📚 Сйон «Дитя землі» (Skugga-Baldur) (2003)

Блакитна, як полярні сніги книжечка, названа автором «легендою», видавцем , однак, заявлена як роман (хоча в нашій традиції це радше повість).

📌 Час і місце – 1883 рік, Ісландія.
Кілька героїв повʼязані похмурими й навіть містичними загадками.
І хоча в оригіналі «Дитя землі» називається інакше, «заземлення» в персонажній історії справді важливе.
Діти землі тут всі – і протагоністи, і антагоністи. Зло і підлість Сйон описує як такий же органічний елемент, як любов чи інстинкт виживання.
✔️ Вводячи в сюжет героїню з синдромом Дауна, автор відходить від «казки», яку можна було запідозрити на перших сторінках. Табуйована тема і маргіналізовані (аж до фізичного винищення) люди – це вже нещадний реалізм.

📌 Структура твору утворює невелику петлю:
✅ початок – пролонгована сцена полювання, яка описується до пікового моменту (в книзі ця частина тексту ще й обрамлена на сторінці білими полями, як на мене, така верстка вдало підкреслює атмосферу);
✅ друга частина – доба напередодні полювання (знайомство з основними героями, розповідь про їхні долі);
✅ третя частина – фінал полювання, найбільш фантасмагорична і напружена;
✅ епілог – лист і глосарій, підсумок і памʼять, сум і смирення.

📌 В післямові перекладача досить докладно пояснено, як і чому саме так написана книга.
Зрозуміло, що авторський стиль тут йде від фольклору, метафори Сйона мають фольклорне коріння або ж імітують його.
📍 Від себе додам, що тут прекрасні короткі речення – обожнюю такі, для мене це приклад музикального письма, ритмічного і усвідомленого.
На мою думку, короткі фрази гарно працюють не тільки на засвоєння тексту, а й на створення певного настрою. Паузи, тиша в проміжках – це те, що чується у Сйона. Ви отримуєте час подумати, уявити, інтерпретувати – хіба не прекрасно?

📌 І наостанок. Вже на перших абзацах я раптом згадала іншу прочитану цьогоріч книгу – «Полювання на сни» Геймана. Паралелі проводяться – і лисиця є, і лаконічність, і притчевість. Якщо гратися у «Вам сподобалася X – спробуйте Y», то це була б крута пара.

Видавництво Видавництво
Переклад Віталія Кривоноса

📌 День народження у французького поета Поля Елюара (1895-1952).
Елюар мене зацікавив тоді, коли я дізналася, що назва фільму «Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик — це перший рядок одного з його віршів (у перекладі Олега Жупанського — «Земля вся синя, ніби апельсин»).

І вже потім виявила, що:
✅ Елюар — буквально один з засновників сюрреалізму в літературі;
✅ першою дружиною і матір’ю єдиної дитини Поля Елюара була Гала Далі (та, що муза Сальвадора-нас-всіх-поплавило-Далі), зі Сальвадором він сам її врешті познайомив;
✅ Елюар був антифашистом і поетом руху Опору, за що респект (серед французьких літераторів були й представники протилежного табору — той же Селін);
✅ поет віддано симпатизував комуністам, що не дивно для того покоління вестернів, яким кортіло знайти антитезу капіталізму (як зручно не мати родичів, убитих у ГУЛАЗі — набагато легше вірити в братство і носити значки з ульяновим).

Словом, typical poet biography.

Що ж до віршів, мені подобається цей (також у перекладі Жупанського), а цю книжку, можливо, колись перевидадуть.

Майбутнє поезії

I
Хліб потрібніший ніж поезія. Але любов у повному сенсі людського слова, любов-жага не є кориснішою за поезію.

II
Поет — це той, хто надихає більше, ніж той, хто є натхненний.

