Екс-футболіст київського «Динамо» та мер Тбілісі Каха Каладзе знову навів Україну як негативний приклад для своєї країни:
«Я хочу ще раз сказати всім і всередині країни, і за її межами - українізації Грузії не відбудеться… Те, що відбувається зараз у Тбілісі, схоже на процеси, що відбувалися в Україні у 2014 році»

Гніда…

Піп РПЦ готує гарматне мʼясо…

Останніми днями західні ЗМІ і політики транслюють паралельно дві тези:
1. Треба негайно посилити збройну підтримку України, бо Росія наступає.
2. Треба негайно підвести Україну до необхідності переговорів і миру, бо Росія наступає.

Виглядає суперечливо, погодьтесь. Але, скажімо, чеський президент Пьотр Павєл цілком спокійно поєднує ці дві тези: він написав, що військова підтримка України не виключає пошуку рішення для припинення конфлікту. «Навпаки, це має відбуватися одночасно. У той же час має бути правдою те, що будь-яка майбутня мирна домовленість обов'язково передбачає згоду України, враховуючи її базові інтереси».

Тобто, за такою логікою накачування України зброєю (нагадаю про чеську ініціативу щодо пошуку снарядів для ЗСУ, зокрема 155мм) необхідне для примусу Росії до переговорів і для забезпечення Україні кращих позицій на цих можливих переговорах.

Бо Захід визнав реалії: з такою поступовою, невчасною, запізнілою, частковою підтримкою Україні немає сенсу говорити про повернення всіх територій. І навіть повернення окупованого після 24.02.22 – питання дуже складне і вимагатиме тривалих зусиль.

Як сказав той же Павєл, «Я думаю, було б наївно говорити, що Україна може повернути окуповані території в осяжному майбутньому. Росія просто так не віддасть окуповані території. Нам потрібно зупинити війну, а потім почати обговорювати майбутні домовленості. Це може бути якийсь компроміс, але не без згоди України, Росії та країн, які будуть гарантом цієї угоди».

The New York Times озвучує схожі тези від джерел в Білому домі. «В адміністрації Байдена зростає відчуття, що наступні кілька місяців можуть виявитися вирішальними, і сторони конфлікту можуть перейти до перемир'я шляхом переговорів, подібного до того, який був у Кореї 1953 року». Однак союзники не так щоб сильно поспішали примушувати Україну до переговорів. З цілком об’єктивних причин: вони очікують, що в липні завдяки отриманню F16 та іншої зброї, а також появі на фронті нової хвилі мобілізованих молодшого віку Україні вдасться відбити значну частку з того, що зараз ми втрачаємо.

В підсумку виходить от така послідовність:
• Росія почала жорсткий наступ на Харківщині.
• Масові візити західних політиків в спробі виробити якісь позначки для спільної позиції – і переконати Україну, що вже настав час для переговорів.
• Путін пробує знайти підтримку в Сі 16-17 травня – судячи з інтерв’ю Путіна Xinhua, йтиметься про підтримку широких вимог Путіна в рамках мирних переговорів. Бо репліку Путіна «ми хочемо СПРАВЕДЛИВОГО врегулювання» складно потрактовувати в інший спосіб, ніж наявність величезного переліку необґрунтованих вимог до України і НАТО.
• Росія розгорне (ймовірно) жорсткий наступ на Донбасі і півдні, скориставшись відволіканням сил ЗСУ на харківський напрямок(якщо це станеться, звісно, - бо поки Україна на таке не ведеться).
• Конференція в Швейцарії в червні – неучасть в котрій Китаю анонсував Кремль. Тобто, Китай впевнений, що це просто попередня пристрілка позицій. В цілому, саме так і позиціонують цю конференцію від початку.
• Липень і поява в України F16 та важкої зброї, більшої кількості снарядів. Очевидно, контрнаступ і повернення певної кількості територій.
• Очевидно, десь ближче до вересня нова міжнародна зустріч, ґрунтована на попередньо визначених в Швейцарії моментах, здобутках ЗСУ і, можливо, на певній позиції Китаю. Можливо, призначення «офіційного посередника», «в.о.Білорусі-2014» - наприклад, Сербії.
• В жовтні, напередодні листопадових виборів президента США, ймовірно, Байден спробує педалювати тему завершення війни так чи так – щоб використати це у своїй кампанії. З іншого боку, цим буде невдоволений Трамп – котрий має достатньо хороших зв’язків в Європі, щоб як мінімум затягнути процес з перемир’ям «на після інавгурації».
• Вибори президента США.
==
Продовження див.нижче.

