🕯️Минає час та не минає біль від втрати. Сьогодні, 24 квітня, минає 3 річниця дня загибелі воїна Андрія Мусієнка, який ціною власного життя боронив Рубіжанську громаду на початку повномасштабного вторгнення.
Андрій Вікторович Мусієнко народився 28 вересня 1976 року в селі Гаврилівка, Ізюмського району, Харківської області. Навчався у Лозівській школі-інтернаті, потім у Барвінковському СПТУ 58 за спеціальністю «Тракторист-машиніст широкого профілю». Трудову діяльність розпочав у колгоспі ім. Котовського на посаді тракториста. З 1996 року свою долю пов’язав із залізницею, влаштувавшись електромонтером тягової підстанції Донецької залізниці. Заочно закінчив Слов’янський залізничний технікум за спеціальністю «Електропостачання» і займав посаду електромеханіка тягової підстанції села Гаврилівка.
24 лютого 2015 року був мобілізований на службу до лав ЗСУ. Потрапив до Повітряно-десантних військ і дуже цим пишався. Адже їх девіз «Завжди перші. Ніхто, крім нас» став для нього власним кредо. Тому він завжди, і у 2015, і у 2022-му, на другий день повномасштабної війни, говорив: «Хто, як не я буде захищати наших дітей, онуків?». Чотири місяці військової підготовки у в/ч Житомира та Десни і виконання бойових завдань на Сході країни у зоні АТО майже цілий рік, де Андрій був учасником бойових дій. З лютого 2016 року виконував бойові завдання на посаді гранатометника 5-ї бригади тактичного реагування ВДВ поблизу Донецького аеропорту, перебуваючи біля шахти «Бутівка», н.п. Водяне, Опитне, Авдіївка. За заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, безпеки України та участь в антитерористичній операції був нагороджений відзнакою Президента та Подякою від командування в/ч В 2749 у 2016 році.
У квітні 2016 року знов повернувся до цивільного життя, до своєї роботи електромеханіком тяглової підстанції у рідному селі. Андрія пам’ятають спокійною, врівноваженою, хорошою людиною. Він завжди був готовий прийти на допомогу друзям, рідним, знайомим.
Не міг він стояти осторонь і тоді, коли прийшла біда на українську землю.
Вже з 25 лютого 2022 року Андрій Вікторович, позивний «Вікінг», за першим викликом добровольцем став на захист Батьківщини. Ніс службу на найнебезпечніших напрямках у складі 81-ї бригади 122-го батальйону 3-ї роти на посаді старшого солдата гранатометного відділення протитанкового взводу ДШБ. Краматорськ, Часів Яр Лиманської громади, Дружківка…
І пекельні щоденні, щогодинні бої в Рубіжному Луганської області, які тривали 77 днів. Понад два місяці російські війська місяці намагалися взяти місто в оточення. Ворог бив по місту всіма видами озброєнь, від реактивних систем залпового вогню до винищення авіацією. Майже всі будівлі в місті були пошкоджені, саме тоді Рубіжне стало тим рубіконом, на якому застряг ворог й не міг довгий час його взяти.
Останній бій старшого солдата, гранатометника Андрія Мусієнка відбувся саме тут 24 квітня 2022 року. У цьому бою йому вдалося підбити ворожий БМП… Побратимам так і не вдалося забрати його звідти, бо тривали шквальні обстріли. Тіло безстрашного воїна так і залишилося на окупованій території Рубіжного.
Указом Президента України № 684 від 09.10.2023 «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові» Мусієнка Андрія Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилася родина, близькі люди, друзі, побратими.
Вічна памʼять Герою!
Андрій Вікторович Мусієнко народився 28 вересня 1976 року в селі Гаврилівка, Ізюмського району, Харківської області. Навчався у Лозівській школі-інтернаті, потім у Барвінковському СПТУ 58 за спеціальністю «Тракторист-машиніст широкого профілю». Трудову діяльність розпочав у колгоспі ім. Котовського на посаді тракториста. З 1996 року свою долю пов’язав із залізницею, влаштувавшись електромонтером тягової підстанції Донецької залізниці. Заочно закінчив Слов’янський залізничний технікум за спеціальністю «Електропостачання» і займав посаду електромеханіка тягової підстанції села Гаврилівка.
