Сьогодні взяв участь у представленні нового голови Луганської обласної державної адміністрації - начальника обласної військової адміністрації Олексія Харченка. Офіційно його представив Віктор Микита – Заступник Керівника Офісу Президента України.
Поставлені завдання чіткі та зрозумілі. Рубіжанська громада готова активно працювати над їх реалізацією. Наша мета незмінна - підтримка наших людей тут і зараз. Упевнені, що разом з новим керівництвом зможемо реалізувати те, чого чекають наші мешканці. Ми продовжимо працювати, виконуючи поставлені цілі та розвиваючи нашу громаду навіть у тих умовах, в яких ми є зараз.
Працюємо далі задля підтримки кожного мешканця громади й задля майбутнього української Луганщини!🇺🇦
Поставлені завдання чіткі та зрозумілі. Рубіжанська громада готова активно працювати над їх реалізацією. Наша мета незмінна - підтримка наших людей тут і зараз. Упевнені, що разом з новим керівництвом зможемо реалізувати те, чого чекають наші мешканці. Ми продовжимо працювати, виконуючи поставлені цілі та розвиваючи нашу громаду навіть у тих умовах, в яких ми є зараз.
Працюємо далі задля підтримки кожного мешканця громади й задля майбутнього української Луганщини!🇺🇦
Рубіжанська громада та наші освітяни щиро дякують Ірині Верещук за підтримку в надзвичайно важливій справі - захисті права наших дітей на освіту, де б вони не перебували - на тимчасово окупованих територіях чи за кордоном.
Сьогодні, коли наказ МОН №1112 ставить під загрозу існування шкіл у прифронтових громадах, ми особливо розуміємо, наскільки важливо зберегти не лише освітні установи, а й кадровий потенціал - наших педагогів, які є основою стабільності та підтримкою для наших дітей.
Ваша ініціатива підняти ці питання дала нам надію: нас чують, з нами рахуються, і наша боротьба має сенс. Освіта - це не лише про знання, це про зв’язок з рідною землею, про збереження української ідентичності, про майбутнє кожної дитини.
Дякуємо за Вашу відкритість, людяність і підтримку! Разом до Перемоги!🇺🇦
Сьогодні, коли наказ МОН №1112 ставить під загрозу існування шкіл у прифронтових громадах, ми особливо розуміємо, наскільки важливо зберегти не лише освітні установи, а й кадровий потенціал - наших педагогів, які є основою стабільності та підтримкою для наших дітей.
Ваша ініціатива підняти ці питання дала нам надію: нас чують, з нами рахуються, і наша боротьба має сенс. Освіта - це не лише про знання, це про зв’язок з рідною землею, про збереження української ідентичності, про майбутнє кожної дитини.
Дякуємо за Вашу відкритість, людяність і підтримку! Разом до Перемоги!🇺🇦
🇺🇦 ПОЗНАЙОМИВСЯ З ЩЕ ОДНІЄЮ СПОРТИВНОЮ ГОРДІСТЮ РУБІЖАНСЬКОЇ ГРОМАДИ!
Ще одна зірка яскраво спалахнула на спортивному небосхилі Рубіжанської громади - Катерина Головащенко, юна, сильна і безмежно перспективна спортсменка.
Днями було приємно познайомитися особисто з Катериною та її родиною. На знак визнання її досягнень вручив сертифікат на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 10 тисяч гривень у межах нашої програми підтримки провідних спортсменів. Це маленька вдячність за великі перемоги!
У 2024 році вона тричі піднялася на п’єдестал Чемпіонату України серед юнаків та дівчат із веслування на байдарках і каное, доводячи: сила духу, завзятість і любов до рідної землі творять справжні дива!
Народжена в Рубіжному 10 липня 2010 року, Катерина з дитинства була активною, цілеспрямованою і допитливою. До початку повномасштабного вторгнення вона навчалася в СШ №8 (згодом - Ліцей), брала участь у численних олімпіадах, танцювала, займалася боксом і мріяла про великі перемоги. Але війна змусила родину переїхати до Дніпра у березні 2022 року.
У новому місті Катя знайшла себе у веслуванні на байдарках. Спочатку - просто інтерес, згодом - серйозні тренування, міські і обласні старти. Перша велика перемога - золото в місті Южний (Одеська область) - стала поштовхом до великих звершень.
У 2024 році Катерина блискуче виступила на Чемпіонаті України, виборовши три перших місця на всіх заявлених дистанціях та здобувши спортивний розряд «Кандидат у майстри спорту України»!
