ПАМʼЯТАЄМО, ЩОБ ЖИТИ, БОРЕМОСЬ, ЩОБ ПЕРЕМОГТИ!
8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Цей день не про паради і салюти. Він про пам’ять. Про тих, хто віддав життя за свободу. Про мільйони українців, які заплатили неймовірну ціну за право бути собою. Україна вже понад 10 років відзначає його в європейському дусі: ми не святкуємо, ми вшановуємо.
Це день, коли ми схиляємо голови перед тими, хто ціною власного життя захищав свободу та людську гідність. Ми пам’ятаємо не лише про героїв фронту, а й про мільйони цивільних, чиї життя знищила Друга світова - зламані долі, скалічені тіла, знищені родини та міста.
Але пам’ять - це не про культ перемоги. Це про цінність миру, про принциповість у боротьбі з ворогом і про усвідомлення: зло не зникає, якщо його ігнорувати. Сьогодні ми знову на передовій боротьби за свободу. Вже понад 10 років Луганщина окривавлена від боротьби за вільне майбутнє. Росія, прикриваючись «переможним минулим», несе нову хвилю насильства та зла - рашизм.
Наші воїни боронять не тільки свою землю, а й майбутнє Європи, світовий порядок і демократичні цінності. «Ніколи знову» сьогодні звучить як крик, а не як формула з підручника. Ми віримо - перемога прийде. Але вона потребує єдності - всередині країни й разом зі світом.
Низький уклін нашим захисникам. Подяка кожному, хто тримає тил. Величезна повага всім, хто допомагає. Ми разом. Ми сильні. Ми незламні. Сьогодні кожен українець герой. Кожен із нас робить свій внесок у перемогу.
Вічна пам’ять героям минулого. Честь і шана героям сьогодення. Перемогли тоді - переможемо й зараз! Слава Україні та її народу!🇺🇦
8 травня - День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Цей день не про паради і салюти. Він про пам’ять. Про тих, хто віддав життя за свободу. Про мільйони українців, які заплатили неймовірну ціну за право бути собою. Україна вже понад 10 років відзначає його в європейському дусі: ми не святкуємо, ми вшановуємо.
Це день, коли ми схиляємо голови перед тими, хто ціною власного життя захищав свободу та людську гідність. Ми пам’ятаємо не лише про героїв фронту, а й про мільйони цивільних, чиї життя знищила Друга світова - зламані долі, скалічені тіла, знищені родини та міста.
Але пам’ять - це не про культ перемоги. Це про цінність миру, про принциповість у боротьбі з ворогом і про усвідомлення: зло не зникає, якщо його ігнорувати. Сьогодні ми знову на передовій боротьби за свободу. Вже понад 10 років Луганщина окривавлена від боротьби за вільне майбутнє. Росія, прикриваючись «переможним минулим», несе нову хвилю насильства та зла - рашизм.
Наші воїни боронять не тільки свою землю, а й майбутнє Європи, світовий порядок і демократичні цінності. «Ніколи знову» сьогодні звучить як крик, а не як формула з підручника. Ми віримо - перемога прийде. Але вона потребує єдності - всередині країни й разом зі світом.
Низький уклін нашим захисникам. Подяка кожному, хто тримає тил. Величезна повага всім, хто допомагає. Ми разом. Ми сильні. Ми незламні. Сьогодні кожен українець герой. Кожен із нас робить свій внесок у перемогу.
Вічна пам’ять героям минулого. Честь і шана героям сьогодення. Перемогли тоді - переможемо й зараз! Слава Україні та її народу!🇺🇦
ПАМʼЯТАЄМО І ШАНУЄМО: ЗУСТРІЛИСЬ З УЧАСНИЦЕЮ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ, ЯКІЙ ЦЬОГОРІЧ ВИПОВНИТЬСЯ 95 РОКІВ
Мав честь сьогодні відвідати особливу людину - Раїсу Омелянівну, якій цьогоріч виповниться 95 років. Вона має статус «Учасник війни», адже під час Другої світової, будучи всього 10-річною дівчинкою, вже допомагала країні на трудовому фронті. Вона з особливим хвилюванням говорила про те, як діти тоді дорослішали за один день.
Поспілкувалися, послухали спогади, де неможливо стримати сліз. Це не просто історії - це жива пам’ять, яку не знайдеш у жодному підручнику. Поруч із Раїсою Омелянівною її донька, 70-річна Лідія Іванівна. Вона з теплом і турботою доглядає маму, і обидві раді кожному гостю. Передали невеликий знак поваги - смаколики й необхідні речі для побуту. Але насправді, найбільший дарунок під час таких зустрічей це увага.
Відвідавши цю родину, ще раз переконався - справжня сила у людях. У тих, хто пережив найстрашніше, але не зламався. У тих, хто передає нащадкам головне - пам’ятати, шанувати, любити.
Дякуємо Раїсі Омелянівні за стійкість, за її історію й приклад для всіх нас. І окрема подяка Лідії Іванівні за турботу й любов, що гріють материнське серце. Цінуйте час із рідними. Телефонуйте, навідуйтесь, слухайте - бо саме в цих розмовах і є наше коріння, наша єдність. І пам’ятайте тих, хто колись боровся за наше сьогодення - нехай навіть у тилу.
Мав честь сьогодні відвідати особливу людину - Раїсу Омелянівну, якій цьогоріч виповниться 95 років. Вона має статус «Учасник війни», адже під час Другої світової, будучи всього 10-річною дівчинкою, вже допомагала країні на трудовому фронті. Вона з особливим хвилюванням говорила про те, як діти тоді дорослішали за один день.
Поспілкувалися, послухали спогади, де неможливо стримати сліз. Це не просто історії - це жива пам’ять, яку не знайдеш у жодному підручнику. Поруч із Раїсою Омелянівною її донька, 70-річна Лідія Іванівна. Вона з теплом і турботою доглядає маму, і обидві раді кожному гостю. Передали невеликий знак поваги - смаколики й необхідні речі для побуту. Але насправді, найбільший дарунок під час таких зустрічей це увага.
Відвідавши цю родину, ще раз переконався - справжня сила у людях. У тих, хто пережив найстрашніше, але не зламався. У тих, хто передає нащадкам головне - пам’ятати, шанувати, любити.
Дякуємо Раїсі Омелянівні за стійкість, за її історію й приклад для всіх нас. І окрема подяка Лідії Іванівні за турботу й любов, що гріють материнське серце. Цінуйте час із рідними. Телефонуйте, навідуйтесь, слухайте - бо саме в цих розмовах і є наше коріння, наша єдність. І пам’ятайте тих, хто колись боровся за наше сьогодення - нехай навіть у тилу.