24 лютого 2015 року був мобілізований на службу до лав ЗСУ. Потрапив до Повітряно-десантних військ і дуже цим пишався. Адже їх девіз «Завжди перші. Ніхто, крім нас» став для нього власним кредо. Тому він завжди, і у 2015, і у 2022-му, на другий день повномасштабної війни, говорив: «Хто, як не я буде захищати наших дітей, онуків?». Чотири місяці військової підготовки у в/ч Житомира та Десни і виконання бойових завдань на Сході країни у зоні АТО майже цілий рік, де Андрій був учасником бойових дій. З лютого 2016 року виконував бойові завдання на посаді гранатометника 5-ї бригади тактичного реагування ВДВ поблизу Донецького аеропорту, перебуваючи біля шахти «Бутівка», н.п. Водяне, Опитне, Авдіївка. За заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, безпеки України та участь в антитерористичній операції був нагороджений відзнакою Президента та Подякою від командування в/ч В 2749 у 2016 році.
У квітні 2016 року знов повернувся до цивільного життя, до своєї роботи електромеханіком тяглової підстанції у рідному селі. Андрія пам’ятають спокійною, врівноваженою, хорошою людиною. Він завжди був готовий прийти на допомогу друзям, рідним, знайомим.
Не міг він стояти осторонь і тоді, коли прийшла біда на українську землю.
Вже з 25 лютого 2022 року Андрій Вікторович, позивний «Вікінг», за першим викликом добровольцем став на захист Батьківщини. Ніс службу на найнебезпечніших напрямках у складі 81-ї бригади 122-го батальйону 3-ї роти на посаді старшого солдата гранатометного відділення протитанкового взводу ДШБ. Краматорськ, Часів Яр Лиманської громади, Дружківка…
І пекельні щоденні, щогодинні бої в Рубіжному Луганської області, які тривали 77 днів. Понад два місяці російські війська місяці намагалися взяти місто в оточення. Ворог бив по місту всіма видами озброєнь, від реактивних систем залпового вогню до винищення авіацією. Майже всі будівлі в місті були пошкоджені, саме тоді Рубіжне стало тим рубіконом, на якому застряг ворог й не міг довгий час його взяти.
Останній бій старшого солдата, гранатометника Андрія Мусієнка відбувся саме тут 24 квітня 2022 року. У цьому бою йому вдалося підбити ворожий БМП… Побратимам так і не вдалося забрати його звідти, бо тривали шквальні обстріли. Тіло безстрашного воїна так і залишилося на окупованій території Рубіжного.
Указом Президента України № 684 від 09.10.2023 «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові» Мусієнка Андрія Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилася родина, близькі люди, друзі, побратими.
Вічна памʼять Герою!
🫡 🇺🇦 ПОНАД 2 МІЛЬЙОНИ ГРИВЕНЬ ВІД ГРОМАДИ НА ПІДТРИМКУ ЗАХИСНИКІВ ТА ЗАХИСНИЦЬ!
Цього тижня ще 41 Захисник і Захисниця з Рубіжанської громади отримали грошову допомогу на загальну суму 1 мільйон 150 тисяч гривень.
☝️ Загалом у 2025 році вже виплачено 2 мільйони 50 тисяч гривень. Підтримку отримали 71 військовослужбовець, серед яких:
▫️36 учасників бойових дій, на суму 1 млн 80 тис. грн;
▫️ 3 військовослужбовці, які отримали поранення, на суму 30 тис. грн;
▫️ 1 особа з інвалідністю внаслідок війни, на суму 10 тис. грн;
▫️ 1 військовослужбовець, щодо якого встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії рф проти України, на суму 30 тис. грн.
☝️ Програма діє протягом 2025 року, і кожен військовослужбовець з Рубіжанської громади може звернутися по допомогу. Якщо потрібна консультація, фахівці готові допомогти з оформленням заяви та підготовкою відповідних документів.
