КРАЙ, ДЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ УКРАЇНА І НЕ ЗГАСАЄ НАДІЯ💛💙

Сьогодні їй 87. Перша, хто бачить ранок - і перша, хто прийняла на себе темряву війни. Луганщина. Найсхідніша. Найближча до світанку. І, напевно, найболючіша сьогодні для всіх нас. Край світанків, край териконів, край лісів, що нині - фронт. Край, де замість свята тиша. Та тиша, в якій народжується сила.

Луганщина - це дім. Це запах степу влітку, це зорі, які здаються ближчими, ніж деінде, це села, де кожен знає тебе по імені. Це захисники, які стоять на межі свободи. Це діти, які вивчають рідну мову за сотні кілометрів від рідного краю. Це люди. Сильні, вперті, справжні. Це ми з вами. Кожен, хто вірить, допомагає, пам’ятає. Хто зберігає Луганщину в серці - навіть коли тіло далеко, навіть коли важко. Ми ще будемо вдома. Разом. Під мирним небом. І тоді перший світанок України буде не болем, а щастям.

Дякую кожному, хто стоїть за неї зі зброєю і словом. Дякую всім, хто не втратив надії. Хто будує майбутнє навіть на уламках. Хто кожен світанок зустрічає з думкою: ми повернемося. З Днем народження, наша рідна Луганщино. Ми з тобою. Ми - це ти ❤️🇺🇦

🇺🇦ЛУГАНЩИНА ГУРТУЄТЬСЯ: ФОРУМ ДО 87-РІЧЧЯ ЛУГАНЩИНИ СТАВ МАЙДАНЧИКОМ СПІЛЬНИХ РІШЕНЬ

Сьогодні Луганщина відзначає свою 87-му річницю. І навіть у найскладніші часи ми продовжуємо говорити про головне - про відновлення, розвиток і єдність.

Долучився до форуму «Відновлення Луганщини: пріоритети, можливості, виклики», де разом говорили про те, як згуртувати людей навколо своїх громад - навіть попри вимушене розселення по всій Україні. Єдність - це наш ресурс і наша відповідальність. Ми не маємо права втратити зв’язок із тими, хто виїхав. Навпаки - маємо підтримати, об’єднати й дати чіткий сигнал: ми працюємо для кожного жителя, де б він не був.

Ключовим викликом залишаються питання житла. Як зазначив начальник Луганської ОВА Олексій Харченко, немає житла - немає повернення фахівців. Немає лікаря в амбулаторії, немає вчителя в школі, немає інженера, який би запустив електростанцію. А отже, немає швидкого відновлення. Без сумніву, громади Луганщини мають брати участь у всіх житлових програмах на рівних засадах. Це єдиний шлях зберегти кадровий потенціал і дати людям опору на повернення.

Луганщина має майбутнє. Сучасне, квітуче, гідне. І ми творимо його вже сьогодні - у проєктах, у підтримці одне одного. Де б ми не були, ми - єдині, ми - Луганщина. І наша єдність - це наша сила.

🤝По-перше - низький уклін кожному підрозділу Сил оборони, які стояли, стоять і стоятимуть за Луганщину. Без вашої мужності та відданості весь цей шлях був би неможливим! Щира подяка очільнику, за те, що вперше під час війни об’єднав усіх нас заради вирішення нагальних питань. Ваша єдність, позиція, відкритість до діалогу та реальні кроки в напрямку відновлення вже зараз надихають і додають сили. Дякую колегам, які не опускають рук, шукають рішення, тримають зв’язок зі своїми людьми. Вдячний правоохоронцям, соцпрацівникам, освітянам, медикам, волонтерам та усім, хто сьогодні, не чекаючи деокупації, вже творить гідні умови життя для людей з Луганщини в різних куточках України. Окрема подяка міжнародним партнерам за підтримку, готовність слухати та бути поруч. А найбільша подяка - нашим жителям. Тим, хто тримає зв’язок зі своєю громадою, бере участь у зустрічах, підтримує та вірить у повернення. Саме ви - наша опора. Ви зберігаєте Луганщину як спільноту, як пам’ять, як мрію й як план дій❤️

Ми обов’язково повернемося. І обов’язково відбудуємо. Але головне - ми вже сьогодні зберігаємо наше головне багатство - наших людей. З Днем Луганщини! Разом до Перемоги!💛💙

🕯️ Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Героя Рубіжанської громади - Віталія Доброжана. Він був справжнім патріотом і воїном, який до останнього стояв за нашу свободу. Два роки тому, виконуючи бойове завдання в Бахмутському районі, він віддав життя за мирне майбутнє кожного українця.

Віталій - це приклад мужності, вірності присязі та безмежної відданості своїй землі. Його світла душа й відвага назавжди залишаться в серцях рідних, побратимів і всієї громади.

Пам’ятаємо, шануємо і ніколи не забудемо. Герої не вмирають - вони живуть у наших серцях і в історії України. Світла пам’ять та слава Герою! 🇺🇦

💔ВОНИ БІЛЬШЕ НІКОЛИ НЕ ПОЧУЮТЬ МАМИНОЇ КОЛИСКОВОЇ…

4 червня - день, коли Україна завмирає в тиші, аби згадати тих, кого забрала війна. Це День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії. День, що ріже серце кожному, хто живе під мирним небом і тим, хто його щодня виборює.

24 лютого 2022 року закінчилося дитинство для тисяч українських малюків. Воно не мало шансу на казки, ігри, безтурботні сни. Російські ракети, міни, обстріли забрали найцінніше - життя.

Разом із Міловською, Гірською та Старобільською громадами долучилися до меморіальних заходів і всеукраїнської акції «Голоси дітей». Усе це говорить про нашу спільну рану, яку не загоїти. Дзвін дзвоників - мов голоси тих, хто так і не встиг заговорити.

Хтось з них тільки вчився тримати ложку. Хтось мріяв про перший клас. Хтось хотів лікувати, вчити, будувати… А хтось міг стати президентом. Але всіх їх убила війна. Убила країна, яка не знає милосердя. Ми не маємо права забути. Бо це не просто статистика - це зламані долі, розбиті серця, порожні колиски… Це трагедія кожної української родини.

‼️Батьки, не залишайтеся в окупації або в небезпечних районах. Виїжджайте, рятуйте дітей! Життя - безцінне. Будинки можна збудувати знову. А от життя не повернеш.

Сьогодні ми молимося. Схиляємо голови. Запалюємо свічки. І шепочемо крізь сльози - спочивайте з миром, маленькі янголи. Ми ніколи не забудемо.
Світла пам’ять. Вічна любов. Безмежна скорбота 🕯️