III
Споглядач і вірні дзеркала. Це не обов'язково закохані, які написали найпрекрасніші вірші про кохання, а коли це закохані, вони цьому не віддавали свого відповідального (осудного) кохання. Тим часом відблиск усіх цих сказаних, вигаданих слів для них є невитравний. І їм треба витримати цей відблиск і залишатися безкінечно абсолютно вільними, відсвічувати і бачити чесноту вічности. Бачити — отже, отримувати, відсвічувати — отже, змусити бачити.

IV
Роль поета зводиться до поета обчислювальної машини ідей, предметів, почуттів, дії.

V
Кажуть, що починати зі слів і їхніх зв'язків, щоб науково вивчати світ, — це не наше право, це наше завдання. Годилося б додати, що це завдання є навіть завданням жити, не способом тих, які несуть свою смерть в собі і які є вже мурами чи пустками, а творячи тіло із всесвітом, із всесвітом у русі, в становленні.

VI
Нам треба небагато слів, аби висловлювати головне; нам треба всі слова, щоб головному реальности надати.

VII
Поет бачить тою самою мірою, якою він сам себе проявляє. І навпаки. Одного дня кожна людина побачить те, що бачив поет. Кінець уявного.

VIII
Бачити — це розуміти, міркувати, спотворювати, порівнювати, забувати або забуватися, бути або зникати.

IX
Поезія не стане плоттю і кров'ю, починаючи з моменту, коли вона буде обопільною. Ця обопільність є цілковитою функцією рівности щастя між людьми. А рівність у щасті піднесе її рівність на висоту, про яку ми могли мати лише слабке уявлення. Це блаженство не є неможливим.

X
Знак — це те, що ти даєш згоду.

XI
Є велетенські просторища ночі. Відзвук має лише "гідність", якою послуговуються. У ці щасливі хвилини він їх уникає. Поезія їх розчиняє. Вона — це мистецтво світла.

XII
Нема гри слів. Усе порівнюється з усім, усе знаходить своє відлуння, свій зміст, свою схожість. І це становлення є безкінечне.

📚 Сельма Лаґерльоф «Морбакка» (1922)

🔖 Не факт, що «Морбакка», збірка оповідань, видана через тридцять років після дебютної книги Лаґерльоф, є найкращим варіантом для знайомства з творчістю письменниці. Але це я зрозуміла вже дочитавши й побіжно ознайомившись з її біографією.

📍 Отже, Морбакка — це топонім, родинне гніздо Лаґерльофів, місце, де Сельма провела дитинство. Садибу вона викупила у дорослому віці (через фінансові проблеми дім продавали).
З цього можна здогадатися, про що йдеться у книзі: це ностальгійні історії, про дитинство і з дитячого погляду (але з вкрапленнями дорослого суму), спостереження, ретельно реконструйовані спогади (привертає увагу, наскільки детально Лаґерльоф описує дім, предмети побуту, одяг тощо). 

📎 Певно, досвід, описаний в книзі, буде відгукуватися багатьом — але частіше на емоційному рівні. Бо мало хто з українських читачів ріс у фамільній садибі з купою слуг, де на день народження хазяїна з’їжджалися сотня гостей (табличка «Sarcasm»). 

Ще «Морбакка» — це калейдоскоп персонажів, але й вони тут досить специфічні, бо теж вкладаються в схему «хазяї-слуги». Втім, є також і схема «діти-дорослі», за якою навіть цікавіше спостерігати. На мою думку, чоловічі та жіночі персонажі однаково сильні (так буває не завжди).

Якщо вам не сподобаються темп розповіді та деталізація, можливо, зацікавлять антропологічний і соціальний рівні оповідей. 
Швеція 19 століття — це радше терра інкогніта, принаймні в шкільній програмі з історії їй приділяли менше уваги, ніж США або Великій Британії. Тож деякі факти (типу, які війни були у шведів, як вони вчили дітей, одружувалися та подорожували) можуть справді бути цікавими.