Отже, питання перемир’я так чи так відсувається на 2025-й... При тому ніхто не скасовував кремлівського шантажу тактичною ядерною зброєю. Плюс руйнування української енергетичної інфраструктури – з яким ми так чи так увійдемо в нову зиму. Так, це нам компенсують союзники в будь-якому випадку: і з доходів від заморожених російських активів, а як цього буде замало, то і з самих активів. Однак ситуація в нас буде складна.

Однак, знов ж таки, все залежатиме в підсумку від ЗСУ (і наскільки масштабним буде накачування нас зброєю від союзників) і СБУ (наскільки масштабні руйнування стратегічної інфраструктури забезпечать важкі дрони дальшого радіусу). The New York Times, в принципі, зазначає те саме: ніхто не береться прогнозувати, наскільки успішною буде оборона, коли і наскільки результативним буде контрнаступ ЗСУ. А від цього залежатиме все.

Герой!!!

Сієста Уми)

З Днем Вишиванки!

Вовчанськ. А я чую постійно ниття щодо світла у Києві…

Ума на пасовиську)

Мав нещодавно розмову з певними людьми і зрозумів, чому крадуть зараз як востаннє. Тому що вони так і вважають, що крадуть востаннє. Росіяни не дадуть, там свої є. А в Європі не можна, та й складно. Ну і побоюються серти там, де самі ж їдять, відпочивають, навчають за вкрадені гроші своїх дітей та їбуть на ті ж самі своїх коханок…

Друг вислав своє актуальне селфі))

Старші від 30-х років пам'ятають, наскільки популярним колись давно, ще в 1990-ті, було злизане Москвою в Заходу шоу "Поле чудес" з Лєонідом Якубовічем. Ну, так воно в Москві і лишилось. І Якубовіч в свої 78 досі його веде, бо базова політика Кремля щодо російського загалу - "консервація" або "відтворення декорацій старих добрих часів і вже тоді консервація". Просто раніше Якубовіч приймав в якості подарунків червону рибу від учасників з Помор'я, консервацію і плетені речі від захоплених домогосподарок, оленячі шкіри від учасників з Якутії... А тепер приймає в якості подарунків збитий український дрон від "героя СВО".

Так що це прекрасно ілюструє, що невинуватих і непричетних там немає в принципі. Навіть нібито безневинні старі клоуни напряму залучені до підтримки вбивства українців - і цілком цим задоволені.

Politico: Москва напряму дотична до масштабного заколоту проти Франції сепаратистів в Новій Каледонії - хоча формально залучений нібито Азербайджан.
--
Міністр внутрішніх справ Франції Жеральд Дарманен звинуватив Азербайджан у втручанні. Частина сепаратистів Нової Каледонії уклала угоду з Азербайджаном, заявив Дарманен в інтерв'ю радіостанції France 2.

При цьому джерела видання Politico серед французьких чиновників стверджують, що антиколоніальна риторика Азербайджану багато в чому інспірована Москвою. Politico наводить цитату співробітника французької розвідки, який упевнений, що "діяльність Росії та Азербайджану в Новій Каледонії відбувається вже протягом кількох тижнів, навіть кількох місяців".
--
Ну всюди встигають влізти! І я би сказав, що стратегічно це добре. Бо забезпечує багатьом країнам глибоке розуміння, що Росія в наявному вигляді - реальний ворог для них особисто. А не просто абстрактна "загроза демократії і миру в усьому світі".
==
Нагадаю, Нова Каледонія - острівне заморське володіння Франції з особливим статусом. Це кілька крупних островів за 1500 км від Австралії в бік Мексики. Десь там само - Вануату, Соломонові острови і весь той осідок безсмертного авантюризму з творів Джека Лондона, та й не тільки його.

Блядь, коментувати таке просто неможливо, не переходячи межі загальноприйнятої толерантності...

Росіяни вже у Харкові))

Мій етер на "Прямому" - вчора до відключень не встиг поставити, тож насолоджуйтесь вишиванками сьогодні.))

Трохи про Сі і Путіна, про те, що реально зможе примусити Китай плюнути на Росію, а Росію - припинити війну. А також про Фіцо і загалом інтереси Словаччини, Угорщини та решти Європи в контексті антиросійських санкцій і допомоги Україні.

https://youtu.be/-6K-WyENIhw

Скоро буде лонгрід)

Візит Путіна до Сі: тонкощі східної дипломатії.

