Він — молодший брат лерда. Звиклий допомагати брату він навіть не задумується про те, аби зайняти його місце. Однак, доля підкидає йому шанс стати лердом іншого клану. Для цього потрібно виграти у змаганнях та одружитися з спадкоємицею цього клану. Він би ніколи не погодився на таке якби його брат не дав згоди замість нього.
Вона — старша з двох доньок лерда. Він виховував її так, якби виховував спадкоємця. І це стало його помилкою. Бажаючи для дочки щасливого майбутнього від влаштовує змагання за її руку й серце. А натомість дарує своє місце в клані.
Що чекає на цих двох? Чи зможуть вони стати щасливими? Чи, можливо, все розсипеться через інтриги оточуючих в останній момент?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Якщо кілька днів раніше я тішилась, що лягала на годину-пів раніше, то сьогодні зламала графік ще дужче 🥲
Єдине, що не встигла продовження до "Зради" написати...
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
booknet.ua
Наречена трьох королів
Елла ніколи не вірила в легенди та не розуміла, чому люди тримаються осторонь Проклятого міста. Одного разу, вона на спір проникла туди. Знайшла прикрасу. Але… Невдовзі прокинулась у замку, де зрозуміла — вампіри існують та нині вона частина темного світу.…
Кину стартові глави персонажів, а далі побачимо))
І так, я вам трішки сказала невірну інфу, прізвище Еріки — Несторенко...
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Буде декілька дописів. Навіть для преміум тг є ліміт, виявляється 👀.
🎀
Еріка. Узорниця доль
❤️
Здавалось, час йшов повільно. Так буває, особливо коли відповідаєш на парі.
За вікном неквапливо опадала листва, ще і ще нагадуючи всім, що осінь вже прийшла і повновладно царює тут. В місті, в серцях людей і кожній клітині живого організму. Була середина вересня.
— Таким чином ми можемо говорити про взаємозв’язок цієї дисципліни, я би сказала: мистецтва, з психологією, рядом природничих наук, математикою та історією, — Еріка не здавалась, викладач у них доволі наполегливий щодо відповідей студентів.
Доводиться вчити всі лекції та знайдений матеріал на пам’ять, адже, якщо ця жінка, яка сидить напроти, спалить, що ти чогось не знаєш, читаєш з конспекту, то питати вона буде довго і нудно. Кожну пару, і звісно, поставить відповідну оцінку, і ніхто не скаже, що вона сподобається тобі. Ну як же без цього у студентські роки?
Алла Георгіївна кивнула погоджуючись з відповіддю Еріки, на секунду задумалась прикидаючи можливі варіанти додаткових запитань.
— Другий курс, — дзвінко заговорила викладачка, — ваша спеціальність є експериментальною, і у кожного з вас вона має свій особливий нахил, але базові предмети у професії архітектора ви повинні знати найкраще.
«Почалось», — подумала дівчина.
Вона ловила на собі погляди одногрупників, які відірвались від жвавого перечитування матеріалу у своїх зошитах, роздруківках та замітках.
— І я хочу, щоб ваші відповіді були саме такими як у даної студентки.
На цих словах у Еріки значно збільшились очі, ледь від подиву не відкрився рот.
— Так… Несторенко, — Георгіївна схилилась над журналом і вивела там якусь цифру, а потім швидко перевела погляд на дівчину. — Це випадково не ваша картина у холі нашого вишу висить?
— Моя… — Еріка розгубилась.
— Ага, — збагнула та, — це ж ви у нас вмієте гарно вишивати, навіть одяг можете шити…
Дивилась вона на неї з якоюсь явною каверзою, на манеру: «все, я тебе запам’ятала, тікай з міста». І Еріка, від цього вже подумки зітхала за роботою, яку неодмінно підкинуть їй викладачі. То потрібно вишити герб факультету чи кафедри, або допомогти з недоліком у нових речах, або пошити комусь плаття на замовлення. В голові дівчини, виникли два образи. Вони сперечались між собою, чим їй обернеться така відкрита діяльність, можна сказати хобі цього разу: вишивкою, пошиттям чи новим проєктом? На репліку викладачки вишивальниця лиш кивнула.
