Послухав інавгураційну промову Путіна №5 (промову п'яту - хоча хтозна, може, й варіант Путіна теж...). Прочитав тези. Переслухав ще раз. Висновок той самий: абсолютно ні про що.
Я вже не раз казав: Путін здувся як лідер - йому це все перестало бути цікавим. Він тепер формальний і нудний. Його це більше не чіпляє - публічна роль провідника величезної країни. Робота як робота, проблемна тільки, і інерцію вже нереально долати, лишається пхатись, куди тягне вир.
Переможна промова 71-річного Путіна, яка мала розставити нові акценти, позначити нові вектори руху, мотивувати народ і еліти, звучала як щось середнє між "сіські-масіські" дуже пізнього Брєжнєва в глибокому маразмі і новою класикою Роулінг. Це в сенсі, кондовою інавгураційною промовою Жабщини в рожевому "кожен [тут можна вставити "президентський термін" - О.Г.] ...привносив щось нове, і так має бути, бо без прогресу настає застій і гниття, але прогрес заради прогресу заохочувати не слід, необхідна рівновага між старим і новим, між постійністю і змінами, між традиціями і новаторством...".
Хоча не так щоб складно уявити пластифікованого силіконом і ботоксом "урочистого Путіна" кадавром обрезклого Брєжнєва і маніякуватої Рожевої Жаби.
Я вже не раз казав: Путін здувся як лідер - йому це все перестало бути цікавим. Він тепер формальний і нудний. Його це більше не чіпляє - публічна роль провідника величезної країни. Робота як робота, проблемна тільки, і інерцію вже нереально долати, лишається пхатись, куди тягне вир.
Переможна промова 71-річного Путіна, яка мала розставити нові акценти, позначити нові вектори руху, мотивувати народ і еліти, звучала як щось середнє між "сіські-масіські" дуже пізнього Брєжнєва в глибокому маразмі і новою класикою Роулінг. Це в сенсі, кондовою інавгураційною промовою Жабщини в рожевому "кожен [тут можна вставити "президентський термін" - О.Г.] ...привносив щось нове, і так має бути, бо без прогресу настає застій і гниття, але прогрес заради прогресу заохочувати не слід, необхідна рівновага між старим і новим, між постійністю і змінами, між традиціями і новаторством...".
Хоча не так щоб складно уявити пластифікованого силіконом і ботоксом "урочистого Путіна" кадавром обрезклого Брєжнєва і маніякуватої Рожевої Жаби.
Financial Times: Литовський парламент дозволив уряду надіслати війська в Україну для тренувань, але Київ ще не просив про таке - прем'єрка Литви Інґріда Шимоніте.
==
Це дуже продуманий дипломатичний підхід до визначень: "для тренувань". Це цілком можуть взяти на озброєння й інші союзники, що адекватно оцінюють рівень небезпеки для себе з боку Росії у випадку її подальшого просування до кордонів ЄС.
Це звучить навіть краще, ніж дефініції від Макрона - там, де йшлось про тилові допоміжні небойові функції для бійців Франції, про технічних консультантів абощо. Звісно, на істеричну реакцію Росії конкретні дефініції не вплинуть. Однак ретельно дібрані визначення можуть пришвидшити надання і такої допомоги ЗСУ, а також зменшити проблеми при узгодженні юридичних моментів на рівні урядів та парламентів, а також на загальноєвропейському рівні.
Тепер головне, щоб з боку України знов не було заяв "допомога військами нам не потрібна". Тим більше, що на тлі вже загальновизнаних проблем з мобілізацією і відновленням кадрового складу ЗСУ подібне звучатиме непереконливо, м'яко кажучи.
==
Це дуже продуманий дипломатичний підхід до визначень: "для тренувань". Це цілком можуть взяти на озброєння й інші союзники, що адекватно оцінюють рівень небезпеки для себе з боку Росії у випадку її подальшого просування до кордонів ЄС.