Телефони для отримання консультації ⬇️
📲0509487925 - Сириця Оксана Петрівна
📲0501665222 - Скороход Світлана Іванівна
📲0935706010 - Бородай Оксана Анатоліївна
📲 0507671969 - Перепелиця Наталія Миколаївна
Більш детальну інформацію також можна знайти за посиланням⬇️
https://surl.li/vuwtrh
Дякуємо за захист нашим хлопцям та дівчатам! Окрема вдячність кожному працівнику управління соціального захисту населення за вашу турботу про наших воїнів, швидкість оброблення відповідних заяв та щирість до кожного, яку не можна переоцінити! Сила в нашій спільній незламності. Слава Україні! Героям слава! 🇺🇦
Цього тижня ще 41 Захисник і Захисниця з Рубіжанської громади отримали грошову допомогу на загальну суму 1 мільйон 150 тисяч гривень.
☝️ Загалом у 2025 році вже виплачено 2 мільйони 50 тисяч гривень. Підтримку отримали 71 військовослужбовець, серед яких:
▫️36 учасників бойових дій, на суму 1 млн 80 тис. грн;
▫️ 3 військовослужбовці, які отримали поранення, на суму 30 тис. грн;
▫️ 1 особа з інвалідністю внаслідок війни, на суму 10 тис. грн;
▫️ 1 військовослужбовець, щодо якого встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії рф проти України, на суму 30 тис. грн.
☝️ Програма діє протягом 2025 року, і кожен військовослужбовець з Рубіжанської громади може звернутися по допомогу. Якщо потрібна консультація, фахівці готові допомогти з оформленням заяви та підготовкою відповідних документів.
Телефони для отримання консультації ⬇️
📲0509487925 - Сириця Оксана Петрівна
📲0501665222 - Скороход Світлана Іванівна
📲0935706010 - Бородай Оксана Анатоліївна
📲 0507671969 - Перепелиця Наталія Миколаївна
Більш детальну інформацію також можна знайти за посиланням⬇️
https://surl.li/vuwtrh
Дякуємо за захист нашим хлопцям та дівчатам! Окрема вдячність кожному працівнику управління соціального захисту населення за вашу турботу про наших воїнів, швидкість оброблення відповідних заяв та щирість до кожного, яку не можна переоцінити! Сила в нашій спільній незламності. Слава Україні! Героям слава! 🇺🇦
💔25 КВІТНЯ - ДЕНЬ ЖАЛОБИ ЗА ЗАГИБЛИМИ НА КИЇВЩИНІ
Вчора Київ прокинувся не від співу птахів, а від сирен. А потім від тиші. Такої гнітючої, пронизливої, що аж холоне всередині. Завершено пошуково-рятувальну операцію внаслідок ворожої ракетної атаки 24 квітня. Російська ракета відібрала життя у 12 мирних українців. Розтрощила їхній дім, знищила спокій, зірвала сни.
Це не просто будівля, перетворена на руїни. Це місце, де хтось прокидався щоранку, заварював каву, збирав дитину до школи. Це ліжка, де спали ті, хто більше не прокинеться. Це дитячі малюнки на стінах, фото на полицях, запах домашнього хліба. Це людське життя, яке мало продовжуватись.
Серед загиблих 17-річний хлопець. Його однокласники ще довго не вірили в страшну звістку. Дівчина, яка працювала в магазині косметики - світла, добра, завжди усміхнена. І ще десятеро. За кожним - окрема історія. Окремий світ. І вже не буде «побачимось завтра». Бо завтра для них не настане.
Майже сотня людей поранені. Фізично, емоційно, назавжди. І всі ми теж поранені. Бо втрати не бувають чужими. Ми не мовчимо через байдужість. Ми мовчимо від болю. Від злості.
Це не війна. Це тероризм. Це вбивство цивільних. Тих, хто просто хотів жити, любити, працювати, будувати плани на майбутнє. І це майбутнє їм обірвали.
Але навіть у найчорніші дні ми залишаємося людьми. Ми пам’ятаємо. Сьогодні схиляємо голови. Завтра знову піднімемо їх, бо правда і світло завжди сильніші за темряву.
Вічна пам’ять усім загиблим у цій війні🕯️
#russiaisaterroriststate
Вчора Київ прокинувся не від співу птахів, а від сирен. А потім від тиші. Такої гнітючої, пронизливої, що аж холоне всередині. Завершено пошуково-рятувальну операцію внаслідок ворожої ракетної атаки 24 квітня. Російська ракета відібрала життя у 12 мирних українців. Розтрощила їхній дім, знищила спокій, зірвала сни.