— Добре, сідайте.
Алла усміхнулась їй.
«Фух, на цей раз пронесло», — думала вона зайнявши місце за партою.
— Ну ти й даєш, — прошепотіла Інга. — Жаба тепер тобі спуску не дасть.
Еріка здивовано подивилась на подругу, відповісти не встигнула, бо так назване земноводне почало роптати на всю аудиторію у пошуках нової жертви для екзекуції першою темою з дисципліни «ландшафтна архітектура», і сусідка її спішно зайнялась впихуванням у свій мозок нової інформації.
На думку дівчини, Алла Георгіївна була ще не досить строгим викладачем. Чомусь їй так здавалось. Коли більша частина одногрупників відверто поносила всіма нецензурними словами, які вони знають, то Несторова лиш кивала головою в глибині своєї душі розуміючи: якби цей предмет викладав Валіс, то тоді треба було лаятись на весь Виш, місто та його околиці. Молода викладачка була вимогливою, але знаменитий серед здобувачів знань втричі був вибагливіший, міг довести до сліз своєю прискіпливістю.
— Відповідати піде… — Алла Георгіївна пройшлась поглядом по аудиторії, потім навмання ткнула ручкою в зошит перед собою, — Вальковська.
Вона почула шипіння від сусідки по парті. Інга натягнуто посміхалась, і скрізь зуби промовила:
— Тримай за мене кулаки.
На цьому вона пішла до дошки. Еріці можна було зітхнути з полегшенням, адже вона як кажуть «відстрілялась», тепер не потрібно хвилюватись, тільки чекати кінця пари. Та закінчується через півгодини. Тоді вона вимушена швидко збиратися, бігти на роботу в крамницю — її спільну справу зі ще двома рукодільницями.
#вишивальниця@anhistorylab
Еріка. Узорниця доль
Здавалось, час йшов повільно. Так буває, особливо коли відповідаєш на парі.
За вікном неквапливо опадала листва, ще і ще нагадуючи всім, що осінь вже прийшла і повновладно царює тут. В місті, в серцях людей і кожній клітині живого організму. Була середина вересня.
— Таким чином ми можемо говорити про взаємозв’язок цієї дисципліни, я би сказала: мистецтва, з психологією, рядом природничих наук, математикою та історією, — Еріка не здавалась, викладач у них доволі наполегливий щодо відповідей студентів.
Доводиться вчити всі лекції та знайдений матеріал на пам’ять, адже, якщо ця жінка, яка сидить напроти, спалить, що ти чогось не знаєш, читаєш з конспекту, то питати вона буде довго і нудно. Кожну пару, і звісно, поставить відповідну оцінку, і ніхто не скаже, що вона сподобається тобі. Ну як же без цього у студентські роки?
Алла Георгіївна кивнула погоджуючись з відповіддю Еріки, на секунду задумалась прикидаючи можливі варіанти додаткових запитань.
— Другий курс, — дзвінко заговорила викладачка, — ваша спеціальність є експериментальною, і у кожного з вас вона має свій особливий нахил, але базові предмети у професії архітектора ви повинні знати найкраще.
«Почалось», — подумала дівчина.
Вона ловила на собі погляди одногрупників, які відірвались від жвавого перечитування матеріалу у своїх зошитах, роздруківках та замітках.
— І я хочу, щоб ваші відповіді були саме такими як у даної студентки.
На цих словах у Еріки значно збільшились очі, ледь від подиву не відкрився рот.
— Так… Несторенко, — Георгіївна схилилась над журналом і вивела там якусь цифру, а потім швидко перевела погляд на дівчину. — Це випадково не ваша картина у холі нашого вишу висить?
— Моя… — Еріка розгубилась.