Це звучить навіть краще, ніж дефініції від Макрона - там, де йшлось про тилові допоміжні небойові функції для бійців Франції, про технічних консультантів абощо. Звісно, на істеричну реакцію Росії конкретні дефініції не вплинуть. Однак ретельно дібрані визначення можуть пришвидшити надання і такої допомоги ЗСУ, а також зменшити проблеми при узгодженні юридичних моментів на рівні урядів та парламентів, а також на загальноєвропейському рівні.
Тепер головне, щоб з боку України знов не було заяв "допомога військами нам не потрібна". Тим більше, що на тлі вже загальновизнаних проблем з мобілізацією і відновленням кадрового складу ЗСУ подібне звучатиме непереконливо, м'яко кажучи.
Дві практично одночасних новини:
1. Міністр внутрішніх справ Великої Британії прокоментував висилку російського аташе з питань оборони за шпигунство на користь Кремля, а також позбавлення дип.статусу кількох будівель "через використання в розвідувальних цілях РФ": Росія на це відповість «теоріями змови й істерикою» та звинуваченнями в русофобії, але Велика Британія не піддасться впливу. «Це не нове, і британський народ і британський уряд не попадуться на це, і боти, тролі та лакеї Путіна не триматимуть їх за дурнів».
2. Прем'єрка Литви Інгріда Шимоніте визнала, що Росія розцінить рішення уряду про можливість відправлення литовських військ в Україну "для тренувань" як провокацію, але додала: "Якби ми просто думали про відповідь Росії, то ми б не могли надіслати нічого [із озброєнь для Києва]. Кожен другий тиждень ви чуєте [від РФ], що хтось буде вбитий ядерною зброєю".
==
Отже, Європа дійсно потроху міняє системне бачення ситуації. Минув базовий острах ядерного шантажу. Минула стадія принципового небажання ускладнювати взаємини з Кремлем. Минуло прагнення понад усе уникати ескалації, ні в чому не провокувати Росію (наш аналог, котрий протримався чи не 8 років реальної війни, - "а то Путін нападе").
Так, Україну використали серед іншого і для точнішої оцінки реальних ресурсів Росії (а не того, чим вона звично хвалиться, лякаючи світ), її реального військового потенціалу. А також через нас Росію остаточно випробували на угодоспроможність: тобто, чи може вона дотримуватись домовленостей. А отже, чи є сенс працювати на досягнення домовленостей (в тому числі йти на компроміси) з розрахунку, що вони щось забезпечать кожній зі сторін.
Відповідь, очевидно, була негативна: ні, Кремль не угодоспроможний, сенсу в компромісах, стриманні себе, утриманні від різких кроків в будь-якій сфері нема.
Насправді такі репліки із загальним змістом "та в носі ми бачили, що там подумає Путін і як відреагує" позначають, що вже сформований фундамент для цілого масиву рішень, які раніше визначались як недопустимі чи небажані. Це і про вилучення доходів від російських заморожених активів (а далі таке ставлення робить реальним і вилучення самих активів), і про далекобійну зброю, і про підтримку ударів вглиб по критичній інфраструктурі російського ВПК, і про військові контингенти, і про "ядерний паркан" вздовж ближчих до РФ кордонів за програмою Nuclear Sharing...
Очевидно, подібних демонстрацій буде чимдалі більше, все не обмежиться кількома політиками Литви і Великої Британії. Відповідно, це буде маркером загальноєвропейських глобальних змін в безпековій політиці.
1. Міністр внутрішніх справ Великої Британії прокоментував висилку російського аташе з питань оборони за шпигунство на користь Кремля, а також позбавлення дип.статусу кількох будівель "через використання в розвідувальних цілях РФ": Росія на це відповість «теоріями змови й істерикою» та звинуваченнями в русофобії, але Велика Британія не піддасться впливу. «Це не нове, і британський народ і британський уряд не попадуться на це, і боти, тролі та лакеї Путіна не триматимуть їх за дурнів».
