(...)

Так что нет, не "борюсь" я в вашем смысле — ни с "режимами", ни за "счастье всего чилавечества"/ "нації"/ "народу"/ "батьківщини"/ "лгбт спільноти"/ и других воображаемых существ, ни "против изменений климата", et cetera, et cetera.

Коли я пишу, що держави це мафії, бандити, кримінальні угруповання, то всі вертять пальцем у виска й розказують, що держави це захисники прав і свобод.

Але варто було з'явитися розслідуванням НАБУ, так одразу всі в такому шоці, як це взагалі сталося, що це за бандитизм під кришуванням державних органів????!!! Який жах!!!!

Заспокойтеся, це і є держава, яку ви так захищаєте в коментарях та розказуєте, що без неї буде хаос та війна банд. Це і є та банда, в яку ви вірите та надієтеся на її захист.

А головне фіаско, що люди думають, що вирішення проблеми в конкретних людях, треба буде просто на виборах обрати правильних людей, компетентних, патріотів, чесних, справедливих і от вони державу зроблять нормальною.

Одні й ті ж самі граблі. І не набридає ж наступати на них. Висновки взагалі не робляться.

Проблема в існуванні держав! Очніться! Не в тому хто там по телевізору вас вітає в новорічну ніч та не в тому хто приймає закони. Проблема в існуванні системи, що має монополію на насильство!

Якесь блядь безумство, в якому тільки я та ще купка "виродків" бачить корінь проблем, а всі інші дивляться на нас й думають, ну що за утопісти, держава не потрібна, ага, а хто нас захищатиме? А пенсії? А суди? А закони?

А хто вас блядь від держави захистить, довбойоби? Хто?

От банда під назвою держава вас їбе в хвіст та в гриву. А все, що ви можете, це кричати "Що ви робитеееее?". Що блядь ще повинно статися, щоб у вас в голові промайнула думка "а може держави нахуй не потрібні"?

Сьогодні чи завтра (чи навіть післязавтра) досягнення бездержавних суспільств неможливе, це довгий шлях боротьби та просвітлення.

Он навіть Мілей, що прийшов до влади, чомусь не відмінив державу Аргентина, а чому? Тому що якби він спробував один — його б не підтримали люди, бо в них в голові все одно сидить "без держави ніяк". По-друге, це банально небезпечно для життя, так як тоді тисячі людей, що є державою (тобто, які вибрали шлях збагачення за рахунок інших, а не власної праці в ринкових умовах), його б вбили чи оголосили б імпічмент/вивели майдан і все.

Тому просвітництво це повинна бути ціль номер 1 серед лібертаріанців. Все починається з голови. З усвідомлення власного рабства, з усвідомлення що таке держава, з усвідомлення, що приватні альтернативі завжди ефективніші за державні, що державна банда от просто паразити на тілі суспільства, вони просто живуть за наш (людей) рахунок. А повинні приносити якусь користь на ринку. 👇

Никакое рабство невозможно там, где порабощаемые готовы умереть, но не подчиниться насилию поработителя.

Рабство есть результат воцарения идеи неизбежности подчинения, а не механистический итог физического воздействия.

Соответственно, избавление от него — это прежде всего избавление от этой идеи.

Один із страхів, коли мова заходить про суспільство без держави, звучить так: «Якщо прибрати державу, великі корпорації та картелі швидко скуплять усе, встановлять космічні ціни й поставлять нас у позу рекса».

Це один із найстійкіших міфів сучасного світу. Людей від дитинства вчать боятися вільного ринку, лякаючи корпоративним рабством.

Але давайте розберемося на фактах: чи може монополія вижити на вільному ринку?

👉 ЧИТАТИ СТАТТЮ 👈

Не анархісти вчинили геноцид проти вірмен у Турції.
Не вони винищили навмисним голодом мільйони українців.
Не вони створили мережу таборів смерті у Європі, щоб убивати там юдеїв, циганів та слов’ян.
Не вони скинули на великі німецькі та японські міста незліченну кількість авіабомб, а на два з них — навіть атомні.
Не вони започаткували “Великий стрибок” у Китаї, що згубив кількадесят мільйонів душ.
Не вони намагалися вирізати у Камбоджі усіх, хто мав бодай якусь освіту.
Не вони починали одну за одною агресивні вбивчі війни.
Не вони застосували торговельні санкції, від яких померло приблизно півмільйона іракських дітей.

У суперечках між анархістами та етатистами тягар доведення своєї правоти беззаперечно лежить на тих, хто покладається на державу і вірить у неї.

Хаос та свавілля, буцімто створювані анархією, є суто уявними, вигаданими з голови. Хаос та свавілля, створювані державою — дійсно бридкі та жахливі — легко побачити на власні очі, але неможливо заперечити.

— Роберт Гіґз

У людей є стійка звичка мислити виключно в межах політичної боротьби.

Для більшості суспільства будь-яка ідеологія — це просто чергова партія або угруповання, яке хоче «прийти до керма, посадити своїх людей і рулити рештою».

Тому коли вони чують про анархо-капіталізм, у їхньому шаблоні це автоматично конвертується в: «Ага, анкапи хочуть захопити парламент, скинути поточного президента і встановити свою анкапську диктатуру!»

Звідки береться ця абстрактна дурість і страшилки?

1. Психологія «владної матриці».

Люди звикли, що суспільством обов'язково має хтось керувати зверху. Якщо ти пропонуєш скасувати центр управління, їхній мозок це відторгує і перекручує: «Ні, вони просто хочуть самі стати цим центром».

2. Плутанина з класичними анархістами (лівими).

Багато хто згадує якусь «революційну боротьбу», барикади, погроми й захоплення адмінбудівель.

Але анкап розглядає державу не як інструмент, який треба «захопити», а як монопольний інститут насилля, який має знецінитися та відмерти через конкуренцію, паралельні інститути (криптографію, приватне право, приватні гроші) та масову відмову від співпраці.

3. Брак базової логіки та знань анархо-капіталізму.

Навіщо анкапу влада? Головна мета анархо-капіталізму — це Principle of Non-Aggression (NAP), тобто принципова відмова від ініціації насилля.

Будь-яке «захоплення влади» за визначенням є ініціацією насилля та створенням нової держави, що повністю суперечить самій ідеї.

Тож це черговий фантомний біль людей, які не можуть уявити світ без «пастуха». Для них будь-яка ідея свободи — це обов'язково чийсь таємний план стати новим пастухом.

Прошло пару дней и я могу с высоты прошедшего времени и остывших эмоций всех наблюдателей сделать некоторые выводы с ситуации вокруг Борщаговки с кативней или «кативней».

Первое , на что нужно обратить внимание, — это смещенный акцент с противоправного удержания людей на то что кого-то били или не били в месте удержания людей.

Все дебаты о том, настоящая там кативня или нет, а не о том, а какого х*я кто-то удерживает людей против их воли и посылает на фронт.

Даже если вы холуй и этатист, то вы должны цепляться за свою конституцию, которая ни единой статьей такое отношение к гражданам не оправдывает.
Если мужчина не хочет воевать, он готов судиться или садиться, и никто из этатистов не может ему в этом отказать. Вы же уповаете на конституцию? Прикрываетесь ею? Так давайте по конституции, дорогие, а именно статья 3 для особенно невнимательных.

Но что мы получили?
Мы получили шоу , перебившее очередные пленки НАБУ, при этом порезанные так чтобы на верхушки не выйти, и продать нам опять плохих бояр и хороших царей.
Кто эти кадры утверждал, тот и отвечает. Но только не тогда, когда народ всё хавает.

В общем, эти разговоры вокруг Борщаговки выглядят так, что стоят люди над телом убитого и спорят о том, насколько правомерно его было убивать топором.

Повторюсь, людям не хватает ума Конституцию почитать и хотя бы согласно ее действовать и аргументировать.

Государство воспитывает стадо в школах, а потом дурачит всех одним мизинцем.

Людям внушили, що якщо у них є держава, то вони вільний народ. Ні, якщо у вас є держава, то ви рабський народ, але під "своєю" державою, а не під іншими.

© Зоя Кускова

Анкап насправді вже існує — це ринок.

Всі добровільні обміни, сервіси, приватні ініціативи та горизонтальні зв’язки — це і є природний стан економіки. Держава тут — просто громіздка надбудова з податками та бюрократією.

Історія показує: еволюційні хвилі закручування гайок тимчасові, а вектор на автономію індивіда — глобальний.

Залишилося просто прибрати зайве, і ринок стане повністю вільним.

Ми вже в цьому переході. Просто він вимірюється не роками, а епохами 🚀

Підтримуєш державу (будь-яку) — підтримуєш окупанта, що паразитує на суспільстві.

Мне кажется, мы еще до конца (в своем большинстве) не понимаем, что как было уже не будет и война закончится тогда, когда мировые элиты решат вопрос с кризисом системы.

Экономический кризис обуздать невозможно, у системы нет противоядия этому явлению там, где еще остаются какие-то свободы.

Поэтому выход у элитой только один , — упразднить оставшиеся свободы, построить везде такой порядок, где относительные экономические свободы будут сочетаться с отсутствием политических свобод.

Индивид должен стать муравьем, выполнять свою функцию и иметь полный холодильник.

Элитки столетия проводят эксперименты, выводя такой фенотип, послушного раба.

Жрецы, церковь, гос образование… — все это работает, но не до конца. Природу человека убить невозможно, не убив самого человека.
В конечном итоге мы все стремимся к свободе выбора, когда доходит дело до непосредственного столкновения с системой.

И каждый раз , обламываясь, ОПГ (государство) снова и снова топит нас в войнах, чтобы на контрасте с войной мы соглашались на «лишь бы не было войны».

Они знают психологию и как играть нами, в то время как мы ничего про себя не знаем, и гибнем, идя сквозь века на ощупь.

Именно поэтому до сих пор, при всем том что система себя показывает во всей красе, мы уповаем на выборы и на законы.

Не на свою силу и защиту своего: тела, собственности.

Право появляется тогда и там, где люди дают по зубам за свое, а не сюсюкают.

Закон может быть только один— не трогай моё.

Начнете давать по зубам, начнете жить как люди.

А пока что мы насекомые, верящие в декларации тех, кто нами питается.

Держава — це абстракція, фантазія, політична конструкція, яка дозволяє конкретним людям переслідувати власні інтереси: жити за рахунок праці інших людей.

© Сергій Рачинський

— Як ви будете протистояти чужим державам при анкапі?
— А як ти будеш протистояти "своїй" державі уже зараз? 🌚

​1. Економічні та політичні засоби (Франц Опенгаймер)

​Опенгаймер у своїй книзі The State (1908) розділяє всі способи задоволення людських потреб на дві категорії:

​Економічні засоби: власна праця та чесний обмін товарів і послуг. Це шлях створення багатства.

​Політичні засоби: ненасильницьке чи насильницьке пограбування, примус і завоювання. Це шлях перерозподілу вже створеного чужого багатства.

​Згідно з Опенгаймером, суспільство формується знизу завдяки економічним засобам, коли мирні племена (зазвичай оседлі хлібороби) виробляють надлишок. Проте держава виникає виключно зверху — через підкорення цих хліборобів кочовими, військово організованими племенами (пастухами чи мисливцями).

​На ранніх етапах племінних війн переможці винищували переможених або виганяли їх. Але на певному етапі розвитку екології та економіки завойовники помічають: мертвий або вигнаний ворог більше не працює на тебе.

​Вигідніше залишити переможених живими, змусити їх платити регулярну данину (ренту) і працювати на завойовників.

​Так з'являється первісний поділ на класи: клас експлуататорів (військова еліта завойовників) і клас експлуатованих (підкорене місцеве населення). Держава, за Опенгаймером, — це інституціоналізований політичний засіб, створений для легітимізації та захисту цієї системи нерівності й постійного грабежу.

​2. Теорія «стаціонарного бандита» (Мансур Олсон)

​Мансур Олсон у своїй статті Dictatorship, Democracy, and Development (1993) пояснює цей процес через чисту економічну та раціональну логіку виживання та максимізації вигоди:

​Блукаючі бандити (roving bandits): У хаотичному суспільстві без закону кочові розбійники грабують село і зникають. Їм байдуже на долю селян, бо вони тут більше не з'являтимуться. Вони випалюють все дотла, залишаючи попелище. Селянам немає сенсу щось виробляти, бо все одно все відберуть, тому економіка вмирає.

​Перехід до стаціонарності: Один ватажок бадитів розуміє, що повне знищення ресурсної бази невигідне йому самому в довгостроковій перспективі. Він вирішує «осісти», знищити конкурентів-інших бандитів на цій території та встановити монополію на насильство. Він стає стаціонарним (осілим) бандитом.

​Раціональний інтерес диктатора/держави: Стаціонарний бандит усвідомлює себе «власником» території та населення. Тепер він зацікавлений у тому, щоб його «піддані» багатіли, адже чим більше вони виробляють, тим більшу частку у вигляді податків він зможе забрати.

​Олсон порівнює це з раціональним землевласником чи пастухом: ти не вбиваєш власну корову, а годуєш її, захищаєш від вовків (інших бандитів) і регулярно доїш. Податки є платою за цей «захист» і порядок. Частина цих зібраних грошей стаціонарний бандит починає витрачати на інфраструктуру, суди та збір податків — так народжується державний апарат.

Уявімо, що я з друзями вирішив провести вибори. На них прийшло 100 людей і обрали мене президентом. Після цього я розіслав усім, хто проживає в моєму місті, номер рахунку: куди відправляти податки.

Що зробить більшість? Проігнорує, а то й покрутить пальцем біля скроні. Якісь люди щось там вирішили й тепер хочуть, щоб їм віддавали гроші.

А тепер запитання: чим це принципово відрізняється від держави?

​«Без держави немає правил, а є лише війна всіх проти всіх» — класична помилка Гоббса. Але в цій тезі схована фундаментальна суперечність. 🤔

​Якщо люди за своєю природою настільки хижі й дикі, що не здатні дотримуватися жодних норм без держави...
То чому ми віримо, що група точно таких самих людей, дорвавшись до влади в державі, магічно стає добрими і справедливими суддями?

​Держава не знищує насильство — вона лише концентрує його в руках єдиного монополіста.

​«Але ж без держави почнеться хаос!» — кажуть нам.
Але економічна історія та теорія (від спонтанного порядку Гаєка до досліджень ринкового права і Lex Mercatoria) доводять протилежне. Суспільство здатне самостійно створювати правила через репутацію, страховку, приватні арбітражі та ринкові стимули.

​Те, що нам здається порядком, часто є просто легалізованим пограбуванням: за допомогою бланків із печатками та законів, написаних чиновниками під себе. Це не порядок. Це грабіж сильними, зовні упакований у красиву бюрократичну упаковку.

Хочете максимально коротке визначення держави?

Держава — люди, яких ви наділили владою.