— Ага, — збагнула та, — це ж ви у нас вмієте гарно вишивати, навіть одяг можете шити…
Дивилась вона на неї з якоюсь явною каверзою, на манеру: «все, я тебе запам’ятала, тікай з міста». І Еріка, від цього вже подумки зітхала за роботою, яку неодмінно підкинуть їй викладачі. То потрібно вишити герб факультету чи кафедри, або допомогти з недоліком у нових речах, або пошити комусь плаття на замовлення. В голові дівчини, виникли два образи. Вони сперечались між собою, чим їй обернеться така відкрита діяльність, можна сказати хобі цього разу: вишивкою, пошиттям чи новим проєктом? На репліку викладачки вишивальниця лиш кивнула.
— Добре, сідайте.
Алла усміхнулась їй.
«Фух, на цей раз пронесло», — думала вона зайнявши місце за партою.
— Ну ти й даєш, — прошепотіла Інга. — Жаба тепер тобі спуску не дасть.
Еріка здивовано подивилась на подругу, відповісти не встигнула, бо так назване земноводне почало роптати на всю аудиторію у пошуках нової жертви для екзекуції першою темою з дисципліни «ландшафтна архітектура», і сусідка її спішно зайнялась впихуванням у свій мозок нової інформації.
На думку дівчини, Алла Георгіївна була ще не досить строгим викладачем. Чомусь їй так здавалось. Коли більша частина одногрупників відверто поносила всіма нецензурними словами, які вони знають, то Несторова лиш кивала головою в глибині своєї душі розуміючи: якби цей предмет викладав Валіс, то тоді треба було лаятись на весь Виш, місто та його околиці. Молода викладачка була вимогливою, але знаменитий серед здобувачів знань втричі був вибагливіший, міг довести до сліз своєю прискіпливістю.
— Відповідати піде… — Алла Георгіївна пройшлась поглядом по аудиторії, потім навмання ткнула ручкою в зошит перед собою, — Вальковська.
Вона почула шипіння від сусідки по парті. Інга натягнуто посміхалась, і скрізь зуби промовила:
— Тримай за мене кулаки.
На цьому вона пішла до дошки. Еріці можна було зітхнути з полегшенням, адже вона як кажуть «відстрілялась», тепер не потрібно хвилюватись, тільки чекати кінця пари. Та закінчується через півгодини. Тоді вона вимушена швидко збиратися, бігти на роботу в крамницю — її спільну справу зі ще двома рукодільницями.
#вишивальниця@anhistorylab
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Еріка. Узорниця доль
❤️
Напевно це дивно у свої дев’ятнадцять мати невеличку долю бізнесу без допомоги батьків, що мають середній достаток. З самого свого дитинства, ще з початкової школи дівчина захопилась вишивкою, особливо коли їх запросили у гурток по цій тематиці. Тоді вона з трепетом чекала кожне заняття, шила в дома і з роками все більше і більше закохувалась у цей вид творчості.
Кажуть: для того щоб стати професіоналом у якійсь справі потрібно присвятити їй десять тисяч годин свого життя. От і вона зробила це. Тепер розвиває далі свої творчі здібності як і художник, малювати її навчив дідусь, і спеціальність обрала цікаву. Правда, на вибір цей значно вплинули батьки, але Еріка поки всім задоволена, продовжувати сімейну справу їй подобається.
— Елементами ландшафту є … — голос подруги лунав дзвінко на всю аудиторію.
Викладачка слухала уважно, час від часу дивилась на студентів, зосереджувала свій погляд на вишивальниці, ніби порівнювала її з відповідачем.
Інга була протилежністю. Стовідсотковою. Смугла дівчина з чорним волоссям та карими очима, холеричним темпераментом та повною непосидючістю. Вальковська поводила себе розкуто, в той момент, коли Еріка соромилась, спокійно, навіть холоднокровно, реагувала на життєві негаразди.
Несторенко заклала за вухо пасмо свого волосся. Вона була блондинкою з голубими очима, досить тендітна, в міру красива, і точно не відповідала стереотипам щодо розумових здібностей власниць того ж кольору волосся.