2. Прем'єрка Литви Інгріда Шимоніте визнала, що Росія розцінить рішення уряду про можливість відправлення литовських військ в Україну "для тренувань" як провокацію, але додала: "Якби ми просто думали про відповідь Росії, то ми б не могли надіслати нічого [із озброєнь для Києва]. Кожен другий тиждень ви чуєте [від РФ], що хтось буде вбитий ядерною зброєю".
==
Отже, Європа дійсно потроху міняє системне бачення ситуації. Минув базовий острах ядерного шантажу. Минула стадія принципового небажання ускладнювати взаємини з Кремлем. Минуло прагнення понад усе уникати ескалації, ні в чому не провокувати Росію (наш аналог, котрий протримався чи не 8 років реальної війни, - "а то Путін нападе").
Так, Україну використали серед іншого і для точнішої оцінки реальних ресурсів Росії (а не того, чим вона звично хвалиться, лякаючи світ), її реального військового потенціалу. А також через нас Росію остаточно випробували на угодоспроможність: тобто, чи може вона дотримуватись домовленостей. А отже, чи є сенс працювати на досягнення домовленостей (в тому числі йти на компроміси) з розрахунку, що вони щось забезпечать кожній зі сторін.
Відповідь, очевидно, була негативна: ні, Кремль не угодоспроможний, сенсу в компромісах, стриманні себе, утриманні від різких кроків в будь-якій сфері нема.
Насправді такі репліки із загальним змістом "та в носі ми бачили, що там подумає Путін і як відреагує" позначають, що вже сформований фундамент для цілого масиву рішень, які раніше визначались як недопустимі чи небажані. Це і про вилучення доходів від російських заморожених активів (а далі таке ставлення робить реальним і вилучення самих активів), і про далекобійну зброю, і про підтримку ударів вглиб по критичній інфраструктурі російського ВПК, і про військові контингенти, і про "ядерний паркан" вздовж ближчих до РФ кордонів за програмою Nuclear Sharing...
Очевидно, подібних демонстрацій буде чимдалі більше, все не обмежиться кількома політиками Литви і Великої Британії. Відповідно, це буде маркером загальноєвропейських глобальних змін в безпековій політиці.
Дивна позиція Броварської міської влади із ДТП за Участі голови Броварської райдержадміністрації.
За дивним збігом обставин на місці ДТП відсутній не тільки міський голова але й всі чиновники міської ради. Далі міський голова виставляє відео що він нібито на Сході, хоча жадних даних про відправлення його на схід не було.
Саме відео Сапожка цікаве ти що, в ньому він говорить що перебуває у Харківській області, але саме відео відзняте у 184 кілометри від Броварів в селі Пишне біля ресторану Калина 50.049797585001556, 32.84475725460519, а це мінімум у 216 км від місця зйомки до кордону Харківської області.
За попередньою інформацію Голова райдержадміністрації, якого свого часу представляв Ігор Сапожко як свого соратника. в день скоєння ДТП святкував своє день народження.
Досі поліція не дає деталей, з ким вживав чи були там топ чиновники міської ради і не чи святкували разом Сапожко і Майбоженко?
Звісно, нічого кримінального у спільному вживанні повнолітніми людьми немає, але чи бачив Сапожко стан, в якому його соратник сідав за кермо? І якщо мер не відчуває за собою вини, через те що допоміг призначити на посаду таку безвідповідальну людину, то чому хоча б не знайшов в собі сили повернутись в Бровари, проконтролювати, що з постраждалими, тому що головний лікар дивним чином виявився на лікарняному. Чи проконтролювати поліцію і забезпечити неупереджене розслідування в такому резонансному ДТП. Замість цього міський голова приховав місце знаходження в момент ДТП, а також виклав суперечливе відео, де по хвилинах розписав, чому ніби то, не міг повернутись в місто і відповісти на питання розлюченого натовпу.
