У продовження до попереднього посту швидко оцінили можливу реакцію Китаю.
Ступінь впливу і ймовірність дій оцінили методом Дельфи, 6 експертів, в 3 кола.
Горизонт — 3 тижні (потрібно уточнити для довшого горизонту)

Помісячні втрати окупантів

Слава ЗСУ!

Світ спостерігає за війною на Близькому Сході. Водночас багато наших колег вказують на серйозну стратегічну проблему: в оточенні Трампа немає єдиної позиції по війні. Зокрема щодо того, як і коли заявити про «перемогу над Іраном». Через це публічні заяви президента США — мінливі та навіть взаємовиключні.

Ринки реагують миттєво. Ми вже побачили найбільшу волатильність цін на нафту за останні двадцять років: одна заява Трампа може знизити ціну на $10, а дії Ірану — підняти її на ті ж $10. Інвестори не бачать стратегічної глибини у діях США, тому закладають у свої прогнози дедалі більше страхування ризиків.

Водночас самі Сполучені Штати не готові до суттєвої ескалації. Вони не мають достатньо військового контингенту і запасів зброї для довготривалої війни, а високоточна зброя витрачається швидше, ніж відновлюються запаси.

За нашими оцінками, найбільш імовірним є сценарій затяжної кризи без реального вирішення конфлікту. Ймовірність такого розвитку подій становить близько 45–50%. У цьому випадку ціна на нафту може закріпитися на рівні близько 95-105 доларів за барель упродовж найближчих місяців.

Що стосується росії, то зростання цін на нафту не дає їй стратегічної переваги, хоча рф може отримати додаткові доходи. Набагато важливішим є інше: санкційний тиск на росію має бути значно сильнішим. Саме посилення торговельних, фінансових і вторинних санкцій залишається ключовим інструментом для того, щоб російська економіка втратила здатність фінансувати війну.

Детальний аналіз ситуації — у відео.

Додалися нові сценарії. Є перетин — тому сума ймовірностей не 100%.

— Як ви мотивуєте себе, щоб досягати цілей?

1. Якщо потрібна додаткова мотивація — то чи це ціль?
2. Якщо ціль не надихає — то чия це ціль?
3. Якщо потрібний найлегший шлях — то це шлях туди, звідки ти йдеш.

Йти туди, де страшно («чи впораюся?»)
Йти туди, куди є з ким йти.
Йти туди, де уявляєш себе переможцем.
Йти туди, де на шляху прокидаєшся до будильника.

На зустрічі з клієнтом: «здатність до прогнозування — це антистрес терапія»

Події в Ірані та на Близькому Сході цікаві для аналізу з точки зору стратегій акторів і відповідного віяла сценаріїв. Експерти з Близького Сходу кажуть: «тактика у акторів є, стратегії немає». Тому спостерігаємо за ранніми сигналами і подальшим розгортанням подій в сценарному просторі.

Отже, вже 17 днів поспіль США та Ізраїль і, в свою чергу, Іран завдають ударів. Знищено 350+ з орієнтовно 500 іранських ракетних установок (дані перевіряємо), командна інфраструктура, керівництво. Сьогодні ліквідовано одного з найвпливовіших чиновників. А Іран продовжує чинити асиметричний супротив: атакує Фуджейру, «тримає Ормуз закритим» (але це умовно — бо як бачимо потік частково йде), нарощує удари по країнах Затоки.
Igor Semyvolos чудово сформулював: між тактичним успіхом і стратегічним результатом немає містка. Посилення внутрішніх репресій (Іран), готовність «закривати» Червоне море через проксі в Ємені (Іран), шантаж союзників по НАТО (Трамп), агонічна спроба «сколотити» нову коаліцію з Індією і країнами ПСхА (Трамп) — це все не стратегія виходу з кризи чи закінчення війни. Це все радше поглиблення кризи.
Те, що можна вважати стратегією США (адміністрації Трампа): контроль ескалації без входу в наземну і морську війну.
Ізраїль: знищення військової інфраструктури Ірану і спроможності відновитися в наступні десятиліття.
Іран: підвищення ціни для всіх противників.

Наш аналіз віяла стратегій і сценарного простора — спроба оцифрувати дрейфи сценаріїв.
Що, власне, змінилося за останній час.
Сценарій «Регіональний хаос» наразі є найбільш ймовірним сценарієм. Новинна стрічка виглядає десь так: Станом на 17 березня зафіксовано 21-й морський інцидент з початку війни. ОАЕ тимчасово закрили повітряний простір. Операції на газовому родовищі Shah призупинені після дронової атаки. Фуджейра — єдиний нафтоекспортний порт ОАЕ поза Ормузом — знову атакований і горить. Іран атакує не лише протоку, але й альтернативні шляхи. Це дієвий спосіб тиску: знищити будь-який обхідний маршрут і позбавити опонентів в Заливі простору для маневру.
Сценарій «Ядерний шантаж» зростає в ймовірності. Ларіджані був одним із небагатьох, хто міг бути контрагентом в ядерних переговорах. Хоча зберігаються легітимні інституції, що важливо. МАГАТЕ зафіксувало прихований підземний об'єкт зі збагаченим ураном, недоступний для інспекцій.
Сценарій «Іранська революція» залишається ймовірним (але знижена ймовірність). КВІР вочевидь концентрується не на переговорах, а на придушенні можливої внутрішньої альтернативи. Але сценарій протистояння зі зниженням інтенсивності залишається більш ймовірним.

Стратегічні висновки, які я бачу для України.
1. Ланцюг дедлайнів — 31 березня, 7 квітня, 12 квітня, кінець квітня — Угода США та Китаю, завершення трауру по Хаменеї, суттєве вичерпаня стратегічних нафтових резервів (називають 26 днів «буфера» при закритому Ормузі), рішення Конгресу щодо продовження війни (60 днів від початку війни). Тобто або рішення формуються до кінця квітня, або глобальна рецесія стає високоймовірною. Для України — це можливий дедлайн для підписання договорів з країнами Затоки по військовій співпраці, поки попит на протидію «шахедам» максимальний.
2. Тиск Трампа і іідмова ЄС. Якщо союзники не надають корабл для відкриття Ормузу, Трамп шукатиме компенсацію в інших союзах. Це одночасно ризик (тиск на Україну) і важіль (українська участь у вирішенні кризи).
3. Дозвіл продажу російської нафти з 377 танкерів (орієнтовно 215 млн барелів). «Росія стає структурним (короткочасним) бенефіціаром іранського хаосу».

Іранська криза входить у фазу де «тактичні успіхи не наближають, а віддаляють вирішення ситуації». Це і парадокс успіху: кожна ліквідована легітимна особа керівництва (та, можливо, елемент військової інфраструктури) зменшує кількість можливих переговорних адресатів і змушує КВІР до жорсткішої позиції. Домінуючі сценарії — ескалація та хаос (38%) — не є поразкою США у класичному сенсі. Це стан без виходу, який дорого коштує (в логіці пошуку рівноваги) всім гравцям і залишає відкритим простір можливостей для малих акторів з нішевою експертизою.

Для України це означає: діяти в межах вікна можливостей (попит на техніку, технології, досвід адаптивності, людський капітал), поки воно відкрите. Після цього або ситуація вирішиться, або ціна для світу зросте (економічна криза, руйнація НАТО, зростання ризику ядерної загрози).