Сьогодні Катерина впевнено крокує до нових вершин. Її щира обіцянка:
🗣️«Я знайшла себе у цьому спорті і буду завжди Переможцем. Я прославлю своє місто Рубіжне і свою Країну на весь світ!» - звучить як обітниця справжньої чемпіонки.
🤝Ми пишаємося тобою, Катерино! Бажаємо нових рекордів, натхнення, сили та перемог в ім’я Рубіжного та України! 🇺🇦
Ще одна зірка яскраво спалахнула на спортивному небосхилі Рубіжанської громади - Катерина Головащенко, юна, сильна і безмежно перспективна спортсменка.
Днями було приємно познайомитися особисто з Катериною та її родиною. На знак визнання її досягнень вручив сертифікат на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 10 тисяч гривень у межах нашої програми підтримки провідних спортсменів. Це маленька вдячність за великі перемоги!
У 2024 році вона тричі піднялася на п’єдестал Чемпіонату України серед юнаків та дівчат із веслування на байдарках і каное, доводячи: сила духу, завзятість і любов до рідної землі творять справжні дива!
Народжена в Рубіжному 10 липня 2010 року, Катерина з дитинства була активною, цілеспрямованою і допитливою. До початку повномасштабного вторгнення вона навчалася в СШ №8 (згодом - Ліцей), брала участь у численних олімпіадах, танцювала, займалася боксом і мріяла про великі перемоги. Але війна змусила родину переїхати до Дніпра у березні 2022 року.
У новому місті Катя знайшла себе у веслуванні на байдарках. Спочатку - просто інтерес, згодом - серйозні тренування, міські і обласні старти. Перша велика перемога - золото в місті Южний (Одеська область) - стала поштовхом до великих звершень.
У 2024 році Катерина блискуче виступила на Чемпіонаті України, виборовши три перших місця на всіх заявлених дистанціях та здобувши спортивний розряд «Кандидат у майстри спорту України»!
Сьогодні Катерина впевнено крокує до нових вершин. Її щира обіцянка:
🗣️«Я знайшла себе у цьому спорті і буду завжди Переможцем. Я прославлю своє місто Рубіжне і свою Країну на весь світ!» - звучить як обітниця справжньої чемпіонки.
🤝Ми пишаємося тобою, Катерино! Бажаємо нових рекордів, натхнення, сили та перемог в ім’я Рубіжного та України! 🇺🇦
🕯️Минає час та не минає біль від втрати. Сьогодні, 24 квітня, минає 3 річниця дня загибелі воїна Андрія Мусієнка, який ціною власного життя боронив Рубіжанську громаду на початку повномасштабного вторгнення.
Андрій Вікторович Мусієнко народився 28 вересня 1976 року в селі Гаврилівка, Ізюмського району, Харківської області. Навчався у Лозівській школі-інтернаті, потім у Барвінковському СПТУ 58 за спеціальністю «Тракторист-машиніст широкого профілю». Трудову діяльність розпочав у колгоспі ім. Котовського на посаді тракториста. З 1996 року свою долю пов’язав із залізницею, влаштувавшись електромонтером тягової підстанції Донецької залізниці. Заочно закінчив Слов’янський залізничний технікум за спеціальністю «Електропостачання» і займав посаду електромеханіка тягової підстанції села Гаврилівка.
24 лютого 2015 року був мобілізований на службу до лав ЗСУ. Потрапив до Повітряно-десантних військ і дуже цим пишався. Адже їх девіз «Завжди перші. Ніхто, крім нас» став для нього власним кредо. Тому він завжди, і у 2015, і у 2022-му, на другий день повномасштабної війни, говорив: «Хто, як не я буде захищати наших дітей, онуків?». Чотири місяці військової підготовки у в/ч Житомира та Десни і виконання бойових завдань на Сході країни у зоні АТО майже цілий рік, де Андрій був учасником бойових дій. З лютого 2016 року виконував бойові завдання на посаді гранатометника 5-ї бригади тактичного реагування ВДВ поблизу Донецького аеропорту, перебуваючи біля шахти «Бутівка», н.п. Водяне, Опитне, Авдіївка. За заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, безпеки України та участь в антитерористичній операції був нагороджений відзнакою Президента та Подякою від командування в/ч В 2749 у 2016 році.
У квітні 2016 року знов повернувся до цивільного життя, до своєї роботи електромеханіком тяглової підстанції у рідному селі. Андрія пам’ятають спокійною, врівноваженою, хорошою людиною. Він завжди був готовий прийти на допомогу друзям, рідним, знайомим.
Не міг він стояти осторонь і тоді, коли прийшла біда на українську землю.
