Тут був мікрорайон “Черемушкі”. Понад три десятка тисяч людей тут мешкало. Тепер … самі бачите. Лише руїна приватних будинків. Про багатоповерхівки вже й не згадати.

Це Маріуполь сьогодні
Однак ми знаємо яким він був і головне - яким він буде! 🇺🇦

Нікольське Маріуполського району.
Операція «ніякої мобілізації» видачею повісток триває.

Вул. Братська. Цілий ранок пянючий водій катається туда-сюди, збиваючи все навколо.
Мешканці розважаються відосіками.
Поліцаям пофігу.
Так і живуть в окупації веселим дружнім небезпечним пофігізмом

Орбан сказав багато. Але ключове зі сказаного:
- Європа готується до війни з Росією
- Угорщина шукає шлях супершпагату - залишитись в НАТО (поки), але не виконувати рішення щодо участі ц військових діях за територією НАТО
- Угорщина не вірить в агресію Росії на кордонах Балтії.

Все це нагадує вибух консерви і цілком вписується у логічний ряд зміцнення осі зла 2.0, що розпочались з подій в Грузії. Назвали це непослідовним - неможна, як і необачливо вважати це просто співпадіння або раптовістю. Не тут. Не з Орбаном попри всю нелюбов до нього.

Впевен, він би радо вже увійшов у ОДКБ чи БРІКС, але його міцно поки тримають за певні місця європейські гроші. Які росія або не здатна або не хоче замінити на цьому етапі.
На місці НАТО варто уважніше придивитись не просто до такого «союзника», але оцінити реальні ризики та напрацьовувати заходи реагування «що робити, якщо твій член зрадник»

Наш корреспондент с коротким репортажем с места поражения загоризонтной радиолокационной станции дальнего обнаружения «Воронеж-ДМ».

- Их два ударило. Один вот в это здание, а другой в другое здание ударило. Два походу.

Реальне відношення расіянських командирів до підлеглих. За найменшу незгоду чи заперечення командиру – в яму. І це там не за якісь серйозні провини. Мобілізовані, які базуються у прикордонних районах Курської області, просять про допомогу і не розуміють за що з ними так. Навіть припускають, що в полоні кращі умови.

Та ну який «бєлорусскій фронт».
А от щодо «лєгітімного»… в неділю писав, що найбільший промах російської пропаганди та провального ІПСО щодо Зеленського - відсутність наданої альтернативи. Типу оцей нелігитимний, а ось справжній лідер.
Тут ДО треба було достати з шафи труп Януковича і провести зомбі вихід. Там Янукович, Царьов, Кліменко - все це лайно. «Уряд в екзілі».
Не зробили. Так от зараз це схоже на роботу над помилками. Два «президента» і з ними російсько-домбаська діаспора.
Тут я би поставив на це. А там - подивимось. Все одно «що мертво померти не може»…

2022 рік. Єдиний рік обʼєктивності.
2023 - рік перебільшеної надії
2024 нам намагаються зробити роком перебільшеного страху. Чому, що з цим робити і чому 2024 насправді рік, коли ми можемо казати, що ми вже перемогли - у WhatsApp

Район могильників. Сторона пр. Миру напроти приміської автостанції АС2. З кожним зеленим забором по суті цвинтар. В кожному будинку від 50 до 200 загиблих. Навіть русня боїться будувати через обурення нові. Пору - Нєвський.
Якби я вірив в надприродне, сказав би що мешканців Нєвського мають навідувати призраки.
А я, як атеїст, просто буду наближати відплату.

Страх, як наш союзник.

Вони занадто спокійно сплять. Війна не просто не дісталась до них. Подекуди, вона відійшла.
Саме тому ми не бачимо тотальних проблем з мобілізацією в Росії.
Давайте одразу про хибні гіпотези на реальних прикладах. Белгород. Курськ. Таганрог. Воронеж. Особливо на прикладі Белгороду зі всіма його околицями та селами.
Бачите там єдність, черги у військкомати? ТРО чи його аналоги? Ні. Ви не побачити там навіть цивільного або військового волонтерства. Нічого з того, в чом нас переконували. Згадайте все це «ми вдаримо, а це їх обʼєднає/маобілізує» тощо. Не сталось. Факт. Єдиний фактор мобілізації- гроші. Та страх іншого порядку. Не за свій дім - страх загрози від режиму.
Тому фактор страху має працювати в інший бік. Якщо він не мобілізує, як українців, він безумовно деморалізує. Аксіома.
Значить нам потрібен “фактор страху". Прямо зараз. Скрізь, де ми можемо дотягнутись. Кожен мешканець прикордоння Росії має засинати з думками, як українець у 22-24. Прилетить / не прилетить. Вибухне / Не вибухне.
З ти вибором. Укриття, дім, дві стіни. Та повна невизначеність.
Пора відставити в публічності “ми не будемо йти на Москву”. Будемо. В кожне село будемо йти. Най та дєрєрвня з Воронежем озираються, чи немає там наших ДРГ.
Те саме на окупованих територіях. Звідки війна чомусь зникла.
Результат вразить і вразить швидко. Повзучий страх та плітки зроблять свою справу. Особливо зараз. Коли вони почали здогадуватись та рівень мобілізації спадати.
Ми мусимо привести війну там, де її не було. Та повернути туди, звідки вона пішла.
Фактор страху - наш партнер. І ми маємо їм скористатись. Зараз. Час настав.

Спеціально для LB.ua