Офіційна заява Білого дому про посередницькі зусилля США у переговорах між Україною та Росією: «Зеленський рухається у неправильному напрямку у мирних переговорах...[...] Американські платники податків вклали мільярди доларів у ці зусилля і вистачить. Президент Трамп засмучений. Його терпіння закінчується».
Спецпредставник Білого дому в Україні Кіт Келлоґ про свої переговори з делегацією України: «Позитивні переговори у Лондоні з Андрієм Єрмаком. Настав час рухатися вперед відповідно до директиви президента Трампа про війну між Україною та Росією: припинити вбивства, досягти миру та поставити Америку на перше місце».
Wall Street Journal: Трамп повідомив своїм помічникам, що переговори щодо України виявилися складнішими, ніж він сподівався.
Британська Financial Times: Європейські союзники Києва намагаються схилити Зеленського до територіальних поступок – Німеччина та Франція побоюються виходу США з переговорів щодо мирного врегулювання в Україні.
==
Висновок щодо Трампа: все свідчить за те, що він не в захваті від ідеї тягнути цю лямку далі, якщо є зручний привід її з себе скинути і зайнятись якщо не чимось менш проблемним і з більшою ймовірністю успіху, то хоча б гольфом. Але це, звісно, не скасує переходу до суто торговельних відносин з Україною – в плані продажу зброї в тому числі (дивні вимоги Путіна припинити не тільки «постачати», але й «продавати» зброю Україні – надто дивні, цього гарантовано не зрозуміють ані виборці, ані промислове лобі, ані, відповідно, Трамп).
Висновок щодо Європи: вони поки не визначились, і дії Трампа лиш ускладнюють визначення.
З одного боку, чимдалі більша ймовірність, що НАТО йде до свого кінця і до переродження в інші глобальні оборонні альянси. США самі демонстративно відмовились і продовжують відмовлятись від статусу лідера. Хоча наступного року тенденція може змінитись: насуваються вибори-2026 до Палати представників, на яких демократи мають всі шанси перехопити більшість в республіканців – і змінити порядок денний, відповідно. А все ж більшість американців виросла зі світоглядом «громадян планетарної імперії, що має хоч якийсь свій інтерес в кожній точці на глобусі».
З іншого боку, Європі вигідний вихід США з переговорного процесу як перезавантаження ситуації і взагалі взаємин з континентом. В сенсі, для наступного входу, але вже на нових умовах. Адже Європа очікує нападу Росії буквально за 1,5-2 роки. Можливо, якщо США за другим заходом почнуть з іншого напрямку, то результат буде кращим.
Те, що повністю чи принаймні надовго дистанціюватись від проблем Європи в США не вийде, можна вважати аксіомою. Варто лиш додати до формули 2027-й рік, коли Китай обіцяє завершити своє переозброєння. Як показав досвід, зазвичай авторитарні режими, щойно завершують переозброєння, максимум через рік здійснюють крупний напад на сусідів. Отже, всього лише за 2-3 роки США найпевніше знадобиться Європа як союзник на континенті проти оновленої армії КНР з купою територіальних претензій (які прецедент Криму, якщо такий все ж буде допущено, посилить і легітимізує). І досвідчені та переозброєні ЗСУ знадобляться також. Максимум, чого варто очікувати від Росії, - що вона хоча би відкрито не долучиться до Китаю. Союзник з неї ніякий.
Але це все – про кардинальне перезавантаження ситуації після сьогоднішнього провалу. Однак ніде не дівається інший чинник: Європі все ж вигідно було б продовжити вже наявний процес, нехай безрезультатний. Його затягує Путін, та й інші не поспішають? Добре. Європі не вигідно, щоб Путін в будь-який спосіб виплутався зараз з бойових дій в Україні – бо тоді він почне негайно готуватись до бойових дій проти Балтії і Польщі (про що вже заявляли окремі європейські високопосадовці з профільних відомств). Тому краще хай команда Трампа продовжує тягнути цю волинку без особливих результатів. Бажано – чимдовше.
Та й відсутність результатів... Будь-яка угода про припинення вогню, а тим більше мирна угода не варта нічого – такий тепер світ. Це виключно спроба для політичної еліти закріпити за собою певні статуси. Наприклад, для Трампа - «Я миротворець».
==
(Продовження нижче)
Спецпредставник Білого дому в Україні Кіт Келлоґ про свої переговори з делегацією України: «Позитивні переговори у Лондоні з Андрієм Єрмаком. Настав час рухатися вперед відповідно до директиви президента Трампа про війну між Україною та Росією: припинити вбивства, досягти миру та поставити Америку на перше місце».