З відгуками прощаюся до наступного тижня, бо пишу цей фактично на валізах, але постараюся придумати якийсь travel контент😊
 
Видавництво Старого Лева 
Переклад Наталі Іваничук  

📚 Які переклади чекаєте у 2025? Мій список бажанок такий. 

Елінор Каттон, «Бірнамський ліс», Лабораторія (на фото польське видання). 
Цьогоріч прочитала її «Світила» (відгук тут).  

А.С.Баєтт, Possession, Темпора
Перекладає Ярослава Стріха. Тут відгук на «Книгу для дітей», багато хто каже, що Possession — сильніший.

Дон Делілло, «Космополіс»
Теж переклад Ярослави (на Goodreads є її не дуже позитивний відгук на книгу, менше з тим). 

Девід Марксон, «Полюбовниця Вітгенштайна»
Макс Нестелєєв писав у себе на каналі, що вже переклав книгу. Роман Марксона видавництва відхилили 54 рази — продано👌

Джошуа Коен, «Сімейство Нетаньягу» 
Веселий, багатовимірний роман. Не анонс, але інсайд від перекладача, який каже, що сам чекає виходу книги😊  

Девід Фостер Воллес «Невгавний жарт», Видавництво Жупанського
Про Воллеса видавництву нагадують під кожним постом з анонсами😏 

Інґеборґ Бахман, Ма́ліна, ЩОС 
Не в тотальному захваті від «Тридцятого року», але не пропущу.   

Сильвія Плат, «Аріель», ВСЛ
Переклад Ярини Чорногуз

📚 Софія Андрухович «Катананхе» (2024)

🔖 Спробувала відшукати свій старий відгук на «Сьомгу» Софії Андрухович — на жаль, марно. Але пам’ятаю, що в ньому я наївно нарікала, мовляв, авторка все це робить навмисне з метою привернення уваги — акцентує на фізіології, не перепрошуючи описує «огидне» і «табуйоване» (лапки, бо в кожного свій рівень чутливості), часом використовує прийоми трилерів або навіть горору. Але, звісно, має право.   
Чи змінилося щось зараз? Та не дуже. 

📌 Одним реченням про сюжет для тих, хто книгу не читав: війна скінчилася, на Оболоні живе подружжя з донькою-підліткою, і чоловік починає зраджувати дружині з сусідкою, яка його значно старше. Все це обрамлене в давньогрецьку легенду про Актеона, власне, олені, пси, голизна та інші метафори — звідти.

♦ Текст, на мою думку, досить нерівний — початок сильніший, а лінія, яка могла врятувати середину — слабша (історія дочки Таї).

Ще одна проблема — це деталі. Прописуючи фабулу в реальних локаціях і впізнаваними типажами, добре було б ці деталі доводити до реальності. Бо траплялися моменти дещо суперечливі. 
✅ Дівчинка Тая йде на ніч у Гідропарк — і, звісно, аж до повернення в неї не розрядиться смартфон, скільки б повідомлень і дзвінків вона б не отримувала і скільки б не використовувала його як ліхтарик.
✅ Жінка Леся збирається на досить складну косметологічну процедуру, а перед тим дві години (!!!) займається у спортзалі (причому авторка описує нам і піт, що стікає на спину, і перенапружені м’язи — тобто Леся там дві години не на килимку лежала). Після залу — стрижеться і фарбує волосся (взаємодія з хімікатами перед косметологічними процедурами, окей). Далі, після РФ-ліфтингу в косметолога їй ще зроблять депіляцію та натруть ароматичними оліями — вибачте, це про людину чи про автівку, яку на продаж готують? 
✅ Про неправдоподібних підлітків теж багато писали у відгуках — підтримую. Вони в «Катананхе» часом прям вкрай карикатурні.  