Вже з 25 лютого 2022 року Андрій Вікторович, позивний «Вікінг», за першим викликом добровольцем став на захист Батьківщини. Ніс службу на найнебезпечніших напрямках у складі 81-ї бригади 122-го батальйону 3-ї роти на посаді старшого солдата гранатометного відділення протитанкового взводу ДШБ. Краматорськ, Часів Яр Лиманської громади, Дружківка…
І пекельні щоденні, щогодинні бої в Рубіжному Луганської області, які тривали 77 днів. Понад два місяці російські війська місяці намагалися взяти місто в оточення. Ворог бив по місту всіма видами озброєнь, від реактивних систем залпового вогню до винищення авіацією. Майже всі будівлі в місті були пошкоджені, саме тоді Рубіжне стало тим рубіконом, на якому застряг ворог й не міг довгий час його взяти.
Останній бій старшого солдата, гранатометника Андрія Мусієнка відбувся саме тут 24 квітня 2022 року. У цьому бою йому вдалося підбити ворожий БМП… Побратимам так і не вдалося забрати його звідти, бо тривали шквальні обстріли. Тіло безстрашного воїна так і залишилося на окупованій території Рубіжного.
Указом Президента України № 684 від 09.10.2023 «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові» Мусієнка Андрія Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилася родина, близькі люди, друзі, побратими.
Вічна памʼять Герою!
Андрій Вікторович Мусієнко народився 28 вересня 1976 року в селі Гаврилівка, Ізюмського району, Харківської області. Навчався у Лозівській школі-інтернаті, потім у Барвінковському СПТУ 58 за спеціальністю «Тракторист-машиніст широкого профілю». Трудову діяльність розпочав у колгоспі ім. Котовського на посаді тракториста. З 1996 року свою долю пов’язав із залізницею, влаштувавшись електромонтером тягової підстанції Донецької залізниці. Заочно закінчив Слов’янський залізничний технікум за спеціальністю «Електропостачання» і займав посаду електромеханіка тягової підстанції села Гаврилівка.
24 лютого 2015 року був мобілізований на службу до лав ЗСУ. Потрапив до Повітряно-десантних військ і дуже цим пишався. Адже їх девіз «Завжди перші. Ніхто, крім нас» став для нього власним кредо. Тому він завжди, і у 2015, і у 2022-му, на другий день повномасштабної війни, говорив: «Хто, як не я буде захищати наших дітей, онуків?». Чотири місяці військової підготовки у в/ч Житомира та Десни і виконання бойових завдань на Сході країни у зоні АТО майже цілий рік, де Андрій був учасником бойових дій. З лютого 2016 року виконував бойові завдання на посаді гранатометника 5-ї бригади тактичного реагування ВДВ поблизу Донецького аеропорту, перебуваючи біля шахти «Бутівка», н.п. Водяне, Опитне, Авдіївка. За заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, безпеки України та участь в антитерористичній операції був нагороджений відзнакою Президента та Подякою від командування в/ч В 2749 у 2016 році.
У квітні 2016 року знов повернувся до цивільного життя, до своєї роботи електромеханіком тяглової підстанції у рідному селі. Андрія пам’ятають спокійною, врівноваженою, хорошою людиною. Він завжди був готовий прийти на допомогу друзям, рідним, знайомим.
Не міг він стояти осторонь і тоді, коли прийшла біда на українську землю.
Вже з 25 лютого 2022 року Андрій Вікторович, позивний «Вікінг», за першим викликом добровольцем став на захист Батьківщини. Ніс службу на найнебезпечніших напрямках у складі 81-ї бригади 122-го батальйону 3-ї роти на посаді старшого солдата гранатометного відділення протитанкового взводу ДШБ. Краматорськ, Часів Яр Лиманської громади, Дружківка…
І пекельні щоденні, щогодинні бої в Рубіжному Луганської області, які тривали 77 днів. Понад два місяці російські війська місяці намагалися взяти місто в оточення. Ворог бив по місту всіма видами озброєнь, від реактивних систем залпового вогню до винищення авіацією. Майже всі будівлі в місті були пошкоджені, саме тоді Рубіжне стало тим рубіконом, на якому застряг ворог й не міг довгий час його взяти.
Останній бій старшого солдата, гранатометника Андрія Мусієнка відбувся саме тут 24 квітня 2022 року. У цьому бою йому вдалося підбити ворожий БМП… Побратимам так і не вдалося забрати його звідти, бо тривали шквальні обстріли. Тіло безстрашного воїна так і залишилося на окупованій території Рубіжного.
Указом Президента України № 684 від 09.10.2023 «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові» Мусієнка Андрія Вікторовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У нього залишилася родина, близькі люди, друзі, побратими.
Вічна памʼять Герою!