Пройшло хвилин десять, коли подругу її відпустили на волю, і та посміхаючись зайняла своє місце. Вираз обличчя говорив за себе: «свобода, і тільки вона».
Ще більший ентузіазм з’явився тоді, коли пролунав дзвінок, тоді відчуття папуги, який випурхнув з клітки настигнуло всіх студентів. Вони почали гомоніти, прощатися один з одним, адже попереду вихідні, та виходити з аудиторії.
Алла в останнє подивилась на Еріку, посміхнулась їй та вийшла слідом за молодими людьми.
Дівчина почувала себе не зручно, не часто так явно до неї виявляли увагу. Особливо викладачі. Правда, цей настрій швидко вивітрився, як дешеві парфуми, коли потрібно було добиратись до роботи. Більш дозволити собі ніяковіти вона не могла. Це була непосильна розкіш, яка впливає на її справи, шкодить заробітку, взаємовідносинами з замовниками.
«Тріо» — так називалась крамничка, де можна було придбати все, чого тільки душа забажає: від вишитих картин, дрібниць декору, аж до елементів одягу пошитого на замовлення. Лана — одна зі співвласниць, привітала її щирою посмішкою.
— До нас телефонували сьогодні, і залишили нестандартне замовлення, — говорила жінка після того як обняла свою колегу, — твій профіль. Сорочка стилізована під одяг древніх літ. Замовник прийде через годину, знімеш мірки?
Еріка кивнула, ще перекинулась кількома словами з подругою і покрокувала до свого закутка. Лана — чудова жінка тридцяти п’яти років, вона допомагала їй удосконалювати навички, була її вчителем та майстром останнім часом, а коли дізналась, що Несторова переїжджає на постійне прожиття у Бландт, їхнє місто, запропонувала спільну справу. На той час дівчина мала деякі збереження, погодилась, і тепер досягнула одного з апогеїв свого захоплення. Так, вишивання було для неї хобі, яке вона змогла монетизувати.
— Аліна повернулась з відпустки, то, думаю, завтра можеш не виходити в крамницю, я буду, потім — вона, — колега підійшла до неї, — відпочинок тобі не завадить.
— Добре, тоді візьму роботу до дому.
Еріка провела поглядом її, глянула на стіл. Акуратно складені замовлення, які повинні скоро забрати, всі вона виконала і наразі звірившись із записами у блокноті ще раз все передивилась. Згодом додала коротке: «сорочка Древніх часів» в кінці списку, подивилась на зображення на стіні — могутнього воїна з мечем за спиною якого була схована красуня. Той, мабуть захищав її.
#вишивальниця@anhistorylab
Напевно це дивно у свої дев’ятнадцять мати невеличку долю бізнесу без допомоги батьків, що мають середній достаток. З самого свого дитинства, ще з початкової школи дівчина захопилась вишивкою, особливо коли їх запросили у гурток по цій тематиці. Тоді вона з трепетом чекала кожне заняття, шила в дома і з роками все більше і більше закохувалась у цей вид творчості.
Кажуть: для того щоб стати професіоналом у якійсь справі потрібно присвятити їй десять тисяч годин свого життя. От і вона зробила це. Тепер розвиває далі свої творчі здібності як і художник, малювати її навчив дідусь, і спеціальність обрала цікаву. Правда, на вибір цей значно вплинули батьки, але Еріка поки всім задоволена, продовжувати сімейну справу їй подобається.
— Елементами ландшафту є … — голос подруги лунав дзвінко на всю аудиторію.
Викладачка слухала уважно, час від часу дивилась на студентів, зосереджувала свій погляд на вишивальниці, ніби порівнювала її з відповідачем.
Інга була протилежністю. Стовідсотковою. Смугла дівчина з чорним волоссям та карими очима, холеричним темпераментом та повною непосидючістю. Вальковська поводила себе розкуто, в той момент, коли Еріка соромилась, спокійно, навіть холоднокровно, реагувала на життєві негаразди.
