Є такі рубежі як Бахмут. Якщо б там не зупинили, то далі ворогу було б значно легше просунутись вглиб. Бо є специфіка ландшафту.

2️⃣ росіяни активно обстрілюють наші населені пункти артилерією скрізь де відстань дозволяє. Станом на сьогодні під обстрілами близько 100 населених пунктів на Півночі, Сході та Півдні.

Росіяни таким чином виконують декілька задач. Залякують цивільне населення та відволікають наші військові спроможності, щоб ми не могли їх використовувати на інших напрямках.

3️⃣ Південь. Важке протистояння, як і на Сході. Ворог має перевагу в озброєнні і кількості людей. Наші ризикнули і в таких умовах змогли літом просуватись.
Зараз ворог намагається повернути втрачене, ☝️але не може. Звісно, тривають бої.


Ну, і про лівий берег Херсонського напрямку ви мабуть вже читали зведення Генштабу. Там наші вибили ворога з деяких позицій. Це був тривалий кількамісячний процес. Бо швидко тільки в кіно.

Про «втому» західного суспільства від нашої війни.

Процеси об‘єктивні, висновки - хибні.
Слово «втома» зовсім не про це.

І тим більше не варто заводити цю так би мовити «втому» у причиновий зв‘язок з допомогою західних партнерів.

Навіть, якби це було не про війну, а про якусь іншу подію - ніхто не зможе дивитись з однаковим ентузіазмом більше року такі новини.
Особливо якщо це про іншу країну.

І це зовсім не «втома» від нашої війни. Це нормальний процес сприйняття інформації про одну і ту ж подію протягом такого тривалого часу.
Всі, хто нам співчували, продовжують співчувати і вболівати за Україну.

І це нормально, що всі чекали більших результатів від контр наступу і зараз дещо засмучені. Це адекватна реакція.
Це як раз і підтверджує, що за нас вболівають.
Всі чекали дива, але реальність дещо інша. І ми продовжуємо у цих складних умовах виборювати свою свободу. І ми не здаємось, а навпаки - міцнішаємо духом.

Просто прийшов час змінювати подачу інформації про нашу війну для західної аудиторії. Це природній процес, коли подія стає такою тривалою у часі.

Нещодавно, коли я була в Німеччині на запрошення власника німецького Looksfilm Гунара Дедьйо, ми це обговорювали з європейськими журналістами, документалістами та керівниками теле і кіно компаній.
Вони всі хочуть подавати інформацію про нашу війну так, щоб їх глядач дивився з цікавістю.

Я запропонувала їм декілька нових підходів до висвітлення нашої війни.
Вже по-трохи працюємо над цим.

Тактика росіян на сході

Вони обрали 5 напрямків - Мар‘їнський, Авдіївський, Бахмутський, Лиманський і Куп‘янський.

Якщо подивитись на карту, то видно, що вони доволі рівномірно розподілили навантаження вздовж східного кордону - Донецької та Харківської областей.

У такій комбінації напрямків вони наступають вже майже рік. З різною інтенсивністю. Десь беруть паузу, десь - посилюються.
Але не збирають всі сили в найслабшому для нас місці, щоб прорвати нарешті оборону.

Чому так?

Бо їхня задача - максимально ослабити і виснажити наші сили на всіх напрямках.
Так само вони діють з обстрілами вздовж північного кордону.

Звісно, це не може бути їх єдиним планом.
За такою тактикою стоїть більша мета. Виснажити, щоби діяти більш ефективно надалі.
Вони не полишають своїх планів - захопити всю територію України.

Нам це дивно чути після їхнього програшу у Києві та області. Але росіяни цим і характеризуються - переоцінкою власних можливостей. Вони завжди ставлять собі максимальні цілі. І на шляху до них встигають завдати лиха.

Крім виснаження наших військ, вони ще всіляко намагаються ослабити наше суспільство. Тобто ослабити наш з вами оборонний і наступальний потенціал.
Роблять вони це насамперед інформаційними інструментами.

Всі штучно створені конфлікти і дискусії, у які зараз занурили наше суспільство, роблять нас слабкими перед ворогом.

