Ціна Авдіївки для окупанта - це навіть на піррова перемога. Це просто реальна демонстрація, що таке жуковське “баби нових нарожають”. Апофеоз мистецтва м’ясного штурму. Наіть росіяни самі не скривають цього.
Немає нічого геройсько в реалії російської ворожої історію тут. Немає. Так, будуть вигадувати історії, ховати втрати та роздавати медальки. Аби створити з червоного кольору дарма пролитої російьскої крові - колір переможного радянського прапору. Не вийде. Не 20 сторічча.
Навіть під час відходу наші оборонці знищили близько тисячі окупантів. При відході. Апофеоз, безумовно.
Як тут не знадати, як брали Дніпро совго часу. Свідки казали, що Дніпро був червоний від крові аж до Запоріжжя. Майже 100 км. кровавого Дніпра - ціна Жуковщини. Кожен третій герой Радянського союзу - за Дніпро. Більшість - посмертно. Так тут повертали своє від нацстів.
А в Авдіївці повертають впевненість лише одній людині. Одній. Ціною тисяч життів. Мав би бути жах, але в рабів жаху не буде. Далі будуть йти та померати.
Ніколи до того ми не мали можливості побачити, як десятки тисяч людей можуть змінити власну історію. Просто знести одного диктатору і жити. Але ніт. Тепер бачимо як і чому.
Що далі? Далі буде те саме. Що нам? Зробити висновки. Маємо зробити. Особливо щодо “неба” та значення бомбардувань. Наши Захисники всі говорять в один голос - якби не літаки та не щильне бомбардування Маріуполя - фінал міг бути інакший. Далі раз за разом те саме. Пуски від Маріуполя - значить відстань зрозуміла. Аеродроми теж. Мають бути висновки. Нарешті. І рішення.
А нам всім - далі робити все, заради перемоги. Все. І ще трохи. Важко. Але іншого немає та не буде.

Наша рубрика #МраZота
Пам’ятаєте, показував як у школі номер 26 путінюгент вільно поводиться зі зброєю? Так от, поцікавились трохи більше і стало ясно - не просто так саме там. Там директорат та вчителі з кожи лізуть прямо в дупу окупанти. Нажаль - через дітей. Достатьно подивитись на їх стіну у ВК і все стає на свої місця. Однозначні лідери зради.