Несторенко заклала за вухо пасмо свого волосся. Вона була блондинкою з голубими очима, досить тендітна, в міру красива, і точно не відповідала стереотипам щодо розумових здібностей власниць того ж кольору волосся.
Пройшло хвилин десять, коли подругу її відпустили на волю, і та посміхаючись зайняла своє місце. Вираз обличчя говорив за себе: «свобода, і тільки вона».
Ще більший ентузіазм з’явився тоді, коли пролунав дзвінок, тоді відчуття папуги, який випурхнув з клітки настигнуло всіх студентів. Вони почали гомоніти, прощатися один з одним, адже попереду вихідні, та виходити з аудиторії.
Алла в останнє подивилась на Еріку, посміхнулась їй та вийшла слідом за молодими людьми.
Дівчина почувала себе не зручно, не часто так явно до неї виявляли увагу. Особливо викладачі. Правда, цей настрій швидко вивітрився, як дешеві парфуми, коли потрібно було добиратись до роботи. Більш дозволити собі ніяковіти вона не могла. Це була непосильна розкіш, яка впливає на її справи, шкодить заробітку, взаємовідносинами з замовниками.
«Тріо» — так називалась крамничка, де можна було придбати все, чого тільки душа забажає: від вишитих картин, дрібниць декору, аж до елементів одягу пошитого на замовлення. Лана — одна зі співвласниць, привітала її щирою посмішкою.
— До нас телефонували сьогодні, і залишили нестандартне замовлення, — говорила жінка після того як обняла свою колегу, — твій профіль. Сорочка стилізована під одяг древніх літ. Замовник прийде через годину, знімеш мірки?
Еріка кивнула, ще перекинулась кількома словами з подругою і покрокувала до свого закутка. Лана — чудова жінка тридцяти п’яти років, вона допомагала їй удосконалювати навички, була її вчителем та майстром останнім часом, а коли дізналась, що Несторова переїжджає на постійне прожиття у Бландт, їхнє місто, запропонувала спільну справу. На той час дівчина мала деякі збереження, погодилась, і тепер досягнула одного з апогеїв свого захоплення. Так, вишивання було для неї хобі, яке вона змогла монетизувати.
— Аліна повернулась з відпустки, то, думаю, завтра можеш не виходити в крамницю, я буду, потім — вона, — колега підійшла до неї, — відпочинок тобі не завадить.
— Добре, тоді візьму роботу до дому.
Еріка провела поглядом її, глянула на стіл. Акуратно складені замовлення, які повинні скоро забрати, всі вона виконала і наразі звірившись із записами у блокноті ще раз все передивилась. Згодом додала коротке: «сорочка Древніх часів» в кінці списку, подивилась на зображення на стіні — могутнього воїна з мечем за спиною якого була схована красуня. Той, мабуть захищав її.
#вишивальниця@anhistorylab
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Тут у кожного було своє індивідуальне робоче місце, яке можна було прикрасити на свій смак, у Лани — мінімалізм з композицією із сукулентів на поличці, в Аліни — зображення її улюблених артистів, фіалка, та статуетка єдинорога. У Еріки ж все відсортовано, перфекціонізм тут зашкалював, декілька малюнків — на перший вона дивилась з захопленням — дівчина посеред золотої пшениці, а другий по сусідству — вовк, згорнутий калачиком, біля якого декілька рожевих магнолій, третю вона бачила хвилину назад, четверта — складний вишитий орнамент, ну і п’ята річ — кімнатний папоротник.
Вишивальниця водила оком на квіти й тварину біля них, збагнула, що це було б чудовою ідеєю втілити таку роботу. Працювати над хижаком, потім над ніжними пелюстками, дівчина задумалась, замріялась, аж поки черговий відвідувач не виявився тим, що повинен прийти до неї.
— Еріка? Доброго дня! — сказав незнайомець посміхаючись.