І тут не треба бути пророком, щоб розуміти - на піку нашого внутрішнього розбрату у ворога будуть найсприятливіші умови для наступних дій.

Гідність - це наша ДНК і наша прошивка.

Наш шлях складний, але він того вартий.
Зараз мабуть напишу дуже пафосно і гучно, але це моє переконання.

Наразі ми між двома світами - диким та сильним і цивілізованим, але слабким.

Тож, ми не лише за свою свободу воюємо. Тут і зараз народжується нова сучасна цивілізація, яка сповідує високі цінності та ідеали, але водночас сильна і здатна себе захистити.

🔴анонс

Дивіться сьогодні моє інтерв’ю для LIGA. net за цим 👉 посиланням
☝️1️⃣8️⃣➖0️⃣0️⃣

фото Валентини Поліщук/LIGA. net

🕯️запаліть о 16-00 свічку

Це важливо для нашої з вами спільної національної пам‘яті

Про Голодомор я знаю не лише з книжок.
Знаю від бабусі. Знаю з раннього дитинства.
У нас в родині від голоду померло двоє діток.

Нема цьому прощення. Є трагедія і є урок історії.
На силу тільки сила.
Окупанта зупиняє тільки фізичне знищення.

Що у ці дні відбувається на фронті?

Бойові дії тривають на сході і на півдні.
Ми в обороні.

На сході ситуація загострена.

📌У росіян зараз дві ключові цілі- взяти під контроль до нового року Авдіївку і прорвати оборону на Куп’янскому напрямку.

✔️Куп’янський напрямок ворог цього тижня просто скажено штурмує. Докладає чимало зусиль на прорив оборони в районі Синьківки, щоб використати ії в подальшому як плацдарм виходу на Петропавлівку і Купянськ.
Можна навіть сказати, що атакує ворог на цьому напрямку широким фронтом застосовує 6 штурмових груп.

Ми ведемо жорсткі бої, атаки відбиваємо, ворога нищимо.

✔️На Бахмутському напрямку теж гаряче. Там ворог намагається повернути втрачені позиції, посиійно атакує, гатить артилерією, хоче будь-якою ціною просунутись вперед, знову в епіцентрі Кліщіївка, Андріївка і Богданівка, але наші бійці ворога не пропускають.
Бої на цьому напрямку - це жорстке протистояння. Втім, ворогу не вдається прорвати нашу оборону.

✔️На Лиманському ворог брав паузу на відновлення, зараз знову починає атакувати. Вцілому, це лягає в ту стратегію, яку я вам раніше описувала - є 5 напрямків на сході, на яких ворог майже рік з різною інтенсивністю наступає. Вони не встигають швидко відновлюватись та перегруповуватись на всіх напрямках одночасно, тому по мірі їх знищення беруть паузи на 1-2 напрямках. Але ж і на одному теж всі сили не збирають, бо їх мета максимально нас виснажити по всій лінії східного фронту, розтягнути і виграти собі час для підготовки до інших дій.

✔️На Мар‘їнському напрямку ворог атакує. Там важкі бої. Інтенсивність мінлива по тій причині, яка вказана вище.

☑️Авдіївка. Важко. Це мета ворога номер 1 до нового року, тому ви розумієте, як він там з усіх сил зараз намагається оточити місто.
Ситуація вкрай складна. Але наші тримають оборону.
Авдіївку наші бійці тримають вже більше року. І це теж «фортеця» ще й яка. Фортеця української незламності.

Ціна оборони на всіх напрямках велика, але якщо її не тримати, то ворог просунеться вперед і займе нові території.

В чому полягає ефект впливу діпфейкових відеороликів?

Цими днями їх багато запустили, але давайте абстрагуємось від конкретних персон.

📍Таке відео дозволяє сформувати риси публічної людини, яких в неї немає. І саме у такому виді закарбувати цей образ в пам‘яті глядача.

🤷🏻‍♀️Скажімо, в такому ролику можна зробити трусливу людину сміливою та рішучою і навпаки.