За дивним збігом обставин на місці ДТП відсутній не тільки міський голова але й всі чиновники міської ради. Далі міський голова виставляє відео що він нібито на Сході, хоча жадних даних про відправлення його на схід не було.
Саме відео Сапожка цікаве ти що, в ньому він говорить що перебуває у Харківській області, але саме відео відзняте у 184 кілометри від Броварів в селі Пишне біля ресторану Калина 50.049797585001556, 32.84475725460519, а це мінімум у 216 км від місця зйомки до кордону Харківської області.
За попередньою інформацію Голова райдержадміністрації, якого свого часу представляв Ігор Сапожко як свого соратника. в день скоєння ДТП святкував своє день народження.
Досі поліція не дає деталей, з ким вживав чи були там топ чиновники міської ради і не чи святкували разом Сапожко і Майбоженко?
Звісно, нічого кримінального у спільному вживанні повнолітніми людьми немає, але чи бачив Сапожко стан, в якому його соратник сідав за кермо? І якщо мер не відчуває за собою вини, через те що допоміг призначити на посаду таку безвідповідальну людину, то чому хоча б не знайшов в собі сили повернутись в Бровари, проконтролювати, що з постраждалими, тому що головний лікар дивним чином виявився на лікарняному. Чи проконтролювати поліцію і забезпечити неупереджене розслідування в такому резонансному ДТП. Замість цього міський голова приховав місце знаходження в момент ДТП, а також виклав суперечливе відео, де по хвилинах розписав, чому ніби то, не міг повернутись в місто і відповісти на питання розлюченого натовпу.
Похвалюсь трохи і поностальгую.))
Гугл підкинув посилання на наукову роботу "Наслідки впровадження електронного уряду в Непалі" в профільному журналі: розробка посилається на мою наукову роботу "Концепція електронного урядування і поточні потреби України". Так, я писав і отаке. А перші мої роботи щодо електронного урядування і інформаційного суспільства оприлюднені 1999 року.
Мої книги використовувались (і, ймовірно, досі використовуються) у вишах на профільних катедрах як навчальний матеріал і як основа для дисертацій.
От такий я різнобічний: не тільки мемчики з кумами клепаю і відеожарти з Путіним під балалайку, не тільки займаюсь політичним аналізом і працюю у сфері політтехнологій, але й маю за плечима чималий багаж наукових робіт в доволі непростій сфері (однак не квантова фізика все ж)) ).
За теперішніх невеселих воєнних реалій іноді не зайве собі нагадати, що було й інше життя. Коли горизонти подій обраховувались не від обстрілу до обстрілу. І коли цікавились електронним урядуванням через десятиліття, а не графіками відключень електрики по всій країні на завтра.
Гугл підкинув посилання на наукову роботу "Наслідки впровадження електронного уряду в Непалі" в профільному журналі: розробка посилається на мою наукову роботу "Концепція електронного урядування і поточні потреби України". Так, я писав і отаке. А перші мої роботи щодо електронного урядування і інформаційного суспільства оприлюднені 1999 року.
Мої книги використовувались (і, ймовірно, досі використовуються) у вишах на профільних катедрах як навчальний матеріал і як основа для дисертацій.
От такий я різнобічний: не тільки мемчики з кумами клепаю і відеожарти з Путіним під балалайку, не тільки займаюсь політичним аналізом і працюю у сфері політтехнологій, але й маю за плечима чималий багаж наукових робіт в доволі непростій сфері (однак не квантова фізика все ж)) ).
За теперішніх невеселих воєнних реалій іноді не зайве собі нагадати, що було й інше життя. Коли горизонти подій обраховувались не від обстрілу до обстрілу. І коли цікавились електронним урядуванням через десятиліття, а не графіками відключень електрики по всій країні на завтра.
Навіть в Києві не обійшлось без інцидентів на "9мая": пара ряжених дебілів-пенсів припхались до Вічного вогню в Києві (так, він досі є і досі відбиває власне совкові наративи, а не нашу трагедію і шалені втрати - і, можливо, з цією штукою варто щось зробити). Пілотки, портупейки, медальки - повний набір косплею.
Косплею - бо, як хто забув, з кінця їхньої "Вєлікой Отєчєствєнной" минуло майже 89 років, а з кінця 2СВ - 88 років. Тобто, учасникам, навіть котрим піонерам-партизанам, мало би бути за 100 років. А ці більше схожі на котрих заслужонних партпрацівників чи гебістів останнього десятиліття існування СССР.
Але косплеєри - то таке, поліція відреагувала дуже швидко. Та й що там тих протоколів про адмінку складати (так, на жаль, до СІЗО з отаким не тягнуть зараз). Гірше, що в Києві на 11-му році війни, між повітряними тривогами знайшлись з півтора десятки совків - голосних і нахабних. Котрі наїздили на поліцію і виправдовували ворожу пропаганду.
--
"Довєлі людєй Бог знаєт до чєго! Будьтє людьмі! Закони ідіотскіє - забєрі мєня, расстрєляй!". "Мнє абідно - нє нада троґать людєй пажилих! Хачю-крічю! Пазоріщє такой странє і такой паліции!", "А ми - народ, ми імєєм право!".
--
Я дуже здивуюсь, якщо серед цього натовпу колаборантів не знайдеться осіб, що підтримують зв'язки з Росією. І, відповідно, залучені до агентурної роботи ворожих спецслужб. Ні, частина, безумовно, діяла суто з вродженої тупості й нахабства. Але, ймовірно, не всі.
На місці інциденту цих "товаріщєй" ніхто не затримав. Але, теоретично, кожного варто було би знайти для вдумливого вивчення діяльності і зв'язків.
--
До речі, не знайшлось нікого, хто став би на захист поліції і закону. Чи бодай просто висловив обурення совкодрочерам і колаборантам в очі. Зате відео негайно злили "Стране.уа", котра й стала на захист "любителів символіки СССР" та "Дня Побєди".
Косплею - бо, як хто забув, з кінця їхньої "Вєлікой Отєчєствєнной" минуло майже 89 років, а з кінця 2СВ - 88 років. Тобто, учасникам, навіть котрим піонерам-партизанам, мало би бути за 100 років. А ці більше схожі на котрих заслужонних партпрацівників чи гебістів останнього десятиліття існування СССР.
Але косплеєри - то таке, поліція відреагувала дуже швидко. Та й що там тих протоколів про адмінку складати (так, на жаль, до СІЗО з отаким не тягнуть зараз). Гірше, що в Києві на 11-му році війни, між повітряними тривогами знайшлись з півтора десятки совків - голосних і нахабних. Котрі наїздили на поліцію і виправдовували ворожу пропаганду.
--
"Довєлі людєй Бог знаєт до чєго! Будьтє людьмі! Закони ідіотскіє - забєрі мєня, расстрєляй!". "Мнє абідно - нє нада троґать людєй пажилих! Хачю-крічю! Пазоріщє такой странє і такой паліции!", "А ми - народ, ми імєєм право!".
--
Я дуже здивуюсь, якщо серед цього натовпу колаборантів не знайдеться осіб, що підтримують зв'язки з Росією. І, відповідно, залучені до агентурної роботи ворожих спецслужб. Ні, частина, безумовно, діяла суто з вродженої тупості й нахабства. Але, ймовірно, не всі.
На місці інциденту цих "товаріщєй" ніхто не затримав. Але, теоретично, кожного варто було би знайти для вдумливого вивчення діяльності і зв'язків.
--
До речі, не знайшлось нікого, хто став би на захист поліції і закону. Чи бодай просто висловив обурення совкодрочерам і колаборантам в очі. Зате відео негайно злили "Стране.уа", котра й стала на захист "любителів символіки СССР" та "Дня Побєди".