Симпатичний брюнет. Здавалось, десь вона раніше його бачила, але де? Згадати неможливо. Вона привіталась з ним, щиро всміхнулась йому у відповідь.
— Мене звуть Дмитро. Я полюбляю різні фестивалі у стилізації під роки Древності, — голос його був дзвінким, — тому хочу замовити у вас ось таку сорочку.
Кілька секунд, і він знайшов фотографію у своєму смартфоні і показав їй.
Дівчина уважно подивилась, кивнула.
— Так, це можливо, фасон вільний, тканина… Якщо це Древні роки то, скоріш за все, буде льон.
— Також, використовували шерсть та шовк, — додав він, — але з вами я погоджусь, льон найкращої якості буде мені до вподоби.
— Візерунок вишитий на рукавах, паралеллю проходить повздовж сорочки… — Вона придивилась уважніше. — Досить важкий для виконання узор.
— Так, тому я прийшов завчасно, розумію складність та обсяг роботи.
«Я надіюсь… Що він не змусить фарбувати мене нитки власними руками», — подумки зітхнула вона оцінюючи замовлення, але йому посміхнулась і сказала:
— Чудово! Мені потрібно сформувати макет у комп’ютерній програмі. Будь ласка, сідайте, — знову радісний вираз обличчя, — чай, каву або можливо просто воду?
— У вас, я так бачу тут навіть кавова машина є, тоді еспресо, цукру — дві.
Вишивальниця кивнула, і протягнула йому свою візитку.
— Будьте ласкаві, надішліть мені фотографію замовлення.
— Гаразд, тільки колір тканини буде іншим, — уточнив він.
Вона принесла йому напій та палітру кольорів, сама сіла та швидко накидала приблизний макет майбутнього одягу, іноді помічала погляди клієнта у її сторону. Лана теж не гаяла часу, користуючись відсутністю людей у крамниці, вона завела бесіду із Дмитром, той відповів на кілька питань. Задавав чимало своїх. Цікавився і справами їхнього бізнесу, і роботами на вітрині, задавав питання про самих продавців. Дівчина помітила не один погляд у її сторону, а коли Дмитро нахилився ближче до Лани і щось шепотом спитав у неї, її щоки почали наливатись рум’янцем.
Еріка покликала його до себе, презентувала те, що в неї вийшло, відповідно змінила колір моделі на бажаний, а потім, після того як йому все сподобалось, взялась за заміри педантично все записуючи в блокноті.
— Отож, тканину я сьогодні замовлю, доставлять або у понеділок, або у вівторок. Я вам перетелефоную і скажу коли прийти, щоб ми остаточно визначились з особливостями, до речі… Якими нитками ви бажаєте, щоб я вишивала?
Здалось, спочатку це питання його шокувало. На обличчі чоловіка можна було побачити мішанину зі здивування, ступору та спроби осмислити сказане нею.
— Звичайними, — відповів він. — Мені не потрібні нитки які замочувались у буряковому соку чи випікались з хлібом.
Вона посміхнулась, зітхнула з полегшенням.
«Фух… Домашня лабораторія хіміка-початківця закривається».
— А що у вас були такі випадки? — Дмитро підійшов до неї ближче та з цікавістю заглянув у вічі.
— Так. Одного разу мені довелося фарбувати нитки власноруч натуральними матеріалами, так, як робили наші предки в давнину.
— Вибачте, я не такий збоченець, — він засміявся, але через кілька секунд стихнув.
Його гумор не справив на неї відповідного враження, і дівчина стояла з кам’яним обличчям. Вийшов незграбний момент, якого вона не розуміла.
#вишивальниця@anhistorylab
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
— Як я зрозумів, — він прочистив горло, — ви мені перетелефонуєте, тоді я вільний?
— Я вже все зробила, чекаємо на тканину.
Дмитро як по команді, накинув на себе піджак, та попрощався.
— До побачення, — сказала вишивальниця йому у спину.
Відвідувач вийшов стрімко з їх крамниці, тепер Еріка змогла посміхнутись.
