Маріуполь. Мобілізація?
Поки пропагандисти розганяють вирвану фразу щодо повісток чоловікам до 60 років (хіба хтось не знав цього в Україні?), сама повзуча мобілізація вже підібралась до мешканців окупованих територій. Перший дзвіночок, коли чоловіків призивного віку повертають в Маріуполь з кордона з росією біля Новоазовська вже пролунав. Але тут - цікавіше. Отож, про що мовчить росс пропаганда в Маріуполі.
Днями керівник “отдела по мобилизационной работе и территориальной обороне” міської окупаційної адміністрації Кобзев Олег Віталійович (хто такий - нижче) доповів іващенку про закінчення формування списку “броні” та повної готовності списків щодо мобілізації та наповнення “териториальної оборони”. Саму “територіальну оборону” розглядають, як місце де сховати від фронту потрібних людей. А от з мобілізацією - все ясно. Повну інформацію готувала для доповіді головний спеціаліст мобілізаційного відділу Головань Олена Володимірівна, тому що Кобзев точно на таке не здатний. Та взагалі став “керівником” лише через звяз’ки з колишньою службою охорони “Восток”, ту саму, звідки бойовик ходаковський. “По блату” так би мовлячи.
Щодо планів, то першочерговоб задачею посавили формування саме “териториальної оборони”, але тут теж проблема з фінансами. Частково цю проблему буде закривати “наш друг” Тернавській, як власне й питання харчування “тероборони”. Щодо мобілізації, зі слів Кобзева з дня на день має бути розпорядження пушиліна. мобілзація піде під егідою “днр”, але кого куди заберуть ще незрозуміло.
То й таке. Можна і далі робити з миші слона та видьоргувати фрази з контексту. А можна почати дивитись на речі реально.
До слова. Маріупольці, а ви мабуть не знали, що в окупаційної адміністрації є такий мобілізаційний відділ? Та там ще й штат шість нелюдів. Повністю заповнений, до речі. То закінчуйте слухати маячню від “мамкіних пропагандоні” і починайте думати власною головою. Тікайте. Боки ще не докінця вас заперли в місті. Або починайте вивчати “як здатись в полон в Україну”.

В продовження попереднього посту.
Кобзев Олег Виталійович. самостійно (ще з клопотанням лбюдей з оточення Ходаковського) перейшов на роботу до окупантів на посаду керівника відділу з мобілізаційної роботи та териториальної оборони. До війни керував (був власником) охороного пдприємства “Агеція безпеки”, що входила до холдингу “охорона восток” (пр. Нікопольский, 63). Ніхто та ніщо. https://ohholding.dn.ua/about
Тепер - основна персона з питань моділізації. До того ж активно доклалась до арештів проукраїнської спільноти під час співпраці з комендатурою. Типова мраZота.
Фото не знайшли. Поки. Але, це не врятує від відплати.

В Маріуполі на площі Свободи окупанти знов вивесили своє простирадло. Кжауть: Флаг России тряпку в центре Мариуполя заменили по инициативе городской администрации.”
Але ж ми знаємо, чия то насправді була “Ї” пропозиція. Черговий раз окупанти розписались у власній нездатності, а маріупольці довели свої правдиві погляди на анексію.

Маріуполь. Так виглядає місто на зараз. По всіх районах. Калюжи з каналізації, руїни, розтрощені домівки …
Без коментарів.

Маріуполь. Черга за безкоштовним хлібом. Знов.
На фоні незкінченнооднакових картинок ремонтів та відновлення від пропагандистів загубилось головне. Людина.
Хоча, обираючи між людиною та картинкою для росіян вибір очевидний.

З рубрики «просто росія».
Тут прекрасно все. Велике судно «Суздаль» при вході в акваторію Ростова-на-Дону переїхав рибалок. Просто пофігу.
Але далі. Думаєте хтось кинувся допомогати? Аж ні. Проте автор відео волає
«Дави их всех нах…».
Кажу. Просто росія. Просто росіяни. Вони там всі такі у всьому.
Просто русня має повиздохнути

Російськи пропагандисти злорадно постять фото вечірнього Київа. Знаєте, що саме смішне? Пропагандисти пишуть це в Донецьку та Маріуполі. Там, де не лише світла немає місяці, але й води та частково газу. Причьому всього цього нема, тому що саме росіяни все це знищили.
Цікаво, як сприймають їх дописи донеччани та маріупольці в темних холодних квартирах. Сподіваюсь, вірно будують ланцюги причин та наслідків

Суто особисте. Головна річ, якої безумно не вистачає.
До фізичного відчуття втрати.
Справжній фантомний біль.
Пам’ять запаху.
Пам’ять звуку прибою та перекату піску в прибої.
Пам’ять відчуття холодних жовтневих хвиль.
Нашого. Українського. Азову.
Такий він зараз. Чекає на нас. На повернення. Сумуючи за всіма нами.

Повний перелік будинків, які заплановані до демонтажу окупаційною владою.