Wall Street Journal: Трамп повідомив своїм помічникам, що переговори щодо України виявилися складнішими, ніж він сподівався.
Британська Financial Times: Європейські союзники Києва намагаються схилити Зеленського до територіальних поступок – Німеччина та Франція побоюються виходу США з переговорів щодо мирного врегулювання в Україні.
==
Висновок щодо Трампа: все свідчить за те, що він не в захваті від ідеї тягнути цю лямку далі, якщо є зручний привід її з себе скинути і зайнятись якщо не чимось менш проблемним і з більшою ймовірністю успіху, то хоча б гольфом. Але це, звісно, не скасує переходу до суто торговельних відносин з Україною – в плані продажу зброї в тому числі (дивні вимоги Путіна припинити не тільки «постачати», але й «продавати» зброю Україні – надто дивні, цього гарантовано не зрозуміють ані виборці, ані промислове лобі, ані, відповідно, Трамп).
Висновок щодо Європи: вони поки не визначились, і дії Трампа лиш ускладнюють визначення.
З одного боку, чимдалі більша ймовірність, що НАТО йде до свого кінця і до переродження в інші глобальні оборонні альянси. США самі демонстративно відмовились і продовжують відмовлятись від статусу лідера. Хоча наступного року тенденція може змінитись: насуваються вибори-2026 до Палати представників, на яких демократи мають всі шанси перехопити більшість в республіканців – і змінити порядок денний, відповідно. А все ж більшість американців виросла зі світоглядом «громадян планетарної імперії, що має хоч якийсь свій інтерес в кожній точці на глобусі».
З іншого боку, Європі вигідний вихід США з переговорного процесу як перезавантаження ситуації і взагалі взаємин з континентом. В сенсі, для наступного входу, але вже на нових умовах. Адже Європа очікує нападу Росії буквально за 1,5-2 роки. Можливо, якщо США за другим заходом почнуть з іншого напрямку, то результат буде кращим.
Те, що повністю чи принаймні надовго дистанціюватись від проблем Європи в США не вийде, можна вважати аксіомою. Варто лиш додати до формули 2027-й рік, коли Китай обіцяє завершити своє переозброєння. Як показав досвід, зазвичай авторитарні режими, щойно завершують переозброєння, максимум через рік здійснюють крупний напад на сусідів. Отже, всього лише за 2-3 роки США найпевніше знадобиться Європа як союзник на континенті проти оновленої армії КНР з купою територіальних претензій (які прецедент Криму, якщо такий все ж буде допущено, посилить і легітимізує). І досвідчені та переозброєні ЗСУ знадобляться також. Максимум, чого варто очікувати від Росії, - що вона хоча би відкрито не долучиться до Китаю. Союзник з неї ніякий.
Але це все – про кардинальне перезавантаження ситуації після сьогоднішнього провалу. Однак ніде не дівається інший чинник: Європі все ж вигідно було б продовжити вже наявний процес, нехай безрезультатний. Його затягує Путін, та й інші не поспішають? Добре. Європі не вигідно, щоб Путін в будь-який спосіб виплутався зараз з бойових дій в Україні – бо тоді він почне негайно готуватись до бойових дій проти Балтії і Польщі (про що вже заявляли окремі європейські високопосадовці з профільних відомств). Тому краще хай команда Трампа продовжує тягнути цю волинку без особливих результатів. Бажано – чимдовше.
Та й відсутність результатів... Будь-яка угода про припинення вогню, а тим більше мирна угода не варта нічого – такий тепер світ. Це виключно спроба для політичної еліти закріпити за собою певні статуси. Наприклад, для Трампа - «Я миротворець».
==
(Продовження нижче)
(Продовження)
==
Якщо Трамп все ж не вийде з процесу і не піде на повне перезавантаження, а продовжить попередні зусилля, то ясно, що Рубіо зокрема і Білий дім загалом тиснутимуть на нас (однак чим? постачання зброї вже, фактично, припинене, на дані розвідки ми вже навчені не розраховувати, знайшли обхідні шляхи отримання, без ненадійного схильного до грубого шантажу партнера). Але варто зважати, що Трамп і щодо вирішення проблеми війни з Росією, і щодо інших питань не закладає плани на 5 чи 10 років: бо наступного року демократи, як свідчить значна частина аналітиків, мають шанси виграти вибори до Палати представників та отримати більшість. І які б не були складені зараз плани, всі вони проваляться у випадку зміни балансу у федеральній владі. Тому ті плани, найімовірніше, просто не складають більше як на найближчі місяці.