Теоретично, безрезультатність візиту для Росії можна було прогнозувати з формату зустрічі: багато «брязкалець» (розцяцьковані військові, розцяцьковані підсвічені мотоцикли, пишні автівки) – але зустрічала біля трапу лише член Держради Чень Іцінь (хоча російські пабліки намагались переконати, що це посада рівня заступника Сі чи віцепрем’єра). Так само тонке, суто східне знущання Сі було у вітальній промові «Китай і Росія славляться древньою історією і блискучою культурою». Зважаючи на захмарну гордість китайців своєю 5000-річною державою (тому всіх інших з європейцями включно вони вважають західними короткожиттєвими варварами), така фраза про 300-річну державність і хоч якусь культуру Росії, причому тотально запозичену, в тому числі в Китаю, - це дійсно насмішка.

Те, що свіжопризначеного секретарем Радбезу Шойгу навіть не хотіли пускати в Дім народних зборів через «підозрілість значка члена делегації», - теж віщувало глобальну безрезультатність візиту. Як і зникнення з тез китайської сторони формулювання про «безмежну співпрацю» з Росією. Отже, непублічно було виставлено конкретні межі, які Китай не бажає перетинати, бо не вважає це вигідним.

В підсумку ми дійсно не побачили значущих і конкретних результатів візиту величезної делегації Путіна (тобто, він розраховував на щось серйозне, якщо тягнув за собою аж стільки народу, хоча паралельно всіляко підкреслював приватний і дружній характер запланованої взаємодії з Сі).

Це, звісно, якщо не рахувати ярмарок російських «дуже поживних і смачних» продуктів і угоди щодо фітосанітарних норм у поставках з РФ топінамбуру й яловичих хрящів. Китай обмежився зваженими багатозначними заявами ні про що. Підписання жодних значущих документів так і не анонсовано – і Путіну доведеться з цим змиритись. Зрештою, економіка Китаю залежна від США і ЄС, обсяг торговельних взаємин з РФ статистично надто мало значить, щоб заради такого ризикувати жорсткими санкціями від крупних партнерів.

Зокрема, щодо газогону «Сила Сибири-2» угода підписана не буде – бо Китаю не потрібна більша залежність від одного джерела енергоносіїв. Негативного досвіду Європи вистачило для висновків. Тому у формулюваннях це звучить «мають завершитись переговори» - але суто з російського боку.

Щодо платіжної системи і прийняття платежів від російських контрагентів – теж про жодні угоди не чути. Китай, можливо, десь локально запровадить тимчасові механізми, однак про загальну угоду поки ні слова.

Отже, головне досягнення зустрічі для Путіна – це, власне, сама зустріч. Китай продемонстрував світу, що Росія знаходиться в його орбіті (але все ж не васал – васалів з 1,5 тисячами ядерних боєголовок не буває). Путін продемонстрував, що підтримує стосунки з потужною державою, реалізація власних стратегічних інтересів якої на сьогодні передбачає певний обсяг продажів (а не передачі) Росії товарів подвійного призначення і конкретно зброї.

До речі щодо продажу/ обміну зброї: на явну безрезультатність зустрічі Сі і Путіна вже відреагувала Північна Корея (котра бартером відвантажила Росії вже кілька мільйонів старих, в тому числі 1970-х років, снарядів та інших військових товарів зі складів). Сестра товариша Ина зробила публічну заяву: «Теорія оборудки зі зброї між Північною Кореєю і Росією, складена з забобонів і вигадок, є найбільш абсурдною теорією, яка не заслуговує на нічию оцінку або інтерпретацію. Ця брехлива чутка поширюється ворожими силами».

Теж, до речі, взірець східної дипломатії: в Північній Кореї побачили ще якісь натяки, котрі змусили КНДР отак демонстративно дистанціюватись від військової взаємодії з Кремлем.
--
Продовження див.нижче.

Щодо України озвучена позиція Китаю так само лишилась дуже відстороненою. По-перше, в їхніх дефініціях це досі «кризова ситуація», а не «війна» чи «напад». І Китай готовий визнати результати мирної конференції – «якщо їх визнають і Україна, і Росія». Що означає відсутність причин все ж брати участь в швейцарській конференції (або як максимум буде котрийсь представник невисокого рангу саме як спостерігач, а не учасник). Ну і стабільна заява «Китай готовий відіграти конструктивну роль в поверненні миру й стабільності в Європі» - в тих же китайських традиціях «мудрої мавпи на дереві, поки дракон з тигром б’ються внизу і ослаблюють одне одного».

Але можливо Путін домовився з Сі, щоб той взяв на себе роль координатора в мирній конференції «Глобального Півдня» за участі Росії. А тоді представляв цю позицію на майбутній (можливо, осінній) спільній мирній конференції Заходу й «Глобального Півдня». Це передбачає більш активну позицію Китаю щодо проблеми, ніж та, готовність до якої Сі демонстрував досі. Але загалом дистанцію і тут буде збережено.

В підсумку: Сі і Путін обмінялись інформацією і намірами та розійдуться обмірковувати це.