♦ Стиль Андрухович переважно хвалять — написано справді майстерно. Це словесна щільність, що корелює із сенсовою щільністю. Якщо авторка не описує динамічну сцену (яких тут загалом мало), то це опис, який розгортається як похмурий натюрморт фламандської школи, або ж внутрішні переживання а-ля «Сон розуму народжує чудовиськ».
Часом якісь речення мені було важко перетравити, ну не хотілося вчитуватися й уявляти, як хтось:

«Побачив її міцний зад, півкулі якого розходилися й зустрічалися знову, погойдуючись над м’язистими напруженими ногами»   

(шо там за біда із сідницями? I don`t know)
або 

«Внизу, в торгівельному центрі навпроти, гримів сміттєвіз» 

(докопуюся, мабуть?)

📎 Наприкінці зазначу: мене не дратувало, що авторка не говорить про війну відкрито, а тільки згадує реальні воєнні події та робить травматичний досвід героїв причиною ситуацій в романі. Це, певно, письменницький трюк, так само як описувати війну у минулому часі. 
Інша справа, що я погано сприймаю навіть нонфікшн про війну, що триває (крім репортажистики). Охудожнені історії також мені не заходять.
Але в кожного свої тригери, у вас може бути цілком інакше. 

Видавництво Комубук

😱 Нещодавно мене вперше назвали книжковою блогеркою, і мій шок був у шокові. Подив змінився страхом, типу, а що далі? невже тепер треба думати за контент-план і постити частіше, ніж два рази на місяць? 
Але я людина з маркетингу, тож сіла і склала список банальних ідей контенту для книжкового каналу. А тепер з радістю віддаю його вам — раптом стане у пригоді.
Попередження: якщо ви раптом ведете канал і думаєте на цей список образитися — подумайте ще раз, він не для того створений🤗

Отже, на книжковому каналі може бути:
1. Розпаковка!
2. Фото книжки з привабливою частиною тіла (стегна, пальці, литки абощо; якщо сексі-частин більш ніж одна — не фотографуйте одночасно, прибережіть для наступного разу).
3. Фото книжки з домашнім улюбленцем (котик, цуцик, мишка, на крайній край — кактус). Якщо нема — позичте у друзів, родичів або спіймайте на вулиці (не забудьте погодувати).
4. Цитата з книги, яку читаєте. Випишіть або сфотографуйте сторінку.
5. Цитата з книги, яку ви НЕ читаєте. Якщо не перевіряти достовірність цитати — буде більше коментарів.
6. Анонс книги. Перепишіть із соцмереж видавництва, якщо ліньки — робіть репост. Читати потім книгу необов’язково.
7. Анонс події (презентації, фестивалю). Ходити на подію необов’язково («Не буду в місті, але ви не пропускайте»)  
8. Повертаємося до фото. Опублікуйте портрет автора/авторки книги. 
9. Портрет авторка/авторки з домашнім улюбленцем законно виносимо окремим пунктом.
10. Дати! Дні народження! Дні смерті! Річниці весілля! Підходить все (перевірено на цьому каналі). 
11. Цікаві факти. Можна брати з вікіпедії або загуглити interesting facts about writers — вам стане на перші пів року, а то й довше.
12. Рубрика «А що на це скаже ChatGPT»? Ставте навколокнижкове питання і публікуйте результат.
13. Рубрика «Мої книжкові плани». 
14. Рубрика «Мій книжковий місяць (рік)». З оціночками та посиланнями на попередні публікації (сама таке скоро опублікую).
15. Рубрика «Обкладинка книги» — хвалимо/шпетимо дизайнерів.
16. Рубрика «А що ви читаєте?»
17. Рубрика «Я в книгарні». Фоткаєте книжки, запитуєте авдиторію, що брати. Якщо книгарня — кав’ярня або винарня, можна додати фото з горнятком або келихом. Але не розпиляємося — це тягне на окремий допис.
18. Рубрика «Я на фестивалі/події». Зміст той самий, що і в п.17 + зустрічі з людьми.
19. Рубрика «Я з автором/авторкою». 
20. Рубрика «Книга з автографом». 
21. У вас (довколо)книжкова професія? Розповідайте про роботу, хай всі заздрять і думають, що ви обраний/обрана (навіть якщо вам ледь вистачає на комуналку).
22. Опитування. Питайте, про що писати, запитуйте реакцію на події; людям часто прикольніше тицьнути на опитувальник, ніж написати коментар.
23. Книжковий мерч. Постите фото і запитуєте — чи мені це треба?
24. Премії. Висловіть згоду або незгоду (лавреатів читати необов’язково, ви не в журі).
25. Всі рейтинги (наприклад, накладів) мають бути обговореними.
26. Срачі! На них треба реагувати миттєво. Скріньте і викладайте на канал.
28. Новини видавництв. Беруться там, де й анонси.
29. Ціни на книжки — подорожчання, акції та знижки видавництв.
30. Рубрика «Нове на ринку» (книгарня, видавництво тощо)
31. Знаєте більш як одну мову і відчуваєте перекладацький потенціал? Порівняйте переклад з оригіналом і не погодьтеся з перекладачем. 
32. Рубрика «Назад в дитинство». Сфоткайте букіністику з полиці батьків або згадайте, як читали «Тореадорів» вперше.
33. Рубрика «Екранізація книги» (і чому кіно гірше)
34. Рубрика «Мистецтво і книги». Знайшли зв’язок між музикою, образотворчим мистецтвом і літературою? Та ви цінитель! Викладайте на канал. 
35. Рубрика «Що читають селебритіз?» (Mitski чи Дантес — на ваш смак)
36. Берете участь у книжковому клубі? Розкажіть про це кілька разів (на одну книгу)
37. Рубрика «Наживо». Це кружечки зі сльозами, але можна й іншу емоцію.
38. Посилання на відео на ютубі або подкаст про книжки.
39. Рубрика «Зачепило». Такий собі мікс «Наживо» і часом навіть «Срача». Наповнення довільне. 
40. До речі, деякі блогери-старовіри досі пишуть відгуки на книги. Спробуйте і ви.