Це не просто будівля, перетворена на руїни. Це місце, де хтось прокидався щоранку, заварював каву, збирав дитину до школи. Це ліжка, де спали ті, хто більше не прокинеться. Це дитячі малюнки на стінах, фото на полицях, запах домашнього хліба. Це людське життя, яке мало продовжуватись.
Серед загиблих 17-річний хлопець. Його однокласники ще довго не вірили в страшну звістку. Дівчина, яка працювала в магазині косметики - світла, добра, завжди усміхнена. І ще десятеро. За кожним - окрема історія. Окремий світ. І вже не буде «побачимось завтра». Бо завтра для них не настане.
Майже сотня людей поранені. Фізично, емоційно, назавжди. І всі ми теж поранені. Бо втрати не бувають чужими. Ми не мовчимо через байдужість. Ми мовчимо від болю. Від злості.
Це не війна. Це тероризм. Це вбивство цивільних. Тих, хто просто хотів жити, любити, працювати, будувати плани на майбутнє. І це майбутнє їм обірвали.
Але навіть у найчорніші дні ми залишаємося людьми. Ми пам’ятаємо. Сьогодні схиляємо голови. Завтра знову піднімемо їх, бо правда і світло завжди сильніші за темряву.
Вічна пам’ять усім загиблим у цій війні🕯️
#russiaisaterroriststate
💪СИЛЬНИЙ І ВМОТИВОВАНИЙ БІЗНЕС - ЗАПОРУКА ВІДНОВЛЕННЯ ГРОМАДИ, ЛУГАНЩИНИ ТА КРАЇНИ ВЦІЛОМУ
Вчора, разом із головою Луганської ОВА Олексієм Харченком та колегами з Сватівської, Міловської та Красноріченської військових адміністрацій, мав честь долучитися до змістовних дискусій форуму «Industrial Evolution: Виробництво вмикає економіку», що став потужним майданчиком для відкритого діалогу та обміну досвідом між бізнесом, інвесторами, представниками уряду та місцевого самоврядування.
Основний фокус – на регіональній економіці. Наш регіон сьогодні – це не просто регіон, що бореться за звільнення. Це регіон, який, попри війну, тримає економічний фронт. Наші підприємці, багато з яких були змушені релокувати свої виробництва, продовжують працювати, створювати робочі місця, підтримувати економіку та допомагати Сили оборони України, що є неабияким прикладом незламності!
Символічним стало відкриття нового заводу фінської компанії Peikko Group — доказ того, що іноземні партнери вірять у промисловий потенціал України. І вірять у відновлення деокупованих територій. Це приклад міжнародної довіри до України.
Нові знайомства, партнерства, напрацювання та ідеї обовʼязково дадуть свої результати. Дякую організаторам і всім учасникам за відкриту, глибоку дискусію, живий обмін думками та спільне бачення майбутнього!🤝
Вчора, разом із головою Луганської ОВА Олексієм Харченком та колегами з Сватівської, Міловської та Красноріченської військових адміністрацій, мав честь долучитися до змістовних дискусій форуму «Industrial Evolution: Виробництво вмикає економіку», що став потужним майданчиком для відкритого діалогу та обміну досвідом між бізнесом, інвесторами, представниками уряду та місцевого самоврядування.
Основний фокус – на регіональній економіці. Наш регіон сьогодні – це не просто регіон, що бореться за звільнення. Це регіон, який, попри війну, тримає економічний фронт. Наші підприємці, багато з яких були змушені релокувати свої виробництва, продовжують працювати, створювати робочі місця, підтримувати економіку та допомагати Сили оборони України, що є неабияким прикладом незламності!
Символічним стало відкриття нового заводу фінської компанії Peikko Group — доказ того, що іноземні партнери вірять у промисловий потенціал України. І вірять у відновлення деокупованих територій. Це приклад міжнародної довіри до України.
Нові знайомства, партнерства, напрацювання та ідеї обовʼязково дадуть свої результати. Дякую організаторам і всім учасникам за відкриту, глибоку дискусію, живий обмін думками та спільне бачення майбутнього!🤝