Ми в дуже неприємній ситуації, однак насправді без вибору. Номінально ніби пропонуються дві альтернативи. Або погодитись на відмову від територій і мати 1-2 роки на підготовку армії до наступного нападу. Або не погодитись в розрахунку на допомогу Європи, продовжити воювати, втрачати людей і помалу території, а за 1-2 роки мати знов ті самі переговори, однак набагато жорсткіші.
Другий варіант ніби гірший. Якщо продовжувати війну на виснаження за європейські гроші (якщо вони їх забезпечуватимуть і якщо того вистачатиме) без США. При цьому Трамп, ймовірно, буде займатися шкідництвом та саботажем проти нас – просто характер такий. В результаті втратити ще більше чоловіків, інфраструктури та територій. Через півроку, рік або два роки бойових дій - отримати ще більш невигідні умови миру... Виглядає, ніби це абсолютно нераціональний вибір.
Так, якби ми мали справу не з Росією. Бо найменша згода на визнання територіальних загарбань – і після підписання першого ж документу Путін викотить негайно вимоги: а чому це тільки Крим?! Він і так російським був, є і буде! Давайте розглядати справжні територіальні неузгодженості: про самовизначення 4-х регіонів, де місцеві мешканці вирішили бути з Росією! А ще є російськомовні території, які теж підтримують російський вибір, їх позицію Україна теж має поважати!..
Тобто, по факту виходить, що згода на оплату припинення вогню невеликою частиною територій зараз – це згода віддати мінімум половину держави вже завтра. А незгода – це розтягування процесу. Але до цього процесу регулярно додаються якісь нові глобальні чинники і щось міняється. Тобто, ми все ж маємо шанс вижити і викрутитись, хоча легко не буде. Хоча Путін все одно ротом Пєскова вже викотив вимоги про 4 території.
В контексті переговорів: на цей момент виглядає так, що мали моргнути ми, погодившись на визнання пропозицій США. Але ми не моргнули. І тепер всі сторони визначаються, а що далі і що їм більш вигідно. І не забувають про Китай.
--
І ще один момент стосовно короткого припинення вогню на 1-2 роки: ніхто не може відповісти – а що буде, коли після цієї перерви Росія нападе знову (а вона нападе)? В сенсі, чи погодяться українці знов занурюватись в жах війни?
==
Якщо Трамп все ж не вийде з процесу і не піде на повне перезавантаження, а продовжить попередні зусилля, то ясно, що Рубіо зокрема і Білий дім загалом тиснутимуть на нас (однак чим? постачання зброї вже, фактично, припинене, на дані розвідки ми вже навчені не розраховувати, знайшли обхідні шляхи отримання, без ненадійного схильного до грубого шантажу партнера). Але варто зважати, що Трамп і щодо вирішення проблеми війни з Росією, і щодо інших питань не закладає плани на 5 чи 10 років: бо наступного року демократи, як свідчить значна частина аналітиків, мають шанси виграти вибори до Палати представників та отримати більшість. І які б не були складені зараз плани, всі вони проваляться у випадку зміни балансу у федеральній владі. Тому ті плани, найімовірніше, просто не складають більше як на найближчі місяці.
Ми в дуже неприємній ситуації, однак насправді без вибору. Номінально ніби пропонуються дві альтернативи. Або погодитись на відмову від територій і мати 1-2 роки на підготовку армії до наступного нападу. Або не погодитись в розрахунку на допомогу Європи, продовжити воювати, втрачати людей і помалу території, а за 1-2 роки мати знов ті самі переговори, однак набагато жорсткіші.
Другий варіант ніби гірший. Якщо продовжувати війну на виснаження за європейські гроші (якщо вони їх забезпечуватимуть і якщо того вистачатиме) без США. При цьому Трамп, ймовірно, буде займатися шкідництвом та саботажем проти нас – просто характер такий. В результаті втратити ще більше чоловіків, інфраструктури та територій. Через півроку, рік або два роки бойових дій - отримати ще більш невигідні умови миру... Виглядає, ніби це абсолютно нераціональний вибір.
Так, якби ми мали справу не з Росією. Бо найменша згода на визнання територіальних загарбань – і після підписання першого ж документу Путін викотить негайно вимоги: а чому це тільки Крим?! Він і так російським був, є і буде! Давайте розглядати справжні територіальні неузгодженості: про самовизначення 4-х регіонів, де місцеві мешканці вирішили бути з Росією! А ще є російськомовні території, які теж підтримують російський вибір, їх позицію Україна теж має поважати!..
Тобто, по факту виходить, що згода на оплату припинення вогню невеликою частиною територій зараз – це згода віддати мінімум половину держави вже завтра. А незгода – це розтягування процесу. Але до цього процесу регулярно додаються якісь нові глобальні чинники і щось міняється. Тобто, ми все ж маємо шанс вижити і викрутитись, хоча легко не буде. Хоча Путін все одно ротом Пєскова вже викотив вимоги про 4 території.
В контексті переговорів: на цей момент виглядає так, що мали моргнути ми, погодившись на визнання пропозицій США. Але ми не моргнули. І тепер всі сторони визначаються, а що далі і що їм більш вигідно. І не забувають про Китай.
--
І ще один момент стосовно короткого припинення вогню на 1-2 роки: ніхто не може відповісти – а що буде, коли після цієї перерви Росія нападе знову (а вона нападе)? В сенсі, чи погодяться українці знов занурюватись в жах війни?
Путін демонструє, наскільки ми були неправі, не погодившись на ультиматум. Напевне, до ранку
А люди продовжують знімати і виставляти. А канали йобані розміщують…
Дуже прошу долучитися. Знаю особисто. Треба допомогти:
Збір на зенітну турель «Щит»для мобільних вогневих груп Легіону Оболонь.
Приват Банк:
UA893052990262096400937028706
або карта 5168745121814732
Monobank:
https://send.monobank.ua/jar/7oVSQuAKu7
Збір на зенітну турель «Щит»для мобільних вогневих груп Легіону Оболонь.
Приват Банк:
UA893052990262096400937028706
або карта 5168745121814732
Monobank:
https://send.monobank.ua/jar/7oVSQuAKu7
Підсумок "дня після провалу" - "Владімір, стоп!" як вся реакція Трампа. Що далі? Чи можливо нам домогтись більш вигідної угоди після першого "наскоку" Трампа - і чи вона нам потрібна зараз? Можливо, це небезпечніше, ніж продовжувати оборонятись?
https://youtu.be/A66a0kgonMM
https://youtu.be/A66a0kgonMM
Трамп: «Зупинити війну [відповідь на питання "поступки, які Росія вже запропонувала, щоб наблизитися до миру" - О.Г.]. Припинити спроби захопити всю країну. Досить велика поступка». Питання про вихід США з переговорів у разі відсутності угоди слід ставити «через два тижні»
==
«Через 2 тижні» – це 8 травня. Отже, ключовою датою Путін дійсно закріпив «9мая». Хоча це все одно не єдиний можливий дедлайн: в них лишається і «22іюня».
І, судячи з заяв, найголовнішим дійсно є питання територій – не НАТО (вже визначено), не армії, не військової допомоги. А саме територій. І Путін позначив максимальну ставку як «на всю Україну». А все, що менше ніж «все», - це його «добра воля і сильна поступка». Трамп, якщо вірить або зображує віру в таку постановку питання, сильно втрачає авторитет.
==
«Через 2 тижні» – це 8 травня. Отже, ключовою датою Путін дійсно закріпив «9мая». Хоча це все одно не єдиний можливий дедлайн: в них лишається і «22іюня».
І, судячи з заяв, найголовнішим дійсно є питання територій – не НАТО (вже визначено), не армії, не військової допомоги. А саме територій. І Путін позначив максимальну ставку як «на всю Україну». А все, що менше ніж «все», - це його «добра воля і сильна поступка». Трамп, якщо вірить або зображує віру в таку постановку питання, сильно втрачає авторитет.
Ситуація межи ядерною Індією (172-180 боєголовок) і ядерним Пакистаном (165-170 боєголовок) розжарюється. Пакистан вважає, що Індія "здійснила акт війни".
--
1. 22.04.2025 - теракт ісламістів в Джамму-Кашмірі під час чотириденного візиту до Індії віцепрезидента США Венса, загинули від 20 до 32 осіб, очевидці стверджують, що бойовики перевіряли у людей документи і вбивали саме індусів.
2. Індія звинуватила Пакистан у підтримці терористів і призупинила дію Індуського водного договору 1960 року (зачіпає 45% населення Пакистану, задіяного в с/г, плюс забезпечення електроенергією від ГЕС).
3. Пакистан оголосив, що будь-яка спроба Індії змінити водний баланс буде розцінена як "акт війни". І закрив повітряний простір для індійських авіакомпаній, припинив торгівлю та скасував дипломатичні угоди.
4. 24.04.2025 Індія таки справді закрила всі 4 шлюзи на Інді в напрямку Пакистану.
==
Це один з тих наслідків, про які попереджав і я, і всі експерти в світі (крім путінського лобі): відсутність негайного і жорстокого покарання збройної агресії і захоплення чужих територій Путіним підніме шлагбауми на всіх керунках, де є територіальні претензії чи невдоволення. І очевидно поступлива позиція Трампа та декларування відмови США від ролі світового лідера і гегемона остаточно переконала кожен експансіоністський уряд в світі в дозволі захопити бажані території.
Поки Європа і Америка лякались від ймовірної ядерної атаки Кремля і розв’язання маніяком Путіним Третьої світової, ми можемо отримати ядерний апокаліпсис геть з іншого боку. Так, це майже 4000 км до нас, це Кавказ, Памір, Гіндукуш та інші гори – але ядерний конфлікт в Євразії не зможе не зачепити Європу. І, звісно, світову систему логістики і торгівлі.
До речі, окремі фахівці розглядають в якості можливої версію із непрямим втручанням Китаю в процес ескалації. Суто для відволікання Індії від її амбітних планів перехопити експортне виробництво собі, доки Китай тиснуть тарифною війною.
Ну і, можливо, заодно для збільшення гарячих проблем в Трампа з його агресивним тарифним накатом на Китай. Бо між розміщенням 16 квітня стратегічних бомбардувальників B-1B Lancer, пускових платформ і ракетних систем на Хонсю задля збільшення військової присутності США в Індо-Тихоокеанському регіоні «в рамках реалізації американської стратегії стримування Китаю» і терактом минуло менше тижня. І теракт відбувся одночасно з візитом Венса (відомого жорсткою риторикою щодо Китаю, плюс особиста образа – це він ляпнув про китайців «хілбіллі»/селюки).
Але хто би не підігрівав конфлікт, небезпека цілком реальна.
--
1. 22.04.2025 - теракт ісламістів в Джамму-Кашмірі під час чотириденного візиту до Індії віцепрезидента США Венса, загинули від 20 до 32 осіб, очевидці стверджують, що бойовики перевіряли у людей документи і вбивали саме індусів.
2. Індія звинуватила Пакистан у підтримці терористів і призупинила дію Індуського водного договору 1960 року (зачіпає 45% населення Пакистану, задіяного в с/г, плюс забезпечення електроенергією від ГЕС).
3. Пакистан оголосив, що будь-яка спроба Індії змінити водний баланс буде розцінена як "акт війни". І закрив повітряний простір для індійських авіакомпаній, припинив торгівлю та скасував дипломатичні угоди.
4. 24.04.2025 Індія таки справді закрила всі 4 шлюзи на Інді в напрямку Пакистану.
==
Це один з тих наслідків, про які попереджав і я, і всі експерти в світі (крім путінського лобі): відсутність негайного і жорстокого покарання збройної агресії і захоплення чужих територій Путіним підніме шлагбауми на всіх керунках, де є територіальні претензії чи невдоволення. І очевидно поступлива позиція Трампа та декларування відмови США від ролі світового лідера і гегемона остаточно переконала кожен експансіоністський уряд в світі в дозволі захопити бажані території.
Поки Європа і Америка лякались від ймовірної ядерної атаки Кремля і розв’язання маніяком Путіним Третьої світової, ми можемо отримати ядерний апокаліпсис геть з іншого боку. Так, це майже 4000 км до нас, це Кавказ, Памір, Гіндукуш та інші гори – але ядерний конфлікт в Євразії не зможе не зачепити Європу. І, звісно, світову систему логістики і торгівлі.
До речі, окремі фахівці розглядають в якості можливої версію із непрямим втручанням Китаю в процес ескалації. Суто для відволікання Індії від її амбітних планів перехопити експортне виробництво собі, доки Китай тиснуть тарифною війною.
Ну і, можливо, заодно для збільшення гарячих проблем в Трампа з його агресивним тарифним накатом на Китай. Бо між розміщенням 16 квітня стратегічних бомбардувальників B-1B Lancer, пускових платформ і ракетних систем на Хонсю задля збільшення військової присутності США в Індо-Тихоокеанському регіоні «в рамках реалізації американської стратегії стримування Китаю» і терактом минуло менше тижня. І теракт відбувся одночасно з візитом Венса (відомого жорсткою риторикою щодо Китаю, плюс особиста образа – це він ляпнув про китайців «хілбіллі»/селюки).
Але хто би не підігрівав конфлікт, небезпека цілком реальна.