Черговий остов будинку замість будинку. Цей остов - пам’ятка про загиблих у підвалі під завалами 150 маріупольцях.
Тепер чергова пустошь. Немає слів. Болячи дивитись як зникає моє місто будинок за будинком

Мое улюблене. Маріуполь-Почекун відео.
Щось сумує автор. На роботу не кличуть. Грошей #вженема. Паніка. Дома воду відключили і не обіцяють. Що робити - незрозуміло.
Було б жалко людину, якби не одне "але". Влітку він виїхав з Маріуполя. Навіть, не в московію- країни Балтії. Потім, почув що гроші валяться з неба в місті (спочатку не без того) та повернувся. А воно як розвернуло. Ні грошей -з неба. Ні мінімальних умов життя. Попереду - могилизація. Просто офігезні перспективи….
Кажу - оці почекуни - одноклітинні створіння. Лише жадібність та горизонт мислення на вчора.

👍Русня ніяк не вгамується вигадувати нових героїв. Причому, тупо прямим копіюванням мифологіі радянського союзу щодо війни.
Зустрічайте. Мєрєсьєв 2.0. Хто не в курсі (сподіваюсь не менш половини читачів) - це такий радянський льотчик- " Герой СРСР". Його у повітряному бою наче збили німці. Він наче з гангреною (чи щось таке) кінцівок виповз, по дорозі з’їдаючи їжачків та знов на протезах став літати. Головне - написав про це книгу. Котру всі школяри мали прочитати.
Так от. Читаю і плачу (ні). Бо таку історію вже десь чув …

Русня. Вагнер. “потерь нет”
Щось якось кувалдалюби розридались.
А шо такое?

Почекуни за межами розуміння.
Маріупольська вчителька 27 гимназии по географии.
Росія прийшла та вбила її дитину. 12-тирічного сина. Але, досі прославляє “русский мир”. Працює на окупантів з задоволенням та без примусу.
Я не розумію, хіба це мати? Славити вбивць свого сина. Реально не вкладається в голові

Маріуполь від кордону до кордону міста. З Лівобережжя через центр на виїзд.
Просто як воно виглядає. Вкрадені у Тарути новобудови на фоні та серед руїни. Знищені приватні будинки. Пустелі та мертві квартали по вул. Куїнджі. Місто через русню дійсно змінило облік. З вишиванки на саван.
Немає та не може бути ніякого пробачення. Ніколи. Лише відплата. Назавжди.

Маріуполь. Стрільба зі стрілецької зброї в центрі міста. Новоселівка та жилмасив Кірово.
Дивно, як в городі більшає кадировців починається стрілянина …
Чекаємо на гарні новини, як русня мінусує русню

Полевой командир боевиков ДНР Ходаковский пишет:

«Опыт боёв в Мариуполе показал, что достаточно пары грамотно организованных взводов, чтобы держать батальон. Противник косит огнём штурмовиков на подходах, и только один выход - сносить это здание к такой-то матери хоть чем. Сейчас этот недогород Угледар в очередной раз демонстрирует мою правоту. Если мы хотим взять Угледар - нам ничего не остаётся, кроме как сносить перед собой всё».

Когда я говорю, что эти люди ненавидят Донбасс и его жителей - это не просто фигура речи. Они прямым текстом пишут, что собираются все уничтожать и сносить под ноль. Угледар называют «недогородом». Типа нечего его жалеть, этот недогород с его недолюдьми. Видимо, Мариуполь, Волноваха, Северодонецк, Бахмут, Соледар для них тоже были «недогородами», которые не жалко.

Люди, которые называют себя «освободителями Донбасса», используют риторику оккупантов и нацистов, не скрывают ненависть к региону и его населению.

@kazansky2017

Не знаю, що вони ще укріплюють взимку, але у великої кількості “Зуби дракона” з московії через Маріуполь в бік Мангушу/Бердянська ,знов. Кількість перевозимих обороних споруд значно перевищує кількість військової техники. Може, насправді русня готується до негативного наступу в бік Москви?

Я сейчас опубликую несколько фото, сделанных российскими пропагандистами в районе Бухмута и опубликованное ими как "пригород Бахмута усыпан телами ВСУ".

Некоторые фото будут очень сложны для восприятия, но это нужно, чтобы парировать пропаганду и вскрыть преступления РОВ.

Как я неоднократно говорил, никто лучше самих же россиян не предъявит доказательства своих военных преступлений и моральной ничтожности. Так получилось и в этот раз, когда один из так называемых "военкоров", а в действительности, военный преступник Александр Коц опубликовал фото из под Бахмута.

На серии фото, озаглавленной как "пригород Бахмута усыпаны телами ВСУ" запечатлено несколько тел убитых украинцев. Но в глаза бросается вот, что - практически все они разутые. Но, что ещё больше бросается в глаза, террористы ЧВК "Вагнер" на фото обуты в украинские "Таланы".

Что интересно, пропагандист, чтобы придать трагичности и масштаба фото с телами убитых военнослужащих ВСУ, мешал их с фото уничтоженных россиян. Но россиян не только легко распознать по камуфляжу и белым опознавательным лентам, но и потому, что все они обуты.

Обуты в свои, низкокачественные берцы, которые с них никто не снимает, а вот с тела украинского бойца снять обувь, это прямо лакомый трофей! Ничтожные мародёры...

Но есть ещё одно фото, а именно - попавшая под обстрел эвакуационная скорая помощь и убитый украинский воин, конечно же, разутый.

Очевидно, что эта скорая помощь осуществляла эвакуацию и была обстреляна россиянами намерено. Отмечу, что в отношении эвакуационных медицинских машин в ходе войны существуют особые, международные правила и нанесение по ним удара - военное преступление.

Вот так, Александр Коц не только показал истинное нутро российских оккупантов, которое нам и так прекрасно уже известно, но ещё и предъявил доказательства к ещё одному эпизоду из множества совершаемых россиянами военных преступлений... Герої не вмирають! А вороги палатимуть у пеклі довічно!

Офіційні пропагандони окупованого Маріуполя відреагували на фото, де цивільні окупанти викдають книги з Приазовського технічного університету.
Пишуть: Продолжаются работы по сортировке и перемещению фонда научно-технической библиотеки Приазовского государственного технического университета во временное книгохранилище.
Нагадаю, що до того на “тимчасове зберігання” окупантими в невідомий напрям було вивезено картини Куїнджі, купу коштовного медичного обладнання, фонтан з Театрального скверу, обладнання ковзанки, вся українська література з бібліотек та шкіл.
Мабуть, це просто такі “стандартьІ русского язьІка” назвати крадівництво та/або знищення “временньІм перемещением”.
Власне, сам процес тимчасового переміщення книг на фото.