І попри те, що всі розуміють фейковість відео, на підкорці у великої частини людей залишиться саме цей створений образ, особливо якщо влучно і дотепно зроблено сюжет.

📽️Сам по собі один ролик не сформує образ, але як частина кампанії - спрацює.
Враховуючи, що «публічні особи» - це більшою мірою створені образи, то така технологія - це просто ще один інструмент творчого підходу. Його можна використати і на посилення, і на дискредитацію.

Ситуація на фронті складна.

Але це війна, просто не було і не буде. Ворог сильний, тому шлях до нашої перемоги важкий.

Основні зусилля ворог зараз концентрує на сході. Інтенсивність наступальних дій вища ніж, скажімо, у вересні.
Я вже писала, що для них це основний фронт. І до Нового року їм потрібна Авдіївка та прорив на Куп‘янськ.

▪️Так, на Куп’янському напрямку вкрай гаряче. Ворог атакує з метою захопити Синьківку і вийти на дорогу Орлянське-Петропавлівка. Обидва напрямки ворог відпрацьовує з метою прорвати оборону і вийти на Куп‘янськ.

Наші оборону тримають. Але це дуже непросто.

▪️Також після паузи ворог активізувався на Лиманському напрямку - знову розпочав там наступальні дії.

▪️І продовжує атакувати на півночі від Бахмута. Використовує десантників і спецназ з метою просунутись вперед.
Наші бійці тримають оборону. Там теж дуже непросто. 📍Але це вкрай важлива оборона. Якщо ворог ії прорве, далі йому буде просуватись простіше - специфіка ландшафту.

▪️Авдіївка. Хочеться написати - «молимось і підтримуємо». Ворог там скаженіє, якщо чесно. Але наші тримають оборону. Тримають вже багато місяців. У таких важких боях, звісно, положення сторін може постійно змінююватись, бо це динаміка.

▪️Мар‘їнка - тривають бої.

▪️На Запорізькому напрямку ворог хоче повернути втрачені позиції. Тож фактично там ідуть бої довкола звільнених нами районів.

▪️Херсонщина. Лівий берег. Непросто. Ворог підтягує резерви і робить все, щоб стримати наш рух. Триває двобій.

📚І я нагадаю логіку дій ворога:
✔️максимальне виснаження наших сил по всій лінії східного фронту. Бо для них це основний напрямок наступу.
✔️одночасне підтримання наступальних дій по декількох напрямках, щоб ми ніде не могли сконцентрувати більше сил.
✔️намагається максимально виграти час, щоб підготуватись до наступної фази війни.

Ну ось, нарешті 💪👏
Є ще один результат нашої тривалої роботи щодо захисту дітей від сексуального насильства. Наш Закон починає працювати.

«Реєстр педофілів", — Офіс Генерального Прокурора сформував базу засуджених за злочини стосовно дітей на сексуальному ґрунті

Я цією проблемою як волонтер займалась з 2016 року.

Була розробником змін до Кримінального кодексу. Була автором петиції, яка зібрала більше 25 тисяч підписів. І провела інформаційну кампанію на підтримку цього законопроекту, в якій тоді взяли участь практично всі телеканали та багато Інтернет ЗМІ. Ця потужна інформаційна хвиля дуже допомогла прийняттю закону - бо шлях був тернистий.

Попереднє скликання ВРУ провалило ці зміни, бо там було, як це не дивно,«педофільне лоббі»🤦🏻‍♀️.
Було все і навіть погрози. Вони вигадували різні формальності і перепони приблизно так, як зараз це робить лоббі московської церкви у ВРУ. І після виборів нової Ради я прийшла до Дениса Монастирського, він очолював тоді Комітет з питань правоохоронної діяльності. І закон, на той момент доволі резонансний, - прийняли.

Звісно, я була не одна. Була група небайдужих людей, мабуть з різними поглядами на багато інших питань, але об‘єднані метою покращити кримінально-правовий захист дітей від сексуального насильства. Сподівюсь, я всіх згадала і нікого не забула.

Олена Козерацька Sergii Shum Лариса Гриценко Олег Недава Вячеслав Аброськін Mustafa Nayyem Руслан Болгов
Ірина Суслова