«Чому зразу збоченець? А якщо людина хоче мати автентичну роботу, як у давнину?» — подумала дівчина повертаючись до своєї роботи.
Дома її чекали. Правда, не люди, не домашні тварини, а проєкти. Робочий день для неї закінчився о восьмій вечора. Ще півгодини на дорогу у свій мікрорайон, трішки часу на вечірню рутину. В чаті групи «Майбутні, якщо доживемо, архітектори» люди питали щось по домашній роботі.
— І чого вам не відпочивається в п’ятницю ввечері? — сказала вона до телефону, який же в той момент відправила на зарядку.
В кімнаті де дівчина здебільшого працює, було декілька спеціальних станків для вишивки, покриті тканиною, яку зазвичай вона кладе задля того щоб пил не осідав на канву та не бруднив її. Тепер майстриня стояла між двох сюжетів, не знала який обрати. Перший — зображення чудового, літнього дня посеред дороги у полі. Пшениця, маки, трави та дерева, — ось так можна було описати цей мотив. Другий — архітектура.
— Кого є мені вибрати? — прошепотіла вишивальниця. — Всього двісті хрестиків… І ляжу спати.
Вона обрала ниву. Робота пішла своїм ходом. Думки про сюжет, хрестики якого вона виводила обережно, ніби боялась уколоти палець, впасти в небуття після цього, як в тій казці… Еріка не в перший раз помітила: під час вишивки до неї приходять історії. В уяві її виникло те саме поле біля лісу.
#вишивальниця@anhistorylab
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Не могла заснути, до голови прийшла ідея створити анонімного бота. Створила, гралася з налаштуваннями не вийшло, тому ось посилання, якщо у вас є до мене запитання, відповім тут.
День сьогодні під дивізом: виправляємо графік сну. Щодо продовжень, проінформую окремо, не дописала, гралась з налаштуваннями бота😅
Гарного дня!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Читай книги Букнет
ЗНИЖКИ одразу на дві книги:
📚"Давні рахунки": героїня - юна студентка магічної Академії, що має пройти літню практику в артефакторній лабораторії своєї матері. От тільки керівник практики дістався противний. Ще й чорний дракон з'явився раптом зі своїми рахунками до її сімейства, і в нього теж характер - не цукор.
https://booknet.ua/book/davn-rahunki-b411334
До "Давніх рахунків" є два безкоштовних бонуси: "Халепи від Драганарів", та «Крила чорного дракона»
📚"Вбивця ілюзій": героїня мріяла втекти до того світу, де їй вже не доведеться битись хоч за чиєсь, хоч за своє життя. Й тікати не доведеться від тих, хто полює на неї. Але на шляху до мрії вона потрапляє у неприємності, з яких її рятує той, кого вона прийняла за нападника. І рятівник цей досить дивний і нахабний. Настільки нахабний, що й серце її загарбав! А потім зник. Проте, не на завжди. Та чи захоче вона перетнутись з ним знов після того, як дізнається хто він насправді?
https://booknet.ua/book/vbivcya-lyuzi-b424293
📚"Давні рахунки": героїня - юна студентка магічної Академії, що має пройти літню практику в артефакторній лабораторії своєї матері. От тільки керівник практики дістався противний. Ще й чорний дракон з'явився раптом зі своїми рахунками до її сімейства, і в нього теж характер - не цукор.
https://booknet.ua/book/davn-rahunki-b411334
До "Давніх рахунків" є два безкоштовних бонуси: "Халепи від Драганарів", та «Крила чорного дракона»
📚"Вбивця ілюзій": героїня мріяла втекти до того світу, де їй вже не доведеться битись хоч за чиєсь, хоч за своє життя. Й тікати не доведеться від тих, хто полює на неї. Але на шляху до мрії вона потрапляє у неприємності, з яких її рятує той, кого вона прийняла за нападника. І рятівник цей досить дивний і нахабний. Настільки нахабний, що й серце її загарбав! А потім зник. Проте, не на завжди. Та чи захоче вона перетнутись з ним знов після того, як дізнається хто він насправді?
https://booknet.ua/book/vbivcya-lyuzi-b424293
Тільки сьогодні для вас - велика добірка цікавих історій, на які діють максимальні знижки!
