Донецьк зараз. Здебільше ми його бачимо очями окупантів. Тут наші були з оказією - трохи зняли. Суто суб'єктивно - а він такий, який був у 2014 році. Нічого не змінилось. І це - погана новина. 9 років війни заради відсутності змін. Всі українські міста сталі інакші, кращі, сучасніши з того часу. А тут життя наче завмерло.
З іншого боку порівнюєш з Маріуполем, Бахмутом, Авдіївкою. Де блд їх 8 років бомбили - незрозуміло. Вибачте, я розумію любов донетчан до свого міста, але як з нього зняти провину за все (як і з Криму та Луганська) я не знаю...

Аналітики ISW вважають, що у статті Залужного не було тверджень, що війна зайшла в глухий кут, а йшлося про те, як вийти з позиційної війни.

Стаття Залужного швидше пояснює, що нинішній позиційний характер війни є результатом технологічно-тактичного паритету на полі бою та широкого використання мінних загороджень російськими та українськими військами.

Генерал дійшов висновку, що позиційність вигідна росії, оскільки вона затягує війну і це може дозволити їй досягти переваги в певних сферах. Аналітики підсумовують: в колонці Залужного йшлося про те, як відновити маневр у позиційній війні, а не про те, що війна зайшла у глухий кут.

Знов, з огляду на нещодавні рейтинги та дослідження варто памʼятати всім, що єдина інституція, яка системно і без падіння має підтримку всього суспільства - це ЗСУ. Тому, поперед тим, як знов тягнути політику у війну варто про це думати. Завжди.

Історичний центр Маріуполя в стані "божа роса". Абсолютна більшість приватного сектору - справжньої історії вже не існує. Багатоверхівки ... бачите самі. Проспект Мира та вул. Куїнджі. тут була історія міста. Тепер -ні.
Залишається одне питання, як люди себе переконують, що це навколо відновлення? Якщо неозброєним оком бачиш, що це фікція?

Маріуполь. Гавнь. Слободка. Зруйнований залізничний вокзал. Листопад. Безнадега.

Реалії окупації....

Седово. Зникла електрика. Світлодискотека на під неба.
Файне.
Саме цікаве, хто не в курсі - Седово зарите для відвідувачів селище. Велика таємниця ;) 🤫

В середине апреля я написал пост с описанием трех вариантов итогов наступления:

1) "Будет быстро"

2) Наступление будет идти, но идти тяжело

3) Наступление будет неудачным

Об окончании наступления никто не сообщал, бои на юге продолжаются, работа наших ДРГ на левом берегу Херсонской области идет, но, судя по динамике изменений на карте, пока все завязло.

Причины повторять не буду, если что - можете еще раз прочитать статью и комментарии Залужного для The Economist.

Генерал Тарнавский называл минимальной целью наступления взятие Токмака. До него пройдена где-то треть пути, поэтому о достижении цели говорить не приходится.

Но при этом нельзя сказать, что все пропало. Серьезные потери техники у ЗСУ были только в первую неделю наступления. После чего ситуация выровнялась, и за 5 месяцев боев на юге осинтеры насчитали у российской армии большие потери, чем у украинской. И это при том, что мы наступали, а они оборонялись.

Худшей ситуацией было бы, если бы наши бригады самоуничтожились, а российские резервы смогли перейти в контрнаступление. Этого не произошло.

На этот момент обе стороны лучше обороняются, чем наступают. Собственно, об этом и были комментарии Залужного.

В общем, если вернуться к апрельскому посту, ситуация находится около моих опасений:

"Все будет тяжко, а продвижение окажется не настолько большим, чтобы впечатлить жаждущих безвариантной победы".

Что будет дальше, загадывать сложно. Можно только сказать, что и ЗСУ, и российская армия на этот момент сохраняют боеспособность. И независимо от того, движется линия фронта или нет, могут наносить противнику потери. Бурное развитие fpv-дронов показывает, что сколько бы ни было бронетехники, дронов все равно больше.

Поэтому нам нужно поддерживать ЗСУ, надеяться на одобрение нового бюджета помощи Украине в Конгрессе США и не натворить дичи во внутренней политике.

Сейчас на первый план выходит психологическая устойчивость в обществе. Она у нас в последнее время серьезно хроманула, поэтому в очередной раз призываю всех не заниматься херней ради хайпа.

Максимально тупо проваливать "внутренний фронт", когда ЗСУ продолжают успешно уничтожать врага на фронте реальном.

Східний на Лівобережжі теж не в кращому стані. Напередодні зими. Особливо - приватний сектор, який геть не фінансується окупантами.
Дивно, але у підсумку єдиним умовно комфортим районом став Кальміуський. Для немісцевих - він був таким, звідки намагались втекти завжди. Тепер - ні.
Метамарфози окупації.

Оцініть масштаб "Потемкинской деревни" по пр. Миру. Для розуміння, в середні кожного дому нічого. Ані людей. Ані ремонту. Ні-чо-го. Абсолютно.
Одна велика бутафорія. Я думав, що басні про Потемкінські деревні - лише басні. Перебільшення. Маріуполь доводить путінськими деревнями - ніт. Не вруть. Все правда. Шок ...