🔥Бавовна. Наслідки.

Тушили біля двох години. Поранених вивезли, але в шпиталь Маріуполя не поступли. Мова про щонайменш 10 віськових з пораненнями. Не Маріуполь просто тому, що бояться розголосу.

Та оскількі вже можна. Покажу як воно готувалось (не лише воно). Мала частинка рекогносцировки катівні, яку ремонтують в Центральному віддлку поліцаїв та кондитерської фабрики (остання х вибитими вікнами).

Так малими кроками. Обережними перевірками. Спостереження і готуєьтся Свята Маріупольска Бавовна.

Хорошо. Далі буде …

💥Ще хороших новин від побратимів.

Сьогодні після опівночі Сили оборони України вразили склад паливно-мастильних матеріалів 217 полку 98 дивізії вдв угруповання “Курськ” у районі цукрового заводу в Теткіному. Про ураження техніки, яка там перебувала, інформації поки що немає.

День, що нас розділив.

9 травня 2024 року стане особливим днем для всіх, чиї домівки залишились в окупації. Не черговим днем побєдобєсія, а саме днем, який поділів нас на тих, хто тут. І тих, хто там.
Якщо до того ще були передумови для соціального примирення в майбутньому, порозуміння та співчуття, то сьогодні було пройдено той рубікон мід минулим та майбутнім. Все тепер більше ніколи.
Дійсно, цього разу росіянам вдалось. Вони це знали, вони готувались і зробили це. Третій рік великої війни. Третій рик покинутих домівок і тут ти бачиш своїх сусідів, що радісно мабуть червоним прапором. Тому, що це ж “День побєдьІ”.
І справа не в тому, що там прапор росії чи ні. Справа в тому, що ми вперше побачили, що там немає війни. І це цілком влаштовує значну кількість тих, хто в окупації. В них війни немає, а в нас тривоги, вибухи, обстріли. Це - кінцева зупинка на шляху емпатії та співчуття. Це випустило демон бажання помсти, а не відплати. Ніколи знов заграло новими кольорами, як і російське “помним не забудем”. Саме так.
Сьогодні день, коли всім в евакуації важко. Повірте. Ми всі бачимо наші міста, прикрашені триколорами в довільних обличчях з червоними прапорами під “Катюшу” та “День победьІ”. Бачимо і дивимось знов. Це б’є по нервам навіть самим сильним. Хто слабше - плаче від безсилля та бажання помсти.
Але, буде завтра. Будемо нові ми. Ми - які вже прожили свій день побєдобесія. Сильніші. Завтра.
А сьогодні ми всі потребуємо трохи уваги, співчуття та підтримки. Одним словом. Одним поглядом. Тому що, сьогодні ми втратили своє минуле та оману, ілюзії можливості повернення саме в нього. Додому. До Дому, якого вже немає і який ніколи не буде як раніш.

Спеціально для LB.ua

Закриваючи тему “побєдобесія” в контексті реальності.

Попри всі намагання (місцями успішні) з відворення картинки суспільного свята (“наконец впервьІе за … лет”), реальне ставлення - тут. Це - залишки будинку УМВС. Того самого. Згорівшего 9 травня 2014 року.
Людей бачите? Підтримку? Квіти?
Це - все що треба знати про “день побєдьІ”.
А щодо автопробігу, ми піввночи ідентіфікували авто та людей. 70 відсотків учасників - не з Маріуполя. Новоазовськ. Тельманове. Маріупольский район. Донецьк. Просто русня.
Та 30 відсотків наших. Маріупольскої мраZоти. Небагато. Але, як є.

Про Харків. Чому не варто панікувати, але треба евакуюватись вже.
Вже розписав в What’sApp - ввечорі буде тут