Ще один приклад, як заробляють маріупольські мамкіни пропагандисти блогери. Та відповідь на питання звідки незрозумілого захвату від руїн навколо.
Справа в тому, що хто не потрапив на пряме утримання російської пропаганди живе за рахунок донатів/пожертв росіян. Насправді вони дуже охоче переказують гроші. Принаймні поки. Таке собі співчуття окупантів та прагматизм інфомраzоти Маріуполя.

Так виглядає самий вцілілий район міста. Кальміуський. Дуже непопулярний до війни через близкість до заводу. Тепер - самий густозаселений. Просто найменш постраждав.
Хоча, що таке “наменш постраждав” в релії - дивиться самі.
Картина та сама, як по більшості міста. Розтрощені будинки в яких досі живуть люди.
На вулиці мінус десять. Опалення в більшості немає.
Холодомор триває.

Маріуполь. вул. Зелинського. Пожежа. Знов.
Причина - замикання елетропроводки через морози. Знов.
Вогнеборці борються з вогнем десь в інших місцях. Знов.
Знов та знов пожежі в місті руйнують разом з окупантами.

Знову. Приблизно раз на місяць гауляйтери в Маріуполі обіцяють запустити трамваї.
Прям завтра. Ну, ок.
Раз на місяць показуємо в якому стані трамвайний парк та самі без якого запуск трамваїв неможливий.
Правда, от всі бачуть, що завтра поїдуть. Або післязавтра. Або … хоча, це не точно.

Ще одна чутлива тема, але замовчувати її не варто. Жінкі в окупації.
Справа в тому, що на сьогодні в Маріуполі одиноких жінок з дітьми - безліч. Хтось в такому сімейному стані зустрів війну, хтось втратив чоловіка під час російських обстрілів. Їх положення насправді дуже складне. Складно знайти роботу з графіком, аби не була дитина кинута. Не всяка робота в принципі в місті підходить жінкам, бо більшість будівельних вакансій суто потребують чоловічої сили. Та самі росіяни неохоче беруть на роботу. Соціальні виплати та гуманітарка - скасовані.
Здавалось - розумне рішення поїхати в евакуацію. Але… Більшість знайшла свій шлях. Тому біля більшості російських військових, особливо з кавказу, завжди маріупольска жінка. Жінки самі шукають такі пари, особливо офіцерів. Тому що в тих дохід вищий. Біля кожного кафе/ресторану, популярного в русні завжди курсує купа жінок в надії на знайомвство. Ні, це ні типові прості…господі. Це цілком притоманні жінки до війни. Просто такий шлях виживання вони обрали зараз.
Постає питання. Складне та неприємне. Що будемо робити після деокупації? З моральної та законної точки зору. Версія “я мала виживати” гарнтована. Велика кількість немовлят - також. Немовлят від російських солдат, які після звільнення Маріуполя стануть проблемою наших соціальних служб.
Ні, в мене немає ані рішення, ані пропозиції назараз. Окрім одної - варто починати це обговорювати та шукати рішення вже. На холодну голову та абсолютно прагматично-безомційно. Разом з експертами, психолологами та юристами. Депутатами та можновладцями. Тому, якщо це не зробити зараз, то після деокупації та звільнення України на нас чекає така хвиля популізму одних та самосуду інших, що стовідсотковий соціальний конфлікт загрожує обернутись катастрофою. Не вірете? Поспілкуйтесь з маріупольцями в евакуації. Ви почуєте єдине монолітне бажанння помсти. Навіть не відплати.