Пишіть, що варто додати😉  

Отже, підсумки року.
Я ненавиджу ставити бали/зірки, тож оцінюватиму за шкалою:
❤ — так (сподобалося)
👌 — окей (непогано)
🤷‍♀️ — таке (не моє)
Посилання ведуть на відгуки, дещо коментуватиму.

1. Курт Воннеґут «Бойня номер п’ять» ❤ 
2. Томас Пінчон «V» ❤ 
3. Robert Coover «Briar Rose & Spanking the Maid» ❤ 
Мрію про переклад цієї книжечки (як і V)🥹 
4. В. Ґ. Зебальд «Повітряна війна і література» 👌 
Але я вагалася між 👌 і 🤷‍♀️ 
5. Самюель Бекет «Молой»  ❤ 
Бекета часом треба вживати як клітковину для мозку
6. Вуді Аллен «Повний безлад»👌 
7. Оксана Забужко «Найдовша подорож»👌 
8. Луї-Фердінан Селін «Смерть у кредит» ❤ 
9. Шервуд Андерсон «Вайнсбурґ, Огайо» ❤ 
Одне з найприємніших відкриттів року, буквально на вихідних купила ще й «Тріумф яйця», скоро читатиму  
10. Юрій Тарнавський «Теплі полярні ночі» ❤ 
Сподіваюся, це буде Шевченківська премія 2025
11. Пол Остер «Нью-йоркська трилогія» 🤷‍♀️ 
Мимо, книжка, після якої я відклала Остера на невизначений період
12. Джудіт Герман «Психологічна травма та шлях до видужання» ❤ 
13. Дуґлас Коупленд «Покоління Х» 👌
14. Елінор Каттон «Світила» ❤ 
15. Володимир Станчишин «Стіни в моїй голові» 🤷‍♀️ 
Прочитала сторінок 70, догортала і продала..
16. Ніл Гейман «Обережно, тригери» 👌
17. Мілєнко Єрґович «Волґа, Волґа» ❤
18. Юркі Вайнонен «13 новел» 👌
19. Джонатан Свіфт «Оповідь про діжку та Історія Мартіна» 👌
20. Роксана Харчук «Сучасна українська проза. Постмодерний період»🤷‍♀️ 
На цю книжку я не писала відгук. Багато моментів у ній були на грані, особливо, коли авторка висловлювалася про Схід/Захід України, фемінізм та й взагалі давала оцінку українському суспільству. Я списала ці виверти на рік видання (2008) і вирішила не ворушити минуле.

