Записав у ЗСУ свій перший влог про те, що русня цією війною досягає своїх збочених цілей, серед яких знищення загальноукраїнського мистецького процесу. Що наразі маємо нову генерацію вбитих росіянами митців, нові наші 20, нове розстріляне відродження та кризу видимості живих митців, особливо незалежних. Прошу підтримати це відео на зручній для вас платформі Інстаграм, Ютюб, ТікТок, та буду вдячний за репост цього допису. Скоро буде друга частина про те як ми можемо підтримувати живих митців у цій реальності повномасштабної війни.

Ненаркотик

Найдешевший
Найдоступніший
Найприбутковіший
Ненаркотик

Найприродніший
Найтехнічніший
Найкультурніший
Ненаркотик

Єдиний піднесений у релігійний культ
Джа Растафарай!
Ненаркотик

Ом намах Шивая
Курив бханг
Щоб зосередитися і скерувати
Свою силу на благо світу
Ненаркотик
Джей Боленатх!

Такий легкий
Як хмаринка
Висушливого диму
Кхе-кхе
Ненаркотик

Романтичний цьом після парику
Мммм
Так пахне любов
В коридорі екзистенційних роздумів
До яких зводиться буття
Питання в тому
Накуритись чи не накуритись?

Не питання
Бо
Як не накуритись
Прийде відчуття
Що день пройшов марно

1825 днів
Надсуттєвих
Суперплідних
Недаремних
Десятий
Одинадцятий
Перший другий третій
Клас
Курс
Ненаркотик

Ничка
На балконі
За сміттєпроводом
За деревом
За школою
Під верандою
Гіперточка
Ненаркотику

Семерня Бога
В розставлених булях
Так щоб ніхто не бачив
І кожен знайшов
І знав де він стоїть
Підливав водичку
Як під бонсай
З дерева пізнання
Добра і зла
Просушував своїм ротом
Захльобував нектар
Ретельно зішкрябував ойл
— Йобані маслісти
Знов масла зняли
Які нарощував для себе
На чорний день
Що скрасить
Чорний наліт

Білий налив
Білий насип
Зелені бошки
Ненаркотик

Анґа Зелена
Непроненаркотик

Ні п’ється
Ні ллється
Не нюхається
Не починається
Не відходиться
Не обходиться
Без ненаркотику

Нагребло курнув
Відпустило курнув
Випав зуб
Ну звісно ж
…

Щось я тупію
Щось я фігію
Страхи
Жахи
І параноя
Ненаркотик

Я не барига
Я продаю ненаркотик

У мене дача
З погребом
Системою гідратації
Сушкою і пушкою
Нова квартира
З окремою кімнатою
Без вікон
З вентиляційними трасами
І кольоровими лампами
Видуваю в кульку
У нас тут кончені сусіди

Весь час шось гупають
Тварюки
Нате вам шваброю
Через натяжну стелю
І ще раз нате
Підари
Дзинь-дзинь
Гуп-гуп
Відчиняйте блять!
— Йди на хуй
Курить менше треба

ААаааааааааа

Пхааааааа

Оооуууоло

Ненаркотик

О легалайз наш Ельдорадо

А єсть шо?
Ненаркотик

Любити траву більше ніж партнера
Ненаркотик

Накурився і спати
Накурився і їсти
Прокинувся — опустив банку

«Будеш»
«Нє. Я вже скурила свій товарняк»
«А я ще накурю»

«А я нещодавно
Перебирала речі
Знайшла стару заначку
І викинула її нахуй!»

#ДВРЗклубукубі

Шановні друзі, автори і замовники!
Маємо новини з друкарні: «через обстріли і відключення виготовлення фізичної книжки затримується».
Готові примірники обіцяють надіслати нам вкінці лютого.
Тож будемо сподіватися, що так і буде, щоб провести презентацію всередині березня.
Перепрошуємо, що реліз затягується, сподіваємось, що до того часу буде тепліше та світліше і до Києва зможе приїхати більше авторів.

Передзамовлення антології гостро соціальної поезії «Цвях» можна зробити тут https://forms.gle/s7v1LWRnA57VZWdc9

На фото малюнок хлопчика, відбиток руки якого, зображено на обкладинці.

Alk/vol
частина 1

Найсильніше маркетингове рішення —
Це відкрити поруч
Наливайку, ломбард і ставки на спорт
Так було на розі Макаренка
Біля Книжкового
Відчуваєте цей цикл Карно
Цей трикутник Карпмана
Цю Сурʼя-намаскар
Зранку остограмився
Відчув прилив таємних знань
Зробив ставки на спорт
Щось вгадав, щось пішло не так
Виніс з дому мамкин фен
Чи планшет сеструхи
Знов остограмився
На черговому приливі
Зробив нові ставки
Там вже й кєнти
Чийсь ноут заносять
Гулянка завертілась
Як дзиґа днів

Біля тієї наливайки
Підрізали Олєжу
Здоровий міцний чоловік
Років 35-ти
Знаю його з юності
«Ніж пройшов
У міліметрі від серця»
У нього діти, робота
Жінка така ж подорвана
З ним ганяла по району
Так багато хто жив
Робота, діти
Пристойна компанія деінде
Належні завідухи
А на районі чудили
Як хотіли
Гілті плеже під домом
Серед своїх таких же
Як у великій сім’ї
Де всі знають твої побочки
Але все одно люблять
І вважають своїм
Власне, як у кожній спільноті
Де можна бути собою
Люблять усіх
Не пробачають лише злобних і позерів
Пограбувати свого — можна
З бабусиної квартири друга
Винести все золото
Також можна
А от косити під блатного
Чи різати людей
Це вже перебор
Як і барижництво
З баригами ніхто особливо не кентячив
Ну, а хто кентячить з мусорськими

В моєму домі
На місці колишнього
Пункту прийому склотари
Відкрили наливайку
Туди зайшов якийсь відвідувач
До нього одразу доколупались
Три чуваки, які наярювали там до того
Той схопив барний стілець
З металевими ніжками
І роздав кожному по макітрі
Два трупи, один в лікарні
Кинув стілець і вийшов
Його так ніхто й не здав

Наливайки були
Вздовж всієї Алматинської
Названої на честь
Найбільшого міста Казахстану
Куди переїздив за часів війни
Дарницький вагоноремонтний завод
Вона починалась від лісу
І закінчувалась за мостом
Бази Укроптбакалії
Одна з найдовших вулиць міста
На якій знаходяться:
Дві школи, садок, стадіон
Клуб, бурса, музей, поліклініка
Два заводи, фабрика
Меморіал воїнам, що загинули
Під час Другої світової війни
І через кожні 200 метрів наливайки
І так чи не дотепер
Хоча громадські активісти
Потроху їх фіксять

Моя подруга дитинства
Завагітніла вдруге
Від соціопатичного торчка
Який пив, вінтився
І лупцював її вагітною
Так, що в неї на 6-му місяці
Почалися передчасні пологи
Народилась дівчинка з ДЦП
Моя хрещениця
Вже заміж виходить
Її батько біля наливайки
Що на Макаренка
Зайшов за ріг бухий відлити
Впав на підвальних сходах
Вдарився головою
Ніхто навіть швидку не викликав
Вранці знайшли холодного

В 90-х наливали школоті у барах
У кожному ларьку
Продавали на розлив
Усім бажаючим
Дітям, дорослим
Якось у 16 років
Посварилася зі своїм хлопцем
Попросила налити 50 грам
В ларьку біля будинку
Налили без питань
Коли заборонили продавати
Тютюн і алкоголь дітям до 18-ти
Відчувалось як порушення прав
І особистих кордонів
Це зараз стало нормою
А тоді хотілося бити вітрини

#ДВРЗклубукубі

Alk/vol
частина 2

Ми починали пити з 12-13-ти
Приносили до школи
Батьківський самогон
В пляшках з під коли
Пили з горла
Так відмічали чергову днюху
Як, наприклад, Каті
На уроці рос мови
(Ненависний урок
З якого мені вперто ставили трійку
За неграмотність)
Потім пускали лєнти де прийдеться
Потім вже не пускали
З 14-ти років пити ставало нормою
На випускному після 9-го
Вино стояло на кожному столі
По 2-3 пляшки
У столовій 11-ї школи
Плодово-ягідне, Ркацителі
Сонце в бокалі, Золота осінь
Це для нас
Батьки починали з коньяку
Потім переходили на горілку
Ужрались всі
Зустрічати світанок
Пішли на Вадик
Поночі через ліс
Батьки і діти
Всі п’яні і веселі
Навіть моя мама
Діти плавали в трусах
Хтось ледве не втопився
Наприклад, Катя
Яку дістав старшокласник
Гена Рика
З дна озера непритомну
На щастя відкачали
Потім сиділи колом на березі
Мокрі і розвезені
Навіть наша класуха
Швабра і Бородавка
Зі своїм гражданським мужом
Улибалась чи не вперше
За 5 років навчання
Травнева вакханалія для всіх

Ця підліткова звичка
Ще пів життя
Багатьох наздоганяла
Когось наздоганяє й досі
А когось вже наздогнала
Як Льошу Бренделя
Біля генделю під клубом
Прийшов
Замовив
Випив
За яким столиком сидів
Там востаннє й видихнув

Мій однокласник
Кремезний кучерявий красень
Діма Кузьменко
Син мами одиначки
Любив мене періодами
Писав записки
Сиділи з ним за партою
На уроці рос мови
Доторкнувся до мене
І я чи не вперше
Відчула непереможне збудження
Займався греблею
Був чемпіоном
Мав купу перемог і медалей
Не мав ні сім’ї, ні дітей
Пару років тому не стало
З причини хронічного
Алкоголізму

У моєму під’їзді
На третьому і четвертому поверсі
Жили Дзюмак і Олійник
Обидва Саші
Схожі як брати були
В дитинстві їх навіть плутали
Обидва відсиділи за крадіжки
Один любив міхаїла круга
Другий — теорію управління людьми
Обидва не просихали
Обидва не дожили до тридцяти

Мій коханий Шиша
Ну не так щоб сильно
Але у вікна заглядала
Пив зранку горілки
Більше ніж я чаю
Єдиний син
У єврейській сім’ї бізнесменів
Жив з батьками
У 5-ти кімнатній сталінці
Знав англійську й німецьку
Читав Лореляй мені по пам’яті
У 30 років сів на ліжко
Зробив три гучних вдихи
І усе

Скільки їх таких
Чоловіків і жінок
Яких ця легальна продукція
Звела
Зламала
Знищила
Як мою куму
Хрещениця на новий рік вітала
Казала, що вже більш менш звикла
З психологом працювала
Так образливо було
Мама знову п’яна на дворі спала

#ДВРЗклубукубі

Канабіс ↔ Анубіс
Ч. 1

На зелених пагорбах Роттердаму
Серед футуризму і авангарду —
Coffeeshop
Серед старих каналів Амстердаму
І різнобарвних будинків
Стіна до стіни — coffeeshop
CBD i THC у всіх видах і формах
Плюс кава
Щоб перло і збадьорювало
Щоб погнать і не тупить
Щоб було де і було що
А потім гуляння і споглядання
Зовнішнього і внутрішнього
А після
Є спец харчевні
З їдлом на постпопуск
Мʼясосирні піци й бургери
З кетчупом і мазіком
А після смакоти і ситості
Можна і по новій

Ну, а у нас було
Дві легендарні бариги
Таня на парєкмахєрской
І Лєна з посьолка
Час від часу виникали
«Людішки по мєлочі»
Але випадкового й ненадовго

Таня і Лєна ж
Були титанами справи
Стовбуровими клітинами
Вишневим садом ДВРЗ
Які перекривали одна одну
І ділили район вподовж
У них була одна ціна
Але різний товар
І то був суперплюс
Прикурився до лєниної
Взяв у Тані
Прикурився до таніної
Взяв у Лєни
До них заходили різні (люди)
Тому коли не міг один
Був варік, що вільний інший
Здебільшого 3-4 гінця
До кожної
Не більше
Бо масовості
Мефістофелівско-Фаустівських сцен
Контакту зла зі злом
Бариги уникали
Щоб поменше знали
Поменше говорили
Але знали і говорили всі
Бо гульок без канви
Не обходилось
І тільки декілька махагуру
За всю наркоісторію ДВРЗ
Ходили в обидві точки
І віддавали ждунам
Загорнуте в папір
Перетерте листя

Це зараз ви курите шишки
Знімаєте закладки в зіпках
І епендорфах
Відміряні у грамах
А раніше перетиралось
Усе дерево
Великі об’єми
Міряли стаканами
Малі — кораблями —
Коробками від сірників
Колись з високими бортами
Потім з низькими
Коробка — пакет
Половина — пів пакета
Четвертина — папіроса
Загорнута переважно
У зошитовий папір чи газету

Їх драповий промисел
Тривав десятиліття
Вони виростили покоління
І його поховали

Таню кришували бандити
Які возили траву з Криму
Мама одного з них
Мала базу відпочинку
Десь біля Фрунзе
Бандитів кришував
Генерал СБУ
І то звучало триндець як солідно

Лєну пасли мілкіші сошки
Хтось завозив їй конфіскат
Відібрані речдоки
Бо в її паперових пакетах
Було намішано шмалі
Різної дисперсності
Та відтінків зеленого

#ДВРЗклубукубі

Канабіс ↔ Анубіс
Ч. 2

Донька Тані — Аня Термінатор
Або просто Тімоха
З мого паралельного класу
Рухалась як суперкачок
Літерою Т
Розмашисто й нахраписто
Широкими кроками від плеча
Відводячи руки в сторони
Ніби їх огортали розбухлі м’язи
Цей танк-убивця
Була природною блондинкою
З яскраво-синіми очима
Один з яких сильно косив
Бо її мамі було не до неї
Поки вона продавала
Наркотики іншим дітям
Настільки було не до неї
Що донька безкінечно різала собі руки
Звинувачуючи в усьому матір
Нові рани покривали старі шрами
Вона сильно горювала
За своїм покійним батьком
Казала, що аби він був живий
Такої б хуйні не було
Якось ми вдвох пішли на Лісництво
До цегляного приватного будинку
Де колись жив її тато
Вона розповідала щось про бабусю
Довго плакала
Зрештою ми там попісяли
Покурили і розійшлись
Я під вікна Шиши
Вона у свою квартиру
Яку щодня «підарасіла»
Де жила з мамою, вітчимом
Та молодшим братом

Аня вийшла заміж у 18
І таки чином звалила від мами
Швидко народила сина
Чоловік вінтився і завісав у автоматах
Поки вона сиділа з дитиною
В одній квартирі з його батьками
Влізла в нереальні кредити
Зривала об’яви про свій розшук
Розклеєні колекторами
Перейняла ремесло своєї мами
І частково її клієнтів
Які дожили до того часу
Вона була міцної статури
І щоб нічого не їсти та схуднути
Перейшла на амфетамін
Продавала траву
Й за ті гроші купувала «фен»
І щось для малого
Вона дійсно втратила масу
А ще емаль на всіх зубах
Повернулась лікуватись до мами
Знову почала на неї жалітись:
— Ну що їй в мені не вистачає? —
Запитувала вона
— Букви Т, — відповідали їй
Зараз вона у протестантській церкві
А чому я все це пишу
Бо ця падла й досі
Висить мені 200 гривень
Я давно їх пробачила
Але потролить хочеться

Травниця Лєна
Була років на 10 молодша за Таню
І років 10 старша за нас
Жила в кутовій халупі біля ЖЕКу
Яку облагородила за нарко-гроші
Їздила на старій дев’ятці
Мала неохайний мужикуватий вигляд
Кучеряве волосся
Маленький ніс
І широке обличчя у веснянках
Заходила в запої
Потім ставила собі
Оздоровчі крапельниці
Ділилась рецептами з нами
Щось ще мутила по бізнесу
І завагітніла від баті Гарди
Високого чорнявого алкаша
Який мав кілька коханок по району
І кожного разу відлежувався
В якоїсь із них
Лєна народила здорового
Рудого хлопчика

Якось Гарда з батею
Сиділи біля падіку
Свого мєнтовського дому
І батя спитав:
— А що це за хлопчик тут бігає?
— Так це ж твій син, —
Відповів старший

В одну ріку двічі не зайдеш
А в калюжу можна
Малому Лєни зараз 20
Його поганяло — Рижий
Він продовжував справу
Своєї матері
А нині виїхав за кордон

#ДВРЗклубукубі

Раннє 1

Ми їхали з мамою в недільну школу
З ДВРЗ на Поділ
Прямим 32-м трамваєм
Через міст Патона
Набережну і Поштову
До церкви Миколи Притиска
До Української автокефальної
Православної церкви
Від якої ми Співали колядки
В будинку пристарілих
Де мешкали люди
Старшого віку
Разом з дітьми з інвалідністю
Інтер’єр там був ліпшим
Ніж у нас дома
За це нам обіцяли подарунки
Від американців з посольства
Ми надіялись на Снікерси
А дали убогий зефір
Мені було 10
Ми щонеділі їздили на Поділ
У тому трамваї
Якось я побачила чудо
Занедбаних дітей
Одну дівчинку і трьох хлопчиків
Від яких не могла відвести очей
Їм було років 12-13
Вони матюкалися
Були в брудній одежі
Поводились так, як неможна
Дівчинка сиділа
На місці для пасажирів
А хлопчики намагалися
Проїхати «на ковбасі»
Я закохалася в ту дівчинку
Слідкувала за її біографією
Вона для мене тоді була
Втіленням абсолютної свободи
Я вигадувала з нею
Фантастичні історії
Можливо зчитувала її
Як архетип Пеппі Довгапанчоха
Тобто дівчинку, яка нічого не боялася
І чекала на свого батька —
Останнє дуже про мене
Якщо випадково десь її зустрічала
Довго потім про це думала
Пізніше я дізналась
Що її звали Наташа Соколова
Вона була з неблагополучної сім’ї
Мала непросте дитинство
Лишалася в школі на другий рік
Вчилась в інтернаті
Рано подорослішала
Але була доброю і приязною
Років у 16 народила доньку
Яка мала порушення слуху
І внаслідок специфічну вимову
Піклувалася про свою дитину
Гарно вдягала
Бачила їх разом
На водойомі і дитячих майданчиках
Часто бачила Наташу з Кєзею
Який весь час шукав чогось іншого

Відмітила, що маю написати про Кєзю
І не хочеться
Бо разом з тим прокидається
Відчуття огиди й загнаности
Напочатках він виступає
Як безпечний тіп
Типу добрий васян
Позитивний дружбан
Який завжди на приколі
Чувак з інвалідністю
Із-за епілепсії
Ніколи ніде не працював
Жив з мамою
Пив пивко, підбухував
Отримував пенсію
У 23 переслідував мене
Чотирнадцятилітню
Вичікував біля школи
Не пускав додому:
«Давай пагаварім
Я тєбя люблю
Давай встрєчацца
Только нє просто по-дєцки
Ми будем трахаца»
Раз чи два з ним поцілувалася
Щось піддакувала і погоджувалась
Лише аби відпустив
Шифрувалася від нього
Поки не підросла
І він відступив
Надалі просто робив компліменти
Перекидувались з ним
Поверхневими жартами
Коли йому було років 40
Він на емоціях розповів історію
Як він познайомився з дівчиною
Трахався з нею
Потім спитав скільки їй років
«А она мнє говоріт 14
Я ахуєл»
«Та да», — кажу, — «ти ахуєл
Ходиш вишукуєш
Малолєток оторваних
Зі старшими важко
Неуку безробітному
Тепер ти під прицілом, чорт
Скажу пацанам
Щоб прослідкували
За твоїм повідєнієм»
Тепер думаю чи з Наташею
Він не із-за її доньки ходив
Треба пробити у місцевих
Що там Кєзя зараз
Пробила
Втихомирився
Працює в ЖЕКу двірником
Мабуть мами не стало

#ДВРЗклубукубі

Раннє 2

Мені було років 11
Ми з мамою і однокласницею
Пішли на озеро
(«Водойом» чи «вадик»
З’явиться пізніше)
Це тихе дзеркальне плато
Оточене вербами
І старими соснами
Зазвичай ми обходили озеро
І вертались додому
Біля пляжу «Коса»
На гілці кремезної верби
Над водною поверхнею
Висіла тарзанка
Там ми зустріли хлопця
Я не бачила таких до того
Навіть у кіно
Я дивилась на нього
Як на єдинорога
Зовнішність ніби з пісні
Чорне волосся і брови
Карі очі, біле лице
Був травень місяць
Ми не купались
Просто катались
Він подавав нам тарзанку
Допомагав повернутись на берег
То був сонячний день
Та мене сліпило сяйво
Яке йшло від нього
Саша Попович
На той час
Був старшим сином
Багатодітної сім’ї
Найстарший брат — Діма Лось
Помер від передозування
Його молодша сестра Валя
Гляділа двох малих братів
Вона гуляла з коляскою
Хоча сама ще була дитиною
Носила маля на руках
Ми підходили до неї
Заглядали в коляску
Дивувалися маленькій дитині
Її батьки жили на першому поверсі
У чотирикімнатній квартирі
Продавали самогонку
Мама пиячила
Різні чутки були
Тоді ходила легенда
Про «золоту пулю»
10 кубів ширки
І тебе забирає
Приємна безболісна смерть
Коли Саші було 15
Він зробив собі золотий укол
Женя Маринич теж так хотів
Багато хто так хотів
Та для цього треба бути
Доволі впертим мрійником

Мені було 14 років
Тоді гриміли перегуди
На все ДВРЗ
Про Тоню Кудінову
Справжня легенда
Перша мрія всіх пацанів
Чиччоліна нашого району
Бачила її лише здалеку
Коли мій хлопець
Андрій Назарчук
Узяв батін москвич
І катав її та хлопців
Дехто навіть у багажнику їхав
Стільки їх там набилося
Та ти що, Тоню полапати
Завалитись на чиюсь хату
Чи підвальну ничку
І трахати її там
Їй було 15
Хто перший невідомо
Як і не відомо чи були в неї
Психічні особливості
Думаю, що так
Бо подруг у неї не було
Лише купа хлопців
Переважно з 14-ти до 18-ти
До неї приходили
Запрошували постояти між поверхами
І там все відбувалося
Один хлопець на прізвисько Кукла
Зробив її кунілінгус
По-перше про це дізнались усі
А по-друге його обзивали
Відповідними словами
Ще один, той самий син мента
Ігор Монтишевич
Коли в нього не відбулась ерекція
Робив це з нею пальцями
Після того якийсь ентузіаст
Чи не на кожному паркані
Понаписував:
Тоня + Моня = Love
Деякі з тих написів
Лишилися по цей день
Зрештою, як казали
Вона з батьками
Переїхала в село
Вийшла заміж і народила дитину

#ДВРЗклубукубі

Ну шо, зайчики-котики.
З весною нас всіх!

Ми вижили.

8 березня в Києві пройде Марш Жінок.
Перший за час повномасштабного вторгнення.

Після нього запрошуємо жінок та союзників ЛГБТІК і феміністичного руху завітати на виставку.

Це — перша велика подія Neko Safe space. Одноденний івент включатиме експозицію робіт українських сапфічних мисткинь, колажну майстерню та обговорення.

Вхід на виставку безкоштовний за умови попередньої реєстрації.

🔸Зберігайте дату:
8 березня з 14:00 до 20:00
Хаб в центрі Києва

Інформація про локацію прийде за 2 дні до події разом з підтвердженням реєстрації.

NB: комфорт, фізична та емоційна безпека жінок для нас найважливіші. Тому ми будемо ретельно переглядати заявки на відвідини виставки.

Завтра я йду сюди до жінок, до сапфічних мисткинь, до сестер, до прекрасних людей, де мені буде добре, буде комфортно, буде гарно, іду в теплу ванну насолоджуватись прийняттям, іду розповідати як я народжувала, як втомлювалась від роботи і дітей, як не могла відпочити від роботи і дітей, бо робота і діти, про мовчання і говоріння, про найголовніше, про те що Бог любить свої творіння такими як він їх створив, любить розумними і красивими, любить різними тому створив різними, захотів би створив однаковими, але Бог чи природа чи космічний логос чи інформаційне поле чи реліктове випромінення чи первинна вібрація ом чи темна матерія створила всіх різними абсолютно неповторними з мільйонів ймовірностей і можливостей народилися живимо і є саме ми і те що нас створило не сегрегує свої творіння за кольором шкіри чи статевими ознаками чи за хто кого і як любить бо так любиться і не інакше а саме так і по-різному, я не з такої сімʼї як усі, я з віруючої, де мені говорили що ми всі брати й сестри і рівні перед Богом і що маємо жити і радіти і радіти з того що хтось радіє саме так як йому хочеться і радіється і хай помножується радість і прийняття до завтра

Раннє 3

ОГ була ліпшою подружкою
Мого дитинства
Це з нею ми їздили в недільну школу
З нею зустріли Сашу Поповича на озері
І довго потім сперечалися
На кого з нас він більше дивився
Вона теж була в нього закохана
Мабуть кожен, хто його бачив
Відчував теж саме
З нею ми гуляли по Києву
На перший День Незалежності 1991-го
В той день я на кожну її фразу
Відповідала: «Розумію»
Увечері вона нарешті рубанула:
«Та дістала ти зі своїм розумію»
У неї ми відмічали випускний після 9-го
Де грали в бутилочку
І цілувались у засос
З нашими однокласниками
Вона жила на посьолку
В приватному будинку
Я часто приходила до них у гості
Її баба пригощала нас котлетами
І казала, щоб ОГ з цим зав’язувала
Бо я багато їм
Та з нею ніхто більше не гуляв
Тому мені пробачалось
Ми годинами грали в слова
Карти і настільні ігри
Дивились діафільми
У затхлій врем’янці
Багато говорили
Про книжки, мультики, батьків
Дєда, який жив на посьолку
І заманював дітей
Переважно дівчат 6-7 років
Дивитись індиків
Він мацав їх у різних місцях
Знімав білизну
Мастурбував
О.Г. розповідала
Як з його пісюна
Лилось щось біле
Вона, як і всі інші
Соромилась розповісти про це
Близьким дорослим
Якось О.Г. після школи
Без попередження
Пішла до мене додому
До нас прибігла її баба
І почала лупити онуку з порога
Повалила на підлогу
І далі била ногами
Я не знала, що з дітьми таке буває
«Шо смотріш?», —
Спитала баба мене
О.Г. виховувала саме баба
Батько завів нову сім’ю
Приїздив до ОГ на дні народження
Привозив торти, гроші
І меншу доньку від другого шлюбу
Розповідав, яка вона талановита
Як малює і добре вчиться
ОГ теж малювала і відмінно вчилася
Але ж, але ж…
Вона показувала мені фото
Де вона стоїть з батьками
— У мене до трьох років
Не росло волосся
Всі думали, що я буду лиса
Батько пішов, коли її було три
Її мама жила з нею і бабою
Випивала і була схожа
На в’ялену чехонь
Покриту куперозом
Заводилась у півоберта
І голосно кричала на дочку
Періодично працювала
Їздила в Польщу
ОГ говорила, що мама була
У будинку терпимості
Привозила звідти секонд на вагу
І багато солодощів
Якось я дала ОГ почитати
Свою саморобну книжку
Написану вручну, з моїми малюнками
На останній сторінці
Я описувала свій секс з марсіанином
У якого було три ноги
Її мама знайшла цю книжку
Принесла на батьківські збори
І возмущалась, що це таке
На жаль, моя мама
Не змогла її повернути
Бо та не віддавала
Мені було 11, мама мене не сварила
Шкодую за тією книжкою
Там були дуже красиві малюнки
Особливо марсіанин
Коли мамі ОГ було 14 років
Вона завагітніла від вітчима
І зробила чи аборт чи штучні пологи
Той вітчим жив з ними далі
Давав гроші, але, переважно
Вів незалежне життя
Якось на Паску в лісі
Наші сім’ї зібралися разом
Той вітчим теж там був
Її мама пригадувала минуле
Сильно та довго плакала
Всі її заспокоювали
Навіть ми діти
Той дід-вітчим жалівся ОГ
Що в санаторіях
Неможна ні з ким познайомитись
Бо туди приїздять
Лише пенсіонерки і мамаші
Вона казала, що він давав їй гроші
За те, що не чіпає, а лише дивиться
ОГ закінчила фізмат-ліцей
Вступила до КПІ
Приблизно тоді її мама
Своєму співмешканцю
Попала сокирою в серце
Вона захищалась
Але саме тому, що в серце
Сіла за вбивство на 8 років
Коли ОГ виповнилось 16
Вона втратила цноту
За власної ініціативи
З провідником в потязі
На зворотному шляху з моря
Вона переспала з іншим провідником
Ще вона була малолітньою музою
Для старого письменника
Який давав їй гроші
Під час навчання в універі
Народила від турка сина
Який роками обіцяв
Але так і не забрав їх до Туреччини
Хлопчик виріс і вона з ним виїхала
Зараз постить фотки з Європи
Біля різних визначних пам’яток
А я не можу на це дивитись
І видалила її з друзів

#ДВРЗклубукубі

Мені наснився страшний сон із-за якого я прокинулася о пʼятій і не змогла більше заснути, наснилося що моя подруга купила груповий квиток на конференцію в москву блядь але сама вирішила не їхати і дає мені цей груповий квиток де відзначено два місця і каже ти їдеш одна, я кажу ніхіра я не поїду, типу потяги ходять Київ-москва блядь, вона каже треба, і ця «потрібність» необхідність якась заданість з якогось верху, змушує мене міркувати як я там буду, буду казати драстє блядь пригадувати росіську, робити доповідь зі своєї наукової роботи теж їх мовою — не хочеться, спілкуватись з їх похмільними мєнтами і мєнтовками з пʼятикінечною зорькою на какарді — не хочу, змушує мене міркувати з якого першого туалету мене знімуть, повʼяжуть, відпиздять щоб я написала що в мене терористична місія і закинуть на лагерь щоб я там упахувала допоки не кончусь і ось я кажу що не поїду бо не повернусь звідти а мені кажуть їдь давай, і пробуджується в мені якийсь здавна знайомий той древній примус з нагаєчкою й більшою за мене силою, і звідки цей зовнішній тиск що мені так приснилося й відбилося у мені і вийшло зсередини страшним сном, а тоді згадую ну так, ну так і за марш жінок поприлітало звідки не чекала: «рівні права, значить рівні обовʼязки» від тих, хто готовий поступитися правами аби за них платили і все вирішували, хоча від того що за них платять і за них вирішують не впливає на їх загальні права це вони так у себе там під ковдрою домовились, від справ нескінченних від того що мені приїдуть кран ремонтувати безкоштовно але не захочуть грошей а захочуть речей вищого порядку сил енергії емоцій, все я зрозуміла, зрозуміла що мене запрошують кудись а мені потрібно вибачитись перепросити пояснити що у мене справи що я зайнята що у мене купа справ мені скажуть кинула ти нас зрадила ти нас а я по ходу десь себе зрадила що мені сниться наче мені в москву треба їхати а я ще думаю як не поїхати заміть щоб одразу сказати ідінахуй