📚 ВОЛОДИМИР РАФЄЄНКО «МОБІЛЬНІ ХВИЛІ БУТТЯ» (2023)

🔖 Читати п’єси — це як дивитися стереокіно в аудіоплеєрі. З «Мобільними хвилями» це порівняння працює, бо автор передбачив низку ефектів, які слабко передаються на письмі.

📌 Щодо змісту напишу коротко. Це перенасичена документальними деталями робота, яка висвітлює початок повномасштабної війни. Вже через 10-20 років для цього невеликого тексту може знадобитися такий же об’єм приміток.
Письменник Володимир Рафєєнко переїхав на Київщину з Донецька у 2014 році, лютий-березень 2022 року провів в окупації, що, власне, і перенесено в книгу.

В анотації п’єсу називають «по-бароковому пишною, жорстокою і щемкою».
Що це означає на практиці?
В «Мобільних хвилях буття» на 87 сторінок 31 персонаж. Впродовж трьох частин вони будуть:
🔸 переживати всі можливі досвіди перших днів війни, у тому числі гинути від усіх видів російської зброї («Куди померли? Дивне питання. В Україну, звичайно»);
🔸 з’ясовувати свої непрості стосунки, які очікувано загострилися у лютому 2022;
🔸 розмовляти одночасно і дуже прямолінійно про минуле, теперішнє і майбутнє, щедро посилаючись на літературу, релігію, філософію etc.
Ось, наприклад, репліки героя Колі Хромого я гуглила — він говорить рядками віршів Лесі Українки, Ліни Костенко, Андруховича, Рильського, Семенка та інших, не буду спойлерити чому.
А ще у п’єси є другий, шекспірівський «екзоскелет»🎭, який інколи допомагає, а іноді більше грає на руку загальній надмірності.

Але в цілому, враження склалося позитивне, можу рекомендувати.

Книга на сайті видавництва Анетти Антоненко: https://anetta-publishers.com/books/194

📚 ДЖЕЙМС ДЖОЙС «ДУБЛІНЦІ» (1914)

🔖 Цей відгук окрім усього — нагадування собі перечитувати книги з відстані +10 років, бо я вже забула, яке то несамовите задоволення.

Збірку «Дублінці» Джеймс Джойс не міг опублікувати 9 років і отримав -надцять відмов від видавництв. Писалася вона у 1904-1907 рр., і в деяких оповіданнях особливо чітко промальовується гетерогенний політичний ландшафт того часу.
🍀 У Джойса дублінський міддл-клас вирішує за кого голосувати, в яку церкву ходити, чи наймати вчителя ірландської та взагалі, чи залишатися на острові. Тобто питання національної ідентичності, міжконфесійних стосунків, відносин з тими, хто «за водою» — це не абстрактні площини, а цілком прикладні.

🕸 Структура збірки просто-таки випещена автором, у мене склалося враження, що Джойс писав її з відповідальністю, з якою пишуть останні книги. Послідовність оповідань, перегуки та плетиво відносин між героями — це все прекрасно.

Що ще можна сказати про героїв (окрім, «до зустрічі в Уліссі»)?
📌 В багатьох оповіданнях персонажна історія має зміщений центр, герої проносять на витягнутих руках кілька основних ідей, які накладають на них відбиток.
Сюжети мереживні — недомовки доповнюють їх так само як і проговорене.
♣ Повсякчас виникають межові ситуації, викликані різними обставинами, як-от пошук себе, бідність, кохання та алкоголізм, інколи все разом.
До речі, з приміток можна дізнатися, що у часи Джойса готелі та паби продавала алкоголь лише у певні години, а мандрівникам — завжди. Воістину, вшанування «подорожніх на цій землі».

📍 Який емоційний спектр може подарувати персонажам Дублін? Провінційний, оф корз.
«Він був розчарованою людиною. Усі це помічали»
«Дублін — таке маленьке місто: всі про всіх усе знають»
«У Дубліні нема чого робити»
Це загальний занепад духу, який гостріше відчувається з віком, коли за душею накопичуюся «гріхи смертні, прощенні або просто вади».

Мені подобається ідея, що кожен письменник пише одну й ту саму історію. Цієї осені хочу прочитати всього Джойса, до якого зможу дотягнутися, щоб підтвердити або спростувати цю думку.

👉 Книга на сайті видавництва Komubook: https://komubook.com.ua/books/dublinci-kupyty-online