Телеграм чогось мені не хоче додавати більше ніж 20 посилань на пост, тому продовження нижче ↓↓↓

21. Мілорад Павич «Хозарський словник» ❤
22. Дженні Ерпенбек «Прокляття дому»👌
23. Джеймс Джойс «Вигнанці»👌
24. Салман Рушді «Флорентійська чарівниця»🤷‍♀️
Розумію тих, кому подобається, але просто не моє 
25. Патриція Локвуд «Про таке не говорять» ❤
Є питання, але ближче до ❤
26. А. С. Баєтт «Книга для дітей» ❤
Одна з небагатьох книг, які я стягнула в літній нечитун. І одна з найприємніших за рік. 
27. Тім О’Браєн «Те, що вони несли» ❤
28. Ділан Томас «Портрет митця за щенячих літ» ❤
В цьому році мені реально щастило на якісну коротку прозу
29. Ніл Ґейман, Йошітака Амано The Sandman «Полювання на сни» ❤
Купіть це! Вам треба!
30. Ясунарі Кавабата «Сплячі красуні. Давня столиця. Стугін гори»👌
31. Томас Манн «Смерть у Венеції та інші новели» 👌
32. Блексед. Книга 1. Десь серед тіней. Арктична нація ❤
33. Алі Сміт «Як бути двома»👌
34. Філіп К. Дік «Людину у високому замку»👌
На останні три книги є коротке рев’ю
35. Ґеорґі Ґосподинов «Природний роман та інші історії» 🤷‍♀️
Ех, мабуть, треба було з «Часосховища» починати. А то тепер його відклала.
36. Горан Петрович «Атлас, описаний небом» ❤
37. Умберто Еко «Маятник Фуко» ❤
38. Боб Ділан «Тарантул» ❤
Хоча він тут не повинен бути, бо поезію я збиралася дати окремим списком😏
39. Джуліан Барнс «Історія світу в 10 1/2 розділах» ❤
40. Сйон «Дитя землі» ❤
41. Сельма Лаґерльоф «Морбакка»👌
42. Софія Андрухович «Катананхе» 🤷‍♀️
Знову ж таки, розумію тих, кому сподобалося, але не мій вайб

І закинуті/незакінчені книжки:
Зеді Сміт «Білі зуби»
Починала її в якійсь поїздці й зовсім не пішло. Відклала до кращих часів.
Жозе Сарамаго «Сліпота»
Теж почала в поїздці й відразу згадала, що я це читала і мені не дуже сподобалося. Спробую якось інші цього автора.
Джон Стейбек «Грона гніву»
Потужна книжка, хоча й гнітюча. Закінчу в наступному році.
Маршал Маклюен «Галактика Гутенберга»
Для цієї книги треба докупити оперативки в мозок 😂 Продовжу, як тільки придумаю, як її читати ефективно.

Загалом, книжковим роком задоволена. А у вас як? Багато прочитали? 😊

Вирішила почати рік з коміксів і взялася за «Невидимих» Ґранта Моррісона.
А потім зайшла в інстаграм автора, ну і ви самі все бачите 🐈‍⬛🐈‍⬛🐈‍⬛

P.S. Зверніть увагу на хештеги 😻