"Наречена для шефа"
Самотня мама приходить на співбесіду і впізнає в майбутньому керівникові чоловіка, який сварив її сина в супермаркеті. Вже зібралася йти, але почула несподівану пропозицію...
https://booknet.ua/book/narechena-dlya-shefa-b435523
"Мій відданий ворог"
Він — спадкоємець поваленого тирана, вона — дочка переможця. Вони уникали одне одного з дитинства, поки одного разу він мимоволі не допоміг їй у скрутній ситуації…
https://booknet.ua/book/mi-vddanii-vorog-b434167
Доля дарує їй шанс почати все спочатку, чи ризикне вона?
https://booknet.ua/book/ohoronec-mogo-sercya-b428941
Він - аферист, вона - шахрайка. Кожен бореться за своє щастя і життя. Доля нагороджує їх коханням. Чи карає?
https://booknet.ua/book/brakovanii-drakon-b419202
"Заберіть назад дитину"
Кур'єр приводить йому дитину, яка називає його татом. Він не вірить, та й не пам'ятає жінку, яка є матір'ю дівчинки...
https://booknet.ua/book/zabert-nazad-ditinu-b433836
Він хотів використати її, та, натомість, ладен тепер вбивати за неї...
https://booknet.ua/book/vbivcya-lyuzi-b424293
В Дарини важка хвороба, але вона випадково опинилася в дивному світі, де царює магія...
https://booknet.ua/book/artefaktorka-b414817
Вони таємно одружилися, щоб разом протистояти ворогу та врятувати рідну імперію, але чи зможуть вони здолати давнє прокляття, яке втручається у перебіг подій?
https://booknet.ua/book/druzhina-poloza-b430430?open_details=1
Принцеса Анабель потрапила до полону. Щоб зберегти своє життя, змушена видавати себе за іншу дівчину...
https://booknet.ua/book/polonyanka-b345598
Він - імператор, а я - лише потраплянка на відборі. Але це не дає йому права поводитися, як індик! От я його перевиховаю!
https://booknet.ua/book/alternativnii-svaip-b422263
Її з дитинства переслідує чорний дракон, а тепер він ще й натякає на якийсь борг її сім'ї перед ним...
https://booknet.ua/book/davn-rahunki-b411334
Він ненавидить свою дружину та рахує дні, коли зможе розлучитися. От тільки вона потрапляє в аварію та втрачає пам'ять. Юрій підозрює її у брехні, й не знає, що її місце займає інша...
https://booknet.ua/book/druzhina-na-zamnu-b431407
Він - любитель ранчо, вона - містянка, яка не зовсім розуміє його любові. Це не заважає їм закохатись до нестями. Та через п'ять років вони зустрінуться знов, але вже лютими ворогами...
https://booknet.ua/book/zrka-dlya-zhuchari-b416904
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Він для неї загроза, небезпечний монстр та мучитель, через якого вона була змушена покинути коханого та рідний дім. Вона ж — одна з тих, хто має подарувати сильного нащадка та зберегти владу в клані. Жоден з них не був готовий до цього та вибору їм не залишили. Чи зможуть ці двоє знайти порозуміння та відкрити своє серце один одному?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Світи фентезі Лари Ро'си🐉
Ще один великий розіграш промо на підтримку новинки від Сирени Найт!
Хто хоче взяти участь - переходьте за посиланням. Там є і мій "Ельф на мою голову":
https://t.me/readbook_booknet/1310
Хто хоче взяти участь - переходьте за посиланням. Там є і мій "Ельф на мою голову":
https://t.me/readbook_booknet/1310
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Думала, що вигоріла, а виявилось: треба просто сходити на тренування ✨
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM