🌙🌙 Доброї ночі!

Ще лазила по пінтересту, знайшла такий мем🤣
Сайдквест то життя, значить😅

🌙🌙

Спокійної та мирної ночі! ♥️

Що з продовженнями на сьогодні - поки не знаю, якщо мене не вирубить від втоми. Ставили номер сьогодні, трішки втомлена 😅

До речі, пишучи "Зраду. Втрачене кохання" додала реальний випадок: хтось справді цілувався з дзеркалом🤣 Тоді я вийшла ледь жива після тренувань і затупила сфотографувати. Ну й студії, що у творі, що тут, відрізняються, ще й імена, старалася обирати нейтральне, щоб не вийшло що справді пишу про якогось тренера 😅
Ну й в "Зраді" тренери мають окрему роздягалку.
Ото кожен момент, приходячи на тренування згадую той момент:

Не встигла навіть заїкнутись, як він скинув дзвінок, завершуючи його. Важко зітхнула й опустила обличчя на долоні, відкинувши телефон. Прохолодне повітря змусили сироти бігати по тілу, чи то… Новини повпливали? Підійшла до дзеркала, дивуючись тій блідій тіні. Трималась за стіну, щоб не гепнутись об тренерські шафки. Дівчата тут що тільки не зберігали: інвентар для виступів, костюми, великі пляшки з водою, й все-все, що потрібно для життя студії з повітряної гімнастики, танців, та пол денсу. Глянула на високу платформу та каблуки й так захотіла стати якось дівчиною без комплексів, що поїхала за океан працювати танцівницею у клуб. Здається, мозок вже підібрав запасний варіант, якщо картковий будинок життя в рідній країні полетить шкереберть та зруйнується.
— Кріс? — Дан стояв на порозі та наминав п’ясток лівої руки. — Ти ще довго? Я тут нашого непроханого гостя спровадив та повідомив: до моєї дівчини, щоб не смів підходити. Ще трішки пощебетав та довелось би його в ліс вивозити…
Я ледь втрималась, коли ноги підігнулись. Просто сперлась об стінку біля дзеркала.
— В ліс? — здивовано прощебетала. — Ем…
— Жартую, — похмуро відповів, нагадуючи дощову хмаринку та вчергове скривився, все не закінчував наминати п’ясток.
Деякий час я свідомо, після випадку з Олегом, того розслідування, театру однієї актриси, уникала історій про вбивць, маніяків та будь-чого трагічного. Просто закривала очі, вуха, не сприймала почуте. Я боялась, вірила всім серцем: якщо доторкнусь до скверни знову, вона наздожене. Вочевидь не допомогло.
— Станцюєш для мене? — Лісенський перемикнув увагу на новий тренувальний костюм. — Гарна тканина…
— Швачка до студії приходила, відшивали колекцію. Бренд нашої школи ще одяг випускає ж…
Дан опинився поруч, зазирнув у вічі й тільки зараз помітила червоні відтиски на його щоках від кулака.
— Ви що… Що там побились?
— А ти як хотіла? — хмикнув. — Буде всяка потороч тут ще ображати мене й зазіхати на кохану.
Важко зітхнула. Зачепивши раму дзеркала пофарбовано срібно-золотими фарбами. Колись якась божевільна учениця поцілувала дзеркальну гладь, залишивши на ній десятки червоних відтисків своїх губ. Резонанс піднявся, ох-ох. Якраз після тренерського генерального прибирання, коли тимчасово на студії за порядком слідкували лиш коучі. Це дзеркало перекочувало зі учнівської роздягальні в нашу.

Отакі вечерні думки... Солодких снів!❤️

🤩🤩

Доброго ранку! 💕

Трішки повернулась до письменницької рутини, продовження "Корони і зілля" на сайті.

Гарного дня! 💜